Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 607/23708/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про повернення дітей до країни постійного місця проживання.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2023.
Дата набрання законної сили: 08.03.2023
Номер судового провадження: 61-12708ск22

й розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
		Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція 1950 року). 
		Відповідно до статті 8 цієї Конвенції 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, 
		за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом 
		і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоровая чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.
		Так, рішенням від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) у справі «М.С. проти України» ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції 1950 року, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.
		У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
		На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
		При цьому, при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
		Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
		Стосовно питання про співвідношення між Конвенцією про права дитини 1989 року Гаазькою Конвенцією 1980 року ЄСПЛ уже зазначав, що у сфері міжнародного викрадення дітей зобов`язання, які накладаються статтею 8 на Договірні держави, повинні тлумачитися у світлі вимог Гаазької конвенції 1980 року (справа «Ignaccolo-Zenide», § 95; «Iglesias Gil та A.U.I. проти Іспанії», № 56673/00, § 51; та «Maumousseau та Washington», § 60) і вимог Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (справи «Maire», 
		§ 72; «Maumousseau та Washington», і «Neulinger та Shuruk», § 132), а також відповідних норм і принципів міжнародного права, застосовних 
		у відносинах між Договірними державами (справа «Demir та Baykara проти Туреччини», № 34503/97, § 67).
		Цей підхід включає в себе комбіноване і гармонійне застосування міжнародних документів, зокрема, Конвенції про права дитини 1989 року та Гаазької Конвенції 1980 року, беручи до уваги їх мету і наслідки для захисту прав дітей та батьків.
		Вирішальним питанням є те, чи було забезпечено в межах свободи розсуду, що надається державам у таких питаннях, справедливий баланс, який повинен існувати між конкуруючими інтересами, що стоять на кону: інтереси дитини, батьків та громадського порядку (справа «Maumousseau та Washington», § 62), беручи при цьому до уваги те, що найкращі інтереси дитини повинні отримати першочергову увагу і що цілі попередження та негайного повернення відповідають певній концепції «найкращих інтересів дитини». Принцип додержання найкращих інтересів дитини також закладений і в Гаазькій конвенції 1980 року. Неповернення дитини до країни проживання іноді може бути виправдане в силу об`єктивних причин, які відповідають інтересам дитини, на які вказують передбачені у цій Конвенції виключення, зокрема, у випадку серйозного ризику того, що повернення дитини завдасть їй фізичної чи психічної шкоди.
		Задля досягнення означеної вище легітимної мети та найкращого задоволення інтересів дитини за існування встановленого судом на підставі належних, допустимих і достатніх доказів серйозного ризику того, що повернення дитини поставить її під загрозу заподіяння шкоди психіці, відмова у позові є виправданою.
		Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 2-4237/12 (провадження № 14-21звц21) про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у зв`язку із встановленням ЄСПЛ у рішенні у справі «Сатановська та Роджерс проти України» (Satanovska and Rodgers v. Ukraine, заява № 12354/19) порушення Україною міжнародних зобов`язань за статтею 8 Конвенції 1950 року при вирішенні судом справи.
		У рішенні ЄСПЛ від 26 листопада2013 року (заява № 27853/09) у справі 
		«Х проти Латвії», зазначено, що гармонійне тлумачення Європейської конвенції та Гаазької конвенції 1980 року може бути досягнуте за умови дотримання наступних двох умов. По-перше, запитуваний суд повинен по-справжньому брати до уваги фактори, які можуть становити виключення до негайного повернення дитини в застосування статей 12, 13 і 20 зазначеної конвенції, особливо якщо вони згадуються однією із сторін судового провадження. Такий суд потім повинен ухвалити рішення, яке є достатньо аргументованим з цього питання, з тим щоб суд мав змогу перевірити, що ці питання були належним чином розглянуті. По-друге, ці фактори повинні бути оцінені у світлі статті 8 Конвенції 1950 року (справа «Neulinger та Shuruk», 
		§ 133) (§ 106).
		Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірні правовідносини необхідно вирішувати виходячи із найкращих інтересів малолітньої дитини. 
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
		Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Судами встановлено, що 26 лютого 2021 року ОСОБА_2 , проживаючи з дитиною у м. Рига Латвійської Республіки, зверталася до Сирітського суду Риги з приводу призначення їй державної допомоги, оскільки вказану допомогу отримував її чоловік - ОСОБА_3 , з яким вона на той час півроку мешкала окремо, а саме на квартирі свого рідного брата, так як 
		у тому місці, де проживала її сім`я, антисоціальні умови, чоловік отримуючи допомогу, грошей на продукти та на утримання дитини не надавав.
