Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/32138/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2023.
Дата набрання законної сили: 22.12.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		    03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а 
		 
		 
		Номер апеляційного провадження: № 22-ц/824/6659/2022                                                                  
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ
		 
		            22 грудня 2022 року                                                                                м. Київ
		                                                                                                                   Справа № 761/32138/21
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:   
		головуючого   судді-доповідача                            Ящук Т.І., 
		суддів                                                                        Махлай Л.Д., Немировської О.В.,  
		за участю секретаря  судового засідання              Кравченко Н.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Міністерства інфраструктури України, яка подана представником Шевчук Діаною Валеріївною, та Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», яка подана представником Переймою Денисом Олександровичем, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2022 року, ухвалене у складі судді Юзькової О.Л.,
		у справі за позовом  ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання незаконним та скасування наказу про припинення повноважень та поновлення на роботі, 
		встановив:
		 
		У вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання незаконним та скасування наказу про припинення повноважень та поновлення на роботі.
		Свої вимоги обґрунтовував тим, що наказом Міністерства інфраструктури України № 159-о від 24.10.2016 року було звільнено з посади начальника Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України»   ОСОБА_2   та покладено виконання обов`язків начальника Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» з 05.11.2016 року на позивача. На підставі особистої заяви та подання Голови Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (ДП «АМПУ»), за наказом Міністерства інфраструктури України № 78-о від 13.07.2017 року позивача було призначено з 14.07.2017 року начальником Бердянської філії підприємства. 
		05.08.2021 року за наказом Міністерства інфраструктури України № 50-ос повноваження ОСОБА_1 було припинено з 06.08.2021 року за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України на підставі відповідного подання в.о. голови ДП «АМПУ». Позивач вважає зазначене рішення та відповідно наказ про звільнення неправомірним, виданим всупереч чинному законодавству України. На день звільнення позивач був працевлаштований в ДП «МАПУ» на умовах постійного трудового договору, без будь - яких особливих (окрім передбачених КЗпП України) умов, укладання окремих трудових угод (контрактів) тощо, а відтак на такі відносини розповсюджуються положення, вимоги та гарантії, передбачені КЗпП України. 
		Звільнення за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України застосовується до посадових осіб господарських товариств, яким ДП «АМПУ» не є, а позивач, відповідно до даної норми права, не є спеціальним суб`єктом. Крім того, у назву даної норми, так і в її зміст закладені певні особливості розірвання трудового договору з працівником, який є посадовою особою. При цьому поняття «розірвання трудового договору» та «припинення повноважень посадової особи» не є ідентичними. Разом з тим, про існування будь - якого розпорядчого документу Міністерства інфраструктури України, як органу управління Державним підприємством саме про припинення повноважень позивача, що б унеможливило подальше виконання ОСОБА_1 посадових обов`язків, не відомо. 
		За таких обставин ОСОБА_1 просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства інфраструктури України «Про припинення повноважень керівника Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Бердянського морського порту)» № 50-ос від 05.08.2021 року; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України; рішення в частині поновлення на роботі визнати таким, що підлягає негайному виконанню.
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2022 року позов задоволено.
		Визнано  незаконним та скасовано  наказ Міністерства інфраструктури України № 50-ос «Про припинення повноважень керівника Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Бердянського морського порту) від 05.08.2021 року.
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України (адміністраціі Бердянського морського порту).
		Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		 
		Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача Міністерства інфраструктури України - Шевчук Д.В. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
		В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення помилково зроблено висновок про відсутність розпорядчого документу Мінінфраструктури про припинення повноважень ОСОБА_1., як начальника Філії, оскільки саме наказ Мінінфраструктури від 05.08.2021 № 50-ос і є таким документом та його копія міститься у матеріалах цивільної справи. 
		Крім того, у постановах від 15.01.2020 у справі № 761/21008/18, від 26.02.2020 у справі № 310/2428/18, від 09.12.2029 у справі № 487/2178/19 Верховний Суд дійшов висновків про відсутність порушення вимог трудового законодавства при звільненні посадових осіб державних підприємств, в тому числі керівників філій ДП «АМПУ», на підставі п. 5 ч.1 ст. 41 КЗпП. Звертає увагу, що зміст наказу Мінінфраструктури від 05.08.2021 № 50-ос є аналогічним до наказів, що перевірялись Верховним Судом у вказаних справах.
		Не погоджуючись з рішенням суду, представник  відповідача ДП «Адміністрація морських портів України» - Перейма Д.О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
		В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що матеріали справи не містять розпорядчого документу Міністерства інфраструктури про припинення повноважень позивача. Зазначає, що на думку ДП «АМПУ» звільнення позивача на підставі п.5 ч.І ст. 41 КЗпП України є реалізацією Міністерством інфраструктури України своїх прав з управління ДП «АМПУ» для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність підприємства. Звертає увагу на те, що оскаржуваний наказ Міністерства інфраструктури України від 05.08.2021 № 50-Ос має назву: «Про припинення повноважень керівника Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Бердянського морського порту)». 
		Пунктом 1 даного наказу чітко було зазначено про прийняте рішення - припинити повноваження ОСОБА_1., як начальника Бердянської філії ДП «АМПУ», звільнивши його з роботи з 06 серпня 2021 року відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України - припинення повноважень посадової особи. 
		Таким чином, звільненню позивача з роботи передувало припинення його повноважень, як посадової особи, що відповідає п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України. В даному випадку, рішення про припинення повноважень та звільнення належить до компетенції одного органу - Міністерства інфраструктури України, а отже їх реалізація можлива в одному наказі.
		Звертає увагу на висновок Верховного Суду, що викладений у постанові від 11.07.2018 по справі № 724/140/16, відповідно до якого за п.5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України підставою для розірвання договору є рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. 
		Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 16.10.2019 по справі №753/4399/17, у постанові від 22.12.2021 по справі № 766/2111/20, у постанові від 24.11.2021 по справі № 766/23107/19, у постанові від 09.12.2020 по справі № 487/2178/19.
		Враховуючи викладене, положеннями Статуту ДП «АМПУ» Уповноважений орган управління самостійно приймає рішення щодо розірвання трудового договору з керівниками філій ДП «АМПУ», у тому числі за пунктом 5 статті 41 КЗпП України, без будь-яких процедурних обмежень у прийняті такого рішення і таке рішення може бути реалізовано у одному наказі. При цьому судом першої інстанції було проігноровано висновки Верховного суду у постанові від 09.12.2020 по справі № 487/2178/19.
		 
