Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 473/2762/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Вимагання.
Надіслано для оприлюднення: 13.03.2023. Зареєстровано: 13.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2023.
Дата набрання законної сили: 05.09.2023
Результат оскарження 05.09.2023 Одеський апеляційний адміністративний суд: скасовано вирок повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/473/8/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017150190001274

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                       Справа № 473/2762/18
		                                                               Номер провадження1-кп/473/8/2023
		ЄРДР № 12017150190001274
		Категорія: ч.1 ст.127, ч.2 ст.146,
		ч.2 ст.189 КК України
		 
		ВИРОК
		іменем України
		 
		"13" березня 2023 р.       місто Вознесенськ 
		 
		Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		з участю секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську кримінальне провадження по обвинуваченню:
		 
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Таборівка Вознесенського району Миколаївської області, громадянина України, освіта повна вища, майора поліції, обіймає посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ВП №1 Баштанського районного управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, на період інкримінованих йому кримінальних правопорушень обіймав посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Вознесенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області /надалі Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області/, спеціальний жетон поліцейського з індивідуальним номером 0076387, сімейний стан - не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, 
		в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.127 КК України в редакції Законів №2322 - ІV від 12 січня 2005 року, №270 - VІ від 15 квітня 2008 року, із змінами, внесеними згідно із Законом №1707 - VІ від 05 листопада 2009 року, ч.2 ст.146 КК України, ч.2 ст.189 КК України в редакції Закону №2341 - ІІІ від 05 квітня 2001 року, після зміни прокурором обвинувачення в порядку статті 338 КПК України /том №2, а.к.п. 11 - 22/.
		 
		Учасники судового провадження:
		 
		прокурор ОСОБА_9 , 
		потерпіла /цивільний позивач/ ОСОБА_10 , 
		потерпілий ОСОБА_11 , 
		представник потерпілої /цивільного позивача ОСОБА_10 / - адвокат ОСОБА_12 , 
		захисники адвокати ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , 
		обвинувачений /цивільний відповідач/ ОСОБА_15 , 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		       
		Формулювання обвинувачення, яке пред`явлено обвинуваченому ОСОБА_15 , і яке визнане судом недоведеним: 
		 
