Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/3656/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 07.03.2023. Зареєстровано: 08.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.03.2023.
Дата набрання законної сили: 28.03.2023
Номер судового провадження: 1-кп/761/2466/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023000000000073

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/3656/23
		Провадження №1-кп/761/2466/2023 
		 
		В И Р О К 
		іменем України
		 
		24 лютого 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023000000000073 від 24 січня 2023 року, відносно
		ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Стаханов Луганської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, який має двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону від 07.10.2014), ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК України,
		за участю:
		секретаря - ОСОБА_3 ,
		прокурора - ОСОБА_4 ,
		захисника - ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_2 ,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до частини 1 статті 17, частини 1 статті 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Згідно статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
		Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Частиною 1 статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно- територіального устрою України входить Автономна республіка Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» збройна агресія російської федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24 лютого 2022 року переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України, російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VІП від 18.01.2018, діяльність збройних формувань російської федерації та окупаційної адміністрації російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який акт виданий у зв`язку з такою діяльністю є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
		Боротьба з іноземною окупацією, відповідно до пункту 4 статті 1 частини І Додаткового протоколу (Протокол І), від 08.06.1977 до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 12.08.1949, є формою збройного конфлікту.
		Збройна агресія російської федерації на території Донецької та Луганської областей здійснювалася шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької та Луганської областях та порушення територіальної цілісності України.
		В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про державну самостійність луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «луганська народна республіка».
		Самопроголошеним головою «лнр» 07.10.2014 виданий указ № 15, згідно із яким, створене незаконне збройне формування так званої «лнр» - «народна міліція». Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію та кураторів з російської федерації.
		Встановлено, що до складу «нм «лнр» входить структурний підрозділ - «батальйон патрульної поліції «мвд «лнр» та «6, 7 окремий мотострілковий полк» бригада, які складаються з батальйонів та окремих підрозділів забезпечення, а саме: Штаб, 1-й мотострілковий батальйон, 2-й мотострілковий батальйон, 3-й мотострілковий батальйон, Танковий батальйон, Гаубичний самохідно-артилерійський дивізіон, Гаубичний артилерійський дивізіон, Зенітно-ракетний дивізіон,Реактивний артилерійський дивізіон, Рота матеріального забезпечення, Розвідувальна рота, Ремонтна рота.
		Проте, ОСОБА_2 , будучи громадянином України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив державну зраду, тобто діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту.
		Так, ОСОБА_2 , 02 лютого 2017 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області України - у місті Стаханов Луганської області Україна добровільно підписав контракт на проходження військової служби та був зарахований до списків особового складу непередбаченого законом збройного формування - «6 окремий мотострілецький полк лнр» військова частина НОМЕР_1 , а саме до відділення тяги РеАДн (перевезення БК на УРАЛах), де прослужив до 02 лютого 2018 року.
		У подальшому продовжуючи свій злочинний умисел, повторно, 08 лютого 2022 року добровільно підписав контракт на проходження військової служби та був зарахований до списків особового складу непередбаченого законом збройного формування - військової частини, сьомої окремої мотострілецької бригади « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ВЧ НОМЕР_2 ) (місце дислокації на тимчасово окупованій території України АДРЕСА_2 ) на посаду вогнеметника.
		У періоди з 02 лютого 2017 року по 02 лютого 2018 року, та з 08 лютого 2022 року по 28 грудня 2022 року, ОСОБА_2 забезпечував виконання обов`язків військової служби у незаконних збройних формувань окупаційної адміністрації російської федерації, а саме:
		- бути вірним військовій присязі, дотримуватися конституції і законів «лнр»;
		- проходити військову службу по контракту в період установленим дійсним контрактом терміном в «народній міліції «лнр»;
		- строго і точно виконувати вимоги загальновійськових статутів;
		- в період проходження військової служби по контракту добросовісно виконувати всі загальні, посадові і спеціальні завдання військовослужбовців установлених законодавством і другими нормативно-правовими актами «лнр», виконувати вимоги військової присяги, законодавства про службу в «народній міліції» і других нормативно-правових актів «лнр»;
		- при скоєнні правопорушень, нести всі види юридичної відповідальності відповідно до законодавства «лнр»;
		- дотримуватися військової дисципліни, виконувати накази, розпорядження і вимоги командира (начальника);
		- дотримуватися установленого порядку користування секретними документами і військовою технікою (апаратурою), берегти в таємниці відомості, отримані в ході проходження військової служби.
		В подальшому, політичне та військове керівництво російської федерації, діючи всупереч вимогам пунктів 1 та 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам частини 4 статті 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та збройний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
		22.02.2022 Президент російської федерації направив до Ради Федерації звернення про використання збройних сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволено.
		24.02.2022 приблизно о 05 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.
		24.02.2022, на виконання зазначеного вище наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в тимчасово окупованій Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
		14 березня 2022 Указом Президента України № 133/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Закону України «Про правовий режим воєнного стану», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
		18 квітня 2022 Указом Президента України № 259/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Закону України «Про правовий режим воєнного стану», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
		17 травня 2022 Указом Президента України № 342/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Закону України «Про правовий режим воєнного стану», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 серпня 2022 року строком на 90 діб.
