Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/7533/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 09.03.2023. Зареєстровано: 09.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2023.
Дата набрання законної сили: 07.06.2023
Номер судового провадження: 2/357/671/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 357/7533/22
		Провадження № 2/357/671/23
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		01 березня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
		головуючого судді -        Ярмола О. Я. ,
		при секретарі -         Пустовій Ю. В.,
		розглянувши  у відкритому судовому  засіданні, в місті  Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1    до ОСОБА_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_3 МО України про  встановлення факту  проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У серпні 2022 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Шмаров Олексій Валерійович подав до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позов, в якому просить суд встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_3 та жінки ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу.
		І. Позиція сторін у справі.
		В обґрунтування позовних вимог, зазначено, що позивач являється цивільною дружиною військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойової задачі у складі десантно-штурмового батальйону, військової частини НОМЕР_1 .  У 2015-2016 роках ОСОБА_3 , був призваний до лав Збройних сил України, та проходив військову службу в зоні проведення антитерористичної операції, а після повернення з військової служби, позивач і ОСОБА_3 почали зустрічатися, і через деякий час почали проживати разом в квартирі, власником якої є відповідач,  за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач стверджує, що вона проживала однією сім`єю разом з  ОСОБА_3 з 16.06.2016 року по 26.02.2022 рік (дата мобілізації ОСОБА_3 ), і після смерті ОСОБА_3 позивач залишалася проживати за вказаною адресою до 18.07.2022 року.
		Після отримання сповіщення про загибель ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), позивач разом з відповідачем готувалися до поховання, замовляли ритуальні послуги, а також разом ходили у морг для упізнання тіла. Усі присутні під час поховання (08.06.2022 року), висловлювали ОСОБА_1 свої співчуття, як дружині загиблого чоловіка. В подальшому позивач та відповідач відбували поминальний обід, після чого домовилися, що матір не буде чинити будь яких перешкод, щодо встановлення факту спільного проживання позивача з її загиблим сином, однак, 18.07.2022 року, відповідач ОСОБА_2 заявила, що позивач не має ніяких прав на одержання частини грошової виплати та вимагала від позивача звільнити її квартиру.
		Позивач зазначає, що за час спільного проживання, вона з ОСОБА_3 мали  спільний побут, розподілили сімейні обов`язки, зокрема, ОСОБА_3 - працював на ТОВ «Росава Тайерс», заробляв гроші, а позивач - вела домашнє господарство, займалася побутом у сім`ї, вирішувала організаційні питання щодо домашніх справ, ведення спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування.  21.11.2019 року подружжям одночасно було укладено декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, одночасно пройдено медичне обстеження. Позивач вказує, що 08.07.2017 року, ОСОБА_3 придбав для позивача комп`ютер вартістю 10 450,00 грн., довірив позивачу розпорядження коштами. Уточнивши позовні вимоги, позивач просить суд встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка ОСОБА_3 та жінки ОСОБА_1 без шлюбу у період з 16.06.2016 року по 31.05.2022 року (дата загибелі ОСОБА_3 )
		Заперечуючи позов, відповідач подала відзив, в якому зазначила, що вона являється матір`ю ОСОБА_3 та її син  почав  спілкуватись з ОСОБА_5 у вересні 2021 року, оскільки відповідач мешкає в одному районі зі своїм сином, часто зустрічалися, спілкувалися, але ОСОБА_1 , як дружину чи наречену, він своїй матері не представляв. Син запитав у відповідача дозволу на проживання ОСОБА_1 у квартирі, за адресою АДРЕСА_2 , оскільки ніби відносини складаються, а тому відповідач не заперечила. ОСОБА_2 зазначає, що познайомилась із позивачем за 9 місяців до смерті свого сина. З початком війни ОСОБА_3 призвали до лав ЗСУ, а позивач залишилась проживати в квартирі, де раніше проживала з ОСОБА_6 , позивач мала доступ до всіх речей, та скориставшись такою нагодою, взяла квитанції про купівлю особисто ним апаратури, телефону та інших речей, ці квитанції долучені позивачем до матеріалів справи, чим  введено суд в оману. Відповідач зазначає, що оригіналів документів позивач не має, проте вона мала доступ до комп`ютеру, а тому могла сформувати будь-які  квитанції. Відповідач вказує, що спільного бюджету і побуту у позивача з ОСОБА_3 не було, оскільки в квартирі вже було все необхідне, нового придбаного спільного майна в квартирі не з`явилось, взаємних прав та обов`язків у них також не виникло, навіть перебуваючи на фронті ОСОБА_3 звертався до матері у разі необхідності. Позивачем не надано належних доказів, що вона з померлим постійно спільно проживали, мали спільний бюджет, харчування, мали витрати на купівлю майна спільного користування, брали участь в утриманні житла, ремонті, тобто відсутнє підтвердження реальності сімейних відносин з померлим не менш як п`ять років до його смерті.
		ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.
		Ухвалою судді від 14.09.2022 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в загальному порядку, призначено підготовче засідання на 20.10.2022 року  (Том 1, а.с.107).
		15.09.2022 року представник позивча ОСОБА_1 - адвокат Шмаров О.В.   подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову (Т.1, а.с.111-114).
		Білоцерківський міськрайонний суд Київської області своєю ухвалою від 16.09.2022 року заяву про забезпечення позову задовольнив частково, вжив заходів забезпечення позову, шляхом заборони Міністерству оборони України та його територіальним підрозділам, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_5 вчиняти дії пов`язані з призначенням та виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання бойової задачі у складі десантно-штурмового батальйону, військової частини НОМЕР_1 до моменту набрання законної сили, рішенням суду у справі №357/7533/22. (Т.1, а.с.119-121).
		18.10.2022 року відповідач ОСОБА_2 подала суду клопотання, в якому просила надати час  для отримання правової допомоги (Т.1 а.с.124).
		20.10.2022 року від представника позивача, адвоката  Шмарова О.В. надійшла заява про уточнення позовних вимог, клопотання про виклик свідків, витребування доказів (Т.1 а.с.134, 135-147).
		02.11.2022 року на адресу суду надійшов лист Київського ОТЦК СП від 19.10.2022 року, щодо  неможливості виконання  ухвали суду від 16.09.2022 року про забезпечення позову (Т.1 а.с.149).
		15.11.2022 року відповідач ОСОБА_2 направила відзив на позовну заяву (Т.1 а.с.154-160) та клопотання про виклик свідків (Т.1 а.с. 161-162).
		17.11.2022 року від представника позивача адвоката Шмарова О.В. надійшла відповідь на відзив  (Т.1 а.с.172-175) та клопотання про виклик свідків (Т.1 а.с.177-178).
		12.12.2022 року ухвалою суду  було закрито підготовче провадження по справі та  призначено справу до розгляду по суті на 25.01.2023 року (Т.1 а.с.185-186), а також задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_7   про витребування доказів  (Т.1, а.с.187-188,190-191).
		30.12.2022 року на адресу суду надійшла витребувана інформація з КНП БМР «Міський центр первинної допомоги медико-санітарної допомоги №1» (т.1, а.с. 195-196)
		03.01.2023 року на адресу суду надійшла витребувана інформація з ПАТ «КБ «Аккордбанк» (т.1, а.с.197-198).
		18.01.2023 року від представника позивача, адвоката  Шмарова О.В. надійшло клопотання про огляд телефону позивача, про приєднання електронного доказу, про долучення доказу, клопотання про визнання явки відповідача обов`язковою  (Т.1, а.с.206-215).
		25.01.2023 року відповідач ОСОБА_2 подала заперечення щодо долучення доказів (Т.1, а.с.219-220).
		25.01.2023 року представник позивача, адвокат Шмаров О.В. надав письмово викладені пояснення по справі (Т.1, а.с.222-226) та клопотання про виклик свідка (Т.1а.с.227,228).
		06.02.2023 року  представник відповідача, адвокат Речицької Я.О. подала заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (Т.1, а.с.236-237). 
		06.02.2023 року відповідач ОСОБА_2   надала письмово викладені пояснення по справі (Т.1, а.с.238-239).
		08.02.2023 року ухвалою суду задоволено клопотання адвоката Речицької Я.О.  про участь в судовому засіданні в режимі  відеоконференції за допомогою власних технічних засобів (Т.1, а.с.241-242). 
