Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 598/1592/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 23.03.2023. Зареєстровано: 23.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2023.
Дата набрання законної сили: 06.09.2023
Результат оскарження 06.09.2023 Тернопільський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/607/135/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		09.03.2023 Справа №598/1592/20 
		 
		 
		Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Бойко А.О., представника відповідача Тернопільської обласної прокуратури Марцун А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, -
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернулася до Збаразького районного суду Тернопільської області з позовом до відповідачів Тернопільської обласної прокуратури, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Державної казначейської служби України, у якому просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України 3000000 грн. моральної шкоди, 543191,22 грн. матеріальної шкоди та 31000,00 грн. витрат на правову допомогу.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.01.2012 слідчим прокуратури Лановецького району порушено кримінальну справу стосовно позивача за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. 14.05.2013 прокурором Лановецького району Тернопільської області внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування №42013210130000005, у зв`язку із чим ОСОБА_1 набула статусу підозрюваного. Обвинувальний акт складено 28.11.2013 та на наступний день скеровано до суду. Вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 13.11.2019 її визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправдано за недоведеністю в її діяннях складу кримінального правопорушення. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 06.12.2019 вирок Збаразького районного суду Тернопільської області від 13.11.2019 залишено без змін. Зазначає, що вказаним кримінальним переслідуванням їй була заподіяна моральна шкода, яка полягала у заподіянні страждань внаслідок психологічного впливу при допитах слідчим та під час судових засідань, порушилися та змінилися у негативний бік її усталені зв`язки та звички, погіршилися відносини з оточуючими. Погіршився стан її здоров`я, у зв`язку із чим вона тривалий час перебувала в лікувальному закладі. Крім того, зазначає, що до неї, як до підозрюваної було неодноразово застосовано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд та відсторонення від займаної посади начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Лановецького районного управління юстиції у період з 24.02.2012 по 16.07.2014, що в свою чергу негативно вплинуло на її ділову репутацію як керівника в районі, на честь та гідність, зниження ступеня авторитету. Вважає, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та в подальшому ухвалення судом виправдувального вироку, вона має право на відшкодування моральної шкоди в силу прямої вказівки закону, а саме ст.1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Тому враховуючи, що вона перебувала під слідством та судом 98 місяців 23 дні у період з 11.01.2012 по 06.03.2020, виходячи із усіх наведених нею обставин зазначених у позові, що негативно відобразились на ній, за довгий час перебування у тяжкій моральній, духовній, психічній обстановці, вважає, що розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню становить 3000000,00 грн. Крім того, відшкодуванню підлягає майнова шкода у виді втраченого заробітку за час відсторонення її від посади, яка за період з 29.02.2012 по 16.07.2014, тобто 29 місяців 16 днів складає 543191,22 грн., та витрати на правову допомогу в розмірі 31000,00 грн.
		Ухвалою судді Збаразького районного суду Тернопільської області від 06.10.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.
		02.12.2020 від Тернопільської обласної прокуратури до суду надійшов відзив на позов згідно якого відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог з огляду на те, що прокуратура не є належним відповідачем у справі щодо заявлених позивачем вимог. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю прокурора, відшкодовується державою незалежно від вини за рахунок коштів державного бюджету. Крім того, позивачем не наведено належного обґрунтування завданої моральної шкоди, не розкрито її зміст, не вказано та не надано жодного доказу на підтвердження цього. Також, не зрозумілим є період нарахування позивачем суми середнього заробітку за час відсторонення її від посади, яку вона просить стягнути, як матеріальну шкоду.
