Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/1044/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства.
Надіслано для оприлюднення: 23.03.2023. Зареєстровано: 25.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2023.

Результат оскарження 02.11.2023 П'ятий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про задоволення позову
Номер судового провадження: П/420/1067/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа № 420/1044/23 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		          
		 
		23 березня 2023 року                                                                                          м. Одеса
		 
		 Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді  ТанцюриК.О., розглянувши у письмовому  провадженні   справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1   до   Управління   Державної   міграційної   служби   України  у   Вінницькій   області  про   визнання  протиправним  та  скасування  рішення, зобов`язання   вчинити  певні  дії,-
		 
		                                                  В С Т А Н О В И В:
		До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до  Управління   Державної   міграційної   служби   України  у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 27 грудня 2022 року №0501.4.1/18454-22 "Про скасування рішення Управління міграційної служби у Вінницькій області №6984 від 17.06.2014р. про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 ", зобов`язання Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області видалити інформацію з Інформаційної підсистеми "недійсні документи" ЄІАС УМП ДМ України щодо недійсності паспортів: - паспорта громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , що був виданий 03 вересня 2014 року Могилів-Подільським РС УДМС України у Вінницькі області; - паспорта громадянина України ОСОБА_2 для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , орган, що видав 5102, дата видачі 11.11.2014р.; - паспорта громадянина України ОСОБА_1 для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , орган, що видав 5101, дата видачі 04.09.2015р.
		Ухвалою суду  від 24.01.2023р.  відкрито  провадження  у  справі. Відповідно до ч. 2, 6 ст. 12 КАС України та оцінюючи справу за критеріями, переліченими у ч. 3 ст. 257 КАС України, які суд враховує при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає  розгляду за правилами спрощеного позовного провадження  без  виклику учасників   справи.
		В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув громадянство України за територіальним походженням відповідно до рішення Управління ДМС України у Вінницькій області №6984 від 17 червня 2014 року, однак  рішенням Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 27 грудня 2022 року №0501.4.1/18454-22 Управління міграційної служби у Вінницькій області було скасовано рішення від 17.06.2014, про що стало відомо з листа Могилів-Подільського відділу Головного управління ДМС у Вінницькій області №0525-1442/0525.1-22 від 28.12.2022.  Позивач  вказав, що як зазначено у рішенні про скасування громадянства України, підставою для його прийняття став виявлений факт, що громадянство України було набуто ним унаслідок свідомого не виконання поданого зобов`язання в частині відмови від користування правами громадянина іноземної держави і не виконання обов`язків, передбачених законодавством. Крім того,  як зазначив позивач, згідно з довідкою про наявність підстав для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням від 27 грудня 2022 №0501.4.1/18354-22 та Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України від 27 грудня 2022 року №0501.4.1/18454-22 підставою є добровільне набуття громадянства РФ, чим порушено подане зобов`язання не користуватись правами громадянина РФ і не виконувати обов`язків, передбачених її законодавством. Позивач  зазначив, що у клопотанні Служби безпеки України від 27.12.2022 №5/3/3-15275, на підставі якого було прийняте відповідне рішення про скасування громадянства України, вбачається, що основною підставою є той факт, що позивач «у 2003 році добровільно набув громадянство рф і продовжує  користуватись статусом громадянина України. Про вказане не було повідомлено уповноважені органи України». Крім того, в абзаці першому відповідного клопотання описаний факт підтримки позивачем держави-агресора. Позивач вказав, що зазначені твердження є хибними, безпідставними та абсолютно не відповідають дійсності. Також позивач зазначив, що 22 травня 2014 року  він звернувся до Управління ДМС України у Вінницький області із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням та, що підставою для набуття ним громадянства України за територіальним походженням є той факт, що його дід - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився на території України в с. Черниця Новоград-Волинського району Житомирської області (нині с.