Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/15/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; зайнятості населення, з них; зайнятості осіб з інвалідністю.
Надіслано для оприлюднення: 17.03.2023. Зареєстровано: 18.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2023.

Результат оскарження 08.06.2023 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення суду першої інстанції із залишенням позову без розгляду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 березня 2023 року справа № 580/15/23
		м. Черкаси
		 
		Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
		ВСТАНОВИВ:
		До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі  позивач) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі  відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 34 428,89 грн адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2021 році та 7 077, 78 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій на рахунок позивача за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ 37930566, МФО 899998, р/р НОМЕР_1 .
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не вжив заходів щодо створення робочих місць та працевлаштування осіб з інвалідністю, а отже обов`язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не виконано, що є порушенням статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, у зв`язку з чим до відповідача застосовані адміністративно-господарські санкції за 1 незайняте робоче місце для осіб з інвалідністю, а також нараховано пеню за простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій.
		Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до суду 03.02.2023 відзив на позов, у якому зазначив, що перевірку суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю законодавець поклав на органи Держпраці. Вказує, що 27.09.2022 подав до Черкаського ОВФСЗОІ звіт форми № 10-ПОІ за 2021 рік. Однак, після подачі зазначеного звіту позивач лише звернувся до Черкаського обласного центру зайнятості. При цьому, позивач подав до суду даний позов, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2021 році, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних. 
		Також зазначає, що у контролюючого органу право на стягнення несплачених самостійно сум санкцій у судовому порядку виникло з 16.04.2022, адже відповідно до положень частини четвертої статті 20 Закону №875-ХІІ відповідач, як фізична особа-підприємець, зобов`язаний був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у строк до 15.04.2022, а не з дня отримання звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю. Відтак, стверджує відповідач, враховуючи, що позивач звернувся з даним позовом до суду 02.01.2023, останній пропустив встановлений тримісячний строк звернення до суду. 
		У зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити повністю.
		28.02.2023 позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що у перелік його повноважень включається організація та прийом звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць, їх аналіз та перевірку правильності розрахунків; облік підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю та нарахування та збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Тому, нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені відповідачу здійснювалось позивачем виключно у межах та у спосіб передбачений законом.
		Щодо пропуску строку звернення до суду із позовом позивач вказує, що значним чином на роботу відділення Фонду вплинуло встановлення з 12.03.2020 на карантину всій території України та запроваджено обмежувальні протиепідемічні заходи, які тривають і на даний час з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19) та введення воєнного стану на території України з 24.02.2022. Про невиконання відповідачем нормативу позивачу стало відомо 27.09.2022 після отримання звіту форми №10-ПОІ, відповідно до якого відповідач фактично визнав відсутність працевлаштованих осіб з інвалідністю та мотивує це перебуванням Черкаської області у червоній зоні карантину через гостру респіраторну хворобу СОVID-19.
		10.03.2023 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких наголошує на застосуванні судом практики Верховного Суду щодо правильності застосування норм матеріального права, а саме положень ст. 19, 20 Закону № 875-ХІІ, а також Порядку проведення перевірок, викладеної у постанові від 21.11.2022 у справі №400/3957/21.
		Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) як суб`єкт господарювання зареєстрований 22.12.2010, за основним видом діяльності Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.
		Черкаським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю проведено аналіз діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідно до вимог законів України Про зайнятість населення та Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.
		Згідно з інформацією Головного управління ДПС у Черкаській області, наданої листом № 1490/5/23-00-24-01-02 від 25.03.2022, середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача за 2021 рік складає 9 осіб, середньооблікова кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, складає 0 осіб.
		Позивач листами №710/01-28 від 03.05.2022 та № 1515/01-28 від 15.09.2022 інформував відповідача про необхідність подання ФОП ОСОБА_1 звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПОІ за 2021 рік.
		27.09.2022 відповідач надав позивачу лист, в якому повідомив відділення Фонду про те, що ФОП ОСОБА_1 в 2021 року по звіту з ЄСВ надав дані про працівників, середньооблікова чисельність становить 8,75. В 2021 з січня по лютий на ФОП працювала одна людина з інвалідністю. Також відповідач подав звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2021 рік, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників становить 9, працівників з інвалідністю  1.
		Листом №1615/01-28 від 29.09.2022 позивач повідомив відповідача про не виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році, а тому має сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 34 428,89 грн., а також пеню у розмірі 4 599,18 грн.
