Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/2/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 17.03.2023. Зареєстровано: 18.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2023.
Дата набрання законної сили: 18.04.2023
Номер судового провадження: 1-кп/202/1/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022050000005474

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		202/2/23
		1-кп/202/1/2023
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 березня 2023 року                                 м. Дніпро
		 
		Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі: 
		головуючого-судді         ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря         ОСОБА_2 ,
		прокурора             ОСОБА_3 ,
		обвинуваченої         ОСОБА_4 , 
		захисника             ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні Індустріального районного суду м.Дніпропетровська кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22022050000005474 від 04 жовтня 2022 року відносно:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в с.Кіровськ Краснолиманського району Донецької області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		обвинуваченої увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.5ст.111-1 ККУкраїни- 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до обвинувального акта, 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України  Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ч.1 ст.17, ч.1 ст 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно з вимогами ст. ст.72,73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України  в АР Крим та м. Севастополі.
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим ім. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі  ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_6 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
		У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
		Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА)  як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
		Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
		Ураховуючи, що територія АР Крим та м.Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі  ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
		Також, представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
		У березні - квітні 2014 року в м.Донецьк та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.
		В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України 06 квітня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Донецької народної республіки», за результатами якого 07.04.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»).
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ДНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ДНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, Російської Федерації на території Донецької області так званої «ДНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» №2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» №254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» №1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
		19.02.2022 керівництвом РФ в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту в порушення положень ст.51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст.23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. ст. 30, 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» на тимчасово окупованій території Донецької області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Донецької області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна. 
		Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч.4 ст.2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 №2734 (ХХV) від 21.12.1965 №2131 (ХХ), від 14.12.1974 №3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.
		Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		24 лютого 2022 року указом президента України Володимира Зеленського №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. 
		Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента №133/2022 від 14.03.2022, далі з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента №259/2022 від 18.04.2022, далі з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента №341/2022 від 17.05.2022.
		Відповідно до п.п.6,7 ч.1 ст.11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.
		Тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
		Згідно ст.42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.
		Внаслідок розв`язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24.02.2022 збройними формуваннями Російської Федерації тимчасово окуповано частини території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.
		Зокрема, з 23 травня 2022 року по 01 жовтня 2022 року, Російською Федерацією та представниками так званої «ДНР» окуповано територію м.Лиман, Донецької області.
		Представниками Російської Федерації відповідно до указу голови ДНР №285 від 12.06.2022 «Об администрации города Красный Лиман» на тимчасово окупованій території м.Лиман Донецької області створено підпорядковану, керовану та фінансовану Російською Федерацією окупаційну адміністрацію, в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України.
		При цьому, представники підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території м. Лиман Донецької області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів, є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу Російської Федерації.
		Так, з 04 серпня 2022 року громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи на тимчасово окупованій території  в м.Лиман Донецької області, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, з метою встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань, окупаційної адміністрації держави-агресора, співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією, добровільно надала згоду та зайняла посаду так званої «исполняющей обязанности начальника управления труда и социальной защиты населения администрации города Красный Лиман» (далі  «управление»), розташованого за адресою:Донецька область,м.Лиман, вул.Незалежності, буд.46, створеного на тимчасово окупованій території.
		На займанійпосаді ОСОБА_4 здійснила реєстрацію «управления труда и социальной защиты населения администрации города Красный Лиман» в так званих «Федеральной налоговой службе ДНР г.Енакиево», «Республиканском банке ДНР г.Енакиево», «Фонде социального страхования ДНР г. Енакиево», «Республиканском казначейсве ДНР г.Енакиево» та отримала гербову печатку, довідку про реєстрацію та положення «управления».
		Протягом строку зайняття посади «исполняющей обязанности начальника управления труда и социальной защиты населения администрации города Красный Лиман» ОСОБА_4 виконувала наступні функції: загальний контроль за роботою очолюваного «управления»; особисте керівництво співробітниками «управления»; підбір кандидатів на вакантні посади «управления»; приймання участі у комісіях (в якості члена комісії) по затвердженню рішень про видачу соціальної допомоги місцевому населенню; прийняття участі у щоденних нарадах голови окупаційної адміністрації м. Лиман; прийом громадян міста з метою оформлення різних видів соціальної допомоги; отримання в «Республиканском банке ДНР г.Енакиево» готівкових коштів призначених для виплати заробітної плати підпорядкованим співробітникам.
