Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 456/2711/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 27.03.2023. Зареєстровано: 27.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2023.
Дата набрання законної сили: 12.03.2024
Номер судового провадження: 1-кп/456/21/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017140130001899

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 456/2711/18
		Провадження № 1-кп/456/21/2023
		 
		ВИРОК
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 березня 2023 року                                        місто Стрий
		 
		       Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
		       головуючого судді         ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря:         ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию кримінальне провадження №12017140130001899 від 25.10.2017 стосовно:
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою:  АДРЕСА_1 , одруженого, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4   ІНФОРМАЦІЯ_2 ,  працюючого водієм-експедитором ПП «Вантаж-Буд», із середньою освітою, раніше неодноразово судимого, останній раз 29.12.2020 вироком Сихівського районного суду м.Львова, за ч.2 ст.345 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та 24.06.2010 року вироком Залізничного районного суду м. Львова, за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі терміном на 9 років 6 місяців, з конфіскацією майна, звільненому 31.12.2015 року з місць позбавлення волі, 
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 353 КК України, 
		за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:
		прокурора:                                 ОСОБА_5 , 
		захисника:                                 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		обвинуваченого:                         ОСОБА_3 ,
		встановив:
		 
		Обвинувачений ОСОБА_3 , 18.10.2017, приблизно о 17 год. 42 хв., перебуваючи в м. Стрий, Львівської області, реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, повторно, використовуючи попередньо підготовлений мобільний телефон з номером НОМЕР_1 зателефонував на випадково вибраний номер стаціонарного телефону за номером НОМЕР_2 ПАТ «Укртелеком».
		На цей телефонний дзвінок йому відповіла раніше незнайома  ОСОБА_8 . В телефонній розмові ОСОБА_3 представився потерпілій працівником національної поліції, тим самим самовільно присвоївши собі владні повноваження, використавши це в подальшому для заволодіння чужим майном потерпілої ОСОБА_10 , а саме грошовими коштами в розмірі 900 доларів США, що згідно з курсом НБУ, станом на 18.10.2017 року становить 23832 гривень.
		В подальшому, обвинувачений ОСОБА_3 18.10.2017, в період з 17год. 42 хв. по 18 год. 50 хв, перебуваючи в м. Стрий, Львівської області, реалізовуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, повторно в телефонній розмові з ОСОБА_8 , повідомив неправдиву історію про те, що син її подруги потрапив в ДТП та для вирішення питання потерпілому у вказаній ДТП необхідно передати наявні у неї грошові кошти. Будучи введеною діями ОСОБА_3 в оману ОСОБА_8 , погодилася передати грошові кошти, які перебували у потерпілої. Після цього, потерпіла ОСОБА_8 18.10.2017 року, приблизно о 18 год. 50 хв. прийшла за попередньо домовленою з ОСОБА_3 за адресою, а саме: на вул. Нижанківського в м. Стрий Львівської області до залізничного переїзду, де передала ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 900 доларів США, що згідно з курсом НБУ, станом на 18.10.2017 року становить 23832 гривень.
		Таким чином обвинувачений ОСОБА_3 завдав потерпілій ОСОБА_8 шкоду розмірі 900 доларів США, що згідно з курсом НБУ, станом на 18.10.2017 року становить 23832 гривень.
		 
		Крім цього, 20.10.2017 року, приблизно о 12 год. 36 хв., обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи в м. Стрий, Львівської області, реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, повторно, використовуючи попередньо підготовлений мобільний телефон з номером НОМЕР_3 зателефонував на випадково вибраний номер стаціонарного телефону за номером НОМЕР_4 ПАТ «Укртелеком». На цей номер йому відповіла раніше незнайома  ОСОБА_11 . В телефонній розмові ОСОБА_3 представився потерпілій працівником національної поліції, тим самим самовільно присвоївши собі владні повноваження, використав це в подальшому для заволодіння чужим майном потерпілої ОСОБА_11 а саме грошовими коштами в розмірі 1500 доларів СІНА, що згідно з курсом НБУ, станом на 20.10.2017 року становить 39750 гривень.
		В подальшому 20.10.2017 року, в період з 16 год. 15 хв. до 16 год. 30 хв., обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи в м. Стрий, Львівської області, реалізовуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, повторно, в телефонній розмові з ОСОБА_11 повідомив неправдиву історію про те, що її родич потрапив в ДТП та для вирішення питання потерпілому у вказаній ДТП необхідно передати наявні у неї грошові кошти. Будучи введеною діями ОСОБА_3 , в оману ОСОБА_11 погодилася передати наявні у неї грошові кошти. 
		Після цього, ОСОБА_3 20.10.2017 року, приблизно о 16 год. 30 хв. прийшов за попередньо домовленою в телефонній розмові з потерпілою адресою, а саме: до місця проживання ОСОБА_11 що розташоване в АДРЕСА_2 де потерпіла ОСОБА_11 передала ОСОБА_3 наявні в неї грошові кошти в розмірі 1500 доларів США, що згідно з курсом НБУ, станом на 20.10.2017 року становить 39750 гривень.
		Таким чином обвинувачений ОСОБА_3 завдав потерпілій ОСОБА_11 шкоду розмірі1500 доларів США, що згідно з курсом НБУ, станом на 20.10.2017 року становить 39750 гривень.
		 
		Крім цього, 24.10.2017 року, приблизно о 19 год. 56 хв., обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи в м. Стрий, Львівської області, реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, повторно, використовуючи попередньо підготовлений мобільний телефон з номером НОМЕР_5 , зателефонував на випадково вибраний номер стаціонарного телефону за номером НОМЕР_6 ПАТ «Укртелеком». На цей дзвінок йому відповіла раніше незнайома  ОСОБА_12 . В телефонній розмові ОСОБА_3 представився потерпілій працівником національної поліції, тим самим самовільно присвоївши собі владні повноваження, використав це в подальшому для заволодіння чужим майном потерпілої ОСОБА_12 а саме грошовими коштами в розмірі 1000 Євро, що згідно з курсом НБУ, станом на 24.10.2017 року становить 31120 гривень.
		В подальшому 24.10.2017 року, в період з 21 год. 00 хв. по 21год. 15 хв., обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи в м. Стрий, Львівської області, реалізовуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, повторно, в телефонній розмові з ОСОБА_12 повідомив неправдиву історію про те, що її онук потрапив в ДТП та для вирішення питання потерпілому у вказаній ДТП необхідно передати наявні у неї грошові кошти. Будучи введеною діями ОСОБА_3 в оману ОСОБА_12 погодилася передати наявні у неї грошові кошти. Після цього, потерпіла ОСОБА_12 24.10.2017 року, приблизно о 21 год. 15 хв. перебуваючи на сходовій клітці під`їзду свого будинку, що за адресою: АДРЕСА_3 , передала ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 1000 Євро, що згідно з курсом НБУ, станом на 24.10.2017 року становить 31120 гривень.
		Таким чином обвинувачений ОСОБА_3 завдав потерпілій ОСОБА_12 шкоду розмірі1000 Євро, що згідно з курсом НБУ, станом на 24.10.2017 року становить 31120 гривень.
		 
		Крім цього, 27.10.2017 року, приблизно о 13 год. 25 хв., обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи в м. Стрий, Львівської області, реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправність своїх дій, повторно, використовуючи попередньо підготовлений мобільний телефон з номером НОМЕР_7 , зателефонував на випадково вибраний номер стаціонарного телефону за номером НОМЕР_8 ПАТ «Укртелеком». На цей дзвінок йому відповів раніше незнайомий  ОСОБА_13 . В телефонній розмові ОСОБА_3 представився потерпілому працівником національної поліції, тим самим самовільно присвоївши собі владні повноваження, використав це в подальшому для заволодіння чужим майном потерпілого ОСОБА_13 а саме грошовими коштами в розмірі 3000 доларів США, що згідно з курсом НБУ, станом на 27.10.2017 року становить 80049 гривень.
		В подальшому, 27.10.2017 року, в період з 14 год. 30 хв. по 15 год. 00 хв., обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи в м. Стрий, Львівської області, реалізовуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправність своїх дій, повторно, в телефонній розмові з ОСОБА_14 повідомив неправдиву історію про те, що його син потрапив в ДТП та для вирішення питання потерпілому у вказаній ДТП необхідно передати наявні у нього грошові кошти. Будучи введеним діями ОСОБА_3 в оману ОСОБА_13 погодився передати грошові кошти, які перебували у нього. Після цього, потерпілий ОСОБА_14 27.10.2017 року, приблизно о 15 год. 00 хв. перебуваючи за місцем свого проживання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , передав ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 3000 доларів США, що згідно з курсом НБУ, станом на 27.10.2017 року становить 80049 гривень.
		Таким чином обвинувачений ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_14 шкоду розмірі 3000 доларів США, що згідно з курсом НБУ, станом на 27.10.2017 року становить 80049 гривень.
		 
