Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/8733/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано судом: 13.03.2023. Зареєстровано: 14.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.03.2023.
Дата набрання законної сили: 12.07.2023
Номер судового провадження: П/140/8768/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 березня 2023 року ЛуцькСправа № 140/8733/22 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого  судді Ксензюка А.Я.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці (далі  відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000247/2 від 01.11.2022.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.10.2022 між ОСОБА_1 та громадянином Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_2 було укладено приватний договір купівлі-продажу вживаного автомобіля марки «RENAULT» модель «MODUS», 2006 року виготовлення, ідентифікаційний номер (кузова/VIN) - НОМЕР_1 , з робочим об`ємом двигуна - 1461 куб. см., тип двигуна - дизель, потужність 63 кВт, тип кузова - універсал, сірого кольору, з ціною договору 515,00 євро.
		На підтвердження отримання коштів від ОСОБА_1 продавцем надано розписку про отримання коштів за проданий автомобіль.
		28.10.2022, з метою митного оформлення в режимі імпорту придбаного зазначеного вище транспортного засобу, декларантом ОСОБА_1  фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , подано до Волинської митниці митну декларацію №UA205140/2022/076701, у якій митна вартість товару (графа 42) визначена за ціною договору купівлі-продажу від 19.10.2022 на рівні 515 євро, тобто за першим методом.
		На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення до митної декларації додавалися відповідні документи, які посвідчували підстави придбання товару, якісні характеристики, ціну товару.
		Однак відповідач не погодився із визначеною митною вартістю та 01.11.2022 року прийняв рішення № UA205140/2022/000247/2 про коригування митної вартості товарів, в результаті чого митна вартість визначена за резервним методом та збільшилась до 1544,00 євро.
		ОСОБА_1 вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом з огляду на наступне.
		Відповідач, в порушення норм Митного кодексу України (далі  МК України), не проводив з декларантом будь-яких консультацій щодо визначення митної вартості за резервним методом. Жодних належних обґрунтувань неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості відповідач в оскаржуваному рішенні не наводить, обмежуючись загальними формулюваннями.
		З оскаржуваного рішення про коригування заявленої митної вартості товару за другорядними методами не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі поданих декларантом документів. Оскаржуване рішення не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо. Не зазначено, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що декларантом заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого до декларування товару, зокрема, не вказано, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, які документи не подані. Також не зазначено, чому вказані вище документи, подані до митного оформлення, не взяті до уваги при визначенні митної вартості транспортного засобу, адже надані декларантом документи в частині підтвердження заявленої митної вартості не містять розбіжностей чи ознак підробки, а митний орган не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару.
		Позивач зауважує, що участь в аукціоні eBay не передбачає сплату коштів на реквізити аукціону, як про це хибно зазначає відповідач в оскаржуваному рішенні. Перемога в аукціоні eBay передбачає сплату коштів особі. яка виставила відповідне майно на аукціон на цій площадці та відповідно є власником або ж користувачем такого майна. Сплата ж коштів готівкою за придбання наведеного вище транспортного засобу була умовою, запропонованою продавцем в мережі Інтернет на аукціоні eBay за даний лот, а доказом сплати ОСОБА_1 таких коштів та придбання автомобіля підтверджується квитанцією від 19.10.2022 про отримання власником майна саме від позивача готівкових коштів у сумі 515.00 євро за цей транспортний засіб, написаної останнім власноручно. Окрім того доказом продажу даного транспортного засобу саме за 515,00 євро є інформація, яка розмішена в мережі Інтернет за посиланням: https://www.ebav.de/itm/144759700129.
		Вважає, що надані відповідачу ФОП ОСОБА_3 , як декларантом позивача, документи підтверджують походження товару, якісні та вартісні його (транспортного засобу) характеристики. При цьому усі документи містять одну і ту ж вартість оцінюваного товару  515,00 євро.
		З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
		Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду 02.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін .
		Відповідач у поданому відзиві позовні вимоги ОСОБА_1 заперечив та вказав, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахуванням поданих разом з МД №UA205140/2022/076701 від 28.10.2022 документами, було встановлено розбіжності, а саме: цінова інформація з аукціону купівлі eBay не відповідає оцінюваному транспортному засобу за двома ознаками, а саме: дане оголошення було знято раніше 16.10.2022 ніж виписаний рахунок-фактура б/н від 19.10.2022, продавцем в оголошенні вказано Felix Molly, а в технічному паспорті  Kempf Christiane, тому ідентифікувати даний транспортний засіб на аукціоні купівлі eBay з оцінюваним транспортним засобом не можливо; декларантом не надано документів, що свідчили б про факт оплати за транспортний засіб (чеки, касові документи тощо), для підтвердження формування вартості транспортного засобу на експорт. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб.
