Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 524/1252/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 13.03.2023. Зареєстровано: 14.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.03.2023.
Дата набрання законної сили: 13.03.2023
Номер судового провадження: 2/524/1124/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 524/1252/23
		Провадження № 2/524/1124/23
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   13 березня 2023 року Суддя Автозаводського районного суду міста Кременчука Нестеренко С.Г. розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до рф як держави в особі посольства рф в Україні про встановлення фактів вимушеного переселення та стягнення моральної шкоди, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		02 березня 2023 року до суду надійшла вказана заява, яка ухвалою судді від 03 березня 2023 року була залишена без руху для усунення недоліків у спосіб та строк, які вказувалися в ухвалі, копію якої позивачі отримали 07 березня 2023 року.
		Зокрема в ухвалі зазначалося про те, що у позовній заяві позивачі просили стосовно кожного із них встановити факти їх вимушеного переселення внаслідок воєнної агресії рф стосовно України з 2014 року та стягнути з рф як держави в особі посольства рф в Україні моральну шкоду на користь кожного із них у розмірі 1394400 грн.
		Було звернуто увагу позивачів на необхідності врахування правової позиції ВС у складі КГС висловленої у Постанові від 24.02.2021 року у справі за № 910/4040/20 щодо того, що позивач при зверненні до суду з відповідним позовом повинен вказати конкретні відповідача, обставини, підстави та докази на підтвердження обставин зазначених у позовній заяві.
		Зокрема, всупереч вимогам ст. 175 ЦПК України, п. п. 14, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди» (з наступними змінами і доповненнями), позивачами не конкретизовано виклад обставин, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, її розмірів. 
		При цьому позивачі не вказували у позовній заяві про те, які саме їх особисті немайнові права були порушені у зв`язку з такими діями рф, у чому саме полягає приниження честі та гідності, моральні переживання, моральна шкода, з яких міркувань позивачі виходили при обчисленні такого розміру моральної шкоди в 1394400 грн. для кожного із них.
		Також було звернуто увагу позивачів на те, що вони у позовній заяві не вказують конкретні судові витрати, які необхідно стягнути з відповідача, зокрема навіть їх попередні (орієнтовні) розрахунки сум (розмірів) таких судових витрат, які позивачі понесли та/або які очікують понести у зв`язку із розглядом справи.
		Позивачам було вказано на те, що відповідно ст. 175 ЦПК України обов`язок зазначення сторін (позивача, відповідача), третіх осіб покладено на позивача, зокрема позивач повинен вказати повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
		При цьому, такий обов`язок позивача кореспондується з правом позивача на подання заяви про забезпечення доказів до подання позову до суду.
		При надходженні до суду позову, на суддю  та/або суд не покладено обов`язок доповнювати зміст позовної заяви позивача шляхом розшуку відповідної інформації про такі відомості фізичної та/або юридичної особи.
		Було констатовано, що позивачі вказали відповідачем рф в особі посольства рф в Україні, при цьому зазначали самі про те, що дипломатичні відносини між Україною та рф є припиненими.
		Однак позивачі не вказали повністю відомості про іншу установу, якій доручено представляти інтереси рф як держави у спорах про відшкодування шкоди, враховуючи, що є відповідний указ президента рф щодо представництва інтересів цієї держави.
		Суддя погодився з позивачами щодо того, що ВС у складі КЦС у постанові від 14.04.2022 р. у справі за № 308/9708/19 допустив можливість ігнорування імунітету держави встановленого ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право", тобто без попереднього отримання дозволу на розгляд тотожного спору у суді України.
		Однак позивачі залишили поза увагою необхідність дотримання процедури досудового врегулювання спору шляхом направлення копії запитів, претензії та самої позовної заяви з додатками документів з їх перекладом та нотаріально посвідчених шляхом використання мережі Інтернет на офіційний веб-сайт відповідної юридичної особи, яка представляє інтереси рф, у тому числі обовязкову необхідність дотримання встановленого чинним ЦПК України порядку направлення копії позовної заяви з додатками з перекладом на російську мову відповідачу в особі його належного органу.