		Крім цього, 07.11.2017 року, приблизно о 14 год. 23 хв., обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи в м. Стрий, Львівської області, реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, повторно, використовуючи попередньо підготовлений мобільний телефон за номером НОМЕР_9 , зателефонував на випадково вибраний номер стаціонарного телефону за номером НОМЕР_10 ПАТ «Укртелеком». На цей дзвінок йому відповіла раніше незнайома  ОСОБА_15 . В телефонній розмові ОСОБА_3 представився потерпілій працівником національної поліції, тим самим самовільно присвоївши собі владні повноваження, використав це в подальшому для заволодіння чужим майном потерпілої ОСОБА_15 а саме грошовими коштами в розмірі 5000 гривень.
		В подальшому 07.11.2017 року, в період з 15 год. 00 хв. по 15 год. 30 хв., обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи в м. Стрий, Львівської області, реалізовуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, повторно, в телефонній розмові з ОСОБА_15 повідомив неправдиву історію про те, що її син потрапив в ДТП та для вирішення питання потерпілому у вказаній ДТП необхідно передати наявні у неї грошові кошти. Будучи введеною діями ОСОБА_3 в оману ОСОБА_15 погодилася передати грошові кошти, які перебували у неї. Після цього, потерпіла ОСОБА_16 07.11.2017, приблизно о 15 год. 30 хв. перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_5 , передала ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 5000 гривень.
		Таким чином обвинувачений ОСОБА_3 завдав потерпілій ОСОБА_15 шкоду розмірі 5000 гривень.
		 
		Крім цього, 13.11.2017 року, приблизно о 15 год. 00 хв., обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи в м. Стрий, Львівської області, реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, повторно, використовуючи попередньо підготовлений мобільний телефон за номером НОМЕР_11 , зателефонував на випадково вибраний номер стаціонарного телефону за номером НОМЕР_12 ПАТ «Укртелеком». На цей дзвінок йому відповіла раніше незнайома  ОСОБА_17 . В телефонній розмові ОСОБА_3 представився потерпілій працівником національної поліції, тим самим самовільно присвоївши собі владні повноваження, використав це в подальшому для заволодіння чужим майном потерпілої ОСОБА_17 а саме грошовими коштами в сумі 25000 гривень.
		В подальшому, 13.11.2017 року, в період з 15 год. 00 хв. по 15 год. 20 хв., обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи в м. Стрий, Львівської області, реалізовуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, повторно, в телефонній розмові з ОСОБА_17 повідомив неправдиву історію про те, що її син потрапив в ДТП та для вирішення питання потерпілому у вказаній ДТП необхідно передати наявні у неї грошові кошти. Будучи введеною діями ОСОБА_3 в оману потерпіла ОСОБА_17 погодилася передати грошові кошти, які перебували у неї. Після цього, потерпіла ОСОБА_17 13.11.2017 року, приблизно о 15:20 год. перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_6 , передала ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 25000 гривень.
		Таким чином обвинувачений ОСОБА_3 завдав потерпілій ОСОБА_17 шкоду розмірі 5000 гривень.
		 
		Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 353 КК України - заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, вчиненого повторно та самовільне присвоєння владних повноважень.
		 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , свою вину заперечив та показав, що вину свою не визнає повністю, оскільки даних злочинів не вчиняв. В жовтні-листопаді 2017 року жив у Львові . В цей період можливо був у Стрию, оскільки приїжджав через Стрий до знайомого. В час вчинення злочинів з потерпілими не був. Потерпілих бачив на очних ставках. Ніяких дзвінків потерпілим не робив. Потерпілі грошей йому ніяких не давали. Автомобіль марки Мерседес у нього був у власності. В листопаді-грудні 2017 року, можливо був у м. Стрий, та їздив по вулицях, однак їх назв не знає. На відео дійсно він і належне йому авто. В м. Стрий знає тільки вулицю Коссака. Поліція його затримала на автомобілі Мерседес, однак згодом відпустили. Мобільний телефон у нього спочатку були забрали, однак згодом повернули. В поліції ніколи не працював. Щодо його впізнання потерпілим ОСОБА_14 показав, що останньому слідчі вказували на кого показувати. Позовні вимоги не визнає тому, просить відмовити в їх задоволенні. 
		 
		Незважаючи на заперечення своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 , суд вважає, що факт скоєння правопорушення та винність обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 353 КК України підтверджується наступними доказами, які суд, керуючись законом, оцінює з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а саме:
		 
		Потерпіла ОСОБА_8 , приведена судом до присяги, показала, що 18.10.2017 в неї подзвонив телефон. В телефонну слухавку її питались чи вона тьотя  ОСОБА_8 і питались чи має золото, відповідала що немає. Невідома людина повідомила, що син її подруги потрапив в ДТП та для вирішення питання у ДТП необхідно передати грошові кошти, на що вона погодилась. Домовились зустрітись на переїзді. При зустрічі передала грошові кошти в сумі 900 доларів США і золоту підвіску. На переїзді була особа, високого росту, в капюшоні, яка спостерігала. Потім появився ОСОБА_3 якому вона передала грошові кошти Потім пішла додому і сказала, що передала гроші. Зранку пішла до поліції писати заяву. Слідчий показував багато фотографій на яких вона впізнала ОСОБА_3 .. На наступний день показали відео з пошти доставки біля колії де вона також впізнала ОСОБА_3 ..
		Під час допиту слідчій все розказала сама і все внесли в протокол.
		Від її будинку до колії іти близько 20 хв.
		Просить задоволити її позовні вимоги стягнути матеріальну шкоду та моральну шкоду оскільки перенесла стрес, дані гроші збирала біля 10 років на похорон.
		 
		Потерпіла ОСОБА_11 , в судове засідання не з?явилась, подала до суду заяву про слухання справи за її відсутності. 
		 
		Потерпіла ОСОБА_12 , приведена судом до присяги, показала, що ввечері 24.10.2017 біля 21 год., на її телефон подзвонила невідома людина із низьким голосом та повідомила, що у неї біда. Особа, яка телефонувала, запитала чи це ОСОБА_21 , який є внуком її свахи. Дана особа сказала, що збив людину. Вона в лікарні, і щоб його відпустили потрібно 3 тисячі доларів, відповіла, що немає стільки, є 1 тисяча. Їй в телефону трубку повідомили, що заїде до неї додому на АДРЕСА_3 людина і забере ці гроші. Зустрілась на сходах з невідомою людиною і передала гроші, сказавши їй при цьому, як ви скоро. На сходах було темно. Коли вернулась додому передзвонила до внучки, і внучка їй повідомила, що ОСОБА_21 немає прав. Через годину внучка приїхала і поїхали в поліцію писати заяву. Через деякий час, показували фото осіб для впізнання, серед яких впізнала обвинуваченого. При впізнанні були поняті. В судовому засіданні однозначно ствердила, що саме обвинуваченому дала кошти, який на той час був без бороди. Позов підтримала просила його задоволити. Моральна шкода полягає в перенесеному стресі, перебування в постійній напрузі та просила обвинуваченого покарати. 
		 
		Потерпілий ОСОБА_13 , приведений судом до присяги, показав, що 27.10.2017 о 14 год. 15 хв. до нього подзвонив ОСОБА_3 і сказав, що його син потрапив в ДТП і потерпілому треба віддати гроші. О 14 год. 25 хв. обвинувачений вже був під дверима його квартири. Гроші передав обвинуваченому через п?ятнадцять хвилин після дзвінка. ОСОБА_3 , впізнав по фото. На час передачі грошей обвинувачений був в чорній куртці, мав руді очі. Дійсно під час впізнання не міг впізнати бо хвилювався. Впізнав по фотографіях.
		Просить задоволити його позов та стягнути моральну шкоду оскільки, через дії обвинуваченого померла його дружина, особисто його здоров?я суттєво погіршилося, загострилося після перенесеного інсульту
		 
		Потерпіла ОСОБА_22 , ( ОСОБА_23 ,) подала заяву про розгляд справи за її відсутності, будь-яких претензій до обвинуваченого не має. 
		 
		Потерпілий ОСОБА_24 , залучений ухвалю суду 06.05.2019 у якості потерпілого після смерті потерпілої ОСОБА_17 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , приведений судом до присяги показав, ОСОБА_17 , є була його мамою. В листопада 2017 був на дачі. В 19 год. повернувся додому, і мати його розпитувала, що він натворив. Вона повідомила, що до неї зателефонували і сказали, що її син збив людину і треба виручати. Через 5-10 хв. невідома особа зайшла і дала слухавку мамі, в якій нібито чула його голос. Надала 15 тисяч гривень. Через 5 хв., особа повернулась і дала повторно слухавку, що ніби то все добре і вона віддала ще 10 тисяч гривень. Зранку подзвонив в поліцію. Через півтори години приїхала СОГ. Показали альбом, де мама впізнала обвинуваченого. Потім ще возив маму в поліцію на впізнання де вона впізнала обвинуваченого. 
		Просить задоволити його позовну заяву оскільки, він є правонаступником померлої матері. Діями обвинуваченого йому нанесена моральна шкода, яка полягає у переживаннях, які він переніс через смерть матері, яка переживала за втрачені кошти, 
		 
		Свідок ОСОБА_25 , приведений судом до присяги, показав, що в батька забрали три тисячі доларів. Йому подзвонили люди, що ніби то він попав в аварію і що прийде чоловік і забере гроші. Він на той час був у Львові. Прийшли по гроші за кілька хвилин. Дзвонили на домашній телефон. Після того, як батько віддав гроші, батько зателефонував до його дівчини і тоді зрозумів що його обманули., біля 17 год. 20 травня 2021 року, вони прибирали в підвальному приміщенні. 
		 
