Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/21317/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; лізингу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.03.2023.
Дата набрання законної сили: 06.03.2023
Номер судового провадження: 61-4028ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		06 березня 2023 року 
		 
		м. Київ
		 
		справа № 686/21317/20
		провадження № 61-4028св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового                провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2021 року у складі судді Бондарчука В. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 березня 2022 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		 
		У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - ТОВ «Порше Лізинг Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило застосувати наслідки недійсності договору фінансового лізингу від 25 листопада 2013 року № 00009065 та стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти у розмірі 617 354,68 грн за користування транспортним засобом марки Volkswagen Touareg NF 3.01 V6 TDI, 2013 року виробництва, шасі НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 в період з 23 грудня 2013 року до 07 березня 2015 року.
		 
		Позов обґрунтовано тим, що 25 листопада 2013 року між сторонами укладено договір про фінансовий лізинг № 00009065. Об`єктом договору лізингу був транспортний засіб Volkswagen Touareg, 2013 року випуску, шасі №  НОМЕР_3 , двигун  НОМЕР_2 . Умовами договору лізингу сторонами погоджено, що вартість об`єкту лізингу становить 66 500,00 дол. США, авансовий платіж 16 625,00 дол. США, кількість лізингових платежів - 60, розмір щомісячного лізингового платежу 1 451,33 дол. США. На виконання умов договору відповідачу передано у користування об`єкт лізингу. 07 березня 2015 року у зв`язку із несплатою щомісячних лізингових платежів об`єкт лізингу у відповідача вилучено. 
		 
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2015 року у справі № 686/6355/15-ц у задоволенні позову ТОВ «Порше Лізинг Україна» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором лізингу відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір фінансового лізингу від 25 листопада 2013 року, укладений між сторонами. Стягнуто з товариства на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 575 043,05 грн та 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовлено.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 24 травня 2016 року рішення Хмельницького міськрайонного суду від 05 червня 2015 року в частині стягнення з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В решті рішення залишено без зміни.                  
		 
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2017 року у справі № 686/17959/16-ц задоволено позов ТОВ «Порше Лізинг Україна» про застосування наслідків недійсності правочину до ОСОБА_1 і стягнуто з останнього на користь позивача кошти у розмірі 639 047,24 грн. Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 24 листопада 2017 року рішення Хмельницького міськрайонного суду від 17 березня 2017 року залишено без змін. 
		 
		Постановою Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 686/17959/16 вищезазначені рішення суду першої та апеляційної інстанції скасовано. В задоволенні позову ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 відмовлено. В мотивувальній частині постанови Верховний Суд зазначив, що відшкодування втраченої вартості об`єкту лізингу у зв`язку із його експлуатацією відповідачем не є тотожним відшкодуванню вартості його використання (оренди) та не узгоджується з положенням частини першої статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо застосування реституції, на яку посилається позивач як на правову підставу позову. ТОВ «Порше Лізинг Україна» не позбавлено можливості звернутися до суду з позовом щодо покладення на лізингоодержувача обов`язку по сплаті коштів за користування предметом лізингу та доводити під час розгляду справи підстави для їх задоволення. 
		 
		У зв`язку з викладеним ТОВ «Порше Лізинг Україна» просило суд стягнути з    ОСОБА_1 кошти за час користування предметом лізингу в період з 23 грудня 2013 року до 07 березня 2015 року у сумі 617 354,68 грн, яка обрахована з розрахунку 1 404,10 дол. США (вартість оренди аналогічного транспортного засобу в місяць відповідно до довідки) х 27,48 грн х 16 місяців.
		 
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 березня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право на звернення до суду з позовом про стягнення коштів за користування предметом лізингу, який без достатньої підстави за рахунок власника предмета лізингу зберіг у себе кошти, які мав сплатити за весь час користування предметом лізингу. Водночас, надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог не доводять розміру коштів, які підлягають стягненню з відповідача за період безпідставного користування майном позивача. 
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи   
		 
		ТОВ «Порше Лізинг Україна» 02 травня 2022 року засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 березня 2022 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
		 
		Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми статей 216, 1212 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 17 червня 2020 року у справі № 686/17959/16-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 750/11600/16-ц, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 16 березня 2020 року у справі № 755/14119/16-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 243/9993/17, від 04 червня 2020 року у справі № 290/815/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 755/14931/16-ц, відповідно до яких належним способом захисту лізингодавцем своїх прав внаслідок нікчемності договору про фінансовий лізинг є звернення до суду з відповідним позовом щодо покладення на лізингоодержувача обов`язку по сплаті коштів за користування предметом лізингу.
		Крім того, на думку заявника, суди порушили норми процесуального права, а саме статті 82, 89, 95 ЦПК України, тобто ухвалено рішення не на підставі повного та всебічного дослідження доказів та обставин справи.
		Зокрема, ОСОБА_1 не спростовано вартість оренди автомобіля, що визначена у звіті Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ГЕО ФІНАНС ГРУП» про огляд цінових тенденцій на орендні ставки на транспортний засіб та не надано свого розрахунку. 
		Водночас, суд першої інстанції, у випадку сумніву у достовірності звіту ТОВ «ГЕО ФІНАНС ГРУП» мав можливість витребувати інші докази, у порядку частини сьомої статті 81 ЦПК України. 
		Крім того, на думку заявника судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України. 
		У серпні 2022 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «Порше Лізинг Україна», в якому останній просить визнати поважними причини пропуску процесуального строку для подання відзиву.
		Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
		 
		Ураховуючи наведене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання ОСОБА_1 та продовжити процесуальний строк для подання відзиву на касаційну скаргу ТОВ «Порше Лізинг Україна».
		 