		12 серпня 2022 Указом Президента України № 573/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Закону України «Про правовий режим воєнного стану», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
		07 листопада 2022 Указом Президента України № 757/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Закону України «Про правовий режим воєнного стану», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб
		В свою чергу, громадянин України ОСОБА_2 , на підставі наказів військового командування збройних сил російської федерації у межах загального плану захоплення території України, на посаді вогнеметника сьомої окремої мотострілецької бригади « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ВЧ НОМЕР_2 ) (місце дислокації на тимчасово окупованій території України АДРЕСА_2 ), виконував бойові завдання, пов`язані із військовим захопленням території України.
		Так, громадянин України ОСОБА_2 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, в складі незаконних збройних формувань так званої «нм «лнр» 1 мотострілкової батальйону 1 мотострілкової роти 2 зводу 3 відділення на посаді оператора-навідника, у період з 24.02.2022 до 28.12.2022, з метою виконання загального плану захоплення території України у складі збройних сил російської федерації, з закріпленою зброю (АК 74 калібру 5,45 мм) та боєкомплектом у кількості чотирьох споряджених магазинів у кількості 120 патронів, керуючись статутами збройних сил російської федерації та «нм «лнр», виконував обов`язків «розвідника-гранатометника-радіо телефоніста» в різних видах бою та формах його забезпечення, а саме брав участь в стрілецьких боях, а також забезпечував безпеку контрольних пропускних пунктів, перевірку документів мешканців населених пунктів, які захоплені збройними силами російської федерації під час повномасштабного вторгнення, на предмет виявлення військовослужбовців Збройних Сил України.
		Злочинна діяльність ОСОБА_2 була припинена 28.12.2022 військовослужбовцями Збройних Сил України в селищі міського АДРЕСА_3 .
		Таким чином, громадянин України  ОСОБА_2 , здійснив діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а саме перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, таким чином вчинивши державну зраду, а також взяв участь у терористичній організації, крім того, взяв участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування, тобто скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 07.10.2014 № 1689-VII), ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону від 07.10.2014), ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК України, визнав повністю та розказав про обставини скоєного так, як зазначено в обвинувальному акті. 
		Так, ОСОБА_2 пояснив, що контракт на проходження служби у так званій «народній міліції лнр» він уклав у 2017 році через скрутне матеріальне становище. Обвинувачений суду пояснив, що 02.02.2017 року він уклав контракт, строком на один рік, на проходження служби у військовій частині НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4, а вже 08.02.2022 року уклав контракт на проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 , 7-ма окрема мотострілецька бригада «лнр». ОСОБА_2 вказував, що займався ремонтними роботами та ніс караульну службу. Розповів, що у зв`язку з виконанням своїх службових обов`язків перебував у різних населених пунктах Луганської області, зокрема знаходився на третій лінії оборони біля міста Соледар, після чого його направили до села Білогорівка, де після зайняття ним позиції зі зброєю у руках, він був захоплений у полон військовослужбовцями ЗС України. На уточнюючі запитання пояснив, що за свою службу отримував заробітню плату, спочатку така плата становила 24 тисячі російських рублів, згодом вона зросла до 77 тисяч рублів, а потім і до 177 тисяч рублів. Також вказував, що мав при собі автомат Калашникова та патрони до нього.
		Окремо, обвинувачений зазначив, що служив добровільно, мав можливість самостійно здатися у полон, але він не здавався через те, що побоювався негативних наслідків для своєї родини у разі вчинення ним такої спроби. При цьому, додав, що виявляв наміри згодом звільнитись з військової служби у «лнр» за станом здоров`я.
		Обвинувачений ОСОБА_2 не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону від 07.10.2014), ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК України, винним визнав себе повністю. Пояснив, що розкаявся у тому, що зрадив Батьківщину, брав участь у незаконному збройному формуванні та приймав участь у терористичній організації, вказував, що він розуміє свою вину і просив його суворо не карати. 
		Показання обвинуваченого ОСОБА_2 повністю відповідають фактичним обставинам справи, які викладені в обвинувальному акті. Суд такі показання вважає логічними, послідовними і правдивими, наданими останнім добровільно. Крім того, суд враховує, що така позиція обвинуваченого була сталою протягом як досудового розслідування, так і судового розгляду, під час якого ОСОБА_2 послідовно визнав свою вину та висловлював жаль з приводу такого вчинку.
		Наведене свідчить про щире каяття ОСОБА_2 .
