Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 464/1021/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; Розбещення неповнолітніх.
Надіслано для оприлюднення: 24.03.2023. Зареєстровано: 24.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2023.
Дата набрання законної сили: 24.07.2023
Результат оскарження 24.07.2023 Апеляційний суд Львівської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/464/200/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021141380000465

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 464/1021/22
		пр.№ 1-кп/464/200/23 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		   
		24 березня 2023 року              м.Львів    
		   Сихівський районний суд м.Львова
		у складі: судді ОСОБА_1 ,
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_3 ,
		захисника ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		учасника провадження  представника потерпілого ОСОБА_6 ,
		 
		розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження № 464/1021/22, внесене внесеному 14 грудня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021141380000465 відносно:
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, українець, громадянин України, не одружений, не працюючий, без визначеного місця реєстрації та постійного місця проживання, раніше судимого вироками: Шевченківського районного суду м. Києва від 01.08.2012 за ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 263, ст. 70 КК України на 6 років позбавлення волі; Голосіївського районного суду м. Києва від 23.12.2019 за ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156, ст. 70 КК України на 12 років позбавлення волі, покарання відбув, судимість не погашена,
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.156, ч.2 ст.15, ч.2 ст.156 КК України,
		 
		Під час розгляду судового провадження учасниками виступали:
		Сторона обвинувачення: прокурори ОСОБА_3 , ОСОБА_7 ,
		Сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_5 , захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_4 ,
		потерпіла (цивільний позивач) ОСОБА_9 її законний представник ОСОБА_10 та представник ОСОБА_6 
		потерпіла ОСОБА_11 її законний представник ОСОБА_12 
		 
		у с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_5 , 09 грудня 2021 року, приблизно о 11:10 год, керуючись умислом на вчинення розпусних дій відносно малолітньої особи, попередньо вдягнувшись у верхній жіночий одяг, щоби мати змогу не привертаючи уваги оточуючих заходити в жіночі туалети, ввійшов у Львівську загальноосвітню школою № 43 І-ІІІ ступенів Львівської міської ради, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Масарика, 9, де піднявся на третій поверх та підійшов до приміщення жіночого туалету. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи, ОСОБА_5 увійшов у приміщення туалету, де, скориставшись відсутністю сторонніх осіб поблизу, які могли б завадити його злочинним діям, підійшов до кабінки туалету, в якій у цей час перебувала малолітня потерпіла ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та усвідомлюючи, що перед ним малолітня особа, перегороджуючи вихід з кабінки туалету, звернувся до ОСОБА_9 , назвавшись лікарем, і сказав, що має її оглянути. Після цього ОСОБА_5 , взявши руками за тулуб малолітню ОСОБА_9 , у якої була оголена нижня частина тіла, підняв її, поставив на унітаз, розвернув до себе задом, після чого почав її розглядати. Такі дії ОСОБА_5 тривали декілька хвили  до моменту, коли продзвенів шкільний дзвінок на перерву між уроками і в приміщення туалету почали заходити інші люди, у зв`язку з чим ОСОБА_5 припинив свої дії та негайно залишив місце вчинення кримінального правопорушення.
		Окрім цього, 20 грудня 2021 року, приблизно о 17:00 год, ОСОБА_5 , маючи умисел на вчинення розпусних дій відносно малолітньої особи, попередньо вдягнувшись у верхній жіночий одяг, увійшов у Дитячу школу мистецтв № 5 м. Львова, розташовану за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 28, та підійшов до приміщення жіночого туалету, що знаходиться на першому поверсі. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи, ОСОБА_5 увійшов у приміщення туалету, де побачив малолітню ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка в цей час прямувала до виходу з туалету. Зупинившись перед малолітньою ОСОБА_11 , усвідомлюючи, що перед ним малолітня особа, ОСОБА_5 запропонував їй роздягнутися. Однак, малолітня ОСОБА_11 відштовхнула ОСОБА_5 та зуміла вибігти з приміщення туалету, у зв`язку з чим останній не зміг довести до кінця умисел на вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи з причин, які не залежали від його волі.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні вказаного правопорушення за вказаних обставин заперечив, дав показання, що ніколи не бував до затримання у Львівській загальноосвітній школі №43 у м.Львові по вул.Масарика,9. У школі мистецтв №5 м.Львова на вул.Хуторівка,28, 20.12.2021 року хотів щось вкрасти, а тому ходив по коридорах. Оскільки ОСОБА_13 почала над ним насміхатися, він хотів її налякати та пожартувати, а тому пішов за нею в туалет, проте пропозицію роздягнутися їй не висловлював. На досудовому слідстві давав визнавальні показання, оскільки працівники міліції дуже гарно з ним обходилися. Просить виправдати його у пред`явлених обвинуваченнях, оскільки жодних злочинів він не вчиняв.
		Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини його винуватість у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень повністю та об`єктивно стверджується сукупністю досліджених в ході судового розгляду доказами:
		- показаннями малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , наданими у порядку ст.225 КПК України та дослідженими у судовому засіданні, яка зазначила, що за 5 хв до закінчення уроку вона вийшла у жіночий туалет по потребі та не зачинила за собою двері у кабінку. Після чого до неї у кабінку зайшла особа чоловічої статі, яка на перший погляд схожа на жінку, оскільки особа була вдягнена у жіноче вбрання, однак по голосу це був чоловік. Цей чоловік закрив двері кабінки туалету, звернувся до неї, назвавшись лікарем, і сказав, що має її оглянути. Після цього цей чоловік взяв її руками за тулуб, підняв її, розвернув до себе задом та почав її розглядати. Нижня частина тіла була оголена. Такі дії тривали декілька хвилин поки не продзвенів шкільний дзвінок на перерву. Після чого цей чоловік покинув приміщення туалету. Зазначила, що в цей час почали заходити інші люди.
		- показаннями наданими у судовому засіданні законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_9  ОСОБА_10 , яка зазначила, що 09 грудня 2021 року о 12.35 год вона прибула до ЛЗСШ № 43, що за адресою: м. Львів, вул. Масарика, 9 по виклику вчителя ОСОБА_14 де їй повідомили, що під час другого уроку її дитина ОСОБА_15 вийшла до туалету з дозволу вчителя, де до неї в кабінку туалету увійшов мужчина сказавши що він лікар та почав оглядати дитину, коли продзвенів дзвоник на перерву він залишивши дитину стоявши на унітазі вибіг з вбиральні штовхнувши вчителя, який зайшов і злякав його. Вчитель, яка це побачила одягнула дитину і в шокованому стані дитина побігла до класу, розповівши все класному керівнику. Після чого про вказаний інцидент її повідомили. Аналогічне вбачається також із заяви ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення від 13 грудня 2021 року;
		- показаннями наданими у судовому засіданні свідка ОСОБА_16 , яка працює вчителем у школі № 43, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Масарика, 9, яка вказала, що зайшла у шкільний туалет коли продзвенів дзвоник на перерву, у той час там перебувала вчителька ОСОБА_17 , яка мила відро, прохід у туалеті був маленький і вона відчула сильний поштовх в плече вона обернулася і побачила особу в жіночій куртці з капюшоном (обличчя особи не бачила), яка вибігла з туалету. Після чого вона побачила відкриту кабінку, в якій стояла на унітазі дівчинка без одягу в нижній частині. Дівчинка сказала, що її мацав чоловік який вийшов з кабінки. Після чого вона сказала дівчинці щоб вона йшла до свого класу, який знаходився біля туалету, а сама побігла за цією людиною;
		- показаннями наданими у судовому засіданні свідка ОСОБА_14 , яка працює вчителем у школі № 43, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Масарика, 9, і є класним керівником малолітньої потерпілої ОСОБА_18 , яка надала покази, що в день події ОСОБА_15 відпросилась в кінці уроку до туалету, після чого вона вернулась у клас та плакала. Сказала, що в туалеті її торкався якийсь чоловік. Після чого вони разом пішли до завуча школи та свідок викликала маму дівчинки. Зазначила, що людина яку вони бачили при огляді камер з відеоспостереження і обвинувачений є однією й тією ж самою особою;