		З 07 жовтня 1996 року обвинувачений ОСОБА_15 перебував на різних посадах в УМВС України в Миколаївській області.
		15 березня 2017 року наказом начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №56о/с обвинуваченого ОСОБА_15 призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області, з присвоєнням спеціального звання «рядовий поліції» та закріпленням спеціального жетону поліцейського з індивідуальним номером 0076387.
		Займаючи відповідну посаду, маючи спеціальне звання, будучи працівником правоохоронного органу, обвинувачений ОСОБА_15 обвинувачується у вимаганні чужого майна, незаконному позбавленні волі двох осіб, катуванні за наступних обставин.
		ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дядько обвинуваченого ОСОБА_15 - ОСОБА_16 , залишивши у спадок приватний будинок за адресою: АДРЕСА_2 .
		Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємцями за законом другої черги за померлим ОСОБА_16 стали обвинувачений ОСОБА_15 та потерпіла ОСОБА_10 .
		До смерті ОСОБА_16 , обвинуваченому ОСОБА_15 було відомо, що потерпіла ОСОБА_10 та її син, потерпілий ОСОБА_11 , періодично відвідували ОСОБА_16 при житті в його домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , допомагаючи ОСОБА_16 по господарству та відразу після його смерті прибирали будинок померлого перед похороном.
		Обвинувачений ОСОБА_15 вирішив використати ці обставини для незаконного збагачення шляхом вимагання та одержання в подальшому від потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 грошових коштів з погрозою насильства, обмеження їх прав та свобод та вбивства останніх, звинувативши потерпілу ОСОБА_10 у викраденні грошових коштів з домоволодіння дядька ОСОБА_16 після його смерті.
		Реалізуючи виниклий злочинний умисел, спрямований на вимагання у потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 грошових коштів, 11 червня 2017 року обвинувачений ОСОБА_15 прибув до домоволодіння потерпілої ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 .
		В приміщенні зазначеного домоволодіння обвинувачений ОСОБА_15 висловив потерпілій ОСОБА_10 та її сину, потерпілому ОСОБА_11 , вимогу віддати йому грошові кошти, які нібито потерпіла ОСОБА_10 викрала у померлого дядька ОСОБА_16 з його житлового будинку. При цьому обвинувачений ОСОБА_15 пригрозив потерпілій ОСОБА_10 та її сину, потерпілому ОСОБА_11 , фізичною розправою у разі їх відмови виконати його вимогу, притягненням останніх до кримінальної відповідальності, при фальсифікації доказів для цього, зазначивши, що він /тобто обвинувачений ОСОБА_15 / є працівником поліції і в силу своїх повноважень зможе це зробити, та в подальшому - можливим вбивством.
		Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , побоюючись того, що обвинувачений ОСОБА_15 є поліцейським, в силу займаного службового становища у правоохоронному органі здатен реалізувати свої погрози, сприйняли вимоги останнього як реальні.
		В подальшому обвинувачений ОСОБА_15 , реалізуючи свій злочинний намір, діючи з корисливою метою незаконного одержання від потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 коштів шляхом їх вимагання, неодноразово телефонував потерпілій ОСОБА_10 з 12 червня 2017 року по 16 червня 2017 року та вимагав передати йому грошові кошти, безпідставно звинувачуючи потерпілу ОСОБА_10 у крадіжці грошових коштів у померлого дядька ОСОБА_16 з його житлового будинку. При цьому обвинувачений ОСОБА_15 погрожував потерпілій ОСОБА_10 та її сину, потерпілому ОСОБА_11 , фізичною розправою, обмеженням їх конституційних прав і свобод та вбивством.
		14 червня 2017 року за заявою обвинуваченого ОСОБА_15 про прийняття спадщини другої черги, приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_17 заведено спадкову справу №33/2017 стосовно спадкування майна померлого ОСОБА_16 . 
		Скориставшись обставинами здійснених погроз щодо потерпілої ОСОБА_10 , в своїй заяві обвинувачений ОСОБА_15 зазначив, що він є єдиним спадкоємцем другої черги за померлим ОСОБА_16 
		29 червня 2017 року близько 18:00 годин, обвинувачений ОСОБА_15 зустрів потерпілу ОСОБА_10 на порозі крамниці «Копілка», яка розташована за адресою: Миколаївська область, місто Вознесенськ, провулок Чубчика, 6/1 та вирішив, що для досягнення цілі вимагання грошових коштів у потерпілої ОСОБА_10 , необхідно позбавити останню волі. З цією метою, обвинувачений ОСОБА_15 , продовжуючи свою злочинну діяльність, ввів в оману потерпілу ОСОБА_10 повідомивши, що підвезе її додому та їм необхідно поговорити про гроші, заманивши потерпілу пройти до його автомобіля моделі «Део Ланос» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований на вулиці Короленка в місті Вознесенську Миколаївської області, що потерпіла ОСОБА_10 і зробила.
		Після цього, обвинувачений ОСОБА_15 розпочав рух на власному автомобілі моделі «Део Ланос» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та по ходу слідування на вулиці Пушкінській міста Вознесенська забрав свого знайомого ОСОБА_18 . Надалі обвинувачений ОСОБА_15 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вимагання грошових коштів у потерпілої ОСОБА_10 та позбавлення її волі, з корисливих мотивів прибув до будинку АДРЕСА_4 , в якому проживала матір обвинуваченого, де взяв кайданки та через декілька хвилин повернувся до автомобілю, в якому перебувала потерпіла ОСОБА_10 та наказав останній надати руки, після чого на них одягнув кайданки, тим самим позбавив волі потерпілу ОСОБА_10 . Зважаючи на такі дії обвинуваченого ОСОБА_15 , потерпіла ОСОБА_10 почала чинити опір останньому, намагалась позбутись кайданок та вийти з автомобілю. У відповідь обвинувачений ОСОБА_15 завдав удар рукою в область лобу потерпілої ОСОБА_10 та подавив волю останньої до супротиву його протиправним діям. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_15 позбавив волі потерпілу ОСОБА_10 у автомобілі і потерпіла ОСОБА_10 не могла його вільно залишити.
		В подальшому обвинувачений ОСОБА_15 за кермом автомобіля моделі «Део Ланос» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , сумісно з потерпілою ОСОБА_10 , яку було незаконно позбавлено волі, прибув до крамниці супермаркету «АТБ», розташованого за адресою: Миколаївська область, місто Вознесенськ, вулиця Будівельників, 7.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, з метою досягнення мети вимагання грошових коштів у потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , обвинувачений ОСОБА_15 вирішив позбавити волі потерпілого ОСОБА_11 , який є сином потерпілої ОСОБА_10 . Реалізуючи свій злочинний умисел обвинувачений ОСОБА_15 по телефону домовився про зустріч з потерпілим ОСОБА_11 біля крамниці «Ларець», яка розташована за адресою: Миколаївська область, місто Вознесенськ, вулиця Матросова, 182.
		При цьому біля зазначеної крамниці супермаркету «АТБ» обвинувачений ОСОБА_15 зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_19 , який прибув на місце даної зустрічі на автомобілі моделі «ВАЗ - 2121 НИВА» та домовився з останнім, що вони разом поїдуть до села Таборівка Вознесенського району відпочивати.
		Надалі обвинувачений ОСОБА_15 за кермом автомобіля моделі «Део Ланос» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , сумісно з потерпілою ОСОБА_10 , яку було незаконно позбавлено волі, прибув до крамниці «Ларець» в місті Вознесенську по вулиці Матросова, 182 та зустрівся з потерпілим ОСОБА_11 . Разом з ним до зазначеної крамниці «Ларець» прибув ОСОБА_19 за кермом свого автомобілю моделі «ВАЗ - 2121 НИВА».
		Під час зустрічі обвинувачений ОСОБА_15 ввів в оману потерпілого ОСОБА_11 , повідомивши, що їм необхідно поговорити та запропонував проїхати з ним. Не будучи обізнаним про злочинні наміри обвинуваченого ОСОБА_15 , потерпілий ОСОБА_11 погодився на дану пропозицію.
		Для запобігання супротиву потерпілого ОСОБА_11 , в разі якщо він побачить свою матір в кайданках в автомобілі обвинуваченого ОСОБА_15 , останній вирішив залучити до своєї протиправної діяльності ОСОБА_19 , якого попросив посадити потерпілого ОСОБА_11 в автомобіль моделі «ВАЗ - 2121 НИВА».
		Обравши такий спосіб перешкодити потерпілому ОСОБА_11 свободі вибору місця перебування, з метою вимагання грошових коштів, обвинувачений ОСОБА_15 не повідомляв ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , який знаходився в його автомобілі, про наміри незаконно позбавити волі потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .
		Після цього, обвинувачений ОСОБА_15 за кермом автомобіля моделі «Део Ланос» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , сумісно з ОСОБА_18 та потерпілою ОСОБА_10 , яку було незаконно позбавлено волі, в супроводі ОСОБА_19 за кермом автомобілю моделі «ВАЗ - 2121 НИВА» та з пасажиром потерпілим ОСОБА_11 , 29 червня 2017 року близько 19 години прибули до лісосмуги, розташованої в одному кілометрі на південний - схід від села Таборівка Вознесенського району Миколаївської області, поруч з автодорогою «Вознесенськ - Таборівка» від автодороги Т - 1511 «Братське - Вознесенськ».
		Знаходячись в лісосмузі, обвинувачений ОСОБА_15 , реалізуючи свій злочинний умисел, з метою вимагання грошових коштів підійшов до потерпілого ОСОБА_11 , який вийшов з автомобіля ОСОБА_19 , відвів останнього до свого автомобілю, в якому перебувала незаконно позбавлена волі потерпіла ОСОБА_10 та застосовуючи фізичний примус, одягнув потерпілому ОСОБА_11 на руки кайданки, чим протиправно перешкодив останньому вільно рухатись.
		Надалі обвинувачений ОСОБА_15 залишив потерпілого ОСОБА_11 біля автомобілю моделі «Део Ланос» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з якого також вивів вже незаконно позбавлену волі потерпілу ОСОБА_10 , і пішов вживати алкогольні напої сумісно з ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , зважаючи на ту обставину, що потерпілий ОСОБА_11 не буде чинити супротив через незаконно позбавлену волі матір потерпілого ОСОБА_11 , потерпілу ОСОБА_10 .
		Після цього, обвинувачений ОСОБА_15 упродовж певного часу вживав алкогольні напої сумісно з ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . В процесі вживання алкогольних напоїв, обвинувачений ОСОБА_15 з метою отримання в процесі вимагання грошових коштів, неодноразово підходив до потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які були незаконно позбавлені волі та знаходились поруч з його автомобілем, вимагав, щоб останні віддали йому грошові кошти, заподіював численні тілесні ушкодження удари руками в область голови, тулуба, очей, погрожував фізичною розправою та вбивством останнім. В результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_15 потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_10 відчували сильний фізичний біль, фізичні та моральні страждання.
		З метою досягнення своєї злочинної мети, отримання в процесі вимагання грошових коштів, обвинувачений ОСОБА_15 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, підійшов до потерпілого ОСОБА_11 , який перебував в кайданках та у зв`язку з чим був незаконно позбавлений волі, пальцями рук надавив на очі останньому, чим умисно заподіяв сильний фізичний біль, фізичні та моральні страждання потерпілому ОСОБА_11 та моральні страждання потерпілій ОСОБА_10 . Після цього, обвинувачений ОСОБА_15 умисно завдав удар рукою в тулуб потерпілому ОСОБА_11 . Надалі обвинувачений ОСОБА_15 , продовжуючи свою злочинну діяльність, з метою отримання в процесі вимагання грошових коштів, взяв в багажнику свого автомобіля плоскогубці та почав хватати ними за пальці потерпілу ОСОБА_10 , намагаючись вирвати їй нігті, чим умисно заподіяв сильний фізичний біль, фізичні та моральні страждання потерпілій ОСОБА_10 та моральні страждання потерпілому ОСОБА_11 . Крім цього обвинувачений ОСОБА_15 , з метою отримання в процесі вимагання грошових коштів, умисно наніс потерпілій ОСОБА_10 плоскогубцями численні удари в голову, чим також заподіяв сильний фізичний біль, фізичні та моральні страждання потерпілій ОСОБА_10 та моральні страждання потерпілому ОСОБА_11 .
		Після цього, обвинувачений ОСОБА_15 продовжуючи свою злочинну діяльність, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з метою отримання в процесі вимагання грошових коштів у потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та примушення їх до передачі грошей, всупереч їх волі, знаходячись у вищевказаній лісосмузі, подавивши волю потерпілих ОСОБА_10 і ОСОБА_11 попередніми протиправними діями, примусив потерпілих підійти до дерева, стати на коліна, та розташувавши їх один напроти одного і примусивши обійняти руками дерево, прикував кайданками до дерева та протягом тривалого часу, а саме в період часу близько з 20:00 години по 23:00 годину 29 червня 2017 року тримав потерпілих в прикутому положенні, стоячи на колінах, чим умисно заподіював фізичні та моральні страждання потерпілим ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .
		В період зазначеного часу обвинувачений ОСОБА_15 з метою отримання в процесі вимагання грошових коштів у потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які були позбавлені волі та знаходились на колінах прикованими кайданками до дерева, заподіюючи їм фізичні та моральні страждання, що мають характер мучення, повідомив, що він поїде за лопатою та, після повернення, позбавить життя потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , розпиляє їх тіла пилкою та закопає в полі. Надалі обвинувачений ОСОБА_15 для сприйняття реальними своїх погроз залишив потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , прикованими кайданками до дерева, наодинці в лісосмузі в нічний час, спричинивши потерпілим моральні страждання.
		Після цього, повернувшись через незначний час в лісосмугу, обвинувачений ОСОБА_15 , відчепив потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від дерева, примусив їх випити горілки та відвіз на своєму автомобілі до міста Вознесенська. Під час руху та зупинки автомобіля, обвинувачений ОСОБА_15 продовжив вимагати грошові кошти у потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , погрожуючи їм подальшою фізичною розправою у разі невиконання його вимоги щодо передачі грошових коштів, зауваживши при цьому, що події цього дня для них є лише уроком у разі подальшого невиконання його вимог щодо передачі грошей.
		В результаті зазначених протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_15 потерпілій ОСОБА_10 спричинено сильний фізичний біль, фізичні і моральні страждання та заподіяно легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в ділянці лоба більше зліва, крововиливи на правому передпліччі в середній третині задньої поверхні, садна в ділянці правого променево - зап`ястного суглобу задньої поверхні, набряк м`яких тканин в ділянці лівого передпліччя в нижній третині задньої поверхні, на п`ятому пальці правої кисті в ділянці основної фаланги, в ділянці потилиці справа та зліва. Потерпілому ОСОБА_11 спричинено сильний фізичний біль, фізичні і моральні страждання та заподіяно легкі тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці правого променево - зап`ястного суглобу, садна в ділянці правового передпліччя, садно в ділянці правого наколінника.
		Таким чином обвинувачений ОСОБА_15 обвинувачується в тому, що з 11 червня 2017 року по 29 червня 2017 року вимагав грошові кошти у потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , погрожуючи останнім застосуванням насильства, обмеження їх прав і свобод та вбивством.
		Обвинувачений ОСОБА_15 протягом тривалого часу доби 29 червня 2017 року, діючи з корисливих мотивів, незаконно позбавив волі потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , при цьому заподіяв їм фізичних страждань.
		Обвинувачений ОСОБА_15 29 червня 2017 року заподіяв сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій з метою примусити потерпілих вчинити дії, що суперечать їх волі, а саме передати грошові кошти, та залякати їх.
		За обвинувальним актом після зміни прокурором обвинувачення в порядку статті 338 КПК України /том №2, а.к.п. 11 - 22/, дії обвинуваченого ОСОБА_15 кваліфіковано за ч.2 ст.189 КК України, як вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, обмеження їх прав і свобод та з погрозою вбивством, за ч.2 ст.146 КК України, як незаконне позбавлення волі людини, тобто незаконне позбавлення волі людини вчинене з корисливих мотивів, щодо двох осіб, що супроводжувалось заподіянням їм фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу, за ч.1 ст.127 КК України, як катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій з метою примусити потерпілих вчинити дії, що суперечать їх волі, а саме передати грошові кошти та залякати їх. 
		 
