Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/5771/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2023.
Дата набрання законної сили: 08.03.2023
Номер судового провадження: 61-19254ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова         
		Іменем  України
		 
		08 березня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 461/5771/17
		 
		провадження № 61-19254 св 20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		 
		суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , 
		треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко Світлана Анатоліївна, Управління державної реєстрації Львівської міської ради, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Сиротяк Михайло Романович,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 червня 2020 року у складі судді Радченка В. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Крайник Н. П., Мельничук О. Я.,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.                 Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2017 року  ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 ,    ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С. А., Управління державної реєстрації Львівської міської ради, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Сиротяк М. Р., про визнання правочину недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності.
		Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його           тітка - ОСОБА_6 , яка на підставі заповіту від 07 лютого 2017 року заповіла йому усе належне їй майно. 
		Після похорон тітки він довідався про те, що 10 лютого 2005 році спадкодавець відповідно до договору купівлі-продажу квартири відчужила належну їй квартиру АДРЕСА_1 чужій особі, а саме ОСОБА_2 . 
		Зазначений договір купівлі-продажу вказаної квартири посвічений                            у м. Севастополі, проте спадкодавець - ОСОБА_6 у м. Севастополі ніколи не була, за межі Львівської області не виїжджала, оригіналів документів на квартиру нікому не передавала. ОСОБА_2 до смерті ОСОБА_6 не заявляв про себе, як про власника квартири. 
		У липні 2017 року, тобто через місяць після смерті ОСОБА_6 ,                     ОСОБА_2 продав спірну квартиру ОСОБА_3 , який у серпні 2017 року відчужив її ОСОБА_4 . 
		Позивач вважав, що ОСОБА_2 заволодів вищевказаною квартирою унаслідок шахрайських дій, чим порушив його майнові права.
		З урахуванням викладеного і змінених позовних вимог ОСОБА_1 просив                    суд визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 10 лютого               2005 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , витребувати вказану квартиру           із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 , скасувати державну реєстрацію права власності останньої на спірну квартиру. 
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 червня 2020 року позов  ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений           10 лютого 2005 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є заінтересованою особою в розумінні положень частини третьої статті 215 ЦК України і має право оспорювати договір купівлі-продажу майна, що належало його спадкодавцю ОСОБА_6 , не будучи стороною правочину. 
		Спадкодавець ОСОБА_6 не підписувала оспорюваний договір купівлі-продажу квартири від 10 лютого 2005 року, що підтверджується висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз                       від 03 червня 2019 року № 392.
		Нотаріусом було порушено положення частини четвертої статті 55 Закону України «Про нотаріат» та пункт 60 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (чинної на час укладення спірного договору), оскільки договір купівлі-продажу квартири, яка розташована у м. Львові, посвідчено у м. Севастополі. 
		Спадкодавець позивача - ОСОБА_6 до дня своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) володіла та користувалася спірною квартирою, самостійно несла усі витрати, пов`язані з її утриманням, а ОСОБА_2 більше десяти років не проявляв себе як власник майна, не здійснював своїх повноважень власника. Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_6 не мала наміру продавати належну їй квартиру, у неї було відсутнє волевиявлення на укладення спірного договору.
		Разом з тим позивач не є власником спірної квартири, він є спадкоємцем майна, тому до оформлення спадкових прав у нього відсутнє право на пред`явлення вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння, унаслідок чого відсутні правові підстави для витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 спірної квартири та скасування реєстрації права власності на цю квартиру.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Львівського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року апеляційні скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,                        та ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оспорюваний правочин спадкодавець позивача  ОСОБА_6 не підписувала, що підтверджується висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 03 червня 2019 року № 392.                                          Отже, у спадкодавця позивача - ОСОБА_6 була відсутня воля на відчуження спірної квартири, остання проживала у ній до смерті, сплачувала комунальні послуги, несла витрати, пов`язані з її утриманням. ОСОБА_2 більше десяти років не здійснював своїх власних повноважень щодо вказаного майна. Нотаріусом у порушення положень, у тому числі Закону України «Про нотаріат», було посвідчено правочин у м. Севастополі, хоча спірне майно розташовано                  у м. Львові. 
