Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/6699/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Декларування недостовірної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 16.03.2023. Зареєстровано: 17.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.03.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/991/83/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42021000000001839

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 991/6699/22
		Провадження 1-кп/991/83/22
		 
		 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 березня 2023 року                                                                м. Київ
		 
		Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		прокурора ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого ОСОБА_8 ,
		захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду у місті Києві кримінальне провадження № 42021000000001839, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.09.2021 за обвинуваченням
		ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , народного депутата України, має вищу освіту, раніше не судимого, неодруженого
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До суду надійшов обвинувальний акт, за яким ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що 12.03.2021 об 11 год 44 хв, будучи народним депутатом України, з персонального комп`ютера із застосуванням електронного цифрового підпису на офіційному сайті НАЗК особисто заповнив та подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену Законом України «Про запобігання корупції», за 2020 рік, та умисно вніс до декларації завідомо недостовірні відомості про орендовану ним квартиру, які відрізняються від достовірних на суму 1 965 486 грн, що перевищує в більш ніж 865 разів прожитковий мінімум для працездатних осіб. Діяння ОСОБА_8 кваліфіковане за ч. 1 ст. 366-2 КК України.
		 
		Позиція сторін
		Позиція сторони обвинувачення
		Прокурор підтримав обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті, відносно ОСОБА_8  за ч. 1 ст. 366-2 КК України. Зазначив, що зібрані та надані суду стороною обвинувачення докази у їх сукупності та взаємозв`язку є належними, достатніми та допустимими, доводять обставини, наведені в обвинувальному акті. Просив визнати  ОСОБА_8  винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, на строк до трьох років.
		 
		Позиція сторони захисту
		Обвинувачений та захисники заперечували проти висунутого обвинувачення. Зауважили, що орендована квартира помилково не була внесена у декларацію за 2020 рік, оскільки інформація про неї вносилася до декларації у 2019 році та в декларацію за 2020 рік одразу після виявленої помилки. Інформація про квартиру була загальнодоступною. Відомості про квартиру подавалися до Апарату Верховної Ради України для компенсації витрат на оренду житла. Також інформація про виплату компенсації за оренду житла оприлюднювалася на сайті Верховної Ради України та у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а тому є загальновідомою. Через це у діях обвинуваченого відсутня суб`єктивна сторона кримінального правопорушення як обов`язкового елементу складу кримінального правопорушення. Крім того, ОСОБА_8 не була відома вартість квартири, а тому він не міг її приховати. Діяння, яке інкримінують обвинуваченому, не має мети та мотиву. Вважають, що висновок експерта (спеціаліста) про ринкову вартість квартири не відповідає дійсній вартості станом на 31.12.2020 рік, а тому не може бути використаний при кваліфікації цього кримінального правопорушення.
		Повідомили про те, що діяння не становить суспільної небезпеки, і ОСОБА_8 припустився помилки, яка не є кримінально караною.
		Просили виправдати ОСОБА_8 
		 
		1Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним
		 
		1.1.         ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраний народним депутатом України ІХ скликання за одномандатним виборчим округом № 11 і згідно з вимогами пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону.
		29.08.2019 ОСОБА_8 склав присягу народного депутата України та скріпив текст присяги особистим підписом.
		Окрім того, 27.08.2019 ОСОБА_8 був попереджений про встановлені Законом обмеження, заборони та вимоги, пов`язані з виконанням повноважень народного депутата України.
		1.2.        Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону особи, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, до переліку яких входять народні депутати України, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
		1.3.        Статтею 46 Закону визначено перелік відомостей, які зазначаються у декларації.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону у декларації зазначаються відомості про об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.
		Такі відомості включають дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування. У разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
		Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 46 Закону дані про об`єкт декларування, що перебував у володінні або користуванні суб`єкта декларування або членів його сім`ї, зазначаються у декларації, якщо такий об`єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду.
		1.4.        За ч. 1 ст. 395 ЦК України право володіння є одним з видів речових прав на чуже майно.
		Згідно зі ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати майно у володіння та користування за плату на певний строк.
		1.5.        12.03.2021 об 11 год 44 хв ОСОБА_8 , будучи народним депутатом України, перебуваючи в невстановленому місці з персонального комп`ютера з ІР-адресою НОМЕР_1 із застосуванням електронного цифрового підпису, отриманого в Акредитованому центрі сертифікації ключів АТ КБ «Приватбанк», на офіційному сайті НАЗК особисто заповнив та подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену Законом України «Про запобігання корупції», за 2020 рік (далі - декларація).
		Заповнюючи декларацію, ОСОБА_8 підтвердив ознайомлення з Порядком заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим НАЗК від 23.07.2021 №449/21.
		Крім того, перед підписанням декларації ОСОБА_8 ознайомився з попередженням про відповідальність за внесення до неї завідомо недостовірних відомостей, а також підтвердив їх повноту та достовірність шляхом проставлення відповідної відмітки.
		1.6.        01.08.2019 між ОСОБА_8 (Орендар) та ОСОБА_11 (Орендодавець) укладено договір найму (оренди) нерухомого майна, відповідно до якого громадянином ОСОБА_11 тимчасово передано ОСОБА_8 у строкове платне користування належну ОСОБА_12 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Термін дії вказаного договору - з 01.08.2019 до 01.07.2020.
		Надалі 01.07.2020, між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 укладено додаткову угоду до договору найму (оренди) нерухомого майна від 01.08.2019, якою термін його дії встановлено з 01.08.2019 до 01.07.2021.
		1.7.        Отже, об`єкт нерухомості - квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , знаходилася у ОСОБА_8 в оренді на підставі укладених правочинів. Станом на 31.12.2020 ринкова вартість вказаної квартири становила 1 965 486 грн.
		Разом із цим ОСОБА_8 , будучи народним депутатом України, усвідомлюючи обов`язок задекларувати нерухоме майно, яке він орендував у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 включно, діючи умисно, у порушення вимог п. 2 ч.1 та абз. 3 ч. 2 ст. ст. 46 Закону у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації не зазначив відомостей про об`єкт нерухомості - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 вартістю 1 965 486 грн.
		1.8.        Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ прожитковий мінімум для працездатних осіб у період з 01 січня по 1 липня 2021 року складав 2270 грн.
		Враховуючи викладене, на думку прокурора, народний депутат України ІХ скликання ОСОБА_8 умисно вніс до декларації завідомо недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на суму 1 965 486 грн, що в більш ніж 865 разів перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб.
		1.9.        Прокурором кваліфіковано дії ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 366-2 КК України (в редакції Закону України № 1074-ІХ від 04.12.2020), як умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконанні функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
		 
