Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/34/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них.
Надіслано судом: 15.03.2023. Зареєстровано: 15.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.03.2023.

Номер судового провадження: 2-а/522/1/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 522/34/23
		Провадження № 2-а/522/1/23
		 
		УХВАЛА
		03 березня 2023 року
		Приморський районний суд міста Одеси у складі :
		головуючого судді Домусчі Л.В., 
		за участі секретаря судового засідання  Кулябко О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання рішення суб`єкта владних повноважень (постанови) у справі про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною,
		ВСТАНОВИВ:
		До Приморського районного суду м.Одеси 02.01.2023 року поштою надійшов позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання рішення суб`єкта владних повноважень (постанови) у справі про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, а саме постанови серії ВМ №00007949 за ст. 132-1 ч.2 КУпАП від 12.01.2022 року.
		Позов обґрунтований тим, що 16.11.2021 року о 19:34 за адресою М-02, км.0+66 Чернігівська обл., в автоматичному режимі, було зафіксовано рух транспортного засобу марки NEOPLAN№ 1122/3 С,2005 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований Центр 8041-автобусу- з перевищенням нормативних параметрів, зазначених в п.22.5 ПДР України: навантаженням на здвоєні осі транспортного засобу на 8% (4,584 тон).
		12.01.2022 року старшим інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності та на нього була складена постанова серії ВМ №00007949 за ст. 132-1 ч.2 КУпАП та накладений штраф в розмірі 8500 грн.
		В постанові зазначено, що у випадку не сплати вказаної суми штрафу у встановлений ч.2 ст.300-2 КУпАП у порядку примусового виконання цієї постанови органи державної виконавчої служби стягують з правопорушника штраф у подвійному розмірі в сумі 17000грн.
		Згідно вказаної постанови технічними засобом, за яким в автоматичному режимі зафіксоване правопорушення, є: Q-FREEHITRACTMU4 WIM, 10020, серія та номер свідоцтва про повірку технічного засобу UA.TR/001 35378-21до 10-0902022 року.
		Вказана постанова набрала законної сили 08.02.2022 року. Строк пред`явлення постанови до виконання до 10.03.2022 року. 
		Позивач з даною постанову повністю не згоден, тому був змушений подати даний позов до суду.
		Матеріали позову отримано суддею 03.01.2023 року.
		Ухвалою суду від 05.01.2023 року заяву залишено без руху.
		Недоліки позову були усунуті 17.01.2023 року. Матеріали передано головуючому 18.01.2023 року.
		До суду 17.01.2023 року від позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду. (а.с.39-45).
		В обґрунтування клопотання зазначено, що про наявність оспорюваної постанови позивач дізнався 14.10.2022 року, тобто з цього саме дня й обчислюється вказаний строк, який й припадає на час війни. Крім того, позивач зазначає, що під час воєнного стану постійно мали місце повітряні тривоги, увімкнення електрики, тощо, що унеможливлює нормальну роботу.
		Також зазначає, що протягом 2022 року позивач постійно знаходився у відрядженні, про що свідчать посвідчення про відрядження та відмітки про вибуття та прибуття (зв.а.с.47-54): 
		-вибув із м. Одеси 17.01.2022 року-прибув до м. Житомир 17.01.2022року / вибув із м. Житомир 28.01.2022 року- прибув до м. Одеси 28.01.2022 року;
		-вибув із м. Одеси 01.02.2022 року-прибув до м. Житомир 01.02.2022року / вибув із м. Житомир 11.02.2022 року- прибув до м. Одеси 11.02.2022 року;
		-вибув із м. Одеси 14.02.2022року - прибув до м. Житомир 14.02.2022року / вибув із м. Житомир 25.02.2022року - прибув до м. Одеси 25.02.2022 року;
		-вибув із м. Одеси 17.10.2022року - прибув до м. Житомир 17.10.2022року / вибув із м. Житомир 27.10.2022року - прибув до м. Одеси 27.10.2022 року;
		-вибув із м. Одеси 01.11.2022року - прибув до м. Житомир 01.11.2022року / вибув із м. Житомир 11.11.2022року - прибув до м. Одеси 11.11.2022 року;
		-вибув із м. Одеси 15.11.2022року - прибув до м. Житомир 15.11.2022року / вибув із м. Житомир 25.11.2022року - прибув до м. Одеси 25.11.2022 року;
		-вибув із м. Одеси 28.11.2022року - прибув до м. Житомир 28.11.2022року/ вибув із м. Житомир 09.12.2022року - прибув до м. Одеси 09.12.2022 року;
		-вибув із м. Одеси 12.12.2022року - прибув до м. Житомир 12.12.2022року / вибув із м. Житомир 23.12.2022року - прибув до м. Одеси 23.12.2022 року.