		У серпні 2020 року ОСОБА_2 зверталася до різних організацій Латвійської Республіки за допомогою, оскільки на той час опинилася в скрутній ситуації: чоловік не допомагав фінансово, вона була безробітною, доглядала за дитиною (якій на той час було два роки), допомогу отримувала лише від брата, у якого вона разом з сином проживала. Також позивачка просила допомогу як жінці, яка постраждала від емоційного та фінансового насилля в сім`ї (т. 1, а. с. 264-272).
		Відповідно до педагогічної характеристики дитини дошкільника, заповненої 08 квітня 2022 року Скалатським дошкільним навчальним закладом Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_4 , прибувши 01 вересня 2021 року до закладу, важко звикав до нових умов, погано йшов на контакт з однолітками, а особливо з дорослими, уникав спілкування з чужими людьми, але при зустрічі з мамою та бабусею ставав активним. При проведенні роботи практичного психолога та вихователів ОСОБА_4 звик до нових умов, приймає участь у ігровій та навчально-виховній діяльності, відвідує дитячий садок із задоволенням 
		(т. 1, а. с. 275).
		20 червня 2022 року за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за участю вихователя та начальника служби 
		у справах дітей проведено бесіду з дитиною в присутності матері, про що складено відповідну довідку. Під час зустрічі дитина проявила знаки уваги вихователю, на питання, чи хоче він до садочку, ОСОБА_12 відповів «так», на питання « Хочеш поїхати до батька?», хлопчик відвернувся та сховався з
		а спиною матері. Під час гри дитина розповідала про подарунки, поїздки з матір`ю та дідусем; згадки про батька не було жодного разу. На питання про батька дитина замикалася, не хотіла спілкуватися.
		Відповідно до психолого-педагогічної характеристики на 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , психофізичний розвиток дитини відповідає віковій нормі. Мати приділяє максимум уваги вихованню сина. Символом авторитетної фігури у хлопчика виступає дідусь, якого він сприймає як джерело тепла й сили. Оскільки хлопчик відмовився спілкуватися про свого батька ставлення дитини до ОСОБА_1 не встановлене (т. 1, а. с. 294).
		Згідно з висновком органу опіки та піклування Скалатської міської ради Тернопільського району Тернопільської області щодо повернення малолітнього ОСОБА_4 до Латвійської Республіки від 10 серпня 2022 року № 14, затвердженого рішенням Скалатської міської ради Тернопільського району Тернопільської області від 10 серпня 2022 року 
		№ 127, службою проведено обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_4 та його матері - ОСОБА_2 , досліджено всі обставини та зроблено висновок про недоцільність повернення малолітнього ОСОБА_4 до Латвійської Республіки (т.1, а. с. 299-301).
		З огляду на викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, 
		від яких залежить правильне вирішення спору, виходячи із найкращих інтересів дитини, дійшли правильного висновку про те, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уже прижився 
		у своєму новому середовищі, в якому знаходиться більше одного року, відвідує дитячий садочок, перебуває на обліку у сімейного лікаря. 
		Сім`я проживає у власному двоповерховому приватному будинку 
		з усіма зручностями, дитина має свою власну кімнату, а його мати працевлаштована та має стабільний дохід. Натомість, позивач проживає 
		у мобільному тимчасовому будинку, площею 33 кв. м, який розташований вдалині від необхідної інфраструктури. Доказів створення позивачем  належних умов для проживання дитини та її розвитку у Латвійській Республіці суду не надано. Отже, при поверненні дитини до Латвійської Республіки, враховуючи технічні характеристики житла позивача, спільне проживання при умові, що з дитиною приїде й її мати, у такому будиночку є неможливим. 
		Крім того, судами вірно враховано тісний емоційний та психологічний зв`язок, який існує між матір`ю та сином. Можлива розлука сина, якому чотири роки, із матір`ю і зміна місця проживання з України до Латвійської Республіки, де він не знає нікого із родини батька, не володіє латвійською мовою, оскільки розуміє лише українську мову, яку чує від матері і сімейного середовища, від вихователів дошкільного закладу та своїх друзів, з якими спілкується під час гри, буде для нього стресовою, фруструючою ситуацією, яка призведе до порушення розвитку мовлення та негативно вплине на його як психологічний так і на фізичний розвиток.