		Відповідно до твердження позивача у позові «19.10.2022 року між ОСОБА_1 та громадянином Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_2 було укладено приватний договір купівлі-продажу вживаного автомобіля марки «RENAULT», модель «MODUS», 2006 року виготовлення, ідентифікаційний номер (кузова/VIN) - НОМЕР_2 …, з ціною договору 515,00 євро». Проте, згідно витягу з сайту www.ebay.de/itm/ НОМЕР_3 , який позивач додає разом з позовом та міститься в матеріалах справи відповідача, міститься інша інформація про продавця даного транспортного засобу, а саме продавцем зазначено - Felix Molly, яка ніяким чином не була підтверджена та додаткових документів для спростування даної інформації не було надано.
		Листом від 31.10.2022 року №1 позивач повідомляє, що додатково надає чек про оплату транспортного засобу від 19.10.2022 №82 згідно лоту аукціону auction_ebay.de №№144759700129, отримувачем зазначено  ОСОБА_4 . Тобто знову ж таки даний отримувач коштів (тобто продавець) не співпадає з офіційним продавцем з сайту аукціону www.ebay.de. - Felix Molly. Так, як позивачем не було надано в повній мірі всіх підтверджуючих документів та не було надано додаткових документів для спростування даної розбіжності про продавця даного транспортного засобу і хто має пряме відношення до нього, у митних органах виникли сумніви щодо достовірності наданих документів які підтверджують заявлену митну вартість декларантом за першим методом.
		Також в лист від 31.10.2022 року декларантом зазначено, що «витрати на транспортування транспортного засобу марки RENAULT  модель MODUS, номер кузова - НОМЕР_2 , 2006р.в. до кордону України (п/п Угринів), склали  300Euro». Однак упевнитися в достовірності цієї довідки митні органи не могли, адже вона не містить детальної інформації про витрати транспортно-експедиційні послуг.
		Враховуючи вище зазначене вважає, що митні органи мали достатньо підстав для коригування митної вартості так, як наданні документи містили розбіжності, а також автоматичного спрацювання профілів ризику АСУР, як наслідок в митних органах Документ сформований в системі виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості за першими методом.
		Декларанту запропоновано у десятиденний термін надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості: платіжні документи що свідчили б про факт оплати за оцінюваний транспортний засіб (чеки, касові документи тощо); банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати здійснених транспортно-експедиційних послуг; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
		На вимогу митниці декларантом надано розписку від 19.10.2022 та заяву ОСОБА_5 від 31.10.2022 щодо витрат понесених на транспортування. Розписка на суму 515 Євро від 19.10.2022 є фактично підтвердженням оплати фізичній особі ОСОБА_6 і не стосується аукціону eBay, адже якщо купівля відбувається через аукціон, то оплата здійснюється на реквізити аукціону. Слід зазначити, що заява ОСОБА_5 від 31.10.2022 щодо витрат понесених на транспортування повинна бути надана перевізником. До того ж, якщо транспортування здійснювалось з використанням власного транспортного засобу, то повинна бути надана калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
		Таким чином, оскільки декларантом не було подано всіх документів на запит митниці, які б документально підтвердили або визначали кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. Відтак за результатами проведеної консультації митницею прийнято рішення про коригування митної вартості від 01.11.2022 №UA205140/2022/000247/2 та митну вартість товару за МД від 28.10.2022 №UA205140/2022/076701 визначено за резервним методом на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні  1544 євро за МД №UA408040/2022/17630 від 08.08.2022, з урахуванням положень статті 64 МК України.
		Представник відповідача вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, з огляду на що просить в задоволенні позову відмовити повністю.