		В судовому засіданні представник ДП «Адміністрація морських портів України» Сидоренко Д.О. та представник Міністерства інфраструктури України Лов`як С.С.  підтримали апеляційні скарги, просили задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. 
		Позивач ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на  11 серпня 2022 року, 29 вересня 2022 року,  та в дане судове засідання 22 грудня 2022 року не з`явився,   про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому колегією суддів визнано за можливе розглянути справу за відсутності позивача.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення представників відповідачів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга  підлягає  задоволенню виходячи з наступного. 
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Адміністрація морських портів України». 
		Наказом Міністерства інфраструктури України № 159-о від 24.10.2016 року було звільнено з посади начальника Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України»   ОСОБА_2   та покладено виконання обов`язків начальника Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Бердянського морського порту) з 05.11.2016 року на ОСОБА_1 , заступника начальника з інвестицій цієї філії. ( а.с. 12-13)
		Наказом Міністерства інфраструктури України № 78-о від 13.07.2017 року ОСОБА_1 14.07.2017 року призначено на посаду начальника Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Бердянського морського порту) ( а.с. 15-16).
		05 серпня 2021 року Міністерством інфраструктури України винесено наказ № 50-ос «Про припинення повноважень керівника Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Бердянського морського порту)».
		Зазначеним наказом припинено повноваження ОСОБА_1 , начальника Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Бердянського морського порту), звільнивши його з роботи 06 серпня 2021 року, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
		Підстава: подання в.о. голови державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 03.08.2021 року № 10/10-01-12-40.
		Враховуючи, що ДП «Адміністрація морських портів України» є створеною державою юридичною особою, яке здійснює господарську діяльність із метою отримання прибутку та діє на підставі статуту, яка визначила керівника Філії посадовою особою підприємства, яка здійснює організаційно-розпорядчі обов`язки, отже таку особу можна звільнити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.  Зазначене спростовує доводи позивача щодо неможливості застосування з метою його звільнення положень п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
		 