		- показаннями свідка ОСОБА_19 , яка працює вчителем початкових класів ЛЗШ № 43 за адресою: м. Львів, вул. Масарика, 9, яка показала, що бачила в жіночому туалеті особу візуально схожу на жінку, яка була вдягнута в червону куртку, в чорне взуття в масці і окулярах. Свідок зазначила, що людина яку вони бачили при огляді камер з відеоспостереження і обвинувачений є однією й тією ж самою особою;
		- показаннями свідка ОСОБА_20 , яка працює охоронцем ЛЗШ № 43 за адресою: м. Львів, вул. Масарика, 9, яка надала покази, що бачила по камерах відеоспостереження особу, яка виходила зі школи вдягнута в червону куртку з капюшоном і в чорне взуття;
		- показаннями малолітньої потерпілої ОСОБА_11 , наданими у порядку ст.225 КПК України та дослідженими у судовому засіданні, яка зазначила, що вона будучи на малюванні у Дитячі школі мистецтв, вийшовши з кабінки жіночого туалету до неї підійшла невідома особа чоловічої статі, візуально на перший погляд була схожа на жінку, оскільки особа була вдягнена в жіночу куртку темно зеленого кольору і високе взуття, була в масці і окулярах, проте по голосу вона зрозуміла, що це був чоловік. Вказаний чоловік загородив їй вихід з туалету і запропонував їй роздягнутися, сказав, що так робить з усіма. Після чого потерпіла відштовхнула цю особу та зуміла вибігти з приміщення туалету;
		- показаннями свідка ОСОБА_21 , яка показала, що до неї подзвонила її донька ОСОБА_22 , яка сказала, що вона будучи на малюванні у Дитячі школі мистецтв, вийшовши з кабінки жіночого туалету до неї підійшов дядько і спитався як її звати і вказаний чоловік загородив їй вихід з туалету і запропонував їй роздягнутися, сказав, що так робить з усіма. Після чого донька відштовхнула цю особу та зуміла вибігти з приміщення туалету. Свідок зазначила, що людина яку вони бачили при огляді камер з відеоспостереження і обвинувачений є однією й тією ж самою особою;
		- показаннями законного представника ОСОБА_12 , який показав, що до неї подзвонила його донька ОСОБА_22 , яка сказала, що вона будучи на малюванні у Дитячі школі мистецтв, вийшовши з кабінки жіночого туалету до неї підійшов невідомий чоловік, який був вдягнений у жіночий одяг і запропонував їй роздягнутися, сказав, що так робить з усіма. Після чого донька відштовхнула цю особу та зуміла вибігти з приміщення туалету. Свідок зазначила, що людина яку вони бачили при огляді камер з відеоспостереження і обвинувачений є однією й тією ж самою особою;
		- показаннями наданими у судовому засіданні свідка ОСОБА_23 , яка працює викладачем Дитячої школи мистецтв № 53, яка розташована за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, 67/21, яка надала покази, що в день події ОСОБА_22 відпросилась до туалету, після чого вона вернулась у клас дуже стривожена (у пригніченому стані);
		- показаннями наданими у судовому засіданні свідка ОСОБА_24 , військовослужбовця Національної гвардії, особою, яка безпосередньо затримувала обвинуваченого ОСОБА_5 , який вказав, що ним разом з його товаришем по службі ОСОБА_25 , при виконанні службових обов`язків, патрулюванні вулиці було побачено підозрілу особу, яка схожа була на особу, що перебуває у розшуку відповідно орієнтування, яким їм було надано органом поліції. Вказана особа була вдягнена в жіночу куртку темно зеленого кольору, світлі джинси і високе чорне взуття з білою підошвою, була в масці і в червоній шапці з бубоном. Чоловік якого вони затримали та обвинувачений є однією й тією ж самою особою;
		- даними свідоцтва серії НОМЕР_1 про народження 09 липня 2014 року ОСОБА_9 , батьками якої є ОСОБА_26 та ОСОБА_10 ,
		- даними свідоцтва серії НОМЕР_2 про народження 29 серпня 2012 року ОСОБА_11 , батьками якої є ОСОБА_12 та ОСОБА_21 .