		2.Підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів
		 
		Згідно з частиною 1 статті 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. У свою чергу, склад кримінального правопорушення включає чотири елементи (суб`єкт, суб`єктивну сторону, об`єкт, об`єктивну сторону), кожен з яких має певний набір обов`язкових і факультативних ознак для кваліфікації певного діяння як кримінального правопорушення. Такі ознаки повинні бути визначені у диспозиції відповідної норми КК України, за якою кваліфікується діяння обвинуваченого.
		З урахуванням загальної характеристики складу кримінального проступку, що відображена у диспозиції ч. 1 статті 366-2 КК України, винуватість особи у його вчиненні може бути визнана Судом, якщо сторона обвинувачення довела сукупність таких елементів: 
		-наявність суб`єкта кримінального правопорушення - особа, яка притягнута до кримінальної відповідальності, є суб`єктом декларування;
		-наявність об`єктивної сторони правопорушення - внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб;
		-наявність об`єкта правової охорони - відповідних суспільних відносин;
		-наявність суб`єктивної сторони - прямий умисел суб`єкта декларування на внесення завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».
		 
		2.1. ОСОБА_8 є суб`єктом кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України
		2.1.1. Cуб`єкт проступку, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, - спеціальний. Це фізична осудна особа, яка досягла 16 років до вчинення кримінального правопорушення та є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
		2.1.2.Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону та п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону до переліку осіб, які зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством, входять народні депутати України.
		2.1.3. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був обраний народним депутатом України ІХ скликання за одномандатним виборчим округом № 11 (т. 3, а.с. 105).
		2.1.4. ОСОБА_8 29.08.2019 склав присягу народного депутата України. Того ж дня він скріпив текст присяги особистим підписом (т. 3, а.с. 82).
		2.1.5.У матеріалах кримінального провадження відсутні дані про те, що ОСОБА_8 був неосудним на час вчинення правопорушення. Водночас наявні відомості, що до вчинення правопорушення останній досяг віку, з якого відповідно до КК України може наставати кримінальна відповідальність (т. 3, а.с. 104, т. 5, а.с. 26). Отже, ОСОБА_8 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України. 
		 
