Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/2845/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 20.03.2023. Зареєстровано: 21.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2023.
Дата набрання законної сили: 11.09.2023
Номер судового провадження: П/520/3107/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд  61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710  
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		місто Харків 
		 
		 
		20.03.2023 р. справа №520/2845/23 
		Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., за участю секретаря судового засідання - Стрєлка О.В., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Коломійцев А.Ю., представника відповідача - Бабак О., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом
		 ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)до Харківської міської ради (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
		встановив:
		 
		Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Харківської міської ради (ЄДРПОУ 04059243), що виявилися у ненаданні інформації на запит від 31 серпня 2022 року (реєстраційний індекс від 07.09.2022 вх. № К-3-11/222/180-22); 2) зобов`язання Харківської міської ради (ЄДРПОУ 04059243) надати протягом п`яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду інформацію, запитувану в запиті від 31 серпня 2022 року (реєстраційний індекс від 07.09.2022 вх. № К-3-11/222/180-22) щодо коштів, виділених на ремонтні/будівельні роботи по вулиці Весніна під час воєнного стану в читабельному вигляді.
		Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що у відповідь за запит до доступ до публічної інформації отримав документи в електронній формі у нечитабельному вигляді. Стверджував про наявність події ненадання інформації на запит про доступ до публічної інформації.
		Відповідач із поданим позовом не погодився.
		Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив що, запитувана інформація міститься у додатку №6 до рішення Харківської міської ради від 22.12.2021р. №205/21 та у додатку №6 до рішення Харківської міської ради від 18.02.2021р. №227/22, які були надані у вигляді електронних документів належної якості.
		Відтак, предметом спору у справі є: обставини надання суб"єктом владних повноважень запитувачу публічної інформації копій електронних документів (тобто матеріальної форми збереження/існування інформації), котрі не мають дефектів/вад/недоліків, що безальтернативно зумовлюють фізичну неможливість сприйняття інформації людиною (зокрема, неможливість відкриття документа, включення до тексту документа значної кількості позначок чи символів, які спотворюють зміст інформації тощо); долучення заявником до матеріалів позову саме тих копій електронних документів, котрі були отримані від суб"єкта владних повноважень; існування у змісті наданих суб"єктом владних повноважень документів об"єктивних даних з приводу суті запиту про доступ до публічної інформації - дотримання положень постанови КМУ від 09.06.2021р. №590 стосовно виділення під час дії правового режиму воєнного стану бюджетних коштів на ремонтні / будівельні роботи по вул. Весніна у місті Харкові.
		Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
		Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
		Заявник 31.08.2022р. із посиланням на норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» склав запит в електронній формі на адресу Міністерства фінансів України з приводу виділення бюджетних коштів на ремонтні / будівельні роботи по вулиці Весніна у м. Харкові під час воєнного стану.
		Доказів розгляду цього запиту по суті Міністерством фінансів України матеріали справи не містять.
		Листом від 05.10.2022р. вих./1517/9-22 Харківська міська рада в особі Юридичного департаменту стосовно питання надання інформації відносно робіт по вул. Весніна у м. Харкові сповістила заявника про те, що запит розглянуто у порядку ст.5 Закону України «Про доступ до публічної інформації», надано перші 10 сторінок рішення Харківської міської ради від 22.12.2021р. №205/21, а решта обсягу інформації буде надана після проведення грошової компенсації вартості фактичних витрат, пов`язаних із виготовленням копій документів. 
		Листом від 17.10.2022р. вих./1606/9-22 Харківська міська рада в особі Юридичного департаменту стосовно питання надання інформації відносно робіт по вул. Весніна у м. Харкові сповістила заявника про те, що надаються 227 сторінок рішення Харківської міської ради від 22.12.2021р. №205/21 та рішення Харківської міської ради від 18.02.2021р. №227/22.
		Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу вирішення питання про надання публічної інформації, заявник ініціював даний спір.
		Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
		Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права. 
