Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/32762/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 08.03.2023. Зареєстровано: 08.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2023.

Номер судового провадження: 2/761/594/2022

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/32762/20
		Провадження № 2/761/594/2022
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       22 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді: Мальцева Д.О.,
		при секретарі: Любченко Б.А.
		представник позивача ОСОБА_1 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ» , ОСОБА_3 , про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулась до Шевченківського районного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» (далі по тексту - відповідач 1), ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач 2), відповідно до якого просила: визнати недостовірною та такою, що принижує честь та гідність, а також завдає шкоди діловій репутації позивача інформацію, оприлюднену ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 в ефірі телевізійного каналу « 112-Україна », на якому здійснює мовлення ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНСТВО «112-Україна», під час трансляції телепередачі під назвою «Рибний День» про те, що ОСОБА_2 : «…баллотировалась и участвовала в политической жизни Российской Федерации от Ханты-Мансийска »; зобов`язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію шляхом зачитування телеведучим відповідачем 2 вступної та резолютивної частини судового рішення у цій справі без будь-кого редагування та/або коментування до нього у найближчому телевізійному ефірі телеканалу «112 Україна» у телепередачі «Рибний День», а у випадку її відсутності у іншій за змістом та за спрямованістю телепередачі, що виходитиме у телевізійному ефірі у той самий час, але не пізніше одного місяця з дня набрання судовим рішенням у цій справі законної сили; зобов`язати відповідача 1 припинити поширювати та видалити недостовірну інформацію, розміщену на власному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3  та у мережі YouTube, а також в інших соціальних мережах та будь-яких інших інформаційних джерелах, оприлюднену ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідачем 2 в ефірі телевізійного каналу « 112-Україна » під час трансляції телепередачі під назвою «Рибний День», про те, що ОСОБА_2 : «…баллотировалась и участвовала в политической жизни Российской Федерации от Ханты-Мансийска »; стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача моральну шкоду, завдану поширенням недостовірної інформації у розмірі 100 000, 00 грн.; стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.
		Позиція позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в ефірі телевізійного каналу « 112-Україна », на якому здійснює мовлення ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНСТВО «112-Україна», під час трансляції телепередачі під назвою «Рибний День» було оприлюднено недостовірну інформацію про діяльність позивача, а саме з 113 хвилини по 116 хвилину вказаної телепередачі її ведучий ОСОБА_3 оприлюднив інформацію про те, що ОСОБА_2 : «…баллотировалась и участвовала в политической жизни Российской Федерации от Ханты-Мансийска ». Вказану інформацію позивач вважає недостовірною та такою, що посягає на честь, гідність та ділову репутацію позивача. Так позивач, на момент звернення до суду, була зареєстрованим кандидатом у депутати Київської міської ради на чергових виборах Київської міської ради 25.10.2020 та включена до єдиного виборчого списку та територіального виборчого списку територіального виборчого округу № 1 від Територіальної організації Політичної партії «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ». У свою чергу недостовірна інформація, поширена відповідачами у період виборчої кампанії та політичної агітації, поза межами розумного сумніву, заподіяла та продовжує заподіювати шкоду честі, гідності та діловій репутації позивача як громадянина України та кандидата у депутати до органу місцевого самоврядування, формуючи негативне враження про неї. 
		Крім того, висловлювання відповідача 2 про позивача за своєю формою є твердженням, не є критикою, оскільки в ньому відсутня конструктивна оцінка дій або вчинків, а наявна лише констатація факту.
		З огляду на зазначене, поширена інформація стосується безпосередньо позивача, є твердженням, а не оціночним судженням та порушує немайнові права позивача. 
		Крім того, оприлюднення вказаної інформації завдано позивачу моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях та переживаннях, у зв`язку з доведенням недостовірної негативної інформації про позивача до невизначеного коли осіб серед телеглядачів та користувачів мережі Інтернет.
		У зв`язку з наведеним, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
		Позиція відповідача 1. Представник відповідача 1 у своєму відзиві проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві. Посилався на ст. 34 Конституції України, яка гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження свої поглядів і переконань та ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує кожному право на свободу вираження поглядів. Пояснив, що у вислові, наведеному позивачем у своїй позовній заяві, відсутній юридичний склад правопорушення і оспорювана інформація є оціночним судженням. Також вказав, що межі допустимої критики відносно позивача є ширшими внаслідок її статусу публічного діяча. Зазначив, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів поширення оспорюваної інформації, а також не доведено, що вказана інформація є негативною, неправдивою та стосується безпосередньо позивача.