		У відповіді на відзив представник позивача з доводами відзиву не погодився, підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Наголошує, що із поданих декларантом документів однозначно вбачається, що ОСОБА_1 придбав автомобіль, митне оформлення якого здійснювалося за МД № UA205140/2022/076701 від 28.10.2022, за ціною 515,00 євро, згідно договору купівлі-продажу від 19.10.2022. Додатково вказує, що підписання договору в момент завершення аукціону є неможливим, так як аукціон eBay не передбачає укладення договору в електронній формі у день завершення аукціону по придбанню майна, з огляду на що і було укладено відповідний договір між продавцем товару та покупцем такого саме 19.10.2022, тобто після завершення аукціону та за присутності сторін договору. Сплата коштів готівкою за придбання ОСОБА_1 транспортного засобу була умовою, запропонованою продавцем в мережі Інтернет на аукціоні eBay за даний лот.  ОСОБА_1 , на виконання умов ліцитатора, здійснено сплату коштів в сумі 515,00 євро продавцю (власнику транспортного засобу). Продаж транспортного засобу на аукціоні eBay особою під назвою Felix Molly не може свідчити, що саме останній був власником автомобіля, який придбавався на аукціоні позивачем та ввозився на митну територію України, а не Christiane Kempt. Більше того, на аукціоні eBay мають право виставляти на продаж майно особи, які є повноважними представниками власників такого майна. Подані декларантом докази підтверджували сплату позивачем перевізнику, та отримання останнім витрат на транспортування автомобіля в сумі 300 євро. Представник позивача також зазначає, що у відповідача відсутні докази, отримані від компетентних органів Федеративної Республіки Німеччина, щодо не підтвердження обставин відчуження ОСОБА_1 продавцем нерезидентом Kempf Christiane автомобіля, або що видані документи є фіктивними та/або недійсними. Крім того, вказує, що у митній декларації МД №UA408040/2022/17630 від 08.08.2022, приєднаної до відзиву на підтвердження ввезення на митну територію начебто ідентичного транспортного засобу, вартість останнього, у графах 22 та 42, становить 1050 євро, що на 494 євро менше від вказаної відповідачем вартості в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, та від якої відповідачем здійснювалися нарахування митних платежів.
		Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
		Суд встановив, що 19.10.2022 між ОСОБА_1 та громадянином Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу вживаного автомобіля марки «RENAULT» модель «MODUS», 2006 року виготовлення, ідентифікаційний номер (кузова/VIN) - НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна - 1461 куб. см., тип двигуна - дизель, потужність 63 кВт, тип кузова - універсал, сірого кольору, з ціною договору 515,00 євро.
		28.10.2022, з метою митного оформлення в режимі імпорту придбаного вказаного транспортного засобу, декларантом ОСОБА_1  фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , подано до Волинської митниці митну декларацію №UA205140/2022/076701, у якій митна вартість товару (графа 42) визначена за ціною договору купівлі-продажу від 19.10.2022 на рівні 515 євро, тобто за першим методом.
		До митної декларації додано, зокрема: договір купівлі-продажу від 19.20.2022; декларація про походження товару б/н від 19.10.2022; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 03.07.2017; цінова інформація з аукціону купівлі eBay від 27.10.2022.
		Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, в електронних повідомленнях декларанту митницею запропоновано подати такі документи: платіжні документи що свідчили б про факт оплати за оцінюваний транспортний засіб (чеки, касові документи тощо); банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати здійснених транспортно-експедиційних послуг; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
		При цьому направлення зазначених вимог щодо надання додаткових документів відповідач мотивував тим, що під час опрацювання документів, поданих для підтвердження митної вартості товару, встановлено такі розбіжності: цінова інформація з аукціону купівлі eBay не відповідає оцінюваному транспортному засобу за двома ознаками, а саме: дане оголошення було знято раніше 16.10.2022 ніж виписаний рахунок-фактура б/н від 19.10.2022, продавцем в оголошенні вказано Felix Molly, а в технічному паспорті  Kempf Christiane, тому ідентифікувати даний транспортний засіб на аукціоні купівлі eBay з оцінюваним транспортним засобом не можливо; декларантом не надано документів, що свідчили б про факт оплати за транспортний засіб (чеки, касові документи тощо), для підтвердження формування вартості транспортного засобу на експорт. Вказане на думку митного органу свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб.
		На електронне повідомлення митниці декларант подав заяву від 31.10.2022 №1, до якої додатково додав чек про оплату транспортного засобу від 19.10.2022 №82 згідно лоту аукціону auction_ebay.de №144759700129 в сумі 515 євро та заяву перевізника про суму та проведення розрахунку за перевезення, згідно якої витрати на транспортування транспортного засобу марки RENAULT  модель MODUS, номер кузова - НОМЕР_2 , 2006р.в. до кордону України (п/п Угринів), склали  300 євро.
		Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 01.11.2022 №UA205140/2022/000247/2.
