Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 626/1334/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.03.2023.
Дата набрання законної сили: 09.03.2023
Номер судового провадження: 51-3340км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018220350000261

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		09 березня 2023  року
		м. Київ
		справа № 626/1334/18
		провадження № 51-3340 км 22 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:  
		 
		головуючого                                              ОСОБА_1 ,
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,     
		за участю:
		секретаря судового засідання               ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                    ОСОБА_5 , 
		засудженого                                                ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),                                                        
		                                                              
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника                  ОСОБА_7  на вирок Красноградського районного суду Харківської області                        від  07 лютого 2022 року   та  ухвалу Полтавського апеляційного суду                                   від  26 липня 2022  року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220350000261,  за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_6 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя  АДРЕСА_1 , громадянина України,  раніше не судимого,  
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.  
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Красноградського районного суду Харківської області від 07 лютого                 2022 року   ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України   до покарання у виді позбавлення волі на строк  8 років. 
		Строк відбування покарання постановлено рахувати з 07 лютого 2022 року.
		Зараховано у строк покарання період попереднього ув`язнення з  01 травня 2018 року по 07 листопада 2018 року,  з розрахунку день за день. 
		Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
		Ухвалою Полтавського  апеляційного суду від 26 липня 2022 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
		За вироком суду  встановлено, що ОСОБА_6 ,  01 травня 2018 року  близько 01:00  години, знаходячись поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно,   на ґрунті  раптово виниклих неприязних відносин,  реалізуючи умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, наніс  ОСОБА_8 множину ударів кулаками і ногами в обличчя та тулуб, спричинивши йому  тяжкі тілесні ушкодження від яких  потерпілий помер.
		Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 та просить призначити новий розгляд в суді першої інстанції.   
		Рішення судів вважає незаконними та необґрунтованими, оскільки вина засудженого   у вчиненні інкримінованого злочину не доведена, а висновки про його винуватість  ґрунтуються на недопустимих доказах.
		Посилання у рішеннях на визнання ОСОБА_6 своєї вини під час судово-медичної експертизи суперечить вимогам ч.4 ст.95 КПК України.
		Місцевий суд, всупереч ст.95 КПК України,  послався у вироку на показання свідків, дані ними на досудовому слідстві.   
		Огляд на визначення стану сп`яніння та судово-медична експертиза                    ОСОБА_6 проведені  до внесення відомостей в  ЄРДР. 
		Повідомлення про підозру від 01 травня 2018 року  вручено за відсутності захисника. 
		Суд апеляційної інстанції, всупереч вимог ст.404 КПК України, допущені порушення проігнорував, повторно не дослідив обставини, досліджені місцевим судом з порушенням, крім того, не дав відповідей на доводи апеляційної скарги сторони захисту  та не навів підстав, з яких скаргу визнано необґрунтованою. 
		В решті захисник наводить доводи, які стосуються оскарження фактичних обставин справи, дає власну оцінку доказам.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Засуджений ОСОБА_6 , в суді касаційної інстанції, підтримав вимоги касаційної скарги та просив задовольнити. 
		Прокурор ОСОБА_5 , в судовому засіданні, посилаючись на безпідставність доводів скарги сторони захисту, вважав, що вона  не підлягає до задоволення. 
		Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
		Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		За змістом ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок, а виходить із обставин, установлених цими судами.
		Таким чином, доводи захисника щодо оскарження фактичних обставин справи та надання власної оцінки доказам  не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Натомість, вказані обставини перевірялись апеляційним судом.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам.
