Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 683/338/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 24.03.2023. Зареєстровано: 24.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2023.
Дата набрання законної сили: 24.03.2023
Номер судового провадження: 11-кп/4820/67/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019240000000314

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		24 березня 2023 року
		м. Хмельницький
		 
		Справа № 683/338/20
		Провадження № 11-кп/4820/67/23
		 
		 
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
		 
		судді-доповідача             ОСОБА_1 ,
		суддів                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		з участю секретарів         ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		прокурора                 ОСОБА_8 ,
		потерпілих                 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		                        ОСОБА_11 ,
		представника потерпілого      ОСОБА_12 ,
		обвинуваченого             ОСОБА_13 ,
		захисника                 ОСОБА_14 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому, в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.11.2019 за №12019240000000314 за обвинуваченням ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_13 , його захисника  адвоката ОСОБА_14 , представника потерпілих  адвоката ОСОБА_12 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 лютого 2021 року,
		 
		в с т а н о в и л а :
		Цим вироком 
		 
		ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Милько Мильковського району, Камчатського краю Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого директором філії «Старокостянтинівський райавтодор» дочірнього підприємства «Хмельницький облавтодор ВАТ «Державної акціонерної компанії автомобільних доріг», не судимого,
		 
		визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.286КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років в з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
		Запобіжний захід ОСОБА_13 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.
		Початок строку відбуття покарання ОСОБА_13 ухвалено рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
		На підставі ч. 5 ст.72КК України в строк відбуття покарання ОСОБА_13 зараховано строк його попереднього ув`язнення з 22 листопада 2019 року по день набрання вироком законної сили.
		Цивільний позов ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 задоволено частково.
		Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» :
		- на користь ОСОБА_17 9865 грн. витрат на поховання;
		- на користь ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 по 12519 грн. моральної шкоди на кожного.
		Стягнуто з ОСОБА_13 
		-на користь ОСОБА_17 13112 грн. 70 коп. витрат на правову допомогу;
		-на користь ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 по 200 000 грн. моральної шкоди на кожного.
		В решті позову відмовлено.
		В частині позовних вимог ОСОБА_9 до ОСОБА_13 та Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення моральної шкоди відмовлено в повному обсязі.
		Цивільний позов ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 задоволено частково.
		Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» :
		-на користь ОСОБА_10 11625 грн. витрат на поховання;
		-на користь ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 по 10015 грн. 20 коп. моральної шкоди на кожного.
		Стягнуто з ОСОБА_13 
		-на користь ОСОБА_10 13112 грн. 70 коп. витрат на правову допомогу;
		- на користь ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 по 180 000 грн. моральної шкоди на кожного;
		- на користь ОСОБА_21 , ОСОБА_22 по 200 000 грн. моральної шкоди на кожного.
		В решті позову відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_13 на користь держави 6280 грн. 40 коп. процесуальних витрат за проведені експертизи.
		Скасовано застосований ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2019 року захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на: автомобіль «Volkswagen T-4», р.н. НОМЕР_1 , кожух з керма та відеореєстратор з даного автомобіля, два велосипеди, уламки скла та пластмаси, а також грошові кошти, вилучені під час особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_13 .
		Питання про речові докази вирішено на підставі ст. 100 КПК України.
		На грошові кошти в сумі 3315 грн. та 1501 долар США, які знаходяться на відповідальному зберіганні у Південно-Західному РУ АТ КБ «Приватбанк» відповідно до акту прийому-передачі майна на зберігання від 13 січня 2020 року (купюра номіналом п`ять гривень №ТВ7881998, купюра номіналом сто гривень № УУ4039713, шість купюр номіналом п`ятсот гривень із номерами ВЖ 7000507, ЗБ 2953347, СД 2972766, СД 2972765, СЗ 8095294, ЗГ 9171363, купюру номіналом двісті гривень № УЗ 1308932, дві половини однієї купюри номіналом десять гривень № ХД 3888044, п`ятнадцять купюр номіналом по сто доларів США, а саме: № КК09880782В, КК09880786В, НВ83549715К, HF 94159250B, KL 14716666C, KC36626256A, HA66218938A, HH02262300A, KE39224421A, HE 56318980B, HG75185538A, FF83157434B, DL50694677A, FF18847550C, KB03186151J та одну купюру номіналом один долар №F86957374Н) звернуто стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілим в рівних частках кожному відповідно до задоволених цивільних позовів.
		За вироком суду, 21 листопада 2019 року близько 16 год. 55 хв., ОСОБА_13 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою Н-03 «Житомир-Чернівці» зі сторони с.Самчики в напрямку до смт. Старий Остропіль, проїжджаючи по вул. Замороки в с. Ладиги Старокостянтивського району, порушив вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху України (далі Правил) та перевищив дозволену швидкість руху в населеному пункті та рухався зі швидкістю 110 км/год. Далі, порушуючи вимоги п. 12.2 Правил, рухаючись в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, не обрав безпечної швидкості, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, в порушення вимог п. 12.3 Правил, об`єктивно маючи змогу виявити перешкоду, а саме велосипедистів ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , які рухались в попутному напрямку на велосипедах по центру та по правому краю смуги руху автомобіля «VolkswagenTransporter», не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного об`їзду перешкоди, внаслідок чого передньою частиною автомобіля допустив наїзд на вищевказаних велосипедистів.
		Внаслідок ДТП, велосипедисти ОСОБА_23 та ОСОБА_24 отримали тілесні ушкодження, від яких померли на місці пригоди.
		Причиною вищевказаної ДТП стало порушення водієм ОСОБА_13 пунктів 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, якими передбачено:
		- п. 12.2  у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;
