Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/80/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про оспорювання рішень міжнародних арбітражів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2023.
Дата набрання законної сили: 09.03.2023
Номер судового провадження: 61-11006ав22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		09 березня 2023 року
		м. Київ
		справа № 824/80/22
		провадження № 61-11006ав22
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
		за участю секретаря судового засідання - Берези В. О.,
		учасники справи:
		заявник (стягувач) - Компанія «Evor Consulting OU» (ЕВОР Консалтинг ОУ),
		боржник - ОСОБА_1 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дідик Ігор Миколайович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2022 року у складі судді Приходька К. П., постановлену за заявою Компанії «Evor Consulting OU» (ЕВОР Консалтинг ОУ) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду ad hoc в особі одноосібного арбітра Шевченка Е. О. від 12 липня 2022 року у справі за позовом Компанії «Evor Consulting OU» (ЕВОР Консалтинг ОУ) до ОСОБА_1 про стягнення 5 000 000,00 євро неустойки у виді штрафу за прострочення сплати передоплати за майно за договором купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року,
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст вимог заяви
		У липні 2022 року Компанія «Evor Consulting OU» (ЕВОР Консалтинг ОУ) (далі - Компанія) звернулася до суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду ad hoc в особі одноосібного арбітра Шевченка Е. О. від 12 липня 2022 року у справі за позовом Компанії до ОСОБА_1 про стягнення 5 000 000,00 євро неустойки у виді штрафу за прострочення сплати передоплати за майно за договором купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року.
		На обґрунтування заяви посилалася на таке.
		03 грудня 2018 року між Компанією та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу повітряного судна, відповідно до пункту 1.1 якого заявник, як продавець, зобов`язався передати у власність боржника, як покупця, повітряне судно «Embraer 2019 Phenom 300», 2019 року випуску, введене в експлуатацію у 2020 році. 
		У зв`язку з тим, що боржник свої зобов`язання за договором не виконав, 23 травня 2022 року заявник подав до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» прохання про призначення одноосібного арбітра та позовну заяву. 
		24 травня 2022 року наказом виконувача обов`язків Голови Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» було призначено одноосібним арбітром для вирішення спору Шевченка Е. О. 
		12 липня 2022 року в м. Києві (Україна) одноосібним арбітром Шевченком Е. О. ухвалено арбітражне рішення за позовною заявою Компанії до ОСОБА_1 , яким вирішено стягнути у примусовому порядку з відповідачки, громадянки України ОСОБА_1 , на користь Компанії кошти в сумі 5 000 000,00 євро неустойки у виді штрафу за прострочення сплати передоплати за майно за договором купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року.
		Арбітражне рішення набрало законної сили з моменту його ухвалення, тобто 12 липня 2022 року, є остаточним і обов`язковим для обох сторін цього арбітражного розгляду. 
		Станом на день подання цієї заяви, арбітражне рішення боржником добровільно не виконано.
		З урахуванням наведеного заявник просив: 
		визнати та надати дозвіл на виконання рішення Арбітражного суду ad hoc в особі одноосібного арбітра Шевченка Е. О. від 12 липня 2022 року у справі за позовом Компанії до ОСОБА_1 про стягнення 5 000 00,00 євро неустойки у виді штрафу за прострочення сплати передоплати за майно за договором купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року;
		видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Арбітражного суду ad hoc в особі одноосібного арбітра Шевченка Е. О. від 12 липня 2022 року про стягнення у примусовому порядку з ОСОБА_1 на користь Компанії неустойки у виді штрафу за прострочення сплати передоплати за майно за договором купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року у розмірі 5 000 00,00 євро.
		Стислий виклад рішення суду першої інстанції
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2022 року заяву Компанії «Evor Consulting OU» задоволено частково. 
		Надано дозвіл на виконання рішення Арбітражного суду ad hoc в особі одноосібного арбітра Шевченка Е. О. від 12 липня 2022 року у справі за позовом Компанії до ОСОБА_1 про стягнення 5 000 00,00 євро неустойки у виді штрафу за прострочення сплати передоплати за майно за договором купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року. 
		Видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь Компанії неустойки у виді штрафу за прострочення сплати передоплати за майно за договором купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року у розмірі 5 000 00,00 євро.
		Задовольняючи заяву частково, Київський апеляційний суд як суд першої інстанції виходив з того, що відсутні визначені статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та статтею 478 ЦПК України підстави для відмови в задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
		Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників
		У листопаді 2022 року  ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дідик І. М., подала до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
		На обґрунтування апеляційної скарги посилається на таке.
		Фізична особа не може передбачити в арбітражній угоді розгляд будь-яких спорів у порядку міжнародного комерційного арбітражу. Такі спори повинні бути комерційними, тобто господарськими, основною ознакою яких є те, що вони виникають між суб`єктами господарської (підприємницької) діяльності і в межах такої діяльності. 
		Під поняттям «фізична особа» в сфері міжнародного комерційного арбітражу розуміється фізична особа-підприємець та учасник господарського товариства, як власник корпоративних прав. 
		Отже, спори за участю фізичних осіб, які виникають між сторонами правочинів не в сфері господарської діяльності, не можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
		З огляду на зазначене спори, щодо вирішення яких укладена арбітражна угода та які випливають із діяльності фізичної особи - резидента України, можуть розглядатися та вирішуватися в порядку арбітражу, якщо на момент укладення арбітражної угоди така особа мала статус фізичної особи - підприємця, саме в такому статусі укладала відповідний договір (контракт) і він стосувався комерційної (господарської) діяльності, яку вона здійснює.
		Оскільки договір купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року укладено зі сторони покупця фізичної особи не в статусі підприємця та не в межах і не для здійснення господарської діяльності, спір, який виник між сторонами, не може розглядатися та вирішуватися в порядку арбітражу.
		Самовільне обрання арбітром для таких цілей арбітражного регламенту Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) є неправомірним, оскільки згоди на його застосування відповідачка не надавала і це суперечить її волі.
		У листопаді 2022 року від Компанії надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому стягувач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення,а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції- без змін. 
		На обґрунтування відзиву посилається на таке.
		Доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, ґрунтуються на безпідставних припущеннях, а суд першої інстанції не мав законних підстав для відмови у визнанні арбітражного рішення від 12 липня 2022 року, оскільки перелік підстав для відмови у визнанні або у виконанні арбітражного рішення є вичерпним та довільному тлумаченню не підлягає.
		Відповідачка, намагаючись обійти арбітражне застереження та уникнути виконання обов`язкового для сторін арбітражного рішення від 12 липня 2022 року, помилково зазначала, що відносини сторін за договором не є комерційними відносинами торгового характеру, а фізичні особи не можуть вступати в комерційні відносини та укладати зовнішньоекономічні договори.
		Договір та арбітражна угода є дійсними та не оскаржувались ні позивачем, ні відповідачкою, тобто визнаються сторонами та є для них обов`язковими.
		Ні законодавство Естонії, яке застосовується до договору та арбітражної угоди сторін, ні законодавство України не обмежують фізичних осіб у їх дієздатності вступати у комерційні відносини та укладати договори купівлі-продажу.
		Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йоркська конвенція), яка набула чинності для України 10 січня 1961 року (далі - Нью-Йоркська конвенція) та Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року передбачають, що сторонами арбітражної угоди можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.
		Під час розгляду справи арбітражем ad hoc ОСОБА_1 користувалася правами учасника арбітражного розгляду, подавала документи, посилалася в них на арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ, брала участь під часарбітражного розгляду, зокрема брала участь в засіданні 29 червня 2022 року.
		Рух справи в суді апеляційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження у цій справі.
		Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).
		Відповідно до частини першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, поясненняОСОБА_1 та представників учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзив на неї та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Встановлені судом першої інстанції обставини
		Суд першої інстанції вважав встановленим, що 03 грудня 2018 року між Компанією та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу повітряного судна. 
		Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов`язався передати у власність покупця повітряне судно «Embraer 2019 Phenom 300», 2019 року випуску, введеного в експлуатацію в 2020 році.