		2.2. ОСОБА_8 внесені до декларації недостовірні відомості 
		2.2.1.Для кваліфікації діяння, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, обов`язковою умовою є внесення до декларації завідомо недостовірних відомостей.
		2.2.2.Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону у декларації зазначаються відомості про об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування.
		2.2.3.Під час судового розгляду встановлено, що 01.08.2019 між ОСОБА_8 (Орендар) та ОСОБА_11 (Орендодавець) укладено договір найму (оренди) нерухомого майна, відповідно до якого громадянином ОСОБА_11 тимчасово передано ОСОБА_8 у строкове платне користування належну ОСОБА_12 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Термін дії вказаного договору - з 01.08.2019 до 01.07.2020. Надалі 01.07.2020 між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 укладено додаткову угоду до договору найму (оренди) нерухомого майна від 01.08.2019, якою термін його дії встановлено з 01.08.2019 до 01.07.2021 (т. 4, а.с. 62, 65, 81).
		2.2.4.Допитаний у якості свідка ОСОБА_11 у судовому засіданні 09.03.2023 повідомив таке. Він, діючи за дорученням, передав в оренду ОСОБА_8 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , про що був підписаний відповідний договір. Квартира станом на 31.12.2020 була у хорошому стані, придатна для проживання. ОСОБА_8 проживав, як у 2020 році в квартирі, так і у 2021 році, до визначеного строку у договорі. ОСОБА_8 він надавав правоустановчі документи для огляду, ще до підписання договору оренди, але це було до часу обрання останнього народним депутатом. Точної дати він не пригадує. Детективам надавав пояснення про стан квартири та фотографії, але вони не були зроблені безпосередньо у 2020 році. При даруванні квартири робилася оцінка квартири. У договорах дарування та купівлі-продажу квартири зазначалася її оціночна вартість. З ОСОБА_8 підписувалися акти наданих послуг (т. 6, а.с. 47-48, CD-диск).
		Таким чином, свідок підтвердив, що ОСОБА_8 орендував квартиру за адресою: АДРЕСА_2 у 2020 році. Йому надавалися правоустановчі документи для огляду, щоб підтвердити хто є уповноваженою особою для підписання договору оренди. Проте це відбувалося до обрання ОСОБА_8 народним депутатом. Копії правоустановчих документів обвинуваченому не надавалися. Зазначене не надає можливості суду переконатися, що обвинувачений був обізнаний у дійсній вартості орендованого майна станом на 31.12.2020.
		2.2.5.Абзац 3 ч. 2 ст. 46 Закону закріпив, що дані про об`єкт декларування, що перебував у володінні або користуванні суб`єкта декларування або членів його сім`ї, зазначаються в декларації, якщо такий об`єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду.
		Отже, об`єкт нерухомості - квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , знаходилася у ОСОБА_8 в оренді на підставі укладених правочинів станом на 31.12.2020.
		2.2.6.Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону особи, суб`єкти декларування зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
		На виконання покладеного обов`язку 12.03.2021 об 11 год 44 хв ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_3 , з персонального комп`ютера з ІР- адресою НОМЕР_1 із застосуванням електронного цифрового підпису, отриманого в Акредитованому центрі сертифікації ключів АТ КБ «Приватбанк», на офіційному сайті НАЗК особисто заповнив та подав декларацію.
		У розділі 3 декларації ОСОБА_8 не були внесені відомості про орендовану квартиру у 2020 році за адресою: АДРЕСА_2 (т. 3, а.с. 69-73, т. 4. а.с. 42-46).
		В обґрунтованому висновку НАЗК, складеному 23.07.2021 стосовно ОСОБА_8 , та довідці № 171/21 від 16.07.2021 зафіксовано, що ОСОБА_8 не відобразив відомостей про квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (т. 3, а.с. 63-67, 74-80).
		2.2.7.Заповнюючи декларацію, ОСОБА_8 підтвердив ознайомлення з Порядком заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим НАЗК від 23.07.2021 №449/21 (т. 5, а.с. 33-40).
		Крім того, перед підписанням декларації ОСОБА_8 ознайомився з попередженням про відповідальність за внесення до неї завідомо недостовірних відомостей, а також підтвердив їх повноту та достовірність шляхом проставлення відповідної відмітки (т. 5, а.с. 33-40).
		Отже, ОСОБА_8 , заповнюючи щорічну декларацію за 2020 рік, вніс недостовірні відомості, а саме не зазначив у розділі 3 декларації відомості про квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що перебувала у нього в оренді станом на 31.12.2020, та вартість якої згідно з Висновком експерта (спеціаліста) від 07.12.2022 № 327186\22-2 складала 1 965 486 грн (т. 4, а.с. 221-233).
		2.2.8.Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що кваліфікуючими ознаками ч. 1 ст. 366- 2 КК України є внесення до декларації не будь-яких недостовірних відомостей, а якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
		Обвинуваченим подано декларацію 12.03.2021. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ прожитковий мінімум для працездатних осіб у період із 1 січня по 1 липня 2021 року складав 2270 грн. Отже, відомості повинні відрізнятися від достовірних на суму від 500 (2270 грн * 500 пмпо=1 350 000 грн) до 4000 (2270 грн * 4000 пмпо = 9 080 000 грн). Об`єкт нерухомості, що не був внесений до декларації, оцінений в 1 965 486 грн. Тому його вартість є більшою 500 та не перевищує 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідає кваліфікації ч.1 ст. 366-2 КК України.
		Колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_8 вніс відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», які відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
		 
		2.3.Об`єктом кримінального правопорушення є встановлений порядок декларування
		2.3.1.Об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-2 КК України, є встановлений законом порядок декларування, який покликаний забезпечити доброчесність осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і зрештою - правильну діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування.
		2.3.2.Суспільна небезпечність проступку, передбаченого ст.  366-2  КК України, полягає у тому, що суб`єкт умисно порушує передбачений спеціальними законами порядок декларування. Основною ціллю декларування доходів є ефективне запобігання корупції через прозорість майнового стану осіб, уповноважених на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.
		2.3.3.Отже, порядок декларування, що є безпосереднім об`єктом правопорушення, передбаченого статтею 366-2 КК України, визначений Законом України «Про запобігання корупції».
		 
