Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/5385/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 21.03.2023. Зареєстровано: 22.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2023.
Дата набрання законної сили: 17.04.2023
Номер судового провадження: 2/367/250/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                       
		Справа № 367/5385/17
		        Провадження № 2/367/250/2023
		 
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		17 березня 2023  Ірпінський міський суд Київської області  в складі:
		головуючого судді  Мерзлого Л.В.,
		за участі секретаря судових засідань Валюх В.І.,
		позивача ОСОБА_1 ,
		представника відповідача ОСОБА_2 ,
		розглянувши у судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача шляхом визнання правочинів, вчинених відповідачем в односторонньому порядку та їх наслідків в судовому порядку нікчемними,-
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		До Ірпінського міського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача шляхом визнання правочинів, вчинених відповідачем в односторонньому порядку та їх наслідків в судовому порядку нікчемними.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1  являється клієнтом (споживачем) ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» та отримувачем послуг у даній установі з 2011р. 14 липня 2017 року, перебуваючи у м. Києві, отримала на свій мобільний телефон НОМЕР_8 декілька CMC-повідомлень, та з останнього CMC повідомлення отримала інформацію, про те, що з кредитної картки№……..НОМЕР_2 зняті пошти у сумі 12000 грн. у м. Кривий Ріг по вул. Косіора, 33-Б. Оскільки, вказаної кредитної картки в позивача ніколи не було взагалі і, будучи впевненою, що це помилка, позивач звернулась до найближчого відділення ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» по Проспекту Науки, 4/2 у м. Києві. Менеджером Банку позивачу було повідомлено про те, що це кредитка картка за № НОМЕР_1 , випущена на ім`я  ОСОБА_1  та дійсно з неї зняті кошти  в розмірі 12000 грн.Позивач попросила заблокувати всі її рахунки в Банку. При блокуванні вказаних карток менеджер повідомив позивачу, що картку № НОМЕР_2  було використано в магазині «Фокстрот» у  АДРЕСА_1 , і придбано товар з виплатою по частинах на суму 24 999, 90 грн. Таких коштів у позивача на рахунках ніколи не було. Зрозумівши, що це шахрайські дії, менеджер сказав позивачу, що повідомить службу безпеки Банку, а позивачу порадив звернутись до поліції. Також менеджер повідомив позивача, що заявки на збільшення ліміту коштів по картці № ....НОМЕР_2 здійснювались не з мобільного номера позивача, а з номера НОМЕР_3 . Такого номера у позивача ніколи не було.Того ж дня ОСОБА_1 звернулась до Ірпінського відділення поліції із заявою про злочин. Однак, відомості про злочин були знесені до ЄРДР лише 22.07.2017 року, що підтверджується витягом з ЄРДР від 22.07.201 -року і постановою слідчого про визнання позивача (споживача) потерпілою. У період з 15 по 19 липня 2017 року позивач неодноразово зверталась до директора Ірпінського відділення ПАТ Комерційний банк «Приватбанк», та остання повідомила позивачу, що дійсно кредитна картка № НОМЕР_4  була випущена у м. Києві, по вул. Січовик Стрільців, 103, 14.07.2017 року, з кредитним лімітом 25000 грн. о 16.50 год. на ім`я  ОСОБА_1 , але ця картка не ідентифікована, так як відсутня фотографія позивача. Директор Ірпінського відділення звернула увагу на те, що заявки на збільшення грошового ліміту подавались не з номера телефону позивача, а з номера НОМЕР_3 , причому ліміт збільшувався кожні 3-4 хвилини саме: о 16:52, 16:57, 16:58, а у 17:02 були зняті кошти в розмірі 12000 грн., і що з цього ж номера була зроблена заявка на відкриття «Приват 24» з грошовим лімітом 25000 грн. і у 17:29 був придбаний товар у магазині «Фокстрот» у АДРЕСА_1 . В цей самий час позивач знаходилась у м. Києві, у відділенні АТ КБ «Приватбанк» по проспекту Науки, 4/2. Незважаючи на це, 14.07.2017 року, відповідач ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» проводив фінансові-операції без відому та згоди позивача. 