		Позиція відповідача 2. Від відповідача 2 відзив не надходив. 
		04.01.2021 Шевченківський районний суд м. Києва своєю ухвалою відкрив провадження по справі, призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам встановлено строки для надання заяв по суті справи.
		08.06.2021 від представника позивача надійшло клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем.
		31.08.2021 Шевченківський районний суд м. Києва своєю ухвалою призначив справу до розгляду у судове засідання.
		18.11.2021 Шевченківський районний суд м. Києва своєю ухвалою задовольнив клопотання представника позивача та замінив первісного відповідача ТОВ «Інформаційне агентство «112-Україна» на належного відповідача ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ».
		21.02.2022 від представника відповідача 1 надійшов відзив.
		Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
		Відповідач 1 у судове засідання не з`явився, судом вживались заходи щодо належного повідомлення відповідача 1 про дату, час та місце проведення судового засідання. У своєму відзиві проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
		Відповідач 2 у судове засідання не з`явився, судом вживались заходи щодо належного повідомлення відповідача 2 про дату, час та місце проведення судового засідання.
		Суд, заслухавши пояснення сторони позивача, дослідивши письмові пояснення відповідача 1, матеріали справи, докази, надані до них, дійшов наступного висновку.
		Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		Згідно положень абзацу шостого пункту 3 Рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003, проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду ЄСПЛ. Межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації стосовно звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то вони повинні бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи, як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (Газета «Україна-центр» проти України, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).
		У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен враховувати положення Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).
		У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У статтях 3, 4, 6 Декларації зазначається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		Водночас, статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		В силу статей 21, 28 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Кожен має право на повагу до його гідності.
		Загальною декларацією прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань ( стаття 12).
		Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
		Частиною 4 ст. 14 Закону України «Про інформацію» передбачено, що поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Інформація може існувати, як в формі фактичних тверджень, так і в формі оціночних суджень.
		Так, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Водночас, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України).
		Відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
		Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.
		Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.
		Якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання у право має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя.
		Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11).
		Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Згідно вимог ст. 201 Цивільного кодексу України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
		Згідно зі ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. 
		Положеннями статті 299 ЦК України визначено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.
		Так, під гідністю необхідно розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Згідно положень ст. 297, 299 ЦК України, фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі та ділової репутації.
		Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		У пункті 6.5. постанови Великої Палати Верховного Суду 12.11.2019 року у справі №904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) зроблено висновок, що «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
		Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Відповідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року якщо суд ухвалює рішення про право на спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.
		Так, постановою Верховної Ради України від 15.07.2020 № 795-IX «Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році» призначено чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів (крім визначених пунктами 2 і 3 цієї Постанови) на неділю 25.10.2020.
		З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення до суду з вказаним позовом (13.10.2020) позивач була зареєстрованим кандидатом у депутати Київської міської ради на чергових виборах, які мали відбутись 25.10.2020 та була включена до єдиного виборчого списку та територіального виборчого списку територіального виборчого округу № 1 від Територіальної організації Політичної партії «Європейська солідарність».
		При цьому, матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач є громадянином іншої держави, зокрема Російської Федерації, для того, щоб мати можливість приймати участь у виборах від певної партії цієї країни.
		Перевіряючи обставини справи, судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в ефірі телевізійного каналу «112-Україна», на якому здійснює мовлення відповідач 1 під час трансляції телепередачі під назвою «Рибний День» відповідачем 2 було оприлюднено наступну інформацію про позивача, а саме про те, що ОСОБА_2 : «…баллотировалась и участвовала в политической жизни Российской Федерации от Ханты-Мансийска ».
		Як вбачається з матеріалів справи, зазначена телепередача розміщена на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_4 та на ресурсі YouTube (https://www.youtube.com/).