		Крім того позивачі не вказали відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
		Вказувалося про висновок судді щодо залишення позовної заяви без руху з наданням позивачам строку для усунення вказаних вище недоліків, шляхом оформлення та подання до суду позовної заяви з додатками, у тому числі доказами про досудове врегулювання та направлення документів, відповідно ст. 175, 177, 185 ЦПК України у кількості 2-х примірників оформлених українською мовою та 2-х примірників російською мовою з нотаріально посвідченим перекладом з української мови російською мовою з метою залучення до участі у справі та вручення органам, які представляють рф як державу.
		08 березня 2023 року позивачі подали до суду заяву, в якій вказали про те, що вони не будуть усувати недоліки, звертали увагу на те, що позов подано до рф як держави в особі її посольства в Україні, одночасно вказуючи про відсутність дипломатичних відносин між державами, про нібито вимагання суддею від них отримання попередньої згоди від відповідача.
		На вказані обставини, факти, суддя вказав позивачам в ухвалі від 03 березня 2023 року. При цьому самі позивачі знову повторно одночасно вказують відповідачем рф як державу в особі її посольства в Україні, одночасно вказуючи про відсутність дипломатичних відносин між державами, а також вчиняють стосовно судді висловлювання щодо того, щоб провадження у справі було відкрито автоматично і розгляд справи фактично здійснювався б автоматично без виклику відповідача, що не передбачено чинним законодавством України, тим самим зловживають своїми процесуальними правами та обовязками, оскільки не розуміють того, що суддя та суд не наділений повноваженнями щодо уточнення вимог до конкретного відповідача, який повинен вказуватися саме позивачами. 
		До того ж позивачі не виконали вимоги суду щодо оформлення позовної заяви з додатками з їх перекладом з української мови російською мовою та посвідчення перекладу в нотаріальному порядку.
		Дані обставини впливають і на процедуру відкриття провадження у справі, направлення копій позовної заяви з додатками конкретиному відповідачу, його сповіщення про розгляд справи.
		Натомість за даних обставин мова не йде про вимагання від позивачів здійснити та отримати від відповідача попереднього дозволу на розгляд тотожного спору у суді України, а йде мова саме про дотримання процедури відкриття провадження у справі та розгляду справи, направлення документів відповідачу, яка визначена у чинному законодавстві України.
		Наразі процедура розгляду такої категорії спорів окремо в чинному законодавстві України не визначена, а звідси діє загальна процедура, яка встановлена у чинному ЦПК України.
		Тобто суд не має повноважень щодо автоматичних прийняття позовної заяви у даній категорії спорів та відкриття провадження у справі, її подальшого розгляду без направлення документів і сповіщення відповідача, який за даних обставин вказано як державу, з якою розірвано дипломатичні відносини.
		Враховуючи наведені обставини та те, що станом на 13 березня 2023 року недоліки, які вказувалися в ухвалі судді від 03 березня 2023 року позивачами не були усунуті, позивачі фактично відмовилися від усунення недоліків, позивачам було надано достатньо часу для усунення недоліків, такі недоліки унеможливлюють вирішення питання про прийняття такої заяви і відкриття провадження у справі, - суддя дійшов висновку про необхідність визнання позовної заяви неподаною та її повернення. 
		Необхідно роз`яснити позивачам, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду з тотожними вимогами до рф як держави в особі уповноважених на представництво її інтересів в іноземних судах її органів.
		Керуючись ст. 175, 177, 185, 258-260, 352-354 ЦПК України,
		               
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до рф як держави в особі посольства рф в Україні про встановлення фактів вимушеного переселення та стягнення моральної шкоди - визнати неподаною та повернути позивачам.
		Ухвала виготовлена та підписана 13 березня 2023 року. Ухвала набирає законної сили негайно після її виготовлення та підписання (проголошення). Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня виготовлення та підписання. 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...