Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 541/387/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 22.03.2023. Зареєстровано: 23.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2023.
Дата набрання законної сили: 17.03.2023
Номер судового провадження: 11-кп/814/43/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018170260000753

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 541/387/19  Номер провадження 11-кп/814/43/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1  Доповідач ап. інст. ОСОБА_2 
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 березня 2023 року м. Полтава
		 
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		при секретарі         ОСОБА_5 
		з участю:
		прокурора ОСОБА_6 
		захисників             ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		обвинувачених         ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження №12018170260000753 від 28.09.2018, за апеляційними скаргами прокурора Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 09.07.2019 відносно
		ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, освіта професійно-технічна, розлученого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, інваліда 2-ї групи, раніше не судимого,
		та
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта базова загальна середня, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, непрацюючого, раніше судимого:
		30.05.2018 Миргородським міськрайонним судом Полтавської області за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на один рік,
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		   Цим вироком ОСОБА_9 засуджено: 
		-за ч.1 ст.122 КК України  на 2 роки позбавлення волі;
		-за ч.1 ст.263 КК України  на 3 роки позбавлення волі;
		-за ч.1 ст.126 КК України  на 100 годин громадських робіт.
		   На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_9 , покарання у виді 3 років позбавлення волі.
		   Цим же вироком ОСОБА_9 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115, ч.2 ст.194 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаних злочинів.
		Цим вироком ОСОБА_10 засуджено: 
		-за ч.1 ст.122 КК України  на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;
		-за ч.1 ст.126 КК України  на 80 годин громадських робіт.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_10 покарання у виді одного року шести місяців позбавлення волі.    
		    Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави 572,00 грн. в рахунок відшкодування процесуальних витрат по справі.
		Процесуальні витрати на проведення судових експертиз нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів, судових пожежно-технічних та судової будівельно-технічної експертиз, на загальну суму 13728,00 грн.  віднесено на рахунок держави.
		   Відповідно до ст.100 КПК України вирішено долю речових доказів.
		   За вироком суду ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вчинили кримінальні правопорушення за наступних обставин.
		   Так, ОСОБА_9 на початку червня 2018 року у денний час (точної дати та часу під час досудового розслідування та судового розгляду не вдалося встановити), перебуваючи у лісосмузі біля ставка неподалік від с. Осове Миргородського району Полтавської області, знайшов поліетиленовий пакет, в якому знаходилися патрони калібру 5,45х39 мм у кількості 26 штук, які є бойовими припасами.
		   Після цього, ОСОБА_9 , достовірно знаючи, що знайдені ним патрони калібру 5,45х39 мм у кількості 26 штук являються бойовими припасами, діючи умисно, забрав їх собі, обернувши їх у своє володіння, тим самим незаконно придбав бойові припаси та без передбаченого законом дозволу які переніс з території лісосмуги на територію домоволодіння, що перебуває у його користуванні та розташоване по АДРЕСА_1 , тобто здійснив їх незаконне носіння при собі та у подальшому, починаючи з часу придбання, тобто з початку червня 2018 року, зберігав патрони калібру 5,45х39мм у кількості 26 штук у приміщенні житлового будинку, який знаходиться у його фактичному користуванні та розташований по АДРЕСА_1 , тобто без передбаченого законом дозволу зберігав бойові припаси, які були вилучені в установленому порядку 10.11.2018 під час проведення обшуку.
		   Крім того, ОСОБА_9 27.09.2018 близько 20:00 год., перебуваючи у приміщенні будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , в якому мешкали ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , де спільно з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 вживали алкогольні напої сидячи за столом у кімнаті (зала), перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті ревнощів до його співмешканки ОСОБА_13 та ОСОБА_11 та через образи, щодо можливого приховування пачки кави, збурив конфлікт, та сидячи кулаком лівої руки наніс удар в область голови ОСОБА_11 , на що останній вдарив ОСОБА_9 у відповідь, внаслідок чого відбулося бійка, під час якої ОСОБА_14 та ОСОБА_15 встали із-за столу, після чого почергово обмінялися одиночними ударами кулаками рук в область голови кожного із них, від чого ОСОБА_11 втратив рівновагу та упав на спину у приміщенні кухні, а ОСОБА_9 ногами у взутті, продовжив наносити побої ОСОБА_11 , які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, в область голови ОСОБА_11 .
