Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/7662/17 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 27.03.2023. Зареєстровано: 27.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2023.
Дата набрання законної сили: 14.03.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"14" березня 2023 р.           Справа№ 910/7662/17
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Михальської Ю.Б.
		суддів:            Тищенко А.І. 
		          Скрипки  І.М. 
		 
		 
		секретар судового засідання: А.Р. Колосовська
		за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 14.03.2023,
		 
		розглянувши апеляційні скарги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Київської міської ради
		на рішення   Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 (повний текст складено 16.11.2020)
		у справі     №910/7662/17 (суддя Пукшин Л.Г.)
		за позовом   Першого заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі
		1) Кабінету Міністрів України;
		2)   Міністерства оборони України;
		3) Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України
		до 1) Київської міської ради;
		2) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
		третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради,
		третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: Державне підприємство «Управління капітального будівництва та інвестицій»
		про     визнання недійсною реєстрації права комунальної власності, визнання права власності та права користування земельною ділянкою,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		Перший заступник військового прокурора Центрального регіону України (далі, прокурор; згідно наказу Генерального прокурора від 05.02.2020 №66, який набрав чинності з дня оприлюднення наказу Генерального прокурора 08.09.2020 №414, Військову прокуратуру Центрального регіону України перейменовано у Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Центрального регіону) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі, позивач-1 або КМУ), Міністерства оборони України (далі, позивач-2 або МОУ) та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі, позивач-3 або ККЕУ МОУ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13.10.2020) до Київської міської ради (далі, відповідач-1 або Рада) та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі, відповідач-2; згідно ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 у даній справі), у якому просив суд:
		- визнати недійсною реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради від 01.04.2015 на земельну ділянку площею 2,8388 га з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, яка розташована у м. Києві, проспект Відрадний, 42; 
		- визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на земельну ділянку площею 2,8388 га, з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, яка розташована у м. Києві, проспект Відрадний, 42; 
		- визнати право постійного користування на земельну ділянку площею 2,8388 га, з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, яка розташована у м. Києві, проспект Відрадний, 42 за Міністерством оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України.
		Позов прокурора обґрунтований тим, що земельна ділянка, загальною площею 2,8388 га, за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 42 є військовим майном, та передана у комунальну власність територіальних громад без відповідного рішення Кабінету Міністрів України або Міністерства оборони України, з чого виходить, що земельна ділянка загальною площею 2,8388 га, за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 42 вибула з власності держави в особі Кабінету Міністрів України без волі останнього.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 залучено до участі у справі Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 (далі, третя особа-1).
		Ухвалою Господарського суду міста Києва 17.07.2017 залучено до участі у справі Державне підприємство «Управління капітального будівництва та інвестицій» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 (далі, третя особа-2).
		 
