Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 183/1818/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 09.03.2023. Зареєстровано: 09.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2023.
Дата набрання законної сили: 07.04.2023
Номер судового провадження: 1-кп/183/1061/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023130000000008

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 183/1818/23
		№ 1-кп/183/1061/23
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		07 березня 2023 року м. Новомосковськ
		 
		Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
		 
		головуючої ОСОБА_1 
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 
		 
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Новомосковську в залі Новомосковського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості по якому внесені до ЄРДР 02.01.2023 року за № 22023130000000008 за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженця м. Стаханова Луганської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
		 
		у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111 та ч. 2 ст. 260 КК України, 
		 
		за участю: 
		прокурора                                  ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,         
		обвинуваченого          ОСОБА_3 , 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		24.08.1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва збройних сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і збройних сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та збройних сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та російської федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу збройних сил російської федерації (далі ? ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб збройних сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_6 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву «доктрина герасимова», де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
		У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та збройних сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
		Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
		Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
		Враховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та збройних сил РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту російської федерації (далі - ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ збройних сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
		Також, представниками влади і збройних сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
		У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
		В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 року проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій російської федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018 року, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 року та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 року визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014 року, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
		Самопроголошеним Головою «ЛНР» 07 жовтня 2014 року виданий указ № 15, згідно з яким створено незаконне збройне формування так званої «ЛНР» - «Народна міліція». Зокрема, вказане військове формування здійснює збройний опір силам АТО/ООС на території Луганської та Донецької областей та сприяє діяльності окупаційної адміністрації російської федерації.
		Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають важке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва та кураторів російської федерації.
		До створення т.зв. «Народної міліції ЛНР» у силовому блоці т.зв. «ЛНР» з метою виконання його завдань у 2014 році на тимчасово окупованій території Луганської області створено іррегулярні непередбачені законом збройні формування, які навесні (більш точної дати встановити не виявилось можливим) 2015 року увійшли до складу т.зв. «Народної міліції ЛНР» окупаційної адміністрації РФ.
		Зокрема, в листопаді (більш точної дати встановити не виявилось можливим) 2014 року у складі т.зв. «Народної міліції «ЛНР» створений структурний підрозділ - не передбачене законом збройне формування «4 окрема мотострілецька бригада НМ ЛНР» (в/ч НОМЕР_1 ) у складі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », місце постійної дислокації АДРЕСА_2, якому доручено здійснення залякування цивільного населення та чинення збройного опору силам АТО/ООС, у тому числі й шляхом проведення артилерійських обстрілів на лінії зіткнення (розмежування) та прилеглих до неї територіях у Луганській області. З метою виконання цих завдань у складі «4 окрема мотострілецька бригада НМ ЛНР», також сформовано стрілецькі та артилерійські підрозділи, мотострілецька рота, до штату яких на постійній основі залучено громадян України та інших держав, радикально налаштованих до чинної державної влади України. 
		Оскільки ОСОБА_3 , будучи обізнаним про незаконність дій співучасників збройних формувань та окупаційної адміністрації російської федерації на тимчасово окупованій території Луганської області, ідеологічно розділяв такий розвиток подій, то у подальшому в грудні 2014 року у нього виник умисел на участь у діяльності НЗФ т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ, з метою здійснення збройного опору силам АТО/ООС задля досягнення кінцевої цілі - зміни меж території, державного кордону України, всупереч утвердженого Конституцією України порядку, тобто виключення з її складу окремих районів, міст, сіл, селищ Луганської області, у тому числі й у межах, у подальшому ідентифікованих указом Президента України від 07.02.2019 року № 32/2019 на підставі факту тимчасової окупації відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
		Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_3 20 грудня 2014 року на тимчасово окупованій території Луганської області - у м. Кадіївка (до 2016 року - м. Стаханов) добровільно вступив до лав (підписав контракт на проходження військової служби) не передбаченого законом збройного формування «4 окрема мотострілецька бригада 2 армійського корпусу НМ ЛНР» окупаційної адміністрації РФ на посаду «водій механік бойової машини піхоти «БМП-1» (місце постійної дислокації АДРЕСА_2) структурної частини «НМ ЛНР», узявши до виконання визначені йому в т.зв. «ЛНР» функції щодо чинення збройного опору силам АТО/ООС (комплексу військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, направлених на деокупацію тимчасово окупованої території Луганської області та боротьбу з тероризмом) - залученим до неї підрозділам Збройних Сил та правоохоронних органів України, й з метою чинення збройного опору силам АТО/ООС (недопущення їх входження на тимчасово окуповану територію Луганської області та її деокупації) отримав від не встановлених досудовим слідством співучасників НЗФ т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ для застосування за функціональним призначенням стрілецьку вогнепальну зброю - автомат системи Калашникова «АК-74» та боєприпаси до нього, військову форму.