		   Далі, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , який, діючи умисно, без попередніх домовленостей між собою, групою осіб, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, ногами у взутті, продовжили наносити побої ОСОБА_11 по різних частинах тіла.
		   Крім того, ОСОБА_9 27.09.2018 близько 20:00 год., перебуваючи у приміщенні будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , в якому мешкали ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , де спільно з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 вживали алкогольні напої, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, кулаком лівої руки вдарив ОСОБА_12 (який потягнув ОСОБА_9 за штани з метою призупинити фізичне насилля щодо ОСОБА_11 з боку ОСОБА_9 ) в обличчя в область нижньої щелепи та в праве плече від чого останній впав у приміщення коридору.
		   У цей час у бійку втрутився ОСОБА_10 , який, будучи об`єднаним єдиним умислом з ОСОБА_9 , направленим на спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, ОСОБА_10 , заподіяв близько семи ударів по різних частинах тіла потерпілого ОСОБА_12 з лівого боку, а ОСОБА_9 ногами у взутті, умисно наніс близько п`яти ударів по голові та тулубу потерпілого з правого боку, в свою чергу, а наприкінці ОСОБА_9 завдав один прямий удар лівою рукою в голову ОСОБА_12 , внаслідок чого останній втратив свідомість, чим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 спричинили ОСОБА_12 тілесні ушкодження, які у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень, середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.
		   Крім того, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_9 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.115; ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115, ч.2 ст.194 КК України, тобто в тому, що він вчинив умисні та протиправні дії, які виразилися: у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині; у закінченому замаху на вбивство двох або більше осіб; в умисному знищенні або пошкодженні чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, вчинене шляхом підпалу та заподіяло загибель людей, за таких обставин:
		   27.09.2018, близько 20:00 год. ОСОБА_9 , знаходився приміщенні будинку ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_3 , де спільно з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 вживав алкогольні напої. Перебуваючи у вказаному будинку, між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 виникла сварка на ґрунті ревнощів. Під час даного конфлікту, ОСОБА_9 знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_11 , з мотивів ревнощів, умисно наніс потерпілому численні удари руками та ногами по голові, тулубу та кінцівкам потерпілого, як наслідок ОСОБА_11 втратив свідомість, опинившись на підлозі будинку в кімнаті у безпорадному стані. У подальшому, з метою доведення умислу на протиправне заподіяння смерті потерпілого, а також знищення слідів злочину, ОСОБА_9 за допомогою сірників підпалив одяг, в якому був одягнутий ОСОБА_11 , котрий перебував на підлозі у непритомному стані.
		   Як наслідок в полум`ї потерпілий ОСОБА_11 загинув, тоді як ОСОБА_9 повністю довів свій злочинний умисел направлений на протиправне заподіяння смерті іншій людині, до кінця.
		   Одночасно з вчиненням дій, направлених на вбивство ОСОБА_11 , 27.09.2018, близько 20:00 години, ОСОБА_9 , знаходячись в будинку ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, після спричинення спільно з ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_12 у спосіб нанесення ударів руками та ногами по тілу потерпілого, з метою протиправного заподіяння смерті останнього, наніс потерпілому потужний удар лівою рукою стисною в кулак в потиличну частину голови. Внаслідок цього ОСОБА_12 втратив свідомість, опинившись на підлозі будинку в кімнаті поряд з ОСОБА_11 . Після чого, ОСОБА_16 , усвідомлюючи, що зазначені особи перебувають у непритомному стані, з метою реалізації умислу направленого на заподіяння смерті двох осіб, за допомогою сірників підпалив одяг, в який був одягнутий ОСОБА_11 , поряд з яким у непритомному стані знаходився ОСОБА_12 , вчинивши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця - настання смерті двох осіб внаслідок отруєнням чадним газом, достовірно знаючи, що своїми діями поставив вищевказаних осіб в небезпечний для життя стан, покинув будинок, завідомо залишивши без допомоги потерпілих, які перебували в небезпечному для життя стані і були позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження через їх непритомний стан.
		За таких обставин злочин ОСОБА_9 стосовно ОСОБА_12 не було закінчено до кінця, з причин, які не залежали від його волі, так як останній отямився та встиг покинути приміщення будинку до моменту його згорання, тоді як ОСОБА_11 загинув на місті.