Барвинівка) та вказаний факт підтверджується відповідними документами, які були подані ним разом із заявою про набуття громадянства України:свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 08.06.1999, відповідно до якого   батьками позивача є ОСОБА_4 (батько) та ОСОБА_5 (мати); довідкою про укладення шлюбу №б/н від 02.09.2002, що підтверджує факт наявності архівного запису №236 від 05.05.1979 про укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , зміну прізвища останньою після укладення шлюбу на « ОСОБА_7 »; свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 28.07.1977 матері позивача, ОСОБА_6 , відповідно до якого батьками останньої, а відповідно дідом та бабою позивача, є ОСОБА_3 (батько) та ОСОБА_8 (мати); посвідкою про народження № НОМЕР_6 (актовий запит №18 від 1938 р) його діда - ОСОБА_3 , та свідоцтво серії НОМЕР_7 від 09.09.2008 про його смерть, що підтверджують факт народження останнього на території України, а саме в с.Черниця, Новоград-Волинського району, Житомирської області (нині с.Барвинівка). Позивач зазначив, що за результатом прийнятого рішення про оформлення громадянства України йому було видано довідку №232/2014 про реєстрацію особи громадянином України та у подальшому, на виконання зобов`язання про припинення іноземного громадянства, ним була подана декларація про відмову від іноземного громадянства. Як  вказав  позивач, після подання ним декларації про відмову від іноземного громадянства йому було видано паспорт громадянина України та були виконані усі умови для отримання громадянства України. Позивач наголосив, що подання декларації про відмову від іноземного громадянства було зумовлено тим, що на момент подання заяви про оформлення громадянства України він був громадянином Російської Федерації, однак з 2000 року постійно перебував, проживав та здійснював свою діяльність на території України. При  цьому, як наголосив позивач, факт його постійного перебування на території України підтверджується посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_8 від 26.09.2006, що була видана безстроково замість тимчасової посвідки серії НОМЕР_9 , що була видана в 2003 році, та паспортом громадянина України та, що після подання декларації про відмову від громадянства РФ, він неодноразово намагався здати паспорт РФ в консульстві РФ, але відповідь письмово не отримав, тому паспорт громадянина РФ знищив шляхом спалення. Позивач,  вказавши, що з моменту отримання громадянства України він не користувався паспортом Російської Федерації та не перетинав кордон України на його підставі, оскільки вважає себе українцем за національністю та етнічним походженням,  що  він з  невимовною повагою ставиться до України як Держави, і з 2000 року постійно працює на благо України, яку вважає своєю Батьківщиною та, що в  свою  чергу  під час прийняття рішення про набуття громадянства України, уповноважені органи України були повідомлені про наявність у  позивача громадянства іншої держави,  просить  суд, посилаючись на  норми  діючого законодавства, задовольнити  позов у  повному  обсязі. 
		06.02.2023 до суду від представника Управління Державної міграційної служби   України  у Вінницькій області надійшов відзив на  позовну  заяву  у  якому  відповідач  вказав, що  не  погоджується  із  позовними  вимогами    ОСОБА_1  та  просить  суд  задовольнити   позов у   повному   обсязі. Відповідач  зазначив, що 27.12.2022 до УДМС України у Вінницькій області надійшло клопотання Служби безпеки України №5/3/3-15275 (зареєстроване в ДМС України за № 21580-22) про припинення громадянства України, в якому вказано що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Тамбов РФ, добровільно набув громадянство РФ і продовжує користуватись статусом громадянина України, що не заперечується самим позивачем та зазначено у позовній заяві на аркуші №2. Також, як вказав представник відповідача, у клопотанні зазначено що він, будучи представником керівного складу Української православної церкви (УПЦ), відкрито підтримує політику руської православної церкви та її керівника, який благословив збройну агресію російських військ та проводить пропагандистську політику виправдовування і підбурення до геноциду українського народу, та підтримуючи агресивну політику РФ, сприяє злочинній діяльності політичній верхівці країни-агресора. Відповідач  наголосив, що 