		Свідок ОСОБА_26  відмовився надавати покази на підставі ст.63 Конституції України скільки, потерпіла ОСОБА_22 була його матір?ю, яка на даний час померла.
		 
		Згідно витягу з ЄРДР по кримінальному провадженні №1201740130001899, вбачається, що 25.10.2017 внесено відомості до ЄРДР по заяві ОСОБА_12 , за ч. 2 ст. 190 КК України, 28.10.2017 внесено відомості до ЄРДР по заяві ОСОБА_13 , за ч. 2 ст. 190 КК України, 07.11.2017 внесено відомості до ЄРДР по заяві ОСОБА_15 , за ч. 2 ст. 190 КК України, 14.11.2017 внесено відомості до ЄРДР по заяві ОСОБА_24 , за ч. 2 ст. 190 КК України, 16.11.2017 внесено відомості до ЄРДР по заяві ОСОБА_11 , за ч. 2 ст. 190 КК України, 30.11.2017 внесено відомості до ЄРДР по заяві ОСОБА_8 , за ч. 2 ст. 190 КК України. (том 2 а.с.198-200).
		 
		Згідно постанови прокурора Стрийської місцевої прокуратури про об?єднання матеріалів досудових розслідувань від 13.12.2017, вбачається, що матеріали досудового розслідування №12017140130001899 від 25.10.2017, №12017140130001931 від 28.10.2017, №12017140130001981 від 07.11.2017, №12017140130002020 від 14.11.2017, №12017140130002039 від 16.11.2017, №12017140130002118 від 30.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України об?єднано в одне провадження, яке зареєстровано в ЄРДР під №12017140130001899 (том 2 а.с.246-248).
		 
		Згідно постанови прокурора Стрийської місцевої прокуратури про об?єндання кримінальних проваджень в одне провадження від 08.05.2018, вбачається, що матеріали кримінального провадження №12017140130001899 від 25.10.2017, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, матеріали кримінального провадження №12018140130000701 від 05.15.2018, №12018140130000702 від 05.12.2018, №12018140130000703 від 05.15.2018, №12018140130000704 від 05.15.2018, №12018140130000705 від 05.15.2018, №12018140130000706 від 05.15.2018 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 353 КК України, об?єднано в одне провадження за №12017140130001899. (том 2 а.с.249-250)
		 
		Згідно заяви  ОСОБА_12 , від 25.10.2017, зареєстрованої Стрийським ВП ГУНП у Львівській області, вбачається, що ОСОБА_12 , звернулась до Стрийського ВП ГУНП у Львівській області із заявою, якою просила прийняти міри до невідомої особи, яка 27.10.2017 близько 21 год. представилась працівником поліції та заволоділа її коштами в сумі 1000 Євро (том 2 а.с.201)
		 
		Згідно протоколу пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.11.2017, вбачається, що ОСОБА_12 , впізнала особу, яка 24.10.2017 приблизно о 21 год., шахрайським способом заволоділа її грошовими коштами, фотографія якої під №2. Відповідно до додатку до протоколу пред?явлення особи для впізнання за фотографіями, фото №2 належить ОСОБА_3 (том 2 а.с.205-208). 
		 
		Згідно рапорту від 27.10.2017, щодо отриманого повідомлення по телефону, вбачається, що 27.10.2017 о 17 год. 09 хв., надійшло повідомлення по телефону до поліції від ОСОБА_13 , про те, що 27.10.2017 о 17 год. 06 хв., невідома особа чоловічої статі, близько 24 років, високого зросту, середньої тіло будови, з прямим довгим носом, обличчя худорляве, вузькі тонкі губи, очі сірого кольору, брови світлого кольору, шкіра обличчя світла, шапка темного кольору, який 27.10.2017р., близько 14 год. 30 хв., зателефонував на стаціонарний телефон представившись працівником поліції та повідомив, що син заявника збив людину і потрібно гроші в сумі 3000 доларів США, після чого через 10 хв., заявник передав йому вказану суму в під?їзді будинку. (том 2 а.с.210)
		Згідно протоколу прийняття заяви про вичинене кримінальне правопорушення від 27.10.2017, вбачається, що Стрийським ВП ГУ НП у Львівській області було прийнято заяву ОСОБА_13 , про вчинення кримінального правопорушення. (том 2 а.с.213-214). 
		 
		Згідно протоколу пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.11.2017, вбачається, що ОСОБА_13 , впізнав особу, яка 27.10.2017 шахрайським способом заволоділа його грошовими коштами, фотографія якої під №1. Відповідно до додатку до протоколу пред?явлення особи для впізнання за фотографіями, фото №1 належить ОСОБА_3 (том 2 а.с.216-219). 
		 
		Згідно рапорту від 07.11.2017, щодо отриманого повідомлення по телефону, вбачається, що 07.11.2017 о 17 год. 46 хв., надійшло повідомлення по телефону до РУ від ОСОБА_15 , про те, що 07.11.2017 о 17 год. 35 хв., до неї подзвонила невідома особа, яка представилась працівником поліції та повідомила що її чин здійснив ДТП, внаслідок якого здійснив наїзд на дитину, та щоб не заводити кримінальну справу на її сина потрібно кошти в сумі 10000 доларів США. ОСОБА_15 , вийшла з будинку та дала невідомій особі 5000 доларів США. Через деякий час її син прийшов додому і ОСОБА_15 , зрозуміла, що невідомі особи шахрайським способом заволоділи її грошовими коштами. (том 2 а.с.220)
		 
		Згідно заяви ОСОБА_15 , від 07.11.2017, зареєстрованої Стрийським ВП ГУНП у Львівській області, вбачається, що ОСОБА_15 , звернулась до Стрийського ВП ГУНП у Львівській області із заявою, якою просила прийняти міри до невідомої особи, яка 07.11.2017 близько 15 год. 30 хв., представилась працівником поліції та заволоділа її коштами в сумі 5000 доларів США (том 2 а.с.221)
		 
		Згідно протоколу пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.11.2017, вбачається, що ОСОБА_15 , впізнала особу, яка 07.11.2017 шахрайським способом заволоділа її грошовими коштами, фотографія якої під №2. Відповідно до додатку до протоколу пред?явлення особи для впізнання за фотографіями, фото №2 належить ОСОБА_3 (том 2 а.с.222-225). 
		 
		Згідно заяви ОСОБА_8 , від 29.11.2017, зареєстрованої Стрийським ВП ГУНП у Львівській області, вбачається, що ОСОБА_8 , звернулась до Стрийського ВП ГУНП у Львівській області із заявою, якою просила прийняти міри до невідомої особи, яка 18.10.2017 близько 18 год. 00 хв., представилась працівником поліції та заволоділа її коштами в сумі 900 доларів США (том 2 а.с.226)
		 
		Згідно протоколу пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.12.2017, вбачається, що ОСОБА_8 , впізнала особу, яка 18.10.2017 шахрайським способом заволоділа її грошовими коштами, фотографія якої під №4. Відповідно до додатку до протоколу пред?явлення особи для впізнання за фотографіями, фото №4 належить ОСОБА_3 (том 2 а.с.222-225). 
		 
		Згідно рапорту від 13.11.2017, щодо отриманого повідомлення по телефону, вбачається, що 13.11.2017 о 21 год. 04 хв., надійшло повідомлення по телефону до РУ від ОСОБА_17 , про те, що 13.11.2017 о 15 год. 00 хв., до неї подзвонила невідома особа на стаціонарний телефон № НОМЕР_12 , чоловічої статі, віком близько 40-ка років, середнього зросту, був одягнений в зимову шапку, чорну куртку, та повідомив, що син вчинив ДТП і потрібно грошові кошти щоб допомогти потерпілому, після чого підійшов до будинку де остання передала йому грошові кошти в сумі 25000 грн., через вікно. (том 2 а.с.233)
		 
		Згідно заяви ОСОБА_17 , від 13.11.2017, зареєстрованої Стрийським ВП ГУНП у Львівській області, вбачається, що ОСОБА_17 , звернулась до Стрийського ВП ГУНП у Львівській області із заявою, якою просила прийняти міри до невідомої особи, яка 13.11.2017 представилась працівником поліції та заволоділа її коштами в сумі 25000 грн (том 2 а.с.234)
		 
		Згідно протоколу пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.11.2017, вбачається, що ОСОБА_17 , впізнала особу, яка 13.11.2017 шахрайським способом заволоділа її грошовими коштами, фотографія якої під №3. Відповідно до додатку до протоколу пред?явлення особи для впізнання за фотографіями, фото №3 належить ОСОБА_3 (том 2 а.с.236-239). 
		 