		- п. 12.3  у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;
		- п. 12.4  у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
		Вищевказані порушення Правил дорожнього руху, допущені водієм ОСОБА_13 , знаходяться в прямому причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками  спричиненням смерті потерпілих ОСОБА_23 та ОСОБА_24 .
		В поданій апеляційній скарзі, прокурор, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_13 вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Просить призначити ОСОБА_13 покарання за ч. 3 ст. 286 КК України у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
		Акцентує увагу, що суд першої інстанції помилково виключив з обвинувачення обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_13  вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння та неправильно дійшов до переконання про можливість застосування до ОСОБА_13 ст. 691 КК України.
		В апеляційній скарзі представник потерпілих  адвокат ОСОБА_12 вважає, що призначене ОСОБА_13 покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Просить вирок змінити та призначити ОСОБА_13 покарання у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Звернути стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілим в рівних частках кожному на належний обвинуваченому ОСОБА_13 автомобіль «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_1 .
		На думку представника потерпілих, судом помилково виключено з обвинувачення обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_13  вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння та застосовано ст. 691 КК України. Перебування ОСОБА_13 в стані алкогольного сп`яніння на момент вчинення злочину підтверджується зібраними у провадженні доказами - показами свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , відеозаписом з камер відеоспостереження кафе «Случ», рапортами слідчих, на що місцевий суд уваги не звернув та належної оцінки вказаним доказам не дав.
		Крім того, вказує на відсутність обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_13 , оскільки останній не визнав факту вживання алкоголю та перебування в стані алкогольного сп`яніння, а часткове відшкодування завданих збитків діючим законодавством не віднесено до обставин, що пом`якшують покарання. 
		Обвинувачений ОСОБА_13 , в поданій апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження встановлених судом, та наявності в його діях вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, просить вирок суду, в частині призначеного покарання, змінити та призначити йому основне покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 286 КК України або перейти до іншого більш м`якого покарання, не передбаченого санкцією ч. 3 ст. 286 КК України, застосувавши положення ст. 69 КК України та звільнити його від призначеного основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Разом з тим, просив вирок змінити і в частині вирішення цивільного позову потерпілих, зменшити розміри відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 до розміру такого відшкодування, який визнається обвинуваченим, з врахуванням отриманих потерпілими сум, як часткового відшкодування такої шкоди. В решті позовних вимог потерпілих, що заявлені до стягнення з ОСОБА_13 , відмовити. В іншій частині вирок залишити без змін.
		На думку обвинуваченого, судом не враховано, що він має постійне місце проживання, характеризується позитивно, вчинив кримінальне правопорушення, яке характеризується необережною формою вини, має на утриманні неповнолітніх дітей.
		Захисник ОСОБА_14 , в поданих змінах та доповненнях до апеляційної скарги просить скасувати вирок місцевого суду, а кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КК України закрити у зв`язку з не встановленням достатніх та допустимих доказів для доведення винуватості ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення. 
		Акцентує увагу на відсутність в матеріалах провадження процесуального рішення про визначення групи слідчих уповноважених на здійснення досудового розслідування, що потягло за собою недопустимість доказів через неналежного суб`єкта проведення досудового розслідування.
		Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та представника потерпілих  адвоката ОСОБА_12 , які підтримали подані апеляційні скарги, з посиланням на зазначені в них доводи, обвинуваченого ОСОБА_13 та його захисника  адвоката ОСОБА_14 , які просять апеляційні скарги сторони обвинувачення залишити без задоволення, задовольнивши їх скарги, провівши з`ясування обставин провадження та перевірки їх доказами в частині допиту обвинуваченого, свідків та часткового дослідження матеріалів кримінального провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора підлягають задоволенню, представника потерпілих  адвоката ОСОБА_12 та обвинуваченого ОСОБА_13 підлягають до задоволення частково, а захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_14 до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
		Як встановлено в процесі апеляційного розгляду, 21 листопада 2019 року біля 16 год. 55 хв., ОСОБА_13 , керуючи всупереч вимогам п. 2.9 а) ПДР України у стані алкогольного сп`яніння автомобілем марки «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою Н-03 «Житомир-Чернівці» зі сторони с. Самчики в напрямку до смт. Старий Остропіль, проїжджаючи по вул. Замороки в с. Ладиги Старокостянтивського району, порушив вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху України (далі Правил) та перевищив дозволену швидкість руху в населеному пункті та рухався зі швидкістю 110 км/год. Далі, порушуючи вимоги п. 12.2 Правил, рухаючись в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, не обрав безпечної швидкості, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, в порушення вимог п. 12.3 Правил, об`єктивно маючи змогу виявити перешкоду, а саме велосипедистів ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , які рухались в попутному напрямку на велосипедах по центру та по правому краю смуги руху автомобіля «VolkswagenTransporter», не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного об`їзду перешкоди, внаслідок чого передньою частиною автомобіля допустив наїзд на вищевказаних велосипедистів.
		Внаслідок ДТП, велосипедисти ОСОБА_23 та ОСОБА_24 отримали тілесні ушкодження, від яких померли на місці пригоди.
		Причиною дорожньо-транспортної пригоди стало порушення водієм ОСОБА_13 пунктів 2.9 (а), 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, якими передбачено:
		- п. 2.9 (а)  водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
		- п. 12.2  у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;
		- п. 12.3  у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;
		- п. 12.4  у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