		Відповідно до ст. 56 Закону України «Про телекомунікації» адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет включає комплекс організаційно-технічних заходів, необхідних для забезпечення функціонування технічних засобів підтримки адресування, у тому числі серверів доменних назв українського сегмента мережі Інтернет, реєстру домену.UA в координації з міжнародною системою адміністрування мережі Інтернет, спрямованих на систематизацію та оптимізацію використання, обліку та адміністрування доменів другого рівня, а також створення умов для використання простору доменних імен на принципах рівного доступу, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції. Адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет здійснюється уповноваженою організацією для: 1) створення реєстру доменних назв і адрес мережі українського сегмента мережі Інтернет; 2) створення реєстру доменних назв у домені.UA; 3) створення та підтримки автоматизованої системи реєстрації та обліку доменних назв і адрес українського сегмента мережі Інтернет; 4) забезпечення унікальності, формування та підтримки простору доменних назв другого рівня в домені.UA; 5) створення умов для використання адресного простору українського сегмента мережі Інтернет на принципах рівного доступу, оптимального використання, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції; 6) представництва та захисту у відповідних міжнародних організаціях інтересів споживачів українського сегмента мережі Інтернет. Адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені.UA здійснюється недержавною організацією, яка утворюється самоврядними організаціями операторів/провайдерів Інтернет та зареєстрована відповідно до міжнародних вимог.
		Утворення адресного простору, розподіл і надання адрес, маршрутизація інформації між адресами здійснюються відповідно до міжнародних вимог.
		Відповідно до пункту 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2003 року №447-р «Про адміністрування домену «.UA» об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» (далі - ОП «УМІЦ») створено з метою управління адресним простором українського сегмента мережі Інтернет, обслуговування та адміністрування системного реєстру та системи доменних імен домену верхнього рівня «.UA».
		У постанові від 26.02.2020 у справі № 742/3812/18-ц Верховний Суд констатував, що ОП «УМІЦ» уповноважено здійснювати адміністрування адресного простору українського сегменту мережі Інтернет і з метою сприяння захисту прав осіб від порушень у мережі Інтернет акредитувало та підтвердило компетентність Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» у здійсненні відповідних функцій щодо українського сегменту мережі Інтернет.
		Можливість використання довідки Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», як належний та допустимий доказ при встановленні власника веб-сайту не заперечувалась Верховним Судом і у постанові від 30.07.2019 у справі № 910/677/18-ц.
		Згідно зі свідоцтвом про акредитацію, виданого Об`єднанням підприємств «Український мережевий інформаційний центр» 08.05.2019, ДП «ЦЕНТР КОМПЕТЕНЦІЇ АДРЕСНОГО ПРОСТОРУ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» є компетентним у здійсненні ним функцій з проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет з видачею Експертних висновків, а також видачі довідок з відомостями про власників веб-сайтів/реєстрантів доменних імен або інформацією про їх встановлення відповідно до Договору про акредитацію від 08.05.2019.
		Так, відповідно до Експертного висновку за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 19.10.2020 № 295/2020- ЕВ, зробленого Дочірнім підприємством «ЦЕНТР КОМПЕТЕНЦІЇ АДРЕСНОГО ПРОСТОРУ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», було зафіксовано зміст веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_4. 
		З матеріалів справи також вбачається, що на вказаній сторінці в загальному доступі необмеженому колу користувачів мережі Інтернет доступне відео під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6»? - ОСОБА_4 .
		Під відео міститься короткий коментар до нього наступного змісту: «Від партії ОСОБА_8 «Європейська солідарність» до Київради балотується ОСОБА_5 , яка раніше брала участь у виборах у російському Ханти-Мансійську від партії «Єдина Росія». Про це заявив телеведучий ОСОБА_6 у ток-шоу «Рибний день».
		Висновком також встановлено, що в структурі вказаної веб-сторінки знаходиться відео-програвач, який дозволяє переглядати відеоряд із звуковим супроводом. Оператором Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет було здійснено відеозапис дій на екрані монітора під час перегляду зазначеного відеоряду на досліджуваній веб-сторінці та було встановлено, що веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_3  адресується субдоменом ІНФОРМАЦІЯ_7 доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_8.
		Відповідно до Довідки з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 19.10.2020 за № 294/2020-Д, наданої Дочірнім підприємством «ЦЕНТР КОМПЕТЕНЦІЇ АДРЕСНОГО ПРОСТОРУ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», створення субдомену ІНФОРМАЦІЯ_7 здійснено реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_8.
