Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 545/1750/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 17.03.2023. Зареєстровано: 17.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2023.
Дата набрання законної сили: 04.12.2023
Результат оскарження 29.05.2024 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: залишено постанову апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: 2/545/115/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 545/1750/21 
		Провадження № 2/545/115/22 
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       "15" грудня 2022 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі : головуючого - судді Гальченко О.О.,
		при секретарі Харапудько М.О.,
		розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» , ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про визнання нікчемним кредитного договору та виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Позивач 04.06.2021 звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання нікчемним кредитного договору та виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи тим, що він являється інвалідом 3 групи у зв`язку з чим отримує пенсію через ПрАТ «Приватбанк» за допомогою відповідної банківської картки. 12.02.2020 йому на телефон прийшли повідомлення про зарахування та через короткий термін зняття з його картки 8 000 грн. Він здивувався, але не придав спочатку цьому особливого значення. Після 12.03.2020 на його телефон почали надходити дзвінки від невідомого чоловіка, який представлявся ОСОБА_2 працівником ТОВ «Манівео» і говорив, що він прострочив виплати по кредиту, який начебто брав у них і вимагав терміново погасити заборгованість. Він був шокований, оскільки ніяких договорів про отримання кредиту з ТОВ «Манівео» ні він ні члени його родини ніколи не укладали. Тому, 07.04.2020 він звернувся з письмовою заявою до прокуратури, щодо безпідставних вимагань та погроз йому з боку представника ТОВ «Манівео». Його заява була направлена для перевірки до Полтавського районного відділу поліції. Поліція не встановила особу, яка йому телефонувала і перевірка його заяви закінчилася у зв`язку з відсутністю в діях невідомої особи кримінального діяння. Дзвінків йому більше не надходило, але у квітні 2021 року він довідався, що на його пенсійний рахунок накладений арешт приватним виконавцем - Гречин Н.В. При цьому, на його домашню адресу жодних документів з цього приводу не надходило. В бесіді з ОСОБА_3 остання пояснила, що згідно виконавчого напису № 85271 виданого 31.10.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу - Горай О.В. та заяви про відкриття виконавчого провадження ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», вона відкрила виконавче провадження і наклала арешт на його рахунки, оскільки він є боржником за кредитним договором з ТОВ «Манівео» і згідно напису з нього повинно бути стягнено 18 894 грн. Коли він отримав у виконавця копії документів виконавчого провадження, стало ясно чому йому вони не надійшли за його адресою. В кредитному договорі з ТОВ «Манівео», у виконавчому напису нотаріуса і в документах виконавчого провадження вказана не його адреса, де він зареєстрований і весь час постійно проживає, а адреса : АДРЕСА_1 , до якої він жодного відношення не має. За цією адресою він ніколи не проживав і не був зареєстрований. Будинку за АДРЕСА_2 взагалі не існує, а є тільки будинок АДРЕСА_3 . Крім того, його прізвище в вищевказаних документах написано : « ОСОБА_1 », паспорт йому видавав Полтавський районний відділ міліції Управління МВС України у Полтавській області, а не : «Полтавський рс удмс», як вказано у спірному договорі. Крім того, у ньому зазначена як його невідома йому адреса електронної пошти, якої він взагалі не має. Тобто, його особа повністю не ідентифікована і не відомо про яку особу йдеться у зазначених документах. На укладення договору з ТОВ «Манівео» він згоди не давав, ніколи туди не телефонував, не відкривав особистого кабінету та не вчиняв будь - яких інших дій для отримання кредиту. На запити його адвоката до ТОВ «Манівео» з проханням надати роз`яснення по суті зазначених вище порушень в оспорюваному договорі, представники цього органу під різними надуманими приводами уникають відповіді, що на його думку характеризує ТОВ «Манівео» як недобросовісного надавача фінансових послуг та підсилює його правову позицію щодо заявлених вимог.
		Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін. Відповідно до ст.6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору. Виходячи з викладеного вважає, що договір № 627642212 від 12.02.2020, за яким відбувається стягнення з нього коштів, не відповідає вимогам ст. 203, 215 ЦК України, є нікчемним та порушує його права та законні інтереси.
		Згідно роз`яснень, які містяться в п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року № 9, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Зі змісту роз`яснень вбачається, що звертатися з вимогою про встановлення нікчемності правочину позивач вправі, якщо є спір про наявність або відсутність такого факту.
		Вважає, що спірний договір укладено ТОВ «Манівео» з порушенням публічного порядку ( ст. 228 ЦК України ). Він спрямований на порушення його конституційних прав і свобод людини і громадянина. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю ( ст. 41 Конституції України ). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. За ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		На підставі ст. 216 ЦК України у разі визнання судом нікчемності вказаного правочину, прохаэ зобов`язати відповідачів повернути йому стягнені з нього за даним договором кошти.
