Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 536/1955/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: 17.03.2023. Зареєстровано: 17.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2023.
Дата набрання законної сили: 22.08.2023 (частково)
Результат оскарження 22.08.2023 Полтавський апеляційний суд: скасовано судове рішення частково і ухвалено нове судове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: 2/536/23/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 536/1955/21
		Провадження № 2/536/23/23
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 лютого 2023 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.
		за участю секретаря судового засідання Марченко О.М.
		позивача ОСОБА_1 та його представника за угодою адвоката Таргонія В.М. 
		представника відповідача АТ «Українська залізниця» за довіреністю адвоката Ольховського В.М. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення суду в залі судових засідань місті Кременчуці в режимі відео конференції за допомогою сервісу EasyCom та з Ленінським районним судом м. Полтава справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди завданої здоров`ю фізичної особи 
		 
		 ВСТАНОВИВ:
		 
		09.11.2021 представник ОСОБА_1 адвокат Таргоній В.М. звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди завданої здоров`ю фізичної особи, де просив стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 150 000 грн. в відшкодування моральної шкоди.
		В обґрунтування своєї позиції позивач вказує, що 01.01.2020 в м.Кременчук Полтавської області біля зупинки «Чередники» локомотив ВЛ80т №1251 під керуванням машиніста ОСОБА_2 скоїв наїзд на ОСОБА_1 , внаслідок чого він отримав важкі травми, відомості про цю подію були внесені 01.01.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120201701110000003 та розпочато досудове розслідування. В постанові слідчого ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області від 11.07.2021, де дане кримінальне провадження було закрито, зафіксовано на стадії досудового розслідування, що факт наїзду потяга на ОСОБА_1 , а між наїздом на нього локомотивом ВЛ80т №1251, тобто джерелом підвищеною небезпеки в розумінні ст.1187 ЦК України, та отриманням ним важких травм наявний причинно-наслідковий зв`язок, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого травматологічного відділення №3. 
		Посилаєтеся на положення п.1ч.2 ст.1167 ЦК України, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		При визначенні розміру моральної шкоди виходить з того, що позивачу було заподіяно значну шкоду здоров`ю, він зазнав фізичного болю і страждань, витратив багато часу і зусиль для відновлення попереднього стану, який ніколи не може бути відновлений повністю, переніс сильний емоційний стрес через отримані травми, став інвалідом 3 групи, змушений все своє майбутнє життя доклади додаткових зусиль для організації свого побуту, так як на момент ДТП був неповнолітнім, не може працювати по здобутій професії електрогазозварника, яка передбачає тяжку фізичну працю, і йому потрібно докладати надзвичайних зусиль для пошуку роботи, порушений назавжди звичайний ритм його життя, він змушений кожен день переживати нестерпний біль. 
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Таргоній В.М. позов підтримали та просили задовольнити, про обставини та підстави якого пояснили так, як це викладено в заяві. 
		Представник відповідача АТ «Українська залізниця» за довіреністю адвокат Ольховський В.М. позов не визнав та в його задоволенні просив відмовити з підстав та обставин викладених ним в відзиві на позов. 
		Вважає, що позивач ОСОБА_1 сам свідомо порушив вимоги п.2.2; 2.6; 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України», що підтверджується актом службового розслідування складеного 10 січня 2020 року та проведеного начальником станції Кременчук ВП «Полтавська дирекція залізничних перевезень» філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Мазепою В.В., головним інженером ВП «Кременчуцька дистанція колія» філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Ярошем А.А., заступником начальника ВП «Локомотивне депо Полтава» філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Чепурним А.А., інженером з охорони праці станції Кременчук ВП «Полтавська дирекція залізничних перевезень» філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Довгаль Г.І., а також протоколом №05/81 від 02.01.2020 оперативної наради при в.о. заступника начальника локомотивного депо Полтава, протоколом №ДС -02 від 10.01.2020 оперативної наради при начальнику станції Кременчук та довідкою про розшифрування швидкостремірної стрічки поїзда.
