Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 343/181/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої внаслідок ДТП.
Надіслано для оприлюднення: 09.03.2023. Зареєстровано: 09.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2023.
Дата набрання законної сили: 10.04.2023
Номер судового провадження: 2/0343/137/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №: 343/181/23 
		Провадження №: 2/0343/137/23 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		(заочне)
		 
		08 березня 2023 року м. Долина
		 
		Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
		головуючого судді  Тураша В. А.,
		секретаря  Лукань О.З.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої ДТП-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернувся в Долинський районний суд Івано-Франківської області з позовною заявою в якій просить:
		Стягнути з відповідача, ОСОБА_2 , на його користь матеріальні збитки (шкоду) у розмірі 41 000 гривень;
		   Стягнути з відповідача, ОСОБА_2 , на його користь моральні збитки (шкоду) у розмірі 10 000 гривень;
		Стягнути з відповідача, ОСОБА_2 , на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 гривень;
		   Стягнути з відповідача, ОСОБА_2 , на його користь витрати за сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн. 
		Свої вимоги мотивує тим, що 22.12.2022 Долинським районним судом Івано-Франківської області було прийнято постанову по справі № 343/2003/22 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою його визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130; ч.3 ст. 126 КУпАП.
		Відповідно до вище вказаної постанови - 08.11.2022 о 15:25 год в м. Долина, по проспекті Незалежності, 4, водій ОСОБА_2 , керував транспортним засобом марки «ВАЗ-2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння (ст. 130 КУпАП), крім того, керував транспортним засобом , будучи особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом , за що передбачена відповідальність за ч.3 ст.126 КУпАП.
		Окрім вищезазначених правопорушень, відповідач, не дотримуючись безпечної швидкості, вчинив зіткнення з автомобілем марки ОРЕL VЕСТRА, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував він, ОСОБА_1 ДТП сталася 08.11.2022 близько 15:25 год, коли він рухався попереду автомобіля відповідача в м. Долина по проспекті Незалежності, біля будинку №4. ОСОБА_2 , перебуваючи в стані сильного алкогольного сп`яніння (3,67%), не розрахувавши швидкість і дистанцію між транспортними засобами, врізався ззаді в автомобіль ОРЕL VЕСТRА, яким він керував. Внаслідок зіткнення його транспортний засіб отримав технічні пошкодження, що спричинило йому значні матеріальні збитки.
		Доказами по справі є:
		Постанова Долинського районного суду по справі № 343/2003/22 від 22.12.2022 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 . Зауважує, що даною постановою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 та ст. 126 КУпАП, але крім цих правопорушень, він ще й вчинив ДТП, пошкодивши його автомобіль. Після вчинення ДТП та прибуття на місце події працівників поліції, ОСОБА_2 просив його і їх(працівників поліції), не складати протокол про вчинення ним аварії, обіцяв, що на наступний день добровільно відшкодує йому всі збитки. 
		В постанові, зокрема, зазначено, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адмінправопорушень доведена доказами, а саме: « оптичним диском, оглянувши який суд встановив, що прибувши на місце ДТП, поліцейськими було встановлено його учасників, одним із яких був ОСОБА_2 . Останній визнав, що проявив неуважність і своїм транспортним засобом вдарив автомобіль, який рухався попереду».