		2.4. ОСОБА_8 не мав умислу вносити завідомо недостовірні відомості 
		2.4.1.Скоєння кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 366-2 КК України передбачає наявність прямого умислу.
		2.4.2.Відповідно до ст. 28 Конвенції ООН проти корупції, ратифікованої Законом України № 51-V від 18.10.2006, усвідомлення, намір або умисел, які необхідні як елементи будь-якого злочину, визначеного цією Конвенцією, можуть бути встановлені з об`єктивних фактичних обставин справи.
		2.4.3.Діяння передбачене ч. 1 ст. 366-2 КК України, здійснюється із прямим умислом, тобто особа має усвідомлювати суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності) та бажати ці діяння вчинити.
		2.4.4.Отже, перед судом постає питання, чи мав ОСОБА_8 прямий умисел на внесення завідомо недостовірних відомостей до декларації?
		2.4.5.Заповнюючи декларацію, ОСОБА_8 підтвердив ознайомлення з Порядком заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим НАЗК від 23.07.2021 №449/21 (т. 5, а.с. 33-40).
		Крім того, перед підписанням декларації ОСОБА_8 ознайомився з попередженням про відповідальність за внесення до неї завідомо недостовірних відомостей, а також підтвердив їх повноту та достовірність шляхом проставлення відповідної відмітки (т. 5, а.с. 33-40).
		2.4.6.Сторона обвинувачення на підтвердження умислу щодо незазначення відомостей у декларації про об`єкт нерухомості посилалася на такі матеріали кримінального провадження:
		-попередження від 27.08.2019, яким поінформовано ОСОБА_8 про встановлені Законом обмеження, заборони та вимоги, пов`язані з виконанням повноважень народного депутата України (т. 4, а.с. 120);
		-послідовність дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які вчинив ОСОБА_8 період 01.01.2020 - 19.03.2021, у яких зазначено, що перед заповненням декларації обвинувачений був ознайомлений з Порядком заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим НАЗК від 23.07.2021 №449/21. Перед підписанням декларації ОСОБА_8 ознайомився з попередженням про відповідальність за внесення до неї завідомо недостовірних відомостей, а також підтвердив їх повноту та достовірність шляхом проставлення відповідної відмітки. Проставляючи електронний цифровий підпис, обвинувачений підтвердив достовірність внесених відомостей. Декларація заповнювалася 09.03.2021 (з 09:03:21 по 14:40:24) та 12.03.2021 (з 10:48:32 по 11:44:40) (т. 3, а.с. 197-211; т. 5, а.с. 33 - 40);
		-щорічну декларацію за 2019 рік, у якій обвинувачений зазначив у Розділі 3 лише відомості про вулицю, де розташований об`єкт нерухомості (вул. Лаврська, м. Київ), без зазначення будь-яких інших даних, які б дозволили ідентифікувати об`єкт нерухомості (т. 4, а.с. 35);
		-щорічну декларацію за 2020 рік, у якій обвинувачений не зазначив у Розділі 3 відомості про об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , який перебував у нього в оренді на 31.12.2020 (т. 4, а.с. 43-46);
		-показання свідка ОСОБА_13 , яка у судовому засіданні 09.03.2023 повідомила таке. Вона, як уповноважена особа НАЗК, здійснила повну перевірку декларації обвинуваченого за 2020 рік. При складанні висновку перевірено та враховано, що технічні помилки були відсутні. Станом на 30.03.2021 зроблено знімок особистого кабінету суб`єкта декларування, чим зафіксовано відсутність повідомлень про недоліки у заповненні декларації. ОСОБА_8 надіслав повідомлення про виявлені недоліки у декларації, після розпочатої повної перевірки. При перевірці декларації обвинуваченого за 2020 рік, звернула увагу, що розділ 3 не був заповнений. Відповідно до роздруківки послідовності дій користувача, ОСОБА_8 переглядав щорічну декларацію за 2019 рік, чотири рази переглядав розділ 3. Перед накладанням електронного підпису попереджався про кримінальну відповідальність. Свідок зазначила, що не володіє інформацією про точний час, коли вона надіслала запит до ОСОБА_8 05.04.2021 (т. 6, а.с. 44-47, CD-диск).
		-відповідь ОСОБА_8 від 13.04.2021 на запит НАЗК щодо невнесення відомостей у декларацію за 2020 рік відносно квартири, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 (т. 3, а.с. 91);
		-звернення ОСОБА_8 від 05.04.2021 до НАЗК через електронний кабінет, у якому він інформує про виявлені недоліки заповнення декларації за 2020 рік, а саме невнесення відомостей про орендовану квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (т. 5, а.с. 118). 
		2.4.7. ОСОБА_8 09.03.2023 у судовому засіданні надав такі показання. Він був обраний у 2019 році народним депутатом України. До цього часу він не перебував на державній службі, тому досвід заповнення декларації для нього був новим. При заповненні декларації йому допомагав його брат, ОСОБА_14 . Договір оренди квартири подавав до Апарату Верховної Ради та отримував грошову компенсацію. Заповнював декларацію 09.03.2021, проте система працювала некоректно, вибивало з системи, зникали дані, в декларації повідомлялося про логічні помилки. 12.03.2021 через зайнятість на зустрічах із громадянами, попросив свого брата заповнити декларацію. Брат повідомляв про ускладнення із заповненням декларації, проте, не витрачаючи достатньо часу для перевірки, самостійно наклав цифровий підпис. Через певний час перевірив свою декларацію і виявив, що у ній не зафіксовано відомості про орендовану квартиру. Не був обізнаний про розпочату НАЗК повну перевірку. З`ясував, що час для виправлення помилки вже минув, а тому звернувся 05.04.2021 о 10 годині через особистий кабінет до контролюючого органу із повідомленням про виявлену помилку. Того ж дня о 14 годині отримав лист через електронну пошту від ОСОБА_13 щодо недоліків у декларації з приводу квартири у м. Вінниця. За вказаним номером телефону зв`язався з ОСОБА_13 та з`ясовував, яким чином можна виправити помилку. Одразу надав всі необхідні документи з приводу орендованої квартири. Не мав наміру приховувати відомості про договір оренди, оскільки подавав інформацію до Апарату Верховної Ради та отримував компенсацію. Цей факт легко було встановити, тому не було ніякого сенсу умисно не подавати відомості. Не був обізнаний про вартість квартири, оскільки не цікавився цим. Правоустановчі документи передивлявся з метою переконатися про дійсного власника майна. Не цікавився вартістю квартири. В орендованій квартирі були недоліки з водопостачання та електрикою. Тому виконувалися ремонтні роботи (т. 6, а.с. 48-50, CD-диск). 