		Крім того посилається, що 04.03.2022 року Головою Верховного Суду видано наказ, згідно з яким встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Згідно з даним наказом запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
		Ухвалою суду від 23.01.2023 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд на 30.01.2023 року. При цьому питання щодо поновлення строку на звернення до суду буде вирішено під час розгляду справи по суті. 
		До суду на електрону адресу 30.01.2023 року відповідачем було надано відзив (а.с.84-116), в якому не погоджується з позовом і з тим, що позивач зазначив, що не отримав оскаржувану постанову, а про її наявність дізнався 14.10.2022 року з інформації про наявність виконавчого провадження, однак відповідач звертає увагу на те, що відповідно до інформації що міститься в рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення № 0600215460085, 13.01.2022 року на адресу позивача направлено відповідну постанову, яку позивачем не отримано у зв`язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою. Тобто, пропуск строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України від 12.01.2022 ВМ № 00007949 зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою позивача щодо порушення встановленого строку, а тому не підлягає задоволенню.
		Щодо методики, відповідач зазначає, що необхідність застосування методики зважування була визначена Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.200 № 879. Однак, дія даного порядку не застосовується підчас габаритно-вагового контролю на автоматичних пунктах. Враховуючи це, відповідач вважає, що твердження позивача про відсутність процедури зважування транспортного засобу в автоматичному режимі, відсутність методики зважування, відсутність відомостей про технічний засіб фото та відео фіксації неаргументованим. 
		Щодо тверджень позивача, що оскаржувані постанови не відповідають встановленим чинним законодавством, відповідач зазначає, що норми ст. ст. 14-3, 229, 268 КУпАП врегульовують окремі особливості притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП.
		Оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України відповідає усім критеріям та містить усю необхідну інформацію, передбачену КУпАП та пунктом 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень, а отже зміст оскаржуваної постанови відображає ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП (перевищення встановленого законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами). Дії посадових осіб відповідача під час її формування є законними та такими, що відповідають вимогами статті 19 Конституції України.
		Також, фактично зафіксоване перевищення навантаження на вісь транспортного засобу автоматичним комплексом габаритно-вагового контролю склало 20584 кг замість 16000 кг дозволених. Отже, розрахунок відсоткового перевищення навантаження на одиничну вісь за формулою дорівнює 8,07%. У зв`язку з чим просить відмовити у задоволені позовних вимог.
		У зв`язку з відсутністю електропостачання у приміщені Приморського районного суду в Одеси судове засідання призначене на 30.01.2023 року відкладено на 20.02.2023 року. При цьому позивач подав клопотання про відкладання судового засідання з метою отримання допомоги адвоката для надання відповіді на відзив.
		До суду 10.02.2023 року надійшла відповідь на відзив (а.с. 122-125), яка позивачем обґрунтована тим, що транспортний засіб пасажирський автобус NEOPLAN № 1122/3 С, 2005 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 позивача не може вважатися великогабаритним у зв`язку з недоказаністю відповідачем зворотнього. Транспортний засіб позивача не є автопоїздом та не перевозить вантаж, а пасажирів; у транспортного засобу позивача відсутні здвоєні осі, у розумінні, що визначає дану обставину згідно з підпунктом «В» пункту 22.5 ПДР, затверджених ПКМ України від 10.10.2001 року № 1306, де здвоєною віссю вважається вісь з певною відстанню між осями транспортного засобу та позивач зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів що транспортний засіб позивача має здвоєнні осі, як й не доведено більшість параметрів вагового виміру.
		В порушення вищезазначених вимог оскаржувана постанова не містить виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу позивача (фактична загальна маса та фактичні навантаження на осі), які перевищили нормативні вагові параметри (норму навантаження по загальній масі та норму навантаження на осі стосовно транспортного засобу позивача).
		Отримавши постанову з недоліками інформативного порядку позивач був обмежений в доступі до необхідної інформації, чим позбавлений можливості оскарження штрафу в досудовому порядку до органу вищого ніж відповідач рівня, що надає можливість законодавство, зокрема передбачено статтями 287-289 КУпАП.
