Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 305/1573/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2023.
Дата набрання законної сили: 01.03.2023
Номер судового провадження: 51-1155км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016070140000888

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		01 березня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 305/1573/16
		провадження № 51-1155км20  
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого                                             ОСОБА_1 ,
		суддів                                                          ОСОБА_2 ,   ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                ОСОБА_5 ,
		захисника                                                 ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		засуджених                                               ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		                                                                     ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
		представника потерпілої -
		адвоката                                                    ОСОБА_9 ,
		                       
		розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 та засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 листопада 2019 року та ухвалу Львівського  апеляційного суду від 12 вересня 2022 рокуу кримінальному провадженні стосовно 
		 
		ОСОБА_7 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя  АДРЕСА_1 , несудимого,   
		 
		засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 152; ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК), 
		 
		ОСОБА_8 ,
		                                                  ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина
		                                                  України, жителя   
		АДРЕСА_1 ,
		                                                  несудимого,
		 
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 
		ст. 15, ч. 3 ст. 152 КК.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 листопада 2019 року  ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено: 
		 
		за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 152 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;
		 
		за ч. 2 ст. 186 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		 
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
		 
		За цим же вироком ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 152 КК із застосуванням ч. 1 ст. 69 цього Кодексу - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		 
		Зараховано ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у строк покарання строк попереднього ув`язнення.
		 
		Вирішено питання щодо речових доказів.
		 
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 до ОСОБА_7 та, ОСОБА_8 про стягнення шкоди залишено без розгляду.
		 
		Згідно з вироком суду ОСОБА_7 та ОСОБА_8 20 липня 2016 року, близько 12:15, за межами населеного пункту смт. Ясіня Рахівського району Закарпатської області, на території, вкритій лісовими насадженнями, на відстані близько 1 кілометра від полонини «Шиса» (більш точного місця вчинення кримінального правопорушення не встановлено), перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, рухаючись на гужовому возі ґрунтовою дорогою вниз по схилу вказаної полонини, зустріли потерпілу ОСОБА_10 , яка йшла їм назустріч, звернулися до неї та під час розмови запропонували їй вступити з ними в статеві відносини. Після відмови ОСОБА_10 та при її намаганні втекти і залишити їх, обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 наздогнали ОСОБА_10 та з метою вступу у статеві відносини з нею, проти її волі, діючи умисно, групою осіб, протягом приблизно 30 хвилин вживали заходів для подолання її опору, а саме чіплялися руками за її одяг та різні частини тіла, із застосуванням фізичної сили, утримували її за руки, смикали і виривали із рук останньої дві трекінгові палиці вартістю 377 грн, якими вона, захищаючись від нападу, відгороджувалася, тримаючи їх перед собою, при цьому ОСОБА_8 із застосування фізичної сили, умисно наніс своєю ногою удар ОСОБА_10 в область коліна правої ноги, від чого вона впала та вдарилася об тверду поверхню ґрунту. Побачивши, що до вказаного місця події підходять ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , обвинувачені ОСОБА_7 та 
		ОСОБА_8 втекли з місця події і таким чином не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця з причин, що не залежали від їх волі. В результаті злочинних дій потерпіла ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження у вигляді синця передньої поверхні правого колінного суглобу, зовнішньої поверхні першого пальця лівої кисті, правої бокової поверхні шиї, надриву зовнішньо-бокової зв`язки лівого колінного суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Після відмови потерпілої ОСОБА_10 вступити з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в статеві відносини, її намагання втекти та здійснення захисту від чіплянь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , 
		ОСОБА_13 вийняла з правої кишені власного рюкзака мобільний телефон марки «Nokia С6-01/3», з картою мобільного оператора та картою пам`яті «Micro SD», за допомогою якого намагалася зателефонувати своїм друзям, які знаходилися на полонині. В цей час ОСОБА_7 , продовжуючи утримувати ОСОБА_10 за руку, вирвав з її рук вказаний мобільний телефон, яким незаконно заволодів, після чого, продовжуючи свої злочинні дії, відкрито вийняв з кишені рюкзака потерпілої грошові кошти в сумі 84 грн, якими також незаконно заволодів і тим самим своїми діями завдав потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду у розмірі 439 грн.
		 