		Тому доводи захисника про незаконність та необґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, оскільки  вина ОСОБА_6 не доведена поза розумним сумнівом, не заслуговують на увагу.
		Місцевим судом у вироку зазначено, що вина ОСОБА_6 у вчиненні ним  інкримінованого злочину повністю доведена: показаннями свідків   ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є працівниками залізничного вокзалу та були очевидцями конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, що виник спочатку в самому приміщені вокзалу, де вони намагалися їх заспокоїти, однак через недопустиму поведінку  змушені були просити їх покинути приміщення, проте, конфлікт продовжився на вулиці, в ході якого ОСОБА_6 придавив ОСОБА_8 за шию, а потім вони вдвох пішли в напрямку міста; показаннями свідка ОСОБА_11 , який повідомив, що  приблизно о 01:00 годині 01 травня 2018 року по вулиці Преображенській в                   м. Краснограді Харківської області   помітив двох чоловіків, один з них -                  ОСОБА_8  лежав на тротуарі, голова була на бордюрі, мав ознаки тілесних ушкоджень, а інший - ОСОБА_6 намагався привести його до тями; даними висновків судово-медичних експертиз, які підтверджують, ступінь тяжкості отриманих   ОСОБА_8  тілесних ушкоджень, їх кількість та причину його смерті; висновком судово-медичного експерта про наявність в обвинуваченого на правій руці  садна та синця, які могли виникнути від дії тупих предметів за механізмом удар, стискання, удар-стискання; показаннями експерта ОСОБА_12 про те, що в ході проведення експертизи  оглядала обвинуваченого                         ОСОБА_6 , який повідомив  обставини отримання ним тілесних ушкоджень на правій руці,  а саме під час конфлікту з потерпілим ОСОБА_8 ; а також іншими доказами.  
		Місцевий суд, дотримуючись положень ст. 94 КПК України,  оцінив усі докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого переконання про те, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,  доведена поза розумним сумнівом. 
		Крім того, суд першої інстанції  всебічно перевірив версію сторони захисту про  непричетність ОСОБА_6 до вчиненого та обґрунтовано визнав її такою, що суперечить встановленим фактичним обставинам. Переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника, апеляційний суд погодився із таким висновком, зазначив, що ця версія не підтверджена доказами. 
		Верховний Суд неодноразово вказував, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено, і обвинувачений є винуватим у цьому. Це питання має вирішуватися на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Стандарт доведення зводиться до того, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		У судових рішеннях судами першої і апеляційної інстанцій наведено переконливі аргументи, чому вони визнали обвинувачення доведеним поза розумним сумнівом та чому не взяли до уваги те пояснення події, що надала сторона захисту.
		Що стосується доводів про порушення вимог ч.4 ст.95 КПК України тому, що в судових рішеннях наявні посилання  на визнання ОСОБА_6 своєї вини під час судово-медичної експертизи, то слід вказати наступне.  
		Згідно із ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які було отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати свої рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		З вироку місцевого суду убачається, що суд не посилався як на доказ винуватості ОСОБА_6 на його пояснення дані експерту під час судово-медичної експертизи,  а лише процитував у вироку протокольну частину,  де експертом зазначено обставини, повідомлені ОСОБА_6 ,  щодо  отримання  садна та синця  на правій руці. При цьому, надаючи оцінку висновку експерта                                      № 12-14/95-КР/18 від  01 травня 2018 року,  суд у своєму рішенні послався виключно на підсумки висновку, сформульовані експертом на підставі результатів виконаної експертизи, щодо  ступеня тяжкості тілесних ушкоджень отриманих  обвинуваченим.
		Крім того, допитана судом із дотриманням вимог ст.356 КПК України експерт ОСОБА_12 роз`яснила складений нею висновок за результатами судово-медичної експертизи  ОСОБА_6 та зазначила, що під час огляду освідуваний повідомив їй обставини отримання ним тілесних ушкоджень на правій руці,  які вона відобразила у протокольній частині висновку.   
		Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, затвердженою наказом МОЗ України   від 17.01.95 р. N 6, закріплено вимоги до оформлення висновку судово-медичного експерта та в п.3.3 зазначено, що в  обставинах   справи   викладаються   відомості,   якінеобхідні судово-медичному  експерту  при  виконанні експертизи та  складанні підсумків:  слідчі  дані,  зміст  медичних   документів, опитування та скарги особи, яку оглядають тощо.
		 