		Крім цього, за описаних обставин 27.09.2018, близько 20:00 год., ОСОБА_9 , знаходився в приміщенні будинку за місцем мешкання ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_3 , який на праві власності належить ОСОБА_17 , де після спільного вживання спиртного з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, разом з вчиненням дій, направлених на вбивство ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , маючи умисел на умисне знищення чи пошкодження майна ОСОБА_17 , вчинене шляхом підпалу, а саме його житлового будинку, за допомогою сірників підпалив одяг у кімнаті, де перебували потерпілі, внаслідок чого відбулося загорання будинку, після чого покинув територію даного господарства.
		Попри це, ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в житловому будинку, що за адресою: АДРЕСА_3 , усвідомлюючи, що в будинку залишилися дві особи, які перебували у непритомному стані, а саме: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , вчинив умисний підпал вказаного будинку та достовірно знаючи, що своїми діями поставив вищевказаних осіб в небезпечний для життя стан, покинув будинок, завідомо залишивши без допомоги потерпілих, які перебували в небезпечному для життя стані і були позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження через непритомний стан.
		Внаслідок умисних дій ОСОБА_16 будинок за адресою: АДРЕСА_3 , було знищено, а відповідно до висновку експерта №2054/2055 від 16.01.2019, ОСОБА_17 заподіяно матеріальної шкоди, пов`язаних із витратами на зведення об`єкта, аналогічного по функціональному призначенню і по застосуванню будівельних конструкцій і матеріалів за вищезазначеною адресою, становить 298530 грн., що в 324 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, та відповідно до п.3 примітки до ст.185 КК України, являється великим розміром.
		Виправдовуючи ОСОБА_9 суд зазначив, що у кримінальному провадженні немає беззаперечних доказів щодо того, що ОСОБА_9 перебував на місці вчинення злочину  домогосподарстві, за адресою: АДРЕСА_3 , в момент виникнення пожежі в житловому будинку та безпосередньої причетності його до вчинення підпалу будинку.
		У поданій апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду відносно ОСОБА_9  скасувати, у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та, як наслідок, до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, яке є явно несправедливим через м`якість і не відповідає особі винного, ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, та не достатнє для його виправлення й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Ухвалити у кримінальному провадженні новий вирок, за яким визнати ОСОБА_9 , винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115, ч.2 ст.194, ч.1 ст.122 та ч. 2 ст.126 КК України та призначити йому покарання:
		-    за ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років позбавлення волі,
		-    за ч. 2 ст.15 п. 1 ч.2ст.115 КК України - у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років позбавлення,
		-    за ч.2 ст. 194 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років,
		-    за ч.1 ст.122 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки позбавлення волі,
		-    за ч.2 ст. 126 у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки позбавлення волі;
		-    за ч.1 ст. 263- у виді 3 років позбавлення волі;.
		На підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді 15 (пятнадцять) років позбавлення волі.
		   На підтвердження своїх вимог зазначає, що стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які викривають ОСОБА_9 , як особу, яка вчинила злочини, передбачені ч.1 ст. 115, ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115, ч.2 ст.194, ч. 2 ст.126 КК України.
		   Зокрема, вина ОСОБА_9 у вчиненні указаних злочинів, на думку прокурора підтверджується показаннями покази прямого очевидця події злочину, потерпілого ОСОБА_12 ,, який, з цього приводу дав послідовні та чіткі покази про причетність ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до спричинення йому та ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, вчинені в складі групи осіб, за наслідками отримання яких, потерпілі доведені до безпорадного стану. За результатами розслідування встановлено, що ОСОБА_12 , розуміючи загрози власному життю та здоров`я, створив уяву власної безпорадності, коли в цей момент почув як ОСОБА_9 , російською мовою заявив «сейчас палим и сваливаєм», після чого ОСОБА_12 отримав удар в голову та втратив свідомість. Також доказами вини обвинуваченого є протоколи слідчих експериментів з обвинуваченими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , потерпілим ОСОБА_18 , висновками судових експертиз у даному кримінальному провадженні та показаннями свідків.