		   Відеодокази:
		Дане правопорушення було зафіксоване за допомогою відеореєстратора, який знаходився в його автомобілі.
		   Власноручно написана ОСОБА_2 розписка від 18.11.2022.
		Вчинивши ДТП, ОСОБА_2 йому було завдано збитків на суму 41 000 гривень, що ні на час вчинення ДТП, ні на час написання розписки, відповідач не заперечував.
		Оскільки відповідач на місці ДТП пообіцяв, що відшкодує завдані йому збитки в повному обсязі наступного ж дня, тому протокол про вчинення даного правопорушення на нього працівники поліції не складали.
		Своєї обіцянки відповідач не дотримався, тому 18.11.2022 він власноручно написав розписку, якою зобов`язався відшкодувати йому, ОСОБА_1 , матеріальну шкоду в розмірі 1 000 (однієї тисячі) доларів США, що становить 41 000 ( сорок одну тисячу гривень) до 05.12.2022.
		Проте, знову ж таки вказану суму у домовлений термін ОСОБА_2 йому не повернув, тому в грудні 2022 року з метою досудового врегулювання даної ситуації, ним була направлена претензія, в якій він просив відповідача добровільно відшкодувати завдану йому шкоду. Відповіді на його претензію він не отримав, тому змушений звернутися до суду з даним позовом.
		Отже, сума завданої йому матеріальної шкоди становить 41 000 гривень.
		Щодо моральної (немайнової) шкоди, то вона полягає у немайнових втратах, спричинених моральними та душевними стражданнями, яких він зазнав у зв`язку з потраплянням у ДТП, зокрема: фізичним болем, отриманим у результаті зіткнення транспортних засобів; психологічним стресом, отриманим в результаті аварії; пошкодженням його майна, яке довелось відремонтовувати за власні кошти; дискомфортом у повсякденному житті, оскільки він втратив можливість користуватись автомобілем для всіх потреб.
		Наслідки ДТП призвели до негативних змін у його житті, щоденних думок та спогадів про наслідки психотравмуючої події, тривоги, емоційних та тілесних реакцій при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов`язків, фіксованість уваги на проблемі пошкодження його транспортного засобу. Як результат - знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання. Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання його часу, в тому числі і на ремонт автомобіля.
		Завдані йому моральні збитки оцінює в 10 000 гривень.
		Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи складає 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1073,60 грн судового збору.
		   Позивач ОСОБА_1 та його представник  адвокат Кажук В.Б. ( ордер серії АТ №1027852 а.с.15) в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, зіславшись на викладені в позовній заяві обставини, просили позов задоволити. Не заперечують проти винесення заочного рішення .
		    Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання на виклики не з`явився, причину своєї неявки суду не повідомив, хоч про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому Законом порядку, про що свідчать оголошення на офіційному сайті Долинського районного суду про виклик в судове засідання (а.с. 28), рекомендоване повідомлення про вручення 22.02.2023 поштового відправлення (а.с.29). Відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.
		 Враховуючи те, що відповідачем ОСОБА_2 , у встановлений Законом строк відзиву на 
		 