		Вищевказані порушення Правил дорожнього руху, допущені водієм ОСОБА_13 , знаходяться в прямому причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками  спричиненням смерті потерпілих ОСОБА_23 та ОСОБА_24 .
		Вина ОСОБА_13 , у вчиненні кримінального правопорушення повністю доведена зібраними у провадженні та дослідженими в процесі судового та апеляційних розглядів доказами.
		Так, в процесі судового та апеляційних розглядів обвинувачений ОСОБА_13 не заперечував обставин наїзду транспортного засобу під його керуванням на двох велосипедистів у вечірню пору 21 листопада 2019 року в межах с. Ладиги Старокостянтинівського району та загибелі в результаті дорожньо-транспортної пригоди вказаних осіб, однак викладав свою версію подій.
		Обставини дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_13 , загибель в результаті останньої  ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , послідовно ствердили потерпілі  ОСОБА_17 ,  ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_20 та ОСОБА_11 . 
		Показаннями свідків  ОСОБА_27 та ОСОБА_28 про те, що 21 листопада 2019 року, у вечірню пору, в межах с. Ладиги Старокостянтинівського району відбулася дорожньо-транспортна пригода, учасником якої був обвинувачений ОСОБА_13 , який керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter». Ствердили, що безпосереднім наслідком ДТП стала загибель двох велосипедистів, які рухались в попутному напрямку по правому краю проїзної частини.
		Показаннями свідків  ОСОБА_26 та ОСОБА_29 в процесі судового та апеляційного розглядів, які повністю узгоджуються з даними відеозапису подій з кафе «Случ» с. Красносілка Старокостянтинівського району, які стороною захисту жодним чином не спростовані стверджуються обставини вживання обвинуваченим ОСОБА_13 алкогольних напоїв безпосередньо перед керуванням транспортним засобом та скоєнням дорожньо-транспортної пригоди наслідком якої стала загибель двох людей. 
		Крім того факт вчинення ОСОБА_13 кримінального правопорушення об`єктивно стверджується даними протоколу огляду місця події зі схемами та таблицями ілюстрацій до нього з яких вбачається, що 21 листопада 2019 року на автодорогою Н-03 «Житомир-Чернівці» зі сторони с. Самчики в напрямку до смт. Старий Остропіль, відбувся наїзд транспортного засобу «Volkswagen Transporter», д/н - НОМЕР_1 , під керуванням обвинуваченого на велосипедистів, внаслідок чого останні загинули, а транспортний засіб отримав механічні ушкодження. При цьому, в потерпілої ОСОБА_24 відбулася травматична ампутація голови (а.п. 5-32, т. 2).
		Змістом висновку Старокостянтинівської центральної районної лікарні від 21.11.2019 року стверджується, що ОСОБА_13 , в присутності понятих та лікаря медичного закладу, що виключало вчинення на нього будь-якого тиску чи примусу, відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.п. 42, т. 2).
		Із даних протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками вбачається, що свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_25 , прямо вказали на ОСОБА_13 , як на особу, яка перебувала у кафе «Случ» безпосередньо перед скоєнням дорожньо-транспортної пригоди (а.п. 67-68, 70-72, т. 2).
		Даними висновку судово-медичної експертизи № 91 від 21.01.2020 року стверджується, що причиною смерті ОСОБА_23 є травма голови, тулуба, кінцівок, яка виразилась субарахноїдальним крововиливом в головний мозок та мозочок, забоєм головного мозку, множинними переломами ребер. Виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми : субарахноїдального крововиливу у головний мозок та мозочок, забою головного мозку, ран та саден обличчя; закритої травми грудної клітини: крововиливів грудної клітини, множинних двобічних переломів ребер, крововиливів в проекції переломів та в тканину легень; закритого багатоуламкового перелому обох кісток лівої гомілки, крововилив в проекції перелому, саден нижніх кінцівок, які могли виникнути від дії-удару твердих тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини автомобіля, що рухався, або елементи дорожнього покриття, які могли утворитись при ДТП, де ОСОБА_23 знаходився в якості велосипедиста, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть. В момент первинного контакту з автомобілем потерпілий ОСОБА_23 був обернутий задньою частиною тіла відносно автомобіля (а.п. 76-77, т. 2).
		Із змісту висновку судово-медичної експертизи № 90 від 21.01.2020 року вбачається, що причиною смерті потерпілої ОСОБА_24 є травматична ампутація голови. Виявлено тілесні ушкодження у вигляді травматичної ампутації голови на рівні шийного відділу хребта, багатоуламкових переломів кісток основи та склепіння черепа, кісток лицьового черепа, крововиливів в проекціях переломів, крововиливів та саден обличчя, які могли виникнути від дії-удару твердих тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини автомобіля, що рухався, які могли утворитись при ДТП, де ОСОБА_24 знаходилась в якості велосипедиста, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть. В момент первинного контакту з автомобілем потерпла ОСОБА_24 була обернута задньою частиною тіла відносно автомобіля (а.п. 84-85, т. 2).
		Даними висновку експерта №10.2-0491:20 від 24.01.2020 року стверджується, що рульове курування та гальмова система автомобіля «VolkswagenТ-4»,д/н  НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_13 в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебували в працездатному стані та у повній мірі виконували функції, що передбачені конструкцією (а.п. 107-111, т. 2).
		Із даних висновку експерта № 10.4-0497:19 від 07.02.2020 року вбачається, що наїзд транспортним засобом «Volkswagen Т-4», р.н. НОМЕР_1 на велосипедистів міг відбутись на смузі, призначеній для руху у напрямку смт. Старий Остропіль, перед початком подряпин асфальтобетонного покриття. Відповідно до локалізації механічних пошкоджень, що відобразились на транспортних засобах, під час наїзду автомобіль «Volkswagen Т-4», р.н. НОМЕР_1 своєю передньою правою частиною міг контактувати із задніми частинами велосипедів (а.п. 114-119, т. 2).
		Змістом протоколів проведення слідчих експериментів з додатками стверджується, що ОСОБА_13 , за умови дотримання ПДР України, мав технічну можливість бачити велосипедистів, які рухалися в попутному з ним напрямку, уникнути зіткнення з ними, при тому, що сама ділянка дороги, де відбулося зіткнення об`єктивних перешкод, які б заважали обвинуваченому завчасно виявити потерпілих не містить (а.п. 171-181, 187-193, т. 2).
		Із змісту інформації Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області вбачається, що в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, дорога, якою рухалися обвинувачений та потерпілі була розділена на смуги руху та мала достатню оглядовість (а.п. 195-198, т. 2). 
		 