		17.12.2020 до суду надійшов відзив Управління МВС України в Тернопільській області у якому відповідач просить відмовити у задоволені позову. Не погоджуючись з розміром нарахованої суми матеріальної шкоди, який складає 543191,22 грн., зазначає, що проведені позивачем розрахунки втраченого заробітку здійснені виходячи з її заробітку станом на 2020 рік. Проте, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події з якою пов`язана відповідна виплата. Тому, період відсторонення з 29.02.2012 по 15.04.2014 (28 місяців), середньомісячна заробітна плата перед відстороненням 3240 грн., а відтак сума втраченого заробітку мала б складати 90720,00 грн., за умови, що вказана сума не була відшкодована самим роботодавцем. Разом з тим, жодних доказів заподіяння моральної шкоди позивачем не надано. Наведені позивачем періоди лікування різних захворювань не містять причинно-наслідкового зв`язку з порушеним відносно неї кримінальним провадженням. Позивач не була позбавлена волі чи піддана арешту, в неї не вилучалося майно, на яке накладено арешт. Таким чином, вказана позивачем сума моральної шкоди в розмірі 3000000,00 грн. є необґрунтованою та стягненню не підлягає.
		01.03.2021 судом отримано та зареєстровано відзив Державної казначейської служби України, у якому відповідач просить відмовити у задоволені позову. Зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність правових підстав для відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В підтвердження заподіяння шкоди, позивач посилається на фізичний біль та душевні страждання, які спричиненні ушкодженням здоров`я, зокрема гіпертонічною хворобою та операційним втручанням. Однак, позивачем не доведено, що виникнення захворювань спричинене саме порушенням щодо неї кримінального провадження, відсутність таких до 11.01.2012, причинного зв`язку між хворобою та протиправними діями органу державної влади, а також понесенням нематеріальних втрат за період з 21.10.2017 по 06.03.2020. Окрім того, казначейство не може відповідати за зобов`язаннями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування та прокуратури стосовно відшкодування шкоди завданої їх незаконними діями за рахунок власних коштів (асигнувань).
		Позивач скористалася своїм правом на подачу відповіді на відзив, у якій позовні вимоги підтримала та зазначила наступне. Визначаючи розмір заподіяної їй моральної шкоди вона виходила із ступеня тяжкості її страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у життєвих та суспільних стосунках, шкоди її здоров`ю завданої внаслідок моральних та фізичних страждань, обсягу докладених зусиль для відновлення попереднього стану, неможливість відновлення ділової репутації до рівня, який існував до пред`явлення їй обвинувачення. Доказами спричинення їй моральної шкоди, серед іншого, є матеріали кримінального провадження №42013210130000005 від 14.05.2013, у яких зберігаються необґрунтовано винесені відповідними працівниками правоохоронних органів процесуальні документи, лазерні диски з застосуванням технічних засобів відео фіксації, на яких видно незадовільний стан її здоров`я.
		Ухвалою суду, постановленою 26.11.2021 без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 26.04.2022 цивільну справу №598/1592/20 передано на розгляд до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
		20.05.2022 справа надійшла до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області та було здійснено автоматизований розподіл вказаної судової справи між суддями, яким головуючим суддею визначено суддю Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Стельмащука П.Я.
		Ухвалою судді Стельмащука П.Я. від 25.05.2022 дану цивільну справу прийнято до провадження та призначено судовий розгляд по суті.
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Матвіяс А.Б. позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.
		Представники відповідачів Тернопільської обласної прокуратури Марцун А.А., Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області Дзюбатий А.В., Державної казначейської служби України Сачук М.В. в судових засіданнях проти задоволення позову заперечили з підстав викладених у своїх відзивах на позов.
		Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
		Судом встановлено, що постановою слідчого прокуратури Лановецького району Тернопільської області Карпець П.В. 11.01.2012 порушено кримінальну справу стосовно начальника відділу ДРАЦС Реєстраційної служби Лановецького районного управління юстиції ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 статті 368 КК України.
		Вказана постанова вручена ОСОБА_1 11.01.2012, що підтверджується протоколом вручення особі, щодо якої порушена кримінальна справа, копії постанови про порушення кримінальної справи.
		Постановами слідчого прокуратури Лановецького району Карпець П.В. від 11.01.2012, 02.02.2012, 17.04.2012 підозрюваній ОСОБА_1 обирався запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з фактичного місця проживання.
