Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 187/789/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про розірвання шлюбу.
Надіслано судом: 17.03.2023. Зареєстровано: 18.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2023.
Дата набрання законної сили: 16.03.2023
Номер судового провадження: 22-ц/803/3260/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/3260/23 Справа № 187/789/22   Суддя у 1-й інстанції - Іщенко І. М. Доповідач - Макаров М. О.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 березня 2023 року                                м. Дніпро
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
		 
		головуючого  судді Макарова М.О.     
		суддів  Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
		 
		розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1  нарішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,- 
		 
		В С Т А Н О В И Л А : 
		 
		У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 вересня 2014 року між сторонами був укладений шлюб, від якого вони мають двох малолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Між сторонами відсутнє взаєморозуміння, подружжя не може дійти згоди при вирішенні різноманітних питань в процесі сімейного життя, виникаючі при цьому конфлікти призвели до втрати порозуміння у сімейних відносинах, а також руйнування сім`ї, відносини припинені з 01 липня 2022 року.
		Враховуючи викладене позивачка просила розірвати шлюб між ними та стягнути судові витрати із відповідача.
		Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2022 року позовні вимоги задоволено, а саме, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 19 вересня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Петриківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 114.
		Рішення суду мотивоване тим, що зазначені позивачкою причини розірвання шлюбу, характер їх відносин, наполягання на розірванні шлюбу, твердження, що збереження сім`ї неможливо, так як це суперечить її інтересам, - вказують на наявність правових підстав для розірвання шлюбу.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції проігнорував його заяву про надання строку на примирення. Апелянт зазначає, що під час вирішення справи судом першої інстанції не було встановлено чи є у сторін неврегульовані спори відносно майна. Крім того, апелянт вказує на неналежне повідомлення його про час та дату чудових засідань. 
		10 лютого 2023 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивачка просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також позивачка просить не надавати строку для примирення.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
		Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
		Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Отже,враховуючи викладенеапеляційна скарга ОСОБА_1  на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2022 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
		Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що примирення між сторонами не відбулось, фактичні шлюбні відносини між подружжям припинені з 01 липня 2022 року, а тому шлюб між сторонами необхідно розірвати, так як це суперечить інтересам позивачки.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 19 вересня 2014 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 .
		Встановлено, що від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей (а.с. 10-11).
		Як зазначено в позові шлюбні відносини між сторонами припинені з 01 липня 2022 року, заперечень на позовні вимоги від відповідача не надійшло. 
		Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
		Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
		Відповідно до частини першої статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
		Положеннями частин третьої, четвертої статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
		Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
		Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
		Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина перша статті 110 СК України).
		Відповідно до статті 112 СК України при розірванні шлюбу за позовом одного з подружжя суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
		Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру та бажання зберегти шлюб з відповідачем.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 10, 11 постанови Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року № 11 проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
		Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
		Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
		За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
		Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком.
		Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, з дотриманням вимог статей 89, 263, 264 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону.
		Доводи апелянтав скарзіпро те,що судпершої інстанціїпроігнорував йогозаяву пронадання строкуна примирення,-колегія суддіввважає безпідставними,з оглядуна те,що позивачка категорично заперечує проти примирення з відповідачем та не бажає відновлювати сімейні відносини, посилаючись на те, що подальше спільне життя і збереження шлюбу буде суперечити її інтересам, а тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав недоцільним надавати сторонам строк для примирення. Апеляційний суд також не знаходить правових підстав для надання сторонам строку для примирення, оскільки з дати подання позову  01 серпня 2022 року до дати розгляди справи апеляційною інстанцією, пройшло сім місяців, сторони не примирилися, в матеріалах справи відсутні докази щодо намірів відповідача відновити сімейні стосунки з позивачкою.
		У правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц зазначено, що тлумачення статті 111 СК України свідчить, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком.
		За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справа «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Твердження апелянта про неналежне повідомлення його про час та дату судових засідань, - колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення, оскільки є надуманими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
		Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
		Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
		В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.
		Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - 
		 
		                         П О С Т А Н О В И Л А : 
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2022 року  залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
		 
		Головуючий суддя М.О. Макаров
		 
		Судді Е.Л. Демченко
		 
		Т.Р. Куценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...