Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/7582/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2023.
Дата набрання законної сили: 15.03.2023
Номер судового провадження: 61-1706ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		15 березня 2023 року  
		м. Київ 
		 
		справа № 202/7582/18
		провадження № 61-1706св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 , 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Биліни Т. І., Максюти Ж. І.,
		 
		Історія справи
		Короткий зміст позову
		 
		У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про усунення від спадкування. 
		 
		Позов мотивований тим, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була сестрою позивача та інвалідом І групи з дитинства. Після смерті сестри позивач пішов до моргу з метою забрати тіло та поховати сестру, де йому стало відомо про відповідача, який мав при собі довіреність на розпорядження усім майном, що належало спадкодавцю, а саме, квартирою АДРЕСА_1 та заповіт складений на ім`я відповідача.
		 
		Позивач зазначав, що йому стало відомо, що спадкодавець жила у жахливих умовах, відповідач неодноразово катував та знущався над спадкодавцем. У зв`язку із чим, позивач переконаний, що заповіт на спірну квартиру було підписано спадкодавцем під погрозою застосування насилля. Відносини, що склались між спадкодавцем та відповідачем були предметом обговорення у програмі «Говорить Україна», яка вийшла на телеканалі Україна 01 липня 2016 року. Під час вказаної телепередачі відповідач визнав, що підтвердили також і свідки, що у грудні 2015 року, після купання, відповідач вивіз померлу на вулицю, де тримав її на 20 градусному морозі роздягненою доки та не погодилась виконати його розпорядження. З 01 липня 2016 року, після виходу на телеканал вказаної передачі, відповідач виїхав з приміщення померлої та більше не повертався, тим самим залишив сестру у безпорадному стані.
		 
		Позивач уважав, що у відповідача немає законних підстав для отримання спадщини після смерті ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_2 ухилявся від надання допомоги спадкодавцю у період перебування у безпорадному стані та вчинив відносно неї кримінальне правопорушення, що є підставою для усунення від права на спадкування.
		 
		ОСОБА_1 просив:
		усунути від права на спадкування ОСОБА_2 на спадкове майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
		 
		Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська в склад судді: Кухтіна Г. О., від 26 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		 
		Усунуто від права на спадкування ОСОБА_2 на спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 66,7 кв. м в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
		статтею 1224 ЦК України, в тому числі, передбачено, що не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ;
		безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Спадкодавець була інвалідом 1 групи з дитинства (ДЦП), потребувала постійної сторонньої допомоги. З дослідженого судом відеозапису було встановлено, що не заперечувалось відповідачем, що померла жила у жахливих умовах, відповідач катував та знущався над померлою, так у грудні 2015 року, після купання, відповідач вивіз померлу на вулицю, де тримав її на 20 градусному морозі роздягненою доки та не погодилась виконати його розпорядження, на тілі померлої постійно були гематоми та синці, вона скаржилась своїм подругам на дії з боку відповідача. Відповідач, у свою чергу, мотивував свою поведінку тим, що з людиною-інвалідом дуже важко жити. Відповідач, користуючись безпорадним станом померлої, та залежністю останньої від нього, припускався до дій/вчиняв дії що, очевидно, загрожували її життю та здоров`ю. Також у діях відповідача судом встановлено бездіяльність (ухилення) від надання допомоги спадкодавцеві, яка через тяжку хворобу та каліцтво була у безпорадному стані. Тому позов підлягає задоволенню.
		 
		Додатковим рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська в склад судді: Кухтіна Г. О., від 12 жовтня 2022 року Доповнено резолютивну частину рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2022 року наступним змістом: «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в розмірі 705 грн».
		 