		2.4.8.Враховуючи все наведене, колегія суддів критично ставиться до позиції сторони обвинувачення, що ОСОБА_8 при поданні декларації вчинив кримінальне правопорушення із прямим умислом та вніс завідомо недостовірні відомості.
		2.4.9.Суд зазначає, що для того, щоб дії обвинуваченого підпадали під ознаки ч. 1 ст. 366-2 КК України, він мав:
		- усвідомлювати, що, не зазначаючи відомості про об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , який перебував у нього в оренді станом на 31.12.2020, він вчиняє суспільно небезпечне діяння, яким порушується визначений порядок декларування;
		-передбачати, що не внесення відомостей про об`єкт нерухомості порушить визначений порядок декларування;
		- бажати порушити визначений порядок декларування об`єкту нерухомості, шляхом невнесення відомостей про об`єкт декларування до декларації.
		2.4.10.Такі докази як: попередження від 27.08.2019 про встановлені Законом обмеження та обов`язки (т. 4, а.с. 120); послідовність дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які вчинив ОСОБА_8 , період 01.01.2020 - 19.03.2021 (т. 3, а.с. 197-211; т. 5, а.с. 33 - 40); щорічні декларації за 2019 та 2020 роки (т. 4 а.с. 35-36) підтверджують, що обвинувачений усвідомлював, що, об`єкти нерухомості, які перебувають у власності, володінні або на праві користування підлягають обов`язковому декларуванню. Водночас колегія суддів не приймає докази, зазначені у п.п. 2.4.6. Вироку, на підтвердження того, що обвинувачений усвідомлював, що заповнена ним 12.03.2021 декларація містить завідомо недостовірні відомості, та свідомо бажав порушити визначений порядок декларування об`єкту нерухомості, який перебував в оренді ОСОБА_8 , шляхом підписання декларації електронним цифровим підписом перед її поданням без зазначення орендованої квартири. 
		Так, з довідки про послідовність дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій, які вчинив ОСОБА_8 , що відображає дати та час заповнення декларації 09.03.2021 (з 09:03:21 по 09.54, 14:40:23-14:40:24) та 12.03.2021 (з 10:48:32 по 11:44:40), вбачається, що ОСОБА_8 на заповнення декларації витратив майже одну годину п`ятнадцять хвилин. Враховуючи перелік розділів декларації та обсяг інформації, який у них повинен бути зазначений, обвинувачений проявив несумлінне, недбале ставлення до її заповнення. Витрачений час на перевірку декларації перед накладенням цифрового підпису складав з 11:41:38 по 11:41:51 хв, що свідчить про легковажне ставлення щодо перевірки правильності відображення відомостей у декларації.
		Колегія суддів не приймає до уваги відповідь ОСОБА_8 від 13.04.2021 на запит НАЗК щодо невнесення відомостей у декларацію за 2020 рік відносно квартири, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 (т. 3, а.с. 91), як підтвердження прямого умислу вчинити правопорушення, бажання внести завідомо недостовірні відомості. Стороною обвинувачення невірно зазначається, що ОСОБА_8 інформує НАЗК про недекларування об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 лише після звернення НАЗК з приводу незазначення його у декларації. У відповіді від 13.04.2021, наданій на запит НАЗК від 05.04.2021, вбачається, що уповноважена особа НАЗК звернулася до ОСОБА_8 щодо невідображення інформації про об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас ОСОБА_8 у відповіді інформує НАЗК не тільки про запитуваний об`єкт, але повідомляє про те, що через неуважність не були внесені відомості в розділі 3 «Об`єкти нерухомості» про орендовану квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та додає копію договору оренди. У відповіді обвинувачений зазначає, що 05.04.2021 про даний факт подав повідомлення через електронний кабінет на сайті Єдиного державного реєстру декларацій (т. 3, а.с. 91, 205-206; т. 5, а.с. 118). Отже, факт невнесення орендованої квартири до декларації виявлено самостійно ОСОБА_8 без вказівки на це уповноваженої особи НАЗК. Обвинуваченим самостійно вжито заходи для усунення виявленого недоліку заповненої декларації за 2020 рік. Це також підтверджується знімком екрану електронної пошти ОСОБА_8 та його показаннями в суді наданими 09.03.2023 (т. 5, а.с. 196-198; т. 6, CD).
		Про відсутність прямого умислу на внесення завідомо недостовірних відомостей та несумлінне ставлення до заповнення декларації свідчить також роздруківка послідовності дій користувача Єдиного державного реєстру декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які вчинив ОСОБА_8 . У роздруківці послідовності дій зафіксований час витрачений обвинуваченим на заповнення та перевірку повноти даних зазначених у декларації. Так, при заповненні декларації 09.03.2021 останній заповнював розділ 3 декларації з 09:43:52 по 09:45:32, а 12.03.2021 з 10:54:58 по 10:55:03, з 10:55:31 по 10:55:41. На перевірку повноти та достовірності зазначеної інформації 12.03.2021 обвинувачений витратив незначний час з 11:19:47 по 11:25:42, з 11:35:56 по 11:38:05, з 11:39:51 по 11:40:05, з 11:40:20 по 11:40:25, з 11:41:38 по 11:48:51 та з 11:43:46 по 11:44:15. 