		Позиція обвинуваченого ОСОБА_15 . 
		 
		Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_15 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав, та заперечував факти того, що ним було скоєно вимагання грошових коштів у потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з погрозою їх вбивства, він заперечував факти незаконного позбавлення волі потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також їх катування. Він заперечував умисне заподіяння сильного фізичного болю, фізичних та моральних страждань потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також заперечував нанесення потерпілим побоїв та інших насильницьких дій з метою примусити потерпілих вчинити дії, що суперечать їх волі, а саме передати йому грошові кошти та залякати потерпілих. 
		 
		Докази досліджені в судовому засіданні з зазначенням мотивів, ухвалення судового рішення та інших питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку та положення закону якими керувався суд.
		 
		Потерпіла ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що в червні 2017 року в селі Таборівка Вознесенського району помер її дядько ОСОБА_16 . Перед похованням померлого ОСОБА_16 , вона та її син ОСОБА_11 прибирали в будинку померлого в селі Таборівка Вознесенського району Миколаївської області. Після поховання померлого ОСОБА_16 , у неї виникла конфліктна ситуація з її двоюрідним братом - обвинуваченим ОСОБА_15 , який був також племінником померлого ОСОБА_16 . Він /тобто обвинувачений ОСОБА_15 / необґрунтовано звинувачував її особисто, а також її сина потерпілого ОСОБА_11 , що ніби - то вони /тобто ОСОБА_10 та ОСОБА_11 / забрали гроші померлого, під час прибирання його житлового будинку, перед похованням. 
		29 червня 2017 року близько 18:00 годин, обвинувачений ОСОБА_15 зустрів її біля крамниці «Копілка», ввів її в оману, повідомивши, що підвезе її додому та їм необхідно поговорити про гроші, таким чином заманувши її до автомобіля моделі «Део Ланос» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований на вулиці Короленка в місті Вознесенську Миколаївської області. Після цього, обвинувачений ОСОБА_15 розпочав рух на власному автомобілі моделі «Део Ланос» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та по ходу слідування на вулиці Пушкінській міста Вознесенська забрав свого знайомого ОСОБА_18 . Надалі обвинувачений ОСОБА_15 , керуючи даним транспортним засобом, разом з нею, коли вона знаходилась в салоні даного транспортного засобу, прибули до будинку АДРЕСА_4 , в якому проживала матір обвинуваченого, де обвинувачений ОСОБА_15 взяв кайданки та через декілька хвилин повернувся до автомобілю, в якому перебувала вона. При цьому ОСОБА_15 наказав їй надати руки, після чого на них одягнув кайданки, тим самим незаконно позбавив її волі. Зважаючи на такі дії обвинуваченого ОСОБА_15 , вона почала чинити опір обвинуваченому ОСОБА_15 , намагалась позбутись кайданок та вийти з салона автомобіля. У відповідь обвинувачений ОСОБА_15 завдав їй удар рукою в область голови. В подальшому обвинувачений ОСОБА_15 за кермом автомобіля моделі «Део Ланос» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , разом з нею прибув до крамниці супермаркету «АТБ», розташованого за адресою: Миколаївська область, місто Вознесенськ, вулиця Будівельників, 7.
		При цьому біля зазначеної крамниці супермаркету «АТБ» обвинувачений ОСОБА_15 зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_19 , який прибув на місце даної зустрічі на автомобілі моделі «ВАЗ - 2121 НИВА», де він та обвинувачений ОСОБА_15 домовились між собою, що вони разом поїдуть до села Таборівка Вознесенського району відпочивати.
		Надалі обвинувачений ОСОБА_15 за кермом автомобіля моделі «Део Ланос» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , разом з нею, яку було незаконно позбавлено волі, прибув до крамниці «Ларець» в місті Вознесенську по вулиці Матросова, 182 та зустрівся з її сином ОСОБА_11 . Разом з ним до зазначеної крамниці «Ларець» прибув ОСОБА_19 за кермом свого автомобілю моделі «ВАЗ - 2121 НИВА».
		Під час зустрічі обвинувачений ОСОБА_15 ввів в оману потерпілого ОСОБА_11 , повідомивши, що їм необхідно поговорити та запропонував проїхати з ним. 
		Після цього, обвинувачений ОСОБА_15 за кермом автомобіля моделі «Део Ланос» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , сумісно з ОСОБА_18 та нею, яку було незаконно позбавлено волі, в супроводі ОСОБА_19 за кермом автомобілю моделі «ВАЗ - 2121 НИВА» та з пасажиром її сином ОСОБА_11 , 29 червня 2017 року близько 19 години вони всі прибули до лісосмуги, розташованої в одному кілометрі на південний - схід від села Таборівка Вознесенського району Миколаївської області, поруч з автодорогою «Вознесенськ - Таборівка» від автодороги Т - 1511 «Братське - Вознесенськ».
		Знаходячись в лісосмузі, обвинувачений ОСОБА_15 , підійшов до її сина - потерпілого ОСОБА_11 , який вийшов з автомобіля ОСОБА_19 , відвів останнього до свого автомобілю, в якому перебувала вона, та у неї на очах, застосовуючи фізичний примус, одягнув потерпілому ОСОБА_11 на руки кайданки, чим протиправно перешкодив останньому вільно рухатись.
		Надалі обвинувачений ОСОБА_15 залишив її сина потерпілого ОСОБА_11 біля автомобілю моделі «Део Ланос» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з якого також вивів і її /тобто потерпілу ОСОБА_10 /, і пішов вживати алкогольні напої сумісно з ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . В процесі вживання алкогольних напоїв, обвинувачений ОСОБА_15 з метою отримання та вимагання грошових коштів, неодноразово підходив до них /тобто потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 ,/ які були незаконно позбавлені волі та знаходились поруч з його автомобілем, вимагав, щоб останні віддали йому грошові кошти, наносив їм удари рукою в область голови, тулуба, очей, погрожував фізичною розправою та їх вбивством. Після цього обвинувачений ОСОБА_15 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, підійшов до її сина - потерпілого ОСОБА_11 , який перебував в кайданках, та пальцями рук давив очі останньому та наносив удари рукою в тулуб потерпілому ОСОБА_11 . Надалі обвинувачений ОСОБА_15 , з метою отримання грошових коштів, взяв в багажнику свого автомобіля плоскогубці та почав хватати ними її за пальці /тобто потерпілу ОСОБА_10 /, намагався вирвати їй нігті, чим умисно заподіяв сильний фізичний біль, фізичні та моральні страждання потерпілій. Після цього, обвинувачений ОСОБА_15 продовжуючи свою злочинну діяльність, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з метою отримання в процесі вимагання у ниї грошових коштів, примусив її особисто, а також її сина ОСОБА_11 , підійти до дерева, стати на коліна, та розташувавши їх один напроти одного, примусив обійняти руками дерево, прикувавши кайданками до дерева та протягом тривалого часу, а саме в період часу близько з 20:00 години по 23:00 годину 29 червня 2017 року тримав потерпілих в прикутому положенні, коли вони стояли на колінах, чим умисно заподіював їм фізичні та моральні страждання. В період зазначеного часу обвинувачений ОСОБА_15 з метою отримання від них грошових коштів, оскільки вони були незаконно обмежені в пересуванні та знаходились на колінах прикованими кайданками до дерева, заподіюючи їм фізичні та моральні страждання, що мають характер мучення, повідомив, що він поїде за лопатою, та після повернення, позбавить їх життя, розпиляє їх тіла пилкою та закопає в полі. Через деякий час, обвинувачений ОСОБА_15 , відчепив їх від дерева, примусив їх випити горілки та відвіз на своєму автомобілі до міста Вознесенська. Під час руху та зупинки автомобіля, обвинувачений ОСОБА_15 продовжив вимагати грошові кошти у них, погрожуючи їм подальшою фізичною розправою у разі невиконання його вимоги щодо передачі грошових коштів, зауваживши при цьому, що події цього дня для них є лише уроком у разі подальшого невиконання його вимог щодо передачі грошей. В результаті зазначених протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_15 їй був спричинений сильний фізичний біль, фізичні і моральні страждання та заподіяно легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в ділянці лоба більше зліва, крововиливи на правому передпліччі в середній третині задньої поверхні, садна в ділянці правого променево - зап`ястного суглобу задньої поверхні, набряк м`яких тканин в ділянці лівого передпліччя в нижній третині задньої поверхні, на п`ятому пальці правої кисті в ділянці основної фаланги, в ділянці потилиці справа та зліва. 
		 