		Історія справи, короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, мотиви його прийняття
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 у задоволенні позову відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд наголосив на тому, що станом на день розгляду зазначеної справи рішення Київської міської ради від 26.07.2007 №134/1968 «Про передачу земельної ділянки Державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій» для будівництва житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури на проспекті Відрадний, 42 у Солом`янському районі міста Києва» є чинним, а тому матеріали справи не містять доказів, які би підтверджували, що реєстрація права комунальної власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради від 01.04.2015 на спірну земельну ділянку проведена не у спосіб та у порушення порядку, передбачених вимогами чинного законодавства.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачі не могли законно набути право власності на спірну земельну ділянку, оскільки рішенням суду від 28.09.2017 у справі №910/4266/16 встановлено, що прийняття Київською міською радою рішення №134/1968 від 26.07.2007 відбулося з порушенням чинного на той час законодавства щодо порядку припинення права користування (вилучення) земельних ділянок, що належать до земель оборони. При цьому, підставою для відмови у задоволенні позову слугувало подання відповідачем заяви про пропуск позовної давності та встановлення судами пропуску такого строку.
		Апеляційний суд також зазначив, що через незаконне рішення Київської міської ради від 26.07.2007 №134/1968 та подальшу реєстрацію за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради права комунальної власності на спірну земельну ділянку, остання вибула з власності держави в особі Кабінету Міністрів України без його волі.
		Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 у справі №910/7662/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
		          Скасовуючи судові акти у справі №910/7662/17, суд касаційної інстанції виходив з того, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що передача спірної земельної ділянки у користування державному підприємству відбулась з порушенням вимог закону; при цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не спростував висновки суду першої інстанції про те, що рішення Київської міської ради від 26.07.2007 є чинним та не скасованим, а судовим рішенням у справі №910/4266/16, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог про скасування такого рішення Київської міської ради - відмовлено. Також, суд касаційної інстанції вказував, що ухвалюючи рішення щодо задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку, апеляційний суд не врахував, що рішення Київської міської ради про передачу у власність такої земельної ділянки Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України не приймалось, а позивач був лише користувачем земельної ділянки, відтак апеляційний суд дійшов до передчасних висновків щодо задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку згідно вимог статті 392 Цивільного кодексу України. Крім того, Верховний Суд зазначив про передчасність висновку суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до статті 77 Земельного кодексу України (станом на момент розгляду справи) землі оборони можуть перебувати лише в державній власності, а тому наявні підстави для задоволення позову, з огляду на те, що передача спірної земельної ділянки була здійснена у 2007 році на підставі рішення Київської міської ради №134/1968; стаття 77 Земельного кодексу України (станом на 2007 рік) передбачала, що землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.
		За результатами нового розгляду справи Північним апеляційним господарським судом було прийнято постанову від 04.02.2020, якою рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 у даній справі залишено без змін.
		Апеляційний господарський суд зазначив, що, враховуючи чинність рішення Ради від 26.07.2007 №134/1968 «Про передачу земельної ділянки Державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій» для будівництва житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури на проспекті Відрадний, 42 у Солом`янському районі міста Києва», вимога про визнання недійсною державної реєстрації права комунальної власності, яка є похідною від вимоги про визнання недійсним вказаного рішення, не є належним способом захисту та не підлягає задоволенню.
		Суд апеляційної інстанції дослідив, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 17.07.1978 №1028/2 Квартирно-експлуатаційній частині Київського військового округу, правонаступником якого є Київське КЕУ, надано спірну земельну ділянку в користування, а не у власність, та дійшов висновку про те, що вимога про визнання за позивачем-1 права власності на спірну земельну ділянку згідно вимог статті 392 Цивільного кодексу України не підлягає задоволенню.
		За висновком апеляційного господарського суду вимога щодо визнання права користування земельною ділянкою за позивачем-2 в особі позивача-3 є похідною від вимоги про визнання права власності, а тому також не підлягає задоволенню.
		Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.06.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 у справі №910/7662/17 скасовано, справу №910/7662/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. 
		Суд касаційної інстанції зазначив, що поза увагою судів залишилися доводи позивачів стосовно того, що реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку відбулася без урахування приписів підпункту «б» пункту 3 і підпункту «а» пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України №5245-VI, а саме в частині доводів позивачів про те, що на спірній земельній ділянці розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони. Вказане також свідчить про невідповідність оскаржуваних судових рішень висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.01.2020 у справі №916/2851/17.
		Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції наголосив на тому, що судам необхідно надати належну правову оцінку доводам позивачів щодо приналежності спірної земельної ділянки до земель державної форми власності на момент набрання чинності Законом №5245-VI, а також, відповідно, правомірності здійсненої державної реєстрації права комунальної власності.