		Додаткове рішення мотивоване тим, що:
		як встановлено із матеріалів цивільної справи, 26 вересня 2022 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від спадкування за заповітом, яким позовні вимоги задоволено повністю;
		під час складання тексту рішення, а саме його резолютивної частини, судом не було зазначено про стягнення судових витрат. В зв`язку із чим, суд вважав за необхідне ухвалити додаткове рішення, яким вирішити це питання.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 26 вересня 2022 року та додаткове рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення.
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від спадкування за заповітом відмовлено.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 057,20 грн.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
		звернувшись з цим позовом, ОСОБА_1 , який є двоюрідним братом спадкодавця та спадкоємцем п`ятої черги за законом, посилався на наявність підстав, визначених частиною першою та частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, для усунення відповідача як спадкоємця за заповітом, від права на спадкування, оскільки ОСОБА_2 ухилявся від надання допомоги ОСОБА_4 у період її перебування у безпорадному стані та вчинив відносно неї кримінальне правопорушення;
		для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Крім того, при розгляді такої справи суду належить з`ясувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу. Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Перелічені та надані до позовної заяви ОСОБА_1 докази, таких обставин і фактів не доводять;
		з досліджених матеріалів справи також встановлено, що в провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебувала справа № 202/2387/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним. Позивач ОСОБА_1 просив визнати недійсним заповіт від 16 травня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Яковлевою І. М., згідно з яким ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_2 належну їй квартиру АДРЕСА_1 (т.1., а.с.50-52). В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 у позовній заяві у справі № 202/2387/17 посилався на ті самі обставини, що у позовній заяві по справі про усунення від спадкування, та вказував, що враховуючи психофізичний стан, складання заповіту його сестри ОСОБА_4 знаходилася в уразливому стані, в стані емоційної напруги під примусом та жорстоким поводження з боку ОСОБА_2 і цей стан вплинув на прийняття нею рішення складання заповіту і можливості усвідомлено прийняти рішення і реалізувати його своїми діями (т. 1, а. с. 78-80, 168-170). Відповідно до частини четвертої та п`ятої статті 82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі ,що набрало законної сили ,не доказуються при розгляді справі, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі ,що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участь у справі, в якій такі обставини були встановлені;
		рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2018 року у справі № 202/2387/17, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, встановлено, що ОСОБА_2 не застосовував до ОСОБА_4 фізичне насильство, а тим більше не вчиняв кримінальних правопорушень, що посягають на її життя та здоров`я, на що ОСОБА_5 посилається при зверненні з позовом в справі про усунення від спадкування. Зокрема, на підтвердження цих обставин з боку позивача не надано жодного доказу;
		позивачем ОСОБА_1 до позовної заяви надана копія відеозапису передачі «Говорить Україна» від 01 липня 2016 року. Проте, на відеозаписі зафіксовані відомості які повідомляють фізичні особи, що допитувались судом у справі № 202/238/17 та не підтвердили ті відомості, що зафіксовані на відеозаписі в ході їх допиту судом, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень;
		з урахуванням суті і підстав права спадкування, не можуть бути спадкоємцями ні за законом,ні за заповітом особи ,які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя (частин перша статті 1224 ЦК України). З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_2 був притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення дій, що загрожували життю та здоров`ю ОСОБА_4 . Покази, на які посилається в позовній заяві ОСОБА_1 , подруги сестри ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які давали свідчення під час передачі «Говорить Україна», не є допустимим доказом, в розумінні частини другої статті 79 ЦПК України, а тому не можуть бути покладені в основу рішення, як вчинення відносно ОСОБА_4 кримінального правопорушення;
		доводи позивача про те, що в період з 01 червня 2016 року по 18 лютого 2017 року відповідач ухилявся від обов`язку надавати майнову та моральну допомогу ОСОБА_4 , свідчить лише про суб`єктивне сприйняття позивачем обов`язку відповідача ОСОБА_2 , та не може слугувати безумовним доказом умисного ухилення останнім від надання допомоги спадкодавцеві, який був у безпорадному стані;