		15.02.2023 року свідок ОСОБА_8 надав заяву щодо надання свідчень в залі суду про відомі обставини по справі (Т.2 а.с.1).
		15.02.2023 року представник позивача адвокат Шмаров О.В. надав письмово викладені пояснення по справі, щодо скрін-шотів з месенджера « Vіber » (Т.2 а.с.2-4). 
		24.02.2023 року на адресу суду надійшли письмово викладені дебати/пояснення по справі відповідача ОСОБА_2 (Т.2, а.с.36-43).
		01.03.2023 року свідок ОСОБА_9 надала заяву  щодо надання свідчень в залі суду про відомі обставини по справі (Т.2 а.с.49).
		01.03.2023 року представник позивача адвокат Шмаров О.В. надав письмово викладену промову в дебатах  (Т.2 а.с.45-48). 
		Позивач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі, просили його задовільнити.
		Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Речицька Я.О. в судовому засіданні позовні  вимоги заперечила.
		Третя особа в судове засідання свого представника не направили,  про день та час розгляду даної справи були повідомлені  належно,   жодних заяв, клопотань суду не надано.
		Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, оцінивши зібрані та надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
		ІІІ. Фактичні обставини справи.
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 1985 р.н., відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022р. «Про загальну мобілізацію» 26.02.2022 року був призваний на військову службу до  В\Ч НОМЕР_1 на період дії воєнного стану, що підтверджено інформаційною довідкою (Т. 1 а.с.17).
		Встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 героїчно загинув у бою. Наведене підтверджено сповіщенням сім`ї померлого від 03.06.2022 року за № ВОБР/1515. Дане сповіщення було надіслано його матері ОСОБА_2 , відповідачу у даній справі. ОСОБА_3 похований на « Алеї Слави » на кладовищі «Сухий Яр» в м. Біла Церква (Т.1 а.с.16, 18).
		До матеріалів справи приєднана інформаційна довідка, яка була надана на звернення адвоката Шмарова О.В., старшим оперативної групи в/ч НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_12 про те, що при прийнятті на службу у в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 не заповнював анкету щодо своїх анкетних даних. При спілкуванні заступника командира 2 десантно-штурмової роти з морально-психологічного забезпечення 1десантно-штурмового батальйону лейтенанта ОСОБА_13 з військовослужбовцем ОСОБА_3 , останній зазначив прізвище своїх родичів і цивільної дружини і відповідні дані були внесені до списку обліку військовослужбовців підрозділу. Родичами ОСОБА_3 (з його слів) були - мати і цивільна дружина ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_4 із зазначенням адреси проживання та номерів мобільних телефонів (Т.1 а.с.19-20).
		Матеріали справи містять банківські виписки по картковому рахунку  ОСОБА_1 в підтвердження витрат на товари в магазинах району де знаходилося помешкання відповідача, а також, в підтвердження вчинення позивачем  платежів з поповнення  мобільного зв`язку ОСОБА_3 та відповідача (Т. 1 а.с.37-53).
		Встановлено, що 21.11.2019р. ОСОБА_1 уклала декларацію з лікарем ОСОБА_15 . В даній декларації зазначена адреса позивача АДРЕСА_1 . Довірена особа пацієнта - ОСОБА_3 (Т.1 а.с.34).
		Позивач надала результати медичного обстеження з лабораторії «Сінево», від 21.05.2019р. Обстеження проходили позивач та ОСОБА_3 (Т. 1 а.с. 35, 36). 
		Матеріали справи містять чисельні чеки та видаткові накладні в підтвердження купівлі товарів, в період з жовтня 2016 року, платником, замовником  значиться ОСОБА_3 (Т.1а.с. 54-62, 65-70).
		ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
		Частиною першою статі 1 Сімейного кодексу України встановлено, що Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя.      
		За ч.2 ст.3 Сімейного Кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
		Згідно вимог частини четвертої статті 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
		Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства.   Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.
		Відповідно до частини першої статті 36 цього СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
		Згідно ч.1, ч.2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
		Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
		Слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а не спрямований на її створення.
		Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.