		   Крім того, зазначає, що слідчий безпідставно визнав недопустимим доказом протокол додаткового огляду місця події, складений слідчим ОСОБА_19 , у зв`язку з відсутністю його у групі слідчих по даному кримінальному провадженню, оскільки указаний слідчий включений до складу групи об 11:40 год. 28.09.2018, додатковий огляд місця події проводився у цей же день з 11:50 год. до 13:21 год.
		   Також прокурор не погоджується з перекваліфікацією дій ОСОБА_9 з ч.2 ст.126 КК України на ч.1 ст.126 КК України.
		   Посилаючись на показання потерпілого ОСОБА_18 , прокурор зазначає що у потерпілого ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_9 виник конфлікт з приводу співмешканки обвинуваченого ОСОБА_13 , який переріс у бійку, в яку втрутився пасинок ОСОБА_14  обвинувачений ОСОБА_10 . Після чого ОСОБА_20 та ОСОБА_14 вдвох били потерпілого ОСОБА_15 та довели його до стану непритомності.
		   Судом також невірно призначено покарання ОСОБА_9 за ч.1 ст.126 КК України у виді 100 годин громадських робіт, оскільки призначення такого виду покарання суперечить ч.3 ст. 56 КК України, так як останнім є інвалідом 2 групи.
		   Захисник ОСОБА_7 просить вирок суду відносно ОСОБА_9 змінити та визнати його невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, пом`якшити покарання за ч.1 ст.122, ч.1 ст.263 КК України.
		   Зазначає, що вина ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України нічим не доведена, оскільки потерпілий ОСОБА_21 перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, а тому не міг відчувати болю і страждань під час нанесення йому тілесних ушкоджень.
		   Щодо необхідності пом`якшення призначеного ОСОБА_9 покарання, захисник зазначає, що обвинувачений активно допомагав слідству, надавав правдиві покази, є інвалідом 2-ї групи та утримує цивільну сім`ю, яку утримує.
		   Заслухавши суддю-доповідача, прокурора на підтримку своєї апеляційної скарги, обвинуваченого та їх захисника на підтримку своєї апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
		   Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		   Згідно ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		   Згідно ч.3 ст.374 КПК України, у мотивувальній частині виправдувального вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення і мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		   На переконання колегії суддів, суд першої інстанції вказаних вимог закону не дотримався та не навів переконливих мотивів, з яких дійшов висновку про невинуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.115, ч.2 ст.194 КК України.
		   Так обвинувачений ОСОБА_9 у суді першої та апеляційної інстанції вину у вчиненні вбивства ОСОБА_11 та замаху на вбивство ОСОБА_12 та ОСОБА_11 не визнав, зазначив, що під час вживання алкогольних напоїв мав конфлікт з потерпілим ОСОБА_11 , разом з ОСОБА_10 наніс йому тілесні ушкодження. Після того, як потерпілий ОСОБА_12 вступився за ОСОБА_11 , він та ОСОБА_22 побили також і Ситніка, після чого ОСОБА_16 запалив цигарку та викурив її, а недопалок кинув на потерпілого ОСОБА_11 . Пішовши разом з ОСОБА_20 з місця події, приблизно через 30 хвилин, почув як від сильної пожежі тріщить шифер та побачив пожежні автомобілі.
		   Колегія суддів критично оцінює такі показання обвинуваченого, оскільки досліджені під час апеляційного розгляду докази у своїй сукупності спростовують такі свідчення ОСОБА_9 .
		   Будучи допитаний апеляційним судом потерпілий ОСОБА_12 підтвердив свої показання, дані у суді першої інстанції, з приводу того, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 був конфлікт, під час якого ОСОБА_9 разом із ОСОБА_10 побили ОСОБА_15 , від чого останній знепритомнів. ОСОБА_12 намагався вступитися за ОСОБА_15 , проте обвинувачені побили і його. Перед тим, як втратити свідомість потерпілий ОСОБА_12 почув слова ОСОБА_16 «палім і валім». Коли ОСОБА_12 отямився, у будинку горіли речі та було задимлення. ОСОБА_12 не мав сил витягати потерпілого ОСОБА_11 , сам виповз з будинку та покликав на допомогу.