		- даними висновку психолога Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАТДИТ» від 22 грудня 2021 року за № 6, відповідно до якого опитано малолітню потерпілу ОСОБА_9 віком 7 років, яка поводилась адекватно, пізнавальний і розумовий розвиток відповідає віковій нормі, говорить чіткими словами, вміє вести конструктивний діалог, правильно висловлює думку. Зі слів дитини в шкільному туалеті, коли вона опустила одяг та справляла потребу, до неї зайшов чоловік і доторкався руками. Дитина перелякана та розгублена стояла на унітазі, потім незнайомець вийшов. Дитина пережила стрес, з неприємністю згадує про подію і неохоче про неї розповідає.
		- даними висновку психолога Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАТДИТ» від 22 грудня 2021 року за № 7, відповідно до якого опитано малолітню потерпілу ОСОБА_11 віком 9 років, яка поводилась адекватно, пізнавальний і розумовий розвиток відповідає віковій нормі, розмовляє чітко, вміє вести діалог, правильно висловлює думку. Зі слів дитини в туалеті художньої школи до неї підійшов незнайомий, запитав як звати та попросив роздягнутися, пояснивши, що він так робить усім. У розповіді дитина опирається на те, що бачила після події на камері спостереження, так як думала, що людина зайшла в туалет по потребі. Вероніка вибігла з туалету, в силу свого віку дитина не може зрозуміти складність ситуації, можливі подальші дії даної особи. Емоційний стан дитини дещо стривожений, дитина хвилюється і трохи налякана
		- даними висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи Львівської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України» за № 45 від 31 березня 2022 року, за яким малолітня потерпіла ОСОБА_11 : доброзичлива, комунікабельна, здібна до освоєння, утримання та відтворення нового матеріалу, екстраверт; загальний психологічний рівень розвитку відповідає набутому досвіду та отриманому рівню знань; рівень психічного розвитку відповідає фактичному віку; з урахуванням індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та емоційного стану може правильно сприймати обставини, що мають значення у кримінальному провадженні і давати щодо них відповідні покази; ураховуючи не сформованість психічної діяльності та відсутність сексуального досвіду, не може в повній мірі розуміти характер та значення вчинюваного відносно неї замаху на розпусні дії сексуального характеру ОСОБА_5 за даними матеріалами справи; не встановлено ознак відставання у психічному розвитку, а також аномалій психічного розвитку непатологічного характеру; патологічних схильностей до фантазування та псевдології не встановлено; за своїм психічним та психологічним станом усвідомлювала та сприймала дії ОСОБА_5 як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю;
		У відповідності до письмової заяви обвинуваченого від 22 грудня 2021 року ним у присутності захисника добровільно надано для доручення до матеріалів кримінального провадження власний одяг: куртку зеленого кольору, чоботи чорного кольору з білою полосою по боках підошви, джинси синього кольору, рукавиці сірого кольору. Указані речі оглянуто у відповідності до протоколу огляду предметів із застосуванням засобів фіксації та постановою слідчого від 22 грудня 2021 року визнано речовими доказами по справі із долученням до справи, а ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 22 грудня 2021 року накладено арешт із забороною користування та розпорядження вказаним майном. Клопотань про огляд перелічених речових доказів в судовому засіданні від учасників не надходило.