		Також вважає, що нотаріальна дія ( видача виконавчого напису 31.10.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу - Горай О.В. вчинена з грубим порушенням чинного законодавства та без з`ясування подій та обставин, що сталися в процесі виконання так званого кредитного договору. Так, нотаріусом не було з`ясовано питання щодо безспірності заборгованості. Нотаріус не переконався чи було відомо позивачу про будь які взаємовідносини з ТОВ «Манівео» та фінансовою компанією «Онлайн Фінанс».
		Перед вчиненням виконавчого напису нотаріус зобов`язаний спочатку надіслати боржнику вимогу про усунення порушень. Тільки після закінчення 30-денного строку з моменту направлення письмової вимоги напис може бути здійснено.
		Будь яких повідомлень щодо існування заборгованості він не отримував.
		Так, згідно норм ЦПК України, Закону України «Про нотаріат» : нотаріус має право вчиняти виконавчий напис тільки тоді, коли справа безспірна, тобто коли боржник погоджується із заборгованістю, зміст виконавчого напису відповідає Закону України «Про нотаріат»; дотримуються строки давності.
		Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у її вчинені» при вирішені справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умов, що наявність безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
		П. 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішені питання про обгрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятися у суворій відповідності з встановленим для даного органу чи особи компетенцію і порядку їх вчинення.
		Відтак, в даному випадку, нотаріус при вчинені оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом, щодо виконання відповідної нотаріальної дії, чим порушив Закон України «Про нотаріат»
		П. 16 Постанови Вищого спеціалізованого суду України від 01.03.2013 № 3 зазначено, що спори між боржниками і стягувачами про визнання виконавчого напису таким,що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовом боржників до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.
		Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача, тобто цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом.
		Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним судом України в постанові від 20.05.2015 у справі № 6-158цс15, можна говорити про правильність вчинення нотаріальної дії у вчинені виконавчого напису лише з умов що : 1) нотаріусу надані всі необхідні документи, визначені переліком, що підтверджуються безспірність заборгованості; 2) за наявності доказів належного направлення відповідачем письмової вимоги про усунення порушень; 3) наявність доказів належного отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.
		Окрім того, 10.12.2014 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, «Перелік…» був доповнений новим розділом : «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.
		При цьому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п. 1 та п.2 Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, визнано незаконним та нечинним розділ : «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак «Перелік…» діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, зазначена постанова набула законної сили, при цьому в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено : «Оскільки оскаржувані положення Змін до «переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття».
		Оспорюваний кредитний договір № 627642212 від 12.02.2020 ТОВ «Манівео» не був нотаріально посвідчений.
		Враховуючи вище зазначене, оскільки оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушення діючого законодавства, даний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.
		За приписами ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Ч. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.96 № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» визначено, що відносини, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Вирішуючи справи про захист прав споживачів, суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 4 Закону Держава забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів.
		Відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
		Відповідно до ч. 12 ст.28 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом подаються за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса.
		Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору.
		Витрати на надання йому професійної правничої допомоги попередньо складають 3 900 грн..
		Прохав : 
		1. Визнати нікчемним кредитний договір № 627642212 від 12.02.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та зобов`язати відповідачів повернути йому стягнені з нього за даним договором кошти.
		2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 85271 вчинений 31.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу - Горай О.С.
		3. Стягнути з відповідачів на його користь витрати на правову допомогу.
		В судове засідання сторони у справі не з`явилися. Позивач та представник позивача - адвокат Кожем`яка О.В. ( а. с. 62 - 63 ), надавши суду клопотання про розгляд справи в їх відсутності, де позов підтримали та відповідь на відзив, не заперечували щодо винесення заочного рішення. 
		Представник відповідача надав клопотання про розгляд справи в їх відсутності, заперечував щодо задоволення позову на підставі поданого відзиву на позов. 
		         Треті особи,  що  не  заявляють  самостійних  вимог  не  з`явилися в засідання з невідомих суду причин,  хоча  заздалегідь повідомлялися   належним  чином  про  день та час  розгляду  справи,  про  що  маються докази  у справі, що згідно вимог чинного законодавства є належним  їх повідомленням.    Від них  не надійшло  будь-яких  заяв  про  поважність  причин  не явки  або  про  відкладення слухання  справи.                  Тому, суд  вважає  за можливе  розгляд  даної  справи  по  суті у  відсутності не  з`явившихся,  належно  повідомлених  сторін  по  наявним  матеріалам  справи  згідно ст. 223,  280-284  ЦПК України. 
		23.09.2021 до суду надійшов відзив ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на позов про визнання недійсним кредитного договору, згідно якого вказано, що 12.02.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ( фінансова установа ) та ОСОБА_1 ( позивач ) укладено кредитний договір № 627642212 ( договір ) відповідно до якого фінансова установа надала позивачу кредит без конкретної споживчої мети, на умовах строковості, зворотності, платності, а позивач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
		Строк платежу за договором сплинув, а позичальник не повернув грошові кошти відповідно до умов кредитного договору.
