Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/16306/21-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2023.
Дата набрання законної сили: 08.03.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		Справа №759/16306/21                                                                                  Головуючий у І інстанції Вовк С.В.
		Провадження №22-ц/824/697/2023                                                                 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 березня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		 
		судді-доповідача                                      Голуб С.А.,  
		суддів:                                                       Писаної Т.О., Таргоній Д.О., 
		         за участі секретаря судового засідання   Шаламая О.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 вересня 2022 року у справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» та ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди,
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У липні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив в суді названий позов посилаючись на те, що ОСОБА_1 дізнався із мережі Інтернет, що відносно нього розповсюджено негативну, недостовірну інформацію наступного змісту: «Но здесь важно напомнить, что основным аргументом, позволившим ОСОБА_4 легитимизировать свое решение в глазах граждан, была антикоррупционная кампания силовиков и команды ОСОБА_5 , начавших активное разоблачение деяний ОСОБА_1 . Конституция - ничто, справедливость - все. Власть показательно возвращала в коммунальную собственность города украденные ОСОБА_1 активы. Что она с ними делала потом - тема не этого материала. Однако точно повод бояться для ОСОБА_7 », - добавляет ОСОБА_2 . 
		Зазначена інформація розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2», у мережі інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		Викладена інформація надзвичайно обурює позивача як колишнього мера столиці, оскільки вона є неправдивою та такою, що аж ніяк не відповідає дійсності. Пан ОСОБА_1 не крав жодних активів, не здійснював жодних кримінально караних протиправних діянь, і доказів протилежного немає ані у відповідачів, ані взагалі - в об`єктивній дійсності. Про негативний характер поширеної інформації, крім об`єктивних факторів, свідчить і висновок експерта, складений на замовлення сторони позивача в порядку ст. ст. 102, 106 ЦПК України. До поширення спростовуваної інформації позивач мав надзвичайно позитивну соціальну оцінку в очах співгромадян; поширення недостовірної інформації щодо причетності до певних протиправних діянь серйозно вплинуло на душевний стан позивача; він був і залишається надзвичайно обуреним цією відвертою нісенітницею, що, в свою чергу, неминуче негативно впливає на його моральний стан та фізичне самопочуття, а також надзвичайно турбує його близьких та родичів. Неправомірними діями відповідачі завдали позивачу величезну моральну шкоду, яка виразилась у перенесеному нервовому стресі, викликаному поширенням серед надзвичайно великого кола осіб недостовірної негативної інформації.
		З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив:
		- визнати недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 , ТОВ «ЗН УА» («ZN.UA»), ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 у мережі Інтернет за посиланням посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 наступного змісту: «Но здесь важно напомнить, что основным аргументом, позволившим ОСОБА_4 легитимизировать свое решение в глазах граждан, была антикоррупционная кампания силовиков и команды ОСОБА_5 , начавших активное разоблачение деяний ОСОБА_1 . Конституция - ничто, справедливость - все. Власть показательно возвращала в коммунальную собственность города украденные ОСОБА_1 активы. Что она с ними делала потом - тема не этого материала. Однако точно повод бояться для ОСОБА_7 »
		- зобов`язати ОСОБА_2 , ТОВ «ЗН УА» («ZN.UA»), ОСОБА_3 спростувати недостовірну та негативну інформацію, а саме: « Но здесь важно напомнить, что основным аргументом, позволившим ОСОБА_4 легитимизировать свое решение в глазах граждан, была антикоррупционная кампания силовиков и команды ОСОБА_5 , начавших активное разоблачение деяний ОСОБА_1 . Конституция - ничто, справедливость - все. Власть показательно возвращала в коммунальную собственность города украденные ОСОБА_1 активы. Что она с ними делала потом - тема не этого материала. Однако точно повод бояться для ОСОБА_7 » , яка була  поширена  ІНФОРМАЦІЯ_1 , у той же спосіб, в який ними було поширено недостовірну та негативну інформацію, а саме: розмістити інформацію на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_6» у мережі Інтернет протягом 10 календарних днів, після набрання законної сили рішенням суду по даній справі шляхом розміщення резолютивної частини судового рішення в даній справі із зазначенням, що розповсюджена вищевказана інформація є недостовірною, наклепницькою і такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 ;
		- стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ТОВ «ЗН УА» («ZN.UA»), ОСОБА_3 на його користь грошові кошти у розмірі 1000000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди за розповсюдження недостовірної інформації.