		Крім того, вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується наступними доказами, безпосередньо та детально дослідженими у судовому засіданні, а саме:
		- даними повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00038181398, зі змісту якого вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 народився у місті Стаханові Ворошиловградської області УРСР, які доводять, що обвинувачений є українцем за походженням;
		- даними, що містяться у копії паспорту серії НОМЕР_5 , що доводять факт наявності у обвинуваченого українського громадянства, а відтак і наявність правового зв`язку у обвинуваченого з Україною, що виявляється у взаємних правах та обов`язках, зокрема обов`язку у ОСОБА_2 здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України;
		- даними довідки медичної частини №50 філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України», зі змісту якої вбачається, що за наслідками обстеження обвинуваченого, по прибуттю останнього до ДУ «Табір для тримання військовополонених «Захід №1»», у лікаря - психіатра 17.01.2023 року, ОСОБА_2 був визнаний психічно здоровою особою, тобто не є неосудною особою;
		- даними з матеріалів особової справи військовополоненого ОСОБА_2 , з яких вбачається, що ОСОБА_2 , який мав звання рядового і перебував на посаді стрільця 1 роти 1 батальйону в/ч НОМЕР_2 , потрапив до полону 28.12.2022 об 11 год 00 хвилин, під час здачі в полон був частково одягнений у форменний одяг, що підтверджує участь обвинуваченого ОСОБА_2 у незаконному збройному формуванні терористичної організації «лнр».
		Так, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Коробов проти України» (Заява № 39358/03) наголошує на тому, що при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може виплавати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. 
		Суд, розглянувши справу відповідно до положень ст. 337 КПК України, оцінюючи надані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом та вимогами найвищих стандартів доказування, приходить до висновку про належність, допустимість та достовірність вказаних вище доказів, а їх сукупність є достатньою для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, поза розумним сумнівом. 
		Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону від 07.10.2014), ч.1 ст.258-3, ч. 2 ст. 260 КК України, а саме: у вчиненні державної зради - діяння, умисно скоєного громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України у формі переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, в участі у терористичній організації, в участі у діяльності не передбаченого законом збройного формування.
		Призначаючи обвинуваченому міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного, ставлення ОСОБА_2 до вчиненого, яке полягає у визнанні вини та щиросердному розкаянні, дані, які характеризують його особу.
		Так, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України ОСОБА_2 вчинив особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, а також тяжкий та особливо тяжкий злочини проти громадської безпеки. При цьому судом враховується, що ОСОБА_2 , будучи громадянином України за народженням, маючи правовий зв`язок з Україною, що знаходить свій вияв у взаємних правах та обов`язках, будучи зобов`язаним здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, в порушення зазначених зобов`язань здійснив державну зраду, а саме вчинив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, свідомо уклавши контракт про проходження військової служби у так званій «народній міліції лнр» задля покращення свого матеріального становища, при цьому ОСОБА_2 вступивши до терористичної організації «лнр», брав активну участь у її діяльності. Зокрема, він, будучи одним із учасників силового блоку «лнр», вступив до непередбаченого законом збройного формування, що є підрозділом терористичної організації «лнр», у якому займав відповідну посаду. Наведені обставини свідчать про підвищену суспільну небезпеку скоєних ОСОБА_2 злочинів. 
		Також при призначенні покарання судом враховуються дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має постійне місце проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, стан його здоров`я.
		До обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 суд відносить щире каяття.
		Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.
		Метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		З урахуванням вищевикладеного, конкретних обставин скоєння злочину та підвищеної суспільної небезпеки скоєного, особи обвинуваченого, наявності однієї обставини, яка пом`якшує покарання, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкціями ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 07.10.2014), ч. 1 ст. 358-3, ч. 2 ст. 260 КК України, з конфіскацією усього майна, яке є у власності засудженого, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, та не знаходить підстав для застосування положень ст.69, 75 КК України при призначенні покарання.
		Так, враховуючи відсутність обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, з урахуванням особи винного, тієї обставини, що останній вчинив кримінальні правопорушення, які складають сукупність тяжкого та особливо тяжких злочинів, зокрема і проти основ національної безпеки України, суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом.
		Також, враховуючи обставини даного конкретного кримінального провадження, а також вимоги чинного законодавства, відповідно до якого звільнення від покарання з випробуванням (ст. 75 КК України) можливе лише у разі засудження особи до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, суд приходить до висновку, що у даному випадку відсутні правові підстави для застосування положень ст. 75 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_2 .
		Відповідно до положень ч.1 ст.70 КК України покарання ОСОБА_2 за вчинення цих кримінальних правопорушень необхідно визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
		Цивільний позов у справі не заявлений, процесуальні витрати, речові докази відсутні.
		Відомості про застосування запобіжного заходу до обвинуваченого суду не надано, із клопотаннями про його застосуванням сторона обвинувачення до суду не зверталась. Отже питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
		Керуючись ст. ст. 368-371 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ :
		ОСОБА_2  визнати винуватим за ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону від 07.10.2014), ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК України і призначити покарання:
		- за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 07.10.2014) - 13 (тринадцять) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є у власності засудженого;
		- за ч. 1 ст. 258-3 КК України - 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є у власності засудженого;
		- ч.2 ст. 260 КК України - 6 (шість) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є у власності засудженого.
		Згідно положень ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити до відбуття  ОСОБА_2  покарання у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є у власності засудженого.
		Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.
		На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Суддя                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...