		Згідно ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що власник веб-сайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
		Відповідно до вказаної вище Довідки, оскільки реєстрант доменного імені має можливість здійснювати налаштування/зміну адресації доменного імені, отримувач послуг хостингу має можливість здійснювати налаштування/зміну адресації веб-сайту таким доменним іменем, вони є відповідальними за створення технологічної можливості функціонування (працездатності) веб-сайту та доступу до нього інших осіб через мережу Інтернет. А володілець облікового запису встановлює порядок та умови використання веб-сайту та є особою, відповідальною за зміст веб-сайту. Отже власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант доменного імені, яким адресується веб-сайту та/або отримувач послуг хостингу.
		Згідно вказаної Довідки, за результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_9 (українська версія веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_10) встановлено, що останній позиціонує себе в якості веб-сайту 112.ua, на якому розміщена інформація про: Інформаційне агентство 112.ua - найсвіжіші новини політики, економіки України і світу, інформація про надзвичайні і кримінальні події. Стрічка новин 112.ua розділена на розділи, в кожному з яких є безкоштовна підписка на RSS. Також на сайті викладено фото- і відеоматеріали на актуальну тематику. В розділі «Аналітика» - думки експертів, аналіз подій від наших редакторів, а також огляд української преси. Також на веб-сайті вказано, що на сайті відвідувачі можуть переглядати онлайн телеканал «112 Україна».
		Довідкою також зафіксовано наступний зміст зазначеного веб-сайту: «Телеканал «112 Україна» - Інформаційно-просвітницький канал, який почав своє мовлення 28.11.2013. Канал доступний у пакетах найбільших кабельних операторів країн, транслюється через цифрову ефірну мережу DVB-T2, а також через супутники AMOS 2/3. Перегляд каналу також можливий на сайті Інформагентства ІНФОРМАЦІЯ_11. Мовлення каналу здійснюється 24 години на добу.
		Також веб-сайт містить інформацію про те, де можна подивитись Телеканал «112 Україна» (кабельні мережі, цифрове мовлення, супутникове мовлення).
		Також на веб-сайті розміщені відповідні ідентифікатори, що стосуються місцезнаходження Телеканалу «112 Україна», його керівництва, контактів.
		Доменне ім`я 112.ua було зареєстровано на підставі Свідоцтва на знак для товарів і послуг № 102583, власником якого згідно з відомостями Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, розміщеного на офіційному веб-сайті ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (https://www.uipv.org/) є ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ» заявником - ОСОБА_7 .
		Також Довідкою зафіксовано, що в головному меню веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3 є розділ «Відео», в якому публікації завантажуються з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_12/.
		Зазначене дозволяє зробити висновок, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» має відношення до створення та/або функціонування веб-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3  та є власником останніх, якщо інше не визначене умовами договору між цим Товариством та особами, яким передані права щодо користування (управління)доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_8, субдоменами ІНФОРМАЦІЯ_13, ІНФОРМАЦІЯ_7/ та/або веб-сайтами ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Так за правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
		Враховуючи все вище викладене, суд дійшов висновку, що інформація, яка поширена ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідачем 2 в ефірі телевізійного каналу « 112-Україна », на якому здійснює мовлення ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНСТВО «112-Україна», під час трансляції телепередачі під назвою «Рибний День» про позивача, а саме про те, що ОСОБА_2 : «…баллотировалась и участвовала в политической жизни Российской Федерации от Ханты-Мансийска » є недостовірною та такою, що посягає на честь, гідність та ділову репутацію позивача, порушує немайнові права останньої.
		Крім того, суд вважає також, що відповідачем 2 було поширено, а відповідачем 2 надано технічну можливість для поширення та розміщення недостовірної інформації, яка знаходиться у вільному доступі в мережі Інтернет, доступна будь-яким третім особам за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Також суд бере до уваги відомості, зазначені у вищевказаній довідці від 19.10.2020 №294/2020-Д про результати дослідження інформаційного наповнення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_12/, зокрема ту обставину, Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» має відношення до створення та/або функціонування веб-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3  та є власником останніх, якщо інше не визначене умовами договору між цим Товариством та особами, яким передані права щодо користування (управління)доменним іменем 112.ua, субдоменами ІНФОРМАЦІЯ_13, ІНФОРМАЦІЯ_7/ та/або веб-сайтами ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Отже, з огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що поширена відповідачами інформація про позивача, яка є предметом оскарження у цій справі, без належних на те доказів, вкрай негативно вплинула на репутацію позивача та її честь і гідність, які є недоторканими, що є неприпустимим. 
