Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/35822/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 24.03.2023.
Дата набрання законної сили: 23.03.2023
Номер судового провадження: 51-3909км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021020010001128

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		іменем України 
		23 березня 2022 року
		м. Київ
		справа № 127/35822/21
		провадження № 51-3909 км 22
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                                      ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                                     ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,
		захисника                                                                           ОСОБА_6 ,
		представника потерпілого 
		в режимі відеоконференції                                            ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року у кримінальному провадженні № 12021020010001128 від 12 серпня 2021 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. 
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2022 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 про стягнення на його користь майнової, моральної шкоди та витрат на правову допомогу задоволено частково.
		Ухвалено стягнути з цивільного відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь потерпілого ОСОБА_10 12 741,05 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 637,05 грн на відшкодування моральної шкоди. 
		Цим же вироком ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_10 2 600 грн на виплату франшизи та 46 862,95 грн на відшкодування моральної шкоди. 
		Згідно з вироком ОСОБА_9 визнано винуватим у тому, що він 12 серпня 2021 року приблизно о 14:29, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Citroen Jumpy», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вул. К. Коріатовичів в м. Вінниці зі сторони вул. Р. Скалецького, де в районі електроопори №20, під час виконання маневру розвороту ліворуч на нерегульованому перехресті з вул. М. Кішки, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надав переваги у русі пішоходу ОСОБА_10 , який перетинав проїзну частину вул. М. Кішки по умовній лінії тротуару, справа-наліво по напрямку руху автомобіля, чим допустив наїзд на потерпілого, внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження середньої тяжкості. 
		Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни. 
		Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення цивільного позову змінити та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 , до 15 000 грн. 
		На обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що місцевий суд вийшов за межі пред`явленого цивільного позову, оскільки ухвалив стягнути зі страхової компанії моральну шкоду, а також з обвинуваченого частину майнової шкоди (франшизу), що не було предметом позовних вимог, тому суд мав лише роз`яснити потерпілому право на їх стягнення. При цьому вказує на сумнівність рішення суду першої інстанції в частині розгляду вимоги про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого за відсутності вимоги про стягнення такої шкоди також зі страхової компанії. 
		Крім того, захисник не погоджується з визначеним судом на користь потерпілого ОСОБА_10 розміром моральної шкоди у сумі 50 000 грн, аргументуючи свої твердження тим, що така шкода не була обґрунтована та доведена потерпілим. При цьому зауважує, що, в силу вимог КПК України,  розмір моральної шкоди має доводитись стороною обвинувачення та потерпілим у спосіб, визначений процесуальним законом, зокрема, і шляхом проведення відповідної експертизи. Разом з тим захисник наголошує, що встановлення судом у вироку розміру моральної шкоди без урахування передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України експертного дослідження, є неприпустимим. 
		На зазначену касаційну скаргу представник потерпілого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_7 подав заперечення, в яких, посилаючись на необґрунтованість та невмотивованість доводів сторони захисту, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без зміни. 
		Позиції інших учасників судового провадження 
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав подану касаційну скаргу у повному обсязі.
		Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 частково.
		Представник потерпілого ОСОБА_7 підтримав подані ним заперечення на касаційну скаргу, просив рішення судів попередніх інстанцій залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на таких підставах.
		Мотиви Суду
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
		Що стосується доводів захисника про те, що місцевий суд, вирішуючи цивільний позов, вийшов за його межі, оскільки ухвалив стягнути зі страхової компанії моральну шкоду, а також з обвинуваченого частину майнової шкоди (франшизу), що не було предметом позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, із застосуванням норм цивільного законодавства.
		Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Частиною 1 ст. 129 КПК України встановлено, що суд, ухвалюючи, обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Відповідно до вироку, ОСОБА_9 було визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України, а саме порушення правил дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, автомобіль марки «Citroen Jumpy», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-202848812, на момент дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпілому ОСОБА_10 було заподіяно тілесні ушкодження, був застрахований у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
		Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Вказаний Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.
		Положеннями Закону України «Про страхування» встановлено, що страхове відшкодування здійснюється страховиком. При настанні страхового випадку страховик виплачує страхове відшкодування відповідно до норм чинного законодавства та договору страхування (п. 50 ч. 1 ст. 1 цього закону).