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує про те,
		що рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2021 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 10 березня 2022 року є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 05 травня 2022 року касаційну скаргу ТОВ «Порше Лізинг Україна» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 березня 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.    
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2022 року (після усунення заявником недоліків) поновлено ТОВ «Порше Лізинг Україна» строк на касаційне оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2021 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 10 березня 2022 року; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 4  частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 686/21317/20 з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		У серпні 2022 року матеріали справи № 686/21317/20 надійшли до Верховного Суду. 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                          є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                                 з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на  таке.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 листопада 2013 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ТзОВ «Престиж Авто» укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, та додаткову угоду № 1 до вказаного договору, за якими останнє зобов`язується замовити, доставити та передати у власність ТОВ «Порше Лізинг Україна», а той оплатити та прийняти автомобіль Volkswagen Touareg 3.01 V6 TDI, шасі №  НОМЕР_1 , 2013 року випуску. Вартість автомобіля складає 546 862,75 грн, що еквівалентно 66 500,00 дол. США.
		 
		Того ж дня між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу № 00009065, за умовами якого позивач зобов`язався передати у розпорядження відповідача об`єкт лізингу - вказаний вище автомобіль, а відповідач зобов`язався сплатити лізингові платежі відповідно до графіку.
		 
		Згідно з актом прийому-передачі від 25 листопада 2013 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» передав ОСОБА_1 предмет лізингу - вищевказаний новий автомобіль на умовах, визначених у договорі лізингу.
		 
		Державним виконавцем відділу ДВС Літинського районного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого напису № 161, виданого 09 лютого 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, вилучено автомобіль в ОСОБА_1 та передано на відповідальне зберігання ТОВ «Порше Лізинг Україна», що підтверджується актом опису і арешту майна від 08 квітня 2015 року.
		 
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2015 року у справі № 686/6355/15-ц у задоволенні позову ТОВ «Порше Лізинг Україна» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором лізингу відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір фінансового лізингу від 25 листопада 2013 року, укладений між сторонами. Стягнуто з товариства на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 575 043,05 грн та 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовлено.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 24 травня 2016 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2015 року в частині стягнення з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В решті рішення залишено без зміни.                  
		 
		На підставі цього рішення 05 серпня 2016 року головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження про стягнення з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 575 043,00 грн.
		 
		15 та 19 вересня 2016 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» перерахувало кошти на рахунок державної виконавчої служби, що визнається сторонами по справі.
		 
		04 жовтня 2016 року виконавче провадження закінчено.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування 
		 
		Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, 
		Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		 
		За статтею 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		 
		Отже, у разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу, так званий «лізингодавець» зобов`язаний повернути так званому «лізингоодержувачу» сплачені ним платежі на виконання умов договору, а лізингоодержувач, своєю чергою, зобов`язаний повернути лізингодавцю майно, а саме об`єкт лізингу.
		 
		Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є видом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
		 
		За частиною першою статті 1212 глави 83 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.
		 
		Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, у тому числі до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (частини друга, третя статті 1212 ЦК України).
		 
		Правовідносини за нікчемним договором фінансового лізингу на підставі якого відбулося фактичне користування відповідачем транспортним засобом позивача за своїм змістом є кондикційними.
		 
		Оскільки договір є нікчемним з моменту його укладення, то фактичний користувач предмета лізингу, який без достатньої правової підстави за рахунок власника предмета лізингу зберіг у себе кошти, які мав заплатити за весь час користування предметом лізингу, зобов`язаний повернути ці кошти власнику на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
		 
		За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		 
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		 
		За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Апеляційним судом правильно установлено, що нікчемність договору про фінансовий лізинг від 25 листопада 2013 року, сторонами якого були ТОВ «Порше Лізинг Україна» і ОСОБА_1 , а предметом - транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen Touareg 3.01 V6 TDI, шасі №  НОМЕР_1 , встановлена преюдиційним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2015 року у справі 686/6355/15-ц, тому ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право звернутися до суду з відповідним позовом щодо покладення на лізингоодержувача обов`язку зі сплати коштів за користування предметом лізингу.
		Водночас суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що належних та достовірних доказів на підтвердження розрахунку суми коштів, яка підлягала до стягнення з відповідача на користь позивача у зв`язку із безпідставним користуванням автомобілем (який був предметом нікчемного правочину) у відповідний період часу, ТОВ «Порше Лізинг Україна» не надано. 
		 