		   Так, у протоколі огляду місця події від 27-28.09.2018, зафіксовані наслідки сильної пожежі (обгорілі стіні та знищені полум`ям побутові речі, завалений дах) та зафіксовано місцезнаходження трупу ОСОБА_11 , шкіра якого має ушкодження у вигляді уражень внаслідок дії високої температури (т.1 а.с.108-162).
		   Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №182А від 20.11.2018, причиною смерті ОСОБА_11 стало отруєння оксидом вуглецю (т.3 а.с.46-48).
		   Як зазначено у висновку судової пожежно-технічної експертизи №121 від 06.11.2018, за якою осередок пожежі житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , знаходиться в середині кімнати, яка розташована ліворуч від входу до будинку. Причиною виникнення пожежі в житловому будинку за означеною адресою, послугувало стороннє джерело запалювання занесене ззовні з ознаками попередньої підготовки (т.2 а.с.128-140).
		   Згідно висновку судової пожежно-технічної експертизи №9 від 14.01.2019, осередок пожежі житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , і співпадає з місцем виявлення трупу ОСОБА_11     (т.2 а.с.141-150).
		   З приводу причин та механізму виникнення та перебігу пожежі було допитано експерта ОСОБА_23 , який підтвердив висновки своїх експертиз та повідомив апеляційному суду, що пожежа, під час якої загинув потерпілий ОСОБА_15 , не могла виникнути від тліючого недопалку, так як від такого джерела вогню, пожежа, як правило, не має швидкого розвитку, том що процес горіння, у вигляді відкритого полум`я, починається протягом 20-40 хв з моменту контакту недопалку з об`єктами, які не мають вогнетривких властивостей. Під час експертного дослідження експертом ОСОБА_23 встановлено, що за обставин, які відображені у матеріалах кримінального провадження, пожежа мала стрімкий розвиток та охопила увесь будинок приблизно за 30 хв. з моменту підпалу, тобто виникнення пожежі за адресою: АДРЕСА_3 від саме недопалку експертом ОСОБА_23 виключається.
		   Таким чином, показання ОСОБА_9 , відповідно до яких він кинув недопалок на непритомного ОСОБА_11 та умисно нічого не підпалював, спростовуються висновками експертизи та показаннями експерта ОСОБА_23 щодо механізму виникнення пожежі, яка, відповідно, виникла від стороннього джерела вогню, пожежа від якого швидко розповсюдилась по будинку, та за своїми характеристиками не могло бути тліючим недопалком.
		   Викладені вище обставини спростовують висновки суду першої інстанції щодо неможливості усунути протиріччя відносно причин виникнення пожежі, так як проведеними у кримінальному провадженні пожежно-технічними експертизами, та додатковими поясненнями щодо них експерта ОСОБА_23 , однозначно встановлено, що пожежа адресою: АДРЕСА_3 виникла шляхом підпалу від стороннього джерела запалювання з ознаками попередньої підготовки.
		   Щодо неточностей у висновку експерта та протоколу огляду місця події стосовно осередку пожежі та місцезнаходження трупу потерпілого ОСОБА_11 , експерт ОСОБА_23 повідомив, що у своїх висновках указував розташування цієї кімнати, де виявлено осередок пожежі і труп потерпілого, з прив`язкою до вхідних дверей до будинку, а протоколі огляду місця події місця виявлення обгорілого тіла було зазначено з прив`язкою до вхідних дверей самої кімнати, які знаходяться всередині будинку.
		   Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків щодо наявності суперечностей між протоколом огляду місця події та висновком судової пожежно-технічної експертизи №9 від 14.01.2019 щодо місцезнаходження трупу потерпілого ОСОБА_15 та осередку пожежі, так як у цих процесуальних документах зазначено одне й теж саме місце, з прив`язкою до різних сталих орієнтирів.
		   Враховуючи викладені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку, що пожежа за адресою: АДРЕСА_3 , де загинув потерпілий ОСОБА_11 не могла виникнути від недопалку та сталася від стороннього джерела запалювання з ознаками попередньої підготовки; потерпілий ОСОБА_12 чув слова ОСОБА_9  «палім і валім», після чого, через короткий проміжок часу горіла кімната, де перебував потерпілий ОСОБА_24 та загиблий ОСОБА_15 , і тільки завдяки власним діям ОСОБА_24 вдалося врятуватися не загинути у палаючому будинку; пожежа знищила весь будинок та він є непридатним для проживання.