		оцінивши докази по справі в їх сукупності, апеляційний суд вважав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спадкодавець перебував у безпорадному стані та потребував допомоги саме від відповідача, а останній, у свою чергу, умисно ухилявся від надання такої допомоги. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від права на спадкування. А тому, суд першої інстанції помилково задовольнив позов ОСОБА_1 про усунення ОСОБА_2 від права спадкування, оскільки підставою для усунення від права на спадкування, на підставі частини п`ятої статті 1224 ЦК України, є сукупність обставин, які позивачем доведено не було. Не доведеними також є і вимоги позивача про усунення від права на спадкування у зв`язку із вчиненням відповідачем замаху на життя спадкодавця. І з цього, приводу є обґрунтованими доводи апеляційної скарги. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. З урахуванням скасування рішення суду першої інстанції додаткове рішення суд від 12 жовтня 2022 року про стягнення судових витрат підлягає скасуванню.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		05 лютого 2023 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року, в якій просив: оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		суди не залучили до участі у справі ОСОБА_8 і ухвалили рішення про його права та інтереси. Предметом спору у цій справі є усунення від спадкування за заповітом ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_8 є рідним дядьком ОСОБА_4 і є спадкоємцем за законом третьої черги. ОСОБА_8 вчасно подав заяву про прийняття спадщини та має обґрунтовані очікування на одержання спадщини за законом. Суд апеляційної інстанції відмовив у відстороненні ОСОБА_2 від спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , не залучивши до участі у справі спадкоємця за законом ОСОБА_8 , який є зацікавленим у вирішенні спору. Постанова апеляційного суду безпосередньо вливає на можливість реалізації ОСОБА_8 спадкових прав та фактичного одержання спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_8 є ініціатором спору до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним у справі № 202/10931/22. Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем лише п`ятої черги, оскільки є двоюрідним братом ОСОБА_8 та у разі усунення ОСОБА_2 від спадкування за заповітом, саме ОСОБА_8 , як спадкоємець за законом третьої черги, має першочергове право на одержання спадкового майна. Тому ОСОБА_8 як спадкоємець найближчого споріднення повинен був залучений до участі у справі;
		факт насильства не обов`язково має бути встановлений вироком суду, встановленим у кримінальній справі. Висновок апеляційного суду, що відносно ОСОБА_2 не існує жодного кримінального провадження щодо вчинення відносно ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, не відповідає дійсності. Частина шоста статті 1224 ЦК України розповсюджується на всі випадки усунення спадкоємців від спадкування (частини перша-п`ята статті 1224 ЦК України), незалежно від природи такого спадкування (за законом чи за заповітом). Саме про замах на життя посилалась ОСОБА_4 , як спадкодавець, зазначаючи у своїй заяві про злочин від 30 травня 2016 року, що її співмешканець ОСОБА_2 протягом трьох років знущається з неї та наносить їй тілесні ушкодження, що було встановлено у ході судового слідства. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 жила у жахливих умовах, відповідач катував та знущався над померлою. У грудні 2015 року, після купання, відповідач вивіз померлу на вулицю, де тримав її на 20 градусному морозі роздягненою доки та не погодилась виконати його розпорядження. На тілі померлої постійно були гематоми та синці. Вона скаржилась своїм подругам на дії з боку відповідача. Відповідач, у свою чергу, мотивував свою поведінку тим, що з людиною інвалідом дуже важко жити. Встановивши обставини катування та знущання з боку ОСОБА_2 над ОСОБА_4 , у тому числі після укладення заповіту 16 травня 2014 року, суд обґрунтовано застосував положення статті 1224 ЦК України та задовольнив позов;
		ОСОБА_2 , взявши на себе обов`язок по догляду за ОСОБА_4 , оскільки проживав з нею, будучи єдиним спадкоємцем за заповітом, розуміючи безпорадний стан ОСОБА_4 та її повну залежність від нього, усвідомлюючи, що залишення ОСОБА_4 сам на сам з хворобою, яка не може самостійно забезпечити умови свого життя, без її доступу до медичної, гігієнічної допомоги, без можливості самостійно придбавати ліки, воду та їжу, фактично створив умови за яких ОСОБА_4 не могла забезпечити свої базові потреби, що безсумнівно негативно відобразиться на якості її життя та здоров`ї, а в подальшому, може призвести до негативних наслідків, передчасної смерті. Залишивши ОСОБА_4 у безпородному стані, ОСОБА_2 тим самим навмисно створив умови, за яких померла, враховуючи фізичну обмеженість та повну залежність від сторонньої допомоги не могла самостійно вжити заходів направлених на скасування заповіту. Очевидним є те, що ОСОБА_2 достеменно розумів це та напевно розраховував саме на такий стан речей. Починаючи з 2014 року, тобто, з часу складення заповіту, ОСОБА_4 не могла скасувати заповіт також з причини того, що всі необхідні документи для вчинення такої дії, знаходились у володінні та розпорядженні самого ОСОБА_2 
		 
