Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 472/302/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2023.
Дата набрання законної сили: 06.03.2023
Номер судового провадження: 51-170км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022153190000119

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		6 березня 2023 року
		м. Київ
		справа № 472/302/22
		провадження № 51-170км23
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                               ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання               ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 8 листопада 2022 року за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця 
		с. Миколаївки Веселинівського району Миколаївської області, фактично проживаючого в 
		АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Веселиніського районного суду від
		18 жовтня 2002 року за п. 4 п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі-КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років,  
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 22 липня 
		2022 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12022153190000119 від 15 червня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК - закрито у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
		Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 8 листопада 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2022 року у відношенні ОСОБА_6 залишено без змін.
		Згідно обвинувального акту, ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він 15 червня 2022 року близько 05:00 в одній із кімнат домоволодіння на 
		АДРЕСА_2 під час сварки 
		з ОСОБА_7 на ґрунті особистих неприязних відносин умисно завдав їй два удари долонею правої руки в обличчя та з силою стиснув ліву руку потерпілої,  заподіявши потерпілій легкі тілесні ушкодження.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Аргументуючи свої вимоги, указує, що апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не дотримався наведених приписів кримінального процесуального закону, а саме п. 7 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) в частині заборони закриття кримінального провадження у зв`язку з відмовою потерпілого, його представника від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насиллям.
		Позиції учасників судового провадження
		В судовому засіданні прокурор підтримав доводи касаційної скарги. 
		 
		 
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
		Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		З матеріалів кримінального провадження убачається, що в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 надала заяву, згідно якої просила кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, відмовилася від підтримання обвинувачення, та зазначила, що претензій до обвинуваченого не має.
		Приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, місцевий суд послався на положеннями ч. 4 ст. 26 КПК, згідно яких кримінальне провадження 
		у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого, а відмова останнього від обвинувачення у випадках, передбачених цим Кодексом, є безумовною підставою для закриття такого кримінального провадження та ст. 477 КПК, згідно з яким кримінальне провадження, розпочате на підставі заяви потерпілого щодо кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК, 
		є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення.
		Не погоджуючись із рішенням місцевого суду прокурор подав апеляційну скаргу, 
		в якій наводив доводи аналогічні доводам викладеним в його касаційній скарзі. Зокрема прокурор вказував на те, що ОСОБА_6 та потерпіла ОСОБА_7 
		є співмешканцями, що вказує на те, що вчинений злочин є злочином пов`язаним 
		із домашнім насильством, а тому місцевий суд не врахував положення п. 7 ч. 1 
		ст. 284 КПК та безпідставно закрив кримінальне провадження у зв`язку із відмовою потерпілої від обвинувачення.
		Апеляційний суд, залишаючи ухвалу місцевого суду без змін, зазначив, що зміст викладених фактичних обставин вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, свідчать про те, що йому не висувалось обвинувачення у вчиненні злочину, пов`язаного із домашнім насильством. Посилання в обвинувальному акті лише на обтяжуючу обставину, як вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває 
		у сімейних або близьких правовідносин, недостатньо для того, аби стверджувати про існування ситуації домашнього насильства у значенні, яке надається цьому терміну законом.
		Тому, на думку апеляційного суду, заява потерпілої про відмову від обвинувачення, 
		з огляду на положення ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, була безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
		Проте, Верховний Суд не погоджується із такою позицією судів попередніх інстанцій, оскільки поняття «злочин, пов`язаний із домашнім насильством», яке вживається в
		п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, охоплює не лише склад злочину, передбачений ст. 126-1 КК, але й інші суспільно небезпечні діяння, які мають ознаки домашнього насильства.
		Стаття 1 Закону № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», містить більш широке визначення поняття «домашнього насильства», під яким розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають 
		(не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		Водночас у п. «b» ст. 3 Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі - Стамбульська конвенція) визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що 
		й жертва, чи ні.
		Такий чином, під ознаки домашнього насильства можуть підпадати різні склади злочинів за умови, що відповідний злочин вчиняється в сім`ї чи в межах місця проживання або щодо родичів, або щодо колишнього чи теперішнього подружжя, або щодо іншої особи, яка спільно проживає (проживала) з кривдником однією сім`єю, але не перебуває (не перебувала) у родинних відносинах чи у шлюбі з ним.
		Оскільки із самої назви Закону України № 2227-VIII від 6 грудня 2017 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», яким п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК про закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, був доповнений словами «крім кримінального провадження щодо злочину, пов`язаного з домашнім насильством», слідує, що він має на меті реалізацію положень Стамбульської конвенції, то саме таке широке тлумачення слів «злочину, пов`язаного з домашнім насильством» найбільше відповідає цілям прийняття названого Закону.
		Саме такий підхід узгоджується із висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 453/225/19, згідно з яким злочином, пов`язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність 
		в діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.
		Визначене суперечить із висновком апеляційного суду, в якому зазначено, що матеріали кримінального провадження, а саме зміст викладених фактичних обставин вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, свідчать про те, що ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні злочину, пов`язаного із домашнім насильством, стороною обвинувачення не висувалось. 
		Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 442/2191/19, від 10 березня 2020 року у справі № 531/270/19, від 
		19 березня 2020 року у справі № 675/813/19, від 31 березня 2021 року у справі 
		№ 155/457/20, обов`язковою умовою визнання судом злочину пов`язаним із домашнім насильством є відображення зазначеного у формулюванні обвинувачення 
		(у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті) із встановленням органами досудового розслідування відповідних фактичних обставин (ступінь родинних відносин або спорідненості між потерпілим та винуватцем, характер насильства тощо).
		Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, а саме в нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження та, зокрема, було визнано обставинами, які обтяжують покарання, рецидив злочину та вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах. Крім того, в обвинувальному акті також зауважується, що обвинувачений і потерпіла спільно проживають за однією адресою, а саме в АДРЕСА_1 , що також підтверджується записом судового засідання 
		від 22 липня 2022 року. Із вказаних вище відомостей вбачається, що ОСОБА_6 та потерпіла ОСОБА_7 спільно проживали однією сім`єю, що у свою чергу згідно із законом № 2229-VIII підтверджує, що вчинене кримінальне правопорушення підпадає під поняття «злочин, пов`язаний із домашнім насильством».
		Тобто ОСОБА_6 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, і він мав можливість захищатися від цього обвинувачення.
		За таких обставин, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 не можна було закрити у зв`язку з відмовою потерпілої ОСОБА_7 від обвинувачення в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, на чому наголошував прокурор в апеляційній скарзі.
		Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що рішення місцевого суду, залишене без змін апеляційним судом, про закриття кримінального провадження щодо 
		ОСОБА_6 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, суперечить змісту вказаної норми КПК.
		Таким чином, під час розгляду справи суд апеляційної інстанцій допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 
		ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення.
		З огляду на викладене ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене вище, провести судовий розгляд відповідно до вимог КПК, за наслідком, якого ухвалити законне, обґрунтоване судове рішення.
		Враховуючи наведене і керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а постановлена щодо ОСОБА_6 ухвала апеляційного суду - скасуванню.
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 8 листопада 2022 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, 
		є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                           ОСОБА_2                                                  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...