		Позивачем клопотань та заяв про витребування таких доказів (у тому числі, призначення експертизи, отримання висновку спеціаліста) не заявлено до судів першої та/або апеляційної інстанцій.
		 
		На підтвердження розміру своїх вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» надало звіт ТОВ «ГЕО ФІНАНС ГРУП» про огляд цінових тенденцій на орендні ставки на транспортний засіб, згідно з яким вартість прокату автомобіля Volkswagen Touareg 2013 року виробництва, за період з 01 грудня 2013 року до 31 березня 2015 року може скласти 21 775,00 дол. США, що станом на дату дослідження - 13 жовтня 2020 року становить 605 990, 65 грн.
		 
		Апеляційний суд правомірно відхилив цей доказ як неналежний, недостовірний та недостатній на підтвердження суми коштів в якості орендної плати, яка підлягала сплаті позивачу відповідачем, оскільки у цьому документі міститься пряме припущення про розмір відповідної суми, що суперечить вимогам частини шостої статті 81 ЦПК України (доказ, який містить припущення, не може братися до уваги судом).
		 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» з підстав недоведеності розміру коштів, які підлягають стягненню на користь позивача.
		 
		Посилання ТОВ «Порше Лізинг Україна» у касаційній скарзі на неврахування судами висновків при розгляді справ у подібних спірних правовідносинах, які були викладені у постановах Верховного Суду: від 17 червня 2020 року у справі № 686/17959/16-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 750/11600/16-ц, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 16 березня 2020 року у справі № 755/14119/16-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 243/9993/17, від 04 червня 2020 року у справі № 290/815/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 755/14931/16-ц про належний спосіб захисту лізингодавця у випадку визнання нікчемним договору фінансового лізингу та стягнення коштів, які мав заплатити відповідач за весь час користування предметом лізингу, є безпідставними, оскільки у справі, яка розглядається суди відмовили у задоволенні позову ТОВ «Порше Лізинг Україна» з підстав їх недоведеності щодо розміру коштів, які слід стягнути з відповідача, а не з підстав необґрунтованості позовних вимог позивача по суті.
		Оцінюючи дотримання судом першої інстанції положень процесуального закону, Верховний Суд враховує таке.
		Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Положення зазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
		Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
		Відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета доказування, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених законом.
		Добросовісне здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів передбачає чесне, старанне і сумлінне виконання своїх прав та обов`язків в сфері цивільного процесуального доказування. Вірність своєму слову, почуття відповідальності учасників справи за свої дії, пов`язані з доказуванням фактів і обставин з метою обґрунтування вимог чи заперечень, сприяють належному дослідженню та оцінці доказів, прискоренню захисту прав, свобод чи інтересів. Навпаки, приховування доказів, введення суду та інших учасників справи в оману, розбіжності в поясненнях та доказовій Інформації, приховане або відкрите перешкоджання сприянню суду в реалізації учасникам судового процесу прав у сфері доказування тощо, гальмують хід процесу, а тому можуть розцінюватися як підстави для витребування доказів судом.
		По суті, збирання судом доказів за власної ініціативи - це діяльність суду з метою забезпечення ефективності відправлення правосуддя. Витребування доказів за власною ініціативою необхідно розглядати як засіб боротьби із недобросовісною поведінкою учасників цивільного судочинства, а не як механізм сприяння одній із сторін у збиранні процесуального матеріалу. Безумовно, правові норми, які закріплюють основні положення щодо змагальності сторін, мають розглядатися як базові, а положення, які передбачають можливість збирання доказів судом за власною ініціативою, необхідно розглядати як винятки, що мають застосовуватися за наявності виключних умов, передбачених процесуальним законом, з належним мотивуванням у кожному конкретному випадку.
		Отже, застосування частини сьомої статті 81 ЦПК України є засобом боротьби із недобросовісною поведінкою учасників цивільного судочинства, а не механізмом сприяння стороні у збиранні процесуального матеріалу. 
		 
		Водночас у суду першої інстанції підстав, передбачених частиною сьомою статті 81 ЦПК України, для збирання з власної ініціативи доказів не було.
		З урахуванням зазначеного, суд відхиляє, як необґрунтовані посилання заявника на те, що суд першої інстанції, всупереч положенню частини сьомої статті 81 ЦПК України, помилково не витребував докази та не встановив належним чином всі обставини справи (зокрема, розмір коштів, які б слід стягнути з відповідача на користь позивача за безпідставне користування майном).
		Посилання ТОВ «Порше Лізинг Україна» у касаційній скарзі на те, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, чим порушив гарантії передбачені частиною третьою статті 82 ЦПК України, є неприйнятними, оскільки заявник не конкретизував яке саме клопотання необґрунтовано відхилив суд.
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та перебувають поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначеними статтею 400 ЦПК України.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
		Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
		Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права на підставі наданих доказів та ухвалено законні і обґрунтовані судові рішення в цій справі.
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, із розподілу судових витрат.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» залишити без задоволення.  
		 
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 березня 2022 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Судді:          І. Ю. Гулейков       С. О. Погрібний        О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...