		У графі 33 оскаржуваних рішень зазначено, зокрема, що митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а саме: цінова інформація з аукціону купівлі eBay не відповідає оцінюваному транспортному засобу за двома ознаками, а саме: дане оголошення було знято раніше 16.10.2022 ніж виписаний рахунок-фактура б/н від 19.10.2022, продавцем в оголошенні вказано Felix Molly, а в технічному паспорті  Kempf Christiane, тому ідентифікувати даний транспортний засіб на аукціоні купівлі eBay з оцінюваним транспортним засобом не можливо; декларантом не надано документів, що свідчили б про факт оплати за транспортний засіб (чеки, касові документи тощо), для підтвердження формування вартості транспортного засобу на експорт. Згідно статті 54 МК України митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Декларанту запропоновано в 10-денний термін надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів: платіжні документи що свідчили б про факт оплати за оцінюваний транспортний засіб (чеки, касові документи тощо); банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати здійснених транспортно-експедиційних послуг; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. На вимогу митниці декларантом надано розписку від 19.10.2022 та заяву ОСОБА_5 від 31.10.2022 щодо витрат понесених на транспортування. Розписка на суму 515 Євро від 19.10.2022 є фактично підтвердженням оплати фізичній особі ОСОБА_6 і не стосується аукціону eBay, адже якщо купівля відбувається через аукціон, то оплата здійснюється на реквізити аукціону. Заява ОСОБА_5 від 31.10.2022 щодо витрат понесених на транспортування повинна бути надана перевізником. До того ж, якщо транспортування здійснювалось з використанням власного транспортного засобу, то повинна бути надана калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Декларант не надав додаткових документів, які б підтвердили митну вартість: банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати здійснених транспортно-експедиційних послуг; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VIІ ГАТТ 1994 року, МК України, а також вимогами частини шостої статті 54 МК України, якою передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (статті 59 МКУ) та методу 2б (статті 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МКУ) та методу 2г (статті 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні на товар  1544 Євро за МД №UA408040/2022/17630 від 08.08.2022.
		Одночасно із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 01.11.2022 №UA205140/2022/020596.
		Товар було випущено у вільний обіг за МД №22UA205140077997U2 від 02.11.2022.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
		Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
		Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
		Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
		Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
		На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.
		Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: договір купівлі-продажу від 19.20.2022; декларація про походження товару б/н від 19.10.2022; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 03.07.2017; цінову інформація з аукціону купівлі eBay від 27.10.2022; чек про оплату транспортного засобу від 19.10.2022 №82 згідно лоту аукціону auction_ebay.de №144759700129 в сумі 515 євро та документ, що підтверджує вартість перевезення.
		Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
		Суд також звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.
		Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
		Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
		Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).
		В оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у цьому рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару.
		При цьому, суд враховує, що у зазначеному вище митному оформленні згідно з МД від 28.10.2022 №UA205140/2022/076701 постачання товару здійснювалося на виконання договору купівлі-продажу від 19.10.2022 за ціною 515,00 євро.
		Сплата коштів готівкою за придбання ОСОБА_1 транспортного засобу була умовою, запропонованою продавцем в мережі Інтернет на аукціоні eBay за даний лот, підтвердженням чого слугує надана суду як доказ інформація із сайту eBay, в перекладі на українську мову.
		ОСОБА_1 , на виконання умов ліцитатора, здійснено сплату коштів в сумі 515,00 євро продавцю (власнику транспортного засобу), що підтверджується відповідною квитанцією від 19.10.2022 року, написаною останнім власноручно, копія якої є додатком до позовної заяви, а оригінал надавався відповідачу декларантом при ввезенні транспортного засобу на митну територію України.
		В оскаржуваному рішенні №UA205140/2022/000247/2 від 01.11.2022 Волинською митницею зроблено висновок про те, що цінова інформація з аукціону купівлі eBay не відповідає оцінюваному транспортному засобу за двома ознаками, а саме: дане оголошення було знято раніше 16.10.2022 ніж виписаний рахунок-фактура б/н від 19.10.2022, продавцем в оголошенні вказано Felix Molly, а в технічному паспорті  Kempf Christiane, тому ідентифікувати даний транспортний засіб на аукціоні купівлі eBay з оцінюваним транспортним засобом не можливо. Розписка на суму 515 євро від 19.10.2022 є фактично підтвердженням оплати фізичній особі ОСОБА_6 і не стосується аукціону eBay, адже якщо купівля відбувається через аукціон, то оплата здійснюється на реквізити аукціону. Заява ОСОБА_5 від 31.10.2022 щодо витрат понесених на транспортування повинна бути надана перевізником.
		Проте продаж транспортного засобу на аукціоні eBay особою під назвою Felix Molly не може свідчити, що саме останній був власником автомобіля, який придбавався на аукціоні позивачем та ввозився на митну територію України, а не Christiane Kempt. Більше того, на аукціоні eBay мають право виставляти на продаж майно особи, які є повноважними представниками власників такого майна.
