Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 233/2131/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано судом: 23.03.2023. Зареєстровано: 23.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2023.
Дата набрання законної сили: 25.04.2023
Номер судового провадження: 2/233/215/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		233 № 233/2131/21 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 березня 2023 року 
		Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області
		у складі: 
		головуючої судді         Бєлостоцької О.В.,
		при секретарі      Теліціній О.О.,
		за участю
		представника відповідача          ОСОБА_1 ,        
		розглянувши цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплаченої державної соціальної допомоги, - 
		В С Т А Н О В И В:
		14 травня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому зазначив, що ОСОБА_2 на підставі рішення суду від 25 вересня 2015 року у цивільній справі № 233/4294/15-ц був призначений опікуном ОСОБА_3 . На підставі заяви ОСОБА_2 ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю» було призначено державну соціальну допомогу як інваліду з дитинства 1 групи з 01 листопада 2016 року по 31 березня 2018 року та з 01 липня 2018 року довічно. При заповненні заяви про призначення соціальної допомоги ОСОБА_2 зобов`язався в разі зміни обставин, які можуть вплинути на отримання соціальної допомоги, повідомити про це орган праці та соціального захисту населення. Відповідач по справі не повідомив Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про те, що його підопічна ОСОБА_3 в листопаді 2018 року померла, у зв`язку з чим утворилась переплата із державної соціальної допомоги інваліду 1 групи за період часу з 01 грудня 2018 року по 31 січня 2020 року в розмірі 44317 гривень 50 копійок. Надміру виплачені кошти в розмірі 2022 гривні 47 копійок ОСОБА_2 повернув згідно особистої заяви від 05 березня 2020 року.
		Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради надміру виплачену державну соціальну допомогу інвалідам дитинства 1 групи в розмірі 42295 гривень 03 копійки. 
		07 вересня 2021 року Костянтиніським міськрайонним судом Донецької області у цивільній справі № 233/2131/21 було ухвалене заочне рішення.
		Ухвалою Костянтинівського міськрайоннного суду Донецької області від 22 листопада 2021 року заочне рішення від 07 вересня 2021 року у цивільній справі № 233/2131/21 скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. 
		Ухвалою Костянтинівського міськрайоннного суду Донецької області від 23 лютого 2022 року підготовче провадження закрито, цивільну справу № 233/2131/21 призначено до судового розгляду по суті.
		В судове засідання представник позивача ОСОБА_4 не з*явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій підтримала заявлені позовні вимоги.
		Від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву (а.с.77-85), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на наступне:
		- 21 листопада 2018 року він писав заяву про смерть ОСОБА_3 , яку подавав представнику УСЗН разом із копією свідоцтва про смерть, зробленою ОСОБА_5 , яка його супроводжувала того дня до УСЗН, що може підтвердити остання та відеозаписи із камер відеоспостереження, якими облаштовані приміщення відповідача;
		-відповідно до Порядку про надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю від 30 квітня 2002 року № 226/293/169, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, взагалі не було передбачено повернення надмірно сплачених сум у судовому порядку, а лише повернення виключно шляхом утримання із подальших виплат; 
		- положення Постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 79 не можуть бути застосовані, оскільки цей нормативно-правовий акт прийнято після виникнення спірних правовідносин між сторонами по справі;
		-заяву від 05 березня 2020 року, яку позивач надав на підтвердження заявлених позовних вимог, він не писав;
		-позивачем не надано доказів на підтвердження його недобросовісності або зловживань, подання недостовірних відомостей на момент призначення допомоги;
		- оскільки відповідно до діючого законодавства правильність виконаних розрахунків та добросовісність набувача презюмуються, то зазначене у ст.1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів у сукупності;
		-розрахунок судових витрат складатиме 15000 гривень, з яких : аналіз судової практики та вироблення правової позиції по справі - 5000 гривень, складання заяви про скасування заочного рішення  3000 гривень, складання відзиву на позовну заяву  5000 гривень, судовий збір за подання заяви про скасування заочного рішення  450 гривень, інші супутні процесуальні документи  2000 гривень. Остаточний розрахунок та докази фактично понесених витрат буде подано після прийняття рішення по справі. 