		В ході виконання ОСОБА_3 , покладених на нього керівництвом «4 окремої мотострілецької бригади НОМЕР_2 армійського корпусу НМ ЛНР», обов`язків в січні - лютому 2015 року він приймав безпосередню участь у бойових діях проти підрозділів ЗС України в районі м. Дебальцеве Донецької області. 
		Відповідно до відведеної йому ролі у плані спільних злочинних дій та на виконання функцій, покладених на нього обов`язків, ОСОБА_3 у період з 20 грудня 2014 року по 30 грудня 2017 року з власної ініціативи, разом з іншими особами з числа НЗФ «НМ ЛНР», стосовно яких розслідуються окремі кримінальні провадження, виконував обов`язки, які покладені на нього військовою службою у вищевказаних НЗФ окупаційної адміністрації РФ, які направлені на чинення збройного опору силам АТО/ООС, ЗС України та іншим правоохоронним органам України з метою зміни меж території та державного кордону України шляхом участі у незаконних збройних формуваннях.
		Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні умисних дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 року схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави ? України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
		Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 року зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
		Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. 
		Відповідно до Рішень Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005 року, № 6-рп/2008 від 16.04.2008 року зазначені норми визначають, що влада народу є первинною, єдиною і не відчуженою та здійснюється народом шляхом вільного волевиявлення через вибори, референдум, інші форми безпосередньої демократії у порядку визначеному Конституцією та законами України, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, сформовані відповідно до Конституції та законів України. Тільки народ має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України в порядку, встановленому його розділом XIII.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Статтями 69, 72 та 73 Конституції України передбачено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		В кінці 2013 - на початку 2014 року у групи осіб (стосовно яких є окремі кримінальні провадження) виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом проведення незаконного референдуму щодо зміни території України та утворення на території Луганської області України псевдодержавного утворення - так званої «Луганської народної республіки». 
		У березні - квітні 2014 року в м. Луганську та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки діяльності, направленої на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		07.04.2014 року у м. Луганськ Луганської області створено псевдодержавне утворення - «Луганську народну республіку» (далі по тексту - «ЛНР») та одночасно за підтримки керівництва російської федерації групою проросійсько налаштованих мешканців Луганської області видано так званий «Акт проголошення державної самостійності Луганської народної республіки», яким публічно закликано місцеве населення до проведення 11.05.2014 року так названого «загального обласного референдуму» на території Луганської області з питання визнання державної самостійності «ЛНР» та чинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України. При цьому протягом квітня-травня 2014 року в окремих містах Луганської області організовано та проведено низку мітингів з метою привернення уваги та схилення громадян України з числа місцевих мешканців до визнання державної самостійності «ЛНР».
		За таких обставин 11.05.2014 року в окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України проведено так названий «загальний обласний референдум», за результатами якого 12.05.2014 року проголошено про суверенітет «ЛНР» на території Луганської області.
		Надалі представниками самопроголошеної «ЛНР», які контролюються окупаційною адміністрацією російської федерації, з числа своїх громадян та місцевого населення області сформовано політично-управлінські (т.зв. «органи державної влади ЛНР») та силові органи. 
		Так, на учасників органів політичного блоку покладено обов`язки підтримки збройної агресії російської федерації та вчинення дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом:
		- створення та участі в діяльності окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях Луганської області;
		- видачі нормативно-правових актів від імені окупаційної адміністрації російської федерації та самопроголошених органів державної влади «ЛНР»;
		- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності псевдодержавного утворення «ЛНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній організації, приховування факту збройної агресії російської федерації проти України, отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
		- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу; 
		- налагодження взаємодії з незаконним псевдодержавним утворенням «ЛНР» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на насильницьку зміну конституційного ладу України;
		- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та ЗС України;
		- координація та узгодження своїх дій з радниками та інструкторами російської федерації, з метою спільного та ефективного протистояння ЗС України, іншим військовим формуванням, та вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітації, висвітлення діяльності «ЛНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції і заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, та формування думки серед населення про законність власних дій; 
		- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ЛНР» для забезпечення їх протиправної діяльності; 
		- забезпечення учасників «ЛНР» транспортом, символікою, агітаційними матеріалами тощо.
		Водночас, на учасників органів силового блоку покладено обов`язки підтримки збройної агресії російської федерації та вчинення дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, зокрема шляхом:
		-        систематичної організації та здійсненні актів застосування збройної сили проти держави України у особі ЗС України, інших військових формувань, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, зокрема ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню їх службових обов`язків, обстрілів населених пунктів тощо;
		-        створення не передбачених законом збройних та воєнізованих формувань та участь у їх діяльності; 
		-        вербування нових учасників до складу силового блоку «ЛНР» та, організація їх у групи, навчання, озброєння та керівництво їхніми діями;
		-        захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Луганської області з метою їх виводу з-під контролю органів державної влади України та їх включення до самопроголошеного псевдодержавного утворення «ЛНР»;
		-        захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами з метою оснащення незаконних збройних формувань, які вчиняють дії, направлені на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		-        координації та узгодження своїх дій з діями регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, з метою спільного та ефективного протистояння ЗС України, іншим військовим формуванням; 
		-        блокування виконання правоохоронними органами та підрозділами ЗС України, передбачених Конституцією та законодавством України, функцій на тимчасово окупованій території України;
		-        силового подолання опору цивільного населення шляхом фізичної розправи та незаконного позбавлення волі;
		-        силової підтримки учасників органів політичного та управлінського блоку незаконних утворень «ЛНР», захопленні, укріпленні та охороні зайнятих ними будівель та споруд.
		При цьому, кожний учасник органів політичного та силового блоків «ЛНР» (у т.ч. які долучалися в подальшому до їх складу) усвідомлював, що головним їх завданням є підтримка збройної агресії російської федерації та зміна меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України. 
		В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій російської федерації на території Луганської області, які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018 року, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254?VIII від 17.03.2015 року та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680?VII від 16.09.2014 року визнано тимчасово окупованими територіями.
		Чисельні злочини, вчинені представниками «ЛНР» або за їх участі, відображено у зверненнях Верховної Ради України до міжнародних організацій та іноземних держав. Зокрема, у Зверненні ВРУ до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської Федерації державою-агресором, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року за № 129-VIII, та Зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав-членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому Постановою ВРУ від 14.01.2015 року за № 106-VIII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтриманого російською Федерацією міжнародного тероризму» від 22.07.2014 року за № 1597-VII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 року за № 337-VIII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22.07.2014 року за № 1596-VII, Постанові ВРУ «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами російської Федерації та керівниками терористичних організації «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 року за № 145-VIIІ.
		З метою виконання функцій підрозділу силового блоку «ЛНР», самопроголошеним головою видано указ, відповідно до якого, для захисту інтересів «ЛНР» та її громадян, створено воєнну структуру «Народна міліція «ЛНР» (далі - «НМ «ЛНР»), яка дислокуються в різних населених пунктах
		і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та має загальну координацію та кураторів російської Федерації.
		Встановлено, що до складу «НМ «ЛНР» входять структурні підрозділи, які складається з полків, бригад, батальйонів та окремих підрозділів забезпечення. Згідно організаційно-штатного розпису до складу структурних підрозділів «НМ «ЛНР» входить «4 окрема мотострілецька бригада 2 армійського корпусу НМ ЛНР». 
		ОСОБА_3 , будучи громадянином України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив державну зраду, тобто діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а саме перехід на бік ворога в період збройного конфлікту.
		Зокрема, в листопаді (більш точної дати встановити не виявилось можливим) 2014 року у складі т.зв. «Народної міліції «ЛНР» створений структурний підрозділ - не передбачене законом збройне формування «4 окрема мотострілецька бригада 2 армійського корпусу НМ ЛНР» з місцем постійної дислокації АДРЕСА_2, якому доручено здійснення залякування цивільного населення та чинення збройного опору силам АТО/ООС, у тому числі й шляхом проведення артилерійських обстрілів на лінії зіткнення (розмежування) та прилеглих до неї територіях у Донецькій та Луганській областях. 
		Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_3 20 грудня 2014 року на тимчасово окупованій території Луганської області - у м. Стаханов Луганської області добровільно вступив до лав не передбаченого законом збройного формування «4 окрема мотострілецька бригада 2 армійського корпусу НМ ЛНР» на посаду «водій механік бойової машини піхоти «БМП-1» окупаційної адміністрації РФ (місце постійної дислокації АДРЕСА_2) структурної частини «Народної міліції ЛНР», узявши до виконання визначені йому в т.зв. «ЛНР» функції щодо учинення збройного опору силам АТО/ООС (комплексу військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, направлених на деокупацію тимчасово окупованої території Луганської області та боротьбу з тероризмом) - залученим до неї підрозділам Збройних Сил та правоохоронних органів України, й з метою чинення збройного опору силам АТО/ООС (недопущення їх входження на тимчасово окуповану територію Луганської області та її деокупації) отримав від не встановлених досудовим слідством співучасників НЗФ т.зв. «ЛНР» окупаційної адміністрації РФ для застосування за функціональним призначенням стрілецьку вогнепальну зброю - автомат системи Калашникова «АК-74» та набої до нього, військову форму. До кола безпосередніх обов`язків ОСОБА_3 на посаді «водій механік бойової машини піхоти «БМП-1» входило: несення служби у складі підрозділу, виконання бойових завдань, несення караульної служби тощо. 
		У період з 20 грудня 2014 року по 30 грудня 2017 року ОСОБА_3 забезпечував виконання обов`язків військової служби у незаконних збройних формувань окупаційної адміністрації російської федерації, а саме:
		- був вірним військовій присязі, дотримуватися «конституції» і «законів» т.зв. «ЛНР»;
		- проходив військову службу за контрактом в період, встановлений дійсним контрактом термін, в «Народній міліції» т.зв. «ЛНР»;
		- суворо і точно виконував вимоги загальновійськових статутів;
		- в період проходження військової служби за контрактом добросовісно виконував всі загальні, посадові і спеціальні завдання військовослужбовця, встановлені «законодавством» та іншими «нормативно-правовими актами» т.зв. «ЛНР», виконував вимоги військової присяги, «законодавства» про службу в «Народній міліції» і других нормативно-правових актів ЛНР;
		- при скоєнні правопорушень, нести всі види юридичної відповідальності відповідно до законодавства ЛНР;
		- дотримуватися військової дисципліни, виконувати накази, розпорядження і вимоги командира (начальника);
		- дотримуватися установлений порядок користування секретними документами і військовою технікою (апаратурою), берегти в таємниці відомості отримані в ході проходження військової служби.
		Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні громадянином України умисного діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, що полягало в переході на бік ворога в період збройного конфлікту, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
		Крім того, що 24.08.1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва збройних сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і збройних сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та збройних сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та російської федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу збройних сил російської федерації (далі ? ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб збройних сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_6 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву «доктрина герасимова», де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
		У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та збройних сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
		Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів рф здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
		Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
		Враховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та збройних сил РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту російської федерації (далі - ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ збройних сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
		Також, представниками влади і збройних сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
		У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
		В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 року проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій російської федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018 року, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 року та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 року визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014 року, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
		Самопроголошеним Головою «ЛНР» 07 жовтня 2014 року виданий указ № 15, згідно з яким створено незаконне збройне формування так званої «ЛНР» - «Народна міліція». Зокрема, вказане військове формування здійснює збройний опір силам АТО/ООС на території Луганської та Донецької областей та сприяє діяльності окупаційної адміністрації російської федерації.
		Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають важке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну координацію керівництва та кураторів російської федерації.
		До створення т.зв. «Народної міліції ЛНР» у силовому блоці т.зв. «ЛНР» з метою виконання його завдань у 2014 році на тимчасово окупованій території Луганської області створено іррегулярні непередбачені законом збройні формування, які навесні (більш точної дати встановити не виявилось можливим) 2015 року увійшли до складу т.зв. «Народної міліції ЛНР» окупаційної адміністрації рф. 
		Зокрема, в листопаді (більш точної дати встановити не виявилось можливим) 2014 року у складі т.зв. «Народної міліції «ЛНР» створений структурний підрозділ - не передбачене законом збройне формування «4 окрема мотострілецька бригада НМ ЛНР» (в/ч НОМЕР_1 ) у складі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », місце постійної дислокації АДРЕСА_2, якому доручено здійснення залякування цивільного населення та чинення збройного опору силам АТО/ООС, у тому числі й шляхом проведення артилерійських обстрілів на лінії зіткнення (розмежування) та прилеглих до неї територіях у Луганській області. З метою виконання цих завдань у складі «4 окрема мотострілецька бригада НМ ЛНР», також сформовано стрілецькі та артилерійські підрозділи, мотострілецька рота, до штату яких на постійній основі залучено громадян України та інших держав, радикально налаштованих до чинної державної влади України. 
		20 грудня 2014 року ОСОБА_3 , продовжуючи виконувати свій злочинний умисел, вступив на службу (надав свою добровільну згоду) до складу «4 окремої мотострілецької бригади 2 армійського корпусу НМ ЛНР» на посаду «водій механік бойової машини піхоти «БМП-1». Відповідно до відведеної йому ролі у плані спільних злочинних дій та на виконання функцій, покладених на нього обов`язків, ОСОБА_3 у період з 20 грудня 2014 року до 30 грудня 2017 року з власної ініціативи, разом з іншими особами з числа НЗФ «НМ ЛНР», стосовно яких розслідуються окремі кримінальні провадження, виконував обов`язки, які покладені на нього військовою службою у вищевказаних НЗФ окупаційної адміністрації РФ, які направлені на чинення збройного опору силам АТО/ООС, ЗС України та іншим правоохоронним органам України з метою зміни меж території та державного кордону України шляхом участі у незаконних збройних формуваннях.
		Отже встановлено, що ОСОБА_3 з моменту вступу до НЗФ «ЛНР» до 30.12.2017 року перебуваючи у м. Кадіївка (до 2016 року - м. Стаханов) Луганської області та інших населених пунктах на території проведення АТО/ООС, яка відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 року, є тимчасово окупованою територією України, вчиняв умисні дії, спрямовані на участь в діяльності збройних формувань, які не передбачені законами України.
		Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні умисних дій, направлених на участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України
		 
