Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/4184/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 16.03.2023. Зареєстровано: 17.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2023.
Дата набрання законної сили: 16.03.2023
Номер судового провадження: К/9901/93/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 березня 2023 року 
		м. Київ
		справа №560/4184/19
		адміністративне провадження № К/9901/93/21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Яковенка М. М.,
		суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №  560/4184/19
		за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання недійсними та скасування рішення, вимоги, 
		за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Сторчак В. Ю., Іваненко Т. В., Граб Л. С.) від 27 жовтня 2020 року,
		УСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У грудні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив визнати недійсними та скасувати рішення №  0000731303 від 08 жовтня 2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 30 010,64 грн, вимогу про сплату боргу недоїмки № Ф-0000721303 від 08 жовтня 2019 року в сумі 207 387,40 грн.
		2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що під час перевірки ним були надані податковому органу усі первинні документи за весь період перевірки, про що зазначено в самому акті перевірки та надана довідка про залишок товарно матеріальних цінностей. Жодного акту про відмову надати документи податковим органом під час перевірки складено не було, що також підтверджує той факт, що усі первинні документи, які повинні бути в наявності були надані для перевірки.
		При цьому зазначає, що податковий орган дійшов хибних висновків, в результаті чого, протиправно нарахував податкові зобов`язання з єдиного внеску та застосував штрафні санкції, оскільки зазначені в акті перевірки порушення не підтверджені жодними документальними доказами.
		3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року адміністративний позов задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №  0000731303 від 08 жовтня 2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 30 010,64 грн.
		Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області про сплату боргу недоїмки № Ф-0000721303 від 08 жовтня 2019 року в сумі 207 387,40 грн.
		4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року та прийнято нове рішення, яким відмовлено ФОП ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
		5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 04 січня 2021 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року залишити в силі.
		6. Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
		7. 08 лютого 2021 року до Верховного Суду від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить відмовити позивачу в задоволенні касаційної скарги, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року залишити без змін.
		8. 22 лютого 2021 року до Верховного Суду від ФОП ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив відповідача на касаційну скаргу.
		9. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
		IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа підприємець 23 вересня 2013 року, перебуває на податковому обліку в Кам`янець-Подільському управлінні Головного управління ДФС у Хмельницькій області з 24 вересня 2013 року, зареєстрований як платник ПДВ - свідоцтво від 01 листопада 2013 року №  200144449. Основний вид діяльності - оптова торгівля продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками.
		11. Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 469 від 27 лютого 2019 року та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на І квартал 2019 року посадовими особами Головного управління ДФС у Хмельницькій області проведено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт № 0208/22-01-13-03/ НОМЕР_1 від 05 квітня 2019 року.
		12. В ході перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем за перевіряємий період в порушення вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) занижено суму чистого оподаткованого доходу в сумі 7 604 725,10 грн, у тому числі за 2017 рік в сумі 5 369 844,50 грн, у 2018 році в сумі 2 234 880,60 грн за рахунок заниження отриманого доходу на суму 185 296,63 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 115 188,25 грн, у 2018 році в сумі 70 108,38 грн та завищення документально підтверджених витрат протягом звітного періоду в сумі 7 419 428,47 грн, в тому числі у 2017 році в сумі 2 254 656,25 грн, у 2018 році в сумі 2 164 772,22 грн.
		13. Також позивачем занижено суму єдиного внеску, що нараховується із чистого оподатковуваного доходу, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 207 387,40 грн, в тому числі в 2017 році - 92 719 грн, в 2018 році - 114 668,40 грн, чим порушив вимоги пункту 4 частини першої статті 4, пункту 1 частини другої статті 6 та пункту 2 частини першої статті 7, частини п`ятої статті 8, абзацу 3 частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464 (далі - Закон № 2464), підпункту 2 пункту 5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953.
		14. За результатом проведеної перевірки контролюючим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10 травня 2019 року № 0-0004191303 відповідно до якої визначено суму боргу 207 387,4 грн та рішення № 0004201303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10 травня 2019 року відповідно до якого застосовано штрафні санкції в сумі 30 010,64 грн.
