Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/1836/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 16.03.2023. Зареєстровано: 17.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2023.

Номер судового провадження: 1-кс/953/1946/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022220000002957

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                Справа № 953/1836/23 
		                            н/п 1-кс/953/1946/23 
		  УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		         
		"15" березня 2023 р.                        м. Харків
		Київський районний суд м. Харкова у складі:
		слідчої судді - ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		прокурора  ОСОБА_3 , 
		захисника адвоката ОСОБА_4 ,
		підозрюваної  ОСОБА_5 ,                    
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчої 2 відділення СВ УСБУ в Харківській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором у кримінальному провадженні заступником начальника відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 , по кримінальному провадженню № 22022220000002957 від 22.09.2022, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці с. Бригадирівка, Ізюмського району, Харківської області, громадянці України, з вищою освітою, заміжня, яка не є інвалідом, на утриманні неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних осіб не має, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
		підозрювана у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.111-1 КК України,-,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		14 березня 2023 року до суду надійшло клопотання слідчої 2 відділення СВ УСБУ в Харківській області ОСОБА_6 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022220000002957 від 22.09.2022, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_5 .
		В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення вказує, що згідно з Конституцією України, Україна є суверенною та незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907року, IV Женевськими конвенціями 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент Російської Федерації (далі  РФ) ОСОБА_8 , а також інші невстановлені на даний час досудовим розслідуванням представники влади РФ, всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), підготували та розв`язали агресивну війну та військовий конфлікт підрозділів ЗС РФ на території України.
		24.02.2022 на виконання вищевказаного злочинного наказу військовослужбовці Збройних Сил РФ, шляхом збройної агресії, із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та вчинили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значення, та вчинили окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України з порушенням порядку, встановленого Конституцією України, яка триває до теперішнього часу та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		У зв`язку з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ. Воєнний стан неодноразово продовжувався указами Президента України, в останній раз Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023№ 58/2023строк дії воєнного стану в Україніпродовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 р. строком на 90 діб.
		Законом України від 07.02.2023№ 2915-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
		Законом України від 22.05.2022 № 2265-ІХ «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» Російська Федерація визнана державою-терористом (державою-агресором). 
		Сторона обвинувачення зазначає, що з початку військової агресії РФ, на територіях, які опинилися в окупації, серед яких було і м. Ізюм Харківської області, представники держави-агресора, створили незаконні органи влади, які розпочали впроваджувати політичні та освітні стандарти РФ. Зокрема, з березня 2022 року м. Ізюм Харківської області було окуповано Збройними Силами РФ та підконтрольними їй збройними формуваннями.
		Так, сторона обвинувачення зазначила, що 03.06.2022 на території м. Куп`янськ Харківської області групою осіб з числа громадян України було здійснено підписання протоколу засідання щодо створення окупаційної адміністрації держави-агресора на території Харківської області під назвою «тимчасова цивільна адміністрація Харківської області», що створена та функціонує в інтересах Російської Федерації, та обрання її керівника  громадянина України ОСОБА_9 . Надалі вказаний незаконний орган був перейменований в «тимчасову військово-цивільну адміністрацію Харківської області».
		Також, 10.06.2022 головою т.зв. «временной гражданской администрацией Харьковской области» ОСОБА_9 видано наказ № 9/22 від 10.06.2022, згідно якого затверджено утворення районних окупаційних адміністрацій держави-агресора на тимчасово окупованій території Харківської області, а саме: т.зв. «временной гражданской администрацией Волчанского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Вовчанськ), т.зв. «временной гражданской администрацией Ізюмского района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Ізюм), т.зв. «временной гражданской администрацией Купянського района Харьковской области» (адміністративний центр у м. Куп`янськ), т.зв. «временной гражданской администрацией Харьковського района Харьковской области» (адміністративний центр у сел. Козача Лопань).
		18.07.2022 головою т.зв «временной гражданской администрацией Харьковской области» ОСОБА_9 видано наказ № УГ-55/22 від 18.07.2022 щодо перейменування назви вказаного незаконного органу в «военно-гражданскую администрацию Харьковской области», згідно п. 2 якого також перейменовано районні підрозділи вказаної окупаційної адміністрації держави-агресора на т.зв. «военно-гражданские администрации». Зміна назви органів здійснено з врахуванням повного правонаступництва із збереженням прийнятих ними реквізитів та організаційно-штатної структури відповідно до п. 3 вказаного наказу.
		Так, керівником т.зв. «военно-гражданской администрацией Купянского района Харьковской области» було призначено громадянина України ОСОБА_10 , яким у складі вказаного незаконного органу створено структурний підрозділ  відділ освіти Куп`янського району, керівником якого призначено громадянина ОСОБА_11 . До завдань вказаного підрозділу входило створення закладів освіти на території Куп`янського району Харківської області, підбір та призначення на посаду їх директорів, загальна організаційна, матеріально-технічна, інформаційна підготовка новостворених закладів освіти до навчального процесу відповідно до стандартів Російської Федерації та надання відповідних консультацій та методично-рекомендаційних матеріалів їх керівникам.