		23 травня 2022 року Компанія подала до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» прохання про призначення одноосібного арбітра та позовну заяву. 
		24 травня 2022 року наказом виконувача обов`язків Голови Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Асоціація юридичних фірм України» було призначено одноосібним арбітром для вирішення спору Шевченка Е. О. 
		12 липня 2022 року в м. Києві (Україна) одноосібним арбітром Шевченком Е. О. ухвалено арбітражне рішення за позовом Компанії до ОСОБА_1 , яким вирішено стягнути у примусовому порядку з відповідачки, громадянки України ОСОБА_1 , на користь Компанії кошти в сумі 5 000 000,00 євро неустойки у виді штрафу за прострочення сплати передоплати за майно за договором купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Правовідносини щодо визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражі в Україні урегульовані статтею V Нью-Йоркської конвенції, статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та положеннями Розділу IX ЦПК України.
		Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36 цього Закону, яка містить підстави для відмови у визнанні або у виконанні арбітражного рішення.
		Згідно з частиною першою статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
		Положення вказаної статті суд застосовує у взаємозв`язку із нормою пункту 2 частини третьої статті 23 ЦПК України, яка передбачає визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться поза межами України.
		Згідно з частиною третьою статті 475 ЦПК України заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем.
		Відповідно до положень статті III Нью-Йоркської конвенції кожна Договірна Держава взяла на себе зобов`язання визнавати арбітражні рішення як обов`язкові та виконувати їх на власній території відповідно до власних процесуальних правил.
		Формальні вимоги до документів, які повинні подаватися зацікавленою стороною для виконання арбітражних рішень, визначені статтею IV Нью-Йоркської конвенції.
		Так, сторона, яка звертається за визнанням та наданням дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, яке є остаточним, повинна направити до компетентної влади держави, в якій це арбітражне рішення повинно бути виконане, письмове клопотання або заяву з проханням визнати й виконати це арбітражне рішення. 
		До такого клопотання необхідно додати:
		належним чином засвідчений оригінал арбітражного рішення або належним чином засвідчену копію такого рішення;
		письмову угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати в арбітраж спори, що виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з будь-якими конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду (термін «письмова угода» включає арбітражне застереження в договорі або арбітражну угоду, що підписана сторонами, або міститься в обміні листами або телеграмами) або належним чином засвідчену копію такої.
		Якщо арбітражне рішення або угода викладені не офіційною мовою тієї країни, куди подається клопотання про визнання та виконання цього рішення, надається переклад цих документів на таку мову. Переклад засвідчується офіційним або присяжним перекладачем або дипломатичною або консульською установою.
		Вимоги щодо змісту та форми клопотання про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення визначаються національним законодавством кожної держави.
		Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
		Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або міститься у проспекті цінних паперів (рішенні про емісію цінних паперів), що передбачає призначення адміністратора за випуском облігацій, або укладена шляхом обміну листами, електронними повідомленнями, якщо інформація, що міститься в них, є доступною для подальшого використання, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв`язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.
		Відповідно до частини першої статті 476 ЦПК України заява про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається у письмовій формі і має бути підписана особою, на користь якої прийнято рішення міжнародного комерційного арбітражу, або її представником.
		За правилами частини четвертої статті 476 ЦПК України до заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу додаються:
		1) оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або нотаріально завірена копія такого рішення;
		2) оригінал арбітражної угоди або нотаріально завірена копія такої угоди;
		3) документ, що підтверджує сплату судового збору;
		4) копії заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу відповідно до кількості учасників судового розгляду;
		5) довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження особи на підписання заяви;
		6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених у пунктах 
		1-3 та 5 цієї частини документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, якщо вони викладені іншою мовою.
		Відповідно до частини п`ятої статті 476 ЦПК України до заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, поданої без додержання вимог, визначених у цій статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
		Згідно з частиною шостою статті 476 ЦПК України у випадку подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу в електронній формі документи, зазначені в пунктах 1, 2 частини четвертої цієї статті, можуть подаватися в копіях, проте заявник повинен надати такі документи до суду до початку судового розгляду вказаної заяви. У разі неподання вказаних документів заява повертається без розгляду, про що судом постановляється відповідна ухвала.