		Даними висновку експерта № 10.1-0507:19 від 28.12.2019 року стверджується, що в заданій дорожній ситуації водій автомобіля «Volkswagen Т-4», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_13 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.2, 12.3., 12.4 Правил дорожнього руху України; а велосипедисти ОСОБА_23 та ОСОБА_24  відповідно до вимог п. 6.2, 6.3, 6.6 (а) Правил дорожнього руху України.
		В заданій дорожній ситуації безпечна швидкість руху автомобіля «Volkswagen Т-4», р.н. НОМЕР_1 за умовами видимості елементів проїзної частини дороги  78м. складає не більше : 80,1-97,2 км/год;
		Водій автомобіля «Volkswagen Т-4», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_13 у всіх варіантах мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедистів ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , які рухалися в попутному напрямку, шляхом своєчасного застосування гальмування і зменшення швидкості свого автомобіля «Volkswagen Т-4», р.н. НОМЕР_1 до швидкості руху велосипедистів ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , щоб не ввійти з останніми в контакт, з моменту виникнення перешкоди для його руху;
		З технічної точки зору до виникнення даної пригоди призвели дії водія автомобіля «Volkswagen Т-4», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_13 , які не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України (а.п. 202-206, т. 2).
		Із змісту протоколу огляду предметів від 14.01.2020 року та відеозаписів вказаних подій вбачається, що обвинувачений ОСОБА_13 , перебуваючи за кермом транспортного засобу «Volkswagen Т-4» в денну пору 21 листопада 2019 року разом з рядом осіб прибув до приміщення кафе «Случ», де перебував значний період часу в одному із залів вказаного заходу, в тому числі розпивав алкогольні напої у вигляді кон`яку (а.п. 213-248, т. 2).
		Даними протоколу огляду від 10.12.2019 року стверджується, що велосипеди, якими керували потерпілі в момент зіткнення, мають механічні пошкодження задньої частини, що на переконання колегії суддів свідчить про завдання удару в задню частини вказаних транспортних засобів (а.п. 249-271, т.2). 
		Жодних належнихта допустимихдоказів,які бвикликали сумнівиу об`єктивностівищевказаних матеріалів,їх фальсифікаціїстороною захисту не надано.
		 
