Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/13848/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2023.
Дата набрання законної сили: 23.03.2023
Номер судового провадження: 61-623ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		23 березня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 344/13848/21
		провадження № 61-623св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю.,                 Тітова М. Ю.,                                
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_2 ,
		відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», 
		третя особа - Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2022 року у складі судді Шамотайла О. В., додаткові рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2022 року у складі судді Шамотайла О. В., постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Баркова В. М., Луганської В. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), третя особа - Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ППОС АТ КБ «ПриватБанк»), в якому просив визнати його звільнення з роботи незаконним та поновити на посаді, зобов`язати відповідача скасувати наказ про звільнення та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач з 25 вересня 2006 року працював у Івано-Франківській філії АТ КБ «ПриватБанк». 
		Наказом відповідача від 29 липня 2021 року № Э.DN-УВ-2021-7098411-п позивача звільнено з посади заступника директора філії - керівника напрямку з юридичної роботи Івано-Франківській філії АТ КБ «ПриватБанк» на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату. 
		Вказане звільнення ОСОБА_2 вважає незаконним, здійсненим з порушенням норм КЗпП України. Зокрема, неправомірність дій позивача зумовлено тим, що йому не запропоновано іншу роботу одночасно з попередженням про звільнення та до моменту звільнення.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. 
		Скасовано наказ від 29 липня 2021 року № Э.DN-УВ-2021-7098411-п щодо звільнення ОСОБА_2 з роботи та поновлено його на посаді заступника директора філії-керівника напрямку з юридичної роботи Івано-Франківської філії АТ КБ «ПриватБанк». 
		Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 липня 2021 року до 05 жовтня 2022 року у розмірі 645 333,48 грн. 
		Рішення суду в частині стягнення виплати заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання. 
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь держави в спеціальний фонд Державного бюджету України 1 816,00 грн судового збору.
		Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не дотримався вимог статті 49-2 КЗпП України, оскільки ним не були запропоновані позивачу всі вакантні посади (інша робота), які з`явились та існували на підприємстві з моменту повідомлення позивача про наступне вивільнення по день звільнення, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював.
		При цьому, суд першої інстанції вказав, що посилання відповідача на інтернет ресурс та зазначення, що позивач може ознайомитись із актуальним списком вакантних посад та обрати посаду, відповідно до спеціальності, кваліфікації та досвіду за посиланням: https://privatbank.ua/work, не є належним доказом виконання відповідачем своїх зобов`язань, що передбачені статтею 40, частиною третьою статті 49-2 КЗпП України.
		Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2022 року рішення суду в частині стягнення виплати заробітної плати за один місяць, що становить 47 802,48 грн допущено до негайного виконання.
		Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2022 року рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 на посаді заступника директора філії-керівника напрямку з юридичної роботи Івано-Франківської філії АТ КБ «ПриватБанк» допущено до негайного виконання. 
		Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 908,00 грн, понесених витрат по сплаті судового збору.
		Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2022 року стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі  15 000,00 грн.
		Не погодившись з рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2022 року в частині задоволених позовних вимог та з додатковими рішеннями Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2022 року в частині розподілу судових витрат, АТ КБ «Приватбанк» оскаржило їх в апеляційному порядку.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 грудня                    2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2022 року та додаткові рішення Івано-Франківського міського суду від  25 жовтня 2022 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		10 січня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк»засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2022 року в частині задоволених позовних вимог та додаткові рішення Івано-Франківського міського суду від 25 жовтня 2022 року в частині розподілу судових витрат, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення у зазначеній частині та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У відзиві на касаційну скаргу від 08 лютого 2023 року представник                                 ОСОБА_2 адвокат Валько Б. І. просить суд у задоволенні касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» відмовити, оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
		 