		Встановлено, що до заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу Компанія додала нотаріально завірену копію нотаріально посвідченого перекладу на українську мову договору купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року, проте сама копія зазначеного договору, яка складена в оригіналі російською мовою, нотаріально не посвідчувалась, нотаріальний напис про посвідчення такої копії відсутній.
		Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). 
		Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).
		Згідно з пунктом 1 глави 7 Порядку засвідчення вірності копій документів і витягів з них здійснюється нотаріусом за усним зверненням заінтересованої особи.
		Відповідно до статті 75 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування та посадові особи консульських установ України, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих юридичними особами, за умови що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом. Вірність копії документа, виданого фізичною особою, засвідчується у випадках, якщо справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом, посадовою особою органу місцевого самоврядування, посадовою особою консульської установи України, начальником установи виконання покарань.
		Згідно зпунктами 3.1, 3.3 глави 7 Порядку нотаріуси засвідчують вірність копій документів, виданих юридичними особами, за умови, що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом. Вірність копії документа, виданого фізичною особою, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи.
		Наведене залишилося поза увагою Київського апеляційного суду, який не мав у розпорядженні оригіналу арбітражної угоди або належним чином нотаріально завіреної копію такої угоди з додержанням положень статті 75 Закону України «Про нотаріат», пунктів 1, 3.1, 3.3 глави 7 Порядку.
		Згідно з частиною четвертою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції може згідно з частинами третьою та четвертою статті 367 ЦПК України вийти за межі доводів апеляційної скарги лише у разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні про вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.
		За наведених обставин Верховний Суд як суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного судового рішення вимогам статті 263 ЦПК України та його ухвалення з порушенням норм процесуального права, наявність підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке є обов`язково підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та залишенням заяви без розгляду на підставі частини першої статті 377, частини шостої статті 476 ЦПК України.
		Зокрема, за наслідками апеляційного розгляду справи встановлено, що  ОСОБА_1 заперечує дійсність та чинність договору купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року із арбітражним застереженням.
		У запереченні на заяву Компанії про визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду ad hoc в особі одноосібного арбітра Шевченка Е. О. від 12 липня 2022 року ОСОБА_1 , посилаючись на сумніви в існуванні та підписанні сторонами договору купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року із арбітражним застереженням, зазначала на необхідність додержання вимог закону про надання суду оригіналу арбітражної угоди або належним чином засвідченої копії угоди, клопотала про дослідження оригіналу вказаного договору (т. 1, а. с. 77-82).
		Указаного суд першої інстанції до уваги не взяв та не зробив жодних висновків з питання, на яке звертала увагу ОСОБА_1 .
		У рішенні від 21 жовтня 2010 року (остаточне 21січня 2011року) у справі «Дія 97» проти України» (заява №19164/04) зазначено, що Європейський суд з прав людини постановляв, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Каньєте де Хоньї проти Іспанії» (), заява № 55782/00, п. 36, ECHR2002-VIII; «Гору проти Греції» (№ 3) (Gorou v. Greece (no. 3)), заява № 21845/03, п. 27, від 22 червня 2006 року; «Михолапа проти Латвії» (Miholapa v. Latvia), зава № 61655/00, п. 24, від 31 травня 2007 року, та «Андрєєва проти Латвії» (Andrejeva v. Latvia) [ВП], заява № 55707/00, п. 99, ECHR2009-...) 
		У порушення норм процесуального права суд першої інстанції не звернув уваги, що до заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу заявником не додано оригінал належним чином засвідченого оригіналу арбітражної угоди або належним чином засвідченої копії угоди.
		Указане є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та залишення заяви Компанії про визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду ad hoc в особі одноосібного арбітра Шевченка Е. О. від 12 липня 2022 року без розгляду на підставі частини першої статті 377, частини шостої статті 476 ЦПК України.