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 вересня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник позивача - Мироненко М.Д. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
		На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначається, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим із неповним з`ясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи. Апелянт вказує, що висновок суду про те, що інформація, поширена відповідачем, є оціночним судженням, не відповідає дійсності, а також судом не зазначено жодного доказу чи аргументу на підтвердження такої позиції у мотивувальній частині рішення.
		Позивач також зазначає, що оспорювана інформація є твердженням, що позивач ніколи не вчиняв будь-яких правопорушень та відносно позивача відсутні обвинувальні вироки щодо розкрадання чужого майна.
		Наявні судові рішення якими встановлено, що позивач не є ані крадієм, ані злодієм, ані злочинцем.
		На підтвердження своїх доводів позивач надав до суду лист НАБУ від 05 липня 2021 року, лист прокуратури міста Києва від 23 квітня 2018 року, лист СБУ від 04 січня 2021 року, лист ГУ НП у м. Києві від 04 січня 2021 року.
		Поширена інформація не є критикою взагалі, а є фактичними твердженнями, що не відповідають дійсності, а тому права позивача є порушеними і підлягають захисту у судовому порядку шляхом визнання інформації недостовірною і зобов`язання відповідачів її спростувати. До того ж, ухвалюючи рішення в справі про захист гідності, честі чи ділової репутації публічної особи, суд також повинен дотримуватись основоположних принципів права, зокрема презумпції невинуватості.
		Позивач просить рішення суду скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду від представника відповідачів - адвоката Васильняка Р.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу.
		Звертає увагу суду, що автором публікації є журналіст: ОСОБА_9, а оспорювана фраза дійсно належить відповідачу ОСОБА_2 (відомою під всевдонімом «ОСОБА_2»), Вказана обставина представником відповідачів встановлена під час підготовки відзиву на апеляційну скаргу. З долученої роздруківки статті не видано, що автор статті дійсно вказаний в кінці публікації.
		Таким чином, до розгляду вказаної справи не залучено автора статті та публікації - ОСОБА_9 , що взагалі є окремою підставою для відмови у задоволенні позову через не встановлення позивачем належного кола осіб у справі.
		Вважає, що інформація, яку просить спростувати позивач безумовно є оціночними судженнями та особистою думкою автора коментаря щодо політичних подій в Україні та столиці в певний період часу, у тому числі оцінку автором діяльності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на посаді мера столиці та подальших дій керівництва країни за часів президентства ОСОБА_4 . Використання таких зворотів як «Конституция - ничто, справедливосте - все» чітко вказує на оціночність думки автора щодо подій, які відбувалися у столичній владі після приходу до влади ОСОБА_4 та призначення головою КМДА ОСОБА_5 та проведення відповідної «піар - компанії» щодо діяльності позивача на посаді мера столиці та голови КМДА ОСОБА_1 та створення уявлення про боротьбу з корупцією в столичній владі.
		ОСОБА_1 відомий в Україні політичний діяч, є публічною особою, тому відкритий для суворої критики і пильного нагляду громадськості й межа допустимої критики щодо такої особи є значно ширшою. Оспорювана позивачем інформація не стосується приватного життя позивача, а містить оціночні судження стосовно його політичної діяльності, що підтверджується проявом інтересу до особи позивача та його діяльності з боку журналістів.
		Просить в задоволенні  апеляційної скарги відмовити.
		В судовому засіданні адвокат Озеран О.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.