		Більше того, дані твердження сторони захисту були предметом дослідження місцевого суду та ним детально проаналізовані.
		 
		За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що докази вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_13 , які покладені судом в основу обвинувального вироку, були отримані з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.
		 
		На переконання колегії суддів повністю знайшло своє підтвердження в процесі апеляційного розгляду перебування ОСОБА_13 в стані алкогольного сп`яніння в момент вчинення кримінального правопорушення.
		Зокрема, послідовними показаннями свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_29 в процесі судового та апеляційних розглядів, які повністю узгоджуються з даними відеозапису подій з кафе «Случ» с. Красносілка Старокостянтинівського району, що свідчить про їх належність та правдивість стверджується, що обвинувачений ОСОБА_13 , у денну пору, безпосередньо перед керуванням транспортним засобом та скоєнням дорожньо-транспортної пригоди наслідком якої стала загибель двох людей, в розважальному закладі вживав алкогольні напої у компанії своїх знайомих.
		В матеріалах провадження відсутні належні дані, які б викликали сумніви в щирості та достовірності послідовних показань свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_29 в цій частині.
		У зв`язку з цим підстав вважати, що свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_29 , враховуючи їх виключну безсторонність по відношенню до обвинуваченого і потерпілих, оговорюють ОСОБА_13 , на відміну від свідка  ОСОБА_30 , який перебуває з обвинуваченим у дружніх стосунках, у колегії суддів не має.
		Більше того, вказані твердження названих свідків повністю узгоджуються з вищенаведеними, дослідженими в тому числі колегією суддів доказами, зокрема даними відеозапису подій з кафе «Случ», якими стверджується, що ОСОБА_13 вживав алкогольні напої.
		За таких обставин колегія суддів відхиляє твердження свідка ОСОБА_30 про те, що обвинувачений під час обіду вживав виключно безалкогольні напої, оскільки останній знаходиться з обвинуваченим у тривалих дружніх відносинах, а тому зацікавлений у вирішені провадження. Більше того, такі твердження повністю спростовуються вищенаведеними, не спростованими стороною захисту доказами, зокрема показаннями свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_29 , даними відеозапису подій з кафе «Случ».
		З аналогічних обставин, є надуманими та підлягають відхиленню твердження обвинуваченого ОСОБА_13 , що він виключно імітував вживання алкогольних напоїв в закладі громадського харчування, оскільки з даних відеозапису подій з кафе «Случ» чітко вбачається факт вживання обвинуваченим напоїв з меншого келиха з подальшим запиванням з іншого, більшого келиху, фактично без розриву в часі, що в сукупності з показаннями свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_29 дає можливість колегії суддів зробити категоричний висновок про вживання ОСОБА_13 саме алкогольних напоїв. 
		Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння якимось певним видом доказів, зокрема висновком експерта в чому намагається переконати колегію суддів сторона захисту. Тому встановлення висновком експерта, проведеним поза встановленою процедурою відсутності у обвинуваченого стану сп`яніння у кримінальному провадженні не є безумовною процесуальною перешкодою для встановлення такого факту, оскільки зазначені обставини підлягають доказуванню, виходячи із положень статей 84, 92, 94 КПК, шляхом дослідження й оцінки всієї сукупності доказів, у тому числі показань свідків.
		Не може погодитися колегія суддів і з висновками місцевого суду щодо визнання допустимими доказами висновків експертів за №№ 2148, 2155 від 28 листопада 2019 року та №1711 від 2 січня 2020 року, згідно яких в крові ОСОБА_13 , наявність етилового алкоголю, метилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено, що на переконання суду першої інстанції виключає стан сп`яніння у ОСОБА_13 .
		Відповідно до п. 9 Розділу ІІ Інструкції про порядок встановлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої спільним наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, органи поліції забезпечують доставку таких осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. 
		Разом з тим, як стверджується матеріалами кримінального провадження і стороною захисту жодним чином не спростовано, відбір зразків крові, на підставі яких були отримані висновки експертів про відсутність у обвинуваченого стану сп`яніння, в порушення вимог Інструкції були отримані поза двогодинним терміном встановленим законом.
		Так, відбір зразків крові у ОСОБА_13 був проведений 21 листопада 2019 року з 23 год. 29 хв. по 23 год. 52 хв., а сама дорожньо-транспортна пригода відбулася цього ж дня біля 16 год. 55 хв. 
		Таким чином, відбір зразків крові у обвинуваченого, в порушення вимог п. 9 вищеназваної Інструкції відбувся зі сплином понад шести годин з моменту скоєння ДТП, чому сприяв і сам ОСОБА_13 уникаючи проходження такого освідування.
		Наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних в ході досудового розслідування недопустимими на підставі ст. ст. 86, 87 КПК, як таких, що зібрані (отримані) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку.
		 