		Пунктом 6 цього Рішення Конституційного Суду України встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
		Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
		За клопотанням сторін, в підтвердження їхньої позиції у даному спорі,  суд заслухав покази свідків.
		Зокрема, свідок ОСОБА_8 , який з 2013 року перебував в дружніх відносинах з ОСОБА_3 , разом працювали, суду показав, що ОСОБА_1 з ОСОБА_3   разом проживали з 2016 року. Свідок спілкувався з ОСОБА_3 переважно на роботі, декілька разів свідок був в квартирі де мешкав ОСОБА_3 у справах, допомагав придбати комп`ютер та комплектуючі запчастини, налаштувати техніку.  У позивача з ОСОБА_3 були гарні відносини,  спільні інтереси, разом грали на комп`ютері, позивач сприяла вдосконаленню навичок ОСОБА_3 в поводженні з комп`ютером, сприяла  придбанню нової техніки. ОСОБА_3 давав позивачу кошти, казав, що ОСОБА_1 готує йому на роботу обіди. Свідку нічого невідомо про спільний відпочинок позивача з ОСОБА_6 , святкування сімейних чи інших подій,  взаємовідносини з іншими членами сім`ї. Свідок ствердив, що ОСОБА_3 не хотів одружуватися, його все влаштовувало, йому важко було щось вирішувати, змінювати в своєму житті. Свідок був присутнім на похоронах ОСОБА_3 , і на той час у відповідача з позивачем були гарні відносини. 
		Свідок ОСОБА_19 , який з 2016 року живе в будинку АДРЕСА_3 , суду показав, що ОСОБА_3 проживав разом з позивачем. Вони були тихою, спокійною парою.  З 2019 року свідок познайомився з ОСОБА_3 , іноді спілкувалися по сусідські біля під`їзду. Одного разу свідок намагався зайти до ОСОБА_3 в гості, але було вже пізно, так і не потрапив до них в квартиру. З відповідачем свідок не знайомий. Свідку від сусідів стало відомо, що ОСОБА_3 вбили на війні. 
		Свідок ОСОБА_20 , яка проживає по сусідству з відповідачем з 2010 р., суду показала, що ОСОБА_3 знає з дитинства. ОСОБА_3 був не одружений. Свідок  перебуває в  дружніх та добрих сусідських відносинах з відповідачем. Свідок з ОСОБА_1 не знайома, ніколи не бачила позивача, хоча вікна квартири свідка виходять на будинок де мешкав ОСОБА_3 . Свідок часто зустрічала ОСОБА_3 , бачила, як він ходив на роботу і з роботи, часто приходив до своєї матері, яка готувала йому обіди, у них були дуже гарні відносини. Свідок вперше побачила позивача разом з ОСОБА_6 навесні 2021р., коли ОСОБА_3 перекопував грядку біля будинку відповідача. Відповідач повідомила, що її син зустрічається з ОСОБА_1 . Потім свідок бачила ОСОБА_1 вже на похоронах ОСОБА_3 .  
		Свідок ОСОБА_23 , яка з 1990-х років знайома з ОСОБА_2 , товаришують, обоє мають синів приблизно одного віку, та свідок суду показала, що ОСОБА_3 був дуже гарним сином для своєї матері, часто відвідував її, гарно спілкувалися, ладнали між собою. Свідок була присутня майже  на всіх родинних святах свої подруги ОСОБА_2 , обізнана щодо дат народження членів її сім`ї, знає про інтереси та захоплення ОСОБА_3 шахами і книгами. Часто обговорювала із ОСОБА_2 сімейні справи своїх дітей, свідок цікавилася долею сина своєї подруги.  Свідок неодноразово бачила, як ОСОБА_3 приходив до своєї матері, брав бутерброди на роботу, іноді заходив вечеряти після роботи.  