		29 вересня 2022 року ОСОБА_4 на блокпосту н.п. Кремінна Луганської області написала заяву про звільнення із займаної посади та передала гербову печатку, уставні документи управління так званому «заместителю главы администрации г. Красный Лиман» ОСОБА_8 .
		Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у колабораційній діяльності,тобто у добровільному зайняті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
		15 березня 2023 року між прокурором відділу Донецької обласної прокуратури та обвинуваченою ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ст.ст.468,469,472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
		Згідно із даною угодою, прокурор та обвинувачена ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_4 за ч.5 ст.111-1 КК України. Обвинувачена повністю визнала свою винуватість у зазначеному діянні. Сторони погоджуються на призначення наступного покарання ОСОБА_4 ч.5 ст.111-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 10 (десять) років та з конфіскацією всього майна.
		Відповідно до правил ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
		У судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості оскільки вона не суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства України і призначити обвинуваченій ОСОБА_4 узгоджену в угоді міру покарання.
		Обвинувачена ОСОБА_4 також просила затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання. При цьому ОСОБА_4 беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України за викладених в обвинувальному акті обставин.
		Обвинуваченій ОСОБА_4 судом було роз`яснено та ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених п.1 ч.4 ст.474 КПК України, а саме: права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме: можливість оскарження вироку лише з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 5-7 статті 474 цього Кодексу, в тому числі - не роз`яснення наслідків укладення угоди. 
		Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст.468-470 КПК України, в тому числі - щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією цієї статті.
		Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно зі ч.6 ст.474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Також судом було встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим.
		Таким чином суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України добровільному зайняті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.
		Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.5 ст.111-1 КК України.
		Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.
		Міра покарання, яка узгоджена сторонами, є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченої і відповідає загальним засадам призначення покарання. При призначені покарання враховано обставини, передбачені ст.66-67 КК України, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.66КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченій є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Відповідно до ст.67КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій не встановлено. 
		Таким чином, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні під час судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами кримінального провадження про призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України та ухвалення обвинувального вироку.
		За таких обставин, суд вважає за необхідне залишити без змін застосований до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, що на теперішній час відповідає меті забезпечення виконання призначеного вироком суду покарання. Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід обмежений у часі датою набрання чинності вироку, після чого підлягає скасуванню.
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч.9 ст.100 КПК України.
		Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати за проведення почеркознавчої експертизи №184 від 25.11.2022 у розмірі 5663,10 грн.
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст.368,369,370,371,374,376,395,472,474,475 КПК України, суд -
		УХВАЛИВ:
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості від 15 березня 2023 року, укладену між прокурором відділу Донецької обласної прокуратури та обвинуваченою ОСОБА_4 .
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.111-1КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 10 (десять) років та з конфіскацією майна.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 05 жовтня 2022 року.
		Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави кошти, витрачені на проведення судової експертизи у розмірі 5663 гривень 10 копійок.
		Речові докази: акт прийому-передачі грошових коштів на суму 225208 рублів Російської Федерації, гербової печатки підприємства та установчих документів підприємства від 29.08.2022; Лист «Опроведении обследования»,який датовано08.09.2022року;акт «обследованияматериально-бытовыхусловий семьии местапроживания семьи(заявителя)датований 08.09.2022роком;копія «распоряженияглавы администрациигорода Красный ОСОБА_9 .Петрикина овнесении измененийв составКомисии попредоставлению материальнойпомощи вденежном выраженииотдельным категориямлиц»;документ,який затверджуєсклад комісіїз наданняматеріальної допомогиу грошовомувираженні окремимкатегоріям осіб; документ,який затверджуєсклад комісіїз наданняматеріальної допомогиу грошовомувираженні окремимкатегоріям осіб;положення прокомісію знадання матеріальноїдопомоги угрошовому вираженніокремим категоріямосіб датований09.08.2022року;лист головиадміністрації м.Красний ОСОБА_9 №42від 10.08.2022року;лист головиадміністрації м.Красний ОСОБА_9 Петрікійа №42від 10.08.2022року;копія листав.о.міністра ОСОБА_10 за№01.1-21/4409(вх.3);лист в.о.начальника управлінняпраці тасоціального захистунаселення адміністраціїміста Красний ОСОБА_11 .Сорока від08.09.2022;копія листа«О проведенииобследования» від06.09.2022року №08-4792/01-12;копія листа«О проведенииобследования» від06.09.2022року №08-4792/01-1.2;копія акту«обследования материально-бытовыхусловий семьии местапроживания семьи(заявителя)»датований 08.09.2022року  залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження;
		мобільний телефонмарки «Samsung»модель GalaxyA22,серійний номер НОМЕР_1 IMEI1: НОМЕР_2 ,ІМЕІ2: НОМЕР_3 ,який належить ОСОБА_4  повернути власнику за належністю.
		Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.
		Згідно п.1 ч.4 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч.4,6,7 ст.474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди.
		 
		 
		 
		Суддя             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...