		15. Позивач, не погоджуючись із висновками акта перевірки скористався своїм правом досудового врегулювання спору та подав скаргу до ДПС України.
		16. За результатом розгляду скарги, ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 27 червня 2019 року № 29435/6/99-99-11-05-02-25 відповідно до якого скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково та зобов`язано Головне управління ДФС у Хмельницькій області (правонаступником якої є Головне управління ДПС у Хмельницькій області) винести та направити нові вимогу та рішення.
		17. Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області за результатом розгляду скарги прийнято нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08 жовтня 2019 року № 0-0000721303 відповідно до якої визначено суму боргу 207 387,4 грн та рішення № 0000731303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08 жовтня 2019 року відповідно до якого застосовано штрафні санкції в сумі 30 010,64 грн.
		18. Вважаючи, що вказані рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
		IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		19. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що рішення №  0000731303 від 08 жовтня 2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 30 010,64 грн та вимога про сплату боргу недоїмки №  Ф-0000721303 від 08 жовтня 2019 року в сумі 207 387,40 грн є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки податковим органом під час перевірки не виявлено факту включення позивачем до складу витрат, витрат заборонених статтею 177.4.5 ПК України.
		20. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позовних вимог виходив з того, що судом першої інстанції не враховано обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, а саме, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року по справі № 560/2519/19, під час розгляду якої, як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції, досліджувалося питання щодо правомірності формування позивачем складу документально підтверджених витрат та складу оподатковуваного доходу, за рахунок чого визначається чистий оподатковуваний дохід.
		21. Враховуючи, що при розгляді адміністративної справи № 560/2519/19, судами встановлено, що позивач занизив чистий оподатковуваний дохід за перевіряємий період в сумі 7 604 725,10 грн, апеляційний суд погодився з позицією відповідача, що позивачу правомірно відповідно до вимог пункту 4 статті 25 Закону № 2464 надіслано вимогу про сплату боргу, відповідно до якої визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
		23. Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі скаржником зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України: апеляційний суд вирішив питання щодо якого відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.
		24. Скаржник в доводах касаційної скарги зазначає, що усі витрати позивача документально підтверджені належним чином оформленими первинними документами. Натомість, суд апеляційної інстанції без достатніх фактичних і правових підстав необґрунтовано зайняв позицію відповідача, жодним чином не вирішивши при цьому проблему відсутності будь-якого розшифрування і деталізації протиправно знятої відповідачем загальної суми задекларованих позивачем за два роки витрат в розмірі 7 419 428,47 грн. Жодного конкретного документального факту включення позивачем до Книги обліку будь-яких витрат з порушенням вимог пункту 177.4.5 статті 177 ПК України відповідачем станом на сьогодні не встановлено і в суді не доведено. 
		25. Скаржник наголошує, що твердження відповідача, які були підтримані судом апеляційної інстанції та зазначені в оскаржуваній постанові, що за результатами перевірки на підставі наданих первинних документів (банківські виписки, видаткові накладні, акти виконаних робіт, акти надання послуг та інші) встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи, включено вартість витрат на придбання товарів, доходи від реалізації яких підприємцем на кінець звітного періоду не отримано, є хибними та безпідставними, таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.  
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
		27. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		28. Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
		29. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (ПК України).
		30. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		31. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 ПК України.
		32. Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК України, доходи фізичних осіб-підприємців отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
		33. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПК України).
		34. Згідно із пунктом 177.2 статті 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
		35. Пунктом 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1. пункту 177.4 статті 177 ПК України).
		36. Пунктом 177.10 статті 177 ПК України передбачено, що фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
		37. Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі ПСБО 16 «Витрати»), затверджених наказом Мінфіну від 31 грудня 1999 року № 318, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.
		38. При цьому, відповідно до пункту 7 ПСБО 16 «Витрати» передбачено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно із визначенням доходу, для отримання якого вони здійснені.
		39. Порядок та підстави формування витрат звітного періоду затверджено Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, що затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України 16 вересня 2013 року № 481. Відповідно до пункту 6 Порядку, у графі 6 Книги відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня.