		22 лютого 2023 року ОСОБА_2 через підсистему Електронний суд подав відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником ОСОБА_9 , в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.
		 
		Відзив мотивований тим, що:
		ОСОБА_1 не ініціював питання залучення ОСОБА_8 до участі у справі та не навів переконливих мотивів про які права та законні інтереси саме ОСОБА_8 суд прийняв рішення. Позивач не навів відповідного обґрунтування, яких прав позивач ОСОБА_1 може набути стосовно ОСОБА_8 у результаті ухвалення судового рішення у цій справі, або які вимоги ОСОБА_8 міг би пред`явити до ОСОБА_1 з огляду на те, що спір у цій справі вирішується саме між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
		апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки підставою для усунення від права на спадкування на підставі частини п`ятої статті 1224 ЦК України є сукупність обставин, які позивачем доведено не було. Недоведеними також є і вимоги позивача про усунення від права на спадкування у зв`язку із вчиненням відповідачем замаху на життя спадкодавця.
		 
		27 лютого 2023 року  ОСОБА_2 через підсистему Електронний суд подаввідзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги. 
		 
		Відзив мотивований тим, що:
		ОСОБА_1 та ОСОБА_8 юридично є спадкоємцями різних черг, і про свої права на спадок ОСОБА_1 не заявляв. ОСОБА_8 самостійно заявив свої вимоги у справі № 202/10931/22. ОСОБА_8 не звертався із вимогою про усунення від спадкування за заповітом ОСОБА_2 , про порушення своїх прав та інтересів не заявляв. Суди не вирішували питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_8 ;
		з моменту складення заповіту 16 травня 2014 року до дня смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання за життя ніяких дій щодо скасування заповіту, визнання його недійсним або складання нового заповіту не вчиняла. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2018 року у справі № 202/2387/17, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, встановлено, що ОСОБА_2 не застосовував до ОСОБА_4 фізичне насильство, не вчиняв кримінальних правопорушень, що посягають на її життя та здоров`я.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		06 березня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 22 липня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Фактичні обставини
		 
		Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		ОСОБА_4 була:
		особою з інвалідністю 1 групи з дитинства (ДЦП);
		власником квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 9663322.
		 
		Згідно із заповітом від 16 травня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Яковлевою І. М., зареєстрованим в реєстрі за №1114, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: всю належну їй на праві приватної власності житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 заповідала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		 
		Відповідно до Спадкової справи 3/2017, заведеної приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чижик І. О. 21 березня 2017 року, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою про прийняття спадщини звернулися:
		ОСОБА_2 (як спадкоємець за заповітом);
		ОСОБА_8 (як спадкоємець третьої черги);
		ОСОБА_1 (як спадкоємець п`ятої черги).
		 
		Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2018 року в справі № 202/2387/17, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Чижик О. С., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Яковлева І. М., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Чижик І. О., про визнання заповіту недійсним.
		 