		Вказані дії ОСОБА_7 кваліфіковано ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 152; ч. 2 ст. 186 КК, а дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 152 КК.
		 
		Львівський   апеляційний суд ухвалою від 12 вересня 2022 року вирок місцевого суду стосовно  ОСОБА_7 та  ОСОБА_8 залишив без змін. 
		 
		Вимоги та доводи осіб, які подали касаційну скаргу
		 
		У касаційній скарзі захисник та засуджені не погоджуються з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, вважають, що вони прийняті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і просять їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		На переконання касаторів, докази, які аналізували  суди першої та апеляційної інстанції, в сукупності не доводять того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчиняли протиправні дії стосовно потерпілої ОСОБА_10 , а тому у їх діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 152 КК. 
		 
		Суди попередніх інстанцій, при прийнятті рішень, не дотримались приписів статей 94, 370 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК).
		 
		Стверджують, що потерпіла змінювала показання із метою збагачення та шантажу, на що суди першої та апеляційної інстанції не звернули увагу. Вказують, що 20 липня
		 2016 року потерпіла ОСОБА_10 звернулась до поліції про спричинення їй матеріальної шкоди та зазначала, що три хлопці напали на неї, водночас у матеріалах кримінального провадження вказано про двох осіб. Також, згідно висновку судово-медичної експертизи, на тілі потерпілої не було виявлено синців на стегнах, сідницях та по тулубу від рук, на що вона вказувала у поліції та суді.
		 
		Під статевими зносинами у ст. 152 КК слід розуміти природний (гетеросексуальний) статевий акт, іншої форми задоволення пристрасті, крім статевого акту у природній формі, складу зґвалтування не утворюють, тому не є кримінально караними настирливі пропозиції осіб вчинити природний статевий акт, якщо вони не поєднуються з жодним із таких способів. Для доведення об`єктивної сторони кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 152 КК необхідним є встановлення на підставі зібраних належних, допустимих та достатніх доказів одночасного існування трьох елементів, а саме діяння обвинуваченого, наслідків у вигляді зґвалтування, тяжкості тілесних ушкоджень потерпілої та причинного зв`язку між зазначеними діяннями та наслідками. 
		 
		Наголошують, що суди попередніх інстанцій дали неналежну правову оцінку обставинам кримінального правопорушення, що вказує на неправильне застосування  норм матеріального права.
		 
		Суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання про проведення огляду місця події та слідчого експерименту на місці події, а також прийняв до уваги неправдиві свідчення неповнолітнього ОСОБА_14 , який, на думку захисника, змінював показання, плутався у них, адже одночасно вказав, що бачив як ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обіймали жінку й вимагали щось від неї, а потерпіла опиралась й відмовляла їм. Далі свідок ОСОБА_15 вказував  у суді, що ОСОБА_7 почав забирати в потерпілої палиці і викинув одну з них, тоді як ОСОБА_8 підштовхнув жінку й вона впала, водночас свідок не вказав, де він залишався після того як до місця події підійшли свідки  ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
		 
		Суди необґрунтовано не взяли до уваги показання свідка ОСОБА_16 , який вказав, що спілкування потерпілої з засудженими відбувалося мирно та після розмови потерпіла та засуджені розійшлися в різних напрямках. 
		 
		Також вважають протоколи медичного огляду ОСОБА_7 та ОСОБА_8 недопустимими доказами, оскільки огляд був проведений без використання спеціального технічного пристрою для відбору видихуваного повітря, що суперечить пункту 3.22 Інструкції № 400/666 затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 вересня 2009 року про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зі змінами від 09 листопада 2015 року.
		Крім цього скаржники не погоджуються з встановленими судом першої та апеляційної інстанції іншими фактичними обставинами кримінального правопорушення, які детально викладені у касаційній скарзі. 
		 