		За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 визнано недійсною реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради від 01.04.2015 на земельну ділянку площею 2,8388 га з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, яка розташована у м. Києві, проспект Відрадний, 42; визнано за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на земельну ділянку площею 2,8388 га, з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, яка розташована у м. Києві, проспект Відрадний, 42; визнано право постійного користування на земельну ділянку площею 2,8388 га, з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, яка розташована у м. Києві, проспект Відрадний, 42 за Міністерством оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України; присуджено до стягнення з Київської міської ради на користь Військової прокуратури Центрального регіону України витрати по сплаті судового збору у розмірі 2   400,00 грн; присуджено до стягнення з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Військової прокуратури Центрального регіону України витрати по сплаті судового збору у розмірі 2   400,00 грн. 
		Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд послався на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі №910/4266/16, яке набрало законної сили, та яким було встановлено преюдиційні у розумінні частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини щодо невідповідності чинному законодавству рішення Київської міської ради №134/1968 від 26.07.2007.
		Також, враховуючи, що право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстроване на підставі пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-VI, судом встановлено, що за даними обліку Київського КЕУ на земельній ділянці кадастровий номер  8000000000:69:254:0100, площею 2,8388 га, за місцем розташування  у м. Києві, проспект Відрадний, 42 розташовані п`ять будівель і споруд, що мають статус нерухомого військового майна, перебувають у власності держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України, на обліку Київського КЕУ та на балансі Державного підприємства «Управління капітального будівництва та інвестицій», а саме: Управління №116, туалет №35, гараж №129, вагова №33 та навіс №159, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: Актом обстеження в натурі на місцевості земельної ділянки від 08.09.2020, Актом звірки нерухомого військового майна  станом на 01.08.2019 та  копією Інвентаризації казарменно-житлового фонду станом на 01.01.2020.
		Отже, за висновками суду, Київська міська рада розпорядилась земельною ділянкою, до складу якої входять землі державної власності - землі оборони, на підставі рішення №134/1968 від 26.07.2007 за відсутності відповідної компетенції. Відповідач не міг законно набути право власності на спірну земельну ділянку, оскільки вищевказана земельна ділянка досі перебуває у користуванні позивачів, на якій знаходиться військове майно, що належить Міністерству оборони України.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
		 
		Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2020, Центральне міжрегіональне управління юстиції (м. Київ) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач-2 зазначає, що у відповідності та на підставі пунктів 5, 10, 13 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 06.09.2012 №5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» територіальна громада в особі Ради звернулась із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на земельну ділянку 8000000000:69:254:0100, площею 2,8388 га, за місцем розташування  у м. Києві, проспект Відрадний, 42, надавши витяг із названого Закону України від 06.09.2012 №5245-VI, який підтверджує виникнення права власності на цей об`єкт  нерухомого майна (пункт 10 Прикінцевих та Перехідних положень) та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.03.2015 №НВ-8000164512015, з якого вбачається, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності та зареєстрована на праві власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради, а третя особа-2 є орендарем відповідно до рішення органу місцевого самоврядування від 26.07.2007 №134/1968.
		При цьому документом, який є підставою виникнення права власності у витязі з Державного земельного кадастру зазначено рішення Київської міської ради від 26.07.2007 №134/1968, яке на сьогоднішній день є чинним.
		Державний реєстратор, у свою чергу, згідно пункту 10 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 №1142, здійснивши відповідні пошуки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за кадастровим номером земельної ділянки, встановив, що об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100 не зареєстровано за жодною особою.
		Отже державний реєстратор, встановивши, що подано всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності, а також відсутні підстави для відмови, визначені статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.05.2015 №20577308.
		Також, не погодившись із вказаним рішенням, 04.12.2022 (про що свідчить відмітка Укрпошти Стандарт на конверті) Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі №910/7662/17, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-1 зводяться до наступного:
		- задовольняючи позов у даній справі, суд першої інстанції зазначив: «Як було встановлено судом, через незаконне рішення Київської міської ради №134/1968 від 26.07.2007, та в подальшому реєстрацію за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради права комунальної власності на спірну земельну ділянку, з власності держави в особі Кабінету Міністрів України, без волі останнього, вибула земельна ділянка загальною площею 2,8388 га, розташована за адресою місто Київ, пр. Відрадний, 42.». Однак, КМР наголошує, що на момент розгляду справи №910/7662/17 набрало законної сили судове  рішення у справі №910/4266/16, предметом  якого було скасування рішення КМР від 26.07.20107 №134/1968, згідно якого в задоволенні позову відмовлено, тобто чинність рішення органу місцевого самоврядування не підлягає доказуванню в межах даної справи. Відтак, застосовувати факт незаконності рішення КМР від 26.07.20107 №134/1968, як встановлений судовим рішенням, є помилковим, оскільки він не встановлений судом та не має преюдиційного характеру;
		- скасування державної реєстрації є похідною вимогою від вимоги про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого державна реєстрація була проведена;
		- державний реєстратор при здійсненні державної реєстрації дотримувався вимог чинного законодавства, здійснив перевірку відомостей заявника (представника КМР) та прийняв рішення у спосіб та в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 №868.
		 
		Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
		 
		12.01.2021 та 29.12.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від прокурора надійшли відзиви на апеляційні скарги відповідача-1 та відповідача-2, у яких прокурор просив суд апеляційні скарги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та КМР залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
		У відзиві прокурор наголосив на наступному:
		- рішення КМР від 26.07.20107 №134/1968 прийнято з перевищенням повноважень (без наявності згоди КМУ на припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою ККЕУ), що встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі №910/4266/16;
		- право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстроване на підставі пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 06.09.2012 №5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», у той час, як на цій земельній ділянці розташовані об`єкти, що мають статус нерухомого військового майна, перебувають у власності держави, уповноваженим органом управління якої є МОУ. Отже, КМР розпорядилась земельною ділянкою, до складу якої входять землі державної власності - землі оборони.
		16.01.2021 та 19.01.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від ККЕУ та МОУ надійшли відзиви на апеляційні скарги відповідачів, в яких позивач-2 та позивач-3 просили суд апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та КМР залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
		Узагальнені доводи відзивів позивачів -2, -3 на апеляційні скарги зводяться до наступного:
		- позиція скаржника щодо невірного застосування норм матеріального права зводиться до формальних причин, без урахування позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.06.2020 у справі №910/7662/17 при поверненні судом справи на новий розгляд та постанови Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №916/2185/17, висновки яких є обов`язковими до застосування при вирішенні даної справи;
		- скаржник не наводить жодних аргументів на спростування обставин, які підтверджують подані позивачем та встановлені й досліджені судом докази, а лише цитує норми законодавства, що регламентують порядок проведення реєстраційних дій;
		- відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов`язковим урахуванням   пунктів 3   та   4   розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності». Відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» у державній власності залишаються, зокрема, розташовані в межах населених пунктах земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони.
		Так, на спірній земельній ділянці розташовані будівлі та споруди, що мають статус нерухомого військового майна, перебувають у власності держави, уповноваженим органом управління якого є МОУ, на обліку Київського КЕУ, та на балансі ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій», про що свідчать інвентаризаційні відомості казарменно-житлового фонду по кожному військовому містечку за формою 402, що були долучені до справи, а також обставини, встановлені рішенням суду у справі №910/4266/16.
		Також з боку ККЕУ було вжито заходи щодо обстеження спірної земельної ділянки, за результатами чого складено акт обстеження та зафіксовано наявність на земельній ділянці чотирьох будівель (Управління №116, Туалет №35, Гараж №129, Вагова №33). Будівля Навісу №159 не виявлена.
		Апелянтами не враховано положення статуту ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій», у якому визначено, що майно підприємства є державною власністю та закріплено за ним на праві господарського відання.
		Встановивши факт перебування нерухомого військового майна МОУ на спірній земельній ділянці в/м НОМЕР_2 - цим самим фактично встановлюється факт перебування спірної земельної ділянки в державній власності та в управлінні МОУ. Зазначені обставини свідчать, що спірна земельна ділянка безумовно відноситься до земель оборони, наданих МОУ для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій ЗСУ, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства;
		- незважаючи на те, що станом на дату розгляду даної справи рішення КМР від 26.07.20107 №134/1968 є чинним, доводи апелянта щодо «законності та підставності» рішення державного реєстратора про реєстрацію права комунальної власності за КМР суперечать вимогам закону, оскільки вчинені щодо земель оборони державної власності, на якій розміщені будівлі та споруди, що мають статус нерухомого військового майна;
		- у частині питання віднесення спірної земельної ділянки оборони у 2007 році на підставі статті 77 Земельного кодексу України до державної чи комунальної власності, то вказане питання вже було належним чином досліджене і встановлене в рамках справи №910/4266/16. Зокрема, в рамках справи №910/4266/16 було встановлено, що спірна земельна ділянка оборони у 2007 році на підставі статті 77 Земельного кодексу України належала до державної форми власності;
		- земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони». Зміна цільового призначення земель оборони, припинення права користування такими земельними ділянками здійснюється уповноваженим на те органом в порядку, встановленому законодавством. Однак, у матеріалах справи відсутні докази дотримання встановленого порядку зміни цільового призначення спірної земельної ділянки (постанова КМУ «Про затвердження порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб») з земель оборони на землю забудови за ініціативою власника - держави в особі КМУ та МОУ, як уповноваженої особи здійснювати функції управління спірною земельною ділянкою.
		Позивачі -2, -3 просили суд визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву 19.01.2022 та прийняти його до розгляду, зазначивши, що апеляційна скарга КМР була надіслана нею на невірну адресу позивача-3 (вул. Івана Мазепи, 38, м. Київ, 01015), у той час, як з 02.05.2018 місцезнаходженням ККЕУ є: 03186, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 30.
		Також до відзиву на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 19.01.2022,  позивачами -2, -3 долучені копії листів Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 14.09.2020 №0570202/1-16731, від 08.09.2022 №0570202/1-10856 від 08.09.2022, Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористувань кварталу 8000000000:69:254, обмеженого просп. Відрадний, вул. Качалова, кв. 69252, та Київ-Петрівське ДМ ППЗТ Солом`янського району м. Києва, розробленого ТОВ «Топос», та узгодженого начальником відділу землекористування Солом`янського району, витягу, балансоутримувачем якого є ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій», а суб`єктом управління Міністерство оборони України, листа Головного управління майна та ресурсів МОУ від 19.08.2022 №503/5818 та Відомості про нерухоме державне майно за формою №2б(д) ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій».
		Позивачі -2, -3 просили суд визнати поважними причини неподання доказів у встановлений строк. Щодо поважності причин неподання вказаних доказів до суду раніше, позивачі -2, -3 вказали, що ККЕУ, з метою запобігання неправомірному вилученню земельних ділянок зі складу земель оборони ще листом від 11.08.2020 за вих. №517/4380 звертався до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради з проханням повідомити про наявність у Департаменті Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористувань кварталу 8000000000:69:254, однак листом від 14.09.2020 №0570202/1-16731 Департамент повідомив про відсутність у нього такої документації. У подальшому ККЕУ повторно звернулось до Департаменту листом від 23.08.2022 за вих.№517/2758 з проханням повідомити про наявність Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористувань кварталу 8000000000:69:254. 16.09.2022 на адресу ККЕУ надійшов лист Департаменту вих. №0570202/1-10856 від 08.09.2022, в якому останній, враховуючи великий обсяг запитуваної інформації та відсутність технічної можливості виготовлення копій, запропонував уповноваженому представнику ККЕУ ознайомитись з наявними матеріалами та документами у приміщенні Департаменту та у разі необхідності - здійснити їх фотофіксацію. 23.10.2022 за результатами ознайомлення з матеріалами Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування кварталів відповідних районів міста Києва, які були передані Київському міському управлінню земельних ресурсів, у Департаменті Київське КЕУ здійснило фотофіксацію відповідних документів, що містяться в Технічному звіті по встановленню зовнішніх меж землекористування кварталу 8000000000:69:254 обмеженого просп. Відрадний, вул. Качалова, кв. 69251, кв. 69252, та Київ-Петрівське ДМ ППЗТ. Із цих причин ККЕУ не мало можливості надати раніше фрагмент відомості, що містяться в Технічному звіті. Стосовно витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна та Відомості про нерухоме державне майно за формою №2б(д) ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій», то такі документи у ККЕУ раніше не зберігалися.
		Колегія суддів, керуючись статтями 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила поновити позивачам -2, 3 строк на подання відзиву на апеляційну скаргу КМР та долучити його до матеріалів справи, оскільки матеріалами справи дійсно підтверджується факт направлення КМР копії апеляційної скарги за місцезнаходженням ККЕУ, яке не відповідало станом на дату її подання фактичному місцезнаходженню останнього (том 9, а.с. 136).
		Із приводу клопотання позивачів -2, -3 про долучення до матеріалів справи нових доказів, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статтях 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, долучив до справи на стадії апеляційного розгляду документи, надані позивачами -2, -3 до відзиву на апеляційну скаргу КМР, проте, їх оцінка буде здійснена судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.
		У контексті долучення вказаних документів до матеріалів справи колегією суддів, з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України,  враховано, що ККЕУ ще під час розгляду справи судом першої інстанції вчинялися дії щодо отримання у Департаменту інформації щодо зовнішніх меж землекористування кварталу 69254 Залізничного району, однак відповідна інформація була йому надана лише на повторний запит, зроблений у серпні 2022 року. Також судом враховано, що долучені позивачами  -2, -3 докази фактично не встановлюють нових обставин, а лише додатково свідчать про належність спірної земельної ділянки до земель оборони та про наявність на них об`єктів нерухомості державної форми  власності.
		Позивач-1 та треті особі письмових відзивів на апеляційні скарги суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
		 
