Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 340/2276/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 07.03.2023. Зареєстровано: 08.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2023.
Дата набрання законної сили: 06.03.2023
Номер судового провадження: 852/13523/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		06 березня 2023 року м. Дніпросправа № 340/2276/22
		Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		судді-доповідача: Шальєвої В.А.
		суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., 
		розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року (суддя Кармазиніна Т.М) в справі № 340/2276/22 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі  ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправними дій щодо його призову на військову службу під час загальної мобілізації, визнання протиправною бездіяльності щодо невручення йому повістки (повідомлення) щодо призову на військову службу під час загальної мобілізації та не направлення позивача на проходження медичного огляду після призову на військову службу під час мобілізації та прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не направлення ОСОБА_1 на проходження медичного огляду після призову на військову службу під час мобілізації та прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позову, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову позивача на військову службу під час загальної мобілізації. Зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Апелянт вказує, що він не проходив строкову військову службу, не мав будь-якого військового звання, був в 2003 році визнаний непридатним до військової служби, йому не вручалась повістка, відсутнє будь-яке мобілізаційне розпорядження, тому призов на військову службу під час загальної мобілізації є протиправним.
		У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
		Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07 березня 2022 року № 9 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 . 
		Про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача повідомлено у телефонному режимі, що не заперечується сторонами.
		Медичну комісію ОСОБА_1 не проходив через дуже стислий строк мобілізаційного плану, про що зазначено відповідачем та підтверджено позивачем.
		Відповідно до військового квитка позивача та облікової картки позивач не служив, не має військової підготовки, визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено-придатний у військовий час. 
		Зважаючи на те, що позивач добровільно з`явився до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та отримав мобілізаційне розпорядження, суд першої інстанції вважав, що у відповідача відсутній обов`язок додатково видавати повістку (повідомлення), а тому відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невручення позивачу повістки (повідомлення).
		Разом з тим, з огляду на те, позивач, який ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час, суд першої інстанції вважав, що під час мобілізації він повинен був пройти медичний огляд ВЛК з метою визначення натепер придатності його до військової служби, тому задовольнив вимоги про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не направлення позивача на проходження медичного огляду після призову на військову службу під час мобілізації та прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо призову позивача на військову службу під час загальної мобілізації суд першої інстанції зазначив, що не зважаючи на те, що позивач ще у 2003 році був визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час, проте останній був зарахований у запас Збройних Сил України відповідно до п. 10 ст. 4, ст. 27 Закону №2232-ХІІ та, відповідно, є військовозобов`язаним, але з огляду на норми статті 23 Закону №3543-ХІІ, не відноситься до кола військовозобов`язаних осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, тому відмовив у задоволенні цієї частини вимог.
		При цьому судом першої інстанції зазначено, що питання черговості мобілізації; клопотання позивача щодо прибуття до воєнного госпіталю в м. Вінниця, не зазначення в мобілізаційному розпорядженні числа, а лише місяця та року, відсутності підпису та печатки не досліджувались, оскільки виходять за межі предмету доказування.
		Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає висновок в частині відмови у задоволенні вимог обґрунтованим, з огляду на наступне.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07 березня 2022 року № 9 призваний на військову службу під час загальної мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про проведення загальної мобілізації», перебуває на військовій службі у складі військовій частині НОМЕР_1 . 
		Про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача повідомлено у телефонному режимі 06 березня 2022 року. З`явившись за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачем отримано мобілізаційне розпорядження.
		Медичну комісію ОСОБА_1 не проходив.
		Відповідно до військового квитка позивача та облікової картки позивач не проходив строкову військову службу, не має військової підготовки, визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено-придатний у військовий час відповідно до висновку медкомісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28 березня 2003 року.
		Спірним під час апеляційного перегляду справи є виключно питання правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно призову позивача на військову службу під час загальної мобілізації.
		Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
		Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі  Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
		За приписами частини сьомої статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
		В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.
		Пунктом 5 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65 «Про загальну мобілізацію» доручено Генеральному штабу Збройних Сил України визначити черговість та обсяги призову військовозобов`язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації.
		Генеральним штабом Збройних Сил України не оприлюднювалось рішення про черговість та обсяги призову військовозобов`язаних. 
		Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі  Закон № 3543-ХІІ, застосовується судом у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який також визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
		Статтею 4 Закону № 3543-ХІІ встановлено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України (частина перша).
		Відповідно до частини п`ятої статті 4 Закону № 3543-ХІІ вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
		Згідно з абзацом першим частини першої статті 22 Закону № 3543-ХІІ громадяни України зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