		Представниквідповідача ОСОБА_2  адвокатСергієнко Г.Р.в судовомузасіданні заперечувавпроти задоволенняпозовних вимог,посилаючись наїх безпідставність.Зазначив,що передбаченіст.ст.1212,1215ЦК Українипідстави длястягнення із ОСОБА_2 сум сплаченоїдопомоги відсутні. ОСОБА_2 заявою,яку віддавпредставнику відповідачапо справіповідомив УСЗНпро смертьпідопічної ОСОБА_3 та надавкопію свідоцтвапро смертьостанньої,яку допомоглавиготовити ОСОБА_5 ,що супроводжувалайого тогодня.Зауважив,що діючена тойчас законодавство,зокрема, Порядокнадання державноїсоціальної допомогиособам зінвалідністю здитинства тадітям зінвалідністю від30.04.2002року №226/293/169, взагалі не зобов`язувало отримувача допомоги повідомляти про смерть підопічної і не передбачало права позивача в судовому порядку стягувати надмірно виплачені суми. Позивачем неправильно визначено підставу позову - ст.1166 ЦК України, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Заяву від 05 березня 2020 року, зміст якої є неконкретним, відповідач не писав, проте заявляти клопотання про призначення почеркознавчої експертизи наміру не має через скрутне матеріальне становище. Позивач на підтвердження заявлених позовних вимог не надав первинної облікової бухгалтерської документації, яка б підтверджувала наявність заборгованості та проведення виплат. ОСОБА_2 , будучи отримувачем декількох видів допомог, не знав чи нараховувалась позивачем саме державна соціальна допомога як інваліду з дитинства 1 групи в заявлений період часу. Зазначив, що письмові докази повідомлення ОСОБА_2 позивача по справі про смерть підопічної ОСОБА_3 відсутні. Визнав, що державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства була призначена та сплачувалась як засіб до існування саме ОСОБА_3 , а оформлював та отримував її відповідач ОСОБА_2 , як опікун останньої. Підставою для подальшого, після смерті ОСОБА_3 , отримання вказаної допомоги вважає саме рішення позивача про призначення допомоги від 10 березня 2016 року. До моменту прийняття УСЗН рішення про припинення виплати допомоги, її нарахування, сплату та отримання неможливо вважати безпідставними. Посилання позивача на те, що дані верифікації були отримані від Міністерства фінансів України є введенням суду в оману, оскільки спростовується листом від 14 жовтня 2022 року № 26040-05-7/23669, з якого вбачається, що безпосередньо до УСЗН дані верифікації, в тому числі, і щодо ОСОБА_3 не направлялись. Із змісту розпорядження УСЗН про припинення з 01 грудня 2018 року виплати допомоги, наявного на аркуші справи 7 вбачається, що позивачу було відомо про смерть ОСОБА_3 , оскільки цей документ містить відомості про номер і дату актового запису про смерть останньої. 
		Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 звернувся до неї з проханням допомогти оформити допомогу на поховання ОСОБА_3 . Вони разом ходили до УСЗН, вона робила копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , в той час як відповідач зайняв чергу до фахівця. В кабінет до фахівця разом із ОСОБА_2 не заходила, проте після того які він вийшов, копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 у нього вже не бачила, був тільки оригінал. Що писав ОСОБА_2 в кабінеті фахівця УСЗН їй невідомо; особисто не бачила як відповідач писав заяву, якою повідомляв УСЗН про смерть підопічної. ОСОБА_2 в УСЗН порадили звернутись до органів ПФУ з метою отримання допомоги на поховання ОСОБА_3 . 
		З`ясувавши позицію сторін, допитавши свідка ОСОБА_5 , дослідивши письмові докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		Судовим розглядом встановлено, що відповідно до рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2015 року у цивільній справі № 233/4294/15, яке набрало законної сили 06 жовтня 2015 року, ОСОБА_2 було призначено опікуном недієздатної ОСОБА_3 (а.с.12). 