		Відповідачем зроблений невірний розрахунок відсотку перевищення вагових параметрів, а саме перевищення не становить 8%, як вказано в оскаржуваній постанові, а також не становить 8,07%, як вказано у відзиві, що унеможливлює накладання штрафу, керуючись частиною 2статті 132-1 КУпАП.
		До суду 16.02.2023 року надійшло заперечення навідповідь навідзив (а.с.128-134), в якому відповідач зазначив, що пропуск строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України від 12.01.2022 ВМ № 00007949 зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою позивача щодо порушення встановленого строку. Також з 24.02.2022р. робота судів у м. Одесі не зупинялась. Підставою пропуску строку звернення до суду позивач посилається на запровадження воєнного стану на території України. При цьому позивачем не надано до суду жодних доказів, як саме повітряні тривоги та періодичні відключення електроенергії в певні часи позбавили позивача вчасно оскаржити постанову. Перебування позивача у відрядженні не може являтися поважною причиною пропуску строку на звернення до суду. Вважають що клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованим.
		До суду 17.02.2023 року надійшло заперечення на заперечення на відповідь на відзив (а.с.143-149), яке позивачем обґрунтовано тим, що позиція позивача щодо строку оскарження постанови ґрунтується на засадах національного та міжнародного законодавства, зокрема фундаментального права особи на захист в суді. Клопотання про поновлення строку на оскарження в суді мстить посилання на вирішення подібних правовідносин в ЄСПЛ та постанові Верховного суду, що відповідає приписам частини 5 статті 242 КАС України.
		 
		Щодо заперечення відповідача, позивач зазначає, що транспортний засіб пасажирський автобус NEOPLAN № 1122/3 С, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 позивача не може вважатися великоваговим у зв`язку з недоведеністю відповідачем зворотного, відповідач зазначає, що у відповідності до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджених постановою КМУ від 18 січня 2001 року № 30 «Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР»
		У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у місті Одесі та Одеській області судове засідання призначене на 20.02.2023 року відкладено на 03.03.2023 року.
		У судове засідання призначене на 03.03.2023 року сторони не з`явилися. Від позивача до суду 02.03.2023р. надійшла заява про розгляд справи у його відсутність на підставі наявних матеріалів справи. Від представника відповідача також надійшла 03.03.2023р. заява про розгляд справи у його відсутність та про залишення позову без розгляду у зв`язку пропуском позивачем строку на звернення до суду.
		Відповідно до ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
		Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.205 КАС України).
		З урахуванням ч.1 ст.205, 257, 262 КАС України, строків розгляду даної категорії справ, за наявності письмових пояснень сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, сповіщених належним чином.
		Відповідно до ст.250 КАС України датою складання повного тексту рішення є 09.03.2023 року.
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.
		Із матеріалів справи вбачається, щопостановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00007949 від 12.01.2022 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.132-1 Куп АП та накладено на нього штраф у розмірі 8 500 грн.
		Даною постановою старший державний інспектор відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду(контролю)за безпекою на наземному транспорті Савченко В.О., розглянувши відомості з матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів , Q-FREE HI TRAC TMU4WIM. 100220, установила, що 16.11.2021 року о 19 год. 34 хв. за адресою М-02 , км 0+606 Чернігівська обл., зафіксовано транспортний засіб NEOPLAN№ 1122/3, ДНЗ НОМЕР_2 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: завантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 8% (4,584 тон), відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.132-1 КУпАП.
		Також у постанові серії ВМ №00007949 від 12.01.2022 року наявна інформація про технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення, та результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення з посиланням в інтернеті веб-сайт: http://wim.dsbt.gov.ua/r/a/BM00007949/ з ідентифікатором доступу TDobXZEJohPIP.
		Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу ,2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 є ПП «ІНТЕРТРАНС».
		В свою чергу, ч.2ст.132-1 КУпАПпередбачено, що порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян-у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян-у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян-у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%.
		Ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
		Із змістуст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт»видно, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
		Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
		-для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
		-для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
		Відповідно до ч.ч. 1, 5ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XIIучасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
		Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватись вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
		Частиною 2ст. 29 Закону України від 30.06.1993 року №3353-ХІІпередбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Згідно ізст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року №2862-IVрух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених упункті 22.5 Правил дорожнього руху.
		Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
		Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
		Згідно із п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
		Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними упункті 22.5 Правил дорожнього рухуна 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
		Слід враховувати, що механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначає Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 року №1174.