		Вказують, що зміст обвинувачення не відповідає фактичним обставинам справи, адже доказів, які б вказували на винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в  кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 152 КК, обвинуваченням не наведено. 
		 
		Апеляційний розгляд кримінального провадження був проведений без належної перевірки доводів апеляційної скарги, суд безпідставно повторно не дослідив докази у справі, чим не дотримався приписів статей 404, 405, 419 КПК.
		 
		Також, судами попередніх інстанцій безпідставно при призначенні покарання не враховано, що ОСОБА_8 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а не одну неповнолітню дитину, як вказали суди.   
		 
		У своїх запереченнях на касаційну скаргу, представник потерпілої - адвокат ОСОБА_9 не погоджується з викладеними доводами і просить скаргу відхилити, а судові рішення стосовно   ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без зміни. При цьому акцентує увагу, що посилання захисника та засуджених на вимоги пункту 3.22 інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є безпідставним, оскільки на час вчинення кримінального правопорушення Корженюками стосовно потерпілої ОСОБА_10   вона втратила чинність на підставі спільного наказу МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року і має іншу редакцію. Крім цього, вживання захудженими алкоголю (горілки та пива) незадовго до вчиненого злочину, підтверджують і самі засуджені та свідок ОСОБА_14 .     
		 
		Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
		 
		Захисник ОСОБА_6 та засуджені  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали свою касаційну скаргу та просили її задовольнити.  
		 
		Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_9 не підтримала касаційної скарги захисника та засуджених і просила її відхилити. На обґрунтування своєї позиції підтримала викладене в запереченнях на касаційну скаргу. 
		 
		Прокурор не підтримала касаційної скарги захисника та засуджених. На її думку, доводи наведені у скарзі є необґрунтованими, суд першої та апеляційної інстанції у повному обсязі дослідили матеріали кримінального провадження. Просила суд відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без зміни рішення судів попередніх інстанцій. 
		 
		Мотиви Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та засуджених,  вислухавши позицію  представника потерпілої, прокурора та перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї і матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. За частиною 2 цієї статті суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		 
		Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірності фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 та кваліфікація його дій за ч. 2
		 ст. 186 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
		 
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		Під час перевірки матеріалів кримінального провадження  касаційний суд установив, що місцевий суд свій висновок про доведеність винуватості  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 152 КК, зробив з дотриманням ст. 23 КПК і він ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах, підтверджених доказами наданими стороною обвинувачення, які було безпосередньо досліджено, а також оцінено судом згідно з положеннями ст. 94 цього Кодексу. 
		 
		Такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних у судовому засіданні  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які своєї винуватості у незакінченому замаху на зґвалтування не визнали та зазначили, що 20 липня 2016 року потерпілій ОСОБА_10 тілесних ушкоджень не наносили, не пропонували та не примушували вступити з ними в статеві зносини.  Така позиція засуджених спростовується дослідженими та проаналізованими доказами.
		 