		- даними протоколу огляду місця події від 15 грудня 2021 року із відеофіксацією (в присутності понятих, спеціаліста та власника/користувача), у ході якого оглянуто приміщення Львівської загальноосвітньої школи № 43 по вул. Масарика, 9 у м.Львові. На фототаблиці, що є додатком до протоколу огляду місця події, відображено туалетну кімнату школи з проведенням відповідних замірів; 
		- даними відеозапису на DVD-R диску із камер спостереження із приміщення Львівської загальноосвітньої школи № 43 (м.Львів, вул. Масарика, 9), який надано запит органу слідства, оглянуто слідчим згідно із протоколом огляду речей із відеоінформацією від 04 січня 2022 з фотоскріншотами та у судовому засіданні. З`ясовано, що на такому відображено період часу з 11.06 год по 11.56 год 09 грудня 2021 року, як особа, одягнена в червону подовжену куртку з капюшоном із хутром на голові, сині джинсові штани, високі чорні чоботи із білою підошвою: о 11.06 год заходить у школу, рухається у праву сторону від входу, проходячи повз два бетонних стовпа синього кольору, які з`єднані між собою дерев`яною лавкою, та, зайшовши за другий стовп, пропадає із зображення відеокамери, о 11.35 год пришвидшеною ходьбою направляється до виходу та залишає приміщення школи. Диск постановою слідчого від 04 січня 2022 року визнано речовими доказами по справі із долученням до справи;
		- даними відеозапису на 4 DVD-R дисках із камер спостереження із приміщення Дитячої школи мистецтв № 5 м.Львова (м.Львів, вул.Хуторівка, 28), який надано запит органу слідства, оглянуто слідчим згідно із протоколом огляду речей із відеоінформацією від 28 грудня 2021 з фотоскріншотами та у судовому засіданні. З`ясовано, що на такому відображено період часу з 15.00 год по 19.00 год 20 грудня 2021 року, як особа, одягнена в чорну куртку з капюшоном на голові, світлу маску на обличчі, блакитні джинси, чорні чоботи із білою підошвою: о 16.00 год заходить у школу, перебуваючи у приміщенні, обійшла дерев`яний бар`єр із полицями, на якому знаходяться записники (розміщений навпроти вхідних дверей) та прослідувала до наступних дверей, перебуваючи в коридорі, протягом тривалого часу систематично проходить по ньому повз дітей, спостерігаючи за ними та інколи розмовляє по мобільному телефону, а також сідає на лавку, направляється до приміщення туалету школи, після того як увійшла малолітня ОСОБА_11 , перебуває у приміщенні туалету та виходить з нього після того як вийшла малолітня ОСОБА_11 , слідує у напрямку виходу та о 17.04 год виходить з приміщення школи. Диски постановою слідчого від 28 грудня 2021 року визнано речовими доказами по справі із долученням до справи;
		- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 29 грудня 2021 року з додатком - відеозаписом (флешка) до нього, продемонстрованим у судовому засіданні, проведеним за участю обвинуваченого та його захисника, в присутності понятих, а також спеціаліста. У ході слідчого експерименту на місці обвинувачений добровільно з власної волі розповів та показав з відтворенням обстановку та обставини подій 09 грудня 2021 року та 20 грудня 2021 року;
		Надаючи оцінку наданому стороною обвинувачення витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань, суд ураховує положення ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за якими висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, що використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру, як це передбачено Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджений наказом Генерального прокурора 30 червня 2020 року № 298. З огляду на таке, зважаючи на висновок Верховного Суду висловлений у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 761/28347/15-к, витяг згідно із ч.2 ст.84 КПК України не є процесуальним джерелом доказів та не може бути покладено в основу обвинувачення. Утім наведене жодним чином не впливає на результат вирішення справи.
		Вирішуючи клопотання сторони захисту про призначення судової фотопортретної експертизи відеозаписів з місць події, суд виходить із положень ст.332 КПК України, якою чітко визначені підстави для проведення експертизи під час судового розгляду: суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст.242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
		Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із загальних засад кримінального провадження. Так, частинами 1 і 2 ст.22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом; сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ч.2 ст.101 КПК кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.
		Як передбачено, ч.1 ст.242 КПК експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.
		З урахуванням зазначених положень, сторона захисту не позбавлена можливості вжити заходів щодо залучення експертної установи, експерта чи експертів для проведення експертизи для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, та надати такий висновок суду. Проте сторона захисту не скористалась таким правом. Схожі висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 12 липня 2022 року у справі № 466/7138/17.
		Окрім цього, зважаючи на достеменні висновки слідчого експерименту та показання самого обвинуваченого у суді, піддавати сумніву, що саме останнього відображено на відеозаписах з місць події, немає. Саме по собі подання клопотання про призначення експертизи не є безумовним до задоволення, а за дійсних обставин справи розцінюється як затягування судового розгляду. 