		Частиною третьою статті 22 Закону № 3543-ХІІ передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Частиною четвертою статті 22 Закону № 3543-ХІІ встановлено, що громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
		За положеннями частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Відповідно до статті 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
		Стаття 27 Закону № 3543-ХІІ визначає питання зарахування в запас військовозобов`язаних та категорії запасу, відповідно до частини першої якої у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
		Згідно з частинами другою  четвертої статті 27 Закону № 3543-ХІІ запас військовозобов`язаних поділяється на першу і другу категорії.
		До запасу першої категорії належать військовозобов`язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність.
		До запасу другої категорії належать військовозобов`язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби.
		Аналогічні положення містяться у статті 27 Закону №2232-ХІІ, відповідно до якої у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
		Запас військовозобов`язаних поділяється на першу і другу категорії.
		До запасу першої категорії належать військовозобов`язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність.
		До запасу другої категорії належать військовозобов`язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби.
		У військовому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 відсутній запис, що позивач до 07 березня 2022 року (день призову на військову службу) проходив військову службу та/або здобув військово-облікову спеціальність.
		В розпорядженні суду відсутні відомості, що ОСОБА_1 є колишнім військовослужбовцем та/або ветераном АТО та ООС; особою, яка проходила строкову службу або служив за контрактом; офіцером запасу та/або військовозобов`язаним, який закінчив військову кафедру вузу. 
		Військовий квиток позивача та облікова картка містять відомості, що ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено-придатний у військовий час відповідно до висновку медкомісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28 березня 2003 року.
		Разом з тим, як військовий квиток, так й облікова каркта містять відомості, що ОСОБА_1 зарахований у запас Збройних Сул України. 
		Оскільки Генеральним штабом Збройних Сил України не оприлюднювалось рішення про черговість та обсяги призову військовозобов`язаних, а позивач є військовозобов`язаним, який зарахований у запас Збройних Сил України, не відноситься до кола військовозобов`язаних осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, є правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо призову позивача на військову службу під час загальної мобілізації.
		Доводи апелянта стосовно недотримання відповідачем черговості мобілізації суд відхиляє, позаяк, як вказано вище, Генеральним штабом Збройних Сил України не оприлюднювалось рішення про черговість та обсяги призову військовозобов`язаних, тобто відсутній правовий акт, який визначає черговість мобілізації та, відповідно, ці підстави позову не можуть враховуватися судом. 
		Посилання апелянта щодо не розгляду його клопотання про прибуття до воєнного госпіталю в м. Вінниця також не є підставою для визнання протиправними дій відповідача щодо призову на військову службу під час загальної мобілізації, адже судом першої інстанції визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не направлення ОСОБА_1 на проходження медичного огляду після призову на військову службу під час мобілізації та прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		Стосовно не зазначення в мобілізаційному розпорядженні числа, а лише місяця та року, відсутності підпису та печатки суд зазначає, що ці недоліки мобілізаційного розпорядження не дають підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо призову на військову службу під час загальної мобілізації з урахуванням того, що позивач з`явився за телефонним викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де й отримав це мобілізаційне розпорядження.
		Позивачем також заявлено вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невручення йому повістки (повідомлення) щодо призову на військову службу під час загальної мобілізації.
		Згідно з пунктом 8 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65 «Про загальну мобілізацію» місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців доручено, зокрема організувати та забезпечити у встановленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу.
		Відповідно до Положення про підготовку та проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 21 березня 2002 року № 352, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021 року № 100 (далі - Положення № 352), оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями військових комісарів обласних та районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
		За змістом пункту 56 Положення № 352 у триденний строк після набрання чинності Указом Президента України про проведення призову громадян України на строкову військову службу керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки видають накази про проведення призову громадян України на строкову військову службу.
		Оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
		Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють оповіщення громадян про виклик за розпорядженнями їх керівників.
		Відповідно до статті 10 Закону №2232-ХІІ громадяни України зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки та виконувати правила військового обліку.
		За змістом частини третьої статті 22 Закону № 3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		В цьому випадку позивач був повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 телефонним дзвінком, проте добровільно з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав мобілізаційне розпорядження, тому в діях позивача щодо не вручення позивачу повістки (повідомлення) відсутні ознаки протиправності.
		Крім того, суд зазначає, що визнання протиправними дій відповідача щодо невручення повістки (повідомлення) не призведе до поновлення прав позивача.
		Рішення суду першої інстанції не оскаржене відповідачем в частині задоволених позовних вимог, тому в цій частині судом не переглядається.
		З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
		Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
		Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року в справі № 340/2276/22 залишити без задоволення.
		Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2022 року в справі № 340/2276/22 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 06 березня 2023 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
		Повне судове рішення складено 06 березня 2023 року.
		 
		 Суддя-доповідачВ.А. Шальєва 
		 
		 суддяС.В. Білак 
		 
		 суддяН.А. Олефіренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...