		04.08.2021 ухвалою Полтавського райсуду Полтавської області відкрите провадження по справі № 545/1750/21 за позовом до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про визнання нікчемним кредитного до виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
		Фінансова установа заперечує проти позову в повному обсязі заявлених позовних вимог щодо визнання договору нікчемним, вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.
		Щодо визнання договору нікчемним.
		У прохальній частині позовної заяви позивач зазначає : «1. Визнати нікчемним кредитний договір № 627642212 від 12.02.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та зобов`язати відповідачів повернути стягнені з мене за даним договором кошти.».
		Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин ). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Виходячи з викладеного, позивачем некоректно визначені позовні вимоги, оскільки суд може тільки визнати договір недійсним або застосувати наслідки недійсності до нікчемного правочину. Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		Щодо перерахування грошових коштів
		В позові позивач зазначає, що нібито не отримував грошових коштів відповідно до умов договору. Зазначене не відповідає дійсності з наступних підстав.
		Так, відповідно до умов договору, 12.02.2020 позивачу на картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий в ПАТ «Приватбанк», який був зазначений в заявці ( додається ), перераховано грошові кошти в розмірі 8 000 грн.., ID платежу : 1242784824 ( копія платіжного доручення додається ).
		В тому, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить саме позивачу, можна додатково пересвідчитись за допомогою банкінгу «Ргіvаt24».
		Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Тому, наведені доводи позивача не відповідають дійсності, а останній отримав грошові кошти відповідно до умов договору належним чином.
		Щодо нібито порушення публічного порядку.
		В позові позивач зазначає, що договір укладений з фінансовою установою нібито являється нікчемним в зв`язку з порушенням публічного порядку відповідно до ст. 228 ЦК України.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, Держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
		Згідно п. 18 Постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України :
		1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
		2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, Держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
		Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи Держави, зокрема : правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами ( ст. 14 Конституції України; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права, тощо ). Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
		При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
		В той же час, позивач жодним чином не зазначає, як саме договір укладений з фінансовою установою посягає на суспільні, економічні та соціальні основи Держави та в чому виражається вина фінансової установи. Твердження позивача ґрунтуються виключно на власних суб`єктивних припущеннях.
		Враховуючи викладене, твердження позивача щодо порушення договором публічного порядку - нічим не вмотивовані, а будь-які докази на підтвердження - відсутні.
		Щодо нібито не ознайомлення з умовами договору.
		В позові позивач стверджує, що його нібито не ознайомлювали з умовами договору, однак це твердження є хибним та не відповідає дійсності з наступних причин :
		В оспорюваному договорі містяться усі істотні умови зокрема : предмет договору ( п. 1.1. договору ); строк договору ( п. 1.2. договору ); інформація про відсотки за користування кредитом ( п. п. 1.3. - 1.11. договору, додаток № 1 до договору ); права та обов`язки сторін ( п. п. 2.1. - 2.2. ); розрахунок сукупної вартості та терміни платежів за кредитом ( додаток № 1 до договору ).
		Відповідно до п. 4.1. договору невід`ємною частиною договору є : «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» ( «Правила…» ). Уклавши договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно. Дотримуватись «Правил…», текст яких розміщений на сайті Товариства : www.moneyveo.ua. Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір ( оферта ) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення ( відсилання ) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір ( оферта ), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення ( відсилання ) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення ( відсилання ) до такого документу, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
		Отже, «Правила…» є у відкритому доступі на сайті фінансової установи за посиланням : 
		https://moneweo.ua/ru/confidentialitv/creditrules/ та позивач погодився, що ознайомився з ними ( п. 4.1. договору ).
		Позивач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитись з умовами договору перед його підписання ( додаток № 1 до відзиву на позовну заяву, moneyveo.ua ).
		Відповідно до п. 4.13. договору позичальник підтверджує, що : отримав від Товариства до укладення договору інформацію, вимоги надання якої передбачені в законодавстві України ( у тому числі інформацію, надання якої передбачено ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ); отримав кредит не на споживчі цілі; інформація надана Товариством з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.
		Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Факт отримання та користування грошовими коштами відповідно до умов договору - позивачем визнається та не заперечується.
		Виходячи з вищевикладеного, уклавши договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та «Правил…», які є невід`ємною частиною до нього. Позивач отримав екземпляр договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов договору на сайті фінансової установи.
		Інформація була надана фінансовою установою з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши їх в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме позивач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті фінансової установи {суд. практика в справі № 316/2029/17 від 28.02.2018, по справі № 761/9121/17, додається).
		Щодо алгоритму підписання договору та дотримання форми правочину.