		Так, відповідно до вказаних документів, 01.01.2020 о 04 год. локомотив ВЛ80т №1251 приписки ТЧ-5 Полтава з локомотивною бригадою у складі машиніста ОСОБА_2 та помічника машиніста ОСОБА_3 прямував під состав поїзда №376 «Херсон-Харків» від сигналу М114 на зайняту колію 4КП Пасажирського парку станції Кременчук, де в районі стрілочних переводів помітили людину, яка лежала між рейками та не реагувала на звукові сигнали свистка локомотива великої та малої гучності, при швидкості 18 км/год. машиніст ОСОБА_2 застосував екстрене гальмування для запобігання наїзду на сторонню особу, але через малу відстань запобігти наїзду не вдалося. Згідно повідомлення слідчого відділення поліції №1 від 08.01.2020 №137/115/1081/2020 та листа головного лікаря станції екстреної допомоги №2 м.Кременчука від 08.01.2020 №02 ОСОБА_4 перебував в стані сильного алкогольного сп`яніння на момент вчинення на нього наїзду, з чого слідує висновок, що він свідомо потратив на залізничну колію, а отже, усвідомлював, що перебування на залізничній колії при наближені потягу матиме наслідком наїзд на нього. 
		Вказує, що позивачем не враховано, що ймовірна моральна шкода, є наслідком його свідомих дій, спрямованих на її настання.
		Посилається на положення ч.5 ст.1187 ЦК України, що при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого та що під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату. 
		Щодо розміру відшкодування моральної шкоди, то, вважає, що він має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до безпідставного збагачення. Позивач не надав жодного доказу в обґрунтування ступеня понесених фізичних, душевних чи психічних страждань, як то звернення за фаховою спеціалізованої медичною допомогою, проходження відповідної психологічної реабілітації, висновок судово-психологічної експертизи. Також просив суд врахувати тяжкий фінансовий стан відповідача, що підтверджується розглядом цієї проблеми на засіданні РНБО 30.07.2021 та утворенням Антикризового штабу з відновлення сталого функціонування Укрзалізниці, згідно постанови КМУ від 15.09.2021 №967. 
		Заслухавши пояснення позивача та уповноважених представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.
		Судом встановлено, що 01.01.2020 о 04 год. локомотив ВЛ80т№1084 приписки ТЧ-5 Полтава з локомотивною бригадою у складі машиніста ОСОБА_2 та помічника машиніста ОСОБА_3 прямував під состав поїзда №376 «Херсон-Харків» від сигналу М114 на зайняту колію 4КП Пасажирського парку станції Кременчук, де в районі стрілочних переводів помітили людину, яка лежала між рейками та не реагувала на звукові сигнали свистка локомотива великої та малої гучності, при швидкості 18 км/год. машиніст ОСОБА_2 застосував екстрене гальмування для запобігання наїзду на сторонню особу, але через малу відстань запобігти наїзду не вдалося, від чого потерпілий отримав тілесні ушкодження в вигляді травматичної ампутації правої гомілки, травматичного шоку 1 ст., закритої-черепно мозкової травми, струсу головного мозку, множинних саден обличчя, закритому перелому 7-го ребра справа. 
		За фактом настання цієї події 01.01.2020 було внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120120170110000003 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.276 КК України. Постановою слідчого від 11.07.2021 вказане кримінальне провадження було закрито у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.
		Право на судовий захист закріплено у ст. 4 ЦПК України як право на звернення до суду за захистом, згідно з яким кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
		Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків і інші способи відшкодування майнової шкоди та моральної (немайнової) шкоди (п.п. 8, 9 ч.2 ст.16 ЦК України).
		Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Згідно ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. 
		Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
		Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
		Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
		Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 року у справі № 760/28302/18-ц (провадження № 61 - 12464св20), від 02.11.2020 року у справі № 133/1238/17 (провадження № 61 - 19345св19), від 16.12.2020 у справі № 161/3557/19.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце на залізниці.
		Як слідує із акту службового розслідування складеного 10 січня 2020 року та проведеного начальником станції Кременчук ВП «Полтавська дирекція залізничних перевезень» філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Мазепою В.В., головним інженером ВП «Кременчуцька дистанція колія» філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Ярошем А.А., заступником начальника ВП «Локомотивне депо Полтава» філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Чепурним А.А., інженером з охорони праці станції Кременчук ВП «Полтавська дирекція залізничних перевезень» філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Довгаль Г.І., а також протоколом №05/81 від 02.01.2020 оперативної наради при в.о. заступника начальника локомотивного депо Полтава, протоколом №ДС -02 від 10.01.2020 оперативної наради при начальнику станції Кременчук та довідкою про розшифрування швидкостремірної стрічки поїзда причиною нещасного випадку на залізниці стало грубе порушення ОСОБА_1 Правил поведінки громадян на залізничному транспорті, який лежав між рейками на залізничній колії, не реагував на звукові сигнали свистка локомотива великої та малої гучності та було застосовано екстрене гальмування для запобігання наїзду, але через малу відстань запобігти наїзду не вдалося