		07.03.2023 року між прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , в присутності захисника  ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості у даному кримінальному провадженні. В даній угоді зазначено, що  ОСОБА_3  під час судового розслідування повністю визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111 та ч. 2 ст. 260 КК України, та зобов`язався беззастережно визнати свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111 та ч. 2 ст. 260 КК України, щиро каятися. 
		Сторони дійшли згоди на призначення  ОСОБА_3  остаточного покарання за ч. 2 ст. 110 КК України у вигляді 10 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 1 ст. 111 КК України у вигляді 12 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 260 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111 та ч. 2 ст. 260 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 12 років позбавлення волі без конфіскації майна.
		 
		В судовому засіданні судом було з`ясовано, що обвинувачений  ОСОБА_3   цілком розуміє, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
		Суд в судовому засіданні переконався в тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Розглянувши вищезазначену угоду про визнання ОСОБА_3 винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим, суд приходить до висновків, що угода відповідає вимогам КПК України.
		Аналізуючи вищевикладене, суд прийшов до висновків, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 знайшла своє повне підтвердження, його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 110 КК України, як вчинення умисних дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України за попередньою змовою групою осіб; за ч. 1 ст. 111 КК України, як умисні діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, що полягало в переході на бік ворога в період збройного конфлікту; за ч. 2 ст. 260 КК України, як умисні дії, направлені на участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.
		Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. ст. 50-52 КК України, суд обставин, які обтяжують покарання, визначених ст. 67 КК України, не встановив. Обставинами, які пом`якшують покарання, визначеними ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
		Також, обвинувачений  ОСОБА_3 раніше не судимий.
		Перевіряючи угоду в частині призначення міри покарання на відповідність вимогам КПК України, суд вважає, що вона узгоджена в межах санкцій ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111 та ч. 2 ст. 260 КК України, відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. 
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 474, 475 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 23.01.2023 року між прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим  ОСОБА_3 .
		ОСОБА_3  визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених:
		- ч. 2 ст. 110 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі, строком на 10 років без конфіскації майна;
		- ч. 1 ст. 111 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі, строком на 12 років без конфіскації майна;
		- ч. 2 ст. 260 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі, строком на 5 років.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити  ОСОБА_3  покарання у виді позбавлення волі, строком на 12 років без конфіскації майна з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.
		 
		Строк відбування покарання рахувати з моменту початку фактичного відбування покарання.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 394 КПК України.
		 
		 
		 
		Суддя          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...