		Водночас, зважаючи на наявність підстав для залишення заяви без розгляду, Верховний Суд правильність вирішення судом першої інстанції заяви Компаніїпо суті не оцінює.
		Щодо клопотання  ОСОБА_1 про скасування оскаржуваної ухвали та залишення заяви без розгляду
		26 січня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дідик І. М., подала клопотання про скасування ухвали Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2022 року та залишення заяви Компанії без розгляду у цій справі.
		На обґрунтування клопотання посилалася на те, що під час розгляду Київським апеляційним судом заяви Компанії вона подала до апеляційного суду заперечення, в якому вказувала на відсутність у справі оригіналу арбітражної угоди або належним чином засвідченої її копії, однак Київський апеляційний суд вказані зауваження не взяв до уваги, що призвело до постановлення ухвали про надання дозволу на виконання арбітражного рішення всупереч пункту 2 частини четвертої статті 476 ЦПК України.
		Вважає, що у спірному випадку суд першої інстанції під час розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу помилково не звернув увагу на те, що така заява була подана без додержання вимог, викладених у частині четвертій статті 476 ЦПК України, а тому суд апеляційної інстанції має підстави відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України скасувати ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу та залишити заяву Компанії про визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду ad hoc в особі одноосібного арбітра Шевченка Е. О. від 12 липня 2022 року без розгляду.
		10 лютого 2023 року на адресу Верховного Суду надійшло заперечення на клопотання про залишення заяви без розгляду від Компанії, у якому вона просить у задоволенні клопотання відмовити.
		Посилається на те, що клопотання від 26 січня 2023 року містить посилання на нові обставини, на порушення судом першої інстанції процесуальних норм, про яке відповідач раніше не зазначала, та містить нову прохальну частину, відмінну від прохальної частини поданої відповідачем апеляційної скарги. Тобто фактично зазначене клопотання є доповненням та зміною вимог апеляційної скарги, подане після закінчення строку на апеляційне оскарження з порушенням вимог частини першої статті 364 ЦПК України.
		Дії відповідачки, яка не заперечувала факту дотримання вимог частини четвертої статті 476 ЦПК України позивачем та судом першої інстанції ні в процесі розгляду справи № 824/80/22 судом першої інстанції, ні у своїй апеляційній скарзі, а потім заперечує цей факт під час засідання у Верховному Суді, суперечать її попередній поведінці і є недобросовісними.
		Верховний Суд виходить з того, що клопотання ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дідик І. М., дійсно за своєю суттю є доповненням до апеляційної скарги та її зміною, що має місце після спливу строку на апеляційне оскарження.
		Водночас право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 126 ЦПК України).
		Тому вказане клопотання Верховний Суд залишає без розгляду.
		Водночас Верховний Суд констатує наявність підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги, про що наведено вище.
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		Відповідно до пункту 4 частин першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. 
		Зважаючи на те, що заявником не додано до заяви оригінал арбітражної угоди або нотаріально завірену копію такої угоди, Верховний Суд, як суд апеляційної інстанції, вважає, що наявні підстави для виходу за межі доводів апеляційної скарги, за наслідками розгляду якої вважає за необхідне скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2022 року із залишенням заяви Компанії про визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду ad hoc в особі одноосібного арбітра Шевченка Е. О. від 12 липня 2022 рокубез розгляду. 
		Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 377, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Дідик Ігор Миколайович, задовольнити частково.
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2022 року скасувати.
		Заяву Компанії «Evor Consulting OU» (ЕВОР Консалтинг ОУ) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду ad hoc в особі одноосібного арбітра Шевченка Е. О. від 12 липня 2022 року у справі за позовом Компанії «Evor Consulting OU» (ЕВОР Консалтинг ОУ) до ОСОБА_1 про стягнення 5 000 000,00 євро неустойки у виді штрафу за прострочення сплати передоплати за майно за договором купівлі-продажу повітряного судна від 03 грудня 2018 року залишити без розгляду.
		Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Повний текст постановискладено 13 березня 2023 року.
		Судді:                                                                                                             В. В. Яремко
		А. С. Олійник
		О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...