		12.08.2014   ОСОБА_1 подав декларацію про відмову від громадянства РФ на підставі того, що вартість оформлення припинення громадянства РФ перевищувала половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України (дана норма була передбачена в редакції Закону України «Про громадянство України», що діяла на той час). При цьому, у вказаній декларації, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зобов`язався повернути паспорт громадянина РФ до уповноважених органів цієї держави та не користуватися правами громадянина цієї держави і не виконувати обов`язків, передбачених її законодавством та під час оформлення вищевказаної декларації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було повідомлено про те, що у разі не виконання ним цього зобов`язання він втратить громадянство України на підставі ст.19 Закону України «Про громадянство України», або ж його буде скасовано на підставі ст.21 Закону України «Про громадянство України», що він підтвердив власним підписом. Відповідач вказав, що за результатами розгляду вищезазначеного клопотання СБУ та матеріалів справи про набуття громадянства України, з урахуванням режиму воєнного стану в Україні,  було підготовлено довідку про наявність підстав для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за №0501.4.1/18453-22 від 27.12.2022 у зв`язку з тим, що він порушив подане ним зобов`язання не користуватися правами громадянина РФ і не виконувати обов`язків, передбачених її законодавством. Відповідач  вказав, що  дана  довідка слугувала підставою для прийняття рішення про скасування рішення УДМС України у Вінницькій області № 6984 від 17.06.2014 про набуття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянства України за територіальним походженням за №0501.4.1/18454-22 від 27.12.2022 у зв`язку з тим, що громадянство України було набуто внаслідок свідомого не виконання поданого ним зобов`язання в частині відмови від користування правами громадянина іноземної держави і не виконання обов`язків, передбачених її законодавством, що прямо передбачено статтею 21 Закону України «Про громадянство України». Представник відповідача звернув  увагу  суду, що  «невиконання зобов`язання, взятого особою в декларації про відмову від іноземного громадянства», - кваліфікується як набуття громадянства України внаслідок подання неправдивих відомостей, що прямо передбачено ст. 21 Закону України «Про громадянство України», і є підставою для скасування рішення про набуття такою особою громадянства України. Також, як  вказав представник відповідача, у своїй позовній заяві, позивач особисто підтвердив що ним не було виконано зобов`язання, взяте ним особисто в декларації про відмову від іноземного громадянства, так як ним не було здано паспорт громадянина РФ до уповноважених органів цієї держави, а  твердження про те що він знищив такий паспорт шляхом спалення жодним чином не може вважатись підтвердженням виконання ним зобов`язання, взятого у декларації про відмову від іноземного громадянства.
		Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
		Рішенням  Могилів  - Подільського  районного  відділу   УДМС  України  у  Вінницькій   області  №6984   від  17.06.2014   оформлено  набуття   громадянства   України    ОСОБА_1 за територіальним походженням  відповідно  до   частини    першої   ст.8  Закону  України  «Про  громадянство  України» (а.с.38).
		На час звернення щодо оформлення набуття громадянства України  позивач мав громадянство Російської Федерації.
		Рішенням Управління  Державної міграційної служби України у  Вінницькій області №0501.4.1/18454-22 від  27.12.2022  скасовано   рішення Управління міграційної служби у Вінницькій області №6984 від 17.06.2014р. про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 у зв`язку з тим,  що   громадянство   України   було  набуто   унаслідок   свідомого  не виконання   поданого  ним  зобов`язання   в  частині  відмови від  користування правами громадянина іноземної держави і  не  виконання  обов`язків, передбачених   її  законодавством  (а.с.14).
		Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
		Частиною  ч. 2 ст.19   Конституції  України визначено, що  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення,  повноваження органів державної влади,  що беруть участь у вирішенні питань громадянства України,  порядок  оскарження  рішень  з  питань  громадянства,  дій чи бездіяльності  органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначений  Законом  України «Про громадянство України»  від 18 січня 2001 року  N 2235-III 
		Частиною 1 ст.8  Закону  України «Про громадянство України»  (в  редакції, чинній  на  момент оформлення  набуття   громадянства   України  позивачем) визначено, що  особа, яка  сама  чи хоча б один з її батьків,  дід  чи баба,  рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра,  син чи  дочка,  онук чи    онука    народилися    або    постійно   проживали   до  24 серпня 1991 року на території,  яка  стала  територією  України  відповідно до  Закону  України  "Про  правонаступництво   України"  ( 1543-12 ),  або  яка  сама чи  хоча б один з її батьків,  дід чи  баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися  або  постійно проживали на інших територіях,  що входили на момент  їх народження або під  час  їх  постійного  проживання  до  складу  Української   Народної   Республіки,  Західноукраїнської  Народної  Республіки,  Української   Держави,   Української   Соціалістичної  Радянської    Республіки,   Закарпатської   України,   Української  Радянської  Соціалістичної  Республіки  (УРСР),  і  є  особою  без  громадянства  або  іноземцем,  який  подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про  набуття  громадянства  України,  а  також  її  неповнолітні діти реєструються громадянами  України.  Іноземці,  які є громадянами (підданими) кількох держав,  подають  зобов`язання  припинити  громадянство  всіх  цих  держав.  Іноземці,  яким надано статус біженця  в  Україні  чи  притулок  в  Україні,  замість  зобов`язання  припинити  іноземне  громадянство  подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в  Україні  чи  притулок  в  Україні,  від  іноземного  громадянства.  
		При цьому, ст.8  Закону  України «Про громадянство України»  визначено, що іноземці,  зазначені  в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні  подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної  держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з  моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи  всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання  такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати  його, вони подають декларацію про відмову від іноземного  громадянства. Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених  цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства  України. Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію  про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути  паспорт  іноземної  держави до уповноважених органів цієї держави. 
		Відповідно до  ст.21 Закону України «Про громадянство України» (в  редакції, чинній  на момент оформлення набуття громадянства України позивачем) рішення про    оформлення  набуття   громадянства України  скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до  статей  8  та  10  цього  Закону шляхом обману,  внаслідок подання  свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа  не може набути громадянство України. 
		Згідно  із  ст.21 Закону  України «Про громадянство України» (в  редакції, чинній  на  момент прийняття  оскаржуваного  рішення) рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до   статей 7,   8,   10-13,   15   цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
		Відповідно до   Закону України "Про громадянство України"    перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 за №215.
		Відповідно до п.88 зазначеного Порядку для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21   Закону   територіальними органами Державної міграційної служби України, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи: а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України; б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8   Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка територіального органу Державної міграційної служби України, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п`ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація територіального органу Державної міграційної служби України про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п`ятої статті 9 Закону; частина п`ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону.
		Під час з`ясування офіційних обставин справи  судом встановлено, що  підставою   для  прийняття  рішення  стало, зокрема, клопотання Служби безпеки України від 27.12.2022  №5/3/3-15275 про припинення громадянства України ОСОБА_1 .  
		Так, згідно клопотання Служби безпеки України від 27.12.2022  №5/3/3-15275 Службою  безпеки  України  у  встановленому   Законом порядку  отримано  інформацію, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Тамбов Тамбовської області РФ, добровільно  набув  громадянство  Російської  Федерації. Вжитими перевірочними заходами встановлено, що він, будучи представником керівного складу Української православної церкви (УПЦ), відкрито підтримує політику руської православної церкви та її керівника патріарха ОСОБА_9 ), який благословив збройну агресію російських військ та проводить пропагандистську політику виправдовування і підбурення до геноциду українського народу. Підтримуючи агресивну політику РФ, сприяє злочинній діяльності політичній верхівці країни-агресора. При цьому відомо, що ОСОБА_1 у 2003 році добровільно набув громадянство РФ і продовжує користуватись статусом громадянина України. Про вказане він не повідомив уповноважені органи влади України. З урахуванням викладеного, беручи до уваги положення п. 2 ст. 17 та п.2 ч.1 ст.19 Закону України «Про громадянство України»,  Служба безпеки  України звернулась   до   Державної  міграційної служби України із клопотанням розглянути питання щодо припинення громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Тамбов Тамбовської області РФ (а.с.15).