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг 
		 
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 07.12.2020 справу №910/7662/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді  Станік С.Р., Тищенко О.В.
		Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.12.2020 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі №910/7662/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Станік С.Р., Тищенко О.В.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального  управління  Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі  №910/7662/17.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення   Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі №910/7662/17   залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, але не пізніше 11.01.2021, а саме, подання (надсилання) до Північного апеляційного господарського суду     належних та допустимих доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу, на підтвердження сплати судового збору у передбаченому законом порядку та розмірі, направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів належному відповідачеві-2, а також третій особі-1 та третій особі-2.
		У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р., який входить до складу колегії суддів у відпустці, на підставі службової записки судді Дикунської С.Я. від 18.01.2021, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ. 
		Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2021 замінено склад колегії суддів у справі №910/7662/17 та визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Тищенко О.В. та Тарасенко К.В.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 справу №910/7662/17 за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального  управління  Міністерства юстиції на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020  прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Тищенко О.В. та Тарасенко К.В., розгляд справи №910/7662/17 за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального  управління  Міністерства юстиції на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 призначено на 16.02.2021.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі №910/7662/17 повернуто без розгляду.
		09.02.2021 засобами поштового зв`язку Київська міська рада звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021, в якій просила скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021, справу №910/7662/20 направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
		На підставі службової записки головуючого судді від 16.02.2021 та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 у зв`язку з  перебуванням судді Тарасенко К.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) та входить до складу суду, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/7662/17.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2021 замінено склад колегії суддів у справі №910/7662/17 для розгляду апеляційної скарги Центрального міжрегіонального  управління  Міністерства юстиції та визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Тищенко О.В., Станік С.Р.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 справу №910/7662/17 за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління   Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020, призначену на 16.02.2021, прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді  Тищенко О.В., Станік С.Р. 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 апеляційне провадження у справі №910/7662/17 за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у даній справі зупинено до  закінчення перегляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 у даній справі та повернення матеріалів справи з касаційної інстанції.
		Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2022 касаційну скаргу Київської міської ради задоволено, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 у справі №910/7662/17 скасовано, справу № 910/7662/17 направлено до Північного апеляційного господарського суду на стадію вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
		30.11.2022 справа №910/7662/17 надійшла до Північного апеляційного господарського суду.
		Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2022 апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі №910/7662/17 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.
		Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 30.11.2022 апеляційну скаргу Київської міської ради у справі №910/7662/17 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі № 910/7662/17, призначено до розгляду апеляційну скаргу до розгляду на 24.01.2023. 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі №910/7662/17, апеляційні скарги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі №910/7662/17 об`єднано в одне апеляційне провадження, призначено до розгляду апеляційні скарги на 24.01.2023.
		19.01.2023 засобами поштового зв`язку до Північного апеляційного господарського суду від представника Київського квартирно-експлуатаційного управління, Міністерства борони України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване перебуванням безпосереднього представника Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління - провідного юрисконсульта юридичної служби Київського квартирно-експлуатаційного управління Сажієнко Інни Олександрівни у щорічній основній відпустці з 23.01.2023 по 27.01.2023, про що надано відповідні докази.
		У судове засідання, призначене на 24.01.2023, з`явилися представники Кабінету Міністрів України, Київської міської ради, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради та Прокуратури. Представники Державного підприємства «Управління капітального будівництва та інвестицій», Київського квартирно-експлуатаційного управління, Міністерства оборони України в судове засідання не з`явились, про причини неявки повідомив представник Київського квартирно-експлуатаційного управління, Міністерства оборони України.
		У судовому засіданні 24.01.2023 учасниками справи не заперечувалось проти задоволення клопотання представника Київського квартирно-експлуатаційного управління, Міністерства оборони України про відкладення розгляду справи.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 клопотання Київського квартирно-експлуатаційного управління та Міністерства оборони України про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд апеляційних скарг відкладено на 21.02.2023.
		У судове засідання, призначене на 21.02.2023, з`явилися представники Кабінету Міністрів України, Київської міської ради, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, Прокуратури, Київського квартирно-експлуатаційного управління, Міністерства оборони України. Представник Державного підприємства «Управління капітального будівництва та інвестицій» в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
		У судовому засіданні 21.02.2023 представники надали пояснення щодо апеляційної скарги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Також, представник Київської міської ради виклав доводи апеляційної скарги відповідача-1.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у розгляді апеляційних скарг Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі №910/7662/17 оголошено перерву до 14.03.2023.
		У судовому засіданні 14.03.2023 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		 
		Явка представників учасників справи
		 