		При цьому, не можуть вважатись оціночним судженням та є фактичним твердженням слова відповідача 2 про те, що ОСОБА_2 : «…баллотировалась и участвовала в политической жизни Российской Федерации от Ханты-Мансийска ».
		Вказану інформацію також висловлено у формі, яка принижує гідність, честь позивача у спосіб висловлювання про існування конкретних обставин (фактів), при цьому за формою вираження указане повідомлення не містить критики або оцінки дій, виражено без застосування та вживання гіпербол, алегорій, сатири (чи інших мовностилістичних способів) та у формі констатації конкретних фактів (обставин), які належними доказами не підтверджені, а тому ця інформація є недостовірною, негативною і такою, що порушує особисті немайнові права позивача.
		Враховуючи вищевикладене, та зважаючи на те, що оспорювана інформація відносно позивача є недостовірною та такою, що порушує її особисті немайнові права, а також враховуючи право позивача на спростування недостовірної інформації щодо себе, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недостовірною та такою, що принижує честь та гідність, а також завдає шкоди діловій репутації позивача інформацію, оприлюднену ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 в ефірі телевізійного каналу « 112-Україна », на якому здійснює мовлення ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНСТВО «112-Україна», під час трансляції телепередачі під назвою «Рибний День» про те, що ОСОБА_2 : «…баллотировалась и участвовала в политической жизни Российской Федерации от Ханты-Мансийска », а також зобов`язання відповідачів спростувати недостовірну інформацію та зобов`язання відповідача 1 припинити поширювати та видалити недостовірну інформацію, розміщену на власному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3  та у мережі YouTube, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача 1 на ту обставину, що останній буде позбавлений можливості виконати рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки останнім не надано до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження зазначених обставин. 
		Щодо вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає:  1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;  2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;  3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;  4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).
		Положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.  Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		При визначенні розміру завданої моральної шкоди суд зобов`язаний врахувати положення п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 щодо характеру та обсягу немайнових втрат, засад розумності, виваженості та справедливості.
		Відтак вимога в частині стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації у розмірі 100 000, 00 грн. задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано до матеріалі справи жодного доказу, який би підтверджував завдання позивачу моральної шкоди відповідачами, а також не обґрунтовано належними та допустимими доказами розміру завданої моральної шкоди.
		Виходячи з наведеного, на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3, 32, 34, 40, 68, 129 Конституції України, ст. 16, 200, 201, 277, 297, 299 ЦК України, ст. 14, 30 Закону України «Про інформацію», керуючись ст. 10, 11, 12, 13, 76-81, 89, 209, 263-265, 267, 272, 273,296, 351, 352, 354-355 ЦПК України,
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , і.п.н. НОМЕР_1 ) до ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ» (м. Київ, вул.Дегтярівська, 21-г), ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ), про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.
		Визнати недостовірною інформацію, оприлюднену ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_3 в ефірі телевізійного каналу « 112-Україна » під час трансляції телепередачі під назвою «Рибний День» про те, що, ОСОБА_2 «…баллотировалась и участвовала в политической жизни Российской Федерации от Ханты  Мансийска ». 
		Зобов`язати ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ», ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію, шляхом розміщення протягом п`яти днів з дня набрання цим судовим рішенням законної сили, на власному веб - сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 резолютивної частини судового рішення із зазначенням, що розповсюджена вищевказана інформація є недостовірною. 
		Зобов`язати ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ» припинити поширювати та видалити недостовірну інформацію розміщену на власному веб - сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 недостовірну інформацію, оприлюднену 01.10.2020року ОСОБА_3 в ефірі телевізійного каналу « 112-Україна » під час трансляції телепередачі під назвою «Рибний День» про те, що, ОСОБА_2 «…баллотировалась и участвовала в политической жизни Российской Федерации от Ханты  Мансийска ».
		У задоволенні інших вимог відмовити. 
		Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Дата виготовлення повного тексту рішення суду 26.12.2022.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...