		У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної влади/адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
		Суспільні відносини з приводу практичної реалізації права особи на звернення унормовані, насамперед, приписами ст.40 Конституції України, згідно з якою усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, а також додатково деталізовані приписами Закону України від 02.10.1996р. №393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі за текстом - Закон України №393/96-ВР), Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992р. №2657-ХІI (далі за текстом - Закон України №2657-ХІІ), Закону України від 13.01.2011р. №2939-VІ «Про доступ до публічної інформації» (далі за текстом - Закон України №2939-VI).
		При цьому, приписи перелічених вище законів одночасно регламентують і суспільні відносини з обігу інформації.
		Окрім того, відносини з обігу інформації унормовані також і приписами ст.32 Конституції України, де указано, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини та приписами низки інших актів законодавства, зокрема, Закону України від 01.06.2010р. №2297-VI «Про захист персональних даних» (далі за текстом - Закон України №2297-VI), Закону України від 14.10.2014р. №1700-VII «Про запобігання корупції» (далі за текстом - Закон України №1700-VIІ).
		Так, ст.3 Закону України №2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.
		Відповідно до статті 5 Закону України №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
		У розумінні ч.1 ст.1 Закону України №2657-ХІІ інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Звідси слідує, що за суттю інформацією є відомості та дані, а формою існування - матеріальні носії відомостей та даних або електронне відображення відомостей та даних. 
		За визначенням ст.1 Закону України №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		З положень наведених норм закону слідує, що публічною інформацією є вже існуюча річ матеріального світу - інформація, котра фізично знаходиться у володінні особи, у відання якої передано повноваження з приводу виконання функцій держави чи місцевого самоврядування. 
		Як то визначено ч.1 ст.12 Закону України №2939-VI, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
		У спірних правовідносинах запитувачем публічної інформації є реально існуюча фізична особа - громадянин України.
		За правилами ст.19 Закону України №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ч.1 ст.19); Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (ч.2 ст.19); Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (ч.3 ст.19); Письмовий запит подається в довільній формі (ч.4 ст.19); Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (ч.5 ст.19); З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо (ч.6 ст.19).
		Доказів подання заявником письмового запиту про доступ до публічної інформації матеріали справи не містять.
		Доказів подання заявником запиту у вигляді електронного документа із використанням функціоналу офіційного веб-сайті відповідного розпорядника матеріали справи також не містять.
		Проте, оскільки у спірних правовідносинах запит заявника про доступ до публічної інформації був кваліфікований суб`єктом владних повноважень  Харківською міською радою у якості належного оформленого та належно поданого, цей запит був розглянутий по суті із наданням відповідей двома письмовими листами, то суд доходить до переконання про те, що викладені вище обставини не мають юридичного значення для правильного вирішення спору по суті.
		Предметом запиту зацікавленої особи у спірних правовідносинах є  питання дотримання положень постанови КМУ від 09.06.2021р. №590 стосовно виділення під час дії правового режиму воєнного стану бюджетних коштів на ремонтні / будівельні роботи по вул. Весніна у місті Харкові.
		У силу застереження ч.5 ст.6 Закону України №2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву"). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.
		У відповідь на запит заявника про доступ до публічної інформації відповідач  субєкт владних повноважень листом від 05.10.2022р. вих./1517/9-22 та листом від 17.10.2022р. вих./1606/9-22 надав 237 сторінок рішення Харківської міської ради від 22.12.2021р. №205/21 та рішення Харківської міської ради від 18.02.2021р. №227/22.
		Між тим, суд зауважує, що правовий режим воєнного стану був введений Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022.
		Таким чином, рішення органу місцевого самоврядування, котрі датовані календарними датами, що передують 24.02.2022р., об`єктивно не можуть містити інформацію про обставини фізичного виділення під час дії правового режиму воєнного стану бюджетних коштів на ремонтні / будівельні роботи по вул. Весніна у місті Харкові.