		    Аналізуючи досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, колегія суддів вважає, що вина ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.115, ч.2 ст.194 КК України є доведеною поза розумним сумнівом.
		   Апеляційний суд вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність доказів вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому злочинів з підстав непереконливості наявних у справі доказів.
		   Згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		   При цьому, чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.
		   Стаття 94 КПК визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		   При цьому, доказування тих чи інших обставин злочину часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.
		   Таким чином, у даному випадку, винуватість ОСОБА_16 підтверджується сукупністю належних і допустимих непрямих доказів, з якими не узгоджуються непослідовні версії обвинуваченого та свідків захисту щодо обставин кримінального провадження, а тому досліджену сукупність доказів колегія суддів кладе в основу винуватості ОСОБА_16 як належні, допустимі, достовірні і достатні для визнання його вини.
		   На підставі викладеного, апеляційним судом встановлено і визнано доведеним, що 27.09.2018, близько 20:00 год. ОСОБА_9 , знаходився приміщенні будинку ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_3 , де спільно з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 вживав алкогольні напої. Перебуваючи у вказаному будинку, між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 виникла сварка. Під час даного конфлікту, ОСОБА_9 знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_11 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно наніс потерпілому численні удари руками та ногами по голові, тулубу та кінцівкам потерпілого, як наслідок ОСОБА_11 втратив свідомість, опинившись на підлозі будинку в кімнаті у безпорадному стані. Після спричинення спільно з ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс потерпілому потужний удар лівою рукою стисною в кулак в потиличну частину голови. Внаслідок цього ОСОБА_12 втратив свідомість, опинившись на підлозі будинку в кімнаті поряд з ОСОБА_11 . Після чого, ОСОБА_16 , усвідомлюючи, що зазначені особи перебувають у непритомному стані, з метою реалізації умислу направленого на заподіяння смерті двох осіб, за допомогою сірників підпалив одяг, в який був одягнутий ОСОБА_11 , поряд з яким у непритомному стані знаходився ОСОБА_12 , вчинивши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця - настання смерті двох осіб внаслідок отруєнням чадним газом, достовірно знаючи, що своїми діями поставив вищевказаних осіб в небезпечний для життя стан, покинув будинок, завідомо залишивши без допомоги потерпілих, які перебували в небезпечному для життя стані і були позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження через їх непритомний стан.
		   Проте, злочин ОСОБА_9 стосовно ОСОБА_12 не було закінчено до кінця, з причин, які не залежали від його волі, так як останній отямився та встиг покинути приміщення будинку до моменту його згорання, тоді як ОСОБА_11 загинув на місці пожежі.
		   Відповідно до висновку судово-медичного експерта №182А від 20.11.2018 причиною смерті ОСОБА_11 стало отруєння оксидом вуглецю (чадним газом), на що вказують дані судово-медичного дослідження трупа: яскраво-червоний колір внутрішніх органів та тканин трупа, наявність дрібно крапельних крововиливів під плевру легень, 50,6 карбоксигемоглобіну в крові при судово-токсикологічному дослідженні, а також повнокрів`я внутрішніх органів, рідка кров в порожнинах серця та крупних судинах. Смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_3 . На шкірі трупа наявні тілесні ушкодження як наслідок дії на шкіру високої температури.
		   Внаслідок умисних дій ОСОБА_16 будинок за адресою: АДРЕСА_3 , було знищено, а відповідно до висновку експерта №2054/2055 від 16.01.2019, ОСОБА_17 заподіяно матеріальної шкоди, пов`язаних із витратами на зведення об`єкта, аналогічного по функціональному призначенню і по застосуванню будівельних конструкцій і матеріалів за вищезазначеною адресою, становить 298530 (двісті дев`яносто вісім тисяч п`ятсот тридцять гривень), що на день вчинення злочину в 324 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, та відповідно до п.3 примітки до ст.185 КК України, являється великим розміром.
		   Вказані дії ОСОБА_9 апеляційним судом кваліфікуються:
		   - за ч.1 ст.115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство);
		   - за ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 КК України, закінчений замах на вбивство двох осіб;
		   - за ч.2 ст. 194 КК України, умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, вчинене шляхом підпалу.