		При цьому у своєму віці ОСОБА_12 має коло значущих для нього людей, це люди, які становлять його сімейне оточення, у процесі взаємодії з якими відбувається процес соціальної та тендерної ідентичності: мати та її родина: бабуся та дідусь, до яких він емоційно прив`язаний і з якими постійно взаємодіє. Так само до кола таких людей можна віднести вихователів дошкільного закладу та його друзів, з якими грається та спілкується як 
		у садочку, так і на дитячому ігровому майданчику.
		Отже, існують реальні ризики того, що повернення дитини до Латвійської Республіки негативно вплине на дитину, спричинить їй психічну шкоду та не сприятиме забезпеченню якнайкращих її інтересів. При цьому малолітній ОСОБА_4 є громадянином України. На час розгляду справи дитині виповнилось чотири роки, із яких більше року проживає в Україні, занадто прив`язаний до матері та її родини, а батька не пам`ятає, вільно розмовляє українською мовою, на якій спілкуються громадяни України. Латвійської мови він не знає. 
		Суди вірно вказали, що, вивозячи дитину без дозволу батька, 
		ОСОБА_2 діяла в інтересах дитини, з меншою шкодою для малолітнього сина, ніж би дотримувалася умов угоди подружжя 
		від 17 березня 2021 року, так як батько дитини, отримуючи державну допомогу, грошових коштів на утримання дитини не надавав, не турбувався про дитину, належних умов для проживання дитини не створював, тоді як вона на той час була безробітною, доглядала малолітнього сина, якому було лише два роки. До того ж умовами угоди подружжя від 17 березня 2021 року визначено основне місце проживання дитини разом з матір`ю.
		Отже, суди правильно врахували сімейну ситуацію подружжя, ряд факторів емоційного, матеріального та медичного характеру, дослідили всі докази та надали розумну оцінку балансу інтересів сторін у світлі як найкращого врахування інтересів дитини.
		Доводи Міністерства юстиції України в інтересах ОСОБА_1 про те, що процедуру повернення малолітньої дитини до країни постійного місця проживання розпочато до спливу одного року Верховний Суд приймає до уваги. Проте за змістом статті 12 Гаазької Конвенції 1980 року («навіть у тих випадках») суд повинен враховувати, чи прижилася дитина у своєму новому середовищі, як у випадку, коли процедуру повернення дитини до країни постійного місця проживання розпочато до спливу одного року, так і коли процедуру повернення дитини до країни постійного місця проживання розпочато після спливу одного року.
		Суди попередніх інстанцій дослідивши надані сторонами докази, дали 
		їм належну правову оцінку відповідно до вимог статті 89 ЦПК України 
		та дійшли правильного висновку про те, що малолітня дитина сторін 
		у справі -  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уже прижилася у своєму новому середовищі, в якому знаходиться більше одного року а тому повернення дитини загрожує заподіяння їй психічної шкоди й створить для неї нетерпиму обстановку (пункт b статті 13 Гаазької Конвенції 1980 року). Отже, відповідачка надала достатні й належні докази, які судами оцінено у сукупності та взаємозв`язку із іншими доказами, на спростування позову, що є її процесуальним обов`язком (стаття 13 Гаазької Конвенції 1980 року)
		Посилання позивача на порушення його прав як батька малолітньої дитини не є підставою для скасування судових рішень, оскільки рішення суду 
		у справі про повернення сина до держави її постійного проживання повинно забезпечувати не тільки права одного з батьків, а й відповідати найкращим інтересам дитини. При цьому відсутні будь-які перешкоди участі позивача 
		у житті сина та відвідування його за місцем проживання дитини.
		Доводи касаційної скарги про неврахування судами відповідних 
		висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах є безпідставними, так як у справі, яка переглядається інші фактичні обставини, а саме те, що дитина проживає в Україні разом з матір`ю більше одного року і повернення її до Латвійської Республіки, враховуючи її вік, емоційний стан, рівень розумового розвитку на цей час є недоцільним, так як завдасть дитині психічної шкоди. 
		Інші доводи касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають. 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Міністерства юстиції України в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області 
		від 25 серпня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду 
		від 14 листопада 2022 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                               І. А. Воробйова
		 
		                                                                                                            Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                            Г. В. Коломієць
		 
		                                                                                                            Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...