		У судове засідання 14.03.2023 з`явилися представники прокуратури, позивачів -1, -2, -3,   відповідача-1 та третьої особи-1.
		Представники відповідача-2 та третьої особи-2 у судове засідання не з`явились.
		Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Представник відповідача-2 про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлявся судом під розписку у попередньому судовому засіданні від 21.02.2023.
		Водночас, судом були вчинені необхідні дії задля повідомлення третьої особи-2 про місце, дату та час проведення судового засідання, копія ухвали суду про призначення до розгляду апеляційних скарг на 14.03.2023 була направлена судом на юридичну адресу третьої особи-2, що підтверджується наявними у матеріалах справи реєстром відправки поштової кореспонденції та роздруківкою із сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення. 
		Враховуючи зазначене, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційних скарг без участі представників відповідача-2 та третьої особи-2.
		У судовому засіданні прокурор та представники позивачів заперечували проти задоволення апеляційних скарг відповідачів -1, -2, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Представник відповідача-1 та третьої особи-1 у судовому засіданні підтримували доводи апеляційних скарг відповідачів, просили оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		 
		Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій у даній справі 
		 
		Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №1028/2 від 17.07.1978 «Про надання в користування земельних ділянок квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу в Жовтневому районі» постановлено надати в користування квартирно-експлуатаційній частині Київського військового округу, правонаступником якої є Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, земельні ділянки площею близько 70 га, на яких розміщені військові частини та організації Київського військового округу в Жовтневому районі, в тому числі Київське вище військове училище ім. Фрунзе по АДРЕСА_1; військову частину № НОМЕР_1 площею біля 14 га по АДРЕСА_2; військове містечко 165 площею біля 39 га по вул. Качалова 3 (наразі адреса - проспект Відрадний, 42) (том 1, а.с. 25).
		Як вбачається з листа Начальника розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил - Начальника Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України генерал-лейтенанта Мещерякова О.М. від 09.06.2003 №163/2588, з метою забезпечення житлом безквартирних військовослужбовців Київського гарнізону, де на квартирному обліку перебуває 7,3 тис. чоловік, в найбільш стислі строки, активізації будівництва житлових будинків з залученням додаткових коштів інвесторів з різною формою власності, в Міністерстві оборони України створено державне підприємство «Управління капітального будівництва та інвестицій» (том 1, а.с. 215).
		21.02.2006 начальником Київського квартирно-експлуатаційного управління Івах С.Н. спрямовано на адресу голови Київської міської ради та Начальника ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» лист №303/25/3-210, відповідно до змісту якого Київське квартирно-експлуатаційне управління, як правонаступник квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу, просило припинити право користування частиною земельною ділянкою площею 2,93 га на користь ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» (том 1, а.с. 216).
		Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України листом від 06.09.2006 №303/1/4/923 звернулося до начальника Головного управління земельних ресурсів та Голови Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації, в якому зазначено про те, що останній не заперечує проти списання основних фондів, розташованих на земельній ділянці військового містечка НОМЕР_2 по проспекту Відрадному, 42 у Солом`янському районі міста Києва.
		Рішенням Київської міської ради №134/1968 від 26.07.2007 «Про передачу земельної ділянки Державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій» для будівництва житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури на проспекті Відрадний, 42 у Солом`янському районі міста Києва» вирішено: 
		1) припинити Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України як правонаступнику квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу право користування земельною ділянкою площею 2,85 га, відведеною відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 17.07.1978 №1028/2 «Про надання в користування земельних ділянок квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу в Жовтневому районі», та віднести її до земель запасу житлової та громадської забудови; 
		2) затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій» для будівництва житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва;
		3)   передати державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій», за умови виконання пункту 4 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 2,85 га для будівництва житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови. (том 1, а.с. 22-24).
		Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкті нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (долучена прокурором до позовної заяви) встановлено, що право власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:69:254:0100, загальною площею 2,8388 га, за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 42 (далі, спірна земельна ділянка); цільове призначення - для будівництва житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 615542780000) зареєстровано за територіальною громадою в особі Київської міської ради; форма власності - комунальна; дата державної реєстрації - 01.04.2015; підстава виникнення права власності - пункт 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
		Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-8000554422017 від 30.05.2017, надісланого на запит суду Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, встановлено, що право власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:69:254:0100, загальною площею 2,8388 га, за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, земельна ділянка 42, зареєстровано за територіальною громадою в особі Київської міської ради; у розділі «відомості про оренду, суборенду» вказано, що орендарем є Державне підприємство «Управління капітального будівництва та інвестицій» (дата державної реєстрації речового права - 26.11.2007, строк дії речового права - 5 років).
		Рішення Київської міської ради №134/1968 від 26.07.2007 було предметом оскарження у господарській справі №910/4266/1.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №910/4266/16, у задоволенні позову першого заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави про скасування рішення Київської міської ради від 26.07.2007 №134/1968 відмовлено.
		У вказаному рішенні суд дійшов висновку щодо обґрунтованості доводів прокурора про прийняття Київською міською радою рішення від 26.07.2007 №134/1968 «Про передачу земельної ділянки державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій» для будівництва житлового комплексу з об`єктами інфраструктури на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі міста Києва» з порушенням вимог законодавства щодо порядку припинення права користування (вилучення) земельних ділянок, що належать до земель оборони. Водночас, судами у справі №910/4266/16 встановлено пропуск строку позовної давності, що стало підставою для відмови у задоволенні позову.
		Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12.12.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі №910/4266/16 залишено без змін.
		Водночас, звертаючись до суду з позовом у даній справі про визнання недійсною реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради, визнання за державою в особі Кабінету Міністрів України права власності на спірну земельну ділянку та  визнання права постійного користування на спірну земельну ділянку за МОУ в особі ККЕУ, прокурор посилається на те, що  спірна земельна ділянка розташована на території військового містечка, є землею оборони, власником якої є держава в особі КМУ та надана Київському КЕУ в користування на підставі рішення Київської міської ради депутатів трудящих від 17.07.1978 №1028/2; на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно державної форми власності; Київському КЕУ в порушення вимог законодавства щодо порядку припинення права користування (вилучення) земельних ділянок, що належать до земель оборони рішенням №134/1968 припинено право користування спірною земельною ділянкою; незаконна реєстрація за територіальною громадою міста Києва в особі КМР права комунальної власності на спірну земельну ділянку у сукупності з рішенням №134/1968 призвели до того, що з власності держави в особі КМУ без волі останнього вибула спірна земельна ділянка.
		 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
		 