В серпні чи вересні 2021 року свідок дізналася, що ОСОБА_3   має постійні відносини з дівчиною, з якою разом проживають. Свідок хотіла познайомитися з дівчиною ОСОБА_3 , а тому  разом із ОСОБА_2 організували зустріч, приготували шашлики, але ОСОБА_3 прийшов на зустріч сам, сказав, що його дівчина погано почувається. Свідок жодного разу не бачила ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 , як пару, чи подружжя. ОСОБА_3 завжди приходив до матері сам. Свідок не заперечує, що ОСОБА_1 була для ОСОБА_3 близькою людиною, але не дружиною, бо свідок, яка, перебуваючи в тісних дружніх відносинах з сім`єю відповідача,  ніколи не бачила разом ОСОБА_3 з ОСОБА_1 , як сімейну пару. Їхні батьки теж не були знайомі між собою, ні батьки позивача не приїздили до відповідача ні відповідач не їздила до них.  Вперше свідок познайомилася і побачила ОСОБА_1 в березні 2022року. Потім свідок зустрілася з позивачем вже на похоронах ОСОБА_3 . Позивач разом з відповідачем готували все до поховання ОСОБА_3 , разом ходили в військкомат, морг. На похоронах відповідач була на заспокійливих препаратах, в жахливому пригніченому стані, хоронила єдину дитину. ОСОБА_2 дозволила  позивачу й надалі  проживати в своїй квартирі, без оплати, хотіла в подальшому переписати їй свою квартиру, бо ОСОБА_2 потребувала спілкування з позивачем, неначе утримуючи якийсь зв`язок з сином, чіплялася за відносини з нею, жаліла, думала, що ОСОБА_1 також важко переживає втрату ОСОБА_3 . 
		Свідок ОСОБА_26 , яка з 2011 року проживає в будинку по АДРЕСА_3 , по сусідству з квартирою де мешкав ОСОБА_3 , суду показала, що з літа 2016 року, позивач переїхала жити в їх будинок та мешкала з  ОСОБА_6 однією сім`єю. Свідок часто зустрічала ОСОБА_1   разом з ОСОБА_3 біля будинку, в магазині. Сусіди думали, що вони подружжя. Дуже спокійна пара. Свідок спілкувалася з позивачем по побутових питаннях. Бачила, як вони придбали комп`ютерний стіл. Свідок не вважає себе другом сім`ї ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , а тому не обізнана щодо їхніх родинних свят, спільного відпочинку, побуту. З відповідачем малознайома.
		Свідок  ОСОБА_9 , яка з 2012 року була знайома з ОСОБА_3 , разом працювали, суду показала, що майже щодня разом з ОСОБА_6 їздили на роботу, спілкувалися. В 2016 році ОСОБА_3 познайомив свідка з ОСОБА_1 , яку назвав своєю дружиною. Позивач гарно дбала про ОСОБА_3 , готувала йому їсти на роботу, він став охайнішим. ОСОБА_1 гарно впливала на свого чоловіка. Свідок, за життя ОСОБА_3 ,  не бувала в його квартирі, а коли ОСОБА_3 перестав виходити на телефонний зв`язок, то на весні 2022 року заходила до його помешкання, обмінялася телефонами з ОСОБА_1 . 
		Аналізуючи встановлені обставини справи, суд зауважує наступне. Місце проживання позивача зареєстроване в АДРЕСА_4 ,  а місце проживання покійного ОСОБА_3 було зареєстроване  в АДРЕСА_1 . Позивач  в судовому засіданні зазначила, що до червня 2016 року винаймала собі житло в м. Біла Церква, однак не надала жодного доказу в підтвердження наведеного, так само, відсутні докази дати припинення оренди того житла.  Також, позивач стверджуючи, що ОСОБА_3 був знайомий з її  родиною і  приїздив в с. Журавлинка до батьків позивача, не надала жодного доказу зазначеному.
		Свій вклад в спільний бюджет та сім`ю позивач обгрунтовує тим, що мешкала разом з ОСОБА_3 за однією адресою в квартирі, власником якої є відповідач, дбала про побут,  мала доступ до заробітної плати померлого, користувалася його платіжною карткою, мала довірливі відносини, спілкувалася та проводила час з ОСОБА_3 . Позивач повідомила суду, що за весь період проживання з ОСОБА_6 ,  вона не працювала, власного доходу не мала, проте дбала про побут і це влаштовувало ОСОБА_3 .