		позовну заяву до суду не подано, суд, відповідно до положень ст.280 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів .
		Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:
		Відповідно дост.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		   Ч.1 ст.22 ЦК України передбачено, що особа , якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та 
		обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Виходячи з положень ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
		Відповідно до роз`яснень, які містяться у постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» за № 4 від 01.03.2014, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей1166,1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини (п.4).
		Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, 08.11.2022 о 15.25 год в м.Долина по просп Незалежності 4 сталася дорожньо-транспортна пригода , а саме :
		ОСОБА_2 керуючи транспортнимзасобом марки "ВАЗ-2101", реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом ОРЕL VЕСТRА , реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував , ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. 
		ОСОБА_2 надав розписку, в якій зазначив, що даною розпискою підтверджує свою вину у вчиненні ДТП, яка сталася 08.11.2022 в м.Долина коли ним було завдано шкоди автомобілю ОРЕL VЕСТRА А, р.н. НОМЕР_2 . Підтвердив, що ним завдано шкоди на суму 1000 дол.США, що становить 41000грн. Вказану суму зобов`язується відшкодувати ОСОБА_1 до 05.12.2022 (а.с.39).
		 
		Однак, відповідач ОСОБА_2 свої зобов`язання не виконав і завдану шкоду позивачу ОСОБА_1 ,не відшкодував.
		Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 із вимогою про відшкодування шкоди, завданої ДТП, у розмірі 41000 грн, тобто в межах відшкодування відповідно до розписки наданої самим відповідачем ОСОБА_2 .
		Частинами 1 і 2ст.22 ЦК Українивстановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		Копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 свідчить про те, що транспортний засіб ОРЕL VЕСТRА , 1992 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с.9).
		Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 викладено правовий висновок, що "факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою для неї, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної вказаному майну.
		За змістом ч. 2 ст. 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
		П. 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на час вчинення ДТП) передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
		Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до п. 2.2 Правил дорожнього руху.
		З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає, що позивачу, який правомірно керував транспортним засобом належить право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок страховика (страхової компанії), винної особи".
		Зважаючи на вказане, та за відсутності доказів протилежного, суд вважає за можливе зробити аналогічний висновок у даній справі про те, що оскільки позивач ОСОБА_1 правомірно керував автомобілем ОРЕL VЕСТRА, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується матеріалами справи, а тому має право на відшкодування завданої майнової шкоди.
		Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача, - ОСОБА_1 , завданих збитків, оскільки транспортний засіб ОРЕL VЕСТRА, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням позивача зазнав механічних пошкоджень внаслідок ДТП, яка відбулась з вини ОСОБА_2 , відповідачем добровільно надано розписку, в якій він зобов`язався відшкодувати за наслідками дорожньо-транспортної пригоди завдані збитки в розмірі 41000,00 грн, тобто визнав розмір шкоди. Доказів того, що вказана розписка написана під тиском або шляхом обману, відповідачем не надано.
		Таким чином, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту в судовому порядку шляхом задоволення даного позову в цій частині.
		Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного:
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
		Згідно з статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
		Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» ( надалі Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Згідно абз 1 п. 4 вказаної Постанови , у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		Відповідно до п. 7 Постанови - заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
		Згідно п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		У абз. 2 п. 5 Постанови , судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
		Суд зазначає, що дорожньо-транспортна пригода це подія, яка виражається у зіткненні двох транспортних засобів під час здійснення ними руху по дорозі загального користування, що призвело до механічного пошкодження даних транспортних засобів.
		Сама по собі дорожньо-транспортна пригода є стресовою і небезпечною подією, що полягає у факті настання дорожньо-транспортної пригоди та її наслідках.
		Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в Україні, у тому числі ч.2 ст. 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпцію моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди (узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.02.2021 року у справі № 761/24143/19).
		 
		Виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що відшкодуванню позивачу підлягає моральна шкода, завдана в результаті ДТП, у розмірі 1500, 00 грн.
		Зазначений розмір відшкодування є не більш, ніж достатнім для розумного задоволення позовних вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди і не призводить до його збагачення.
		Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного:
		Відповідно до ч.1, п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Як передбачено ст.ст.15,60,62 ЦПК УкраїнитаЗаконом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», правничу допомогу в суді може надавати адвокат, повноваження якого як представника посвідчується довіреністю або ордером.
		Згідност.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнта. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини справи. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану позивача.
		Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів ОСОБА_1 здійснювалось адвокатом Кажуком В.Б. відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 30 листопада 2022 року та ордеру серії АТ №1027852 (а.с.13,15).
		Відповідно до поданого розрахунку (акту виконаних робіт) загальна вартість послуг, наданих адвокатом становить 8000,00 грн (а.с.16).
		Крім того в позовній заяві позивачем зазначено про попередній орієнтований розрахунок витрат по справі, в т.ч. на професійну правничу допомогу, які позивач поніс, відповідно до якого сума витрат на правову допомогу становить 8000,00 грн. 
		З урахуванням викладеного, загальна сума витрат, що підлягають відшкодуванню становить 8000,00 грн, які фактично сплачені позивачем за квитанцією №01 від 01.02.2023 року ( а.с. 17).
		Дослідивши перелік наданих послуг та робіт, виконаних в межах договору про надання 
		 
		правової допомоги, враховуючи складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та значення справи для сторони позивача , суд вважає за можливе задовольнити вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн, що знайшла підтвердження наданими позивачем письмовими доказами.
		У відповідності до вимогст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		   На підставі вище викладеного, ст.ст.22, 1166, 1187, 1188 ЦК України, керуючись ст.ст. 12,13, 82, 141,259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої ДТП - задоволити частково.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування шкоди,завданої внаслідок ДТП кошти в розмірі 41000 (сорок одна тисяча) гривень 00 копійок . 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок моральної шкоди.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1073,60 гривень сплаченого судового збору.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок витрат за надання правової допомоги адвокатом згідно квитанції.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
		Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
		Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
		Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України. 
		Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...