		Листом №1710/01-28 від 21.10.2022 позивач повідомив відповідача про не виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році, а тому має сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 34 428,89 грн., а також пеню у розмірі 5 205,06 грн.
		Листом № 06-16/469 від 25.10.2022 Смілянський міськрайонний центр зайнятості повідомив позивача, що ФОП ОСОБА_1 у 2021 році інформацію про попит на робочу силу (вакансії) не подавав.
		Згідно з розрахунком Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю сума адміністративно-господарських санкцій складає 34 428,89 грн., сума пені станом на 28.12.2022 складає 7 077,78 грн.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Законом, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами є Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 №875-XII (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 875-XII).
		Частиною першою статті 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. 
		Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону №875-ХІІ).
		Статтею 19 Закону №875-XII передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
		Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
		Водночас, статтею 20 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
		Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю - базовому центру зайнятості.
		Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.
		Відповідно до пункту 8 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПОІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю", затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України 27 серпня 2020 року № 591, у рядку 03 відображається кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, установленого статтею 19 Закону, повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем.
		Показник рядка 03 для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, визначається шляхом множення показника рядка 01 на 4 %; для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, дорівнює 1.
		Згідно з частиною 4 статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
		Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70.
		В силу положень частин 3 та 5 статті 19 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
		Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
		Таким чином, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю вважається виконанням нормативу.
		Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" №5067-VI (далі - Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
		За відсутності вказаної інформації центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, фактично позбавлений можливості виконувати завдання та функції, покладені на нього ст. 22 Закону №5067-VI. Водночас, відсутність інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю унеможливлює працевлаштування останніх до роботодавців.
		Подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" визначено відповідним Порядком (чинним у 2021 році), затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 (далі - Порядок № 316).
		Пунктом 3 розділу І Порядку № 316 передбачено, що форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.
		Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку (пункт 4 розділу І Порядку № 316).
		Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (пункт 5 розділу І Порядку № 316).
		Відтак, у разі відкриття вакансії роботодавцем не пізніше ніж через три робочих дні подається форма № 3-ПН до відповідного центру зайнятості.
		Отже, якщо роботодавець подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у вказаний строк, то вважається, що він виконав обов`язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі. Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив один із залежних від нього, передбачений законодавством, захід для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто дію для недопущення господарського правопорушення.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 по справі №806/1368/17.
		Крім того суд зазначає, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 статті 18 Закону № 875-XII.
		Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
		Правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 22 червня 2022 року по справі №826/11977/18.
		Однак, як встановив суд, Смілянський міськрайонний центр зайнятості листом №06-16/469 від 25.10.2022 повідомив Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про те, що відповідач протягом 2021 року не подавав до центру зайнятості інформацію про попит на робочу силу за формою № 3-ПН для працевлаштування осіб, які мають інвалідність.
		Відтак суд дійшов висновку, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, а саме неподання звіту за формою № 3-ПН є порушенням вищезгаданих норм та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 по справі № 812/579/17.
		Згідно з частиною 1 статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
		Окрім того, згідно з частиною 2 статтею 20 Закону № 875-XII та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України № 223 від 15.05.2007, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
		Відповідно до пунктів 3.4, 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України №223 від 15.05.2007, орган контролю нараховує пеню з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день подання позовної заяви за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів.
		Суд врахував, що у ФОП ОСОБА_1 у 2021 року працювала одна особа з інвалідністю, однак фактично вказана особа пропрацювала у відповідача у продовж 2021 року лише 2 місяці, тому з врахуванням правила заокруглення до цілої одиниці, вважається, що у ФОП ОСОБА_1 фактично у 2021 році працювало осіб з інвалідністю - 0 (2 місяці (фактичний час працевлаштованої особи з інвалідністю) / 12 місяців = 0,7 особи, тобто з урахуванням заокруглення становить 0 осіб).
		Отже з урахуванням викладеного, загальна сума несплачених адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для інвалідів складає 34 428,89 грн. У зв`язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій, відповідачеві нарахована пеня, сума якої на день подачі позову становить 7 077,78 грн. 
		Відповідач у повному обсязі в добровільному порядку адміністративного-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2021 році та пеню не сплатив.
		Щодо доводів відповідача про те, що обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю покладено на органи Держпраці, суд зазначає таке.
		Відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону № 875-XII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту осіб з інвалідністю, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.
		Механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - суб`єкти господарювання), щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2017.
