Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/6149/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 15.03.2023. Зареєстровано: 16.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.03.2023.
Дата набрання законної сили: 22.11.2023
Результат оскарження 22.11.2023 Київський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/761/2572/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023000000000028

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/6149/23
		Провадження №1-кп/761/2572/2023 
		 
		В И Р О К 
		іменем України
		15 березня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючої судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 22023000000000028, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.01.2023 у якому 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Алчевськ Луганської обл., з середньо-технічною освітою, не одружений, реєстрації та проживання АДРЕСА_1 , на теперішній час утримується (тимчасовою проживає) в Державній установі «Табір для тримання військовополонених «Захід 1», раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України, 
		ВСТАНОВИВ
		У березні - квітні 2014 року в м. Донецьк та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.
		В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України 07.04.2014 оголошено «Декларацію про суверенітет Донецької народної республіки» та 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про проголошення державної самостійності Донецької народної республіки», за результатами якого проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»).
		У квітні 2014 року на території Донецької області створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), у складі якої з метою здійснення терористичних актів створені незаконні озброєні підрозділи.
		Крім того, у березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
		В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 27.04.2014 оголошено «Декларацію про суверенітет Луганської народної республіки» та 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про проголошення державної самостійності Луганської народної республіки», за результатами якого проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).
		В подальшому, у квітні 2014 року на території Луганської області створено терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), у складі якої з метою здійснення терористичних актів створені незаконні озброєні підрозділи.
		З метою забезпечення діяльності самопроголошених «ДНР» та «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької та Луганської областей сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ДНР» і «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької та Луганської областей протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Донецької області так званої «ДНР», а на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
		Враховуючи викладене, так звані «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» є стійкими об`єднаннями невизначеної кількості осіб (більше трьох), які створені з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якої здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому у відповідності до п. 16 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією.
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до частини 1 статті 17, частини 1 статті 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Згідно статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
		Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Частиною 1 статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить Автономна республіка Крим (далі - АР Крим), області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»  збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24 лютого 2022 року переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України, Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
		Відповідно до преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією внаслідок збройної агресії Російської Федерації частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Боротьба з іноземною окупацією, відповідно до п. 4 ст.1 ч. І Додаткового протоколу (Протокол I), від 8 червня 1977 року до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 12 серпня 1949 року, є формою збройного конфлікту.
		Також, статтями 17, 65 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Положеннями статті 25 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни, які сприяли терористичній діяльності, несуть відповідальність згідно з законом.
		07.04.2014 за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції.
		Відповідно до Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу Про визнання РФ державою-агресором, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, Верховною Радою України визнано Російську Федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а так звані «ДНР» і «ЛНР» є терористичними організаціями.
		Однак, у порушення наведених актів національного та міжнародного законодавства громадянин України ОСОБА_4 приймав участь у терористичних організаціях «Донецька народна республіка» і «Луганська народна республіка» та сприяв діяльності вказаних терористичних організацій, приймав участь у непердбачених законом збройних формуваннях за наступних обставин.
		З квітня 2014 року на частині території Донецької області групами осіб, котрі здійснювали захоплення адміністративних будівель органів влади та правоохоронних органів області, після незаконного заволодіння зброєю та боєприпасами із зазначених будівель, утворено ряд підрозділів силового блоку терористичної організації «ДНР». Зокрема, до таких підрозділів належить 5 бригада 1 армійського корпусу народної міліції «ДНР» (в/ч НОМЕР_1 з місцем постійної дислокації у АДРЕСА_4.).
		Також з квітня 2014 року на частині території Луганської області групами осіб, котрі здійснювали захоплення адміністративних будівель органів влади та правоохоронних органів області, після незаконного заволодіння зброєю та боєприпасами із зазначених будівель, утворено підрозділів силового блоку терористичної організації «ЛНР». Зокрема, до таких підрозділів належать окремий розвідувальний батальйон 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» (в/ч НОМЕР_2 з місцем постійної дислокації у АДРЕСА_5) та 7 окрема мотострілецька бригада 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» (в/ч НОМЕР_3 з місцем постійної дислокації у АДРЕСА_6).