		Також колегія суддів не приймає до уваги щорічну декларацію за 2019 рік на підтвердження того, що ОСОБА_8 намагався приховати від контролюючих органів орендовану квартиру за адресою: АДРЕСА_2 при подачі декларації ще за 2019 рік. Обвинувач наводить цей доказ на підтвердження того, що ОСОБА_8 не бажав декларувати цей об`єкт, оскільки зазначив у розділі 3 декларації, лише дані про поштовий індекс, місто, вулицю розташування квартири, власника квартири та орендаря. Водночас колегія суддів дійшла протилежного висновку, що ОСОБА_8 вже декларував зазначений об`єкт у декларації за 2019 рік. Ці відомості є достатніми для усвідомлення того, що суб`єкт декларування подавав відомості про орендовану квартиру, тобто не мав умислу внести завідомо недостовірні відомості та приховати існування орендованої кварти (т. 4, а.с. 34-35). 
		Суд зазначає, що складовою суб`єктивної сторони у цьому кримінальному правопорушенні, яка підлягає встановленню та оцінці, є внесення завідомо недостовірних даних. Законодавець підкреслив, використовуючи слово «завідомо», що суб`єкт декларування заповнюючи декларацію, виражає свідомий, вільний варіант поведінки - приховати інформацію про об`єкт декларування або відобразити її із зазначенням достовірної або викривленої інформації про вартість об`єкта декларування.
		З досліджених судом декларації за 2019 рік, повідомлення в особистому кабінеті декларанта за 05.04.2021, відповіді від 13.04.2021, виправленої декларації за 2020 рік, вбачається, що ОСОБА_8 декларував орендовану квартиру за адресою: АДРЕСА_2 в щорічній декларації за 2019 рік, а також самостійно виявив неповноту відомостей у декларації за 2020 рік. Він також вживав заходи для усунення недоліків шляхом повідомлення НАЗК про це через особистий кабінет та шляхом заповнення виправленої декларації за 2020 рік (т. 4, а.с. 49). 
		Отже, поведінка обвинуваченого при декларуванні орендованої квартири до 12.03.2021 та після подачі декларації за 2020 рік свідчить про те, що останній не мав умислу на невнесення завідомо недостовірних відомостей про орендовану квартиру у декларацію за 2020. 
		2.4.11.Колегія суддів вважає за необхідне дослідити мотив та мету вчинення діяння передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Не зважаючи на те, що мотив та мета не є обов`язковими елементами складу цього кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що в даному випадку їх встановлення є важливим елементом, який має істотне значення для правильної кваліфікації діяння, з`ясування чи діяв обвинувачений із прямим умислом.
		2.4.12.Мотивом кримінального правопорушення є внутрішнє спонукання, яке штовхає особу на його вчинення. У кримінальному правопорушенні із прямим умислом з`ясування мотиву дозволяє встановити головним чином причини скоєного правопорушення. Відсутність мотиву, який би спонукав особу на скоєння даного кримінального правопорушення, може вказувати на відсутність умислу його вчинення. 
		2.4.13.Метою вчинення кримінального правопорушення є те, заради чого вчиняється протиправне діяння, досягається певний шкідливий результат для суспільства та вигода майнового або немайнового характеру для правопорушника. Наявність мети свідчить про вчинення кримінального правопорушення з прямим умислом. Для ст. 366-2 КК України метою умисного внесення завідомо недостовірних відомостей до декларації може бути приховання необґрунтованих активів, приховання витрат, дійсних статків особи, пов`язаності з іншими особами, приналежності до громадянства/підданства іншої країни тощо. Тобто метою є приховання від громадськості та контролюючих органів відомостей про джерела походження об`єктів декларування, зв`язок з ними суб`єкта декларування та отримання для себе через це позитивних наслідків (продовження перебування на посаді, приховання іншого злочину і непритягнення до відповідальності тощо).
		2.4.14.Із досліджених доказів: щорічної декларації за 2019 рік; звернення до НАЗК через електронний кабінет про виявлений недолік в декларації за 2020 рік з приводу відсутності даних про орендовану квартиру до моменту виявлення цієї обставини контролюючим органом; відповідь від 13.04.2021 ОСОБА_8 на запит НАЗК; роздруківки послідовності дій користувача Єдиного державного реєстру декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які вчинив ОСОБА_8 , щодо витраченого часу на заповнення декларації; скрін-шоту екрану поштової скриньки обвинуваченого щодо взаємовідносин із уповноваженою особою НАЗК з питання невнесених даних; повідомлення апарату ВРУ про орендоване житло та отриману компенсацію за нього у 2020 році (т. 4, а.с. 85-108) у поєднанні із тим, що відомості про компенсацію житла конкретним народним депутатам періодично публікували у ЗМІ (інтернет ресурсах) на виконання вимог п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 07.07.2010 та ч. 3 ст. 35 Закону України «Про статус народного депутата України», колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_8 не мав мотиву та мети приховати орендовану квартиру при поданні декларації за 2020 рік. Його дії свідчать про те, що він нестаранно та несумлінно поставився до обов`язку внести достовірні відомості про об`єкти декларування, чим порушив визначений порядок декларування без прямого умислу. Проте, лише наявність умислу у обвинуваченого є обов`язковим елементом для його діяння за ч. 1 ст. 366-2 КК України.
		У свою чергу, відсутність умислу у діях обвинуваченого виключає наявність суб`єктивної сторони та складу кримінального правопорушення, що зобов`язує суд відповідно до ч. 7 ст. 284 КПК України ухвалити виправдувальний вирок. 
		 