		            Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що передумовою для звільнення працівника з підстав визначених п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, є прийняття рішення уповноваженим органом про припинення повноважень.  Однак,  матеріали справи не містять розпорядчого документу Міністерства інфраструктури України про припинення повноважень ОСОБА_1., як начальника Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України».
		З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням вимог чинного законодавства, права позивача порушено та підлягають поновленню шляхом визнання наказу № 50-ос «Про припинення повноважень керівника Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Бердянського морського порту) від 05.08.2021 року незаконним, його скасування та поновлення ОСОБА_1 на посаді.
		 
		З висновком суду першої інстанції  апеляційний суд не погоджується, оскільки висновок суду не відповідає обставинам справи та зроблений з порушенням норм матеріального права, виходячи з наступного.
		Відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
		У Рішенні Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року №1-рп/2010 зазначено, що зміст положень статті 99 ЦК України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу щодо виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.
		Підставами припинення трудового договору згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
		Відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України  крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.
		Системний аналіз положень пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та частини третьої статті 99 ЦК України дає підстави дійти висновку, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.
		Згідно зі статтею 92 ЦК України дієздатність юридичної особи здійснюється через її органи. Поняття дієздатності є цивілістичним, а отже, формування, зміна та припинення органів юридичної особи регулюються цивільним законодавством. Той факт, що члени колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособовий його керівник перебувають у трудових відносинах із товариством, не встановлює пріоритет трудового регулювання над цивілістичним, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель «роботодавець працівник», властива трудовим відносинам. Правовий статус членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню товариством.
		Таким чином, передбачена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з`ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів діяльності працівників.
		За пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України підставою для розірвання договору є рішення власника в особі його вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Таким чином, припинення трудового договору з посадовою особою на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України залежить від волі власника.
		У законодавстві про працю визначення поняття «посадова особа» відсутнє.
		Для заповнення цієї прогалини Державною інспекцією України з питань праці надано роз`яснення від 24 липня 2014 року, згідно з якими до категорії «посадових осіб» у розумінні пункту 5 статті 41 КЗпП України можна віднести, зокрема, категорію працівників, визначених як «посадові особи» в статті 2 Закону України «Про державну службу», в статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», та як «службові особи» у примітці до статті 364 Кримінального кодексу України. На думку цього органу, терміни «посадова особа» та «службова особа» є синонімічними. До останніх, відповідно до абзацу першого пункту 1 примітки до статті 364 Кримінального кодексу України, зокрема належать: особи, які обіймають постійно або тимчасово на підприємствах, установах або організаціях незалежно від форми власності посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням. Посадовими (службовими) особами вважаються особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації. Посадова особа наділена певним обсягом повноважень і в їх межах має право вчиняти дії, що породжують, змінюють або припиняють конкретні правовідносини (наприклад, право прийняття та звільнення працівників, застосування дисциплінарних чи адміністративних стягнень тощо).
		Адміністративно-господарські обов`язки передбачають наявність повноважень з управління і розпорядження майном підприємства, забезпечення контролю за господарськими операціями, у цій справі обов`язки з управління або розпорядження державним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо).
		Крім того, поняття «посадова особа» розкрито в ГК України щодо посадових осіб підприємств, у тому числі заснованих на державній формі власності (державних підприємств). Зокрема, відповідно до статті 63 ГК України одним із видів підприємств є державне підприємство, що діє на основі державної власності (абзац п`ятий частини першої статті 63 ГК України).
		Згідно з частиною третьою статті 65 ГК України керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.
		 
		Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 р. № 460 Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту, надання послуг поштового зв`язку, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України, туризму та курортів (крім здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів), розвитку, будівництва, реконструкції та модернізації інфраструктури авіаційного, морського та річкового транспорту, дорожнього господарства, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, а також державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості).
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про морські порти України» адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).
		Згідно з частиною третьою статті 15 Закону України «Про морські порти України» керівник адміністрації морського порту (начальник морського порту) призначається на посаду та звільняється з посади центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, за поданням голови адміністрації морських портів України. 
		Керівник адміністрації морського порту (начальник морського порту) діє на підставі положення про адміністрацію морського порту, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.
		 
		Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» відповідно до пункту 1 Статуту ДП «АМПУ» (в новій редакції), затвердженого наказом Мінінфраструктури від 18.05.2021 № 288,  є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133 «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту» та входить до сфери управління Мінінфраструктури (Уповноважений орган управління).
		Відповідно до пункту 46 Статуту, Філії (адміністрації морських портів) очолюють начальники філій ( адміністрацій морських портів), які призначаються на посаду та звільняються з посади уповноваженим органом управління (Мінінфраструктури) за поданням Голови ДП «АМПУ». 
		Посадовими особами підприємства є голова підприємства, заступники голови підприємства, головний бухгалтер підприємства, члени наглядової ради підприємства, керівники структурних підрозділів апарату управління відповідно до організаційної структури, затвердженої головою підприємства за погодженням з уповноваженим органом управління, керівники відокремлених підрозділів підприємства (філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів), заступники керівників відокремлених підрозділів підприємства (філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів), головні бухгалтери відокремлених підрозділів підприємства (філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів) ( пункт 46 Статуту)
		Отже, відповідно до п. 46, 76 Статуту ДП «АМПУ» саме до повноважень Міністерства інфраструктури України, як уповноваженого органу управління, належать повноваження з призначення та звільнення начальників філій (адміністрацій морських портів) ДП «АМПУ».
		 
		Відповідно до Положення про Бердянську філію ДП «АМПУ» (адміністрацію Бердянського морського порту), затвердженого наказом Мінінфраструктури від 28.05.2019 № 404, Бердянська філія ДП «АМПУ» (адміністрація Бердянського морського порту)  створена відповідно до законодавства України та статуту ДП «АМПУ», яке входить до сфери управління Мінінфраструктури (Уповноважений орган управління) (пункт 1.1.). Філія створена з метою забезпечення функціонування морського порту Бердянськ (пункт 2.1.), предметом діяльності Філії є, зокрема: організація та забезпечення безпеки мореплавства, утримання та ефективного використання державного майна, закріпленого за філією та отримання прибутку для досягнення мети статутної діяльності ДП «АМПУ» (пункт 2.2.).
		Керівництво Філією на принципах єдиноначальства здійснює начальник Філії, який призначається на посаду та звільняється з посади уповноваженим органом управління ДП «АМПУ» (Мінінфраструктури) за поданням голови ДП «АМПУ» та йому підпорядковується (пункти 5.1, 5.2 Положення).
		Наказом Міністерства інфраструктури України № 78-о від 13.07.2017 року ОСОБА_1 з 14.07.2017 року призначено на посаду начальника Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Бердянського морського порту) ( а.с. 15-16).
		Таким чином, статутом ДП «Адміністрація морських портів України» начальник його Бердянської філії, як керівник відокремленого підрозділу ДП «Адміністрація морських портів України», віднесений до посадових осіб, посада, яку обіймав  ОСОБА_1 , згідно з Положенням про Бердянську філію пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків щодо управління Бердянською філією ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрацією Бердянського морського порту), отже, позивач відноситься до категорії посадових осіб, на яких поширюється дія пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
		Крім того, сама норма статті 41 КЗпП України не містить обмеження в застосуванні пункту 5 частини першої цієї статті до керівників державних підприємств чи їх структурних підрозділів.
		05 серпня 2021 року Міністерством інфраструктури України винесено наказ № 50-ос «Про припинення повноважень керівника Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Бердянського морського порту).
		Зазначеним наказом припинено повноваження ОСОБА_1 , начальника Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Бердянського морського порту), звільнивши його з роботи 06 серпня 2021 року, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
		Підстава - подання в.о. голови державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 03.08.2021 року № 10/10-01-12-40 ( а.с. 46).
		Отже, у пункті 1 даного наказу від 05 серпня 2021 року чітко зазначено про прийняте рішення - припинити повноваження ОСОБА_1., як начальника Бердянської філії ДП «АМПУ», звільнивши його з роботи з 06 серпня 2021 року відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України - припинення повноважень посадової особи.
		Таким чином, звільненню позивача з роботи передувало припинення його повноважень, як посадової особи, що відповідає п.5 ч. 1 ст.41 КЗпП України.
		Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційних скарг відповідачів про те, що оскільки за положеннями Статуту ДП «АМПУ» Уповноважений орган управління самостійно приймає рішення щодо розірвання трудового договору з керівниками філій ДП «Адміністрація морських портів України», у тому числі за пунктом 5 статті 41 КЗпП України, без будь-яких процедурних обмежень у прийняті такого рішення, то таке рішення може бути реалізовано у одному наказі.
		Враховуючи, що рішення про припинення повноважень та звільнення належить до компетенції одного органу - Міністерства інфраструктури України, а тому відсутні підстави вважати, що їх реалізація є неможливою  в одному наказі.
		З огляду на викладене, помилковими є висновки суду першої інстанції про відсутність розпорядчого документу Міністерства інфраструктури України про припинення повноважень ОСОБА_1., як начальника Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України».
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		Відповідно до висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 11.07.2018 по справі № 724/140/16,  за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України підставою для розірвання трудового договору є рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників.
		Відповідно до висновків Верховного Суду  у постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 487/2178/19, що виникла з аналогічних правовідносин, «Верховний Суд не погоджується із висновком апеляційного суду про те, що необхідною умовою для звільнення працівника, який є посадовою особою, на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України є припинення повноважень цієї посадової особи, що не є тотожним поняттю «звільнення», а Міністерство інфраструктури України має лише право на призначення та звільнення начальника Миколаївського морського порту.
		Як свідчить Закон України «Про морські порти України», статут ДП «Адміністрація морських портів України» та Положення про Миколаївську філію, повноваження начальника Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Миколаївського морського порту) можуть бути припинені Міністерством інфраструктури України, з ним може бути розірвано контракт у будь-який час на розсуд Міністерства, з будь-яких підстав та незалежно від причин, які цьому передували.
		Згідно з установленою процедурою, на підставі подання голови ДП «Адміністрація морських портів України», Міністерство інфраструктури України як уповноважений орган управління, наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників такої категорії, прийняло правомірне рішення про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади начальника Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Миколаївського морського порту), що було оформлено відповідним наказом.»
		 