		У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
		Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на них, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, враховуючи вказівки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 30.06.2020 у даній справі, дійшов висновку, що апеляційні скарги відповідачів не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
		Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до частини 1   статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно з частиною 2   статті 4 Господарського процесуального кодексу України   юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання порушенням.
		Отже, з позовом може звертатися особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. При цьому, звертаючись до суду з позовом, позивач повинен визначити позовні вимоги таким чином, щоб у разі їх задоволення судом відбувся захист, визнання та поновлення його прав і охоронюваних законом інтересів.      
		Із урахуванням наведених законодавчих норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Разом із цим, вирішуючи спір, суд має перевірити наявність в особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з`ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому відсутність факту порушення права особи є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту (правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №911/1330/17).
		Позов у даній справі в інтересах позивачів пред`явлено прокурором у порядку статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
		Прокурор та позивачі зазначають, що державна реєстрація права власності    за відповідачем-1 на спірну земельну ділянку порушує права держави в особі КМУ як власника державного майна - земель оборони, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна державної форми власності.
		Порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно врегульований   Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»   (тут і надалі у редакції Закону на час вчинення  спірної реєстраційної дії).
		За змістом пункту 1 частини 1   статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»   державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
		Приписи   статті 13 Конституції України   визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією   Конституцією.
		Відповідно до частини першої   статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
		Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яка долучена прокурором до позовної заяви, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:69:254:0100, загальною площею 2,8388 га, за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 42 зареєстровано за територіальною громадою в особі Київської міської ради. Підставою виникнення права комунальної власності зазначено пункт 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI.
		Так, згідно пункту 3  розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
		а) земельні ділянки:
		на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
		які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
		б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.
		Згідно пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень названого Закону України №5245-VI у державній власності залишаються:
		а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:
		на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;
		які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;
		які належать до земель оборони;
		б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;
		в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
		г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 цього розділу.
		Пунктом 7 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №5245-VI визначено, що з дня набрання чинності цим   Законом   землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Вказаний   закон   набрав чинності з 01.01.2013.
		Направляючи дану справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції у постанові від 30.06.2020 наголосив на тому, що поза увагою судів залишилися доводи позивачів стосовно того, що реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку відбулася без урахування приписів підпункту «б» пункту 3 і підпункту «а» пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №5245-VI, а саме в частині доводів позивачів про те, що на спірній земельній ділянці розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони. Суд касаційної інстанції вказав, що судам необхідно надати належну правову оцінку доводам позивачів щодо приналежності спірної земельної ділянки до земель державної форми власності на момент набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI, а також, відповідно, правомірності здійсненої державної реєстрації права комунальної власності.
		За результатами апеляційного перегляду справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка станом на дату вчинення спірної реєстраційної дії належала до земель оборони, на яких були розташовані об`єкти нерухомості державної форми власності, враховуючи наступне.
		За приписами статей 15, 16 Земельного кодексу Української РСР (у редакції, чинній станом на 17.07.1978) земля надається в безстрокове або тимчасове користування. Безстроковим (постійним) визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку. Надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад депутатів трудящих в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.
		Згідно з вимогами статті 3 Земельного кодексу Української РСР відповідно до Конституції СРСР і Конституції Української РСР земля є державною власністю, тобто всенародним добром. Земля є виключною власністю держави і надається тільки в користування. Дії, які в прямій або прихованій формі порушують право державної власності на землю, забороняються.
		Згідно Наказу №75 від 22.02.1977 Міністра оборони СРСР «Про введення в дію положення про квартирно-експлуатаційну службу і квартирне постачання Радянської Армії і військово-морського флоту» (чинний станом на 17.07.1978) надання в користування земельних ділянок для потреб Міністерства оборони СРСР здійснюється у порядку відведення. Відведення земельних ділянок проводиться на підставі постанови Ради Міністрів союзної республіки або Ради міністрів автономної республіки, або рішення виконавчого комітету відповідної ради депутатів трудящих в порядку, що встановлюється законодавством Союзу РСР і союзних республік. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок зазначаються основні умови користування землею.
		Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №1028/2 від 17.07.1978   було надано в користування квартирно-експлуатаційній частині Київського військового округу, правонаступником якої є Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України (позивач-3 у справі) земельні ділянки площею близько 70 га, на яких розміщені військові частини та організації Київського військового округу в Жовтневому районі, в тому числі Київське вище військове училище ім. Фрунзе по АДРЕСА_1; військову частину № НОМЕР_1 площею біля 14 га по АДРЕСА_2; військове містечко НОМЕР_2 площею біля 39 га по АДРЕСА_3).
		Згідно частини 1 статті 77 Земельного кодексу України (тут і надалі у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.
		Відповідно абзацу 3 частини 5   статті 20 Земельного кодексу України, земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із   Законом України «Про використання земель оборони».
		Відповідно до   статті 1 Закону України «Про використання земель оборони»   землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).
		Згідно зі статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України»   земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
		За змістом статті 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»   військове майно   це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі   військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.
		Згідно пункту 2 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, який затверджено постановою №1282 від 29.07.2002 Кабінету Міністрів України, визначено, що військове містечко - майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із житловим фондом, об`єктами соціальної та інженерної інфраструктури, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій   земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони.
		Тобто земельні ділянки, на яких розміщені військові містечка, є землями оборони.
		Держава є власником земель оборони за законом, при цьому наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом. Відповідний висновок викладено Верховним Судом України в постанові від 16.09.2015 у справі №926/1017/14 та у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №5017/2972/2012.
		Матеріалами справи, зокрема, проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки Державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій» для будівництва житлового комплексу з об`єктами соціальної інфраструктури на АДРЕСА_3 у Солом`янському районі, підтверджується, а сторонами не заперечується, що спірна земельна ділянка станом на дату виникнення спірних правовідносин була розташована на території військового містечка НОМЕР_2.
		Таким чином, виходячи з наведеного вище, земельна ділянка, на якій було розміщене військове містечко 165 площею біля 39 га по вул. Качалова, 3 (проспект Відрадний, 42), в межах якої перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100 площею 2,8388 га, належить до земель оборони.
		Зазначене також підтверджується відомостями Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування кварталу 8000000000:69:254 обмеженого просп. Відрадний, вул. Качалова, кв. 69251, кв. 69252, та Київ-Петрівське ДМ ППЗТ, розробленого у 2003 році ТОВ «Топос» та узгодженого начальником відділу землевпорядкування Солом`янського району, згідно якого в межах військового містечка НОМЕР_2 на земельній ділянці площею 2,9314 га (в межах якої перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100 площею 2,8388 га) розташований Гарнізонний паливний склад районної КЕЧ. 
		Факт віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони встановлений також рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі №910/4266/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.12.2018.
		Щодо наявності на спірній земельній ділянці будівель, споруд та інших об`єктів нерухомого майна державної власності, колегією суддів встановлено наступне.
		Частиною 1 статті 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»   військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо.