		Управлінням Державної міграційної служби  України у Вінницькій  області   складено   довідку №05.01.4.1/18453-22  від  27.12.2022 «Про  наявність   підстав   для  скасування  рішення про оформлення набуття громадянства України за  територіальним   походженням», згідно  якої  управлінням було  встановлено, що   ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин РФ, після набуття громадянства України подав «Декларацію про відмову від іноземного громадянства», в якому зобов`язався повернути паспорт громадянина РФ до уповноважених органів цієї держави, не користуватися правами громадянина РФ і не виконувати обов`язків, передбачених її законодавством. Згідно клопотання СБ України №5/3/3-15275 від 27.12.2022 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 добровільно набув громадянство РФ. Таким чином встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 порушив подане ним зобов`язання не користуватися правами громадянина РФ і не виконувати обов`язків, передбачених її законодавством. В поданій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 «Декларації про відмову від іноземного громадянства», власноручно ним підписаній, зокрема зазначено що його повідомлено про те, що в разі невиконання поданого зобов`язання, рішення про набуття ним громадянства України буде скасовано відповідно до ст. 21 «Про громадянство України».  Відповідно до ст.21 Закону України «Про громадянство України» вищезазначений факт слугуватиме підставою для скасування рішення про набуття громадянства України згідно ч. 1 ст. 8 Закону «Про громадянство України»   ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рішення УДМС України у Вінницькій області № 6984 від 17.06.2014). 
		У зв`язку із викладеним 27.12.2022 Управлінням Державної міграційної служби  України у Вінницькій  області було складено подання №0501.4.1/18454-22  про скасування рішення про оформлення громадянства України ОСОБА_1 та прийнято оскаржене рішення про скасування рішення Управління міграційної служби у Вінницькій області №6984 від 17.06.2014р. про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 . 
		Судом  встановлено, що ОСОБА_1 у  травні   2014  року   підписав   зобов`язання припинити  іноземне  громадянство,   підпис  якого  затверджено начальником  Мог.-Подільського РВ УДМС,  у  якому  зазначено, що ОСОБА_1 зобов`язується   протягом двох років  з  моменту  набуття   ним   громадянства   припинити   громадянство (підданство)  Російської  Федерації.
		12.08.2014 після набуття громадянства України ОСОБА_1  подав до Мог.-Подільського РВ УДМС декларацію про відмову від іноземного  громадянства  у  якій   позивач  зобов`язувався  повернути  паспорт  громадянина  Росії   до  уповноважених   органів  цієї держави, не  користуватись правами   громадянина   Росії і не виконувати обов`язків, передбачених її законодавством, посилаючись на те, що існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення громадянства Росії, а саме вартість оформлення виходу з громадянства Росії становило 751грн, що перевищувало половину розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом в Україні на момент набуття громадянства України. У вказаній декларації позивач зазначив, що йому повідомлено про те, що у разі невиконання ним цього зобов`язання він втратить громадянство України на підставі ст.19 Закону України «Про громадянство України» або його буде скасовано на підставі ст.21 цього Закону.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання щодо повернення  паспорту  громадянина   РФ  до  уповноважених  органів РФ. Так, відповідно до наданої до суду відповідачем інформації з СПО СК:АС «Российский паспорт», отриманої по СЕД «Мегаполіс» паспорт громадянина Російської Федерації серія НОМЕР_10 виданий 30.12.2003р. Советським РОВД міста Тамбов, Тамбовська область Російської Федерації є чинним. Жодних доказів щодо наявності незалежних від нього причин неможливості повернути  паспорт  громадянина  Росії   до  уповноважених   органів  цієї держави до суду не надано та не зазначено інформації про їх існування.