		Згідно заяви ОСОБА_11 , від 16.11.2017, зареєстрованої Стрийським ВП ГУНП у Львівській області, вбачається, що ОСОБА_11 , звернулась до Стрийського ВП ГУНП у Львівській області із заявою, якою просила прийняти міри до невідомої особи, яка 20.10.2017 заволоділа її коштами в сумі 1500 доларів США (том 2 а.с.240)
		 
		Згідно протоколу пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.11.2017, вбачається, що ОСОБА_11 , впізнала особу, яка шахрайським способом заволоділа її грошовими коштами, фотографія якої під №1. Відповідно до додатку до протоколу пред?явлення особи для впізнання за фотографіями, фото №4 належить ОСОБА_3 (том 2 а.с.241-244). 
		 
		Відповідно до ухвали слідчого судді від 21.12.2017, слідчому було надано тимчасовий доступ до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю, а саме: про вхідні дзвінки, тип з?єднання, із зазначенням ідентифікаційних номерів, з яких здійснювались дзвінки на номери: НОМЕР_6, НОМЕР_8, НОМЕР_10, НОМЕР_12, НОМЕР_4 , НОМЕР_2 (том 3 а.с.1-2).
		 
		Відповідно до протоколу огляду предметів від 13.03.2018 розпочатого о 10 год. 00 хв., закінчено 10 год. 40 хв., вбачається, що 18.10.2017 о 17:42 був здійснений дзвінок на номер НОМЕР_2 ( ОСОБА_27 ), 20.10.2017 о 12:36 був здійснений дзвінок на номер НОМЕР_4 ( ОСОБА_11 ), 24.10.2017 о 19:56 був здійснений дзвінок на номер НОМЕР_6 ( ОСОБА_12 ), 27.10.2017 о 13:25 був здійснений дзвінок на номер НОМЕР_8 ( ОСОБА_13 ), 07.11.2017 о 14:23 був здійснений дзвінок на номер НОМЕР_10 ( ОСОБА_15 ), 13.11.2017 о 14:01-14:36 був здійснений дзвінок на номер НОМЕР_12 ( ОСОБА_17 ) (том 3 а.с.7-8).
		 
		Постановою слідчого від 14.01.2018 компакт диск на якому міститься інформація про вхідні дзвінки на номер НОМЕР_6 в період часу з 20:00 по 21:00 24.10.2017, номер НОМЕР_8 в період з 13:00 по 15:00 27.10.2017, номер НОМЕР_10 в період часу з 14:00 - 16:00 07.11.2017, номер НОМЕР_12 в період часу з 14:00 по 16:00 13.11.2017, номер НОМЕР_4 в період часу з 16:00 по 18:00 20.10.2017, номер НОМЕР_2 в період часу з 17:00 по 19:00 18.10.2017 визнано речовими доказами та прилучено до матеріалів справи (том 3 а.с.10-11) 
		 
		Відповідно до ухвали слідчого судді від 12.02.2018, слідчому було надано тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження №12017140180001004 від 24.11.2017, для отримання копії документів для долучення до матеріалів кримінального провадження №12017140130001899 від 25.10.2017, як джерела доказів. (том 3 а.с.12-13) 
		 
		Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 14.02.2018 вбачається, що слідчим виготовлено копії документів з матеріалів кримінального провадження №12017140130001899 від 25.10.2017 (том 3 а.с.14-17).
		 
		Згідно протоколу обшуку від 27.11.2017, вбачається, що ході обшуку автомобіля марки «Mercedes - Benz E270 CDI» р.н. НОМЕР_13 було виявлено та вилучено сім карти з емблемою оператора «Лайфсел», мобільні телефони «Samsung» та «Nokia», аркуш паперу із записами назв населених пунктів та номерів телефону, написи імен, прізвищ і номерів та грошові кошти номіналом 100Євро, 50 євро, пакет з грошима номіналом 1грн., 2 грн., 5 грн. (том 3 а.с.28-31).
		 
		Згідно відеозапису наданого ФОП ОСОБА_28 , з камери відео нагляду за 20.10.2017, вбачається, що автомобіль «Mercedes - Benz E270 CDI» р.н. НОМЕР_13 та ОСОБА_3 , 20.10.2017 перебував у м. Стрий, біля будинку АДРЕСА_7 де проживає потерпіла ОСОБА_11 (том 3 а.с.86-89).
		 
		Згідно постанови слідчого від 24.01.2018, вбачається, що ком пакт диск на якому міститься відеозапис з камер відео нагляду житлового будинку АДРЕСА_7 , на якому зафіксовано автомобіль марки «Mercedes - Benz E270 CDI» р.н. НОМЕР_13 , з якого вийшов гр. ОСОБА_3 .
		 
		В судовому засіданні встановлено, що відповідно до протоколу огляду предметів від 13.03.2018 розпочатого о 10 год. 00 хв., закінчено 10 год. 40 хв., вбачається, що 18.10.2017 о 17:42 був здійснений дзвінок на номер НОМЕР_2 ( ОСОБА_27 ), 20.10.2017 о 12:36 був здійснений дзвінок на номер НОМЕР_4 ( ОСОБА_11 ), 24.10.2017 о 19:56 був здійснений дзвінок на номер НОМЕР_6 ( ОСОБА_12 ), 27.10.2017 о 13:25 був здійснений дзвінок на номер НОМЕР_8 ( ОСОБА_13 ), 07.11.2017 о 14:23 був здійснений дзвінок на номер НОМЕР_10 ( ОСОБА_15 ), 13.11.2017 о 14:01-14:36 був здійснений дзвінок на номер НОМЕР_12 ( ОСОБА_17 ) (том 3 а.с.7-8).
		 
		Суд зазначає, що не є порушенням вимог КПК України і не впливає на винуватість вказівка в обвинувальному акті на інший час вчиненні телефонних дзвінків, які поступали на телефони потерпілих оскільки, сторона обвинувачення поза розумним сумнівом надала докази, що вказаний час був зазначений на підставі заяв, пояснень потерпілих.
		Суд звертає увагу, що дата вчинення кримінального правопорушення є незмінна.
		Крім цього, наведений протокол огляду предметів від 13.03.2018 був долучений на стадії досудового розгляду кримінального провадження, що унеможливлює застосування ст.314 КПК України і зазначає, що такі розбіжності можуть бути усунуті в ході судового розгляду і не є підставою для повернення обвинувального акту, як такого, що не відповідає вимогам ст.291 КПК України.
		 
		Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
		Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
		Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
		 
		Згідно постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 701/613/16-к обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину".
		Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова ККС ВС від 29.09.2020 у справі № 601/1143/16).
		Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Відповідно до позиції ВС/ККС, висловленої в постанові від 11.02.2020 р. у справі № 761/33311/15-к, під час розгляду кримінального провадження, даючи оцінку допустимості доказу, суд має проаналізувати критерії допустимості таких доказів, як-от: законність джерела, законність способу отримання, процесуальне оформлення перебігу й результатів слідчої дії.
		За змістом статей 86-87 КПК України, ключовою умовою визнання доказів недопустимими є встановлення факту їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. При цьому, зібрані таким шляхом докази не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень і на них не може посилатись суд при ухваленні судового рішення, оскільки це порушує право особи на справедливий судовий розгляд.
		Перевірка доказів на їх допустимість є однією з найважливіших гарантій забезпечення прав і свобод людини в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. З огляду на це, суд має детально аналізувати надані сторонами докази на предмет їх допустимості.
		Оцінюючи докази, безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд вважає за необхідне вказати на наступне.
		 
		Показання потерпілої ОСОБА_8 , суд вважає чіткими, послідовними, такими, що узгоджуються між собою, остання була очевидцем події, яка мала місце 18.10.2017, та чітко вказувала в своїх поясненнях, як на досудовому слідстві так і під час її допиту в судовому засідання, про обставини кримінального правопорушення та чітко вказувала на особу обвинуваченого, якій вона передала грошові кошти. 
		 
		Показання потерпілої ОСОБА_12 , суд вважає чіткими, послідовними, такими, що узгоджуються між собою, остання була очевидцем події, яка мала місце 24.10.2017, та чітко вказувала в своїх поясненнях, як на досудовому слідстві так і під час її допиту в судовому засідання, про обставини кримінального правопорушення та чітко вказувала, що саме обвинуваченому ОСОБА_3 передала грошові кошти. 
		 
		Показання потерпілого ОСОБА_13 , суд вважає чіткими, послідовними, такими, що узгоджуються між собою, останній був очевидцем події, яка мала місце 27.10.2017, та чітко вказував в своїх поясненнях, як на досудовому слідстві так і під час його допиту в судовому засідання, про обставини кримінального правопорушення та вказав, що саме обвинуваченому ОСОБА_3 передав кошти. 
		 