		ОСОБА_4 усвідомлюючи, що 5 бригада 1 армійського корпусу народної міліції «ДНР» (в/ч НОМЕР_1 з місцем постійної дислокації у АДРЕСА_4.), окремий розвідувальний батальйон 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» (в/ч НОМЕР_2 з місцем постійної дислокації у АДРЕСА_5) та 7 окрема мотострілецька бригада 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» (в/ч НОМЕР_3 з місцем постійної дислокації у АДРЕСА_6) являються підрозділами силового блоку терористичних організації «ДНР» та «ЛНР», в лютому 2017 року перебуваючи у м. Макїівка Донецької обл., усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ДНР» та підрозділів її силового блоку є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, добровільно прийняв рішення щодо вступу до терористичної організації «ДНР», а саме до підрозділу її силового блоку - 5 бригади 1 армійського корпусу народної міліції «ДНР» (в/ч НОМЕР_1 з місцем постійної дислокації у АДРЕСА_2 ) з метою безпосередньої участі в злочинній діяльності вказаної терористичної організації, направленої на дестабілізацію суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, зокрема, шляхом застосування збройної сили проти Збройних сил України та інших військових формувань, задіяних у проведенні антитерористичної операції, де проходив службу спочатку на посаді номера розрахунку - заряджаючого гаубичного самохідного артилерійського дивізіону 3 батареї 5 бригади 1 армійського корпусу народної міліції «ДНР» (в/ч НОМЕР_1 з місцем постійної дислокації у АДРЕСА_4.), а потім на посаді механіка-водія БМП-2 2 взводу 5 роти 2 мотострілецького батальйону 5 бригади 1 армійського корпусу народної міліції «ДНР» (в/ч НОМЕР_1 з місцем постійної дислокації у АДРЕСА_2 ) загалом по лютий 2018 року (точна дата органом досудового розслідування не встановлена).
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, на початку лютого 2019 року (точна дата органом досудового розслідування не встановлена) ОСОБА_4 , перебуваючи у АДРЕСА_5, усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ЛНР» та підрозділів її силового блоку є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, добровільно прийняв рішення щодо вступу до терористичної організації «ЛНР», а саме до підрозділу її силового блоку - окремого розвідувального батальйону 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» (в/ч НОМЕР_2 з м.д. АДРЕСА_5) з метою безпосередньої участі в злочинній діяльності вказаної терористичної організації, направленої на дестабілізацію суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, зокрема, шляхом застосування збройної сили проти Збройних сил України та інших військових формувань, задіяних у проведенні антитерористичної операції, де 05.02.2019 був зарахований до штату, після чого проходив службу на посаді водія - старшого розрахунку командно-штабного автомобіля Р-142 (на базі автомобіля ГАЗ-66) по 2020 рік (точна дата органом досудового розслідування не встановлена). 
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, в 2020 році (точна дата органом досудового розслідування не встановлена) ОСОБА_4 , перебуваючи у АДРЕСА_5, усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ЛНР» та підрозділів її силового блоку є незаконною, спрямована на зміну меж території України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, добровільно прийняв рішення щодо вступу до терористичної організації «ЛНР», а саме до підрозділу її силового блоку - НОМЕР_4 окремої мотострілецької бригади 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» (в/ч НОМЕР_3 з АДРЕСА_3 ), з метою безпосередньої участі в злочинній діяльності вказаної терористичної організації, направленої на дестабілізацію суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, зокрема, шляхом застосування збройної сили проти Збройних сил України та інших військових формувань, задіяних у проведенні антитерористичної операції, де проходив службу спочатку на посаді водія автомобіля УРАЛ-4320 медичного взводу 1 батальйону НОМЕР_4 окремої мотострілецької бригади НОМЕР_5 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» (в/ч НОМЕР_3 з АДРЕСА_3 ), потім на посаді водія автомобіля УРАЛ-4320 взводу зв`язку 2 мотострілкового батальйону 7 бригади 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» (в/ч НОМЕР_3 ), а потім - на посаді кулеметника 2 відділення 2 взводу 5 роти 2 мотострілкового батальйону 7 бригади 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» (в/ч НОМЕР_3 ), загалом до 27.12.2022.