		Враховуючи  вищевикладене та те, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання щодо повернення  паспорту  громадянина   РФ  до  уповноважених   органів РФ  та будучи   громадянином   України   продовжив  користуватись   правами громадянина РФ, суд приходить до  висновку, що  позивач  набув громадянство України  шляхом обману, що є підставою для скасування  рішення про  оформлення  набуття   громадянства   України   у порядку  ст.21  Закону.
		Щодо посилання   позивача на те, що  він  неодноразово  звертався до  консульства  РФ  з  намаганням  здати  паспорт   РФ  та ОСОБА_1 самостійно    знищив   вказаний  паспорт   шляхом  спалення, суд  зазначає.
		При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року,     стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод     1950 року).
		Як передбачено положеннями ч. 1 статті 8 Конституції України    в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України    при вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. В цьому аспекті верховенство права проявляється у субординації     закону    перед правом, як таким.
		У рішенні Європейського Суду з прав людини, у справі "Фадєєва проти Росії" від 09.06.2005, суд зазначив, що: "Згідно з усталеною практикою Суду саме національні органи влади мають дати вихідну оцінку "необхідності" втручання як стосовно законодавчого поля, так і реалізації конкретного заходу, але, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду, їхнє рішення підлягає перевірці Судом на предмет його відповідності вимогам Конвенції".
		В свою чергу, суд враховує, що у межах  цієї справи  позивач,  усвідомлюючи  обов`язок повернення паспорту громадянина РФ до уповноважених органів РФ та  припинення іноземного  громадянства  протягом  2  років з  моменту його  набуття, що  підтверджується  підписами  заявника  у «Зобов`язанні припинити  іноземне  громадянство», «Декларації про відмову від  іноземного  громадянства», не  вчинив  відповідні дії щодо його повернення. 
		Більш  того,  щодо посилання позивача на те, що  він  неодноразово  звертався  до  консульства  РФ  з  намаганням  здати  паспорт   РФ  та ОСОБА_1 самостійно  знищив   вказаний  паспорт шляхом спалення, суд  зазначає, що  жодних   доказів  вказаного   до  суду  надано  не  було.
		У зв`язку з викладеним, враховуючи умисність дій позивача щодо невиконання приписів законодавства, що фактично призвело до непередбачуваного законодавством України  подвійного  громадянства, суд  приходить  до висновку, що  оскаржене рішення Управління Державної міграційне служби України у Вінницькій області від 27 грудня 2022 року №0501.4.1/18454-22 "Про скасування рішення Управління міграційної служби у Вінницькій області №6984 від 17.06.2014р. про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 " прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги   позивача  про визнання  протиправним та скасування  рішення Управління Державної міграційне служби України у Вінницькій області від 27 грудня 2022 року №0501.4.1/18454-22 "Про скасування рішення Управління міграційної служби у Вінницькій області №6984 від 17.06.2014р. про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 ", зобов`язання  Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області видалити інформацію з Інформаційної підсистеми "недійсні документи" ЄІАС УМП ДМ України щодо недійсності паспортів: - паспорта громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , що був виданий 03 вересня 2014 року Могилів-Подільським РС УДМС України у Вінницькі області; - паспорта громадянина України ОСОБА_2 для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , орган, що видав 5102, дата видачі 11.11.2014р.; - паспорта громадянина України ОСОБА_1 для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , орган, що видав 5101, дата видачі 04.09.2015р.,  є  безпідставними   та  задоволенню не підлягають.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 р.
		Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що  не підлягає задоволенню.
		Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
		          ВИРІШИВ:
		У  задоволенні адміністративного позову    ОСОБА_1  - відмовити.
		Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу   адміністративного  судочинства  України та може бути оскаржене до  суду  апеляційної інстанції за  правилами,  встановленими  ст.ст. 293, 295 та п. 15-5  розділу VII  Кодексу   адміністративного  судочинства  України.
		 
		Суддя                                                                                                                   К.О. Танцюра
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		  
		                           
		                                                                                                                
		              
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		  
		                                        
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		          
		          .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...