		Суд вважає, недоведеним,  що позивач з померлим ОСОБА_3 постійно спільно проживали та їх відносини були такими, що притаманні подружжю. Наявність спільного бюджету, позивач доводить фактом вільного свого доступу та користування платіжною карткою померлого.  Відповідач не заперечує того, що позивач користувалася платіжною карткою  померлого її сина, та саме коштами ОСОБА_3 ,  і з його дозволу, розраховувалася за комунальні послуги в квартирі де мешкала, вчиняла інші розрахунки, поповнювала мобільні рахунки, як за користування  власним телефоном,  так і за користування телефоном ОСОБА_3 і відповідача.
		Слід зазначити, що жодний із допитаних судом свідків, не був постійно вхожим в квартиру де мешкали ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , а тому не були безпосередніми свідками ведення спільного господарства, їхнього побуту. Позивач вселилася в квартиру до ОСОБА_3 , коли там був вже зроблений ремонт, були всі меблі, а тому поліпшення житла, ремонтних робіт не проводилося. 
		Позивач не довела наявність у неї  спільних  з ОСОБА_6   ні особистих немайнових ні майнових прав. Не зазначено жодного вартісного майна, яке було придбано чи поліпшено за  спільні кошти, тобто, що джерело набуття цього майна було спільним, оскільки спільність бюджету позивач доводить вільним доступом до платіжної картки із заробітною платою ОСОБА_3 . 
		Пересилання ОСОБА_6 коштів в 2020 -2022р.р., чи надання позивачу в користування картки із своєю заробітною платою, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між позивачем і ОСОБА_3   склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі  № 588/350/15 .
		Початок спільного проживання, з 16.06.2016року, позивач обґрунтовує лише власними поясненнями. Свідки ствердили, що не були вхожі в житло де мешкав ОСОБА_3 , не гостювали в них, не запрошували до себе, як сім`ю, не проводили спільного відпочинку чи святкувань будь-яких подій, свідки зустрічали ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 з літа-осені 2016 року, але стверджувати, що на той час була вже створена сім`я  із загальними правами та обов`язками, що притаманні подружжю -   не має жодних підстав. Дійсно, ОСОБА_1 певний період проживала  разом з ОСОБА_6 в одному помешканні, а тому, певний період вони були пов`язані спільним побутом, однак, встановити цей період не виявилося можливим. Позивач не довела, що в зазначений нею період часу,  з червня 2016р., між нею і ОСОБА_3 були сформовані  усталені відносини, які притаманні подружжю.
		Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. ( Висновок ВС викладений у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).
		Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (позиція Верховного Суду, що викладена в постановах  від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц.; у справі № 531/295/19 від 8 грудня 2021 року).
		Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Позивач, обгрунтовуючи свої вимоги посилається на письмові докази, зокрема, медичні декларації (Т.1 а.с. 34,196), що були укладені в 2019 році ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в один день, з одним лікарем, та в цих деклараціях ОСОБА_1 зазначила ОСОБА_3 довіреною особою на екстренний випадок,  а ОСОБА_3 зазначив довіреною особою позивача. Також, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в один день відвідали медичну лабораторію, провели медичне обстеження. Однак, на думку суду, одночасне звернення до лікаря чи одночасне медичне обстеження можуть свідчити про існування довірливих відносин між особами, але не свідчать про існування сім`ї. При цьому, суд звертає увагу, що надана позивачем роздруківка з банку про оплату аналізів, не містить жодного доказу, що саме ці аналізи були сплачені. 
		Обгрунтовуючи  позовні вимоги, в підтвердження факту спільного набуття побутових речей, позивач послалася на видаткові накладні і чеки із вказаними номерами телефонів  ОСОБА_1 та, переважно, ОСОБА_3 .  Однак, більшість з наданих позивачем фінансових документів не містять необхідних реквізитів для підтвердження їх правдивості, відсутні підписи та відсутні докази, що ціль набутутого  майна - спільне користування, для сім`ї. Позивач зазначила, що комп`ютер їй був подарований ОСОБА_6 , деяку побутову техніку вона забрала з квартири при виселенні.
		Суд не приймає до уваги витяг з роздруківки скріншотів переписки позивача у месенджері чи вайбері, оскільки дані листи не містять електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, і в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення та зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення  чи доповнення.