		Повідомляємо суд про алгоритм підписання електронного договору на сайті фінансової установи та факту дотримання форми правочину.
		Згідно п. 4.4. договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до «Правил…» та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
		Відповідно до п. 4.18. договору договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
		Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах ( у тому числі електронних ), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
		Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій ( електронній ) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до ч . 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
		Згідно ст. 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему ( способи ) захисту.
		Якщо автором створюються ідентичний за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом.
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
		Виходячи з викладеного, ЦК України прирівнює електронний правочин до письмового.
		Щодо самої процедури укладення договору та його підписання, повідомляємо суд, що.
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію ( оферту ) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
		В ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
		Відповідно до ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
		Отже, договір було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а відтак, посилання позивача щодо неналежності форми правочину є нікчемними.
		Повідомляють суд про алгоритм дій при укладанні договору :
		1. На сайті клієнт самостійно у межах встановленого ліміту обирає суму кредиту та бажаний строк отримання кредиту. Після натискання позначки : «отримати кредит» клієнт отримує доступ до заявки на отримання кредиту;
		2. Заявник здійснює заповнення заявки на отримання кредиту на сайті, обов`язково вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов`язкових для заповнення;
		3. Заповнюючи заявку, заявник у відповідності до розділу 6 «Правил…», підтверджує свою обізнаність із умовами «Правил…» та надає свою згоду на передачу фінансовій установі своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану заявника та його спроможності виконати зобов`язання за договором;
		4. Оформлення вищезазначеної згоди повністю відповідає вимогам ст. 2 ЗУ «Про захист персональних даних», згідно якої згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи ( за умови її поінформованості ) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки;
		5. На основі зазначених клієнтом даних інформаційна система Товариства генерує «індивідуальну» частину договору ( у разі прийняття рішення про видачу кредиту );
		6. Додатково Товариство залишає за собою право зателефонувати заявнику за телефонним номером, зазначеним в заявці, як для підтвердження повноти, точності, достовірності зазначеної в заявці інформації, так і для отримання інших відомостей від заявника, які Товариство визнає необхідними для прийняття рішення про надання кредиту;
		7. На підставі даних, зазначених у заявці, інформаційна система фінансової установи здійснює реєстрацію заявника на сайті Товариства та формує особистий кабінет, де споживач має змогу ознайомитися з договором ( ами ), поточним станом заборгованості, оплатити кредит, тощо;
		8. Рішення про надання кредиту приймається Товариством на підставі автоматизованої обробки персональних даних заявника і інформації отриманої про позичальника із законних джерел, зокрема інформації бюро кредитних історій.
		Додатково здійснюється верифікація банківської карти заявника до системи 3DS та, у разі необхідності, технології «Preauth», що дає змогу встановити власника банківської карти та особу, яка заповнює заявку. Технологія «3DSecure» ( MasterCardSecureCode та VerifiedbyVisa ) - технології, розроблені міжнародними платіжними системами : «VISA International», «MasterCard Worldwide» для забезпечення безпечного здійснення операцій. У рамках даної технології особа держателя БПК підтверджується на сервері банку- емітента способом, обумовленим банком-емітентом карти. Технологія «Preauth» - один зі способів аутентифікації, що здійснюється шляхом блокування на картці користувача певної суми, до моменту введення її розміру, або до моменту автоматичного розблокування даної суми банком-емітентом.
		Крім того, одночасно може здійснюватися верифікація банківської карти клієнта, що дає змогу встановити власника банківської карти як особу, яка заповнює заявку, а саме як одну і ту саме особу. Аби переконатися, хто саме є власником зареєстрованої банківської картки ( банківського рахунку ), здійснюється верифікація. Для цього на картці блокується випадкову суму до 1,00 грн. Вона є кодом перевірки ( наприклад, 0,38 грн. ), який необхідно зазначити у запропонованому полі. Дізнатися про заблоковану суму можна за допомогою інтернет-банкінгу, СМС ( якщо активована дана послуга ) або зателефонувавши за номером гарячої лінії банку, в якому оформлювалася картка. При цьому, кошти залишаться на цьому рахунку - суму невдовзі буде автоматично розблоковано банком.
		Додатково здійснюється верифікація банківської карти клієнта, що дає змогу встановити власника банківської карти та особу, яка заповнює заявку, як одну і ту саму особу.
		Товариство інформує заявника про прийняте рішення про реєстрацію на сайті та щодо можливості видачі кредиту чи про відмову у видачі шляхом надсилання смс- повідомлення на телефонний номер, зазначений в заявці, та шляхом надсилання електронного листа на адресу електронної пошти, зазначену у заявці.
		Смс-повідомлення містить код підтвердження, який клієнт має ввести у спеціальне поле на сайті для того, щоб завершити реєстрацію на генерацію особистого кабінету, а також щоб підтвердити умови отримання кредиту ( суму кредиту, процентну ставку, строк ).