		Задоволення вимоги позивача про витребування спірної квартири із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 , яка є добросовісним набувачем, призведе до порушення положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у такому випадку на ОСОБА_4 буде покладено індивідуальний та надмірний тягар, пославшись на відповідну практику Європейського суду з прав людини.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати       у частині відмови у задоволенні його позову про витребування спірної квартири із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 та скасування реєстрації права власності за останньою й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. 
		В іншій частині судові рішення оскаржено не було, а тому у силу вимог             статті 400 ЦПК України судові рішення переглядаються у касаційному порядку лише у частині відмови ОСОБА_1 у позові. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2021 року відкрито                      касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу                  № 461/5771/17 з Галицького районного суду м. Львова.
		У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2021 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року касаційне провадження у справі за вказаним вище позовом зупинено до закінчення перегляду                  в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи                             № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190 цс 20) за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Першої Львівської державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Львівське комунальне підприємство «Центральне», про визнання спадщини відумерлою, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом та договору купівлі-продажу квартири недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію права власності і витребування майна із чужого незаконного володіння                        за касаційною скаргою представника ОСОБА_8 - ОСОБА_11                     на постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня 2020 року.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі за вказаним вище позовом, оскільки усунуто обставини, що викликали зупинення провадження у справі.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що 17 серпня 2017 року позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 , унаслідок чого у цей день нотаріусом була зареєстрована спадкова справа. Ураховуючи викладене, у ОСОБА_1 , як спадкоємця                   ОСОБА_6 , з часу відкриття спадщини, виникло право володіння і користування спадковим майном, а відсутність реєстрації права власності на нього відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не може позбавити його такого права. Отже, суди дійшли безпідставного висновку про відсутність                    у позивача, як спадкоємця ОСОБА_6 , права на витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 спірної квартири на підставі положень статей 387, 388 ЦК України. 
		Посилається на порушення його права власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та на відповідні постанови Верховного Суду. 
		Доводи особи, яка подала відзив 
		У лютому 2021 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Оскільки позивач не є власником спірної квартири і ніколи не був ним, тому у нього відсутнє право на її витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 ,                        як добросовісного набувача. Крім того, задоволення такої вимоги призведе до порушення положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як на ОСОБА_4 буде покладено індивідуальний та надмірний тягар за дії інших органів.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		На підставі свідоцтва про право власності від 27 жовтня 1994 року                                 № 29877 ОСОБА_6 належала на праві власності квартира АДРЕСА_1 (а.с. 10, т. 1).
		07 лютого 2017 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким заповіла усе майно племіннику -  ОСОБА_1 (а.с. 11, 100, т. 1).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла у м. Львові, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 (а.с. 9, т. 1).
		ОСОБА_1 посилався на те, що 17 серпня 2017 року звернувся із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 , на підставі якої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу  Пилипенком Ю. П. у цей самий день до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи.
		ОСОБА_1 вказував про те, що після смерті спадкодавця довідався про те, що     10 лютого 2005 році ОСОБА_6 відповідно до договору купівлі-продажу квартири, який посвідчено нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Ковальською Л. П., відчужила належну їй квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 
		14 липня 2017 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу,           який посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С. А., продав вказану квартиру ОСОБА_3 (а.с. 7-8, 24-25, т. 1).
		03 серпня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу           Сиротяком М. Р., ОСОБА_3 відчужив спірну квартиру ОСОБА_4                          (а.с. 22-23, т. 1).
		Згідно з висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 03 червня 2019 року № 392, складеним на виконання ухвали суду першої інстанції, рукописний запис « ОСОБА_6 » та підпис від          її імені, розташовані у графі «Продавець» на зворотній стороні договору купівлі-продажу квартири від 10 лютого 2005 року, виконані не ОСОБА_6 ,                а іншою особою (а.с. 236-237, т. 1).
		 