		Потерпілий ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що в червні 2017 року в селі Таборівка Вознесенського району помер його родич ОСОБА_16 . Перед похованням померлого ОСОБА_16 , він та його матір ОСОБА_10 , яка була племінницею померлого ОСОБА_16 , прибирали в будинку померлого. Після поховання померлого ОСОБА_16 , у нього виникла конфліктна ситуація з його дядьком - обвинуваченим ОСОБА_15 , який необґрунтовано звинувачував його особисто, а також його матір потерпілу ОСОБА_10 , що ніби - то вони /тобто ОСОБА_11 та ОСОБА_10 / забрали гроші померлого, під час прибирання його житлового будинку, перед похованням. 
		29 червня 2017 року в вечірній час доби, при зустрічі обвинувачений ОСОБА_15 ввів його в оману, повідомивши, що їм необхідно поговорити та запропонував проїхати з ним. Після цього, обвинувачений ОСОБА_15 за кермом автомобіля моделі «Део Ланос» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , сумісно з ОСОБА_18 та його матір`ю ОСОБА_10 , а він особисто в супроводі ОСОБА_19 за кермом автомобілю моделі «ВАЗ - 2121 НИВА», 29 червня 2017 року близько 19 години прибули до лісосмуги, розташованої в одному кілометрі на південний - схід від села Таборівка Вознесенського району Миколаївської області, поруч з автодорогою «Вознесенськ - Таборівка» від автодороги Т - 1511 «Братське - Вознесенськ».
		Знаходячись в лісосмузі, обвинувачений ОСОБА_15 , застосував відносно нього фізичний примус, одягнувши йому на руки кайданки, чим протиправно перешкодив йому вільно рухатись.
		Після цього, обвинувачений ОСОБА_15 упродовж певного часу вживав алкогольні напої сумісно з ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . В процесі вживання алкогольних напоїв, обвинувачений ОСОБА_15 з метою отримання в процесі вимагання грошових коштів, неодноразово підходив до них /тобто потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 /, які були незаконно позбавлені волі та знаходились поруч з автомобілем обвинуваченого ОСОБА_15 , який при цьому вимагав, щоб останні віддали йому грошові кошти, заподіював численні тілесні ушкодження удари руками в область голови, тулуба, очей, погрожував фізичною розправою та вбивством останнім. 
		З метою отримання в процесі вимагання грошових коштів, обвинувачений ОСОБА_15 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, підійшов до нього, та почав пальцями рук надавлювати йому на очі, а також умисно завдав удар рукою йому в тулуб.
		Після цього, обвинувачений ОСОБА_15 продовжуючи свою злочинну діяльність, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з метою отримання в процесі вимагання грошових коштів у них /тобто потерпілих/, подавивши їх волю, примусив його а також його матір потерпілу ОСОБА_10 підійти до дерева, стати на коліна, та розташувавши їх один напроти одного і примусивши обійняти руками дерево, прикував кайданками до дерева та протягом тривалого часу, а саме в період часу близько з 20:00 години по 23:00 годину 29 червня 2017 року тримав потерпілих в прикутому положенні, стоячи на колінах, чим умисно заподіював фізичні та моральні страждання.
		Після цього, через декілька годин, обвинувачений ОСОБА_15 , відчепив їх від дерева, примусив випити горілки та відвіз на своєму автомобілі до міста Вознесенська. Під час руху автомобіля, обвинувачений ОСОБА_15 продовжив вимагати грошові кошти у них, погрожуючи їм подальшою фізичною розправою у разі невиконання його вимоги щодо передачі грошових коштів.
		В результаті зазначених протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_15 йому був спричинений сильний фізичний біль, фізичні і моральні страждання та заподіяно легкі тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці правого променево - зап`ястного суглобу, садна в ділянці правового передпліччя, садно в ділянці правого наколінника.
		 
		Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що він працює державним виконавцем Вознесенського відділу Державної виконавчої служби. 29 червня 2017 року після закінчення робочого дня, до нього на роботу заїхав обвинувачений ОСОБА_15 , керуючи власним автомобілем моделі «Део Ланос» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 . Крім обвинуваченого ОСОБА_15 в салоні даного автомобіля знаходилась його двоюрідна сестра потерпіла ОСОБА_10 . При цьому обвинувачений ОСОБА_15 запросив їх відпочити на природі, в лісопосадці біля села Таборівка. Він погодився на пропозицію обвинуваченого ОСОБА_15 . Коли вони під`їхали до обумовленого місця в лісопосадці, то на капоті автомобіля обвинуваченого ОСОБА_15 , моделі «Део Ланос» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , обвинувачений ОСОБА_15 розклав закуски та спиртні напої. Через декілька десятків хвилин на це місце також прибули ОСОБА_19 , який прибув на місце даної зустрічі на автомобілі моделі «ВАЗ - 2121 НИВА», в салоні якого був також і син потерпілої ОСОБА_10 - ОСОБА_11 . ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 розлили горілку та стали розмовляли між собою. При цьому сам же він /тобто свідок ОСОБА_18 / залишився в салоні автомобіля разом з потерпілою ОСОБА_10 , оскільки ні він, ні потерпіла ОСОБА_10 не бажали вживати спиртні напої, та сиділи в салоні автомобіля моделі «Део Ланос» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 . Приблизно через 40 хвилин, ОСОБА_19 на своєму автомобілі моделі «ВАЗ - 2121 НИВА», сів за кермо і вони вдвох з ОСОБА_23 поїхали в село Таборівка по домівках. Обвинувачений ОСОБА_15 , потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та він залишались в лісопосадці, і які між ними відбувались події, він не пам`ятає, оскільки задрімав в салоні автомобіля моделі «Део Ланос» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , на якому він приїхав з обвинуваченим ОСОБА_15 .
		 
		Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що він мешкає в селі Таборівка Вознесенського району, а працює державним виконавцем Вознесенського відділу Державної виконавчої служби. 29 червня 2017 року після закінчення робочого дня, він на своєму автомобілі моделі «ВАЗ - 2121 НИВА» заїхав на АЗС для заправки транспортного засобу. Після заправки автомобіля, його односельчанин ОСОБА_23 , який працює на даній АЗС, попросив його підвезти до села, оскільки він здав зміну. Він погодився, взяв в салон автомобіля ОСОБА_23 , і вони вдвох під`їхали до крамниці супермаркету «АТБ» по вулиці Будівельників, де зустріли обвинуваченого ОСОБА_15 . При цьому обвинувачений ОСОБА_15 запросив їх відпочити на природі, в лісопосадці біля села Таборівка, і попросив його /тобто свідка ОСОБА_19 / привезти в дану лісопосадку, його родича ОСОБА_24 , який чекає біля загальноосвітньої школи №4. Він погодився на пропозицію обвинуваченого ОСОБА_15 , і поїхав до школи №4, де взяв в салон автомобіля потерпілого ОСОБА_11 . Коли вони під`їхали до місця зустрічі в лісопосадці, на капоті автомобіля обвинуваченого ОСОБА_15 , моделі «Део Ланос» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , вже були розкладені закуска та спиртні напої. ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та він розлили горілку та стали розмовляли між собою. При цьому в салоні автомобіля він бачив також потерпілу ОСОБА_10 та ОСОБА_18 , які не бажали вживати спиртні напої, та сиділи в салоні автомобіля моделі «Део Ланос» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , і також про щось розмовляли між собою. ОСОБА_23 не бажав вживати спиртні напої, відійшов до автомобіля моделі «ВАЗ - 2121 НИВА», на якому він приїхав з ним, та чекав його повернення до транспортного засобу. Приблизно через 40 хвилин, він підійшов до свого автомобіля моделі «ВАЗ - 2121 НИВА», сів за кермо і вони вдвох з ОСОБА_23 поїхали в село Таборівка по домівках. Обвинувачений ОСОБА_15 , потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_18 залишались в лісопосадці, і які між ними відбувались події, він не знає.
		 
		Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснив, що він мешкає по сусідству з потерпілою ОСОБА_10 . В червні 2017 року помер дядько потерпілої ОСОБА_10 - ОСОБА_16 , залишивши у спадок приватний будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Через розподіл спадкового майна, між потерпілою ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_15 , які є двоюрідними сестрою та братом виник спір. При цьому потерпіла ОСОБА_10 скаржилась йому /тобто свідку ОСОБА_25 /, що обвинувачений ОСОБА_15 вимагає у неї гроші, застосовуючи погрозу вбивстом. Через це потерпіла ОСОБА_10 , відчуваючи небезпеку, в червні 2017 року змінила тимчасово місце помешкання та переїхала до іншого житла. Вона просила його приглядати за будинком та годувати собаку до її повернення, що він і робив. 
		 
		Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснила, що потерпіла ОСОБА_10 працює в її стоматологічному кабінеті технічним працівником. В один із днів, вранці, в кінці третьої декади червня 2017 року потерпіла ОСОБА_10 прийшла на роботу заплакана та розповіла, що минулого дня, її та сина ОСОБА_27 на двох автомобілях вивезли за місто Вознесенськ в лісопосадку. Їх прив`язували кайданками до дерев та затискали плоскогубцями руки. Це відбувалось через те, що в селі Таборівка Вознесенського району помер їх дядько ОСОБА_16 , а обвинувачений ОСОБА_15 забрав документи на житловий будинок померлого для оформлення спадщини. При цьому обвинувачений ОСОБА_15 вимагав, щоб потерпіла ОСОБА_10 повернула йому гроші, які ніби - то вона забрала після смерті ОСОБА_16 , яких у померлого не було, оскільки ОСОБА_16 зловживав спиртними напоями. Вона /тобто свідок ОСОБА_26 / бачила на руках потерпілої ОСОБА_10 почервонілу шкіру, а також потерпіла ОСОБА_10 скаржилась їй, що обвинувачений ОСОБА_15 бив її по голові. При цьому потерпіла ОСОБА_10 казала їй, що обвинуваченому ОСОБА_15 вивезти її та сина ОСОБА_27 за місто в лісопосадку допомагали два працівники Державної виконавчої служби ОСОБА_22 та ОСОБА_28 . Вона /тобто свідок ОСОБА_26 / відразу відвезла потерпілу ОСОБА_10 до Вознесенської прокуратури, де потерпіла ОСОБА_10 оформила заяву про вчинені кримінальні правопорушення відносно неї за участю працівників правоохоронних органів. 
		 
		Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні пояснила, що потерпіла ОСОБА_10 є її свекрухою, а потерпілий ОСОБА_11 є її співмешканцем. В червні 2017 року в селі Таборівка Вознесенського району помер їх родич ОСОБА_16 . Перед похованням померлого потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 прибирали в будинку. Після поховання померлого ОСОБА_16 , у них виникла конфліктна ситуація з їх родичем, обвинуваченим ОСОБА_15 . Він /тобто обвинувачений ОСОБА_15 / необґрунтовано звинувачував потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , що вони забрали гроші померлого, під час прибирання його житлового будинку, перед похованням. 29 червня 2017 року їй телефонувала свекруха, потерпіла ОСОБА_10 та повідомила, що вона із сином ОСОБА_27 погодились зустрітися з обвинуваченим ОСОБА_15 для з`ясування виниклих питань. Вона /свідок ОСОБА_29 / також телефонувала своєму співмешканцю, потерпілому ОСОБА_11 , який підтвердив дану інформацію, а також повідомив їй, що він їде на автомобілі для розмови з обвинуваченим ОСОБА_15 в бік третього мікрорайону міста Вознесенська. Через деякий час мобільні телефони потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 перестали відповідати, тобто ніхто із них не відповідав на її виклики, і вона не могла зв`язатися з ними. Коли потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повернулись додому, її співмешканець розповів, що обвинувачений ОСОБА_15 вивіз їх /тобто потерпілих/ в лісосмугу, де прив`язав кайданками до дерева, бив їх по головам, заставив пити горілку, потерпілій ОСОБА_10 придушував пальці рук плоскогубцями, в той момент, коли вони були прикуті до дерева в лісосмузі біля села Таборівка Вознесенського району. Наступного дня вранці, вони звернулись до Вознесенської прокуратури, де повідомили при скоєння відносно них кримінальних правопорушень.
		 
		Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні пояснив, що в червні 2017 року він працював на посаді начальника Вознесенського відділу Державної виконачої служби. Його підлеглими були державні виконавці ОСОБА_19 та ОСОБА_18 . Даних державних виконавців ОСОБА_19 та ОСОБА_18 в липні 2017 року викликали до Вознесенської прокуратури, для проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, де були визнані потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , яких ОСОБА_19 та ОСОБА_18 допомагали обвинуваченому ОСОБА_15 вивезти в лісопосадку біля села Таборівка Вознесенського району. При цьому ОСОБА_19 використовувався його автомобіль моделі «ВАЗ - 2121 НИВА»
		 
		Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснив, що він мешкає в селі Таборівка Вознесенського району, а працює автозаправником на АЗС в місті Вознесенську. 29 червня 2017 року після 19 години, після закінчення робочого дня, його підвозив з роботи до села Таборівка на автомобілі моделі «ВАЗ - 2121 НИВА» водій ОСОБА_19 . Вони під`їхали до крамниці супермаркету «АТБ» по вулиці Будівельників, де зустріли обвинуваченого ОСОБА_15 . При цьому обвинувачений ОСОБА_15 повідомив, що він їде відпочивати на природі, запросив їх приєднатися до його кампанії, і попросив ОСОБА_19 , привезти в лісопосадку біля села Таборівка, його родича ОСОБА_11 , який буде чекати автомобіль біля загальноосвітньої школи №4. ОСОБА_19 погодився на пропозицію обвинуваченого ОСОБА_15 . Коли обвинувачений ОСОБА_15 поїхав на своєму автомобілі в бік села Таборівка Вознесенського району, він /тобто свідок ОСОБА_23 / на автомобілі моделі «ВАЗ - 2121 НИВА» під керуванням ОСОБА_19 , біля школи №4 підібрали потерпілого ОСОБА_11 , та втрьох також приїхали до лісопосадки біля села Таборівка Вознесенського району. Коли вони під`їхали до місця зустрічі в лісопосадці, де вже знаходився обвинувачений ОСОБА_15 , на капоті його автомобіля /тобто обвинуваченого ОСОБА_15 / моделі «Део Ланос» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , були розкладені продукти харчування та спиртні напої. Обвинувачений ОСОБА_15 , потерпілий ОСОБА_11 та ОСОБА_19 почали розливати горілку та про щось розмовляли між собою. При цьому в салоні автомобіля він бачив також потерпілу ОСОБА_10 та ОСОБА_18 , які не бажали вживати спиртні напої, та сиділи в салоні автомобіля моделі «Део Ланос» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 . Він /тобто свідок ОСОБА_23 / також не бажав вживати спиртні напої, відійшов до іншого автомобіля моделі «ВАЗ - 2121 НИВА», на якому він приїхав з ОСОБА_19 , де в салоні даного автомобіля став чекати ОСОБА_19 . Приблизно через 40 - 50 хвилин, прийшов ОСОБА_19 , сів за кермо і вони поїхали в село Таборівка по домівках. Інші особи залишались в лісопосадці. Які надалі між ними відбувались події, він не знає.
		 
		Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні пояснив, що він був понятим при проведенні слідчих експериментів 07 лютого 2018 року, з участю потерпілої ОСОБА_10 , а також потерпілого ОСОБА_11 , під час яких потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були відтворені обставини вчинення кримінальних правопорушень відносно них обвинуваченим ОСОБА_15 , які мали місце 29 червня 2017 року у вечірній час доби приблизно з 18:00 години, на теріторії лісосмуги поблизу села Таборівка Вознесенського району Миколаївської області. 
		 
		Свідок ОСОБА_32 в судовому засіданні пояснив, що він був запрошений працівниками поліції, в якості статиста, при проведенні слідчих експериментів 07 лютого 2018 року, з участю потерпілої ОСОБА_10 , а також потерпілого ОСОБА_11 , під час яких потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були відтворені обставини вчинення кримінальних правопорушень відносно них обвинуваченим ОСОБА_15 , які мали місце 29 червня 2017 року у вечірній час доби приблизно з 18:00 години, на теріторії лісосмуги поблизу села Таборівка Вознесенського району Миколаївської області. 
		 
		Свідок ОСОБА_33 в судовому засіданні пояснив, що він а також ОСОБА_32 були запрошені працівниками поліції, в якості статистів, при проведенні слідчих експериментів 07 лютого 2018 року, з участю потерпілої ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_11 , під час яких потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були відтворені обставини вчинення кримінальних правопорушень відносно них обвинуваченим ОСОБА_15 , які мали місце 29 червня 2017 року у вечірній час доби приблизно з 18:00 години, на теріторії лісосмуги поблизу села Таборівка Вознесенського району Миколаївської області. 
		 
		Експерт ОСОБА_34 в судовому засіданні підтвердив правильність висновків судово - медичних експертиз №351 від 03 липня 2017 року, відповідно до якого ним був проведений судово - медичний огляду потерпілого ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 , №350 від 30 червня 2017 року, відповідно до якого ним був проведений судово - медичний огляд потерпілої ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 , №209 від 07 травня 2018 року, відповідно до якого ним були досліджені медичні документи на ім`я ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 , №208 від 07 травня 2018 року, відповідно до якого ним були досліджені медичні документи на ім`я потерпілої ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		 
		Крім показань потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , експерта судово - медичної експертизи ОСОБА_35 , а також свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_29 , ОСОБА_36 , ОСОБА_23 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 в судовому засіданні були досліджені наступні докази кримінального провадження.
		 
		Протокол від 30 червня 2017 року про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_11 звернувся до посадової особи Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області та повідомив, що 29 червня 2017 року близько 18:55 години, його дядько ОСОБА_20 , який є працівником поліції, біля села Таборівка Вознесенського району Миколаївської області, в лісопосадці, яка розташована в полі біля села, пристебнув його кайдаками до дерева та наніс один удар правою рукою в область грудної клітини. /том №1, а.к.п. 129/.
		       
		Висновок судово - медичної експертизи №351 від 03 липня 2017 року, відповідно до якого на основі даних судово - медичного огляду у потерпілого ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявлено садно в ділянці правого променево - зап`ястного суглобу, садна в ділянці правого передпліччя, садно в ділянці правого наколінника. Садна виникли від дії тупого /тупих/ предмета /предметів/ з обмеженою контактуючою поверхнею. Враховуючи характеристику садна в ділянці правого променево - зап`ястного суглобу, садно виникло за шість діб до судово - медичного обстеження. Враховуючи характеристику саден в ділянці правого передпліччя та правого наколінника, садна виникли за три - чотири доби до судово - медичного обстеження. Згідно наказу №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, пункту 2.3.5 садна відносяться до легких тілесних ушкоджень. Не виключається вірогідність утворення саден від удару, ударів руками, ногами. Не виключається вірогідність утворення садна в ділянці правого наколінника від падіння з положення стоячи та ударі об тверду поверхню. /том №1, а.к.п. 134 - 135/.
		 
		Протокол від 30 червня 2017 року про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_10 звернулася до посадової особи Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області та повідомила, що 29 червня 2017 року в період часу з 18:30 години до 00:30 години 30 червня 2017 року, в селі Таборівка Вознесенського району Миколаївської області, працівник поліції ОСОБА_15 погрожував фізичною розправою та наносив їй тілесні ушкодження в області голови та рук. /том №1, а.к.п. 140/.
		 
		Заява потерпілої ОСОБА_10 , відповідно до якої потерпіла ОСОБА_10 звернулася до посадової особи Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області та повідомила, що працівник поліції ОСОБА_15 , який користується мобільним телефоном з абонентським номером НОМЕР_2 , вимагає у неї гроші. /том №1, а.к.п. 141/ 
		 
		Висновок судово - медичної експертизи №350 від 30 червня 2017 року, відповідно до якого на основі даних судово - медичного огляду у потерпілої ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 , виявлено крововиливи в ділянці лоба більше зліва, на правому передпліччі в середній третині задньої поверхні. Садна в ділянці правого променево - зап`ястного суглобу задньої поверхні. Набряк м`яких тканин в ділянці лівого передпліччя в нижній третині задньої поверхні, на п`ятому пальці правої кисті в ділянці основної фаланги, в ділянці потилиці справа та зліва. Тілесні ушкодження виникли від дії тупого /тупих/ предмета /предметів/ з обмеженою контактуючою поверхнею. Не виключається вірогідність утворення тілесних ушкоджень в час, вказаний потерпілою 29 червня 2017 року в період часу з 18:30 години до 24:00 години. Згідно наказу №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, пункту 2.3.5 виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень. Даних про те, що тілесні ушкодження могли виникнути внаслідок падіння з положення стоячи та ударі об тверду поверхню відсутні. Не виключається вірогідність утворення саден в ділянці правого променевого суглобу від дії кайданок, тертя кайданок по шкірі. /том №1, а.к.п. 145 - 147/. Даний висновок судово - медичної експертизи №350 від 30 червня 2017 року /том №1, а.к.п. 145 - 147/, суд визнає очевидно недопустимим доказом у даному кримінальному провадженні, оскільки судово - медична експертиза потерпілої ОСОБА_10 проведена до внесення відомостей в ЄРДР, тобто о 13:30 годині 30 червня 2017 року, коли відомості до ЄРДР внесено 30 червня 2017 року о 22:00:55 годин. /том №1, а.к.п. 142/.
		 
		Протокол огляду від 08 листопада 2017 року вилученого предмета та прослуховування аудіозапису, з фототаблицею до нього, відповідно до якого слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Миколаївської області в період часу з 09:20 години до 11:00 години, провів вилучення та огляд флеш - накопичувача моделі micro SD «Transcend 4 Gb», який потерпілий ОСОБА_11 надав добровільно слідчому прокуратури для огляду та вилучення, на якому потерпілий ОСОБА_11 самостійно, в прихований спосіб, записував на диктофон мобільного телефону розмови з обвинуваченим ОСОБА_15 /том №1, а.к.п. 186 - 196, 197 - 198/. Даний протокол огляду від 08 листопада 2017 року вилученого предмета та прослуховування аудіозапису, з фототаблицею до нього /том №1, а.к.п. 186 - 196, 197 - 198/, суд визнає очевидно недопустимим доказом у даному кримінальному провадженні, з врахуванням положень рішення №12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року Конституційного Суду України, оскільки дана інформація здобута з порушеннями вимог ч.1 ст.14 КПК України, відповідно до якої під час кримінального провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування. 
		 
		Висновок судово - медичної експертизи №209 від 07 травня 2018 року, відповідно до якого на основі даних судово - медичного дослідження медичних документів на ім`я ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у нього мали місце садно в ділянці правого променево - зап`ястного суглобу, садна в ділянці правого передпліччя, садно в ділянці правого наколінника. Садна виникли від дії тупого /тупих/ предмета /предметів/ з обмеженою контактуючою поверхнею. Враховуючи характеристику садна в ділянці правого променево - зап`ястного суглобу, садно виникло за шість діб до судово - медичного обстеження. Враховуючи характеристику саден в ділянці правого передпліччя та правого наколінника, садна виникли за три - чотири доби до судово - медичного обстеження. Згідно наказу №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, пункту 2.3.5 садна відносяться до легких тілесних ушкоджень. Даних про те, що садна могли виникнути внаслідок падіння з положення стоячи та ударі об тверду поверхню відсутні. Не виключається вірогідність утворення тілесних ушкоджень при обставинах, зазначених та показаних потерпілим ОСОБА_11 під час слідчого експерименту з ним від 07 лютого 2018 року, а саме застосування кайданок, стояння на колінах, під час його приковування до дерева. Не виключається вірогідність утворення саден в ділянці правого променево - зап`ястного суглобу від дії кайданок, тертя кайданок по шкірі. Період розладу здоров`я при легких тілесних ушкодженнях до шести діб. Враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень, положення постраждалого відносно нападника могло змінюватись, так як і положення нападника відносно постраждалого. /том №1, а.к.п. 204 - 206/.
		       