		У постанові Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 750/5745/15-к зроблено висновок про те, що відповідно до ч.2 ст.92 КПК України обов`язок доказування допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає, однак такий обов`язок виникає лише у разі, якщо допустимість доказу ставиться під сумнів. Це випливає із засади диспозитивності, яка надає сторонам процесу можливість визначати, серед іншого, і обсяг дослідження доказів у суді. Таким чином, законодавець створив можливість обмежити судовий розгляд з`ясуванням спірних обставин справи, а щодо безспірних - спиратися на їх визнання сторонами. Аргументи щодо недопустимості доказів стороною захисту не наводились.
		Обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, покладається на прокурора (ст.92 КПК України), на виконання яких останнім надано, а судом за правилами ст.94 КПК України оцінено докази, що підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні цього злочину.
		Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Ретельно проаналізовані та оцінені у ході судового розгляду докази, які зібрані стороною обвинувачення відповідно до вимог кримінального процесуального закону, є належними та допустимими, показання потерпілих та свідків є логічними та послідовними, захистом не наведено та судом не встановлено підстав недовіряти таким показанням; письмові та електронні докази не містять протиріч та доповнюють один одного, підстави для визнання доказів недостовірними відсутні.
		У результаті безпосередньо досліджених у сукупності та взаємозв`язку доказів у кримінальному провадженні, які є достатніми, суд установив дійсні обставини кримінального правопорушення, у основу обвинувального вироку суд покладає описані вище докази, що беззаперечно та безсумнівно вказують на факт вчинення кримінальних правопорушень та обвинуваченого як особу, яка їх вчинила. Причетність та винуватість обвинуваченого у вчиненні злочинів стороною обвинувачення поза розумним сумнівом. 
		У постановах Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 289/2017/20, від 01 лютого 2023 року у справі № 713/622/22 сформульовано висновок про те, що розпусні дії, відповідальність за які передбачено ст.156 КК, повинні мати сексуальний характер і можуть виражатися у виді фізичних дій або інтелектуального розбещення. Такі дії спрямовані на задоволення винною особою статевої пристрасті або на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту. Під фізичними розпусними діями слід розуміти оголення статевих органів винної чи потерпілої особи, непристойні доторкання до статевих органів, які викликають статеві збудження, навчання статевим збоченням, імітація статевого акту, схиляння або примушування потерпілих до вчинення певних сексуальних дій між собою, вчинення статевих зносин, акту онанізму у присутності потерпілої особи тощо.
		У даній справі суд установив, що обвинувачений, який є дорослим чоловіком, одягнений у жіноче вбрання бере руками за тулуб чужу малолітню дівчинку з оголеною нижньою частиною тіла, поставив її на унітаз, розвернув до себе задом, після чого почав її розглядати декілька хвилин, а також в іншому епізоді запропонував роздягнутися іншій малолітній дівчинці. У цілому такі дії розцінюються як такі, що мають яскраво виражений сексуальний характер, та в цілому відповідають критеріям вчинення розпусних дій, є кримінально караними, а також не відповідають загальнолюдським нормам моралі. 
		Позиція обвинуваченого про те, що він не мав і не міг мати сексуального мотиву, не вчиняв розпусних дій сексуального характеру спростовується наведеними вище оціненими об`єктивними доказами, що у повній мірі відображають картину і хронологію подій, є голослівною і розцінюється як спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне.
		Таким чином, дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.2 ст.156 КК України  вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи та ч.2 ст.15, ч.2 ст.156 КК України  у закінченому замаху на вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.
		Водночас орган досудового розслідування, у фабулі обвинувального акта, обвинувачує ОСОБА_5 у вчиненні таких кримінальних правопорушень за ознакою повторності, яка за положеннями ч.2 ст.156 КК України відсутня як кваліфікуюча ознака як повторність, що не враховується в результаті юридичної оцінки дій. 
		Оскільки ознака повторності не впливає на юридичну кваліфікацію злочинів за ч.2 ст.156 КК України, а тому підлягає виключенню з обвинувачення. Натомість, як слушно вказано органом слідства, повторність є обставиною, що обтяжує покарання відповідно до п.1 ч.1 ст.67 КК України. 