		Відповідно до п. 22 Розділу ІІІ вищеназваної Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог даного нормативного акту вважаються недійсними.
		За таких обставин, з огляду на те, що отримання зразків крові обвинуваченого відбулося поза часовим проміжком встановленим законодавством, тобто з прямим порушенням встановленого порядку, на що місцевий суд уваги не звернув, колегія суддів приходить до переконання про визнання висновків експертів за №№ 2148, 2155 від 28 листопада 2019 року та №1711 від 2 січня 2020 року про відсутність у ОСОБА_13 стану сп`яніння недопустимими доказами.
		При цьому колегія суддів не може погодитися з висновками місцевого суду щодо відсутності у обвинуваченого стану сп`яніння на підставі показань свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_28 . Оскільки, вказані свідки були фактично очевидцями дорожньої пригоди, безпосередньо з обвинуваченим не спілкувалися та фактично контактів з ним на місці пригоди не мали. 
		Не може погодитися колегія суддів і з твердженнями сторони захисту, що органами досудового розслідування та судом не встановлені фактичні обставини провадження. 
		Зокрема, як органами досудового розслідування так і судом у встановленому законом порядку були вжиті та проведені всі належні заходи щодо визначення обставин дорожньо-транспортної пригоди. 
		Зокрема, призначено та проведено цілий ряд експертних досліджень вказаних обставин, які дали вичерпні відповіді на спірні питання, в тому числі сторони захисту. 
		Жодних належнихта допустимихдоказів,які бвикликали сумнівиу об`єктивностівищевказаних матеріалів,їх фальсифікаціїстороною захисту не надано.
		Більше того, дані твердження сторони захисту були предметом дослідження місцевого суду та ним детально проаналізовані.
		При цьому, колегія суддів вважає, що ряд питань щодо встановлення механізму та обставин дорожньо-транспортної пригоди на дослідженні яких наполягає сторона захисту носять юридичний характер та знаходяться поза межами знань фахівців у галузі автотехнічної експертизи та вирішені судом при ухвалені вироку. 
		Оголошена ОСОБА_13 підозра, кваліфікація його дій, містить виклад фактичних обставин, в тому числі часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення, наскільки вони відомі слідчому. 
		Тому твердження сторони захисту, що органами досудового розслідування не виконані вимоги ст. 91 КПК України не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню. 
		   Твердження сторони захисту про те, що протоколи слідчих експериментів за участю свідків є недопустимими доказами з тих підстав, що при проведенні таких слідчих дій використовувався не аналогічний транспортний засіб керування яким здійснював обвинувачений, а новіша модель, на переконання колегії суддів є безпідставними з огляду на таке.
		 