		Окрім того, суд зауважує, що згідно з п.1 ч.1 ст.2 та п.2 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду; бюджети місцевого самоврядування - бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі утворення районних у місті рад).
		Відповідно до ч.1 ст.49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.
		Частиною 6 ст.78 Бюджетного кодексу України визначено, що виконання місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням здійснюється відповідно до статей 46-51 цього Кодексу.
		Між тим, будь-яких документів або об"єктивних даних про виконання відповідачем як суб`єктом владних повноважень рішення Харківської міської ради від 22.12.2021р. №205/21 та рішення Харківської міської ради від 18.02.2021р. №227/22 у ході розгляду справи до суду подано не було.
		Цих відомостей відповідачем не було подано у спірних правовідносинах і на запит заявника про доступ до публічної інформації.
		Доказів відсутності інших рішень суб"єкта владних повноважень - Харківської міської ради з цього ж самого питання відповідачем до матеріалів справи не подано.
		У листах - відповідях на запит заявника про доступ до публічної інформації такі відомості не згадані.
		Окремо суд зважає, що відмінність правової категорії «інформація» від правової категорії «документ» зумовлює необхідність виокремлення із загального обсягу інформації конкретного документа окремої частини стосовно інформації з обмеженим доступом та окремої частини стосовно інформації з іншим режимом обігу та надання для ознайомлення інформація, доступ до якої не обмежений (ч.7 ст.6 Закону України № 2939-VI). 
		Окрім того, ст. 10-1 Закону України №2939-VI не виключає випадку правомірного надання інформації про персональні дані у знеособленій формі.
		Частиною 2 ст.6 Закону України №2939-VI передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
		Звідси слідує, що юридично значимими факторами у процедурі обігу інформації (тобто критеріями запровадження обмежень) є: 1) публічний інтерес у забезпеченні недоторканності інформації (національна безпека, територіальна цілісність, громадський порядок, запобігання заворушенням, запобігання кримінальним правопорушенням, охорона здоров`я населення, захист репутації, збереження конфіденційності, авторитет правосуддя, неупередженість правосуддя); 2) рівень загрози реального настання ймовірної шкоди та межа істотності ймовірної шкоди; 3) баланс між наслідками ситуації/випадку нерозголошення інформації та наслідками ситуації/випадку поширення інформації в аспекті значення інформації для суспільства.
		Тобто, запровадження обмеження доступу до конкретної інформації (у тому числі і за окресленою ч.5 ст.6 Закону України №2939-VI категорією) повинно відбуватись за обов`язкового дотримання умов ч.2 ст.6 Закону України №2939-VI та з урахуванням фізичної змоги надання інформації у знеособленій формі та у частині документа.
		Згідно із п.2 ч.1 ст.22 Закону України №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
		Аналіз положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині правової категорії «конфіденційна інформація» виокремлює такі властивості: встановлювати конфіденційність публічної інформації та визначати порядок її поширення можуть лише фізичні та юридичні особи; суб`єкти владних повноважень не наділені правом відносити інформацію до конфіденційної; публічна інформація не може бути віднесена до конфіденційної у випадках, визначених Законом (ч.ч 1,2 ст. 13 Закону України №2939-VI); у випадках, встановлених законодавством, може не бути обмежено доступ до визначеної інформації, в тому числі й конфіденційної (ч. 5 ст. 6 Закону України №2939-VI).
		Отже, віднесення інформації до конфіденційної не може бути кваліфіковано у якості єдиної достатньої підстави для обмеження доступу до такої інформації у цілому.
		Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону України №2939-IV.
		Ці вимоги за правовою суттю є так званим «трискладовим тестом», який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. 
		За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації (постанова пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016р. №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації»).
		Відтак, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації правил «трискладового тесту».
		Суд звертає увагу, що положення ч.2 ст.6 Закону України №2939-VI передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. 