		Вступаючи до терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», приймаючи у них участь та сприяючи їх діяльності, ОСОБА_4 був достовірно обізнаним, що вони мають організаційну структуру військового типу (поділяються на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, який носить формений одяг військового типу), характеризуються наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими досудовим розслідуванням особами здійснюється єдине керівництво зазначеними збройними формуваннями), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), мають воєнізований характер завдань та методів (здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України й інших військових формувань України, задіяних у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей України) та ставлять перед собою специфічні завдання (утримання території окремих районів Донецької та Луганської областей, тимчасово не підконтрольних органам державної влади України, встановлення на території цих районів Донецької та Луганської областей військового стану (перевірка документів у осіб, чергування з вогнепальною зброєю на підконтрольних об`єктах, обладнання на території зазначених районів Донецької та Луганської областей так званих «блок постів» для здійснення збройного опору Збройним Силам України й іншим військовим формуванням України) та мають для цього відповідні матеріальні засоби, а саме: вогнепальну зброю - автомати, бойові припаси (патрони) та військову техніку.
		Приймаючи участь в терористичних організаціях «ДНР» і «ЛНР» та сприяючи їх діяльності, перебуваючи у складі підрозділів їх силового блоку, а саме у складі 5 бригади 1 армійського корпусу народної міліції «ДНР» (в/ч НОМЕР_1 з місцем постійної дислокації у АДРЕСА_2 ), окремого розвідувального батальйону 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» (в/ч НОМЕР_2 з м.д. АДРЕСА_5) та 7 окремої мотострілецької бригади 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» (в/ч НОМЕР_3 з АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 з лютого 2017 року по 27.12.2022 (точний період досудовим розслідуванням не встановлено) ніс службу у складі вищезазначених підрозділів, виконував накази командирів та здійснював виїзд на полігони для проведення навчань, в т.ч. із проведенням бойових стрільб, здійснював несення внутрішньої військової служби у складі караулів та добових нарядів, проводив обслуговування ввіреного озброєння та техніки, а також здійснював виїзди на бойові завдання безпосередньо біля лінії зіткнення, в ході яких виконував перевезення особового складу, боєприпасів, паливо-мастильних матеріалів та провізії; здійснював налагодження та забезпечення зв`язку, а також проводив перевезення евакуйованих осіб з числа поранених та загиблих осіб.
		При цьому, ОСОБА_4 використовував позивний «Трєфа», був забезпечений військовою формою одягу, військовим спорядженням, вогнепальною зброєю, бойовими припасами до неї та отримував грошові кошти за участь у вказаних терористичних організаціях.
		Крім цього, 15 лютого 2022 року Державна дума РФ звернулася до Президента РФ з проханням визнати незалежність «самопроголошених Донецької та Луганської народних республік». 
		18 лютого 2022 року керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей повідомлено про проведення евакуації місцевого населення тимчасово окупованих територій України до Ростовської області.
		19 лютого 2022 року вказаними особами було оголошено загальну мобілізацію жителів тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.
		21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до Президента РФ з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.
		Цього ж дня Президент РФ підписав указ про визнання незалежності Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.
		22 лютого 2022 року Президент РФ підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані Державною думою та Радою Федерації РФ. 
		23 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до Президента РФ з проханням надати допомогу у відбитті воєнної агресії «українського режиму щодо населення» Донецької та Луганської народних республік.