		За змістом ст.8 Конституції України, в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.
		Згідно зі ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому не можна покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.
		У відповідності дост.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість даної особи .
		Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинувачення ОСОБА_3 , суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
		Суд не бере до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_3 , про те, що він даних кримінальних правопорушень не вчиняв та вважає, що сукупністю зібраних у справі та перевірених в судовому засіданні доказів вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведена в повному обсязі. 
		 
		Захисник ОСОБА_7 , в судовому засіданні вину ОСОБА_3 заперечила, подала клопотання про визнання доказів недопустимими, зокрема вказала, що в даному кримінальному провадженні, стороною обвинувачення подано наступні докази на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_3 , та які в свою чергу є недопустимими на думку сторони захисту, а саме протокол пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.11.2017р. ( ОСОБА_12 ), протокол додаткового допиту потерпілого від 10.04.2018р. ( ОСОБА_12 ), протокол пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.11.2017р. ( ОСОБА_13 ), протокол додаткового допиту потерпілого від 19.12.2017р. ( ОСОБА_13 , протокол пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.11.2017р. ( ОСОБА_15 ), протокол пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.12.2017р. ( ОСОБА_8 ), протокол пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.11.2017р. ( ОСОБА_17 ), протокол пред?явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.11.2017р. ( ОСОБА_11 ), покази потерпілих в судових засіданнях оскільки, відповідно до ч.1 ст.228 КПК України: «Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред`являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню».
		       Вважає, що в кожному з перелічених Протоколів пред?явлення особи для впізнання за фотознімками наявні різкі відмінності між фотознімками особи яку в подальшому впізнали, та трьома іншими фотознімками:
		зокрема у протоколах впізнання потерпілими ОСОБА_30 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , обвинувачений ОСОБА_3 зображений на фотознімку, наступним чином: «напівпрофіль», сидить в автомобілі, задній фон темний (чорні автомобільні крісла), натомість всі інші особи зображені на інших трьох фотознімках зображені так: «профіль», знаходяться в приміщенні, задній фон світлий (біла стіна).
		       зокрема у протоколі впізнання потерпілою ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_3 зображений на фотознімку, наступним чином: «напівпрофіль», сидить в автомобілі, задній фон темний (чорні автомобільні крісла), одягнений в верхній одяг синього кольору, натомість всі інші особи зображені на інших трьох фотознімках зображені так: «профіль», знаходяться в приміщенні, задній фон світлий (біла стіна), одягнені в верхній одяг однотонного чорного кольору.
		зокрема у протоколі впізнання потерпілою ОСОБА_17 , обвинувачений ОСОБА_3 зображений на фотознімку, наступним чином: погляд вгору, задній фон яскравий (помаранчева стіна), піднята ліва рука на рівень підборіддя, руці знаходиться предмет (схожий на мобільний телефон) прикладений до лівого вуха, натомість всі інші особи зображені на інших трьох фотознімках зображені так: погляд прямий, задній фон світлий (біла стіна), руки не зображені, сторонні предмети в кадрі відсутні. 
		також у протоколах впізнання потерпілими ОСОБА_17 , та ОСОБА_11 наявні різкі відмінностей у віці, а саме крайня різниця у віці осіб яких пред?являють до впізнання становить 14років (1978 та 1992р.н.)
		також у всіх Протоколах впізнання «три інші особи» завжди є мешканцями міста Стрий і сусіднього села Дуліби, усі потерпілі які були учасниками процедури впізнання також є мешканцями м. Стрий, а тому могли знати зазначених осіб раніше, бути знайомими, родичами, сусідами, тощо.
		Зазначені недоліки при проведенні таких слідчих дій, в своїй сукупності, свідчать про недопустимість здобутих доказів, у зв?язку з порушенням законодавчо визначеної процедури проведення впізнання за фотокартками, упередженість органу досудового розслідування стосовно особи ОСОБА_3 , та умисне створення штучної доказової бази стосовно обвинуваченого, шляхом підштовхування потерпілих для впізнання саме ОСОБА_3 , оскільки його фотокартка, у всіх випадках, різко виділялась порівняно з іншими.
		Відповідно до Протоколу додаткового допиту потерпілого від 10.04.2018р. ( ОСОБА_12 ), Протоколу додаткового допиту потерпілого від 19.12.2017р. ( ОСОБА_13 ), та подальшого їх, та інших потерпілих, допиту в судовому засіданні, вбачається наступне, що всі їхні покази стосовно особи обвинуваченого грунтуються виключно на основі відомостей, які вони отримали під час проведення процедури впізнання за фотокартками, і ніякими іншими доказами не підкріплені, що з огляду на масові порушення процедури проведення впізнання, можна також вважати недопустимим та неналежним доказом.
		З огляду на зазначене, просить визнати вищенаведені докази та покази потерпілих недопустимими доказами. 
		 
		Захисник ОСОБА_6 , в судовому засіданні вину ОСОБА_3 заперечив, подав клопотання про визнання доказів недопустимими, зокрема вказав, що чинний КПК України, визнає понятого учасником кримінального провадження (п. 25 ч. 1 ст. З КПК).
		Відповідно до ст. 223 КПК України визначаються вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій. Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
		Слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.
		Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.
		Відповідно до ч.2 ст. 66 КПК України свідок зобов`язаний:
		1)прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
		2)давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду;
		Згідно ч. З ст. 23 КПК України сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
		Судом було задоволене клопотання захисту про допит свідків. Прокуратура надала рапорт капітана поліції про причини не встановлення місця проживання осіб. В суді цей процесуальний документ досліджувався. З цього документу вбачається, що жоден свідок не був на слідчих діях так як помер або за станом здоров`я не міг прийти в суд, або вказана адреса за якою понятий не проживає та не зареєстрований.
		Окремо зазначив, що поняті ОСОБА_33 та ОСОБА_34 померли і їх допитати неможливо, Понятий ОСОБА_34 вказаний понятим в протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.11.2017р. з потерпілою ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_17 .
		        В протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.11.2017р. з потерпілим ОСОБА_13 понятими вказані ОСОБА_35 однак, в протоколі слідчої дії відсутня адреса його проживання
		Під час судового слідства ОСОБА_13 показав, що коли йому наживо в райвідділі поліції показали декілька людей він серед них не міг впізнати ОСОБА_3 .
		В подальшому, після того як потерпілий ОСОБА_13 вийшов з кабінету і слідча дія була закінчена, працівник поліції склав протокол повторного допиту ОСОБА_13 в якому останній сказав, що по фотознімках впізнає ОСОБА_3 .
		Слідча дія впізнання та оформлення протоколу впізнання ОСОБА_13 проводилось 28.11.2017 року. В той же день коли і проводилась слідча дія з потерпілою ОСОБА_12 .
		Це свідчить про те, що працівники поліції запросили ОСОБА_3 в райвідділ поліції для проведення слідчих дій. ОСОБА_3 практично знаходився в приміщенні поліції. І ніщо не заважало працівникам поліції очно провести впізнання зі всіма потерпілими.
		Але коли потерпілий ОСОБА_13 не впізнав ОСОБА_3 в присутності інших працівників поліції, а також, що є важливим, в присутності захисника ОСОБА_3 , працівники поліції вирішили не ризикувати і почали оформляти впізнання за фотознімками.
		               В протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.11.2017р. з потерпілою ОСОБА_15 понятою вказана ОСОБА_36 ІНФОРМАЦІЯ_4 проживаюча в АДРЕСА_8 . Відповідно до рапорту працівника поліції ОСОБА_37 після операції і тому не може з`явитись в суд. Це не відповідає дійсності оскільки, особисто виїзджав в м. Стрий і намагався зустрітись за вказаною адресою з ОСОБА_37 однак, старша жінка сказала, що такої особи за вказаною адресою не має і ОСОБА_37 ніколи не проживала. 
		Понята ОСОБА_38 ІНФОРМАЦІЯ_5 , повідомила, що дійсно вона хвора багато років. Декілька років тому назад вона перенесла інсульт. Інсульт дав ускладнення на слух і зір. ОСОБА_39 не могла сказати чи була вона в Стрийському райвідділі поліції і щось підписувала. Тим більше, що за станом здоров`я їй важко довго ходити.
		               В протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.12.2017р. з потерпілою ОСОБА_8 вказаний понятий ОСОБА_40 ІНФОРМАЦІЯ_6 проживаючий в с.Воля Задеревацька. Відповідно до рапорту працівників поліції, за даною адресою такий не проживає та не зареєстрований. 
		Понятий ОСОБА_41 ІНФОРМАЦІЯ_7 с.Дзиба, вул. вказана нерозбірливо. Відповідно до рапорту працівника поліції за вказаною адресою особа не проживає. І знову не має будь-якої інформації про те де ця особа зареєстрована в м. Стрию та відсутній її мобільний телефон.
		               Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.11.2017р. з потерпілою ОСОБА_17 .. Прізвище понятого вказано не розбірливо, ОСОБА_42 ІНФОРМАЦІЯ_8 АДРЕСА_9 . З рапорта працівника поліції відомо, що за вказаною адресою проживає ОСОБА_43 . Але встановити де знаходиться дана особа не можливо так як ОСОБА_44 орендував приміщення.
		               Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками (29.11.2017р.) з потерпілою ОСОБА_11 понятими вказано ОСОБА_45 ІНФОРМАЦІЯ_9 АДРЕСА_10 та ОСОБА_46 ІНФОРМАЦІЯ_10 АДРЕСА_10 однак, особисто встановив, що за адресою: АДРЕСА_10 , взагалі не має такої квартири.
		Але цікавим є те, що працівники поліції перевіряли зовсім іншу адресу. А саме АДРЕСА_11 . В протоколі слідчої дії вказаний будинок 50, а працівники поліції перевіряють будинок АДРЕСА_7 .
		Таким чином можна стверджувати, що кожна слідча дія по проведенню впізнання ОСОБА_3 за фотознімками потерпілими була проведена з порушеннями вимог КПК України, зокрема статті 223 КПК України. Саме ч. 7 ст. 223 КПК України імперативно зобов`язує слідчого запросити не менше двох понятих для впізнання особи.
		Як суд та інші учасники процесу переконались, що жодного понятого не можливо допитати безпосередньо в суді. А відтак є всі підстави вважати, що прізвища осіб, адреси були вказані слідчим навмання. Без виклику осіб та перевірки їх правовстановлюючих паспортних даних.
		На підставі викладеного просить визнати неналежними та недопустимими доказами вищенаведені протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками.
		 