		У період тимчасової окупації м. Куп`янськ Харківської області окупаційною адміністрацією Російської Федерації всупереч законам України прийнято рішення про впровадження стандартів освіти російської федерації.
		Сторона обвинувачення вказує, що досудовим розслідуванням встановлено, що у громадянки України ОСОБА_5 , під час окупації м. Ізюм Харківської області, у період з 24.02.2022 по 12.07.2022 виник злочинний умисел, направлений на співпрацю з представниками збройних сил Російської Федерації, а саме: вчинення дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у навчальному закладі Загально освітня школа № 11 м. Ізюм Харківської області.
		Так, у період 12.07.2022 ОСОБА_5 , перебуваючи у м. Ізюм, реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, спрямований на здійснення дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти, діючи умисно і добровільно, звернулась із заявою до підрозділу окупаційної адміністрації  «відділу освіти Військово-цивільної адміністрації Ізюмського району Харківської області» з метою призначення на посаду директора загальноосвітньої школи № 11 м. Ізюм Харківської області. Далі, представником окупаційної влади, а саме керівником «відділу освіти Військово-цивільної адміністрації Ізюмського району Харківської області» ОСОБА_12 , яка діяла з метою установлення окупації території України, впровадження стандартів освіти держави-агресора РФ, на підставі вказаної заяви, ОСОБА_5 було призначено на посаду директора Загальноосвітньої школи № 11 м.Ізюм Харківської області, згідно наказу окупаційної адміністрації №58-к від 12.07.2022. 
		Сторона обвинувачення вказує, що у невстановлений досудовим розслідуванням час Загальноосвітня школа №11 м. Ізюм Харківської області була перейменована в «Муниципальную бюджетную образовательную организацию «Средняя общеобразовательная школа № 11 г. Изюма»», її керівником призначено ОСОБА_5 . Далі, у період з 13.07.2022 ОСОБА_5 після зайняття посади директора освітнього закладу, діючи в межах покладених окупаційною адміністрацією повноважень та свого злочинного умислу, спрямованого на впровадження стандартів освіти держави-агресора, проводила наради серед особового складу викладачів та технічного персоналу, з батьками учнів, на яких повідомляла про поступового російської мови навчання та впровадження стандартів освіти держави-агресора (російської федерації) у вказаному навчальному закладі.
		Крім того, сторона обвинувачення вказує, що встановлено, що ОСОБА_5 у період не пізніше 10.08.2022 разом з ОСОБА_12 здійснила виїзд до Російської Федерації для проходження перепідготовки за стандартами та програмами російської федерації з використанням для подальшого впровадження стандартів освіти Російської Федерації, після чого підготувала для вручення атестати про основну загальну освіту («об основном общем образовании») випускникам 9 класів «Средней общеобразовательной школи № 11 г. Изюма»» (за законодавстом України - загальноосвітньої школи № 11 м. Ізюм Харківської області) про отримання основної загальної освіти за російськими стандартами освіти, які за змістом та реквізитами відповідають Наказу Міністерства освіти російської федерації № 545 від 05.10.2020 «Про затвердження зразків та описів атестатів про основну загальну та середню загальну освіту та додатків до них».
		07.03.2023 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України. 
		Підставою для звернення до слідчої судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стали наявність достатніх підозр вважати, що ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.111-1 КК України, та наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, саме: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
		Сторона обвинувачення у судовому засіданні клопотання про обрання підозрюваній ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримала. Прокурор зазначив, що зібрані на час розгляду клопотання докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.111-1 КК України та підтверджують наявність ризиків, передбаченихпунктами 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України. Обрання більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання належної процесуальної поведінки підозрюваної, у зв`язку з чим, сторона обвинувачення просила застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
		Сторона захисту проти задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечувала, посилаючись на необґрунтованість повідомленої підозри, яка ґрунтується на недопустимих доказах, та на недоведеність існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Підозрювана у судовому засіданні не заперечувала факт зайняття нею посади директора в «Муниципальной бюджетной образовательной организации «Средняя общеобразовательная школа № 11 г. Изюма» та на неодноразовий виїзд на територію РФ , який був пов`язаний із заняттям нею посади директора в Муниципальной бюджетной образовательной организации «Средняя общеобразовательная школа № 11 г. Изюма». Разом з цим зазначила, що вказані дії вона вчиняла під примусом окупаційної влади. Крім того, сторона захисту прохала слідчу суддю врахувати особу підозрюваної, яка є заслуженим вчителем України, її вік, те, що вона страждає на ряд тяжких хвороб, а також те, що на її утриманні перебуває мати чоловіка, яка потребує постійного стороннього догляду. Врахувати її громадянську позицію, процесуальну поведінку а також те, що вона з 24 лютого 2022 року активно включилась у волонтерську роботу, організувала збір продовольчої та гуманітарної допомоги військовим Збройних Сил України. 