		Зокрема, показаннями потерпілої  ОСОБА_10 , яка повідомила, що 20 липня 2016 року не доходячи до полонини «Шиса», вона зустріла ОСОБА_17 та  ОСОБА_14 на пропозицію від ОСОБА_18 підвезти її вона відмовилась.  Далі вони знов запропонували сісти до них на підвод та вступити з ними у статей акт. Вона зрозуміла, що вони говорять неадекватні речі і почала їх обходити та пішла в напрямку полонини. В цей час ОСОБА_7 наздогнав її і почав хапати за руки та сідницю, вона почала відбиватись від нього трекінговими палицями, далі підійшов ОСОБА_8 , який чіплявся до неї словесно та фізично торкався за різні частини тіла, руки, шию, сідниці і пропонував статеві стосунки в кущах, став виривати палиці. На прохання залишити її, оскільки вони нетверезі, ОСОБА_18 не реагували і погрожували вбивством. Коли вона дістала телефон і пригрозила зателефонувати друзям, ОСОБА_7 відібрав в неї  телефон та вдарив її по нозі так, що в неї порвалися зв`язки. З незрозумілих їй причин ОСОБА_19 почали тікати, вона піднялась і за допомогою палиць почала рухатись  наверх до гори. Про цю ситуацію вона розповіла друзям і вони їй сказали, що телефонували їй, на дзвінок відповіли і сказали, що вони її зґвалтували і кинули в кущах. Хлопець, який був з ОСОБА_18 , відносно неї ніяких дій не робив. У відділі поліції ОСОБА_18 пропонували їй гроші і вона сказала, щоб їй вони дали 50000 доларів США, але це був прояв емоцій. Телефон з карткою їй повернули.
		 
		Показання потерпілої є послідовними та узгоджуються з доказами отриманими під час досудового розслідування, які є належними, зібрані в установленому законом порядку, тобто є допустимими та достатніми для встановлення винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованого злочину проти статевої недоторканості, які перевірено під час судового розгляду. Об`єктивних даних про те, що потерпіла оговорила ОСОБА_18 та надала показання з метою отримання матеріальної вигоди, матеріали кримінального провадження не містять, а сторона захисту не наводить беззаперечних даних цього.   
		 
		Крім цього, Суд обґрунтовано послався, на показання свідка ОСОБА_14 , що 20 липня 2016 року на полонині «Шиса» він разом із ОСОБА_8 і ОСОБА_7 вживали алкоголь.  Після цього вони сіли до підводу і поїхали до низу і побачили жінку, яка йшла сама. ОСОБА_7 почав з нею розмовляти і спитав чи потрібно її підвезти, але вона відмовлялася. Він бачив, як ОСОБА_18 обіймали її, тримали за руки і вимагали щось від неї, при цьому остання чинила опір, намагалась вирватись та просила її відпустити. Далі ОСОБА_8 намагався забирати в потерпілої палиці і вигнув одну з них підштовхнув потерпілу і вона впала на землю та плакала. Він сказав ОСОБА_18 , що йдуть туристи, після чого ОСОБА_8 сів у віз, а ОСОБА_7 ще лишився біля жінки. По дорозі вони зустріли ОСОБА_7 , який біг через ліс і у нього був телефон, який він витягнув із кишені дівчини. 
		 
		Згідно показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , 20 липня 2016 року вони йшли разом і бачили, як двоє хлопців перевернулися на підводі, а потім тікали. Далі вони побачили дівчину, яка сиділа і плакала, їй було важко встати та її одяг був брудний. Вона повідомила, що на неї напали хлопці і намагались зґвалтувати. Будь-яких інших явних тілесних ушкоджень на тілі дівчини вони не бачили.  
		 
		Також винуватість засуджених підтверджується даними, які містяться у протоколі прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 20 липня 2016 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_10 повідомила, що цього дня о 13:00 в смт. Ясіня по вул. Воловець її зустріли три місцеві хлопці на підводі з кіньми, прізвища яких вона не знає, спричинили їй тілесні ушкодження, забрали мобільний телефон і намагались вступити з нею в статеві відносини, погрожували вбити, пошкодили трекінгові палиці.
		 
		Згідно висновку судового експерта від 25 липня 2016 року № 252, у потерпілої ОСОБА_10 виявлені легкі тілесні ушкодження, які виникли внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму, їх спричинення вкладаються у строк події, яка мала місце 20 липня 2016 року.
		 
		Відповідно довисновку судового експерта від 26 липня 2016 року №261, у засудженого ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у виді саден бокових поверхонь правої кисті 1-пальця, які виникли внаслідок дії тупого твердого предмету по механізму здавлення, яким могли бути зуби сторонньої особи.
		 
		Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, в тому числі за апеляційною скаргою захисника, обґрунтовано дійшов висновку, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. 370 КПК розглянув кримінальне провадження стосовно  ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , їх винуватість у незакінченому замаху на зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування, вчиненого групою осіб (ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 152) установлена на підставі об`єктивно з`ясованих фактичних обставин кримінального провадження, які підтверджено сукупністю досліджених та перевірених доказів, зокрема показаннями потерпілої, свідків та письмовими доказами.
		 
		Спростовуючи доводи апеляційної скарги захисника засуджених в частині необґрунтованості засудження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ст. 152 КК, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку злочинним діям ОСОБА_18 в цій частині.
		 
		Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що показання  потерпілої, свідків та письмові докази дійсно узгоджуються між собою і повністю спростовують версію ОСОБА_18 про їх невинуватість, а позиція засуджених в цій частині є такою, що спрямована на уникнення кримінальної відповідальності та повністю спростовуються встановленими судами обставинами.
		 
		Таким чином, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , дотримався вимог статей 404, 405, 407 КПК.
		 
		Посилання сторони захисту на те, що дії ОСОБА_18 не містять обов`язкових ознак зґвалтування, тобто злочину передбаченого ст. 152 КК в редакції на час його вчинення, є необґрунтованими, оскільки останнім не інкримінується зґвалтування, як закінчений злочин, а лише незакінчений замах на його вчинення. Тобто фактично статевих зносин ОСОБА_18 з потерпілою не настало з причин, що не залежали від їх волі і вони не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця. 
		 
		Доводи сторони захисту про те, що судами при призначенні покарання ОСОБА_8 безпідставно не взято до уваги наявність у нього на утриманні двох малолітніх дітей, а не однієї дитини, Суд не бере до уваги, оскільки така обставина не впливає на вид та розмір призначеного останньому покарання, яке було визначено на підставі ст. 69 КК нижче від найнижчої межі встановленої в санкції ч. 3 ст. 152 КК, з чим погоджується і суд касаційної інстанції, а покарання, обране ОСОБА_8 ,відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого.   
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що протоколи медичного огляду ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на стан алкогольного сп`яніння є недопустимими доказами, оскільки огляд був проведений без використання спеціального технічного пристрою для відбору видихуваного повітря, що суперечить пункту 3.22 Інструкції № 400/666 затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 вересня 2009 рокупро виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є необґрунтованими, оскільки це є фактичними обставинами кримінального провадження, яким суди попередніх інстанцій дали належну правову оцінку. Факт перебування засуджених у стані алкогольного сп`яніння також підтверджується, показаннями, потерпілої та свідка ОСОБА_14 . Окрім цього слушними є позиція представника потерпілої в цій частині про те, що дійсно Інструкція, на яку посилається сторона захисну, втратила свою чинність на підставі спільного наказу МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року і має іншу редакцію. 
		      
		Крім цього, Суд бере до уваги, що касаційна скарга містить посилання на недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК в частині неповноти надання відповідей на доводи апеляційних скарг, при цьому касатор не конкретизує, які доводи суд апеляційної інстанції залишив поза увагою або на які надав відповіді не в повному обсязі і яким чином вони вплинули на законність прийнятого рішення.   
		 
		Ухвала апеляційного суду відповідає приписам статей 370, 419 КПК.
		 
		Інші доводи касаційної скарги, що стосуються переоцінки фактичних обставин подій, дослідження доказів та їх достовірності, Суд не бере до уваги, оскільки вони не є предметом касаційного розгляду згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК.
		 
		Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого в цьому кримінальному провадженні не встановлено.
		 
		Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга захисника та засуджених задоволенню не підлягає.
		 
		Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд 
		 
		ухвалив:
		 
		Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 листопада 2019 року та ухвалу Львівського  апеляційного суду від 12 вересня 2022 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 та засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 - без задоволення.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                           ОСОБА_2                                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...