		Сторона захисту стверджує про недопустимість доказів, сторони обвинувачення, з підстав отримання зазначених доказів, з порушеннями КПК та внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		З огляду на це, Суд зазначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом (ч. 3 ст. 62 Конституції України). Обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо (абз. 5 п. 3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 12 - рп/2011 від 20.10.2011).
		Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК (ч. 1 ст. 86 КПК).
		Водночас КПК не містить положення про те, що будь - яке процесуальне порушення, допущене при збиранні доказів, тягне за собою безумовне визнання доказів недопустимими (як протилежність за визначенням допустимим доказам). Разом з тим передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь - які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч. 1 ст. 87 КПК).
		Безспірним є те, що правові норми завжди мають мету, для досягнення якої власне і створюються. Норми права мають застосовуватися, у тому числі і тлумачитися, із врахуванням такої мети, тобто із врахуванням того результату, який за задумом законодавця повинен досягатися внаслідок реалізації такої норми.
		Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 601/1143/16).
		У контексті такого елементу допустимості доказів як належний процесуальний порядок отримання доказів, Суд додатково звертає увагу, що метою встановлення та дотримання такого порядку є насамперед: (1) унеможливлення істотного порушення прав і свобод людини під час збирання (отримання) доказів та (2) забезпечення достовірності отриманих фактичних даних.
		У зв`язку із цим, при наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: (1) прямо та істотно порушують права і свободи людини; чи (2) зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.
		Фактичні дані, отримані внаслідок процесуальних порушень, віднесених до першої групи, можна поділити на: (1) ті, що отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини (які прямо передбачені КПК або встановлені судом); (2) ті, що мають похідний характер від доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав і свобод людини; (3) ті, що отримані внаслідок інших порушень прав і свобод людини, які будуть мати різний алгоритм перевірки на предмет допустимості в залежності від характеру допущеного порушення.
		Вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, Суд має обґрунтувати: (1) яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, (2) у чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та (3) за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведеним в ч. 2 ст. 87 КПК - послатись на конкретний пункт цієї норми.
		При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, Суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини і використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі ч. 1 - 3 ст. 87 КПК. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК, саме собою не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1 ст. 87 КПК.
		Вказані висновки узгоджуються з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом у постановах від 08.10.2019 у справі № 639/8329/14 - к, від 12.11.2019 у справі № 236/863/17, від 22.10.2021 у справі № 487/5684/19.
		У разі встановлення іншого порушення прав та свобод людини (крім істотних), Суд у кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями ЄКПЛ, практики ЄСПЛ та національного законодавства.
		При вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, Суд у кожному конкретному випадку має встановити: (1) чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих у результаті проведення процесуальної дії; (2) чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК, можуть бути використані Судом як допустимі лише у разі, якщо: (1) ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних (недопустимість правового пуризму ); (2) порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, Суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.
		Такі висновки Суду відповідають практиці Верховного Суду, викладеній у постановах від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15 - к, від 05.08.2020 у справі № 334/5670/18, від 22.10.2021 у справі № 347/840/19.
		Виходячи з наведених вище критеріїв перевірки доказів на допустимість, Суд буде перевіряти доводи захисту у такій послідовності: (1) щодо наявності порушень вимог КПК України при здобутті доказів; (2) щодо доводів сторони захисту про недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Водночас, процесуальний закон зобов`язує суд оцінити кожний доказ з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення вимог КПК істотним та встановити, яким чином таке порушення перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Така оцінка має здійснюватися за внутрішнім переконанням суду та ґрунтуватись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.
		З огляду на це, суд вважає, що, визнаючи доказ недопустимим відповідно до частин 2 або 3 ст. 87 КПК, суд у вироку обов`язково повинен зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для ухвалення такого рішення. Якщо ж доказ визнається судом недопустимим з підстав передбачених ч. 1 ст. 87 КПК, він має зазначити, наслідком порушення якого конкретно фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Окрім того, обґрунтовуючи наявність цього порушення, суд зобов`язаний зазначити конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби, на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми. Суд також зауважує, що у такому випадку, суд має обґрунтувати свою позицію, вказавши, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим.
		Що ж стосується інших порушень прав і свобод людини, крім істотних, то в разі встановлення таких, суд у кожному конкретному випадку має перевірити, серед іншого, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду.
		А щодо порушень процесуального закону, допущених при отриманні доказів, то суду належить встановити: чи спричинило таке порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії, чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушенням КПК, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.
		Отже, підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що визнавати недопустимими слід лише ті докази, які отримані внаслідок процесуальних порушень, які призвели до істотного порушення прав і свобод людини, або якщо допущені при збиранні доказів порушення викликали сумніви у їх достовірності, і ці сумніви не вдалось усунути у справедливому змагальному судовому процесі.
		Разом із тим, важливо також зауважити, що на переконання суду, засада законності, у т.ч. у частині порядку отримання доказів покликана запобігти свавіллю держави та заохочувати доброчесну поведінку правоохоронних органів та їх посадових осіб. Поряд із цим, порушення тих чи інших численних формальностей, які регулюють порядок здійснення досудового розслідування, чи окремих процесуальнихдій, які втім не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися, з урахуванням балансу конкуруючих інтересів, з одного боку потреби суспільства у розкритті корупційного кримінального правопорушення і покарання особи, яка його вчинила, а з іншого - важливість тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду кримінального провадження в цілому.
		Наведені вище висновки суду узгоджуються з висновками щодо застосування норм права, викладеними у постановах ККС ВС, зокрема: від 08 жовтня 2019 року, справа № 639/8329/14-к; від 28 січня 2020 року, справа № 359/7742/17; від 01 грудня 2020 року, справа № 318/292/18; від 06 липня 2021 року, справа № 720/49/19; від 12 жовтня 2021 року, справа № 166/867/18; від 22 жовтня 2021 року, справа № 487/5684/19.
		Власне, саме такий підхід, суд застосовуватиме під час оцінки доказів сторони обвинувачення та наводитиме свої мотиви з приводу доводів сторони захисту.
		Як вказано у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа № 757/30683/16-к) - чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих (стосовно цього елемента доказування) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.
		 
		Щодо посилання сторони захисту адвоката ОСОБА_6 з приводу того, що в доказах, які вони просять визнати недопустимими, не вказано місце проживання понятих суд зазначає, що відсутність адреси проживання понятого, не ставить під сумнів допустимість доказу, як такого, що отриманий з порушенням вимог КПК України. Фактична вказівка адреси проживання понятого, слугує підставою для виклику такого в судове засідання в якості свідка і було усунуте прокурором шляхом подання доказів, а саме: було встановлено місце проживання понятого ОСОБА_34 та подано актовий запис про смерть останнього, також було долучено акти про смерть понятих ОСОБА_47 , ОСОБА_48 тому суд відхиляє твердження сторони захисту щодо процесуальних порушень, які за версією сторони захисту мали місце під час проведення слідчої дії, таких судом не встановлено. Відсутність на протоколі адреси понятого та неможливість такого допиту в судовому засіданні не впливає на допустимість вказаного доказу.
		Окремо слід зазначити, що ч.2 ст.327 Кримінального процесуального кодексу сформульована таким чином: «Прибуття в суд перекладача (за винятком залучення його судом), свідка, спеціаліста або експерта забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклику».
		Суд зазначає, що подане стороною захисту клопотання про виклик в судове засідання понятих для допиту в якості свідків (Т-3, а.с.151-152) було задоволене, судом зобов?язано прокурора сприяти явці свідків, вказаних у клопотанні сторони захисту, а відтак суд сприяв і прокурор забезпечив встановлення можливості явки даних свідків в судове засідання.
		Прокурор надав докази про неможливість явки свідків ОСОБА_34 та ОСОБА_47 , які померли та надано фотокопію Актів про смерть. Відповідно до Рапорту ст..о/у ВКП Стрийського РУП ОСОБА_49 (Т-3, а.с.176) встановлено, що свідки ОСОБА_37 , ОСОБА_39 , ОСОБА_50 не можуть з?явитися в судове засідання оскільки, тяжко хворіють, свідки ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 за вказаним місцем проживання відсутні.
		Сторона захисту зважаючи на наведене, не заявляла жодних клопотань, щодо допиту даних свідків в режимі відеоконференції чи можливого їх примусового приводу, а відтак судом виконано вимоги ч.2 ст.327 КПК України, а відтак вищезазначені Протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками є належними та допустимими доказами.
		 