		22 січня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради із заявою про призначення державної соціальної допомоги інваліду з дитинства 1 групи та зобов`язався у випадку зміни обставин, які можуть вплинути на отримання соціальної допомоги, повідомити орган соціального захисту населення (а.с.14-15).
		Суд зауважує, що у заяві від 22 січня 2016 року ОСОБА_2 власноруч зазначено про те, що у разі змін: переїзду, працевлаштування, смерті інваліда, він зобов`язаний повідомити УСЗН протягом 3 днів (а.с.14-15).
		Рішенням Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради від 10 березня 2016 року ОСОБА_2 , як опікуну ОСОБА_3 (інваліду 1 групи), було призначено державну соціальну допомогу з 22 січня 2016 року довічно, особова справа № 602616 (а.с.11).
		Суд зауважує, що згідно довідки від 01 грудня 2021 року № 01-22-3170-11 ОСОБА_2 на обліку в УСЗН Костянтинівської міської ради, як отримувач державних соціальних допомог на своє ім`я не перебував (а.с.127).
		На підставі розпоряджень Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради від 25 квітня 2017 року, від 25 жовтня 2017 року, від 24 листопада 2017 року, від 26 листопада 2018 року, від 24 червня 2019 року були здійснені перерахунки державної соціальної допомоги, призначеної за заявою ОСОБА_2 (а.с.9-10). 
		Як вбачається з актового запису про смерть № 1424 від 16 листопада 2018 року та копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.90) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.42-44). 
		Як вбачається з письмових пояснень позивача по справі від 06 січня 2022 року № 01-02-166-02, 21 листопада 2018 року ОСОБА_2 до УСЗН із письмовою заявою про припинення виплат не звертався, копію свідоцтва про смерть не надавав (а.с.119).
		З дослідженого судом витягу з журналу обліку кореспонденції від громадян УСЗН Костянтинівської міської ради (індекс справи 01-30) не вбачається, що ОСОБА_2 в період часу з 19 листопада 2018 року по 22 листопада 2018 року звертався до УСЗН з будь-якою заявою, в тому числі, і щодо повідомлення про смерть підопічної ОСОБА_3 (а.с.120-125). Отже, письмових доказів повідомлення ОСОБА_2 . УСЗН про смерть підопічної ОСОБА_3 суду не надано.
		Згідно листа Міністерства фінансів України від 14 жовтня 2022 року № 26040-05-7/23669 з результатами верифікації, проведеної у грудні 2019 року, Мінфіном виявлені невідповідності щодо реципієнтів, зокрема, одержувачів державної допомоги особам з інвалідністю, та надіслані до Мінсоцполітики, як суб`єкта інформаційного обміну, рекомендації щодо проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності (а.с.207). 
		З витягу із журналу обробки даних верифікації наданих Міністерством соціальної політики України вбачається, що 20 січня 2020 року було встановлено невідповідність по особовому рахунку НОМЕР_2 (отримувач ОСОБА_2 ); код невідповідності 128  закритий РНОКПП, з`ясовано, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис 1424 (а.с.126). 
		З письмових пояснень позивача по справі від 06 січня 2022 року № 01-20-166-02 вбачається, що ОСОБА_2 з 01 грудня 2018 року незаконно отримував грошові кошти згідно Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю». Арифметичних помилок при розрахунку надміру виплачених ОСОБА_2 коштів не було. 20.01.2020 року УСЗН отримало електронний файл з даними результатів верифікації від Міністерства фінансів України. По справі ОСОБА_2 за даними Державної податкової служби значиться невідповідність  у підопічної особи ОСОБА_3 на дату формування рекомендації по верифікації (17.12.2019 року) РНОКПП закрито або дану фізичну особу знято з обліку в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків. Копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 в управлінні відсутня (а.с.119).
		Згідно протоколу комісії позивача від 03 лютого 2020 року було встановлено, що по особовій справі № 602616 (отримувач  ОСОБА_2 ) утворилась переплата державної соціальної допомоги інваліду з дитинства за період часу з 01 грудня 2018 року по 31 січня 2020 року в розмірі 44317 гривень 50 копійок у зв`язку зі смертю утриманця; вирішено здійснити її утримання (а.с.8).