		При цьому, вступна частина, обставини справи та дослідна частина, разом   складають протокольну частину висновку експерта,  підписуються судово-медичним  експертом  та  особами,   які   були  згадані у вступній частині (п.3.5 Інструкції).  
		 
		Тобто експерт, виконуючи свій професійний обов`язок,  діяла відповідно до вимог  вказаної Інструкції.  В суді експерт висловлювалась  щодо певного факту, який вона сприймала особисто, тому порушень ст.95, 97  КПК України не встановлено.
		 
		Посилання адвоката  у касаційній скарзі на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 26 квітня 2018 року (справа № 135/1530/16-к)  є нерелевантним, оскільки вказане рішення було ухвалено судом касаційної інстанції з урахуванням конкретних обставин, які суттєво відрізняються від встановлених обставин у даному кримінальному провадженні. 
		Твердження захисника ОСОБА_7  про те, що місцевий суд послався у вироку на показання свідків, дані ними на досудовому слідстві, безпідставні. 
		Відповідно до ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо.                               
		За змістом кримінального процесуального закону деталізація засади безпосередності передбачає безкомпромісну і категоричну заборону суду використовувати позасудові показання (свідчення) особи без їх безпосереднього сприйняття. Під час розгляду даного кримінального провадження, місцевий суд цієї засади дотримався. 
		Як убачається із матеріалів справи, суд першої інстанції при постановленні вироку, в обґрунтування доведеності винуватості ОСОБА_6   послався на показання свідків: ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , яких безпосередньо допитував в судовому засіданні, що підтверджується журналом та звукозаписом судового засідання. Суд поклав в основу вироку лише ті показання, які сприймав безпосередньо.
		Доводи захисника про те, що огляд  на визначення стану сп`яніння та судово-медична експертиза   ОСОБА_6 проведені  до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань   неприйнятні.    
		Матеріалами провадження підтверджено, що ОСОБА_6 був виявлений працівниками поліції на місці події,  де знаходився труп  потерпілого ОСОБА_8 . Відповідно до експертного висновку №12-14/95-КР/18  дослідження обвинуваченого було розпочато 01 травня 2018 року о 12:30 год., тобто після внесення  відомостей до ЄРДР. 
		Щодо доводів адвоката про те, що повідомлення про підозру від 01 травня 2018 року  вручено ОСОБА_6 за відсутності захисника,  слід зазначити таке.  
		Загальний  порядок повідомлення про підозру закріплено у Главі 22 КПК України, яка не містить будь-яких застережень про необхідність залучення захисника при здійсненні повідомлення особі про підозру.  
		Із матеріалів кримінального провадження слідує, що 01 травня 2018 року   ОСОБА_6 вручено  повідомлення про підозру та у цей же день йому було призначено захисника ОСОБА_13 . Надалі,  25 червня 2018 року,  ОСОБА_6 вручено повідомлення про зміну підозри,  яке відбулося за участі його захисника. 
		Заслуговує на увагу той факт, що обставини цього кримінального провадження не були  такими, що відповідно до вимог ст. 52 КПК України  вказували на обов`язкову участь захисника.
		Посилання адвоката як на підставу для скасування ухвали,  на порушення  апеляційним судом вимог ст.404 КПК України, через те, що суд повторно не дослідив обставини, досліджені місцевим судом з порушенням,   не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.
		Нормами  ст. 404 КПК України чітко регламентовано,  що за клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх неповністю або з порушеннями; апеляційний суд може дослідити докази, які не досліджувалися місцевим судом, виключно в разі, якщо учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		Із матеріалів провадження встановлено, що захисник   ОСОБА_7 ні в апеляційній скарзі, ні безпосередньо в суді апеляційної інстанції, не  заявляв клопотань про повторне дослідження доказів та не наводив   обґрунтувань того, що докази були досліджені судом першої інстанції не повністю чи з порушеннями, а підстав, передбачених частиною третьою статті 404 КПК  України, для повторного їх дослідження апеляційним судом встановлено не було, тому суд їх повторно не досліджував.
		Обмежившись аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції, апеляційний суд не порушив установленого законом порядку апеляційного розгляду. За результатами перегляду вироку, суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою зазначених доказів, даною місцевим судом, а відтак застосована ним процедура не суперечила встановленій статтею 23 КПК України  засаді безпосередності судового розгляду.
		При цьому, апеляційний суд у межах, установлених ст. 404 КПК України, та у порядку, визначеному ст. 405 цього Кодексу, перевірив усі доводи апеляційних скарги  сторони захисту  та визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі відповідно до вимог    ст.419 КПК України  мотиви на їх спростування.
		Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та належним чином  вмотивованою, адже в повній мірі відповідає  вимогам статей 370, 419                  КПК України, тому  касаційні доводи  захисника в цій частині теж неприйнятні.
		Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, а тому підстав для задоволення скарги сторони захисту немає.
		Беручи до уваги викладене та, керуючись статтями 434, 436, 441,442 КПК України, Суд вважає, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни.
		З цих підстав Суд ухвалив:
		Вирок Красноградського районного суду Харківської області від   07 лютого 2022 року   та ухвалу Полтавського апеляційного суду від   26 липня 2022 року щодо ОСОБА_6  залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                                    ОСОБА_2                                     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...