		Постановою Лановецького районного суду Тернопільської області від 12.01.2012 надано згоду на проведення обшуку в житловому будинку та підсобних приміщеннях за місцем проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 та за місцем реєстрації ОСОБА_1 в с. Грибова Лановецького району Тернопільської області, з метою виявлення речей і цінностей, здобутих злочинним шляхом, інших предметів і документів, які мають значення для встановлення істини по справі.
		13.01.2012 за місцем проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 відбувся обшук, про що слідчим складено протокол.
		Постановою слідчого прокуратури Лановецького району Карпець П.В. від 13.01.2012 накладено арешт на житловий будинок з надвірними господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
		24.02.2012 ОСОБА_1 притягнуто як обвинувачену і пред`явлено їй обвинувачення у злочині, передбаченому ч.3 ст.368 КК України, про що 24.02.2012 слідчим прокуратури Лановецького району винесено відповідну постанову.
		Постановою слідчого прокуратури Лановецького району Карпець П.В. від 18.04.2012 накладено арешт на майно обвинуваченої ОСОБА_1 , а саме на: двохкамерний холодильник сірого кольору марки «LG», пральну машинку білого кольору марки «Whirpool», телевізор чорного кольору марки «SONY», особисті грошові кошти ОСОБА_1 в сумі 201 грн. та мобільний телефон ОСОБА_1 чорного кольору марки «Samsung». 
		23.04.2012 з прокуратури Лановецького району Тернопільської області до Лановецького районного суду Тернопільської області направлено кримінальну справу №160542 разом з обвинувальним висновком про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
		Постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 07.03.2013 у справі №1906/948/2012 кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.368 КК України повернуто прокурору Лановецького району Тернопільської області для організації проведення додаткового розслідування. Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у виді підписки про невиїзд залишено без змін.
		Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 17.04.2013 у справі №1906/948/12 постанова Збаразького районного суду Тернопільської області від 07.03.2013 залишена без змін.
		14.05.2013 Ланівецьким РВ УМВС України в Тернопільській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013210130000005, правова кваліфікація: ч.3 ст.368 КК України; фабула: 11.01.2012 близько 16 год. 30 хв. начальник відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Лановецького районного управління юстиції ОСОБА_1, в залі урочистих подій Лановецької міської ради, що на першому поверсі приміщення будинку Лановецької міської ради по АДРЕСА_2 , яке відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Лановецького районного управління юстиції орендує в Лановецькій міській раді, отримала від ОСОБА_2 хабар в розмірі 2000 грн. за швидке й безперешкодне оформлення та видачу повторного свідоцтва про народження дитини, повторного свідоцтва про розірвання шлюбу та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, після чого була затримана працівниками Управління ДСБЕЗ УМВС у Тернопільській області.
		30.09.2013 ст. слідчим СВ Лановецького РВ УМВС України у Тернопільській області Том`юк В.М. повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР за №42013210130000005.
		29.11.2013 прокуратурою Лановецького району направлено до Лановецького районного суду Тернопільської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42013210130000005 стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.368 КК України, який отриманий судом 02.12.2013.
		Вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 13.11.2019 у справі №598/2248/13-к, ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.368 КК України (в редакції статті Закону України №3207-VI від 07.04.2011) та виправдано за недоведеністю її вини у вчиненні кримінального правопорушення. Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, що обраний 17.04.2012 щодо ОСОБА_1 скасовано. Вирішено долю речових доказів. Скасовано арешти на майно.
		Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 06.03.2020 у справі 598/2248/13-к вирок Збаразького районного суду від 13.11.2019 відносно ОСОБА_1 залишено без змін.
		Окрім того, постановою слідчого прокуратури Лановецького району Карпець П.В. від 24.02.2012 ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника відділу ДРАЦС Реєстраційної служби Лановецького районного управління юстиції.
		29.02.2012 начальником Головного управління юстиції у Тернопільській області, на виконання вищевказаної постанови слідчого, винесено наказ №162-К про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень на посаді начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Лановецького районного управління юстиції, без збереження заробітної плати.
		Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 15.07.2014 у справі №598/2248/13-к постанову слідчого прокуратури Лановецького району Тернопільської області від 24.02.2012 про відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Лановецького районного управління юстиції скасовано.
		Згідно з наказом в.о. начальника Головного управління юстиції у Тернопільській області від 16.07.2014 №901/8 ОСОБА_1 вважається такою, що з 16.07.2014 приступила до виконання повноважень на посаді начальника відділу реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Лановецького районного управління юстиції.
		27.07.2012 Лановецькою комунальною центральною районною лікарнею видано довідку №1175 про те, що ОСОБА_1 , 1962 року народження, жителька АДРЕСА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділі Лановецької КЦРЛ з приводу гіпертонічної хвороби ІІ ст.: з 23.02.2012 по 12.03.2012 - 19 днів; з 19.04.2012 по 08.05.2012 - 20 днів; 24.05.2012 по 11.06.2012 - 19 днів (всього 58 днів); в хірургічному відділенні з приводу ЖКХ, калькульозного холециститу з 13.03.2012 по 21.03.2012 - 9 днів; на амбулаторному лікуванні з 22.03.2012 по 18.04.2012 - 27 днів; з 10.05.2012 по 23.05.2012 - 14 днів (всього 50 днів). В неврологічному відділі з приводу гострої транзиторної ішемічної атаки з 12.06.2012 по 22.06.2012 - 11 днів. Хронічна в/г люмбалгія, мязево - тонічна форма з 25.06.2012 по 02.07.2012 - 8 днів. В Микулинцях з 03.07.2012 по 23.07.2012 - 21 день (всього 40 днів).
		У період з 08.10.2013 по 09.10.2013 ОСОБА_1 знаходилася на лікуванні в Тернопільському обласному перинатальному центрі «Мати і дитина», про що видано довідку №105 від 26.11.2013.
		У період з 10.11.2017 по 20.11.2017 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні Тернопільської університетської лікарні з діагнозом, зокрема, гіпертонічна хвороба ІІІ ст., 2ст., кризовий перебіг з частими гіпертензивними кризами. Про зазначене свідчить виписка №01/06562.
		Згідно з довідкою виданою 02.09.2020 Південно-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 , яка обіймає посаду начальника Лановецького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), за січень 2011 року та грудень 2012 року становила 3240,00 грн. 
		Відповідно до довідки Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) №3764/13 від 07.09.2020, ОСОБА_1 працює у Південно-Західному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з 28.12.2019 на посаді начальника відділу. Загальна сума доходу з 01.07.2020 по 31.08.2020 складає 28650,00 грн. Середньомісячна заробітна плата складає 14325,00 грн. Середньоденна заробітна плата - 462,10 грн.
		Середньомісячна заробітна плата внаслідок втраченого заробітку за період відсторонення ОСОБА_1 від посади з 29.02.2012 по 16.07.2014 після вступу її до виконання повноважень за посадою не виплачувалася. Однак, проведено оплату листків непрацездатності з 23.02.2012 по 23.05.2012 на суму 10985,49 грн. Кількість робочих днів за період з 29.02.2012 по 16.07.2014 згідно графіку роботи начальника Лановецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану становив - 594 р.д. (з 29.02.2012 - 31.12.2012 - 211 р.д., 01.01.2013 - 31.12.2013 - 251 р.д., 01.01.2014 - 16.07.2014 - 132 р.д.). Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, що передували відстороненню від посади становила 3240,09 грн. Період з 01.12.2011 по 31.01.2012 згідно графіку роботи відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Лановецького районного управління юстиції Тернопільської області становив 42 р.д. Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці (грудень 2011 року - січень 2012 року) становила 154,29 грн. Про зазначене повідомлено Південно-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у листі №7545/1-4716 від 26.11.2021.