		За вимогами ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Отже, визначаючи вид і міру покарання обвинуваченому на підставі ст.ст.65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості та характер вчиненого: вчинення обвинуваченим згідно із ст.12 КК України тяжких кримінальних правопорушень проти статевої недоторканості малолітніх осіб; особу обвинуваченого, який має судимості за аналогічні кримінальні правопорушення, вчинив дані кримінальні правопорушення маючи непогашені судимості; його вік; відсутність міцних соціальних зв`язків, не працює; захворювань немає; під наглядом в психоневрологічному чи наркологічному диспансерах не перебуває, згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 313 від 11 серпня 2022 року ОСОБА_5 на даний час психічною хворобою не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період інкримінованих дій хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, може самостійно реалізовувати своє право на захист, брати участь у судовому розгляді та здатний правильно сприймати обставини, які мають значення по справі та давати до них відповідні покази; пом`якшуючою вину обставиною органом досудового розслідування визначено активне сприяння розкриттю злочину; обтяжуючих вину обставини: вчинення кримінальних правопорушень повторно та рецидив. 
		Згідно з ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого. За висновком досудової доповіді, складеної провідним інспектором Галицького районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_27 , ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінується як дуже високий. На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи, з метою виправлення та запобіганню вчиненню повторних кримінальних правопорушень неможливо здійснювати без цілодобового нагляду контролю в умовах ізоляції.
		Надзвичайна суспільна небезпека скоєного полягає у цинічному посяганні на статеву недоторканність малолітніх потерпілих, принижуючи їх честь та гідність, що за приписами ст.3 Конституції України є найвищими соціальними цінностями. Особа винного характеризується як антисоціальна, яка явно не бажає вести законослухняний спосіб життя, адже через три місяці після звільнення з місць позбавлення волі, де відбування покарання за ст.156 КК України, продовжив вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення. 
		Відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд керуючись принципом справедливості, визнає за неможливе досягти мети попередження злочинів та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та приходить висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, адже таке буде покликане запобігти можливому вчиненню обвинуваченим злочинів у майбутньому і сприятиме його виправленню, в межах санкції статті, за якими кваліфіковано його дії, у максимально допустимому розмірі :
		за ч.2 ст.156 КК України  позбавлення волі на строк 8 років.
		за ч.2 ст.15, ч.2 ст.156 КК України, з урахуванням ст.68 КК України  позбавлення волі на строк 6 років;
		На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, обвинуваченому остаточно слід визначити покарання у виді восьми років позбавлення волі.
		Таке покарання узгоджується зі стороною обвинувачення та на переконання суду є адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст.2 КПК України.
		Правових підстав для призначення обвинуваченому покарання, нижче від найнижчої межі, на підставі ст.69 КК України суд не знаходить.
		Ураховуючи, що ОСОБА_5 зазначені кримінальні правопорушення вчинив без використання посадового становища те не у зв`язку із зайняттям певною діяльністю, підстав для призначення додаткового покарання  немає.
		Приймаючи рішення про залік досудового тримання під вартою, суд виходить зі змісту ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», за якою попереднє ув`язнення відповідно до кримінального процесуального законодавства України є запобіжним заходом щодо обвинуваченого, підсудного, підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Крім того, відповідно до ч.5 ст.72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. Відповідно до ч.2 ст.197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. 
		З огляду на викладене, обвинуваченому на підставі ч.5 ст.72 КК України у строк покарання слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 23 грудня 2021 року  взяття під варту у даному кримінальному провадженні згідно з ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 23 грудня 2021 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Суд не бере до уваги протокол затримання ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м.Києва від 25 листопада 2021 року про дозвіл на затримання від 22 грудня 2021 року, адже таке відбулось у межах розслідування кримінального провадження № 12021100030002424, внесеного 15 вересня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.2 ст.156 КК України, в якому і повинен враховуватися час затримання підозрюваного. 