		Аналогічна позиція підтверджена постановою від 19 січня 2022 року у справі №202/2965/21, де зазначено, що роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
		Надана на запит адвоката  інформаційна довідка з в/ч НОМЕР_1   від 23.08.2023 р. за № 7030  містить інформацію, що при прийнятті на службу у в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 не заповнював анкету щодо своїх анкетних даних. І при цьому, особа що надала дану довідку, додала ще інформацію зі слів іншої особи лейтенанта ОСОБА_13 щодо наявності у  ОСОБА_3 , цивільної дружини ОСОБА_1 , тобто інформація надана зі слів іншої особи, яка не є свідком в даній справі і особисто не надавала суду такої інформації. А доданий до цієї довідки документ/витяг не містить назви, не зазначено коли і ким складений, не містить необхідних реквізитів (засвідчення копії), а також невірно записано ім`я  та номер телефону  вбитого ОСОБА_3 .
		Отже,  довідка  з інформацією, що викладена зі слів особи, яка навіть, не підписала таку довідку  не можна вважати належним доказом.  
		Відповідач заперечуючи позовні вимоги, вважає, що Довідка  від 03.06.2022 року про сповіщення сім`ї про смерть її сина є основним доказом у даній справі (Т.1 а.с.16), оскільки такого сповіщення не було направлено ОСОБА_1 .  
		Суд звертає увагу, що свідки сторони позивача, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ствердили, що ОСОБА_3 і ОСОБА_1 були подружжям, і при цьому свідки були обізнані, що шлюб між ними не зареєстрований, бо їх влаштовував саме такий спосіб проживання. 
		Крім того, сама позивач суду повідомила, що не вважала за потрібне реєструвати шлюб з ОСОБА_6 , допоки не має чогось спільного :  спільних дітей, спільного майна. Наведена позиція підтверджує не сформованість бажання  створювати сім`ю. 
		Також, суд вважає, що й докази сторони відповідача не узгоджуються з встановленими судом обставинами, оскільки  ОСОБА_3 не перебував в інших шлюбах, а надані відповідачем фото (Т.1а.с.165), ніяким чином не підтверджують сімейні чи інтимні стосунки з іншими жінками, що зображені на фото. Припущення ОСОБА_2 з даного приводу  були спростовані показами свідків  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
		Не можна залишити поза увагою той факт, що не існує жодного спільного фото ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , жодного фото в колі  його родини, чи в колі своєї родини. Єдине фото, що надала позивач до справи - це світлина з кладовища із зображенням надмогильного вінка з надписом: «від дружини». Однак даний напис був створений за бажанням самої ОСОБА_1 і не може підтверджувати реальність такого статусу у позивача.
		Таким чином, досліджені в суді письмові докази у сукупності з показаннями свідків підтверджують лише факт  дружніх, інтимних стосунків між позивачем та ОСОБА_3 . Встановлені обставини справи та ті підстави, на які позивач посилалась в позові не є такими, з якими закон пов`язує правовий статус жінки та чоловіка, які проживають у фактичних шлюбних відносинах. 
		Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено позовні вимоги, не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, надавши відповідну  правову оцінку яким, суд мав би можливість дійти обґрунтованого висновку про  задоволення  позову. Позивач скористалася своїм правом на судовий захист, однак її позиція не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
		Відповідно до ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
		Оскільки у даній справі були застосовані заходи забезпечення позову за ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 16.09.2022 року про заборону Міністерству оборони України та його територіальним підрозділам вчиняти дії пов`язані з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги членам сім`ї ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , то суд, виходячи з наслідків розгляду даного спору,  вважає за необхідне скасувати такі заходи.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81,89, 141, 259, 264-265, 268, 273, 354   ЦПК України, суд,-
		 
		У Х В А Л И В :
		В задоволенні позову ОСОБА_1    до ОСОБА_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_3 МО України про  встановлення факту  проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - відмовити.
		Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 16.09.2022 року про заборону Міністерству оборони України та його територіальним підрозділам вчиняти дії пов`язані з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги членам сім`ї ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Рішення суду  може бути оскаржене до Київського апеляційного суду  шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому рішення  суду не було вручено  у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		Повний текст рішення суду  виготовлено  та підписано 09.03.2023 року. 
		 
		Суддя О. Я. Ярмола

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...