		Згідно з п. 1.12 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
		Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Статтею 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
		Ураховуючи вищенаведене, а також те, що потерпілий ОСОБА_10 звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення відшкодування моральної та матеріальної шкоди як з обвинуваченого ОСОБА_9 , так і зі страхової компанії, то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність стягнення з цивільного відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» майнової шкоди у розмірі 12 741,05 грн, що не виходить за межі страхової суми, визначеної страховим полісом, та моральної шкоди у розмірі 637,05 грн, що становить 5 відсотків від суми страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. При цьому Суд зауважує, що задоволений судом розмір позовних вимог не виходить за межі пред`явленого позову. 
		Крім того, захисник у мотивувальній частині своєї касаційної скарги посилається на те, що місцевий суд вийшов за межі цивільного позову, оскільки стягнув із засудженого частину майнової шкоди (франшизи), однак не наводить належної аргументації своїх доводів та не зазначає в чому саме полягає таке порушення, з огляду на те, що цивільними відповідачами в рамках даного кримінального провадження є як обвинувачений, так і страхова компанія, та не заявляє будь-яких вимог у цій частині.  
		Ураховуючи вищенаведене, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими
		Посилання у касаційній скарзі захисника на неправильне вирішення місцевим судом цивільного позову в частині стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого моральної шкоди, на переконання колегії суддів, є надуманими.
		Так, у своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 , посилаючись на вимоги п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України, зазначає, що розмір немайнової шкоди має бути доведений шляхом проведення відповідної експертизи. При цьому зауважує, що потерпілий, заявляючи позовні вимоги у сумі 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди, належним чином свої вимоги не обґрунтував та не довів.
		Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Положеннями ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Системне тлумачення норм кримінального процесуального та цивільного законодавства України свідчить про те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Така позиція колегії суддів узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, зазначеною у постановах від 04 листопада 2021 року у справі № 205/3109/20 (провадження № 51-3752км21), від 27 жовтня 2022 року у справі № 200/1437/18 (провадження № 51-2280км22), від 01 листопада 2022 року у справі № 748/356/19 (провадження № 51-1402км22), від 15 листопада 2022 року у справі № 635/6067/19 (провадження № 51-306км22), від 12 січня 2023 року у справі № 554/8829/19 (провадження № 51-2208км22) та від 16 лютого 2023 року у справі № 289/1825/19 (провадження № 51-94км22).
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, з чим погодився й апеляційний суд, установлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, виходив з того, що потерпілий ОСОБА_10 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка виникла з вини обвинуваченого ОСОБА_9 , зазнав значних моральних страждань, що в свою чергу свідчить про можливість задоволення його позовних вимог у розмірі 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди. 
		Разом з тим колегія суддів, перевіривши заявлений в рамках даного кримінального провадження цивільний позов, встановила, що потерпілий, пред`являючи вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, послався на характер і глибину своїх душевних, емоційних та фізичних страждань, які він зазнав у зв`язку з отриманням внаслідок протиправних дій ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. 
		При цьому в ході касаційного розгляду встановлено, що під час перевірки доводів позовних вимог потерпілого суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність задоволення цивільного позову потерпілого в частині відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. Крім того, місцевий суд зазначив, що частину моральної шкоди у розмірі 637,05 грн, згідно з вимогами чинного законодавства, має сплатити цивільний відповідач, а решту визначеної судом суми, з урахуванням часткової компенсації, необхідно стягнути з обвинуваченого. На переконання Суду, така позиція судів попередніх інстанцій є обґрунтованою та повною мірою відповідає вимогам ст. 1167 ЦК України.
		Водночас колегія суддів звертає увагу, що вимоги п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України, на які у своїй касаційній скарзі посилається захисник, стосуються саме повноважень органу досудового розслідування та визначають підстави, за яких слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи для встановлення розміру шкоди немайнового характеру з метою правильної правової кваліфікації дій особи. При цьому визначення розміру моральної шкоди, яка була заподіяна потерпілому, є прерогативою виключно суду, який з урахуванням обставин, вказаних у ст. 23 ЦК України,встановлює суму 
		 
		грошового стягнення, яку необхідно компенсувати особі, яка зазнала моральних страждань внаслідок протиправних дій обвинуваченого. Отже проведення відповідного експертного дослідження з метою встановлення моральних страждань у потерпілого не є обов`язковим для визначення розміру передбаченого положеннями ст. 1167 ЦК України відшкодування.
		За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо необхідності задоволення цивільного позову потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди.
		Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що твердження сторони захисту про допущення судами попередніх інстанцій істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час вирішення цивільного позову, є необґрунтованими, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду, а тому касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_9 - без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...