		Законним представником від імені та в інтересах малолітньої потерпілої у порядку, визначеному ст.128 КПК України, пред`явлено цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування 300 000 грн моральної шкоди, завданої унаслідок злочинних дій обвинуваченого. Сторона захисту проти позову заперечила.
		Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд установив наступне.
		Згідно із ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч.5 ст.128 КПК України).
		Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону ч.1 ст.1177 ЦК України. За положеннями ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 
		Як передбачено ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у: душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; приниженні честі та гідності фізичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (постанова Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 639/2981/19).
		Суд вважає, що сам факт вчинення обвинуваченим протиправних розпусних дій відносно малолітньої потерпілої є безумовним свідченням пережитих сильних моральних страждань, які беззаперечно негативно вплинули на її психологічний та загально емоційний стан. З урахуванням глибини, характеру та обсягу душевних страждань адекватний розмір сатисфакції становитиме 150 000 грн моральної шкоди. Даний висновок відповідатиме таким загальним засадам цивільного судочинства як справедливість, добросовісність та розумність, не суперечитиме засадам кримінального судочинства. Розмір 300 000 грн моральної шкоди за встановлених обставин є завищеним та жодним чином не доведений.
		Частиною 1 ст.129 КПК України передбачено, що, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Тому з урахуванням наведених вище підстав і мотивів заявлений цивільний позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої 150 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Запобіжний захід, який обирався обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Накладені слідчим суддею арешти, суд скасовує згідно з правилами ч.4 ст.174 КПК України.
		Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, документально підтвердженні витрати на залучення експерта слід стягнути з обвинуваченого.
		Долю речових доказів вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
		На виконання вимог ст.6-1 КВК України необхідно включити відомості відносно ОСОБА_5 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
		 
		Керуючись ст.ст.349, 368-371, 373, 374, 532, ч.15 ст.615 КПК України, суд
		 
		у х в а л и в:
		 
		ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст.156, ч.2 ст.15, ч.2 ст.156 КК України та призначити йому покарання:
		за ч.2 ст.156 КК України  позбавлення волі на строк 8 (вісім) років;
		за ч.2 ст.15, ч.2 ст.156 КК України  позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
		На підставі ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.
		Зарахувати ОСОБА_5 у строк основного покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення з 23 грудня 2021 року до набрання вироком законної сили з розрахунком один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з 23 грудня 2021 року.
		Цивільний позов задоволити частково.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_10 моральну шкоду у сумі 150 000 гривень.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення експертизи у сумі 2 179,04 гривень (1 149,32 грн витрат за проведення біологічної експертизи, 1 029,72 грн витрат за проведення судової дактилоскопічної експертизи). 
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави ОСОБА_5 залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Включити відомості відносно ОСОБА_5 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
		Речові докази:
		- компакт-диски із записами камер відеоспостереження з місця подій залишити при матеріалах кримінального провадження;
		- куртку зеленого кольору, чоботи чорного кольору з білою полоскою по боках підошви, джинси синього кольору, рукавиці сірого кольору які знаходиться у камері схову речових доказів ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області повернути ОСОБА_5 , скасувавши на них арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 22 грудня 2021 року; 
		- ключ з пластиковою біркою з номером «43» від ячейчи магазину «АТБ», який знаходиться по вул. Шпитальній у м. Львові  повернути за належністю, скасувавши на арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 23 грудня 2021 року; 
		- зарядний пристрій з кабелем чорного кольору «ulefone», мобільний телефон марки «Doogee», IMEI: НОМЕР_3 , мобільний телефон червоного кольору, IMEI: НОМЕР_4 з однією сім-карткою, окуляри  повернути ОСОБА_5 , скасувавши на них арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 23 грудня 2021 року.
		- мобільний телефон чорного кольору марки ALCATEL» № НОМЕР_5 , батарею до мобільного телефону сірого кольору №BL-4C890Ah 3.7V, кабель від зарядного пристрою білого кольору, зарядний пристрій чорного кольору марки «BOROFONE» із кабелем чорного кольору та тримач до сім-картки білого кольору  повернути ОСОБА_5 , скасувавши на них арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 31 грудня 2021 року.
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку, з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку після проголошення.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...