		За визначенням, наведеним у п. 2 Порядку від 27.12.2019 року №1174, автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.
		Пунктом 8 Порядку від 27.12.2019 року №1174 передбачено, що вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року №163.
		Згідно із п.п. 11, 12 Порядку від 27.12.2019 року №1174 автоматичними пунктами фіксуються правопорушення, передбаченіКодексом України про адміністративні правопорушення.
		Автоматичний пункт може забезпечувати:
		-вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу;
		-вимірювання загальної маси транспортного засобу;
		-визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій;
		-вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу;
		-визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу;
		-вимірювання габаритів транспортного засобу;
		-фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу);
		-фіксацію фронтального зображення транспортного засобу;
		-фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей);
		-первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування;
		-автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
		Відповідно до п.п. 13, 14, 15 Порядку від 27.12.2019 року №1174 під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
		Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.
		Метадані повинні містити дані про:
		-засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки);
		-місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати);
		-найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;
		-дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі);
		-фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака;
		-відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
		За правилами п.п. 16, 17 Порядку від 27.12.2019 року №1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли.
		Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
		У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
		Інформаційні файли з винесеними постановами передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
		Частиною 2ст. 132-1 КУпАПвизначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян  у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
		Суд враховує, що підставою для видання оспорюваної постанови про застосування до позивача адміністративного стягнення (штрафів) стали результати автоматичного вимірювання загальної маси транспортних засобів, проведених 16.11.2021 року.
		Відповідно до цих результатів вагові параметри транспортного засобу перевищують нормативно допустимі загальні вагові обмеження : завантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 8% (4,584 тон),
		Не дотримання вказаних правил, відповідно до приписів ч. 2ст. 132-1 КУпАПє підставою для застосування до автомобільного перевізника накладення штрафу у вищезазначених розмірах.
		Водночас, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1ст. 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
		Відповідно дост. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).
		Відповідно до ч. 3 та 5ст. 77 КАС Українидокази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
		Водночас, за правилами ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Щодо часу, коли позивачу стало відомо про порушення його права та поновлення строку на звернення до суду.
		Предметом спору є оскарження постанови від 12.01.2022р.
		Позовну заявуподано досуду 28.12.2022поштою яказареєстрована судом02.01.2023року,тобто майжечерез рікз днявинесення постанови,тобто зпропуском строкуна зверненнядо судуз позовом поза межами встановленого ст. ст. 122 та 286 КАС України строку.
		Позивач стверджує, що про наявність цієї постанови позивачу стало відомо лише 14.10.2022 року від виконавчої служби, в провадженні якої знаходиться ВП № 69142223 про стягнення з позивача на користь відповідача-Державної служби України з безпеки на транспорті, штрафу в сумі 17000 грн. на підставі постанови № 00007949 від 12.01.2022 року.
		Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Проте, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
		Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
		Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
		Згідно з частинами першою-другоюстатті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
		Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина першастатті 127 ЦПК України).
		У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти УкраїниУказом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженимЗаконом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 18 березня 2022 року № 2119-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
		Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 22 квітня 2022 року № 2212-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
		Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженимЗаконом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
		Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженимЗаконом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
		Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженимЗаконом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
		Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженимЗаконом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
		Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
		Відповідностатті 6 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		За змістомстатті 122 КАС Українипозов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Відповідно до ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
		Згідно ч.1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
		Згідно ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
		Відповідно дочастини першої статті 121 Кодексусуд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цимКодексомвстановлено неможливість такого поновлення.
		Поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
		Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
		Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
		Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
		Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
		Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
		Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першоїстатті 121 КАС Україниповинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами. Разом з тим, якщо процесуальний строк був пропущений до початку війни, питання про його поновлення повинно вирішуватися з врахуванням причин, з яких строк був пропущений, та тривалості пропуску строку до запровадження воєнного стану.
		Безумовно, що стан війни в Україні створює об`єктивні перешкоди для реалізації своїх прав на судовий захист.
		Проте, в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені.
		Як видно із клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду, останній вказував на одну із причин пропуску строку на подання позову- наявність повномасштабної війни в Україні та введення воєнного стану на території України починаючи з 24 лютого 2022 року .
		Суд вважає що вказана обставина з урахуванням відсутності достеменних доказів про отримання позивачем постанови шляхом її надсилання рекомендованим листом, є поважною причиною для поновлення строку до того часу як йому стало достеменно відомо про оскаржуємо постанову, тобто 14.10.2022р.