		24 лютого 2022 року о 5 годині Президент РФ оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні.
		В подальшому цього ж дня ЗС РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, віроломно здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами ЗС та іншими військовими формуваннями РФ здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		У період з 5 години 24 лютого 2022 року підрозділи ЗС та інші військові формування РФ здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
		Незважаючи на вищевказані обставини, викликані збройною агресією Російської Федерації, ОСОБА_4 , будучи громадянином України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив державну зраду, тобто діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту.
		24.02.2022, з метою реалізації вказаного злочинного умислу ОСОБА_4 , приймаючи активну участь в терористичній організації «ЛНР» та сприяючи її діяльності, перебуваючи у складі не передбаченого законом її збройного формування - 7 окремій мотострілецькій бригаді 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» (в/ч НОМЕР_3 з м.д. АДРЕСА_6), ОСОБА_4 , проходячи т.зв. «службу за контрактом» в підрозділах 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР», здійснив перехід на бік окупаційних сил Російської Федерації.
		В подальшому, ОСОБА_4 у період з 24.02.2022 по 27.12.2022, перебуваючи спочатку на посаді водія автомобіля УРАЛ-4320 взводу зв`язку 2 мотострілкового батальйону 7 бригади 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» (в/ч НОМЕР_3 ), а потім - на посаді кулеметника 2 відділення 2 взводу 5 роти 2 мотострілкового батальйону 7 бригади 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» (в/ч НОМЕР_3 ), маючи т.зв. «військове звання» «єфрейтор», використовуючи позивний «Трєфа», будучи забезпеченим військовою формою одягу, військовим спорядженням, вогнепальною зброєю, бойовими припасами до неї та отримуючи грошові кошти за участь у вказаному не передбаченому законом збройному формуванні терористичної організації «ЛНР», приймав активну участь у збройному вторгненні РФ, шляхом ведення бойових дій проти Сил оборони України.
		Таким чином, ОСОБА_4 , будучі громадянином України, здійснив діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а саме перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, таким чином вчинивши державну зраду, а також взяв участь у терористичній організації, крім того, взяв участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування, тобто скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 111 КК України, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України.
		ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111 КК України, ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК України, визнав повністю та розказав про обставини скоєного так, як зазначено в обвинувальному акті.
		Так, ОСОБА_4 пояснив, що до 2017 рок він отримував середньо-технічну освіту, після закінчення коледжу, його товариш, вступив до лав «ДНР», він також за його прикладом вирішив так вчинити, у зв`язку із чим, звернувся до військомату, де ним було укладено контракт строком на один рік на проходження служби у так званій «народній міліції днр», після чого почав проходити військову службу у складі 5 бригади 1 армійського корпусу народної міліції «ДНР», за що отримував грошову винагороду. Через рік, після закінчення контраку він працював на території рф. Повернувшись до місця проживання, до «ЛНР», він уклав контракт про проходження військової служби у «ЛРН», після чого проходив її у складі окремого розвідувального батальйону 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» та 7 окремої мотострілецької бригади 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР». Обвинувачений зазначив, що укладення контрактів було його свідомим рішенням, під час несення служби він виконував різні обов`язки від заряджаючого САУ та водія-механніка до зв`язківця. Після повномаштабного вторгнення рф на територію України, розповів, що у зв`язку з виконанням своїх службових обов`язків, перебував у різних населених пунктах Донецької та Луганської областей, зокрема у грудні 2022 року його підрозділ перебував у місті Соледар, де 23.12.2022 року їх замінили члени ПВК «Вагнер», він самостійно вивів свій підрозділ з під Соледару, в подальшому, 25.12.2022 їх перемістили під Лисичанськ, але ситуація там була несприятливою, він це зрозумів, оскільки два дні він та його підрозділ перебували під постійним вогнем з боку ЗСУ, було багато загиблих, через певний час вони опинилися у кільці, вважає, що у нього та його товаришів по службі, не було іншого виходу ніж здатися у полон, що вони і зробили після того, як їх вияли військові ЗСУ. Також вказав, що за несення служби, у зв`язку із укладенням контрактів, він отримував відповідну військову форму, грошове забезпечення, яке після серпня 2022 року піднялося до рівня 178000 рублів у місяць. Щодо вчинених ним дій, щиро кається та просить вибачення, у разі обміну та повернення додому, запевних суд про відсутність намір повернутися до лав незаконних збройних формувань. Також вказав, що у полон разом із ним потрапили ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інші особи. 