		   Відповідно дост. 240 КПКз метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, до участі в якому можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, тощо.
		 
		   Як убачається з матеріалів кримінального провадження та даних протоколів слідчих експериментів, у рамках кримінального провадження були проведені вказані слідчі дії. Під час цих слідчих дій свідки у присутності двох понятих, спеціаліста, за допомогою транспортного засобу аналогічного, яким керував обвинувачений розповідали та демонстрували обставини ДТП за участі автомобіля «Volkswagen Т-4», під керуванням обвинуваченого, зокрема встановлювали швидкість останнього. За результатами цих слідчих дій було складено відповідні протоколи, зміст яких відповідає положенням статей 104, 105 КПК, та які без будь-яких зауважень та заперечень були підписані усіма учасниками цих слідчих дій.
		 
		   За таких обставин, з огляду на те, що в процесі вказаних слідчих дій фактично встановлювалася швидкість з якою рухався обвинувачений, а не оглядовість ділянки дороги, в тому числі її освітлення автомобілем, законні підстави для визнання вказаних доказів недопустимими з тих підстав, що в процесі слідчого експерименту використовувався «Volkswagen Transporter» новішої моделі, відсутні, оскільки це не впливає на вихідні дані здобуті в процесі проведення слідчих дій.
		   З аналогічних обставин, з огляду на те, що вихідні дані здобуті в процесі проведення слідчих експериментів стороною захисту не спростованні, законні підстави для визнання висновків експертів недопустимими доказами з цих підстав відсутні. При цьому колегія суддів враховує, що при проведенні експертних досліджень, в тому числі автотехнічних, експерти використовували вихідні дані не виключно здобуті в процесі проведення слідчих експериментів із свідками, а всі наявні докази та дані здобуті в процесі досудового розслідування. 
		Не спростованими стороною захисту постановами заступника начальника СУ ГУ НП в Хмельницькій області від 21 листопада 2019 року, в межах наданих повноважень, передбачених ст. 39 КПК України було створено слідчу групу у кримінальному провадженні, що повністю узгоджується з даними ЄРДР, внесення відомостей до якого, задніми числами в принципі неможливо, що свідчить про їх належність (а.п. 121, т. 5). 
		 
		З огляду на те, що у кримінальному проваджені № 12019240000000314, слідчий ОСОБА_31 був призначений у встановленому законом порядку, окремого процесуального рішення про позбавлення його такого статусу у кримінальному провадженні не приймалось, колегія суддів відхиляє твердження сторони захисту про відсутність рішення стосовно призначення слідчих в даному кримінальному провадженні та визнання у зв`язку з цим здобутих органами досудового розгляду доказів у кримінальному провадженні недопустимими.
		 