		Предметом проведення перевірки є, зокрема, виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (п. 2 Порядку № 70).
		У разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності (п. 16 Порядку № 70).
		Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисну осіб з інвалідністю - є територіальним органом неприбуткової бюджетної установи Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, завданнями якого є, зокрема: проведення зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу робочих місць, аналіз та перевірка правильності розрахунків, збір сум адміністративного-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
		Зазначені завдання позивач виконує в межах повноважень, визначених Положенням про Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженим наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 18.09.2017 № 55, яке діяло до 18.11.2021, після цієї дати - Положенням про Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, затвердженим наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 04.11.2021 № 91.
		Відділення Фонду відповідно до Положення здійснює: організацію та прийом звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць, їх аналіз та перевірку правильності розрахунків; облік підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю та проводить збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
		З аналізу наведено, суд дійшов висновку, що нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені відповідачу позивач здійснив у межах та у спосіб, передбачений законом.
		При цьому, слід зазначити, що спірні правовідносини виникни не за результатами проведення Держпраці відповідної перевірки, а за результатами проведення відділення Фонду аналізу даних, наданих ГУ ДПС у Черкаській області щодо ФОП ОСОБА_1 відповідно до вимог законів України Про зайнятість населення та Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.
		Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 6 Порядку № 70 планові перевірки проводяться відповідно до річних планів, що затверджуються Держпраці не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. 
		Згідно з пунктом 9 Порядку № 70 позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок: за поданням суб`єктом господарювання письмової заяви до Держпраці, її територіального органу про проведення позапланової перевірки за його бажанням; для перевірки виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попередньої планової або позапланової перевірки Держпраці чи її територіального органу; за зверненням фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їх) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, у разі подання документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позапланова перевірка в такому разі проводиться за погодженням з Мінекономіки; за інформацією відділення Фонду щодо неподання суб`єктом господарювання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів, або невиправлення помилки у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення Фонду; за дорученням Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єкта господарювання у зв`язку з виявленими системними порушеннями законодавства про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю.
		Відтак, незарахування нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю не є підставою для проведення Держпраці позапланової перевірки роботодавця.
		Водночас, суд врахував, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану № 303 від 13.03.2022 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні.
		Тому, посилання відповідача на судову практику Верховного Суду, викладену в постанові від 21.11.2022 у справі №400/3957/21, суд вважає безпідставною, враховуючи, що суд касаційної інстанції ухвалював зазначене судове рішення у правовідносинах, що склалися до введення воєнного стану в Україні, який значним чином вплинув на механізм роботи державних органів та бюджетних установ.
		Щодо строку звернення позивача до суду з даним позовом суд зазначає наступне.
		Згідно із ч. 1-3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
		Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		З матеріалів справи вбачається, що відділення Фонду про невиконання ФОП ОСОБА_1 нормативу дізналося зі звіту № 10-ПОІ та листа відповідача, які надійшли до позивача 27.09.2022. 
		При цьому, пунктами 3.4, 3.6, 3.7 Порядку №223 встановлено, що нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).
		Нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу.
		Отже, враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не сплатив адміністративно-господарські санкції, нарахування пені згідно з розрахунком суми позову, доданого до матеріалів позову, позивачем нараховано суму пені станом на 28.12.2022.
		Тому, суд зазначає, що датою, коли у позивача виникли підстави для звернення до суду з позовом про стягнення пені за несвоєчасну сплату відповідачем адміністративно-господарських санкцій є дата, коли позивач дізнався про невиконання ФОП ОСОБА_1 нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, тобто 27.09.2022, та з урахуванням якої позивач розрахував суму пені.
		Отже, тримісячний строк звернення позивача з даним позовом слід відліковувати із 28.09.2022.
		Враховуючи, що позивач подав позов до суду 28.12.2022, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті (а. с. 21), строк звернення, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України, не пропущено.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Решта доводів та заперечень сторін на правомірність прийнятого рішення суду не впливають та висновків суду не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
		Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
		Зважаючи на обґрунтованість адміністративного позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує на наступне.
		Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
		За таких обставин, беручи до уваги відсутність витрат суб`єкта владних повноважень пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача судових витрат відсутні.
		Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов задовольнити.
		Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Благовісна, 269/105, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ: 21368023) 34 428,89 грн (тридцять чотири тисячі чотириста двадцять вісім гривень 89 копійок) адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2021 році та 7 077,78 грн (сім тисяч сімдесят сім гривень 78 копійок) пені. 
		Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...