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року 
		№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону судові рішення в оскаржуваній частині не відповідають. 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387,      388 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.
		Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.
		Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно                у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно             у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно                у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини перша та третя статті 388 ЦК України).
		Відтак саме власнику або законному користувачу майна належить право на витребування майна із чужого незаконного володіння 
		Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду                      від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц (провадження                              № 14-247 цс 18).
		Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (частина перша статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). 
		Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 
		У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. 
		Власник з дотриманням положень статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. 
		Судами установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 ,                         яка заповіла усе майно племіннику - ОСОБА_1 (а.с. 11, т. 1)., у тому числі спірну квартиру, що вибула з її володіння незаконно. 
		Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
		У частині першій статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
		ОСОБА_1 посилався на те, що 17 серпня 2017 року звернувся із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 , на підставі якої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу  Пилипенком Ю. П. у цей самий день до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи.
		Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подача відповідної заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця.
		Ніхто з учасників справи не оспорював той факт, що ОСОБА_1 прийняв спадщину. 
		Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
		Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).
		Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
		Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
		Отже, системний аналіз зазначених норм права та їх тлумачення свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законом порядку.
		Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень»                          не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним              їй на праві власності майном.
		Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду                          від 20 травня 2020 року у справі № 303/6974/16-ц (провадження                                      № 61-39511 св 18).
		Суди у порушення вищевказаних вимог закону дійшли безпідставного висновку про відсутність у позивача права на витребування спірного нерухомого майна із чужого незаконного володіння, оскільки  ОСОБА_1                           є спадкоємцем власника спірного нерухомого майна, а отже, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить йому, як спадкоємцеві, з часу відкриття спадщини. При цьому згідно зі статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
		Таким чином, у ОСОБА_1 , як спадкоємця власника спірного майна, з часу відкриття спадщини, виникло право володіння і користування спадковим майном, а відсутність реєстрації права власності на нього згідно з положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не може позбавити його такого права, так як майно було відчужено іншій особі, що відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 грудня 2022 року                  у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190 цс 20), від 21 грудня               2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83 гс 21).
		Ураховуючи викладене, обґрунтованими є вимоги позивача про витребування спірної квартири із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 .
		Проте Верховний Суд не може погодитися з вимогами ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на спірну квартиру, оскільки така вимога є неефективним способом захисту прав позивача, тому що не дозволить йому реалізувати свої права щодо такого майна. 
		Посилання апеляційного суду і відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_4                 на те, що витребування спірної квартири із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 , яка є добросовісним набувачем, призведе до покладення на неї індивідуального та надмірного тягаря, є безпідставними, оскільки критеріями пропорційності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
		Спірне майно вибуло з власності спадкодавця позивача незаконно, поза його волі, тому обґрунтованим є втручання у мирне володіння ОСОБА_4 спірним майном, яке відповідає положенням національного законодавства і легітимній меті. 
		При цьому згідно з положеннями частини першої статті 388 ЦК                      України витребування майна можливе і у добросовісного набувача,                      а недобросовісність дій ОСОБА_1 судом не встановлено, що могло би бути підставою для відмови у задоволенні цієї вимоги. Вказане узгоджується з пунктом 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня              2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190 цс 20), до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі. 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		Підставами для скасування судових рішень повністю або частково
		і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення
		є неправильне застосування норм матеріального права (частина перша                статті 412 ЦПК України).
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом 
		повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню                  у частині відмови у задоволенні позову про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 спірної квартири з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову  ОСОБА_1 .
		Щодо розподілу судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки суд касаційної інстанцій дійшов висновку про скасування рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій і задоволення позову до ОСОБА_4 про витребування майна із її чужого незаконного володіння, слід змінити розподіл судових витрат, стягнути з  ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 640 грн, в суді апеляційної інстанції               у розмірі 960 грн, у суду касаційної інстанції у розмірі 1 280 грн, а всього            2 880 грн. 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд                       у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Галицького районного суду м. Львова від 22 червня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року у частині відмови у задоволенні позову  ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння скасувати й ухвалити у цій частині нове рішення.
		Позов  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко Світлана Анатоліївна, Управління державної реєстрації Львівської міської ради, обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Сиротяк Михайло Романович, у частині вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити. 
		Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 .
		Стягнути з  ОСОБА_4  на користь  ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку                                 із розглядом справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій                       у розмірі 2 880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 
		В іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                               І. А. Воробйова
		 
		                                                                                                            Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                            Г. В. Коломієць
		 
		                                                                                                            Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...