		Висновок судово - медичної експертизи №208 від 07 травня 2018 року, відповідно до якого на основі даних судово - медичного дослідження медичних документів на ім`я потерпілої ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у неї виявлено крововиливи в ділянці лоба більше зліва, на правому передпліччі в середній третині задньої поверхні. Садна в ділянці правого променево - зап`ястного суглобу задньої поверхні. Набряк м`яких тканин в ділянці лівого передпліччя в нижній третині задньої поверхні, на п`ятому пальці правої кисті в ділянці основної фаланги, в ділянці потилиці справа та зліва. Тілесні ушкодження виникли від дії тупого /тупих/ предмета /предметів/ з обмеженою контактуючою поверхнею. Не виключається вірогідність утворення тілесних ушкоджень в час, вказаний потерпілою 29 червня 2017 року в період часу з 18:30 години до 24:00 години. Згідно наказу №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, пункту 2.3.5 виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень. Даних про те, що тілесні ушкодження могли виникнути внаслідок падіння з положення стоячи та ударі об тверду поверхню відсутні. Не виключається вірогідність утворення тілесних ушкоджень при обставинах зазначених та показаних нею під час слідчих експериментів від 16 січня 2018 року та від 07 лютого 2018 року, отримання ударів в голову, застосування кайданок. Не виключається вірогідність утворення крововиливів в ділянці лоба більше зліва, на правому передпліччі в середній третині задньої поверхні, садна в ділянці правого променево - зап`ястного суглобу задньої поверхні, набряк м`яких тканин в ділянці лівого передпліччя в нижній третині задньої поверхні, на п`ятому пальці правої кисті в ділянці основної фаланги, в ділянці потилиці справа та зліва від удару /ударів/ в ділянку голови, верхніх кінцівок. Не виключається вірогідність утворення садна в ділянці правого променево - зап`ястного суглобу задньої поверхні, набряку м`яких тканин в ділянці лівого передпліччя в нижній треті задньої поверхні від дії кайданок, тертя кайданок по шкірі, здавлення передпліччя кайданками. Послідовність нанесення тілесних ушкоджень вказати неможливо, оскільки тілесні ушкодження виникли за короткий проміжок часу. Період розладу здоров`я при легких тілесних ушкодженнях до шести діб. Враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень, положення постраждалої відносно нападника могло змінюватись, так як і положення нападника відносно постраждалої /том №1, а.к.п. 229 - 231/.
		 
		Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 16 січня 2018 року, з фототаблицею до нього при проведенні даної слідчої дії, в місті Вознесенську Миколаївської області з 13:20 години до 17:30 години, проведено слідчий експеримент з участю потерпілої ОСОБА_10 , під час якого потерпілою були відтворені обставини вчинення кримінальних правопорушень відносно неї обвинуваченим ОСОБА_15 , які мали місце 29 червня 2017 року у вечірній час доби приблизно з 18:00 години, на теріторії лісосмуги поблизу села Таборівка Вознесенського району Миколаївської області. /том №1, а.к.п. 241 - 247, 248 - 253/.
		 
		Протокол від 24 січня 2018 року про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, на підставі ухвали №6407т від 22 листопада 2017 року Апеляційного суду Миколаївської області про дозвіл на втручання у приватне спілкування в період з 14 грудня 2017 року по 20 січня 2018 року, відбору та фіксації змісту телефонних розмов, іншої інформації та сигналів, які передаються телефонними каналами зв`язку абонентським номером НОМЕР_3 , яким користується потерпіла ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вся отримана інформація знаходиться на оптичному носії інформації, яким є DVD - R диск, об`ємом 4,7 Gb, інвентарний номер №476т. /том №1, а.к.п. 282/.
		 
		Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 16 січня 2018 року, з фототаблицею до нього при проведенні даної слідчої дії, в місті Вознесенську Миколаївської області з 10:10 години до 15:00 години, проведено слідчий експеримент з участю потерпілої ОСОБА_10 , під час якого потерпілою були відтворені обставини вчинення кримінальних правопорушень відносно неї обвинуваченим ОСОБА_15 , які мали місце 29 червня 2017 року у вечірній час доби приблизно з 18:00 години, на теріторії лісосмуги поблизу села Таборівка Вознесенського району Миколаївської області. /том №2, а.к.п. 115 - 123, 124 - 130/.
		 
		Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 07 лютого 2018 року, з фототаблицею до нього при проведенні даної слідчої дії, в місті Вознесенську Миколаївської області з 15:30 години до 18:30 години, проведено слідчий експеримент з участю потерпілого ОСОБА_11 , під час якого потерпілим були відтворені обставини вчинення кримінальних правопорушень відносно нього обвинуваченим ОСОБА_15 , які мали місце 29 червня 2017 року у вечірній час доби приблизно з 18:00 години, на теріторії лісосмуги поблизу села Таборівка Вознесенського району Миколаївської області. /том №2, а.к.п. 131 - 138, 139 - 144/.
		 
		Дані докази за кримінальним провадженням суд знаходить недопустимими та не належними, відповідно до приписів ст.87 КПК України.
		Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України н едопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Відповідно до п.3 ч.2 ст.87 КПК України, с уд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, таке діяння, як порушення права особи на захист.
		Відповідно до ст.90 КПК України р ішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.
		 