		Таким чином, ОСОБА_4 не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч.1 ст.111 КК України, ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК України, винним визнав себе повністю. Пояснив, що розкаявся у тому, що зрадив Батьківщину, брав участь у незаконному збройному формуванні та приймав участь у терористичній організації, вказував, що він розуміє свою вину в частині покарання поклався на розсуд суду, оскільки розуміє протиправність своїх вчинків, за які готовий нести відповідне покарання.
		Показання обвинуваченого ОСОБА_4 повністю відповідають фактичним обставинам справи, які викладені в обвинувальному акті. Суд такі показання вважає логічними, послідовними і правдивими, наданими останнім добровільно. Крім того, суд враховує, що така позиція обвинуваченого була сталою протягом як досудового розслідування, так і судового розгляду, під час якого ОСОБА_4 послідовно визнав свою вину та висловлював жаль щодо такого вчинку.
		Наведене свідчить про щире каяття ОСОБА_4 .
		Крім того, вина ОСОБА_4 підтверджується наступними доказами, безпосередньо та детально дослідженими у судовому засіданні, а саме:
		- даними, що містяться у копії паспорту серії НОМЕР_6 , що доводять факт наявності у обвинуваченого українського громадянства, а відтак і наявність правового зв`язку у обвинуваченого з Україною, що виявляється у взаємних правах та обов`язках, зокрема обов`язку ОСОБА_4 здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України;
		- даними протоколів пред`явлення особи до впізнання, так слідчим ОСОБА_9 така слідча дія проведена за участі свідка ОСОБА_6 - 08.02.2023 року, а свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - 09.02.2023. Вказані свідки серед пред`явлених їм до впізнання фото осіб чоловічої статі, кожен окремо, вказали на фото, на якому зображено ОСОБА_4 та зазначили, що з останнім вони познайомилися у листопаді 2022 у м. Соледар, де проходили разом службу у 5 роті 2 мотострілкового батальону 7 бригади 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР», обвинувачений був зв`язківцем, та разом із обвинуваченим свідки потрапили у полон 27.12.2023 неподалі населеного пункту Білогорівка, що цілком узгоджується із показаннями які надавав суду сам обвинувачений;
		- даними довідки медичної частини №50 філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України», зі змісту якої вбачається, що за наслідками обстеження обвинуваченого, по прибуттю останнього до ДУ «Табір для тримання військовополонених «Захід №1»», у лікаря - психіатра 17.01.2023 року, ОСОБА_4 був визнаний психічно здоровою особою, тобто не є неосудною особою;
		- даними з матеріалів особової справи військовополоненого ОСОБА_4 , з яких вбачається, що він мав звання єфрейтора, зв`язківця 7 бригади, 2 батальону 5 роти, 2 взводу 2 відділення в/ч НОМЕР_3 , під час здачі в полон був частково одягнений у форменний одяг, що підтверджує участь обвинуваченого ОСОБА_4 у незаконному збройному формуванні терористичної організації «лнр».
		Так, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Коробов проти України» (Заява № 39358/03) наголошує на тому, що при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може виплавати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
		Суд, розглянувши справу відповідно до положень ст. 337 КПК України, оцінюючи надані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом та вимогами найвищих стандартів доказування, приходить до висновку про належність, допустимість та достовірність вказаних вище доказів, а їх сукупність є достатньою для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, поза розумним сумнівом.
		Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111 КК України, ч.1 ст.258-3, ч. 2 ст. 260 КК України, а саме: у вчиненні державної зради - діяння, умисно скоєного громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України у формі переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, в участі у терористичній організації, в участі у діяльності не передбаченого законом збройного формування.
		Призначаючи обвинуваченому міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного, ставлення ОСОБА_4 до вчиненого, яке полягає у визнанні вини та щиросердному розкаянні, дані, які характеризують його особу.
		Так, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України ОСОБА_4 вчинив особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, а також тяжкий та особливо тяжкий злочини проти громадської безпеки. При цьому судом враховується, що ОСОБА_4 , будучи громадянином України за народженням, маючи правовий зв`язок з Україною, що знаходить свій вияв у взаємних правах та обов`язках, будучи зобов`язаним здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, в порушення зазначених зобов`язань здійснив державну зраду, а саме вчинив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, свідомо уклавши контракт про проходження військової служби у, так званій, «народній міліції днр» та в подальшому у «народній міліції лнр» задля покращення свого матеріального становища, при цьому ОСОБА_4 вступивши до терористичної організації «днр» та згодом «лнр», брав активну участь у їх діяльності. Зокрема, він, будучи одним із учасників силового блоку вказаних організацій, вступив до непередбачених законом збройних формувань, що є підрозділом терористичної організації «днр» та «лнр», у яких займав відповідну посаду. Наведені обставини свідчать про підвищену суспільну небезпеку скоєних ОСОБА_4 злочинів.
		Також при призначенні покарання судом враховуються дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не одружений, має постійне місце проживання, стан його здоров`я.
		До обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд відносить щире каяття.
		Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
		Метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		З урахуванням вищевикладеного, конкретних обставин скоєння злочинів та підвищеної суспільної небезпеки скоєного, особи обвинуваченого, наявності однієї обставини, яка пом`якшує покарання, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкціями ч. 1 ст. 111 КК України, ч. 1 ст. 358-3, ч. 2 ст. 260 КК України, з конфіскацією усього майна, яке є у власності засудженого, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, та не знаходить підстав для застосування положень ст. ст. 69,75 КК України при призначенні покарання.
		Так, враховуючи відсутність обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, з урахуванням особи винного, тієї обставини, що останній вчинив кримінальні правопорушення, які складають сукупність тяжкого та особливо тяжких злочинів, зокрема і проти основ національної безпеки України, суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом.
		Також, враховуючи обставини даного конкретного кримінального провадження, а також вимоги чинного законодавства, відповідно до якого звільнення від покарання з випробуванням (ст. 75 КК України) можливе лише у разі засудження особи до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, суд приходить до висновку, що у даному випадку відсутні правові підстави для застосування положень ст. 75 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_4 . Відповідно до положень ч.1 ст.70 КК України покарання ОСОБА_4 за вчинення цих кримінальних правопорушень необхідно визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
		Цивільний позов у справі не заявлений, процесуальні витрати, речові докази відсутні.
		Відомості про застосування запобіжного заходу до обвинуваченого суду не надано, із клопотаннями про його застосуванням сторона обвинувачення до суду не зверталась. Отже, питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та виходячи з того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
		Керуючись ст. ст. 2, 7, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532 КПК України, суд
		УХВАЛИВ 
		ОСОБА_4  визнати винуватим за ч.1 ст.111 КК України, ч. 1 ст. 258-3, ч.2 ст. 260 КК України і призначити покарання:
		- за ч. 1 ст. 111 КК України у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є у власності засудженого;
		- за ч. 1 ст. 258-3 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є у власності засудженого;
		- ч.2 ст. 260 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є у власності засудженого.
		Згідно положень ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити до відбуття  ОСОБА_4  покарання у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є у власності засудженого.
		Строк відбування покарання  ОСОБА_4  обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.
		На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуюча суддя                                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...