		Згідно пунктів 6, 9 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою КМУ від 04.08.2000 №1225 облік військового майна ведеться з метою отримання даних про його наявність, втрату, нестачу, рух, вартість та якісний (технічний) стан, необхідних для організації матеріально-технічного забезпечення військових частин, встановлення належного контролю за умовами зберігання, доцільністю та ефективністю його використання (витрачання), а також з метою підготовки даних для складення облікових документів та державної статистичної звітності. Облік військового майна ведеться шляхом запису (відображення) в книгах (картках) обліку, інших матеріальних носіях інформації (далі - облікові документи) даних про кількість, якісний (технічний) стан, облікові та заводські номери, вартість (ціну) військового майна, а також про його рух, втрату та нестачу.
		Так, за даними обліку Київського КЕУ (копіями інвентаризацій казарменно-житлового фонду станом на 01.01.2016 та 01.01.2020) встановлено, що на земельній ділянці кадастровий номер   8000000000:69:254:0100, площею 2,8388 га, за місцем розташування   у м. Києві, проспект Відрадний, 42 розташовані п`ять будівель і споруд, що мають статус нерухомого військового майна, перебувають у власності держави, а саме: Управління №116 площею 100 кв.м., туалет №35 площею 4 кв.м., гараж №129 площею 110 кв.м., вагова №33 площею 72 кв.м. та навіс №159 площею 250 кв.м.
		Факт наявності на спірній земельній ділянці нерухомого майна державної форми власності (вагової площею 72 кв.м., туалета площею 4 кв.м., управління площею 100 кв.м., гаража площею 110 кв.м., навісу площею 250 кв.м.) підтверджується також актом від 29.07.2019 звірки нерухомого військового майна (будівлі та споруди), яка перебуває у користуванні та на балансі ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» та на загальному обліку ККЕУ станом на 01.08.2019 (том 8, а.с. 146), витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності, наданим ФДМУ (том 11, а.с. 46), та відомістю за формою №2б (д) станом на 01.07.2022 про нерухоме державне майно ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій», наданою Головним управлінням майна та ресурсів МОУ (том 11, а.с. 48-50). Відповідно до наявної у витязі та відомості інформації Міністерство оборони України про відношенню до вищезазначеного майна є суб`єктом управління, а ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» - його балансоутримувачем.
		Отже, матеріалами справи підтверджуються доводи прокурора та позивачів стосовно того, що на спірній земельній ділянці як станом на дату вчинення спірної реєстраційної дії, так і станом на дату подання позовної заяви та розгляду справи розташовані будівлі і споруди, що мають статус нерухомого військового майна, перебувають у власності держави, уповноваженим органом управління якого є МОУ, на обліку Київського КЕУ та на балансі Державного підприємства «Управління капітального будівництва та інвестицій», та що спірна земельна ділянка належить до земель оборони.
		Зазначені обставини скаржниками в апеляційних скаргах жодними належними та допустимими доказами не спростовані.
		Також у контексті спірних правовідносин колегія суддів враховує, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі №910/4266/16   суд, встановлюючи наявність чи відсутність порушеного права держави, дійшов висновку щодо обґрунтованості тверджень прокурора про прийняття Київською міською радою рішення №134/1968 від 26.07.2007 «Про передачу земельної ділянки державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій» для будівництва житлового комплексу з об`єктами інфраструктури на просп. Відрадному, 42 у Солом`янському районі міста Києва» з порушенням чинного на момент його прийняття   законодавства щодо   порядку припинення права користування (вилучення) земельних ділянок, що належать до земель оборони. Суд встановив відсутність доказів надання Міністром оборони України або надання останнім доручення начальнику розквартирування військ та капітального будівництва - начальнику Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України на припинення користування земельною ділянкою ККЕУ.
		Відмова прокурору в названій справі у задоволенні позовних вимог внаслідок пропуску строку позовної давності не спростовує преюдиційних у розумінні частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставин порушення земельного законодавства, встановлених судом по суті спору в справі №910/4266/16.
		Посилання скаржників в апеляційних скаргах на неможливість взяття судом до уваги висновків суду у справі    №910/4266/16   з огляду на те, що у задоволенні позову про визнання недійсним рішення КМР було відмовлено, відтак останнє є чинним, судом відхиляються, оскільки застосування судом наслідків спливу строків позовної давності можливе лише за умови попереднього встановлення наявності порушеного права позивача, а обставини невідповідності прийнятого КМР рішення вимогам земельного законодавства, як вбачається зі змісту мотивувальної частини судового рішення, безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, а тому й є преюдиційними.
		Відтак, фактично із заявою про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку до державного реєстратора звернулась неналежна особа (КМР), оскільки земельна ділянка, на якій досі знаходиться військове майно, станом на момент набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI належала державі. Державна реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради була здійснена без урахування приписів підпункту «б» пункту 3 і підпункту «а» пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», згідно яких землі оборони та землі, на яких  розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності з моменту розмежування земель державної та комунальної власності залишаються у державній власності.
		Враховуючи вищевикладене, позовна вимога прокурора про визнаннянедійсною реєстрації права комунальної власності за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради від 01.04.2015 на земельну ділянку площею 2,8388 га з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, яка розташована у м. Києві, проспект Відрадний, 42, підлягає задоволенню, висновки суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими.
		Також прокурором у позові заявлені вимоги про визнання за державою в особі Кабінету Міністрів України права власності на спірну земельну ділянку та визнання за  Міністерством оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України права постійного користування спірною земельною ділянкою.
		Згідно зі      статтею 392 Цивільного кодексу України      власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		Статтею 328 Цивільного кодексу України   передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		З огляду на те, що відповідно до      статті 328 Цивільного кодексу України      набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав та у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому      статтею 392 Цивільного кодексу України.
		Передумовою для звернення з позовом про визнання права власності на майно на підставі      статті 392 Цивільного кодексу України      є сумніви у належності позивачеві цього майна, які виникають у інших осіб, неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втрата належних правовстановлюючих документів на майно, а передумовою для застосування      статті 392 Цивільного кодексу України      є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.
		За змістом      статті 392 Цивільного кодексу України      судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
		Як встановлено судом вище, спірна земельна ділянка перебуває у власності держави, уповноваженим органом управління якої є МОУ.
		Спірна земельна ділянка із 17.07.1978   на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №1028/2 від 17.07.1978   як землі оборони перебувала у безстроковому користуванні ККЕУ.
		Матеріалами справи (прийняттям КМР рішення №134/1968 від 26.07.2007 та реєстрацією за територіальною громадою міста Києва в особі КМР права комунальної власності на спірну земельну ділянку) підтверджується, що КМР оспорює та не визнає право власності держави на спірну земельну ділянку.
		Однак, як встановлено судом, рішення КМР №134/1968 від 26.07.2007 було прийняте з порушенням земельного законодавства щодо   порядку припинення права користування (вилучення) земельних ділянок, що належать до земель оборони, а реєстрація за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради права комунальної власності на спірну земельну ділянку була здійснена із порушенням приписів підпункту «б» пункту 3 і підпункту «а» пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
		Враховуючи зазначене, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог прокурора про визнання за державою в особі Кабінету Міністрів України права власності на спірну земельну ділянку та визнання за  Міністерством оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України права постійного користування спірною земельною ділянкою.
		З огляду на зазначене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
		Усі інші доводи та міркування скаржників, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду, більш того, такі доводи фактично зводяться до цитування норм законодавства, що регламентує порядок вчинення реєстраційних дій та без урахування вказівок, викладених Верховним Судом у постанові від 30.06.2020 у даній справі.
		При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
		 
		Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованими, прийнятими з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційні скарги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Київської міської ради є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
		Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
		Судові витрати за подання зазначених апеляційних скарг згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача-1 та відповідача-2 відповідно.
		Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		          Апеляційні скарги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі №910/7662/17 залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 у справі №910/7662/17 залишити без змін.
		Судовий збір за подання апеляційної скарги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) покласти на Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).
		Судовий збір за подання апеляційної скарги Київської міської ради покласти на Київську міську раду.
		Матеріали справи №910/7662/17 повернути до місцевого господарського суду.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		          Повний текст постанови складено та підписано 27.03.2023.
		 
		Головуючий суддя                                                            Ю.Б. Михальська 
		 
		Судді                                                                                А.І. Тищенко
		 
		                                                                                І.М. Скрипка

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...