		31 січня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		 
		 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що  ОСОБА_2  працював в АТ КБ «ПриватБанк» з 25 вересня 2006 року до 30 липня 2021 року на різних посадах. З 11 січня 2021  року ОСОБА_2 займав посаду заступника директора філії - керівника напрямку з юридичної роботи Західного макрорегіонального управління. 
		Наказом відповідача від 30 квітня 2021 року № Е.17.U.0.0/4-6802287 згідно з рішення Наглядової ради від 25 березня 2021 року впроваджено зміни в організацію виробництва і праці та в штатному розкладі банку. Зокрема, згідно положень даного наказу передбачено ліквідацію напрямку Credit Collection, де працював позивач.
		Позивача 21 травня 2021 року було попереджено про скорочення посади та можливе наступне вивільнення з використанням системи електронного документообігу «ПриватДок». Отримання даного персонального попередження від 21 травня 2021 року № Е.28.0.0.0/3-6882454 засвідчене позивачем кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП) 24 травня 2021 року, час 10:02:03.
		Зі змісту повідомлення «Про зміни в організації виробництва і праці та наступне можливе вивільнення працівників» від 21 травня 2021 року вбачається, що відповідачем запропоновано розглянути список вакантних посад станом на 17 травня 2021 року, який передбачений у додатку, а також випливає, що позивачу доведено до відома про те, що із переліком вакантних посад можна ознайомитися за посиланням: privatbank.ua/work.
		Наказом від 29 липня 2021 року № Э.DN-УВ-2021-7098411-п ОСОБА_2 звільнено з посади заступника директора РП-керівника напрямку з юридичної роботи Івано-Франківської філії АТ КБ «ПриватБанк» згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставами такого звільнення відповідачем визначено наказ від 30 квітня 2021 року № Е.17.U.0.0/4-6802287, персональне попередження про зміни в організації виробництва і повторне персональне попередження про зміни в організації виробництва і праці та наступне можливе вивільнення працівників від 16  липня 2021 року № Е.28.0.0.0/3-7062372. Згаданим наказом визначено останнім робочим днем позивача - 30 липня 2021 року та доручено Управлінню розрахунків з персоналом здійснити виплату належних працівникові сум та видати належним чином оформлену трудову книжку.
		Цього ж дня 29 липня 2021 року наказ про звільнення направлено позивачу в електронній формі для ознайомлення. 
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Оскільки рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2022 року оскаржено лише в частині задоволених позовних вимог, а додаткові рішення Івано-Франківського міського суду від 25 жовтня 2022 року - лише в частині розподілу судових витрат, вказані судові рішення в іншій частині, в силу приписів статті 400 ЦПК України, касаційному перегляду не підлягають. 
		Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині відповідають.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		 
		Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		 
		Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		 
		Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		 
		Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
		 
		Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
		 
		Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.
		 
		Близький за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-43/асі18).
		 
		Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40, пунктами 2, 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
		 
		Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
		Встановивши, що відповідач не дотримався вимог статті 49-2 КЗпП України, оскільки ним не були запропоновані позивачу всі вакантні посади (інша робота), які з`явились та існували на підприємстві з моменту повідомлення позивача про наступне вивільнення по день звільнення, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про скасування наказу від 29 липня 2021 року № Э.DN-УВ-2021-7098411-п щодо звільнення ОСОБА_2 з роботи та поновлення його на посаді заступника директора філії-керівника напрямку з юридичної роботи Івано-Франківської філії АТ КБ «ПриватБанк».
		При цьому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали, що посилання відповідача на інтернет ресурс та зазначення, що позивач може ознайомитись із актуальним списком вакантних посад та обрати посаду, відповідно до спеціальності, кваліфікації та досвіду за посиланням: https://privatbank.ua/work, не є належним доказом виконання відповідачем своїх зобов`язань, що передбачені статтею 40, частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, оскільки неможливо достеменно встановити, які саме вакансії на той період перебували на вказаному відповідачем інтернет ресурсі, чи були там всі наявні в той час вакантні посади, чи ознайомлювався позивач з зазначеним переліком вакансій і взагалі, чи мав позивач доступ до вказаного інтернет ресурсу.
		Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Оскільки, вимога позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, вона також підлягає до задоволення у розмірі, який вірно встановлений судом першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша, друга статті 141 ЦПК України).
		За змістом частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Врахувавши докази на підтвердження надання правничої допомоги, складність справи та виконаних адвокатом робіт, ціну позову, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
		Визначена судом сума є співмірною з наданими учаснику справи послугами, що відповідає принципу розподілу судових витрат.
		При цьому, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, правильно стягнув на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 908,00 грн, сплачений ним при зверненні до суду з позовною заявою.
		Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
		Верховний Суд встановив, що судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		 
		Оскільки дія рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2022 року, залишеного без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року, в частині, що не підлягає негайному виконанню, щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, була зупинена ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2023 року до закінчення касаційного провадження, у зв`язку із залишенням цього судового рішення без змін необхідно поновити його дію.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2022 року в частині задоволених позовних вимог, додаткові рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2022 року в частині розподілу судових витрат, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року залишити без змін.
		 
		Поновити виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2022 року, залишеного без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                             Є. В. Коротенко
		 
		А. Ю. Зайцев
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...