19.07.2017 року в Ірпінському відділенні АТ КБ «Приватбанк» позивачу показали електронне фото з м. Кривий Ріг, де чоловік, якого позивач не знає, знімає з картки 12000 грн., а в цей час позивач знаходиться у м. Києві. На письмові запити ОСОБА_1  до АТ КБ «Приватбанк», подані 04.08.2017 року, відповідей позивач досі не отримала. З 24 жовтня 2017 року, тобто вже після звернення за захистом порушеного права до суду, на мобільний номер позивача почали телефонувати різні люди з різних номерів з погрозами, що якщо позивач не сплатить заборгованість, у неї заберуть все майно. 13 листопада 2017 року позивач знову звернулась до Ірпінського відділення АТ КБ «Приватбанк», де начальник відділення позивачу повідомила, що справу передали колекторам. Тобто, відповідач під час судового провадження передав персональні данні позивача третім особам, які тепер погрожують і шантажують ОСОБА_1 . Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, служба безпеки банку дійшла до передчасного висновку  про вину позивача. Таким чином, позивач вказує про те, що відповідач випустив без відома позивача на її ім`я кредитну картку № НОМЕР_4 в «Приват 24», декілька разів збільшував грошові ліміти без заяви позивача, проводив операції з невідомою особою з невідомого номера телефону, позивач в свою чергу, взагалі не зверталась до АТ КБ «Приватник» із заявкою на відкриття «Приват 24» ні до 14.07.2017 року, ні 14.07.2017 року, оскільки не користується інтернетом.
		Позивач є пенсіонером, ветераном праці, учасником бойових дій в Афганістані, має державні нагороди, є чесною та порядною людиною. Через вказану ситуацію зазнає душевних страждань, втратила сон і спокій, значно погіршився стан здоров`я.
		З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить суд правочини, вчинені ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» відносно  ОСОБА_1 14 липня 2017 року по випуску кредитної картки №  НОМЕР_4 , картки «Приват 24», нарахування та зняття коштів у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області в сумі 36999,90 грн., нарахування будь-яких відсотків та їх наслідки визнати нікчемними. За розголошення банківської таємниці та передачу персональних даних стороннім особам, стягнути з ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» на користь позивача моральну шкоду у розмірі 500 000 грн. У відшкодування моральної шкоди, завданої здоров`ю, бездоганній репутації, душевним стражданням, стягнути з ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» на користь позивача 500 000 грн. Зобов`язати ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» кредитний договір за № НОМЕР_4  закрити, а нарахування і зняття коштів в сумі 36999,90 грн. списати з позивача. Зобов`язати ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» відкликати персональні данні ОСОБА_1  від третіх осіб та виключити з реєстру боржників перед банками. Всі витрати, пов`язані з судовим процесом покласти на ПАТ Комерційний банк «Приватбанк».
		В судовому засіданні позивач просила позовні вимоги задовольнити.
		Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити повністю по тим підставам, що випущена кредитна карта не є кредитним договором, а отже спосіб захисту, обраний позивачем щодо визнання кредитного договору нікчемним є неналежним. Крім того, до суду направляли заперечення на позовну заяву, згідно якого просили в задоволенні позову відмовити по тим підставам, що несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку Позивача третіми особами могло виникнути у зв`язку із розголошенням Позивачем конфіденційної інформації.
		Крім того, в запереченні на позовну заяву представник відповідача зазначає про таке.
		Відповідно до договору публічної оферти (розміщеної на веб - сайті https://privatbank.ua/terms ) п. 1.1.5.5. Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, карту, контрольну інформацію Клієнта, відправленому в SMS - повідомленні ПІН-коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (ніку) MobilBanking або проведених клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумісного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку під час використання цих каналів.
		Відповідно до пункті зазначеного договору 1.1.5.13 Клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції, які супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви Клієнта про блокування картки /рахунку на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг.