		П.п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію ( оферту ) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
		Також, клієнту надається повний доступ для ознайомлення із «індивідуальною» частиною договору на сайті Товариства і знову пропонується підтвердити свій намір щодо отримання кредиту шляхом проставляння відповідної позначки у спеціально відведеному полі. Ця позначка являє собою дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних «індивідуальної» частини договору та призначені для ідентифікації підписувача цих даних і по своїй суті є електронним підписом у розумінні Закону України «Про електронний цифровий підпис» ( детальне пояснення наведено нижче ).
		13. «Індивідуальна» частина договору - містить всі істотні умови кредитного договору, визначені ЦК України ( суму кредиту, процентну ставку за користування, строк надання кредиту ), а також всі необхідні умови, зазначені в ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
		14. Електронний примірник «індивідуальної» частини кредитного договору надсилається на електронну адресу клієнта, а також зберігається в особистому кабінеті. На вимогу клієнта Товариство може надати кредитний договір на паперовому носії.
		В результаті, пройшовши весь алгоритм дій Товариства при укладенні кредитного договору вищевикладене є спростуванням наведених доводів позивача, так як без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу позивачем на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не було б укладено.
		Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
		Таким чином, договір правомірно укладається шляхом приєднання клієнта до договору, який наданий йому для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб-сайті ( веб- сторінці ) Товариства з урахуванням особливостей визначений індивідуальною частиною.
		Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи ( повідомлення ), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
		Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ст. 64 ЦПК України, ст. 36 ГПК України та ст. 79 КАС України.
		Тому, договір укладено в належній формі та з дотриманням вимог чинного законодавства. Договір був підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Додатково додають загальний порядок дій споживача в інформаційно- телекомунікаційній системі фінансової установи з метою акцепту оферти та укладення електронного договору ( додаток № 1 ).
		Окрім цього, було вчинено певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від фінансової установи, тобто позивач самостійно для себе визначив необхідний для себе обсяг часу для ознайомлення з умовами договору, після чого проявив намір вступити з відповідачем в договірні відносини на умовах визначених «Правилами…».
		Щодо надання екземпляру договору та інших доказів.
		Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
		Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст..12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
		Згідно ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи ( повідомлення ), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
		Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ст. 64 ЦПК України, ст. 36 ГПК України та ст. 79 КАС України.
		Враховуюче викладене, та на вимогу ухвали суду, надають суду докази з інформаційно- телекомунікаційної системи фінансової установи.
		Щодо договору факторингу та виконавчого напису.
		Право вимоги за кредитним договором було продано до ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 відповідно до Реєстру прав вимог № 79 від 19.05.2020 року ( строка № 3734, копії додаються ).
		До оспорюваного виконавчого напису фінансова установа не має ніякого відношення, тож в рамках зазначених позовних вимог не є відповідачем.
		Правовий висновок щодо належності відповідача у справах про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню наведено у постанові Верховного Суду складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 519/77/18 в 14.08.2019 ( копія додається ), де : «...Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві...
		Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства...
		Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів ( про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса ) мають розглядатись судами за позовами боржників до стягувачів...
		Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом... Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.».
		Виходячи з наведеного, Верховний суд дійшов висновку, що відповідачем у справах про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню може бути виключно стягувач, тобто особа яка зверталася за виконавчим написом. Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є неналежним відповідачем, а право вимоги за договором було відступлено за договором факторингу.
		Щодо дозвільних документів.
		На підтвердження факту здійснення діяльності фінансовою установою в рамках чинного законодавства, надають суду копію свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, копію ліцензії на діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, копію розпорядження про переоформлення ліцензії на безстрокову. З зазначеною ліцензією, суд може ознайомитись на офіційному сайті Нацкомфінпослуг.
		Виходячи з викладеного, фінансова установа неодноразово успішно проходила перевірки регулятора, та здійснює господарську діяльність в рамках чинного законодавства.
		Щодо судової практики.
		Щодо судової практики, то станом на сьогоднішній день Верховним Судом вже сформовано правозастосовчу практику в аналогічних справах стосовно укладення кредитних договорів, зокрема ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» в наступних рішеннях :
		1.Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 234/7159/20 від 10.06.2021;
		2.Постанова Верховного Суду у складі колегії судців Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 404/502/18 від 23.03.2020;
		3.Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 524/5556/19 від 12.01.2021;
		4.Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 732/670/19 від 09.09.2020;
		5.Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 127/33824/19 від 07.10.2020.
		В усіх наведених рішеннях декларується правомірність укладення кредитного договору в електронній формі та можливість підписання такого договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Також, зазначає про можливість наявності умови договору про відсилання на «Правила…», які містяться у вільному доступі на сайті кредитодавця.
		Оспорюваний договір за умовами та порядком укладення ідентичний тим кредитним договорам, які фігурують у наведених вище справах.