		Розпорядженням позивача по справі (дати документ не містить) прийнято рішення з 01 грудня 2018 року припинити виплату державної соціальної допомоги інваліду з дитинства по особовому рахунку № НОМЕР_2 зв`язку зі смертю утриманця (актовий запис № 1424 від 15 листопада 2018 року) (а.с.7).
		Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради листом повідомляло ОСОБА_2 про необхідність повернути переплачену суму державної допомоги особам з інвалідністю у розмірі 44317 гривень 50 копійок (а.с.6). 
		Заявою від 05 березня 2020 року ОСОБА_2 повідомив позивача по справі про намір повернути переплачену державну соціальну допомогу в розмірі 44317 гривень 50 копійок до грудня 2021 року рівними частинами (а.с.4).
		З листа АТ «Державний ощадний банку України» від 27 лютого 2020 року № 46-09/768/15438/2020-00/вих. вбачається, що з рахунку ОСОБА_2 повернуто кошти в межах залишку в сумі 22 гривні 47 копійок; утримати кошти в розмірі 44317грн 50 коп неможливо, у зв`язку з недостатністю коштів на рахунку (а.с.5).
		З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 в добровільному порядку повернув переплачену державну соціальну допомогу в розмірі 2022 гривні 47 копійок.
		Будь-яких заперечень проти вказаної обставини відповідач та його представник під час судового розгляду не висловили.
		Суд зауважує, що відповідач ОСОБА_2 ані у відзиві (а.с.77-86), ані у письмових поясненнях (а.с.144-146), заперечуючи проти задоволення позовних вимог, не посилався на те, що він не отримував після смерті ОСОБА_3 державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю. 
		З довідок № 01-22-3163-11, № 01-22-3446-10 від 30 листопада 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 перебував на обліку в УСЗН Костянтинівської міської ради, йому було призначено державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з 22 січня 2016 року довічно на особу з інвалідністю першої групи ОСОБА_3 . Допомогу виплачено за період часу з 22 січня 2016 року по 31 січня 2020 року. За призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги на поховання ОСОБА_3 не звертався (а.с.128-129).
		Відповідно до листа Головного управління ПФУ в Донецькій області від 26 січня 2022 року № 0500-2203-7/17563 ОСОБА_2 21 листопада 2018 року звернувся до управління із заявою щодо виплати допомоги на поховання ОСОБА_3 , яка перебувала на обліку як отримувач пенсії по втраті годувальника (інвалід з дитинства 1 групи); знята з обліку 01 грудня 2018 року у зв`язку зі смертю. Сам ОСОБА_2 перебував на обліку як отримувач пенсії по втраті годувальника в період часу з 26 червня 2015 року по 31 січня 2019 року до досягнення ним 23 років (а.с.154). 
		Згідно довідки позивача по справі № 371 від 30 грудня 2021 року відеоспостереження в приміщенні УСЗН Костянтинівської міської ради почало функціонувати з 27 листопада 2018 року (а.с.130-131).
		Суд вважає за доцільне зауважити, що сам факт перебування ОСОБА_2 в приміщенні УСЗН Костянтинівської міської ради, якщо такий і мав місце, не доводить повідомлення ним про смерть підопічної ОСОБА_3 у належний спосіб. 
		Оцінюючи показання свідка ОСОБА_5 у сукупності з іншими доказами по справі, зокрема, із витягом із журналу обліку кореспонденції від громадян УСЗН Костянтинівської міської ради (а.с.120-125), суд не може дійти беззаперечного висновку про те, що ОСОБА_2 належним чином повідомив представників УСЗН Костянтинівської міської ради про смерть підопічної. 
		Підстави та порядок виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністюврегульовані Законом України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю».
		Частиною 1 ст.1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» передбачено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.