		Адвокат Васильняк Р.І., який діє в інтересах ОСОБА_2 , ТОВ «ЗН УА» («ZN.UA»), ОСОБА_3 , проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 у мережі інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено статтю під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій, зокрема, зазначено: « Но здесь важно напомнить, что основным аргументом, позволившим ОСОБА_4 легитимизировать свое решение в глазах граждан, была антикоррупционная кампания силовиков и команды ОСОБА_5 , начавших активное разоблачение деяний ОСОБА_1 . Конституция - ничто, справедливость - все. Власть показательно возвращала в коммунальную собственность города украденные ОСОБА_1 активы. Что она с ними делала потом - тема не этого материала. Однако точно повод бояться для ОСОБА_7 », - добавляет ОСОБА_2 .
		Під час розгляду справи сторони не заперечували факту поширення вказаної інформації відповідачами, а відтак за правилами частини першої статті 82 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню.
		Згідно з Висновком лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 22 червня 2021 року № 3130, проведеної експертом ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» ОСОБА_10, спірна інформація є фактичним твердженням, а не оціночним судженням, містить інформацію негативного характеру, щодо ОСОБА_1 .
		Згідно з листом-відповіддю НАБУ від 05 липня 2021 року, у кримінальних провадженнях, які розслідувались та розслідуються НАБУ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень не повідомлялось, обвинувальні акти щодо нього не складались
		З листа-відповіді прокуратури м. Києва від 23 квітня 2018 року, вбачається, що вироки суду стосовно ОСОБА_1 за фактом розкрадання земель відсутні.
		Згідно листа-відповіді від СБУ від 04 січня 2021 року, відомості стосовно ОСОБА_1 як підозрюваного не вносились до ЄРДР, його розшук не оголошувався.
		Згідно листа-відповіді від ГУ НП у м. Києві від 31 грудня 2020 року, кримінальні провадження відносно ОСОБА_1 не розслідуються.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що висвітлення відповідачами в мережі Internet інформації про повернення в комунальну власність міста «активів» не порушують немайнові права позивача та не характеризують його як злісного порушника законів.
		Зокрема, побудова конструкцій виразів: «активное разоблачение деяний ОСОБА_1 », «Власть показательно возвращала в комунальную собственность города украденные ОСОБА_1 активы» свідчить про те, що спірна стаття є власною думкою, оціночним судженням, оскільки автор висловила лише власні переконання та погляди щодо політичних процесів столичного життя та надано критичну оцінку діяльності різних публічних осіб, що викликає чималий інтерес у суспільства, ґрунтуючись на численних повідомленнях засобів масової інформації та з власних джерел як журналіста.
		Також суд не взяв до уваги наданий позивачем висновок лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 22 червня 2021 року № 3130, виходячи з того, що у матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про кваліфікацію експерта, яка склала висновок .
		Колегія суддів погоджується із такими висновками суду виходячи з такого.
		Відповідно до ст. 200 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню Інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).
		Відповідно до положень ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. п. 15, 19 Постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», до відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співіснування та принципів людської моралі.
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до частини другої ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Згідно з ч. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу і дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» (12/1984/84/131), Страсбург, 08 липня 1986 року, зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
		Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
		Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене, та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
		Отже, враховуючи висновок Європейського суду з прав людини, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.
		При цьому, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		У справі «Лінгенс проти Австрії» (12/1984/84/131), Страсбург, 08 липня 1986 року, Європейським судом з прав людини було зазначено, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 Конвенції, свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
		Отже, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та роз`яснення Верховного Суду України, позивач має право на захист свого приватного права, але межа цього захисту його репутації має бути такою, щоб забезпечити і вільне обговорення його дій, як особи, яка була Київським міським головою - публічною особою, і межа його допустимої критики є ширшою, ніж щодо приватної особи.
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.
		Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що доводи  позивача про те, що відповідачі звинуватили у скоєнні конкретних злочинів є безпідставнимиоскільки  ОСОБА_2 висловлюваласвою думку стосовно певного кола політичних діячів, використовуючи провокативну риторику та інші характерні для оціночних суджень мовно-стилістичні засоби такі як «активное разоблачение деяний». «Конституция - ничто, справедливость - все». «Власть показательно возвращала» «Что она с ними делала потом - тема не зтого материала». «Однако точно повод боятся для ОСОБА_7», і до цього висловлювання не можуть застосовуватись критерії кримінальних звинувачень.