		Згідно п. 1.1.5.29 Держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення Власника картки в Банк та блокування Картки, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки в СТОП-ЛИСТ платіжною системою.
		Пунктом 1.1.5.30 Банк не несе відповідальності перед Власником картки за всі операції, у випадках передачі мобільного телефону, сим-карти, стікеру PayPass третім особам.
		У відповідності п. 2.1.1.2.20 Клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з карткового рахунку третіми особами.
		Також вказано, про те що для здійснення переказу грошових коштів однією з умов є введення правильного динамічного паролю, який надійшов на мобільний телефон саме Клієнта, телефона який фіксується у програмі Банку як фінансовий телефон клієнта. Саме зазначений пароль заборонено передавати клієнтом третім особам.
		Зазначає про те, що позивач порушила вимоги безпеки користування картою, передала формацію, яка дала змогу третім особам ініціювати платіжну операцію, тому відсутні підстави вважати непричетність позивача до здійснення вказаної операції. Звертає увагу суду, що по факту звернення клієнта Банком було проведено службове розслідування, по факту якого в діях Банку не виявлено будь-яких протиправних дій, списання коштів відбулося за вини позивача, у зв`язку з розголошенням інформації третім особам.
		Таким чином, представник відповідача стверджує, що відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник. Платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку.
		Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку сторін, приходить до наступного.
		Згідно ч. 1-4 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк».
		Згідно довідки, наданої АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 було відкрито в АТ КБ «Приватбанк» наступні кредитні картки: № НОМЕР_5 , відкрита 14.02.2011, № НОМЕР_6 , відкрита 05.09.2014, № НОМЕР_7 , відкрита 25.05.2017, № НОМЕР_4 , відкрита 14.07.2017, № НОМЕР_7 , відкрита 14.07.2017. 
		Згідно витягу з руху коштів за платіжною карткою № НОМЕР_4 , відкритою 14.07.2017 за період з 01.07.2017 по 19.07.2017, вбачається, що 14.07.2017 з вказаної картки списано кошти в розмірі 2083,27 грн. по сервісу «Оплата частинами», загальна сума договору - 24999,90 грн. в магазині «Фокстрот», що за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 36.
		Крім того, 14.07.2017 картку № НОМЕР_4 було поповнено готівкою в терміналі самообслуговування за адресою: АДРЕСА_1 .
		14.07.2017 також було знято готівку в банкоматі з карти № НОМЕР_4 за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 33б, в розмірі 12000,00 грн.
		Згідно розрахунку заборгованості, наданого АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 станом на 19.07.2017 має заборгованість за договорами, враховуючи заборгованість по картковому рахунку № НОМЕР_4 на загальну суму 24744,57 грн.
		21.07.2017 ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину, а саме згідно Витягу з кримінального провадження №12017110040002009 від 22.07.2017, вбачається, що 14.07.2017 невідома особа шахрайським шляхом зняла кошти з кредитної карти АТ КБ «Приватбанк» у сумі 12000,00 грн., яка належить ОСОБА_1 , чим спричинила останній матеріального збитку. Згідно виписки по картці, наданій АТ КБ «Приватбанк», зняття коштів відбувалось за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Косіора, 33б.
		Постановою слідчого Ірпінського ВП ГУНП в Київській області від 24.07.2017 в межах кримінального провадження № №12017110040002009 від 22.07.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, ОСОБА_1 визнано потерпілою в даному кримінальному провадженні. Згідно вказаної постанови, досудовим розслідуванням встановлено, що 14.07.2017 невстановлена досудовим слідством особа шахрайським способом заволоділа грошовими коштами у розмірі 37000 гривень, які зняла з картки АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_4 , яка була оформлена на ім`я ОСОБА_1 , чим спричинила їй матеріального збитку на суму 37000 грн.
		Ірпінським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Київській області 21 липня 2017 року розпочате досудове розслідування за ч. 1 ст. 190 КК України (кримінальне провадження 12017110040002009) та постановою від 24 липня 2017 року ОСОБА_1 визнано потерпілою в зазначеному кримінальному провадженні.
		Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 22.11.2021, залишено без змін рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2021 року по справі №761/20707/18 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
		Згідно вказаної постанови вбачається, що інформація про рух коштів по картці № НОМЕР_4 від 21 січня 2021 року містить наступні відомості: 14.07.2017 о 17:02:25 (тобто через 12 хвилин після отримання картки в м. Києві) відбулось зняття готівки в сумі 12 000 грн. у банкоматі в м. Кривий Ріг по вул. Косіора, 33б, далі, о 17:21:17 відбувається поповнення картки готівкою на суму 2 500 грн. у м. Кривий Ріг, просп. Металургів, 36, та о 17:29:12 сплачується перший платіж в сумі 2 083,27 грн. за покупку на суму 24 999,90 грн. в магазині «Фокстрот» за адресою: м. Кривий Ріг, просп. Металургів, 36.
		Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 26 січня 2021 року кредитний ліміт по угоді №SAMDN50000040953323 14.07.2017 року змінювався чотири рази: 15 500 грн., 20 500 грн., 12 318,11 грн. та 25 000,00 грн.
		При розгляді вказаної справи Шевченківським районним судом м. Києва та постановою Київського апеляційного суду було встановлено, зокрема, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 отримувала грошові кошти в сумі 25 000,00 грн., суду також не було надано доказів, що позивач надавав в розпорядження відповідача банківську карту, на яку в подальшому були перераховані кошти, а тому прийшли до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог позивача, а отже встановили, що заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ "Приватбанк" за кредитною картою відсутня. 
		У відповідності до положень ст. 61 Основного Закону України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Статтею 55 Конституції України проголошено право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 Цивільного кодексу необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 Цивільного кодексу тощо).
		Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
		Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
		Такий висновок сформовано постановою Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19).
		Позивач, звертаючись до суду із вимогами про визнання правочинів, вчинених ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» відносно ОСОБА_1 14 липня 2017 року по випуску кредитної картки № НОМЕР_4 , картки «Приват 24», нарахування та зняття коштів у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області в сумі 36999,90 грн., нарахування будь-яких відсотків та їх наслідки визнати нікчемними, свої вимоги обґрунтовує тим, що не отримувала вказаної кредитної картки та кредитними коштами не користувалась.
		Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 зроблено висновок щодо застосування норм права, згідно якого визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
		Враховучи викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач при вирішенні спору просить застосувати неналежний спосіб захисту, оскільки як встановлено вище зазначеним рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, ОСОБА_1 кредитної картки не отримувала, а отже не була стороною правочину, таким чином, заборгованість за даною кредитною карткою у неї відсутня, отже, визнання правочину нікчемним в даному випадку не є реальним способом захисту та не призведе до відновлення порушеного права позивача.
		Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди за розголошення банківської таємниці та передачу персональних даних стороннім особам стосовно ОСОБА_1 в розмірі 500000,00 грн. та відшкодування моральної шкоди, завданої здоров`ю позивача в розмірі 500000,00 грн., суд відмовляє в задоволенні зазначених вимог з огляду на те, що положеннями ст.ст.23,1167 ЦК України, на які посилається позивач як на підставу для стягнення коштів, регулюються правовідносини щодо відшкодування шкоди з недоговірних зобов`язань, а як встановлено судом, ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ "Приватбанк", а отже, відносини між сторонами є договірними.
		Зазначене кореспондується з висновком, що міститься в Постанові Апеляційного суду Черкаської області по справі № 711/5210/18 від 12.02.2019.
		Керуючись ст. ст.4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-268, 273, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, ст. ст.634, 1066, 1068, 1073 ЦК України, положеннями Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", суд, -
		 
		в и р і ш и в :
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача шляхом визнання правочинів, вчинених відповідачем в односторонньому порядку та їх наслідків в судовому порядку нікчемними, - відмовити.
		Повний текст судового рішення складено 20.03.2023.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення  до Київського апеляційного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Л.В. Мерзлий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...