		Також, на підтвердження їх доводів надано судову практику ( додається ) по спірним правовідносинам, учасником спору якого було саме ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
		Виходячи з викладеного, Верховним Судом вже сформовано правозастосовчу практику щодо правомірності укладення кредитних договорів в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Такі договори, відповідно до приписів законодавства прирівнюються як до таких, що укладені в письмовій формі.
		Позивачем було вчинено певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», тобто позивач самостійно для себе визначив необхідний для себе обсяг часу для ознайомлення з умовами договору, після чого проявив намір вступити з фінансовою установою в договірні відносини на умовах визначених «Правилами…».
		Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення таких договорів, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразових ідентифікатором.
		Позивач протягом тривалого періоду часу користувалася послугами та кредитними грошовими коштами фінансової установи. Факт отримання грошових коштів - не заперечує.
		На сайті фінансової установи є всі відповідні дозвільні документи та ліцензії від регулятора, ще підтверджують факт здійснення діяльності з дотриманням вимог чинного законодавства.
		Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність позивача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам позивача, позиція останньої щодо визнання договору нікчемним є неаргументованою та невмотивованою.
		Прохав позов в частині позовних вимог про визнання нікчемним кредитного договору № 627642212 від 12.02.2020 по справі № 488/2791/21 - залишити без задоволення.
		 
		20.01.2022 року до суду надійшла відповідь представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кожем"яка О.В. на відзив ТОВ «Манівео» щодо позовної заяви про визнання недійсним кредитного договору, де послався на те, що «Приватбанк» видав позивачу розпечатку його особистих даних, на яких зареєстрована його банківська картка № НОМЕР_2, що фігурує у справі з ТОВ «Манівео». Там вказана його офіційна адреса реєстрації в АДРЕСА_4 . Яким же чином проводилась верифікація ТОВ «Манівео» картки позивача для підтвердження його особи, коли в договорі вказана його адреса: АДРЕСА_1 .
		В так званому договорі ТОВ «Манівео» з гр.  ОСОБА_1 в розділі : «Реквізити сторін» вказана електронна адреса  ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 . Він не знає чия це електронна адреса. Клієнт на свій телефон взагалі не встановлював електронної пошти. Не вказаний у реквізитах і телефон  ОСОБА_1 , а без нього взагалі укласти електронний договір не можливо. За даними Інтернету електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 . значиться за інтернет-магазином « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який торгує запчастинами з Польщі і знаходиться в м. Києві. За вказаною електронною адресою значиться ( «підвязаний» )мобільний телефон за номером НОМЕР_3 , який не є номером телефону позивача.
		В довідці щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео» та заявкою щодо персональних даних позичальника (  ОСОБА_1 ) ,що надані відповідачем як додатки до відзиву, вказаний як номер телефону  ОСОБА_1 , за яким здійснювалося контактування між ним та ТОВ «Манівео» з укладання кредитного договору № 627642212 наступний номер мобільного телефону : НОМЕР_4 . Вказаний номер мобільного телефону не належить позивачу, а згідно довідки КБ «Приватбанк» фінансовий номер телефону до якого прив`язана його банківська картка № НОМЕР_2 , за якою додатково здійснювалася верифікація банківської картки клієнта, що дає змогу встановити власника банківської картки та особу, яка заповнює заявку, як одну і ту саму особу, є номер НОМЕР_6 , яким і користується його довіритель. Окрім того, листом від 08.10.2021 ПрАТ «ВФ Україна» ( оператор мобільного зв`язку «Vodafone» ) нa адвокатський запит повідомило, що абоненський номер : НОМЕР_4 в період з 01.02.20 по 28.02.20 обслуговувався знеособлено. Як за таких умов здійснювався контакт ТОВ «Манівео» з позичальником, як проводилася його ідентифікація - питання до ТОВ «Манівео», а не до його клієнта.
		За наявності таких обставин позивач жодним чином не міг отримувати листи від ТОВ «Манівео» по електронній пошті, а без цього, як вказано в документах ТОВ «Манівео», неможливо укласти електронний договір. Тобто, оспорюваний кредитний договір укладений з якоюсь невідомою особою, але точно не з гр. ОСОБА_1 . Він не може бути стороною в договорі.
		Також підтверджує, що на його думку, даний кредитний договір № 627642212 укладений з порушенням публічного порядку у відповідності до ст.228 ЦК України. Зазначений правочин порушує конституційні права і свободи людини мого клієнта закріплені в Конституції України, ЦК України та інших законах України.
		Ст. 32. Конституції України. Ніхто не може зазнавати втручання в о особисте і сімейне життя громадянина , крім випадків, передбачених Конституцією України.
		Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.
		Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		ТОВ «Манівео» вчинило незаконні дії щодо збирання, використання та поширення інформації про його клієнта без його згоди.