		3.Оцінка доводів сторони захисту
		3.1.Мотиви суду щодо неприйняття окремих доводів сторони захисту
		3.1.1.Сторона захисту вважає, що постановою від 20.09.2021 призначено дізнавача у непередбачений нормами КПК України спосіб, а тому отримані таким дізнавачем докази є недопустимими. Спростовуючи це твердження, прокурор долучив наказ від 20.09.2021 №2021- н «Про відрядження», яким на час відсутності підполковника НАБУ ОСОБА_15 покладено на ОСОБА_16 , старшого детектива - керівника Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів тимчасове виконання обов`язків за посадою заступника Керівника Головного підрозділу детективів - Керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів, з 18 по 22 вересня 2021 включно (т. 5, а.с. 71).
		Відповідно до ст. 39-1 КПК України керівник органу дізнання організовує дізнання та визначає дізнавача, який здійснюватиме дізнання. Постановою від 20.09.2021 старшого детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_17 призначено дізнавачем у кримінальному провадженні № 42021000000001839 внесеному до ЄРДР 03.09.2021. Згідно з п.7-1 ч. 1 ст. 3 КПК України, керівником органу дізнання є начальник підрозділу дізнання Національного антикорупційного бюро України, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівник органу досудового розслідування. У п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України закріплено, що керівник органу досудового розслідування - керівник Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, а також заступники зазначених посадових осіб, які діють у межах своїх повноважень. Отже, згідно з наказом від 20.09.2021 №2021-н «Про відрядження»  ОСОБА_16 мав повноваження визначати дізнавача, який здійснював дізнання.
		З урахуванням всього наведеного, суд дійшов висновку, що долучені стороною обвинувачення докази є допустимими.
		3.1.2.При дослідженні доказів сторони обвинувачення - копії договору оренди, заяв народного депутата до ВРУ про компенсацію, актів приймання-передачі послуг (т. 4, а.с. 176-207) захисник звернув увагу на те, що ці докази отримані на підставі ухвали слідчого судді від 28.11.2022 про тимчасовий доступ до документів без повідомлення про судове засідання народного депутата ОСОБА_8 . Вважає, що через це порушений порядок розгляду клопотання про тимчасовий доступ до документів. Тому ці докази мають бути визнані недопустимими. Обґрунтовуючи свою позицію, захисник звернувся до приписів ст. 482-2 КПК України, які гарантують, що клопотання про застосування інших заходів, що обмежують права і свободи народного депутата України, розглядаються за обов`язковою участю народного депутата України. На питання колегії суддів, які права були порушені, захисник не зміг надати відповідь, обмежився загальними фразами. Водночас суд звертає увагу, що тимчасовий доступ до документів стосувався виплати компенсації за орендоване ОСОБА_8 житло. Ця інформація знаходиться у володінні Апарату Верховної Ради України і носить публічний характер. Відомості про компенсацію подавалися до Апарату ВРУ особисто ОСОБА_8 та систематично оприлюднювалися у ЗМІ. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд клопотання слідчим суддею про тимчасовий доступ до документів та реалізація ухвали про тимчасовий доступ до документів не порушувало права народного депутата України, стосувалися інформації, яка підлягала оприлюдненню (т. 4, а.с. 178-207). Тому отримані докази на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 28.11.2022 про тимчасовий доступ до документів можуть бути використані судом при ухваленні вироку.
		3.1.3.Сторона захисту просила не приймати до уваги докази, які отримані внаслідок виконання ухвали слідчого судді від 25.10.2022 про дозвіл на проведення огляду квартири (т. 4, а.с. 132-134), а саме висновок експерта (спеціаліста) від 07.12.2022 № 327186\22-2. Обґрунтовуючи свою позицію, захист зауважив, що в ухвалі слідчого судді від 25.10.2020 надано дозвіл на огляд квартири за адресою: АДРЕСА_2 , власниками якої у рівних частках є ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , проте безпосередній доступ до квартири надав ОСОБА_11 , який вже не є власником. З цього приводу суд зазначає, що дізнавачем не було допущено порушень процесуальних норм при проведенні огляду квартири. Так, відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченого для обшуку житла чи іншого володіння особи. Частина 2 ст. 235 КПК України закріпила, що ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку; особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться. Отже, ухвала слідчого судді відповідає вимогам КПК України. Щодо виконання ухвали необхідно звернути увагу на те, що згідно з ч. 3 ст. 236 КПК України перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності - іншій присутній особі повинна бути пред`явлена ухвала і надана її копія. Таким чином, відсутність власника майна не перешкоджає проведенню огляду та не впливає на допустимість отриманих доказів.
		3.1.4.Суд критично оцінює показання обвинуваченого щодо заповнення декларації не особисто ним, а його братом. У ч. 1 ст. 45 Закону обов`язок подати декларацію покладається безпосередньо на осіб, зазначених у п. 1, пп. «а», «в», «г» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, до яких відноситься ОСОБА_8 , як народний депутат України. Обвинувачений безпосередньо попереджався 27.08.2019 про встановлені Законом обмеження, заборони та вимоги, пов`язані з виконанням повноважень народного депутата України. При накладенні електронного цифрового підпису суб`єкт декларування особисто попереджається про відповідальність за правильність заповнення декларації. Отже, доручення або прохання заповнення декларації іншій особі не звільняє її від відповідальності за внесені недостовірні відомості особою, яка діяла від імені суб`єкта декларування. Розглядаючи конкретний випадок, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_8 особисто перевіряв та підписував електронним ключем декларацію за 2020 рік. Тому будь-які посилання обвинуваченого на те, що декларацію заповнювала інша особа, з урахуванням персонального обов`язку, не має ніякого відношення до кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 366-2 КПК України. Таким чином, зазначена позиція обвинуваченого сприймається судом, як тактика захисту від висунутого обвинувачення.
		3.2.Мотиви суду щодо неприйняття окремих доказів сторони захисту
		3.2.1.Захисниками на обґрунтування своєї позиції щодо невинуватості ОСОБА_8 долучений науково-правовий висновок. З приводу висновку суд зазначає таке. Частина 1 ст. 242 КПК України містить пряму заборону проведення експертизи для з`ясування питань права, проте висновок фахівця, хоча і не є експертним висновком, але за своєю суттю є дослідженням і містить висновки з питань права. За таких обставин колегія суддів сприймає висновок фахівця у галузі кримінального права на звернення адвоката ОСОБА_10 як правову позицію сторони захисту проти висунутого обвинувачення (т. 5, а.с. 131), а не як доказ, який підтверджує або спростовує обставини вчиненого діяння, а тому не потребує будь-якої оцінки.
		3.2.2.Суд не приймає до уваги надані стороною захисту договори дарування від 29.03.2011, 20.08.2014 (т. 5, а.с. 85, 87), договір купівлі-продажу від 26.05.2014 (т. 5, а.с 84-85), у яких зазначена ціна квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Сторона захисту надала їх для обґрунтування того, що вартість об`єкту нерухомості, встановлена висновком експерта (спеціаліста) від 07.12.2022 на грудень 2020 року, є сумнівною та істотно вищою, ніж та, що раніше використовувалася у наданих правочинах. З цього приводу колегія суддів зауважує, що ринкова вартість об`єкту нерухомості, яка використана при кваліфікації цього діяння, здійснювалася шляхом проведення дослідження в експертній установі відповідним спеціалістом. Оцінку допустимості та належності висновку колегією суддів надано у п.п. 3.1.3. Вироку. Крім того, у висновку експерта (спеціаліста) визначена вартість об`єкта нерухомості станом на 31.12.2020 рік, тобто на час інкримінованого діяння. Водночас запропоновані стороною захисту ціни, які зазначені у договорі дарування, купівлі-продажу, стосуються 2011 та 2014 років, що за часом істотно відрізняються від періоду вчинення цього кримінального правопорушення.
		 