		Таким чином, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 обіймав керівну посаду в Бердянській філії ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Бердянського морського порту), що пов`язано з покладанням на нього додаткової відповідальності за здійснення керівництва філією, а тому застосування додаткових підстав , визначених п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, для звільнення із займаної посади є виправданим та правомірним.
		Доводи позивача, викладені ним у позовній заяві, щодо безпідставності його звільнення, з урахуванням вищенаведених норм трудового законодавства та нормативно-правових актів, які регулюють діяльність співвідповідачів, відхиляються апеляційним судом, підстави для визнання неправомірним та скасування наказу від 05 серпня 2021 року № 50-ос «Про припинення повноважень керівника Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Бердянського морського порту)» та поновлення ОСОБА_1   на роботі - відсутні.
		Відповідно до вимог ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційних скарг Міністерства інфраструктури України та  Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2022 року, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права (частину третю статті 99 ЦК України, пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України). 
		Тому оскаржене рішення суду підлягає скасуванню  з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним, скасування наказу про припинення повноважень та поновлення на роботі, оскільки позовні вимогине знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
		Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Враховуючи , що позивач у справі про поновлення на роботі відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а відповідачами понесено судові витрати - сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, то слід компенсувати  Міністерству інфраструктури України  та Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі по 2724 грн. кожному. 
		Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-376, 381-383 ЦПК України, суд
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу Міністерства інфраструктури України, яка подана представником Шевчук Діаною Валеріївною, та  апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», яка подана представником Переймою Денисом Олександровичем, - задовольнити.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2022 року - скасувати та прийняти постанову:
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання незаконним та скасування наказу про припинення повноважень та поновлення на роботі - відмовити.
		Судові витрати Міністерства інфраструктури України по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2724 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Судові витрати Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2724 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з  дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду  протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		Повний текст постанови складено 09 березня 2023 року.
		 
		 
		    Суддя  - доповідач:                                                                   Ящук Т.І. 
		 
		                        Судді:                                                                      Махлай Л.Д.
		                                                                                                         
		                                                                                                         Немировська О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...