		Згідно листа Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) №1819/13.6-21 від 15.11.2021, оплату листків непрацездатності ОСОБА_1 проведено з 23.02.2012 по 23.05.2012, а саме: АБР№169369 з 23.02.2012 по 13.03.2012; АБР№169398 з 13.03.2012 по 21.03.2012; АБР№169127 з 22.03.2012 по 18.04.2012; АБР№169490 з 19.04.2012 по 08.05.2012; АБР№169514 з 10.05.2012 по 23.05.2012 на загальну суму 10 985,49 грн.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (частина друга зазначеної статті).
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
		Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.
		Згідно з пунктом п`ятим статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.
		Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
		Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
		З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.
		Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
		Тобто, суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
		Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц, від 22 квітня 2019 року у справі №236/893/17 та постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі №754/8730/19, від 23 вересня 2021 року у справі №295/13971/20, від 29 вересня 2021 року у справі №607/16567/20.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. 
		Ухвалюючи виправдувальний вирок, який залишений без змін апеляційною інстанцією, Збаразький районний суд Тернопільської області дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_1 ґрунтується тільки на припущеннях або доказах, одержаних не в установленому вимогами КПК України (як в редакції 1960 року, так і в редакції 2012 року) порядку та внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.
		Тому, враховуючи те, що вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 13.11.2019, який набрав законної сили 06.03.2020, ОСОБА_1 визнано невинуватою та виправдано у зв`язку з недоведеністю її вини, вона має право на відшкодування шкоди на підставі положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Суд приймає доводи позивача та вважає обґрунтованим та доведеним той факт, що у зв`язку з кримінальним переслідуванням з боку правоохоронних органів, за яким згодом був постановлений виправдувальний вирок, позивач зазнала душевних переживань та надзвичайного впливу, що призвів до зміни її життєвого укладу та завдав їй значних страждань.
		На думку суду, кримінальним переслідуванням позивачу була заподіяна моральна шкода, яка полягала в тому, що позивач переживала з приводу притягнення до кримінальної відповідальності, вимушена була протягом тривалого часу доводити свою невинність, брати участь у судових засіданнях, докладати додаткових зусиль для організації свого життя, виділення часу на звернення до послуг професійних адвокатів, що суттєво порушило її життєві ритми. 
		Також, суд вважає, що будучи обвинуваченою у кримінальному провадженні позивач, будучи державним службовцем, яка займала керівну посаду, відчувала приниження гідності та ділової репутації, що могло мати вплив на її стосунки з родичами, друзями, знайомими, колегами по роботі.
		Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто, суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
		Заявлений   ОСОБА_1   до відшкодування розмір моральної шкоди в сумі 3000000 грн. є надмірним та не відповідає засадам розумності та справедливості.
		До позивача був застосований найменш обтяжливий запобіжний захід (підписка про невиїзд), арештоване майно не вилучалось. Причинно-наслідковий зв`язок між притягненням до кримінальної відповідальності та захворюваннями і їх лікуванням, численні докази яких надала позивач, в судовому засіданні не встановлено.
		Тому, суд дійшов висновку про необхідність стягнення моральної шкоди з розрахунку одного розміру мінімальної заробітної плати за весь період перебування позивача під слідством та судом.
		З огляду на встановлені судом обставини даної справи, такий розмір буде розумним, виваженим та справедливим.
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у редакції, чинній на час розгляду справи, установлено з 01 січня 2023 року мінімальну заробітну плату на рівні 6700,00 грн.
		Позивач перебувала під слідством та судом 97 місяців 25 днів, починаючи з 11.01.2012 (дата порушення кримінальної справи стосовно підозрюваної та обрання запобіжного заходу) до 06.03.2020 (дата вступу в законну силу виправдувального вироку суду).
		Відтак розмір відшкодування моральної шкоди за період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом з 11.01.2012 по 06.03.2020, суд розраховує наступним чином:
		97 місяців х 6700 = 649900 грн.
		25 днів х 6700 / 30 = 5584 грн.
		А всього, 655484 грн.
		Враховуючи засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, обсяг заподіяної позивачу шкоди, глибини та тривалості моральних страждань, пов`язаних з перебуванням під слідством та судом, відсторонення від роботи, суд вважає, що розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачу становить 655484 гривень, а відтак позов, у цій частині, слід задовольнити частково.