		Інша підстава поновлення строку позивачем вказується на знаходження позивача у відрядженнях в період :
		-вибув із м. Одеси 17.01.2022 року-прибув до м. Житомир 17.01.2022року / вибув із м. Житомир 28.01.2022 року- прибув до м. Одеси 28.01.2022 року;
		-вибув із м. Одеси 01.02.2022 року-прибув до м. Житомир 01.02.2022року / вибув із м. Житомир 11.02.2022 року- прибув до м. Одеси 11.02.2022 року;
		-вибув із м. Одеси 14.02.2022року - прибув до м. Житомир 14.02.2022року / вибув із м. Житомир 25.02.2022року - прибув до м. Одеси 25.02.2022 року;
		-вибув із м. Одеси 17.10.2022року - прибув до м. Житомир 17.10.2022року / вибув із м. Житомир 27.10.2022року - прибув до м. Одеси 27.10.2022 року;
		-вибув із м. Одеси 01.11.2022року - прибув до м. Житомир 01.11.2022року / вибув із м. Житомир 11.11.2022року - прибув до м. Одеси 11.11.2022 року;
		-вибув із м. Одеси 15.11.2022року - прибув до м. Житомир 15.11.2022року / вибув із м. Житомир 25.11.2022року - прибув до м. Одеси 25.11.2022 року;
		-вибув із м. Одеси 28.11.2022року - прибув до м. Житомир 28.11.2022 року / вибув із м. Житомир 09.12.2022року - прибув до м. Одеси 09.12.2022 року;
		-вибув із м. Одеси 12.12.2022року - прибув до м. Житомир 12.12.2022року / вибув із м. Житомир 23.12.2022року - прибув до м. Одеси 23.12.2022 року.
		Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом 10 днів від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
		Відповідно до положень статей12-2та26 Закону України«Про правовий режим воєнного стану», суди м. Одеси не припиняли, не призупиняли своєї діяльності та продовжували здійснювати правосуддя.
		Проте сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду починаючи з 14.10.2022р. саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
		В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
		Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
		Позивач вказує що він працював, тобто знаходився у відрядженнях, проте на думку суду вказана обставина не є поважною особливою непереборною обставиною неможливості звернутися до суду з позовом. При цьому навіть якщо з врахуванням дат відряджень , то позивач також пропустив строк без поважних причин зазначений строк оскарження в період 14 по 17 жовтня 2022, з 27 по 31 жовтня 2022, з 12.11.22 по 19.11.22., з 09.12.22 по 11.12.2022р.
		Невиконання вимог процесуального закону щодо оскарження постанови протягом 10 днів в даному випадку з 14.10.2022р. , дня коли йому про це стало відомо, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть слугувати підставою для поновлення строку, а отже не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
		Відповідно до частин третьої, четвертої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		Аналогічний висновок викладено Верховним Судом в його ухвалі від 02 березня 2020 року у справі №420/4352/19 (адміністративне провадження № К/9901/3023/20).
		Верховний Суд у своїй постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 826/14417/18 (касаційне провадження № К/9901/7611/19) зазначив, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
		При цьому, положення «повинна» (яке міститься у статті 122 КАС України) слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
		Схожий висновок викладено Верховним Судом у його постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 140/2513/19 (адміністративне провадження № К/9901/4012/20).
		Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду суд керується практикою Європейського суду з прав людини, яка, в силу приписів частин першої, другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судом як джерело права.
		Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
		Зокрема, у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
		Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
		Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
		Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації процесуальних прав у строк встановлений процесуальним законом та судом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
		Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд про що останнім зазначається, зокрема, в ухвалі від 20 жовтня 2020 року по справі № 640/18388/18.
		За таких обставин суд приходить до висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з підстав, зазначених в заявах позивача про поновлення строку звернення до суду.
		Враховуючи наведене суд вважає що позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України та відповідно до вимог частини третьої статті 123 КАС України.
		Керуючись ст.ст. 2, 5, 118, 121, 122, ч.3. ч.4 ст.123, ч.1 ст. 166, п.8 ч.1 ст. 240, 241, 242-243, 248, 250, 286, 294 КАС України, суд,
		УХВАЛИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання рішення суб`єкта владних повноважень (постанови) у справі про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною - залишити без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
		Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.
		Повний текст ухвали суду складено 09.03.2023 року.
		 
		Суддя                                   Домусчі Л.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...