		З приводу клопотання захисника ОСОБА_6 в частині того, що потерпілий ОСОБА_13 не впізнав ОСОБА_3 в присутності інших працівників поліції, що на його думку є важливим, суд зазначає, що потерпілий ОСОБА_13 чітко описав прикмети особи, яка щодо нього вчинила кримінальне правопорушення, ще 27.10.2017 під час повідомлення працівникам поліції про вчинення злочину, що доводиться Рапортом про прийом повідомлення про вчинення злочину (Т.2, а с. 210), що свідчить про послідовність його показів щодо ознак, за якими він впізнав особу обвинуваченого, а відтак і надав аналогічні покази в судовому засіданні, що доводить належність і допустимість Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зокрема з потерпілим ОСОБА_13 , як і інших Протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками з решту потерпілими.
		Зазначені протоколи були долучені до матеріалів кримінального провадження та були відкриті стороні захисту, в порядку ст. 290 КПК України і жодних зауважень від сторони захисту з приводу їх неналежності чи недопустимості заявлено не було.
		 
		Щодо клопотання сторони захисту, адвоката ОСОБА_7 з приводу визнання недопустимими доказами протоколів пред?явлення до впізнавання суд зазначає, що у всіх протоколах пред?явлення особи для впізнання за фотознімками (т-2, а.с. 208, 217, 223, 230, 230, 242) зазначено відповідно до вимог ст..228 КПК України, ознаки, за якими потерпілі впізнали особу обвинуваченого.
		       Статтею 228 КПК України жодних імперативних вимог стосовно пред?явлення для впізнання виключно безпосередньо самої особи, а не його фотографій, не передбачено.
		Також не передбачено і обов?язковість обгрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками.
		       Також з досліджених в судовому засіданні протоколів пред?явлення особи до впізнання вбачається, що перед впізнанням у всіх потерпілих було з`ясовано, чи можуть в вони впізнати особу, та поставлено їм питання про зовнішній вигляд та прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вони її бачили, що свідчить про належність та допустимість даних доказів.
		 
		На підставі вищенаведеного суд зазначає, що захисниками під час судового розгляду не доведено, що докази, на які посилається прокурор при доведенні вини ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.190, ч.1 ст.353 КК України є недопустимими оскільки, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК (ч. 1 ст. 86 КПК). При цьому КПК не містить положення про те, що будь-яке процесуальне порушення, допущене при збиранні доказів, тягне за собою безумовне визнання доказів недопустимими (як протилежність за визначенням допустимим доказам). Разом з тим передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч. 1 ст. 87 КПК).
		Суд вважає, що захисники у клопотаннях про визнання доказів недопустими та під час судового розгляду виходять із власного тлумачення та суб`єктивного аналізу й переоцінки окремих доказів, при цьому аналіз і оцінку доказів та фактичних обставин здійснюють тенденційно, вибірково, відокремлено від інших обставин та доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.
		 
		Обвинуваченим ОСОБА_3 подано клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення передбачені ч.2 ст.190 на підставі п.3 ч.1 ст,49 КК України та за ч.1 ст. 353КК України на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України та закрити кримінальне провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України оскільки, минули строки притягнення до кримінальної відповідальності та просить не відновлювати з?ясування обставин кримінального провадження і вирішити дане питання в нарадчій кімнаті.
		 
		З приводу наведеного суд зазначає, що відповідно до Ухвали Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду від 16 березня 2023р. вирок Сихівського районного суду м.Львова від 29 грудня 2020 року щодо ОСОБА_3 залишено без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 без задоволення.
		Відповідно до ч.4 ст. 12 КК України: «Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років».
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України: «Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини».
		Таким чином кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.190 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 відноситься до нетяжких злочинів.
		Відповідно до ч.2 ст. 12 КК України: «Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі».
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України: «Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років».
		Таким чином кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.353 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 відноситься до кримінальних проступків.
		Інкриміновані ОСОБА_3 кримінальні правопорушення вчинені ним в період з 18.10.2017р. по 13.11.2017р..
		Відповідно до вироку Сихівського районного суду м.Львова від 29.12.2020р. ОСОБА_3 засуджений за вчинене ним 01.10.2019р. кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.345 КК України і даний вирок залишений без змін Ухвалою Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду від 16 березня 2023р., а відтак відповідно до ч.3 ст.49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років, а відтак ОСОБА_3 вчинив новий злочин (01.10.2019р. передбачений ч.2 ст.345 КК України за який передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п?яти років або позбавлення волі на той самий строк), тому перебіг строків давності щодо притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.190 та ч.1 ст.353 КК України перервався і в суду відсутні підстави щодо звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.190 та ч.1 ст.353 КК України на підставі ст..49 КК України.
		 
		Отже, беручи до уваги сукупність досліджених у суді доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. 
		Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість наведених висновків, доводи сторони захисту не містять.
		Оцінюючи докази у їх сукупності, суд вважає, що факт скоєння кримінального правопорушення та винність обвинуваченого у вчиненні злочинних дій доведені повністю.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 353 КК України, оскільки він вчинив дії які виразились у заволодінні чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, вчиненого повторно та самовільно присвоєння владних повноважень
		 
		Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен в повній мірі враховувати ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, дані про особу обвинуваченої, а також ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно з положеннями ст. 66 КК України, суд не встановлено.
		Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого відповідно до положень ст.67 КК України, - вчинення злочину повторно, а також відносно осіб похилого віку. 
		Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, спосіб вчинення злочину, обстановку вчинення злочину, особу обвинуваченого та стан його поведінки, у вчиненому не розкаявся, раніше неодноразово судимому, характеристику за місцем проживання, позицію потерпілих, які просять призначити обвинуваченому справедливе покарання, і вважає, що покарання обвинуваченому слід обрати в межах санкцій статей, за якою кваліфіковано кримінальні правопорушення. 
		Підстав для застосування вимог ст.69 КК України судом не встановлено.
		 
		Розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 , про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, суд вважає, що позов в частині стягненню матеріальної шкоди підлягає задоволенню, оскільки факт спричинення такої шкоди потерпілій підтверджено в судовому засіданні належними та допустимими доказами. Однак зважаючи на те, що станом на день вчинення кримінального правопорушення 18.10.2017 офіційний курс НБУ для UAH становив 26,48, а тому підлягає стягненню сума в розмірі 28832 (двадцять вісім тисяч вісімсот тридцять дві) грн., що вказана в обвинувальному акті.
		Розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 , в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
		За змістом ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
		Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушення нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Потерпілою ОСОБА_8 , у позові зазначено, що після вчинення даного злочину їй була завдана моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв?язків, які позначили негативні зміни у її житті, викликали негативні переживання та спогади, насторогу, тривогу, психологічного дискомфорту, тимчасову відірваність від активного соціального життя, знижений настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційну напругу, почуття образи, обурення, приниження гідності. Наслідки події, що стались, потягли за собою потерпілій нераціональне витрачання часу (на звернення в поліцію, медичний заклад.
		При визначенні розміру моральної шкоди, завданої потерпілій діями обвинуваченого суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань, які зазнала потерпіла, вказані судом вище, ступінь вини обвинуваченої, наслідки від дій обвинуваченої. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів розумності і справедливості та вважає, що цивільний позов потерпілої в цій частині необхідно задовольнити частково.
		Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в даному випадку суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості і враховує майновий стан обвинуваченого, а тому суд вважає за можливе зменшити заявлену потерпілим суму моральної шкоди та стягнути з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_8 , - 5000 (п?ять тисяч) грн. моральної шкоди.
		В задоволенні решти позову про стягнення моральної шкоди в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. - відмовити.
		Ця сума, враховуючи особу обвинуваченої і характер її дій, на думку суду відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною. 
		Крім того, ОСОБА_8 , просила стягнути з ОСОБА_3 , витрати на правову допомогу в сумі 500 грн. 
		Вирішуючи дану вимогу суд виходить з наступного.
		Згідно п.1 ч.1 ст.118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат.
		Відповідно дост.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		На підтвердження факту надання правової допомоги стороною захисту надана квитанція до прибутково-касового ордеру, відповідно до яких сума вказана в розмірі 500 грн.  
		Суд дослідивши надані стороною потерпілої докази, вважає, що витрати на правову допомогу підлягають задоволенню.
		Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
		При вирішенні питання про стягнення витрат за правничу допомогу, суд враховує складність справи, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом та приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 500 грн., яка відповідає ступеню складності справи, часу витраченого адвокатом на надання правової допомоги та обсягу наданих послуг.
		 
		Розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 , про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, суд вважає, що позов в частині стягненню матеріальної шкоди підлягає задоволенню, оскільки факт спричинення такої шкоди потерпілій підтверджено в судовому засіданні належними та допустимими доказами. Однак зважаючи на те, що станом на день вчинення кримінального правопорушення 24.10.2017 офіційний курс НБУ для UAH становив 31,20, а тому підлягає стягненню сума в розмірі 31120 (тридцять одна тисяча сто двадцять) грн., що вказана в обвинувальному акті.
		Розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 , в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
		За змістом ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
		Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушення нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Потерпілою ОСОБА_54 , у позові зазначено, що після вчинення даного злочину їй була завдана моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв?язків, які позначили негативні зміни у її житті, викликали негативні переживання та спогади, насторогу, тривогу, психологічного дискомфорту, тимчасову відірваність від активного соціального життя, знижений настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційну напругу, почуття образи, обурення, приниження гідності. Наслідки події, що стались, потягли за собою потерпілій нераціональне витрачання часу (на звернення в поліцію, медичний заклад.
		При визначенні розміру моральної шкоди, завданої потерпілій діями обвинуваченої суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань, які зазнала потерпіла, вказані судом вище, ступінь вини обвинуваченої, наслідки від дій обвинуваченої. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів розумності і справедливості та вважає, що цивільний позов потерпілої в цій частині необхідно задовольнити частково.
		Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в даному випадку суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості і враховує майновий стан обвинуваченого, а тому суд вважає за можливе зменшити заявлену потерпілим суму моральної шкоди та стягнути з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_12 , - 5000 (п?ять тисяч) грн. моральної шкоди.
		В задоволенні решти позову про стягнення моральної шкоди в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. - відмовити.
		Ця сума, враховуючи особу обвинуваченої і характер її дій, на думку суду відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною. 
		Крім того, ОСОБА_12 , просила стягнути з ОСОБА_3 , витрати на правову допомогу в сумі 500 грн. 
		Вирішуючи дану вимогу суд виходить з наступного.
		Згідно п.1 ч.1 ст.118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат.
		Відповідно дост.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		На підтвердження факту надання правової допомоги стороною захисту надана квитанція до прибутково-касового ордеру, відповідно до яких сума вказана в розмірі 500 грн.  
		Суд дослідивши надані стороною потерпілої докази, вважає, що витрати на правову допомогу підлягають задоволенню.
		Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
		При вирішенні питання про стягнення витрат за правничу допомогу, суд враховує складність справи, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом та приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 500 грн., яка відповідає ступеню складності справи, часу витраченого адвокатом на надання правової допомоги та обсягу наданих послуг.
		 
		Розглядаючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 , про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, суд вважає, що позов в частині стягненню матеріальної шкоди підлягає задоволенню, оскільки факт спричинення такої шкоди потерпілій підтверджено в судовому засіданні належними та допустимими доказами. Однак зважаючи на те, що станом на день вчинення кримінального правопорушення 27.10.2017 офіційний курс НБУ для UAH становив 26,83, а тому підлягає стягненню сума в розмірі 80049 (вісімдесят тисяч орок дев?ять) грн., що вказана в обвинувальному акті.
		Розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_13 , в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
		За змістом ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
		Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушення нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Потерпілим ОСОБА_13 , у позові зазначено, що після вчинення даного злочину їй була завдана моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв?язків, які позначили негативні зміни у її житті, викликали негативні переживання та спогади, насторогу, тривогу, психологічного дискомфорту, тимчасову відірваність від активного соціального життя, знижений настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційну напругу, почуття образи, обурення, приниження гідності. Наслідки події, що стались, потягли за собою потерпілій нераціональне витрачання часу (на звернення в поліцію, медичний заклад.
		При визначенні розміру моральної шкоди, завданої потерпілій діями обвинуваченого суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань, які зазнав потерпілий, вказані судом вище, ступінь вини обвинуваченого, наслідки від дій обвинуваченого. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів розумності і справедливості та вважає, що цивільний позов потерпілого в цій частині необхідно задовольнити частково.
		Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в даному випадку суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості і враховує майновий стан обвинуваченого, а тому суд вважає за можливе зменшити заявлену потерпілим суму моральної шкоди та стягнути з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_13 , - 5000 (п?ять тисяч) грн. моральної шкоди.
		В задоволенні решти позову про стягнення моральної шкоди в сумі 45000 (сорок п?ять тисяч) грн. - відмовити.
		Ця сума, враховуючи особу обвинуваченого і характер його дій, на думку суду відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною. 
		 
		Розглядаючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_24 , про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, суд вважає, що позов в частині стягненню матеріальної шкоди в сумі 25000 (двадцять п?ять тисяч) грн.., підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки факт спричинення такої шкоди потерпілій підтверджено в судовому засіданні належними та допустимими доказами і відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.01.2019 ОСОБА_24 є спадкоємцем потерпілої ОСОБА_55 ..
		 
		Розглядаючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_24 , в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
		 
		До спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя (частина третя статті 1230 ЦК України).
		В цивілістичній доктрині під моральною шкодою розуміються фізичні та душевні страждання, завдані фізичній особі неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю, якими порушуються її особисті немайнові блага або посягають на належне фізичній особі майно, а також приниження честі, гідності та ділової репутації фізичної особи. По своїй суті право на компенсацію моральної шкоди є особистим, оскільки внаслідок заподіяння моральної шкоди відбувається негативний вплив на особисті немайнові блага фізичної особи. Саме тому у частині третій статті 1230 ЦК передбачено правило, що спадкується право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя. У випадку якщо спадкодавець звернувся до суду з вимогою про компенсацію моральної шкоди й помер на стадії розгляду справи не допускається процесуальне правонаступництво за вимогою про компенсацію моральної шкоди, а відтак в задоволенні позовних вимог в частині відшкодуванння моральної шкоди слід відмовити в повному обсязі.
		 
		Крім того, ОСОБА_24 , просив стягнути з ОСОБА_3 , витрати на правову допомогу в сумі 500 грн. 
		Вирішуючи дану вимогу суд виходить з наступного.
		Згідно п.1 ч.1 ст.118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат.
		Відповідно дост.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		На підтвердження факту надання правової допомоги стороною захисту надана квитанція до прибутково-касового ордеру, відповідно до яких сума вказана в розмірі 500 грн.  
		Суд дослідивши надані стороною потерпілого докази, вважає, що витрати на правову допомогу підлягають задоволенню.
		Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
		При вирішенні питання про стягнення витрат за правничу допомогу, суд враховує складність справи, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом та приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 500 грн., яка відповідає ступеню складності справи, часу витраченого адвокатом на надання правової допомоги та обсягу наданих послуг.
		 
		Керуючись ст.ст. 370,371,374 КПК України суд, -
		 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 353 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки за ч. 1 ст. 353 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
		Керуючись ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_3 призначити у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
		Згідно ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань за даним вироком і покарання, призначеного згідно вироку Сихівського районного суду м.Львова від 29.12.2020, з врахуванням п.1 ч.1 ст.72 КК України призначити ОСОБА_3 за сукупністю злочинів остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 4 (чотири) місяці.
		Згідно ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання згідно вироку Залізничного районного суду м.Львова від 24.06.2010 та за сукупністю вироків остаточне покарання ОСОБА_3 призначити у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
		Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з часу приведення вироку до виконання.
		 
		Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволити частково.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 завданої матеріальної шкоди в сумі 23832 (двадцять три тисячі вісімсот тридцять дві) грн., моральної шкоди в сумі 5000 (п?ять тисяч) грн., та витрат на правову допомогу в розмірі 500 (п?ятсот) грн. 
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 
		 
		Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволити частково.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_12 завданої матеріальної шкоди в сумі 31120 (тридцять одна тисяча сто двадцять) грн., моральної шкоди в сумі 5000 (п?ять тисяч) грн., та витрат на правову допомогу в розмірі 500 (п?ятсот) грн. 
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 
		 
		Цивільний позов ОСОБА_13 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволити частково.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_13 завданої матеріальної шкоди в сумі 80049 (вісімдесят тисяч сорок дев?ять) грн., моральної шкоди в сумі 5000 (п?ять тисяч) грн. 
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 
		 
		Цивільний позов ОСОБА_24 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволити частково.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_24 завданої матеріальної шкоди в сумі 25000 (двадцять п?ять тисяч) грн., та витрат на правову допомогу в розмірі 500 (п?ятсот) грн. 
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 
		 
		Речові докази по справі - ком пакт-диски DVD-R, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження - залишити при справі.
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
		 
		Головуючий суддя        ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...