		   Щодо апеляційних вимог прокурора про необхідність додаткової кваліфікації дій ОСОБА_9 за ч.2 ст.126 КК України колегія суддів зазначає, що стороною обвинувачення не надано доказів наявності у діях обвинувачених кваліфікуючої ознаки мордування, тобто дій, що полягають у багаторазовому або тривалому спричиненні болю: щипання, шмагання, нанесення численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими предметами, дія термічних факторів та інші аналогічні дії.
		   Проте, всупереч доводів апеляційної скарги сторони захисту про недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, колегія суддів зазначає, що нанесення обвинуваченими побоїв потерпілому ОСОБА_11 підтверджується як показаннями самих обвинувачених щодо бійки з ним, так і наведеними вище показаннями потерпілого ОСОБА_12 .
		   Торкаючись виду та розміру покарання, яке слід призначити обвинуваченому колегія суддів зазначає наступне.
		   Призначаючи ОСОБА_9 покарання в межах санкцій ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.115, ч.2 ст.194 КК України, у відповідності до ст.65 КК України, колегія суддів враховує, що ним вчинено два особливо тяжкі злочини проти життя та статевої свободи особи.
		   Даними про особу обвинуваченого встановлено, що він вину у вчинених злочинах не визнав, є осудним, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває, негативно характеризується за місцем проживання, є інвалідом ІІ групи.
		   Обставин, що пом`якшують покарання, колегією суддів не встановлено.
		   Обставинами, що обтяжують покарання, апеляційний суд визнає вчинення злочинів щодо особи похилого віку та вчинення злочинів у стані алкогольного сп`яніння.
		   Із врахуванням наведеного, апеляційний вважає, що реальне покарання в межах санкцій ч.1 ст.115, ч.2, ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.2 ст.194 КК України, також покарання, визначене судом першої інстанції за ч.1 ст.122 та ч.1 ст.263 КК України, та остаточне покарання із застосуванням положень ч.1 ст.70 КК України, у виді позбавлення волі, буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_9 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		   Враховуючи, що на день розгляду справи апеляційним судом, з дня вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, встановленні статтею 49 КК України, обвинувачених слід звільнити від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
		Керуючись ст.ст.374, 404, 405, 407, 409, 411, 418, 420, ст.615 КПК України, колегія суддів,
		   УХВАЛИЛА :
		   Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7  залишити без задоволення.
		   Апеляційну скаргу прокурора Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 задовольнити частково.
		   Вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 09.07.2019 відносно  ОСОБА_9 , скасувати в частині його виправдання ч.1 ст.115, ч.2, ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.2 ст.194 КК України.
		   Ухвалити в цій частині новий вирок,яким ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч.1 ст.115, ч.2, ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.2 ст.194 КК України та призначити йому покарання:
		   - за ч.1 ст.115 КК України у виді 10 років позбавлення волі;
		   - за ч.2 ч.15, п.1, ч.2 ст.115 КК України у виді 9 років позбавлення волі;
		   - за ч.2 ст.194 КК України у виді 7 років позбавлення волі.
		   Визначити ОСОБА_9 покарання у виді та розмірі, визначеному судом першої інстанції за ч.1 ст.122 КК України  2 роки позбавлення волі та за ч.1 ст.263 КК України  3 роки позбавлення волі.
		   На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим (часткового складання покарань), остаточно призначити ОСОБА_9 до відбування покарання у виді 10 років позбавлення волі.
		   Звільнити ОСОБА_9 від покарання за ч.1 ст.126 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ст.49 КК України.
		   Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 процесуальні витрати на проведення судових експертиз нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів, судових пожежно-технічних та судової будівельно-технічної експертиз, на загальну суму 13728 грн. 
		   Строк покарання ОСОБА_9 рахувати з моменту фактичного затримання.
		   Зарахувати в строк відбування покарання термін перебування ОСОБА_9 під вартою з 28.09.2018 по 28.09.2021 з розрахунку що один день перебування під вартою дорівнює одному дню позбавлення волі.
		   В іншій частині вирок залишити без змін.
		   Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
		   Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції,а засудженим,який тримається під вартою,-в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		СУДДІ:
		ОСОБА_2 ОСОБА_4              ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...