		Такий підхід ґрунтується на тому, що ст.1 Закону України №2939-VI закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі «трискладового тесту».
		Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.
		За таких умов, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.
		Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових «трискладового тесту» означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
		У силу правових висновків постанов Верховного Суду від 18.07.2019р. у справі №554/11837/14-а, від 17.02.2020р. у справі №826/8891/16 та опосередковано постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019р. у справі №9901/249/19 відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових так званого «трискладового тесту» означає, що відмова у доступі до публічної інформації набуває ознак необґрунтованої.
		Окрім того, при вирішенні спору по суті суд враховує, що 01.12.2020 набрала чинність Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів (ратифіковано Україною із заявами Законом № 631-IX від 20.05.2020), у відповідності до частини 1 статті 2 якої кожна Сторона гарантує право кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів (далі  Конвенція Ради Європи).
		Згідно із частиною 2 статті 2 Конвенції Ради Європи кожна Сторона вживає необхідних заходів у своєму національному законодавстві для впровадження положень щодо доступу до офіційних документів, передбачених цією Конвенцією.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Конвенції Ради Європи кожна Сторона може обмежувати право доступу до офіційних документів. Обмеження повинні бути чітко встановлені у законі, бути необхідними у демократичному суспільстві і бути пропорційними цілям захисту: a. національної безпеки, оборони та міжнародних відносин; b. громадської безпеки; c. попередження, розслідування та судового переслідування кримінальної діяльності; d. дисциплінарного розслідування; e. перевірки, контролю та нагляду з боку державних органів; f. приватного життя та інших законних приватних інтересів; g. комерційних та інших економічних інтересів; h. економічної, монетарної політики і політики обмінного курсу держави; і. рівності сторін у судовому провадженні та ефективного здійснення правосуддя; j. навколишнього середовища, або k. обговорень всередині державного органу або між такими органами стосовно вивчення питання.
		Держави, яких це стосується, під час підписання або депонування ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, затвердження або приєднання, у заяві на ім`я Генерального секретаря Ради Європи можуть заявити, що листування з правлячою сім`єю та її двором або главою держави може також бути включено до можливих обмежень.
		У доступі до інформації, що міститься в офіційному документі, може бути відмовлено у разі, якщо її розголошення завдасть або ймовірно може завдати шкоди хоча б одному з інтересів, перелічених у пункті 1, якщо тільки відсутній переважаючий суспільний інтерес в оприлюднені такої інформації.
		За змістом ч.4 ст.6 Закону України №2939-VI саме до повноважень розпорядника інформації належить встановлення наявності чи відсутності підстав для обмеження у доступі до інформації.
		Звідси слідує, що управлінське волевиявлення розпорядника публічної інформації у формі відмови у доступі до публічної інформації має ґрунтуватись на наслідках застосування так званого «трискладового тесту» та повинно бути умотивовано критеріями обмеження інформації за ст.6 Закону України №2939-VI і за ч.ч.1, 2 ст.3 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів (ратифіковано Україною із заявами Законом України від 20.05.2020р. №631-IX)
		Продовжуючи розгляд справи, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення.
		Проте, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
		У межах даного конкретного спору унаслідок власно створеної суб"єктом владних повноважень специфіки функціонування виконавчих органів та підрозділів Харківської міської ради у сфері обігу публічної інформації твердження позивача про отримання у відповідь на запит про доступ до публічної інформації копій електронних документів у вигляді, який не дозволяє сприйняти текст документу, залишилось не спростованим суб`єктом владних повноважень за правилами ч.2 ст.77 КАС України.
		Водночас із цим, власне твердження суб"єкта владних повноважень про направлення копій електронних документів належної якості не доведено належними у допустимими доказами за правилами ч.1 ст.77 КАС України у зв`язку із відсутністю усього обсягу матеріалів відповіді у розпорядженні Юридичного департаменту Харківської міської ради та у зв"язку із відсутністю усього обсягу матеріалів відповіді у розпорядженні Департаменту діловодства Харківської міської ради.