		40. Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
		41. Пунктом 176.1 статті 176 ПК України передбачено, що платники податку зобов`язані:
		а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку;
		б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;
		в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.
		42. Досліджуючи фактичні обставини та документальне підтвердження витрат, пов`язаних з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зауважив, що за результатами перевірки на підставі наданих первинних документів (банківські виписки, видаткові накладні, акти виконаних робіт, акти наданих послуг та інші) встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи, включено вартість витрат на придбання товарів, доходи від реалізації яких підприємцем на кінець звітного періоду не отримано, в розмірі 7 419 428,47 грн, в т.ч. в 2017 року - 5 254 656,25 грн, в 2018 році - 2 164 772, 22 грн.
		43. Водночас, як було встановлено судом апеляційної інстанції за результатом розгляду справи № 560/2519/19, Хмельницьким окружним адміністративним судом встановлено, що позивачем занижено суму чистого оподаткованого доходу в сумі 185 296,63 грн, про що зазначено в рішенні від 26 листопада 2019 року, що також не оскаржується позивачем.
		44. Сьомим апеляційним адміністративним судом, досліджено склад документально підтверджених витрат та встановлено, що позивачем завищено документально підтверджені витрати на суму 7 419 428,47 грн, за рахунок віднесення до складу витрат, витрати, що документально не підтверджені, про що прийнято постанову від 10 березня 2020 року.
		45. Таким чином, при розгляді адміністративної справи № 560/2519/19, судами встановлено, що позивач занизив чистий оподатковуваний дохід за перевіряємий період в сумі 7 604 725,10 грн, в тому числі в 2017 році - 5 369 844,50 грн, в 2018 році - 2 234 880,60 грн, про що зазначено в постанові суду апеляційної інстанції від 10 березня 2020 року по справі № 560/2519/19, що набрала законної сили з дати її прийняття.
		Крім того, судом апеляційної інстанції досліджувалися питання, які і були предметом розгляду по даній справі, а саме, факт включення позивачем до складу витрат, витрати заборонені підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України та зроблено висновок щодо відсутності можливості зазначити в акті перевірки реквізити первинних документів на підставі яких було вчинено записи в Книзі обліку доходів і витрат та інші документи, на підставі яких позивачем визначено податкові зобов`язання у спірних періодах, позаяк такі документи позивачем в ході перевірки надано не було».
		46. Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		47. Враховуючи те, що судовим рішенням яке набрало законної сили встановлено заниження позивачем, в періоді що перевірявся, чистого оподатковуваного доходу, колегія суддів вважає, що вказані обставини доказуванню не підлягають.
		48. При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 18 листопада 2018 року (справа № 812/1823/17) та від 21 травня 2020 року (справа №  824/257/18-а), згідно якої до моменту реалізації/використання ТМЦ в межах господарської діяльності та отримання у зв`язку з цим доходу, відсутні підстави відносити суми на придбання товарів до складу витрат звітного періоду. Оскільки позивачем фактично лише зберігаються такі залишки ТМЦ до моменту їх використання у господарській діяльності, останні не можуть бути включені до складу витрат, що враховуються при визначенні чистого оподатковуваного доходу.
		49. Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		50. Пунктом 4 частини 1 статті 1 вказаного Закону визначено - максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок. З 01 січня 2018 року максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
		51. Згідно пункту 5 статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
		52. Враховуючи заниження позивачем, в періоді що перевірявся, чистого оподатковуваного доходу, який є базою нарахування єдиного соціального внеску, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про правомірність прийнятих контролюючим органом рішення №  0000731303 від 08 жовтня 2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 30 010,64 грн, та вимоги про сплату боргу недоїмки № Ф-0000721303 від 08 жовтня 2019 року в сумі 207 387,40 грн. 
		53. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться фактично до переоцінки встановлених обставин справи, що перебувають поза межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
		54. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №  560/4184/19 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                 М. М. Яковенко
		Судді                                                                                                    І. В. Дашутін
		                                                                                                    О. О. Шишов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...