Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/12170/16 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2023.
Дата набрання законної сили: 09.03.2023
Номер судового провадження: 51-3417км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		09 березня 2023 року                                                                                                      
		м. Київ
		 
		справа № 761/12170/16
		провадження № 51 - 3417 км 22
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого судді                                   ОСОБА_1 ,
		суддів                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання            ОСОБА_4 ,
		прокурора                                             ОСОБА_5 , 
		захисника                                           ОСОБА_6 ,  
		виправданої                                               ОСОБА_7 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року стосовно 
		                                               ОСОБА_7 ,
		                                               ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженки м. Макіївка Донецької області, 
		яка мешкає за адресою: 
		АДРЕСА_1 , 
		обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 3 статті 191 КК України.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини 
		 
		Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року, ОСОБА_7 визнано невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 191 КК України, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку із недоведеністю того, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченою.
		 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувалась у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
		 
		Так, ОСОБА_7 , будучи повіреним згідно з п. 2.1, пп. 2.1.4-2.1.5 Договору доручення № AGN.12.97685.3672.DD від 10 лютого 2012 року, діючи на підставі довіреності, виданої на її ім`я, у період з 21 лютого до 25 червня 2014 року отримала на підставі актів прийому-передач від працівників ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» бланки полісів (договорів) страхування за типом «Зелена карта» та 10 червня 2014 року у невстановленому місці і невстановлений час реалізувала один з них, зареєструвавши його реалізацію в базі даних МТСБУ, однак отримані кошти в сумі 277 грн за його реалізацію на рахунок чи в касу ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» не внесла, а розпорядилась ними на власний розсуд.
		 
		Крім того, ОСОБА_7 , будучи повіреним згідно з п. 2.1, пп. 2.1.4-2.1.5 Договору доручення № AGN.12.97685.3672.DD від 10 лютого 2012 року, діючи на підставі довіреності, виданої на її ім`я, отримавши за викладених вище обставин бланки полісів (договорів) страхування за типом «Зелена карта», у період з 13 червня до 31 липня 2014 року у невстановленому місці і невстановлений час реалізувала їх, зареєструвавши їх реалізацію в базі даних МТСБУ, однак отримані кошти в сумі 53 395 грн за їх реалізацію на рахунок чи в касу ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» повторно не внесла, а розпорядилась ними на власний розсуд.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		 
		Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, погоджуючись з виправдувальним вироком суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 , не врахував показання свідків та представника потерпілого, які підтвердили фактичні обставини кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченій, та не здійснив належного аналізу зібраних у справі доказів в їхній сукупності, при цьому не навів переконливих мотивів прийнятого рішення. На думку прокурора, наведені обставини призвели до постановлення ухвали, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		 
		Від виправданої ОСОБА_7 надійшли заперечення, в яких вона просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції стосовно неї - без зміни.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		Прокурор не підтримав касаційну скаргу.
		 
		Захисник і виправдана заперечили проти касаційної скарги прокурора, просили залишити її без задоволення, а судові рішення стосовно ОСОБА_7 - без зміни.
		 
		Мотиви Суду
		 
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Частиною 2 ст. 419 КПК України визначено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		 
		Прокурор у поданій касаційній скарзі зазначає про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_7 за частинами 1, 3 статті 191 КК України, не проаналізував наявні в справі докази, постановив ухвалу з істотним порушенням вимог КПК України. 
		 
		Проте Суд із такими доводами не погоджується з огляду на таке.
		 
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених ст. 284 цього Кодексу.
		 
		За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		 
		Положенням ст. 17 КПК України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		 
		            Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		 
		Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, зробив аналіз зібраних у кримінальному провадженні доказів та дійшов висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_7 у вчиненні нею злочинів, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 191 КК України.
		 
		Не погоджуючись із такими висновками суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, просив дослідити матеріали кримінального провадження в повному обсязі, виправдувальний вирок скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7  винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 191 КК України, та призначити відповідне покарання. 
		 
		В апеляційній скарзі прокурор покликався на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінальних правопорушень, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_7 ; стверджував про те, що суд не вжив заходів для всебічного встановлення фактичних обставин, зокрема, не витребував документів на підтвердження можливих збитків, завданих ПрАТ СК «ПЗУ Україна», не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_8 , представників потерпілого ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та не допитав експертів для усунення суперечностей у наданих висновках.
		 
		Суд за результатом розгляду апеляційної скарги прокурора погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення.
		 
		При цьому колегія суддів апеляційного суду зазначила про те, що висновками двох судових почеркознавчих експертиз спростовано версію органу досудового розслідування про отримання ОСОБА_7 від страхової компанії бланків страхових полісів, так як підписи на актах прийому - передачі бланків не належать ОСОБА_7 , сторона обвинувачення не надала будь-яких доказів реалізації ОСОБА_7 страхових полісів ПрАТ СК «ПЗУ Україна» у зазначений в обвинувальному акті період та отримання за них коштів.
		 
		Також суд апеляційної інстанції для обґрунтування своїх висновків урахував наявне в матеріалах провадження повідомлення МТСБУ про те, що у зазначений в обвинувальному акті період реалізації страхових полісів ОСОБА_7 не була зареєстрована у базі страховим агентом ПрАТ СК «ПЗУ Україна» і тому не могла вносити до єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України інформацію щодо реалізованих страхових полісів. 
		 
		Відхиляючи доводи прокурора про ненадання судом першої інстанції належної оцінки показанням свідка та представників потерпілих, колегія суддів апеляційного суду зазначила про те, що їхні показання не підтверджують наявності в діях ОСОБА_7 об`єктивної сторони складу інкримінованих їй кримінальних правопорушень, а лише стосуються факту нестачі страхових бланків та неотримання страхових коштів ПрАТ СК «ПЗУ Україна». 
		 
		Суд апеляційної інстанції перевірив доводи прокурора про невжиття судом першої інстанції заходів для витребування у страхової компанії доказів на підтвердження заподіяння ПрАТ СК «ПЗУ Україна» збитків і неусунення судом суперечностей у висновках судово-почеркознавчих експертиз, та визнав їх надуманими, слушно зауваживши, що сторона обвинувачення клопотань про витребування документів та про виклик експертів в судове засідання не заявляла.
		 
		До того ж під час апеляційного розгляду 27 вересня 2022 року прокурор не підтримав викладене в апеляційній скарзі клопотання про повторне дослідження доказів.
		 
		Позиція суду апеляційної інстанції повною мірою узгоджується з положеннями КПК України в тій частині, яка стосується покладення обов`язку доказування винуватості обвинуваченого на прокурора (ст.ст. 17, 92 КПК України), здійснення кримінального провадження на основі змагальності (ст. 22 КПК України), оцінки доказів (ст.ст. 85, 86, 94 КПК України).
		Враховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції дотримався вимог кримінального процесуального закону при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 та постановив ухвалу, яка відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
		 
		Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
		 
		Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд 
		 
		постановив:
		 
		Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1                              ОСОБА_2                             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...