		Оскільки локомотив відноситься до джерела підвищеної небезпеки, відшкодування спричиненої шкоди здійснюється незалежно від вини володільця джерела підвищеної небезпеки, яким є відповідач.
		Отже, відсутність в діях заподіювача шкоди - володільця джерела підвищеної небезпеки складу кримінального правопорушення, відсутність суспільно-небезпечних протиправних дій працівника залізничного транспорту не мають правового значення для правильного вирішення справи.
		Таким чином, АТ «Українська залізниця», з яким машиніст потягу перебував у трудових відносинах, має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, спричинену позивачу моральну шкоду в результаті отримання ним тілесних ушкоджень внаслідок наїзду на нього локомотиву. 
		Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
		Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
		Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер.
		Під умислом потерпілого розуміють, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.
		Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
		Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 21.04.2021 у справі № 450/4163/18.
		В ході розгляду справи обставин непереборної сили або умислу потерпілого судом не встановлено.
		Таким чином дана дорожньо-транспортна пригода мала місце внаслідок експлуатації джерела підвищеної небезпеки та поведінки потерпілого, а не внаслідок умислу або непереборної сили.
		В пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року зазначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди та розміру її відшкодування. Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, пов`язаних з противоправною поведінкою та страждань у зв`язку із пошкодженням майна, ступеня вини відповідача, який завдав шкоду.
		Частина 2 ст. 1193 ЦК України передбачає, що, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено.
		Наявні у справі докази підтверджують факт травмування ОСОБА_1 внаслідок наїзду на нього локомотиву ВЛ80т №1251 приписки ТЧ-5 Полтава з локомотивною бригадою у складі машиніста ОСОБА_2 та помічника машиніста ОСОБА_3 , який прямував під состав поїзда №376 «Херсон-Харків» від сигналу М114 на зайняту колію 4КП Пасажирського парку станції Кременчук, та отримання тілесних ушкоджень. 
		Твердження, що шкода спричинена не з вини відповідача, а з свідомого порушення самим потерпілим Правил поведінки громадян на залізничному транспорті, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник чи володілець джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини, може бути звільнений від такої відповідальності лише за спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди. Таких обставин під час розгляду справи не встановлено.
		При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує вимоги розумності, виваженості, співмірності (пропорційності) та справедливості, встановлені судом обставини, глибину та тривалість фізичних та моральних страждань, які позивач зазнав внаслідок отримання тілесних ушкоджень, характер та тривалість немайнових втрат, які зруйнували нормальні життєві зв`язки, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди. Також суд бере до уваги відсутність вини відповідача в отримані позивачем тілесних ушкоджень, які він отримав внаслідок грубого порушення ним вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 54 від 19 грудня 1998 року та перебував в стані алкогольного сп`яніння. 
		З урахуванням зазначених обставин, суд приходить до висновку про зменшення суми моральної шкоди, яку просить стягнути позивач до 50 000 грн., що на думку суду є належною сатисфакцією конкретному випадку.
		В силу ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам.
		 
		Керуючись ст. 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд 
		 
		 ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1  до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди завданої здоров`ю фізичної особи задовольнити частково.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд.5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рахунок держави судовий збір в сумі в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		 
		На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
		У разі оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.  
		   
		СуддяС. М. Клименко
		 
		 
		Повне судове рішення складено 07.03.2023.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...