		Доказів подання заявником до суду саме ти копій електронних документів, які були отримані від Харківської міської ради матеріали справи не містять.
		Але матеріали справи не містять і доказів долучення заявником до позову копій інших електронних документів, ані ж ті, що у минулому були надані заявникові листом Харківської міської ради в особі Юридичного департаменту від 05.10.2022р. вих./1517/9-22 та листом Харківської міської ради в особі Юридичного департаменту від 17.10.2022р. вих./1606/9-22.
		Тому з огляду на приписи ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України, правовий статус відповідача як суб"єкта владних повноважень та відсутність у позивача - приватної особи підтвердженого матеріалами справи інтересу до спотворення обставин фактичної дійсності суд змушений визнати доведеним саме твердження позивача.
		Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Тлумачення змісту наведеної норми процесуального права викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
		Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
		У спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень була вчинена саме відмова, втілена у офіційному письмовому документі-листі, а не у дії.
		Тому за цим епізодом позов підлягає відхиленню.
		Проте, оцінивши здобуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, оскільки у відповідь за запит про доступ до публічної інформації з приводу чітко окресленого питання - дотримання положень постанови КМУ від 09.06.2021р. №590 стосовно виділення під час дії правового режиму воєнного стану бюджетних коштів на ремонтні / будівельні роботи по вул. Весніна у місті Харкові надав явно та очевидно неналежні документи, а саме: копії 237 сторінок рішення Харківської міської ради від 22.12.2021р. №205/21 та рішення Харківської міської ради від 18.02.2021р. №227/22, тобто копії рішень органу місцевого самоврядування, датованих до календарної дати запровадження в Україні правового режиму воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 без доказів виконання цих рішень та без згадки про відсутність інших рішень з цього питання.
		Відтак, реально вчинена власним суб`єктом відмова у наданні доступу до публічної інформації у даному конкретному випадку не може бути кваліфікована судом у якості правомірної.
		Водночас із цим, суд ураховує те, що оскільки обґрунтування обмеження доступу до інформації є первинно дискреційними повноваженнями органу публічної адміністрації як розпорядника інформації і поглинається свободою адміністративної дискреції (яка між тим не може набувати ознак абсолютної безмежності та свавілля), але відповідні належні мотиви не покладені в основу вчиненого управлінського волевиявлення у формі відмови (позаяк не згадані у тексті письмового документа), то розумно прийнятний баланс між інтересом на збереження у таємниці конкретних відомостей та інтересом поширення/розголошення цих відомостей у спосіб надання відповіді на запит приватної особи, а також потреба у дотриманні запровадженого ст.6 Конституції України розподілу функцій гілок державної влади, обумовлює виникнення необхідності застосування положень ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, виходу за межі позову, обтяження відповідача обов`язком повторно розглянути по суті запит зацікавленої приватної особи з урахуванням висновків даного судового акту.
		З огляду на викладене суб`єктивному праву заявника в аспекті доступу до публічної інформації необхідно надати захисту у спосіб, сформульований у резолютивній частині цього судового акту.
		При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів. 
		Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір". 
		Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		вирішив:
		 
		Позов - залишити без задоволення.
		Вийти за межі позову.
		Визнати протиправними відмови Харківської міської ради у доступу до публічної інформації, оформлені листом Харківської міської ради в особі Юридичного департаменту від 05.10.2022р. вих./1517/9-22 та листом Харківської міської ради в особі Юридичного департаменту від 17.10.2022р. вих./1606/9-22.
		Зобов`язати Харківську міську раду повторно вирішити по суті запит ОСОБА_1 з приводу виділення бюджетних коштів на ремонтні/будівельні роботи по вулиці Весніна у м. Харкові під час воєнного стану.
		Роз`яснити, що рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України - 20.03.2023р.; підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
		 
		Суддя А.В. Сліденко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...