		При цьому колегія суддів враховує, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отримані доказів автоматично тягне необхідність визнання їх недопустимими.
		Вищенаведеними доказами, даними висновку експерта № 10.1-0507:19 від 28.12.2019 року повністю спростовуються твердження сторони захисту, що дорожня-транспортна пригода виникла в результаті не дотримання ПДР України потерпілими, які на велосипедах рухалися в попутному з обвинуваченим напрямку. Оскільки, саме внаслідок недотримання ОСОБА_13 ПДР України під час керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, відбувся наїзд керованого ним автомобіля на потерпілих і саме його дії перебувають в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали у вигляді смерті двох осіб. 
		Аналізуючи всі досліджені в процесі апеляційного розгляду докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_13 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель кількох людей, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286 КК України. 
		При призначенні покарання ОСОБА_13 колегія суддів враховує суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким, особу обвинуваченого, думку потерпілих, які просять виключно суворо покарати обвинуваченого, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. 
		ОСОБА_13 раніше не судимий, працює, по місцю роботи та проживання характеризується позитивно, одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
		Частково відшкодував завдані кримінальним правопорушенням збитки та частково визнав свою вину, що є пом`якшуючими його покарання обставинами. 
		Кримінальне правопорушення вчинив в стані алкогольного сп`яніння, що обтяжує його покарання.
		ОСОБА_13 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, яке характеризується необережною формою вини, наслідки, що настали у вигляді смерті двох людей, думку потерпілих, які просили виключно суворо покарати обвинуваченого, те що збитки спричинені кримінальним правопорушенням повністю не відшкодовані. 
		Підтримали свою позицію потерпілі про призначення обвинуваченому виключно суворого покарання і в процесі апеляційного розгляду.
		Як стверджується матеріалами провадження, вину у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_13 визнав частково, фактично під тиском зібраних у провадженні доказів, даних про виявлення ним жалю в провадженні не встановлено, не вживав достатніх заходів щодо відшкодування шкоди та досягнення порозуміння з потерпілими.
		Та обставина, що ОСОБА_13 позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, в даному випадку не є підставою для звільнення від відбування покарання з випробуванням або пом`якшення покарання, а також застосування до нього ст. 69-1 КК України, оскільки це не спростовує встановлених колегією суддів обставин і висновків  відсутність щирого розкаяння у скоєному, невизнання своєї вини у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, лише часткове відшкодування спричинених злочином збитків та не дає підстав вважати, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання.
		Тому застосування до нього ст. ст. 69, 69-1, 75 КК України, пом`якшення покарання, на чому наголошує сторона захисту, колегія суддів вважає безпідставним.
		За таких обставин, приймаючи до уваги суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке є тяжким, його особу, враховуючи його підвищену суспільну небезпечність, спосіб та механізм спричинення тілесних ушкоджень, наслідки, що настали у вигляді смерті двох людей, враховуючи обтяжуючу покарання обставину, якою є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, пом`якшуючі покарання обставини, думку потерпілих, які просять виключно суворо покарати обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_13 слід обрати покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, лише у виді позбавлення волі ближче до максимального розміру, що буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових правопорушень. 
		Покарання обвинуваченому ОСОБА_13 має бути призначено з урахуванням санкції кримінального закону, за яким кваліфіковані його злочинні дії, та вимог ст. 65 КК України.
		При перевірці законності рішення суду першої інстанції, в частині стягнення моральної шкоди, місцевим судом були встановлені дійсні обставини провадження та надана належна оцінка зібраним доказам, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору, зроблено обґрунтований висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. 
		Згідно з ст.21Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
		Таким чином, будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права є непорушними.
		На думку колегії суддів, рівень моральних страждань визначається не тільки видом правопорушення та його складністю, а й моральними стражданнями потерпілих внаслідок заподіяння їм шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. 
		З урахуванням фактичних обставин кримінального правопорушення та матеріалів провадження, вбачається причинний зв`язок між заподіяною потерпілим моральною шкодою та протиправними діями обвинуваченого. 
		При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції достатньо врахував характер, тривалість та глибину заподіяних потерпілим моральних страждань, сильного емоційного стресу, тривоги, негативного переживання, важкістю виконання повсякденних обов`язків, тимчасовою відірваністю від активного соціального життя, емоційною напругою, побоюванням щодо майбутнього, оскільки потерпілі втратили близьких людей. 
		Наведені обставини дають підстави стверджувати те, що розмір відшкодування відповідає ступеню моральних страждань потерпілих та незручностей, викликаних вимушеними змінами його укладу та способу життя та є достатньою сатисфакцію в даному випадку.
		Разом з тим, визначаючи розмір спричиненої потерпілим моральної шкоди, поза увагою місцевого суду залишились ті обставини, що обвинувачений частково відшкодував потерпілим ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 по 10000 грн. кожному. За таких обставин, апеляційні вимоги сторони захисту в цій частині підлягають задоволенню з пропорційним зменшенням стягнутої на користь потерпілих моральної шкоди з врахуванням розміру сплачених обвинуваченим коштів.
		Крім того, колегія суддів вважає, що вимоги представника потерпілих в частині звернення в рахунок відшкодування спричиненої потерпілим шкоди майна обвинуваченого, в тому числі транспортного засобу не ґрунтуються на вимогах закону та суперечать йому, а тому такі задоволенню не підлягають та можуть бути вирішенні в порядку виконання вироку суду.
		Керуючись ст. ст. 368, 370, 409, 420 КПК України, колегія суддів,-  
		 
		у х в а л и л а :
		Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_14 відхилити.
		 
		Апеляційну скаргу прокурора задовольнити; апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_13 , представника потерпілих  адвоката ОСОБА_12  задовольнити частково.     
		 
		Вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 4 лютого 2021 року щодо ОСОБА_13 , в частині формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним та призначення покарання, скасувати; в частині вирішення цивільних позовів  змінити.
		 
		Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_13 покарання за ч. 3 ст. 286 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 3 (три) роки.
		 
		Стягнути з ОСОБА_13 на користь: ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 по 190000 грн. моральної шкоди кожному.
		 
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		В решті вирок суду залишити без зміни. 
		 
		Вирок набирає законної сили негайно після його проголошення та може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою,  в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		 
		 
		Судді
		 
		ОСОБА_1          ОСОБА_3          ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...