		Як стверджує позивач, підписання договору в момент завершення аукціону є неможливим, так як аукціон eBay не передбачає укладення договору в електронній формі у день завершення аукціону по придбанню майна, з огляду на що і було укладено відповідний договір між продавцем товару та покупцем такого саме 19.10.2022, тобто після завершення аукціону та за присутності сторін договору.
		Відповідач погоджується, що розписка на суму 515 євро від 19.10.2022 є фактично підтвердженням оплати фізичній особі ОСОБА_6 , тобто продавцю (власнику) спірного транспортного засобу.
		При цьому, варто зауважити. що участь в аукціоні eBay не передбачає сплату коштів на реквізити аукціону, як про це хибно зазначає відповідач в оскаржуваному рішенні, оскільки перемога в аукціоні eBay передбачає сплату коштів особі, яка виставила відповідне майно на аукціон на цій площадці та відповідно є власником або ж користувачем такого майна.
		Суд наголошує, що усі документи, які подавалися декларантом відповідачу, містили одну і ту ж вартість товару, який ввозився - 515,00 євро.
		При цьому умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості (вказані висновки узгоджуються із правовою позицією, наведеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20).
		Крім того, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів отримання від компетентних органів Федеративної Республіки Німеччина, щодо не підтвердження обставин відчуження ОСОБА_1 продавцем нерезидентом Kempf Christiane автомобіля, або що видані документи є фіктивними та/або недійсними.
		З урахуванням наведеного, суд вважає, що митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв`язку із неподанням додаткових документів, прийняв оскаржувану рішення про коригування митної вартості товарів.
		Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).
		Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
		На думку суду, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані вище розбіжності не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
		Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірних товарів, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу. 
		Відповідно до положень статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
		При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
		Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.
		Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
		У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях.
		При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
		У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 57 частини десятої статті 58цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
		У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
		Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем скориговано митну вартість відповідно до раніше визначеної митної вартості за МД від 08.08.2022 №UA408040/2022/17630 на рівні 1544 євро.
		У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості вказано, що відповідач митну вартість визначив за другорядним методом  резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
		Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
		Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
		Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
		Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
		Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.
		На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.
		При цьому суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.12.2020 в справі №804/4906/15.
		Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару.
		Суд наголошує на тому, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
		Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
		Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
		Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
		Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
		Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
		При цьому обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.
		Однак, попри формальну вказівку в оскаржуваному рішенні про проведення таких консультацій, митним органом не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів, та в подальшому прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
		Відповідно до змісту частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Жодних доказів щодо прийняття оскаржуваного рішення саме з названих у відзиві підстав відповідачем не надано.
		Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
		Натомість, з огляду на приведені судом фактичні обставини справи, суд зазначає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості та дії відповідача, які їм передували, не відповідають таким критеріям, як: використання повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). При цьому, зміст оскаржуваного рішення не містить всіх обов`язкових відомостей, визначених підпунктами 1-4 частини другої статті 55 МК України.
		Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, а відтак оскаржуване рішення №UA205140/2022/000247/2 від 01.11.2022 слід визнати протиправним та скасувати.
		Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 992,40 грн, сплачений відповідно до квитанції від 28.12.2022 №2.
		Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
		У поданій позовній заяві просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
		Відповідач у відзиві заявив клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу з зв`язку з їх не співмірністю з наданими послугами. 
		Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
		Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
		Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем додано договір про надання правової/правничої допомоги від 28.12.2022, укладений між адвокатом Поперецьким О.В. та Домантовичем А.Л., калькуляцію вартості послуг з надання правової (правничої) допомоги від 28.12.2022, акт приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правової/правничої допомоги від 28.12.2022, квитанцію №3 від 28.12.2022 про оплату послуг в сумі 3000,00 грн, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльність, ордер на надання правової допомоги.
		Як слідує з акту приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правової/правничої допомоги від 28.12.2022 та калькуляції вартості послуг з надання правової (правничої) допомоги від 28.12.2022, адвокатом надані послуги згідно з умовами договору про надання правової/правничої допомоги від 28.12.2022, а саме: вивчення, правовий аналіз документів, підготовка позовної заяви та формування додатків до позову, подача позову до суду на загальну суму 3000,00 грн.
		Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
		Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
		Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
		На думку суду, заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною, а тому, враховуючи предмет спору, незначну складність справи та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
		Отже, на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в загальному розмірі 2942,40,00 грн., з них: судовий збір в сумі 992,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
		Керуючись статтями 132, 137, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства, на підставі Митного Кодексу України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000247/2 від 01 листопада 2022 року.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) судові витрати у розмірі 2992 (дві тисячі дев`ятсот дев`яності дві) гривні 40 копійок.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя А.Я. Ксензюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...