Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 185/1030/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2023.
Дата набрання законної сили: 16.03.2023
Номер судового провадження: 51-3134км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021041370001065

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 березня 2023 року 
		м. Київ
		справа № 185/1030/22
		провадження № 51-3134км22
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
		суду у складі:
		головуючого                       ОСОБА_1 ,  
		суддів                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового
		засідання                             ОСОБА_4 , 
		прокурора                           ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041370001065, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, із застосуванням ст. 69 КК без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього певні обов`язки.
		Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, за обставин детально викладених у вироку.
		Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі винного через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку прокурора, суд першої інстанції неправильно застосував вимоги ст. 69 КК та безпідставно не призначив засудженому обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та до невідповідності призначеного покарання внаслідок м`якості. Про вказані порушення прокурор зазначав в апеляційній скарзі, проте всупереч вимог ст. 419 КПК вони залишились поза увагою апеляційного суду, тому його рішення підлягає скасуванню.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.  
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, кваліфікація дій останнього за ч. 1 ст. 286 КК, вид та розмір призначеного засудженому основного покарання, а також звільнення на підставі ст. 75 КК від його відбування, в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.
		При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні засудженому покарання, то Суд дійшов наступного висновку.
		Відповідно до вимог ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Так, ч. 1 ст. 286 КК передбачено покарання за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
		Як убачається з вироку, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та про можливість його звільнення від цього, основного покарання на підставі ст. 75 КК з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік. 
		В частині, що стосуються призначення ОСОБА_6 додаткового покарання, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке є обов`язковим (згідно з санкцією ч. 1 ст. 286 КК), то суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без призначення такого покарання на підставі вимог ст. 69 КК. 
		Разом із цим, ч. 1 ст. 69 КК визначено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. 
		Відповідно до вимог 2 ст. 69 КК, на підставах, передбачених у ч. 1 цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Тобто, з вищевикладеного убачається, що ч. 1 ст. 69 КК може бути застосована лише при призначенні особі основного виду покарання, а ч. 2 надає суду можливість не призначати особі додаткове покарання, яке є обов`язковим, проте за винятком вищевикладеного випадку. 
		В даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 визнано винувати і засуджено за ч. 1 ст. 286 КК, санкція якої передбачає одне з основних покарань у виді штрафу від трьох до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що виключає можливість застосування ч. 2 ст. 69 КК при вирішенні питання щодо призначення засудженому додаткового покарання, яке є обов`язковим.
		З огляду на викладене, висновок місцевого суду про можливість непризначати ОСОБА_6 обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на підставі ст. 69 КК, є неправильним.
		Про допущені місцевим судом порушення прокурор зазначав в апеляційній скарзі, проте вони залишились поза увагою суду апеляційної інстанції.
		За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , в супереч вимог ст. 419 КПК,здійснено без належної перевірки наведених у апеляційній скарзі прокурора доводів та надання обґрунтованих відповідей на них.
		До того ж, висновок апеляційного суду про те, що покарання, передбачене ч. 1 ст. 286 КК, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, є основним, а не додатковим, суперечить вимогам ч. 4 ст. 52 КК, з якої убачається, що за одне кримінальне правопорушення може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції частині статті (у даному випадку призначено основне покарання у виді обмеження волі). Разом із тим, до основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.Проте додаткове покарання, яке є обов`язковим, ОСОБА_6 судом не було призначено взагалі.    
		З огляду на викладене, касаційна скарга прокурора підлягає до задоволення, ухвала апеляційного суду - скасуванню на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження - призначенню до нового розгляду в суді апеляційної інстанції. 
		Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, дати їм належну оцінку та, з урахуванням усіх встановлених обставин, прийняти законне й обґрунтоване рішення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		 
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2022 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                                        ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...