		Щодо стягнення втраченого заробітку.
		Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.
		Пунктом 8 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, передбачено, що згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 Закону і підлягають відшкодуванню, визначаються з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.
		Середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100) та від 05 травня 1995 року № 348 «Про внесення змін і доповнень до Порядку  № 100» (підпункт 1 пункту 9 вищезгаданого Положення).
		Відповідно до положень пункту 2 частини ІІ «Період, за яким обчислюється середня заробітна плата» Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
		Наведене узгоджується з правовими висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №161/15362/16-ц.
		Згідно із п.3 Постанови №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. 
		Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. 
		Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період, - вказаний алгоритм розрахунку передбачений абзацом першим пункту 8 Постанови №100.
		Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці.
		У листі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) №7545/1-4716 від 26.11.2021 зазначено, що з дати відсторонення позивача від посади 29.02.2012 до повернення її на посаду 16.07.2014 кількість робочих днів складала 594, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці (грудень 2011 року - січень 2012 року) становила 154,29 грн.
		Тому, враховуючи надану Південно-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) інформацію, провівши власний розрахунок, суд вважає, що сума втраченого позивачем заробітку за період відсторонення від роботи, а саме з 29.02.2012 по 16.07.2014, за вирахуванням днів перебування на лікарняному (які оплачені позивачу у встановленому законодавством порядку), становить (594 - 56) х 154,29 грн. = 83008 грн, де
		594 - кількість робочих днів з 29.02.2012 до 16.07.2014,
		56 - кількість робочих днів проведених на лікарняному,
		154,29 - середній заробіток за один робочий день.
		Таким чином, позов у цій частині також підлягає задоволенню частково, шляхом стягнення з державного бюджету на користь позивача 83008 грн втраченого заробітку, з яких слід сплатити встановлені законодавством податки та збори із заробітної плати. 
		Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у кримінальному провадженні.
		Право на відшкодування сум, сплачених громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги у випадку незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, передбачено пунктом 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченним статтею 137 ЦПК України, а тому, у зазначеному випадку, застосуванню підлягає спеціальна норма закону.
		Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у Рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
		У Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
		На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
		06.10.2017 між адвокатом Матвіяс Андрієм Богдановичем та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №040-кр/2017.
		Згідно з п.1.2 Договору адвокат захищає клієнта як обвинувачену, виправдану, засуджену у кримінальному провадженні №42013210130000005 з наданням прав, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими нормативними документами, на стадії судового розгляду в судах усіх інстанцій.
		За правову допомогу передбачену в п.1.2 Договору, клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатками до цього Договору, в залежності від обсягу виконаної роботи (п.3.1 Договору). 
		Додатком №1 від 16.10.2017 до договору про надання правової допомоги №040-кр/2017 від 06.10.2017 встановлено фіксований гонорар адвоката за здійснення захисту клієнта в суді першої інстанції в сумі 25000 грн.
		27.11.2017 складено акт №1 оплати послуг адвоката згідно договору про надання правової допомоги №040-кр/2017 від 06.10.2017 та додатку №1 до цього Договору від 16.10.2017, про те, що ОСОБА_1 передала (сплатила), а адвокат Матвіяс Андрій Богданович прийняв частину гонорару за надання юридичних послуг в сумі 10000 грн.
		25.12.2017 складено акт №2 оплати послуг адвоката згідно договору про надання правової допомоги №040-кр/2017 від 06.10.2017 та додатку №1 до цього Договору від 16.10.2017, про те, що ОСОБА_1 передала (сплатила), а адвокат Матвіяс Андрій Богданович прийняв частину гонорару за надання юридичних послуг в сумі 6000 грн.
		23.07.2018 складено акт №3 оплати послуг адвоката згідно договору про надання правової допомоги №040-кр/2017 від 06.10.2017 та додатку №1 до цього Договору від 16.10.2017, про те, що ОСОБА_1 передала (сплатила), а адвокат Матвіяс Андрій Богданович прийняв частину гонорару за надання юридичних послуг в сумі 4000 грн.