		Підстави для виправдання обвинуваченого ОСОБА_15 за ч.1 ст.127 КК України в редакції Законів №2322 - ІV від 12 січня 2005 року, №270 - VІ від 15 квітня 2008 року, із змінами, внесеними згідно із Законом №1707 - VІ від 05 листопада 2009 року, ч.2 ст.146 КК України, ч.2 ст.189 КК України в редакції Закону №2341 - ІІІ від 05 квітня 2001 року, з зазначенням мотивів ухвалення рішень, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		 
		Дослідивши докази за кримінальним провадженням, представлені органом досудового розслідування, а також докази здобуті під час судового слідства, вислухавши показання обвинуваченого ОСОБА_15 , потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , свідків, та позиції учасників процесу, суд приходить до висновку, що пред`явлене обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.127 КК України в редакції Законів №2322 - ІV від 12 січня 2005 року, №270 - VІ від 15 квітня 2008 року, із змінами, внесеними згідно із Законом №1707 - VІ від 05 листопада 2009 року, ч.2 ст.146 КК України, ч.2 ст.189 КК України в редакції Закону №2341 - ІІІ від 05 квітня 2001 року, за обвинувальним актом, погодженим з виконуючим обов`язки прокурора Миколаївської області від 08 вересня 2020 року /том №2, а.к.п. 11 - 22/ не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. Суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_15 підлягає виправданню у пред`явленому обвинуваченню, якщо не доведено, що діями обвинуваченої особи вчинені кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується особа.
		За результатами судового розгляду суд прийшов до висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_15 слід ухвалити виправдувальний вирок, оскільки не доведено належними та допустимими доказами, що діями обвинуваченого вчинені кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується ОСОБА_15 за обвинувальним актом, погодженим з виконуючим обов`язки прокурора Миколаївської області від 08 вересня 2020 року /том №2, а.к.п. 11 - 22/.
		При врученні письмового повідомлення про підозру від 01 червня 2018 року по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_15 , було порушено його право на захист, оскільки дана процесуальна дія проведена без участі захисників, в тому числі і без участі захисника ОСОБА_15 - адвоката ОСОБА_14 , з якою ОСОБА_15 був укладений договір на надання правової допомоги, ще 06 березня 2018 року. Незважаючи на клопотання ОСОБА_15 про участь його захисника адвоката ОСОБА_14 при врученні йому письмового повідомлення про підозру від 01 червня 2018 року по кримінальному провадженню /том №2, а.к.п. 56 - 62, 98 - 104/ йому не було забезпечено право на захист, чим порушено його конституційні права а також загальні засади кримінального провадження, що не може бути виправлено при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні. 
		Забезпечення підозрюваному /обвинуваченому/ права на захист згідно зі ст. 129 Конституції України є основною засадою судочинства, а відповідно до ст. 7 КПК України віднесено до загальних засад кримінального провадження.
		Стаття 59 Конституції України проголошує право кожного на правову допомогу та вільний вибір захисника своїх прав, а статтею 63 Конституції України закріплено право на захист підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного.
		Приписи ст. 20 КПК України, що розкривають зміст забезпечення права на захист, як загальної засади кримінального провадження, закріплено право підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення; право збирати і подавати докази; брати особисту участь у кримінальному провадженні; користуватись правовою допомогою захисника; реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК.
		Відповідно до положень ст. 48 КПК України, захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв`язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв`язку для запрошення захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника.
		Належна реалізація права на захист у кримінальному провадженні вимагає застосування практики ЄСПЛ, згідно з правовою позицією якого, відображеною, зокрема, у пункті 262 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником…, є однією з основних ознак справедливого судового розгляду». Також у пункті 89 рішення ЄСПЛ від 13 лютого 2001 року у справі «Кромбах проти Франції» вказано, що «хоча право кожної особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний захист адвокатом не є абсолютним, воно становить одну з головних підвалин справедливого судового розгляду». Разом із тим, потрібно враховувати правові позиції ЄСПЛ, які містяться, зокрема, у таких рішеннях: від 19 лютого 2009 року у справі «Доронін проти України», «Шабельник проти України»,  від 16 грудня 2010 року у справі «Боротюк проти України», від 03 листопада 2011 року у справі «Балицький проти України», від 24 листопада 2011 року у справі «Загородній проти України», від 12 січня 2012 року у справах «Тодоров проти України», «Довженко проти України», «Іглін проти України», від 15 листопада 2012 року у справі «Єрохіна проти України» та інші.
		Також необхідною умовою реалізації права на захист є забезпечення основних його гарантій на усіх стадіях кримінального провадження, оскільки випадки, коли підозрюваному, обвинуваченому під час досудового розслідування не було призначено захисника за умови його обов`язкової участі, ставлять під сумнів питання належності та допустимості доказів, на яких ґрунтується обвинувальний акт прокурора. При цьому призначення захисника у судовому провадженні у таких справах не може саме по собі відновити порушене право на захист. Правову позицію ЄСПЛ щодо початкового етапу забезпечення права на захист у кримінальному провадженні викладено, зокрема, в пункті 63 рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України», де зазначено, що «для здійснення обвинуваченим свого права на захист йому зазвичай повинно бути забезпечено можливість отримати ефективну допомогу захисника із самого початку провадження» (пункт 52 рішення ЄСПЛ від 27 листопада 2008 року у справі «Сальдуз проти Туреччини» та пункти 90 - 91 рішення ЄСПЛ від 12 червня 2008 року у справі «Яременко проти України»). За необхідності захисника мають призначати офіційно. Просте призначення національними органами захисника не гарантує ефективну правову допомогу (пункт 65 рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1989 року у справі «Камазінскі проти Австрії»).
		При вирішенні питання про процесуальні наслідки порушення права особи на захист, суд керується положеннями, закріпленими у ст. 87 КПК України, відповідно до частини першої, якої недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. При цьому частина друга норми цієї статті передбачає, що одним із діянь, у разі існування яких суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, є, зокрема, порушення права особи на захист. Таким чином, суд приходить до висновку, що критеріями допустимості доказів є, зокрема, належне джерело, суб`єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи.
		Крім того, суд вважає, що одним із прав, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), є право на захист/юридичну допомогу, закріплене в підпункті «с» пункту третього. Воно становить одну з основоположних засад справедливого судового розгляду. Цей пункт статті 6 Конвенції кореспондується зі статтею 59 Конституції України та статтею 20 Кримінального процесуального кодексу України. Стаття 7 КПК України передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на засадах забезпечення права на захист.
		Спосіб застосування пункту першого та пункту третього (c) статті 6 Конвенції на етапі досудового слідства залежить від особливостей відповідного провадження та фактів конкретної справи. Як правило, доступ до захисника має надаватися з першого допиту підозрюваного працівниками поліції, за винятком випадків, коли за конкретних обставин відповідної справи продемонстровано, що існують вагомі підстави для обмеження такого права. Судом звертається увага на те, що згідно з практикою ЄСПЛ, особа набуває статусу підозрюваного, який обумовлює застосування гарантій статті 6 Конвенції, не з моменту офіційного надання/визнання такого статусу, а тоді, коли національні органи влади мають достатні підстави підозрювати цю особу у причетності до злочину. Це є усталеною практикою ЄСПЛ, яка повторена в рішеннях щодо України, у справах ЄСПЛ «Ушаков та Ушакова проти України», «Собко проти України» та інші. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що беручи до уваги особливу вразливість обвинуваченого на початкових етапах провадження, коли він потрапляє в стресову ситуацію й одночасно має справу з дедалі складнішими положеннями кримінального законодавства, що забезпечення доступу до захисника на ранніх етапах є процесуальною гарантією права не свідчити проти себе та основною гарантією недопущення жорстокого поводження. Усі винятки з реалізації цього права повинні бути чітко визначеними, а їхня дія має бути суворо обмежена в часі. Ці принципи є особливо актуальними у випадках серйозних обвинувачень, бо саме тоді, коли особі загрожує найсуворіше покарання, її право на справедливий судовий розгляд має забезпечуватися в демократичному суспільстві максимально можливою мірою.
		Фундаментальний характер та важливість права на захист, гарантованого статтею шостою Конвенції, зумовив вироблення ЄСПЛ усталеної практики щодо поширення гарантій цієї статті не лише на судове провадження, а й на досудове розслідування, оскільки саме на цьому етапі особа є найбільш вразливою. 
		Отже, докази, отримані на стадії досудового розслідування в кримінальному провадженні, що здійснюється стосовно особи без повідомлення їй про підозру, порушують її право на захист, як і повідомлення про підозру, здійснене з порушенням права на захист, є підставою для визнання таких доказів недопустимими. Відповідно, їх не може бути використано при прийнятті будь-якого процесуального рішення.
		При цьому Конституційний Суд України у рішенні від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 констатував, що положення ч.1 ст.59 Конституції треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі й формах, як вона того потребує. Навіть якщо це право не передбачене законами України чи іншими правовими актами, особа не може бути обмежена в його реалізації.
		Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогоюналежних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Таким чином, суд враховуючи вищенаведені докази у справі, приходить до висновку, що вчинення обвинуваченим ОСОБА_15 , інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.127 КК України в редакції Законів №2322 - ІV від 12 січня 2005 року, №270 - VІ від 15 квітня 2008 року, із змінами, внесеними згідно із Законом №1707 - VІ від 05 листопада 2009 року, ч.2 ст.146 КК України, ч.2 ст.189 КК України в редакції Закону №2341 - ІІІ від 05 квітня 2001 року, за обвинувальним актом, погодженим з виконуючим обов`язки прокурора Миколаївської області від 08 вересня 2020 року /том №2, а.к.п. 11 - 22/ не було доведено в судовому засіданні. 
		       Суд не приймає рішень відносно обвинуваченого ОСОБА_15 з приводу поновлення його в правах, які були обмежені під час кримінального провадження, а також рішень щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили, оскільки в судовому засіданні не встановлено фактів обмеження прав обвинуваченого ОСОБА_15 при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого під час кримінального провадження в судовому засіданні при проведенні судового слідства.
		       Що стосується пред`явленого цивільного позову до обвинуваченого ОСОБА_15 з боку потерпілої ОСОБА_10 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_15 на її користь спричиненої матеріальної та моральної шкоди в загальному розмірі 50392 гривні 58 копійок /том №1, а.к.п. 47 - 48, том №2, а.к.п. 51/, суд вважає за необхідне залишити даний цивільний позов без розгляду, залишивши за потерпілою ОСОБА_10 право звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.
		Речові докази та процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.
		Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались. 
		Відносно обвинуваченого ОСОБА_15 запобіжні заходи при проведенні судового слідства не застосовувалися. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369 - 376 КПК України, суд                                
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_15 за ч.1 ст.127 КК України в редакції Законів №2322 - ІV від 12 січня 2005 року, №270 - VІ від 15 квітня 2008 року, із змінами, внесеними згідно із Законом №1707 - VІ від 05 листопада 2009 року, ч.2 ст.146 КК України, ч.2 ст.189 КК України в редакції Закону №2341 - ІІІ від 05 квітня 2001 року - виправдати, оскільки не доведено, що ним вчинені дані кримінальні правопорушення.
		 
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_15 50392 гривень 58 копійок заподіяної матеріальної та моральної шкоди /том №1, а.к.п. 47 - 48, том №2, а.к.п. 51/ - залишити без розгляду, залишивши за потерпілою ОСОБА_10 право звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя:                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...