		У справі № 202/2387/17 встановлено, зокрема, що: 
		ОСОБА_1 є двоюрідним братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
		ОСОБА_2 мешкав з ОСОБА_4 однією родиною з 2010 року;
		ОСОБА_4 познайомилась з ОСОБА_2 на служінні в церкві «Відродження» в 2010 році. ОСОБА_4 була особою з інвалідністю 1 групи з дитинства (ДЦП), потребувала постійної допомоги і після смерті батька ОСОБА_8 в 2013 році, ОСОБА_2 найняв доглядальницю ОСОБА_7 та оплачував її послуги навпіл з ОСОБА_4 та став з нею жити в цивільному шлюбі. ОСОБА_2 супроводжував ОСОБА_4 на концерти, в музеї, у 2011 році їздив з ОСОБА_4 в Крим (відвозив та забирав назад) в пансіонат ім. Бурденка в м. Саки. У лютому 2012 року вони їздили до Єгипту - м. Хургада, готель «СамакаБіч», у травні 2013 року їздили в Туреччину, м. Белек, в квітні 2016 року їздили до Єгипту м. Хургада готель «Міраж Аквапарк», що підтверджується фотокартками з відпочинку та показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні;
		ОСОБА_4 була розумною та потайливою людиною, приймала активну участь в житті осіб із інвалідністю, за участь в передачі «Говорить Україна» ОСОБА_4 обіцяли надати путівку на лікування та відпочинок, а ОСОБА_2 грошову винагороду, однак ні коштів, ні путівки вони не отримали. Ніхто зі свідків особисто не бачив жорстокого поводження ОСОБА_2 з ОСОБА_4 , так все свідкам відомо зі слів ОСОБА_4 . Про складання заповіту знали лише декілька свідків;
		з моменту складання заповіту (16 травня 2014 року) до дня смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), беручи до уваги, що ОСОБА_2 виїхав з квартири після передачі «Говорить Україна» з 01 липня 2016 року, остання за життя ніяких мір щодо скасування заповіту, визнання його недійсним або складання нового заповіту на користь позивача, чи іншої особи не приймала;
		одним належним доказом не доведено вчинення ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ознаками злочину передбаченого статтями 115,127 КК України.
		 
		Апеляційний суд встановив, що звернувшись з цим позовом, ОСОБА_1 , який є двоюрідним братом спадкодавця та спадкоємцем п`ятої черги за законом, посилався на наявність підстав, визначених частиною першою та частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, для усунення відповідача як спадкоємця за заповітом , від права на спадкування, оскільки ОСОБА_2 ухилявся від надання допомоги ОСОБА_4 у період її перебування у безпорадному стані та вчинив відносно неї кримінальне правопорушення. Позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог долучено: 
		копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а. с. 5); 
		копію заповіту від 16 травня 2014 року (т.1, а.с.6); 
		копію витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (т.1, а. с.7);
		копія заяви до нотаріальної контори Губенка І. М. від 30 березня 2017 року;
		копію заяви до нотаріальної контори Павлюкова М. О. від 21 березня 2017 року (т.1, а. с.9); 
		копію ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2017 року щодо результатів розгляду заяви ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення кримінального правопорушення, в порядку пункту 1 частини першої статті 303 КПК України, згідно якої службовими особами ВП заяву ОСОБА_1 від 25 лютого 2017 року про вчинення кримінального правопорушення, зареєстровану 28 лютого 2017 року, не було розглянуто у відповідності до вимог КПК України (т.1, а. с.10-11, 34-35);
		витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження : 12018040660000699, від 05 травня 2018 року, заявник ОСОБА_1 , дата внесення до ЄРДР: 05 травня 2018 року, наслідок розслідування: закрито ч.1 ст.284 КПК України п.23.10.2018 2 ,правова кваліфікація ст.125 ч.1,фабула : 27 лютого 2018 року ,близько 00:00 год невстановлена особа, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 спричинила ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження (ЄО № 12326) (т. 1, а. с. 12, 33); 
		копію заяви ОСОБА_1 від 25 лютого 2017 року про кримінальне правопорушення ОСОБА_2 відносно його сестри ОСОБА_4 , яка була інвалідом першої групи з дитинства (т.1, а. с.13-14);
		копію договору оренди від 07 червня 2016 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який орендував квартиру у смт Кіровське (т.1.а.с.15);
		диск відеозапису передачі «Говорить Україна від 01 липня 2016 року (т.1.а.с.26,225);
		копію витягу з ЄРДР від 30 травня 2016 року, правова кваліфікація кримінального правопорушення стаття 126 частина перша, відповідно якого 29 травня 2016 року від ОСОБА_4 надійшло повідомлення про те, що на протязі останніх трьох років за адресою: АДРЕСА_4 , її співмешканець знущається з неї та наносить тілесні ушкодження, наслідок розслідування кримінального правопорушення - закрито 29 квітня 2018 року пункт 2 частини першої статті 284  КПК України (т. 2. а. с. 29);
		копію ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2019 року за скаргою ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП В Дніпропетровській області від 23 жовтня 2018 року про закриття кримінального провадження № 12018040660000699, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 травня 2018 року (т.1. а.с. 30-32);-
		копію скарги депутату Верховної Ради Ричковій Т. Б. ОСОБА_1 на незаконні дії з боку правоохоронних органів (т. 1. а. с. 32).
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
		 
		Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
		 
		Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
		 
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		 
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
		 
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		 
		Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
		 
		В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).
		 
		Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).
		 
		На «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).
		 
		Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення зумовлює пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки (збільшення частки у спадщині, зміна черговості одержання права на спадкування), одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року в справі № 206/68/15-ц (провадження № 61-2254св18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2018 року в справі № 441/509/16 (провадження № 61-27049св18).
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2020 року у справі № 534/1318/17 (провадження № 61-1821св19) зазначено, що: «вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України. Оскільки позивач не довела в установленому законом порядку, що вона є особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, а також не зверталася з позовом про одержання права на спадкування, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про безпідставність такої вимоги».
		 
		Обміркувавши обставини справи, встановлені судами, та аргументи учасників справи, колегія суддів, зауважує, що:
		при відмові у задоволенні позову апеляційний суд послався на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спадкодавець перебував у безпорадному стані та потребував допомоги саме від відповідача, а останній, у свою чергу, умисно ухилявся від надання такої допомоги. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від права на спадкування. Не доведеними також є і вимоги позивача про усунення від права на спадкування у зв`язку із вчиненням відповідачем замаху на життя спадкодавця;
		суди встановили, що ОСОБА_1 є двоюрідним братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто, є спадкоємцем п`ятої черги за законом; із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулися: ОСОБА_2 (як спадкоємець за заповітом); ОСОБА_8 (як спадкоємець третьої черги); ОСОБА_1 (як спадкоємець п`ятої черги);
		апеляційний суд не врахував, що вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення зумовлює пов`язані зі спадкуванням права (збільшення частки у спадщині, зміна черговості одержання права на спадкування), одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України;відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові;
		з урахуванням того, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом п`ятої черги, за наявності спадкоємців за законом третьої черги - ОСОБА_8 , то усунення від спадкування спадкоємця за заповітом ОСОБА_2 не породжує для позивача пов`язані зі спадкуванням права. Тому відсутні порушені права та інтереси позивача ОСОБА_1 , що є самостійною підставою для відмови в позові;
		за таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову в позові. Проте помилився щодо мотивів такої відмови. Тому постанову апеляційного суду належить змінити в мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишити без змін. 
		 
		Колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що суди не залучили до участі у справі ОСОБА_8 і ухвалили рішення про його права та інтереси. 
		 
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті (пункт 1 частини першої статті 389 ЦПК України).
		 
		У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про усунення від спадкування. ОСОБА_8 не звертався із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року. Тому відсутні підстави для висновку, що судовим рішенням вирішені питання про права та інтереси ОСОБА_8 .
		 
		Необґрунтовані доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_8 є ініціатором спору до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним у справі № 202/10931/22.
		 
		У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20) та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) зазначено, що: «відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції».
		 
		Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 27 лютого 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
		 
		Такі обставини не існували на момент розгляду справи в суді першої інстанції, не впливали на оцінку законності чи обґрунтованості його рішення апеляційним судом.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення частково прийняте без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржене судове рішення змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови; в іншій частині оскаржену судову рішення залишити без змін.
		 
		Оскільки Верховний Суд змінює судове рішення, але виключно у частині мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.
		 
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                     Н. О. Антоненко
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                              Є. В. Краснощоков
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...