		28.11.2018 складено акт №4 оплати послуг адвоката згідно договору про надання правової допомоги №040-кр/2017 від 06.10.2017 та додатку №1 до цього Договору від 16.10.2017, про те, що ОСОБА_1 передала (сплатила), а адвокат Матвіяс Андрій Богданович прийняв частину гонорару за надання юридичних послуг в сумі 5000 грн.
		Додатком №2 від 10.01.2020 до договору про надання правової допомоги №040-кр/2017 від 06.10.2017 встановлено фіксований гонорар адвоката за здійснення захисту клієнта в суді апеляційної інстанції в сумі 6000 грн.
		24.01.2020 складено акт №1 оплати послуг адвоката згідно договору про надання правової допомоги №040-кр/2017 від 06.10.2017 та додатку №2 до цього Договору від 10.01.2020 про те, що ОСОБА_1 передала (сплатила), а адвокат Матвіяс Андрій Богданович прийняв повну суму гонорару за надання юридичних послуг в розмірі 6000 грн.
		Загальна сума витрат на правову допомогу, пов`язану із захистом позивача у рамках кримінального провадження (кримінальної справи) склала 31000 грн. 
		Суд враховує, що адвокат представляв інтереси позивача протягом тривалого часу (з 06.10.2017 по 06.03.2020) під час розгляду кримінального провадження в Збаразькому районному суді Тернопільської області, Тернопільському апеляційному суді та безпосередньо брав участь в судових засіданнях. 
		Тому, з державного бюджету на користь позивача підлягають стягненню документально підтвердженні понесені позивачем витрати на правову допомогу у кримінальному провадженні у розмірі 31000 грн, а відтак позовні вимоги, у цій частині, підлягають задоволенню в повному обсязі. 
		Разом з тим, згідно прохальної частини позовної заяви позивач просить стягнути кошти з Державної казначейської служби України. Проте, суд звертає увагу на наступне.
		Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна, як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).
		Отже, відповідачем у справі є держава Україна, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи види рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не в резолютивній частині рішення.
		Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) та постановах Верховного Суду від 9 лютого 2022 року у справі № 757/6203/21-ц (провадження № 61-20656св21), від 23 лютого 2022 року у справі № 757/23994/20-ц (провадження № 61-8349св21), від 28 квітня 2022 року у справі № 464/5200/19 (провадження № 16304св21).
		За таких обставин, з метою належного захисту прав позивача та виконання рішення суду позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення з держави Україна, за рахунок коштів Державного бюджету України, на користь ОСОБА_1 655484 грн моральної шкоди, 83008 грн втраченого заробітку та 31000,00 грн, сплачених позивачем у зв`язку з наданням їй юридичної допомоги у кримінальному провадженні, а всього 769492 грн.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", ЄСПЛ послідовно зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Так як позивач звільнена від сплати судового збору за подачу вказаного позову до суду на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі у вигляді судового збору слід компенсувати за рахунок держави. 
		Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
		У Х В А Л И В:
		Позов ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
		Стягнути з держави Україна, за рахунок коштів Державного бюджету України, на користь  ОСОБА_1 655484 грн моральної шкоди, 83008 грн втраченого заробітку та 31000,00 грн, сплачених позивачем у зв`язку з наданням їй юридичної допомоги у кримінальному провадженні, а всього 769492 грн.
		У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 .
		Відповідач: Тернопільська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ - 02910098, місцезнаходження - вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль.
		Відповідач: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській область, код ЄДРПОУ - 0859307, місцезнаходження - вул. Валова, 11, м. Тернопіль.
		Відповідач: Державна казначейської служби України, код ЄДРПОУ - 37567646, місцезнаходження - вул. Бастіонна, 6, м. Київ.
		Рішення складено та підписано 17.03.2022.
		 
		 
		 
		Головуючий суддяП. Я. Стельмащук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...