		Ст. 41 Конституції України. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
		Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
		Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
		Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		ТОВ «Манівео» вчинило спробу протиправно позбавити його клієнта належних йому
		грошових коштів.
		Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
		Ст. 48 Конституції України. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
		ТОВ «Монівєо» намаганням незаконно стягнути з клієнта грошові кошти вчинило спробу понизити рівень життя позивача та його сім`ї.
		Ст. 321 ЦК України. Непорушність права власності.
		1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		2. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		3. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків встановлених ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.
		ТОЗ «Манівео» намаганням незаконно стягнути грошові кошти вчинило спробу протиправно позбавити позивача належних йому грошових коштів.
		Представники ТОВ «Манівео» порушили загальні положення про договір викладені у Розділі 2 ЦК України, зокрема :
		- ст. 626 «договором є домовленість двох і більше сторін». А з якою особою проводили перемовини щодо укладання договору представники ТОВ «Манівео»? ;
		- ст. 627 «свобода договору». Позивач не бажав укладати такий договір, так як нічого не знав про його існування до накладення арешту приватним виконавцем на його кошти.
		Грубо порушуючи встановлений державою порядок суспільних відносин у фінансовій сфері, зазначені статті Конституції та законів України ТОВ «Манівео» посягає на суспільні, економічні та соціальні основи Держави.
		07.02.2023 року представник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
		Судом встановлено, що у квітні 2021 року позивач гр. ОСОБА_1 довідався, що на його пенсійний рахунок накладений арешт приватним виконавцем - Гречин Н.В. При цьому, на його домашню адресу жодних документів з цього приводу не надходило. В бесіді з ОСОБА_3 остання пояснила, що згідно виконавчого напису № 85271 виданого 31.10.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу - Горай О.В. та заяви про відкриття виконавчого провадження ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», вона відкрила виконавче провадження і наклала арешт на його рахунки, оскільки він є боржником за кредитним договором з ТОВ «Манівео» і згідно напису з нього повинно бути стягнено 18 894 грн. Коли він отримав у виконавця копії документів виконавчого провадження, стало ясно чому йому вони не надійшли за його адресою. В кредитному договорі з ТОВ «Манівео», у виконавчому напису нотаріуса і у документах виконавчого провадження вказана не його адреса, де він зареєстрований і весь час постійно проживає, а адреса: АДРЕСА_1 , до якої він жодного відношення не має. За цією адресою він ніколи не проживав і не був зареєстрований. Будинку за АДРЕСА_2 взагалі не існує, а є тільки будинок АДРЕСА_3 . Крім того, його прізвище в вищевказаних документах написано : « ОСОБА_1 », паспорт йому видавав Полтавський районний відділ міліції Управління МВС України у Полтавській області, а не «Полтавський рс удмс», як вказано у спірному договорі. Крім того, у ньому зазначена як його невідома йому адреса електронної пошти, якої він взагалі не має. На укладення договору з ТОВ «Манівео» він згоди не давав, ніколи туди не телефонував, не відкривав особистого кабінету та не вчиняв будь - яких інших дій для отримання кредиту. На запити адвоката до ТОВ «Манівео» з проханням надати роз`яснення по суті зазначених вище порушень в оспорюваному договорі, представники цього органу під різними надуманими приводами уникають відповіді. Тому, стягнута з нього сума не є безспірною.
		Суд,  дослідивши  докази, якими  обґрунтовується  позов,  вважає,  що  позовні вимоги про визнання вчиненого виконавчого напису таким, що не підлягає задоволенню - підлягають  задоволенню відповідно до ст. 8, 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки відповідачем не надано суду доказів на спростування зазначених позивачем обставин відповідно до ст. 81 ЦПК України. 
		Відповідно до ст.18 ПК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Згідно ч. 2 ст.1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах ( державні нотаріуси ) або займаються приватною нотаріальною діяльністю ( приватні нотаріуси ).
		Згідно ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
		Виходячи з положень ст. 87 ЗУ «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Згідно п.2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 за № 1172, для одержання виконавчого напису додаються : оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.
		При цьому, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
		Згідно п.3.1., 3.2. глави 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус вчиняє виконавчі написи : якщо подані документи підтверджують спірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років; безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172.
		При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обгрунтування стягнення документи, зазначені у «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку» на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172 ( п. 3.5. «Порядку…» ).
		Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав стягувача шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, а перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Крім того, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20,05.2015 у справі № 6-158цс15.
		Сторона позивача не погоджується із сумою загальної заборгованості, яка зазначена у виконавчому написі, тобто в даному випадку існує спір про те, що заборгованість визначена невірно.
		Так, згідно ст. 50 ЗУ «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
		Право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
		Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку» на підставі виконавчих написів нотаріусів.
		Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання письмової вимоги боржнику про усунення порушень.
		Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним «Переліком…» є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
		П.п. 3.2. п. 3 Глави 16 розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів ( Перелік ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
		Відповідно п. 1 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» : «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються : а) оригінал нотаріально посвідченого договору ( договорів ); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
		В постанові Верховного Суду від 22.03.2021 ( справа № 653/4444/17 ) зазначено, що суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з «Переліком документів…». Підставами визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є недотримання визначеної Законом України «Про нотаріат» та «Порядком процедури вчинення виконавчих написів2. Тобто, при оспорюванні виконавчих написів, позивачі звертаються з позовом про визнання їх такими, що не підлягають виконанню, з тих підстав, що суми, на які вчинено виконавчий напис, не є безспірним, стягувач не надав нотаріусу усі документи, які підтверджують заборгованість, пропущений строк вчинення виконавчого напису тощо.
		Крім того, саме по собі вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним ( таке право не передбачено законом ), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 ( залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 ), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині п. 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів - в тому числі за кредитними договорами.
		Отже, приватний нотаріус мав право вчинити виконавчий напис виключно на нотаріально посвідченій угоді, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, як це передбачено п. 1 «Положення КМУ».
		Щодо попущення норм права третьою особою 1 при вчиненні виконавчого напису
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 по справі № 826/20084/14, яку ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, залишено без змін, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провалиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема :
		«п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів :
		«Доповнити перелік після розділу : «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
		«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 
		Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.
		Для одержання виконавчого напису додаються :
		а) оригінал кредитного договору;
		б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.».
		Зобо»'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили».
		Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц ( провадження № 61-12629св19 ) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору ( договорів ), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
		Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 15.04. 2020 року у справі № 158/2157/17.
		Згідно до ч. 4 ст. 263 ППК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Оскільки, оскаржуваний виконавчий напис вчинений вже після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, тому він є незаконним та вчинений з порушенням вимог законодавства.
		Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
		П. 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
		У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необгрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому, судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимогі та у виконавчому написі.
		Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним ( таке право не передбачено законом ), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, ( залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 ), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині п. 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів - в тому числі за кредитними договорами.
		«Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 ( «Перелік…» ).
		Ст. 88 Закону визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи :
		- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
		- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
		«Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису ( п. 1, 3 Глави 16 розділу II «Порядку…» ).
		Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 ( «Перелік…»).
		При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному «Переліку…». При цьому, цей «Перелік…» не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та «Порядку..».
		26.11.2014 Кабмін України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
		Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ : «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом : «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
		Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.
		Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення «Переліку…» новим розділом : «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 було залишено без змін.
		Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «КБ «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.
		Тобто, на сьогоднішній день, редакція «Переліку…» передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
		Відповідно до п.2 «Переліку…», кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями для одержання виконавчого напису зокрема додаються : б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню в зв`язку із наступним:
		- нарахування заборгованості суперечить п.54 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12;
		- нотаріусом не перевірено факт безспірності заборгованості на що звертає увагу Верховний суд в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03. 2019 у справі № 137/1666/16;
		- нотаріус вчинив виконавчий напис, на підставі документів які не підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
		- відсутня виписка з особового рахунка, що є обов`язковою для вчинення виконавчого напису;
		- нотаріус при вчиненні виконавчого напису керувався п.2 «Переліку…», який постановою Київського апеляційного адміністративного суду № 826/20084/14 від 22.02.2017 визнано незаконним та нечинним;
		- вчинення виконавчого напису на нотаріально не посвідченому договорі суперечить висновкам Верховного Суду, що викладені в п.83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 по справі № 910/10374/17;
		- вчинення виконавчого напису на не нотаріально посвідченому договорі суперечить позиції Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 158/2157/17 та від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц.
		Вимога позивача про визнання нікчемним кредитного договору та стягнення з відповідачів судових витрат за надання правничої допомоги не підлягає задоволенню, оскільки позивачем та його представником не доведено дану вимогу належними та допустимими доказами.
		Керуючись ст. 4, 10, 43, 49, 77, 81, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 274-279, 280-281, 288, 354 ЦПК України, ст. 15, 16, 18, 205, 207 ч. 1,3, 228 ч. 1, 599 ч. 1, 639 ч. 2, 1046 ч. 2, ЦК України, ст. 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», ст. 11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суд, - 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про визнання нікчемним кредитного договору та виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
		Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу - Горай Олегом Станіславовичем, 31.10.2020 року, зареєстрованим в реєстрі за № 85271 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та повернути стягнуте.
		В решті вимог про визнання нікчемним кредитного договору № 627642212 від 12.02.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та стягнення з відповідачів судових витрат за надання правничої допомоги - відмовити.
		Судовий збір віднести за рахунок Держави.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. 
		Рішення надруковано суддею в нарадчій кімнаті та є оригіналом. 
		 
		 
		 
		Суддя:  О.  О.  Гальченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...