		Слідча суддя, заслухавши позицію сторін, допитавши свідків,дослідивши додані до клопотання документи у їх сукупності, прийшла до наступного висновку.
		З наданих матеріалів встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022220000002957 від 22.09.2022.
		Відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, за ознаками ч. 3 ст. 111-1 КК України внесені до ЄРДР 22.09.2022 за фактом того, що ГВ ЗНД отримано інформацію стосовно громадянки України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка приблизно з початку березня 2022 по початок вересня 2022, перебуваючи в м.Ізюм, Харківської області, співпрацювала з окупаційними військами збройних сил РФ, а саме шляхом здійснення громадянином України пропаганди у відділах освіти, з метою сприяння здійсненню військової агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України.
		ОСОБА_5 о 13 годині 35 хвилин 07.03.2023 у кримінальному провадженні № 22022220000002957 від 22.09.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.111-1 КК України, тобто у вчиненні колабораційної діяльності, а саме вчиненні дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави агресора у закладі освіти. 
		Повідомлення про підозру та пам`ятка про процесуальні права та обов`язки вручені особисто ОСОБА_5 , права підозрюваної оголошені та роз`яснені 07.03.2023.
		Зазначений факт підтверджується особистим підписом ОСОБА_5 , який міститься в підозрі та пам`ятці про процесуальні права та обов`язки підозрюваної та не заперечувалось останньою в судовому засіданні.
		З огляду на зазначене ОСОБА_5 має статус підозрюваної у цьому кримінальному провадженні. 
		Відповідно до ст.177КПКУкраїни метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст.178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
		Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов`язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
		- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
		- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;
		- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1ст. 194 КПК України).
		Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.
		Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі  ЄСПЛ), яка відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права.
		Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.
		У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
		«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
		При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
		Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.
		Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
		Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
		З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.111-1 КК України, тобто у вчиненні колабораційної діяльності, а саме вчиненні дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави агресора у закладі освіти.
		Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 підозрюється, остання є громадянкою України та осудною особою, яка досягла 16-річного віку. 
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який затверджено Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», дію якого неодноразово продовжено по теперішній час. 
		З березня 2022 року м. Ізюм Харківської області було окуповано Збройними Силами РФ та підконтрольними їй збройними формуваннями. 03.06.2022 на території м. Куп`янськ Харківської області групою осіб з числа громадян України було здійснено підписання протоколу засідання щодо створення окупаційної адміністрації держави-агресора на території Харківської області під назвою «тимчасова цивільна адміністрація Харківської області», що створена та функціонує в інтересах Російської Федерації.
		За результатами розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.111-1 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів, а саме: показаннями свідка ОСОБА_13 , які містяться у протоколі допиту свідка від 02.02.2023; показаннями свідка ОСОБА_14 , які містяться у протоколі допиту свідка від 02.02.2023; показаннями свідка ОСОБА_15 , які містяться у протоколі допиту свідка від 02.02.2023; показаннями свідка ОСОБА_16 , які містяться в протоколі допиту від 26.09.2022; показаннями свідка ОСОБА_17 , які містяться в протоколі допиту від 26.09.2022; даними, які містяться в протоколі огляду від 11.10.2022; даними, які містяться в «приказу Отдела образования Изюмского района» від 12.07.2022 №58-к; даними, які містяться в «списке работников средней общеобразовательной школы №11»; даними, які містяться в «тебеле учета рабочего времени за август 2022 Медицинского колледжа г. Изюма»; даними, які містяться в «списке работников отдела образований города Изюмского района»; даними які містяться в « аттестатах об основном образовании РФ №№15524000023919, 15524000023033» від 10.08.2022, за підписом « руководителя Муницыпального боджетного образовательной организации « Средняя ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_5 .
		Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи положення кримінального процесуального закону, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується. Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
		З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя приходить до висновку, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_5 дій, що кваліфікуються за ч.3 ст.111-1 КК України за викладених у клопотанні обставин.
		Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
		Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.
		Згідно ч.1 ст.183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
		Слідча суддя враховує наявність ризиків,передбачених п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам підозрюваною переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
		Враховуючи те, що положення кримінального процесуального законодавства не розкриває зміст ризику втечі, передбачений ч.1 ст.177 КПК України, суддя, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, при оцінці вказаного ризику враховує практику ЄСПЛ, яка розкриває зміст такого ризику.
		Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
		Суд зазначає, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання. А в контексті з тим, що 24.02.2022 Російська Федерація розпочала військову агресію проти України, у зв`язку з чим цього ж дня Президентом України підписаноУказ «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, який триває до тепер, і на даний час, для громадян України існує реальна можливість перетину кордону та отримання дозволу на проживання в багатьох країнах світу, спроба переховуватися від суду може виявлятися та підтверджуватися, наприклад, отриманням дозволу на проживання в певній країні, отриманням громадянства іншої країни або подання відповідних заяв і документів для активізації цього процесу, поданням документів на отримання статусу біженця тощо.
		ОСОБА_5 обґрунтованопідозрюєтьсяу вчиненнікримінальногоправопорушення,передбаченогоч.3ст.111-1КК України,тобто увчиненні колобораційноїдіяльності-злочину протиосновНаціональноїбезпеки України,санкціяякогопередбачає максимальне покаранняувидіпозбавлення волінастрок до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років. 
		А отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідча суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами.
		При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановленуКПКпроцедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомуст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4ст. 95 КПК).
		За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
		Доводи сторони захисту про відсутність вищезазначених ризиків не спростовують наведених вище висновків слідчої судді. 
		Крім того,слідча суддявважає занеобхідне зазначити,що військова агресія РФ проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
		Слідча суддя вважає не доведеним ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, оскільки підозрювана раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, стороною обвинувачення не надано документів, які б підтверджували, що підозрювана вчиняла подібні дії у минулому. Крім того, на час розгляду даного клопотання м.Ізюм деокуповано Збройними Силами України. А тому, будь-які обґрунтовані підстави вважати, що наявний ризик можливого вчинення підозрюваною іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення кримінального правопорушення, у якому вона підозрюється, без надання вагомого і достатнього підтвердження цього є неприпустимим і суперечить презумпції невинуватості.
		Крім того, слідча суддя враховує у сукупності наступні обставини: 
		- ОСОБА_5 підозрюєтьсяувчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченогоч.3ст.111-1КК України,тобто увчиненні колобораційноїдіяльності-злочину протиосновНаціональноїбезпеки України,санкціяякогопередбачає максимальне покаранняувидіпозбавлення волінастрок до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років; 
		- дані щодо особи ОСОБА_5 , яка не є інвалідом, заміжня, на утриманні малолітніх, неповнолітніх або непрацездатних осіб не має, має зареєстроване місце проживання, за яким фактично не проживає, раніше не судима, згідно показань свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , характеризується з позитивної сторони.
		Даних, які б підтверджували наявність у підозрюваної на час розгляду даного клопотання тяжкої хвороби, а також перебування на її утриманні мати її чоловіка, яка потребує постійного стороннього догляду, матеріали справи не містять.
		Разом з цим, зазначені дані про особу підозрюваної, не зменшують існування вищезазначених ризиків, оскільки вони існували і на час вчинення дій згідно підозри, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють при обрані підозрюваною моделі поведінки, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити їй дії, передбачені п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України.
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
		Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
		Слідча суддя вважає, що з урахуванням положень характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , те,щозлочинза ч.3ст.111-1ККУкраїни,єзлочиномпроти основ Національної Безпеки України, який вчинений під час дії воєнного стану, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який підлягає у необхідності захисту високих стандартів, охорони прав, як інтересів суспільства , так і держави в цілому, сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваною виконувати покладених на неї процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, під час дії воєнного стану.
		При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
		Крім того, відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-5,260,261,437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статтітримання під вартою. Отже це є імперативна норма, визначена законодавцем.
		З огляду на зазначене клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
		Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
		Так,слідча суддя,з урахуваннямположень абз.3ч.4ст.183КПК України,враховуючи підставита обставини,передбачені ст.177,178КПК України,не визначаєрозмір заставиу даномукримінальному провадженнівідносно ОСОБА_5 ,при застосуваннізапобіжного заходуу виглядітримання їїпід вартою,оскільки останняпідозрюється увчиненнізлочину,передбаченого ч.3 ст.111-1КК України,а самезлочину протиоснов Національноїбезпеки України, вчинений під час дії воєнного стану.
		Вказане рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, як вище зазначалося, у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 309, 372, 395 КПК України, суд,-
		УХВАЛИВ:
		Клопотання слідчої 2 відділення СВ УСБУ в Харківській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором у кримінальному провадженні заступником начальника відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 , по кримінальному провадженню № 22022220000002957 від 22.09.2022, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1  задовольнити. 
		Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний західувигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 50 (п"ятдеся) дні - до 03.05.2023 включно, без визначення розміру застави.
		Зобов`язати слідчу 2 відділення СВ УСБУ в Харківській області ОСОБА_6 негайно повідомити близького родича підозрюваної ОСОБА_5 про взяття під варту останньої. 
		Встановити строк дії ухвали до 03.05.2023 включно. 
		Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваною в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.
		Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
		   
		Слідча суддя                   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...