		 
		 
		4.Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
		4.1.Процесуальні витрати
		Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Оскільки суд ухвалює виправдувальний вирок, з обвинуваченого не стягуються витрати у сумі 7 550 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят грн) 80 коп. на залучення експерта (спеціаліста). Зазначені витрати віднести на рахунок держави.
		4.2.Речові докази
		4.2.1.У матеріалах цього кримінального провадження відсутні речові докази, тому судом з цього приводу не приймається рішення.
		4.3.Заходи забезпечення кримінального провадження
		4.3.1.Під час судового розгляду до обвинуваченого застосувались привід та накладення грошового стягнення.
		4.3.2.Захисник ОСОБА_9 звернулася до суду з клопотанням про скасування грошового стягнення, накладеного ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10.03.2023. В обґрунтування клопотання повідомила, що ОСОБА_8 не прибув до суду, через те, що перебував у медичному закладі.
		4.3.3.Колегія суддів заслухавши думку сторін, вважає, що аргументи сторони захисту є безпідставними. Цим фактичним даним колегія надала оцінку в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 10.03.2023 справа № 991/6699/22. Нових даних, які б свідчили, що обвинувачений не мав можливостей тимчасово залишити заклад охорони здоров`я суду надано не було. Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні цього клопотання.
		4.4.Виплата винагороди викривачу
		4.4.1.Підстави для виплати винагороди викривачу у цьому провадженні відсутні.
		На підставі наведеного та керуючись статтями 349, 368, 370, 373, 374, 483 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниця, визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, та виправдати у зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
		Витрати у сумі 7 550 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят грн) 80 коп. на залучення експерта (спеціаліста) віднести на рахунок держави.
		Документи, які містяться в матеріалах провадження, залишити у справі.
		Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_9 про скасування ухвали про накладення грошового стягнення обвинуваченому ОСОБА_8 .
		 
		Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів із дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому і прокурору.
		Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		Судді  
		 
		 
		  
		ОСОБА_3 ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...