		Зміст статті зводився до оцінки методів політичної боротьби за крісло мера міста Києва і фраза: «Власть показательно возвращала в коммунальную собственность города украденные ОСОБА_1 активи» підкреслювало саме дії влади, які, на думку  ОСОБА_2 були показовими, акцентованими саме на тому, що вони повертають викрадені активи і саме тому необхідно було змінити законодавство щодо виборів мера і призначення голови Київської міської державної адміністрації. І те, що ці дії влади, на думку автора, були лише показовими, направленими не на повернення вкрадених активів, а для досягнення певних політичних цілей підтверджується наступною фразою «Что она с ними делала потом - тема не этого материала». З врахуванням наведеного, фраза щодо викрадених активів ОСОБА_1 не стверджувала про викрадення ним активів, а нагадувала читачам месседж, з яким влада виходила до суспільства обґрунтовуючи свої дії, вказувала на методи, якими діяла влада за часів ОСОБА_4 для досягнення поставлених нею цілей.
		Таким чином, оспорювані висловлювання відносно особи позивача у публікації є оціночними судженнями, оскільки відображають власні думки відповідача засновані на баченні певних політичних подій у місті Києві, зокрема наводить відповідні приклади і піддає критиці дії.
		Крім того, з огляду на предмет спору, судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що сам по собі висновок експерта не має обов`язкового значення для суду, оскільки оцінка змісту спростовуваної інформації має здійснюватися судом. Надання оцінки спростовуваної позивачем інформації та визначення наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог не потребує спеціальних знань.
		Також, є безпідставними доводи представника ОСОБА_1 про те, що в даному випадку мало місце не висловлювання оціночних суджень, а розповсюдження фактів про причетність ОСОБА_1 до вчинення неправомірних дій, оскільки такі доводи не відповідають змісту поширеної інформації.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суд першої інстанції.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідно, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
		Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна, правнича допомога є складовою судових витрат.
		Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів ОСОБА_2 , ТОВ «ЗН УА» («ZN.UA»), ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції та надання їм правничої допомоги здійснювалося адвокатом Васильняком Р.І.
		У відзиві на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвокат Васильняк Р.І., який діє в інтересах ОСОБА_2 , ТОВ «ЗН УА» («ZN.UA»), ОСОБА_3 , вказав, що ОСОБА_2 понесла судові витрати у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції в сумі 6500,00 грн., та просив суд покласти на позивача понесені ОСОБА_2 вказані судові витрати.
		На підтвердження вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу представником ОСОБА_2 надано суду копію договору про надання правової допомоги № 18 від 11 травня 2021 року, укладеного між адвокатом Васильняком Р.І. та ОСОБА_2 , копію Акта № 8 приймання передачі наданих послуг від 14 грудня 2022року до договору про надання правової допомоги № 18 від 11 травня 2021 року, з описом переліку робіт та послуг, наданих адвокатом, їх вартості в розмірі 6500,00 грн., копії меморіального ордеру № @2PL579709 від 14 грудня 2022 року про оплату ОСОБА_2 послуг адвоката Васильняка Р.І. відповідно до умов договору про надання правової допомоги на загальну суму 6 500,00 грн. (т. 1, а.с. 151-152, т. 2, а.с. 60, 61).
		Відтак, з матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з апеляційним переглядом справи ОСОБА_2 понесла витрати на правничу допомогу в розмірі 6500 грн.
		ОСОБА_1 , не подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу та не довів того, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт з ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
		Таким чином, згідно з ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 6500 грн., понесені останньою у зв`язку з апеляційним переглядом справи.
		Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375 ЦПК України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу адвоката Мироненко Марини Димитрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
		Рішення Печерського районного суду міста Києва від  07 вересня 2022 року в даній справі залишити без змін.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6500 грн. витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		Повне судове рішення складено 09 березня 2023 року.
		 
		Реквізити сторін:
		 
		позивач:  ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ;
		відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗН УА», зареєстроване місце знаходження: вул. Московська, 19/1, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 35761274.
		відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2 ;
		відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , код РНОКПП НОМЕР_3 .
		 
		 
		Суддя-доповідач
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...