		Згідно ч.5 ст.1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, на пенсію та на державну соціальну допомогу згідно ізЗаконом України"Продержавну соціальнудопомогу особам,які немають правана пенсію,та особамз інвалідністю",призначається завибором осібз інвалідністюз дитинства(законнихпредставників осібз інвалідністюз дитинства,визнаних недієздатними,та дітейз інвалідністю)державна соціальнадопомога відповіднодо цьогоЗакону абопенсія чидержавна соціальнадопомога згідноіз ЗакономУкраїни "Продержавну соціальнудопомогу особам,які немають правана пенсію,та особамз інвалідністю".При цьомуякщо особаз інвалідністюз дитинстваабо дитиназ інвалідністюмає правона пенсіюу зв`язкуз втратоюгодувальника (державнусоціальну допомогудитині померлогогодувальника,передбачену ЗакономУкраїни "Продержавну соціальнудопомогу особам,які немають правана пенсію,та особамз інвалідністю")і державнусоціальну допомогувідповідно доцього Закону,ці виплати призначаються одночасно.
		Отже, із змісту наведених вище положень Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» вбачається, що право на державну соціальну допомогу за цим законом мають саме особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років, яке в даному випадку було реалізовано ОСОБА_3 , визнаною в судовому порядку недієздатною через опікуна - ОСОБА_2 .
		Частиною 1 ст.1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Відповідно доп.1)ч.1ст.1215ЦК України  не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
		Суд зауважує,що державна соціальна допомога як особі з інвалідністю з дитинства сплачувалась позивачем по справі як засіб до існування ОСОБА_3 , визнаної недієздатною. 
		Після смерті недієздатної ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 , який за життя останньої був її опікуном, не мав правових підстав для отримання вказаної вище соціальної допомоги. 
		На переконання суду, в даному випадку мала місце недобросовісність набувача грошових коштів ОСОБА_2 , який, не зважаючи на смерть підопічної ОСОБА_3 , продовжував протягом тривалого проміжку часу в період часу з грудня 2018 року до січня 2020 року отримувати державну соціальну допомогу особам з інвалідністю за відсутності правових підстав.
		Заявою від 05 березня 2020 року ОСОБА_2 повідомив позивача по справі про намір повернути переплачену державну соціальну допомогу в розмірі 44317 гривень 50 копійок до грудня 2021 року рівними частинами (а.с.4), що на думку суду фактично свідчить про визнання відповідачем безпідставності отримання ним допомоги.
		Суд відхиляє як неспроможні доводи представника відповідача стосовно того, що ОСОБА_2 не писав заяву від 05 березня 2020 року, оскільки належних доказів на підтвердження цих доводів суду не надано; клопотання про призначення почеркознавчої експертизи ані відповідачем, ані його представником не заявлялось. 
		Суд не бере до уваги доводи представника відповідача стосовно того, що діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено можливості стягнення надміру сплачених коштів допомоги в судовому порядку (можливо виключно шляхом утримання з подальших виплат), оскільки ці доводи суперечать приписам ст.4 ЦПК України. 
		Враховуючи вищенаведене, розглянувши справу на підставі наявних в ній доказів та в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову і стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача по справі надміру виплаченої державної соціальної допомоги особам з інвалідністю в розмірі 42272 гривні 56 копійок (з розрахунку 44317 грн 50 коп  2022 грн 47 коп  22 грн 47 коп).
		Відповідно до ч. ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Посилання представника відповідача адвоката Сергієнка Г.Р. на висновки щодо застосування норм права, викладені в численних постановах Верховного Суду, суд відхиляє, зважаючи на те, що фактичні обставини у цивільній справі № 233/2131/21 є іншими. 
		Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, відповідно до ст.141 ЦПК України витрати, пов`язані зі сплатою судового збору (а.с.2) слід віднести на відповідача по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. 
		Керуючись ст. ст. 4,19,259,263, 264, 265 ЦПК України, суд 
		В И Р І Ш И В:
		 Позов Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області (місцезнаходження 85113, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Громова, 14; ідентифікаційний код 03197428 ) до ОСОБА_2 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення надміру виплаченої державної соціальної допомоги задовольнити частково. 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області надміру виплачені грошові кошти в розмірі 42272 (сорок дві тисячі двісті сімдесят дві) гривні 56 копійок. 
		В задоволенні іншої частини позовних вимог  відмовити. 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень 87 копійок. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Повний текст рішення складений 23 березня 2023 року. 
		 Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...