Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/10874/21 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2023.
Дата набрання законної сили: 07.11.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 
		№ 33/824/3045/2022                                                                                  Постанова винесена суддею Ткаченком Д.В.
		Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП                                                                     
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И
		 
		07 листопада 2022 року суддя судової палати з розгляду кримінальних  справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю захисника                     Похиленка А.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Похиленка А.В. на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від                                13 вересня 2022 року стосовно
		 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1                   ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,                   що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
		Також постановлено стягнути з  ОСОБА_1 судовий збір у розмірі             496 грн. 20 коп.  
		 
		Згідно з постановою суду, 27 жовтня 2021 року о 16 год. 50 хв. на 49 км 700 м автодороги Київ-Харків-Довжанський в Бориспільському районі Київської області  ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai i30», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння,                  а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів,                різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, порушення мови. Від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння в присутності двох свідків відмовився, чим порушив    п. 2.5 ПДР України.
		Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях  ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		 
		В апеляційній скарзі захисник Похиленко А.В., вважаючи постанову       суду незаконною через її винесення з порушенням норм КУпАП, просить її скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
		В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в матеріалах справи знаходяться документи, які мають суперечності, тому не можуть бути беззаперечними доказами вини особи, яка притягається до відповідальності.
		Зокрема, в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, в розділі «Найменування закладу охорони здоров`я», працівник поліції вказав незрозуміле найменування закладу охорони здоров`я, у зв`язку з чим захисник звернувся з адвокатським запитом до Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації, в якому просив надати перелік закладів охорони здоров`я Київської області, яким надано право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції. Однак, отримавши від Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації відповідь, не виявив в ній назву саме такого медичного закладу охорони здоров`я, який зазначений в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння.
		Крім того, працівники поліції у порушення вимог Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від                 09.11.2015 року № 1452/735, не пропонували ОСОБА_2 пройти огляд в закладі охорони здоров`я, і матеріали справи також не містять будь-яких даних про те, що ОСОБА_3 пропонували пройти медичний огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, а він від такого огляду відмовився.
		При цьому, що стосується наявного у матеріалах справи направлення                 на проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я, то воно є неналежним та недопустимим доказом, оскільки датується 16 год. 53 хв. у той час як на відеофайлах, які знаходяться в матеріалах справи, о 16 год. 53 хв. відсутня інформація, що ОСОБА_2 пропонували пройти медичний огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, а він від такого огляду відмовився.
		Крім того, з наявних у матеріалах справи письмових пояснень свідків,                   які фактично підписали заздалегідь підготовлені працівниками поліції формуляри/бланки, вбачається, що ОСОБА_4 відмовився пройти перевірку для визначення стану сп`яніння за допомогою алкотестера «Драгер» чи у лікаря нарколога. Тому залишається не з`ясованою обставина чи ОСОБА_4 відмовився пройти перевірку для визначення стану сп`яніння за допомогою алкотестера «Драгер», чи у лікаря нарколога. 
		Разом з тим, відповідно до приписів КУпАП, водії транспортних засобів повинні проходити медичний огляд, а не перевірку.
		Також з відеофайлів, які знаходяться в адміністративному матеріалі, вбачається, що свідки не називали свої прізвища і, тому неможливо встановити та ідентифікувати осіб, які зазначені свідками у протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, незважаючи на численні клопотання про виклик свідків для дачі пояснень, у судовому засіданні свідків так і не було допитано.
		Крім того, як вбачається з відеофайлів, зроблених за допомогою нагрудної камери, які знаходяться в адміністративному матеріалі, то на них не зафіксований увесь процес виявлення та фіксації адміністративного правопорушення. Зокрема, відеозапис раптово обривається на відмові                       ОСОБА_5 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічних засобів. Усі інші процесуальні дії, у тому числі і процес складання протоколу про адміністративне правопорушення, на даному відеозаписі, у порушення вимог п. 5 розділу II Інструкції №1026, поліцейськими не зафіксовані.
		Таким чином, внаслідок недотримання поліцейськими вимог Інструкції щодо безперервності виявлення та фіксації адміністративного правопорушення, залишилися не з`ясованими обставини щодо направлення ОСОБА_5 для проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я та складання протоколу, підписання його свідками та надання їх письмових пояснень.
		Також звертає увагу й на те, що у протоколі працівник поліції вказав саме ту дату та час розгляду адміністративної справи, яку і визначив Бориспільський міськрайонний суд Київської області для судового розгляду адміністративного матеріалу щодо притягнення ОСОБА_6 до відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з чим залишається без відповіді запитання: «Як працівник поліції вгадав точну дату та час розгляду даного адміністративного матеріалу у місцевому суді?».
		Тому вважає, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з його не відповідністю нормам ст. 256 КУпАП та виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
		За таких обставин, притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, є протизаконним.
		 
		Будучи належним чином сповіщеним про день та час слухання справи,  ОСОБА_4 до суду апеляційної інстанції не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, ніяких клопотань про перенесення розгляду справи від нього не надходило, а тому, зважаючи на участь у судовому засіданні захисника Похиленка А.В., який вважав за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_5 , та з огляду на положення ч.ч. 5, 6 ст. 294 КУпАП, і те, що неявка ОСОБА_5 не перешкоджає апеляційному перегляду постанови судді місцевого суду, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.
		 
		Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, поясненнязахисника Похиленка А.В. на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга                        не підлягає задоволенню, з таких підстав.
		 
		Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження                     в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне                  і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язані з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
		 
		Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої                 інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно               ОСОБА_5 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості               ОСОБА_5  у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого               ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді,                  є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені у судовому засіданні та наведені у постанові.
		 
		Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП,підписано відповідною посадовою особою та свідками;             рапорті інспектора взводу №2 роти №1 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП ОСОБА_9; поясненнях свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , якими засвідчено факт відмови ОСОБА_5 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку; направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_5 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, однак огляд за допомогою спеціального технічного засобу не проводився, а на огляд у заклад охорони здоров`я особа не доставлялася, а також відеозаписі з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.    
		 
		При цьому факт пропозиції  ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп`яніння                в установленому законом порядку, у зв`язку з наявністю у працівників поліції обґрунтованої підозри про керування ним автомобілем в стані алкогольного сп`яніння через наявність таких його ознак, що зазначені у протоколі, як - запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, порушення мови, та його відмови від проходження огляду на стан такого сп`яніння підтверджується рапортом  інспектора взводу №2 роти №1 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП ОСОБА_9 та відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, що був переглянутий у судовому засіданні                за участі захисника Похиленка А.В., відповідно до яких, працівники поліції зупинили автомобіль та під час спілкування з водієм, виявивши у останнього ознаки алкогольного сп`яніння і озвучивши їх, у присутності двох свідків запропонували водієві пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а також роз`яснили наслідки відмови від проходження такого огляду, на що водій ОСОБА_4 від проходження будь-якого огляду категорично відмовився, при цьому  ОСОБА_4 , на запитання працівників поліції, повідомив, що він вранці вживав алкоголь та керував автомобілем п`яний, у зв`язку з чим працівники поліції склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.
		 
		Що стосується доводів захисника Похиленка А.В. про те, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, то вони спростовуються наявними у матеріалах  справи письмовими поясненнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , відповідно до яких водій ОСОБА_4 у їх присутності відмовився, у встановленому законом порядку, пройти перевірку для визначення стану сп`яніння за допомогою алкотестеру «Драгер» чи у лікаря нарколога, а також поясненнями, допитаних у суді першої інстанції, працівників поліції                        ОСОБА_9 та    ОСОБА_10 , відповідно до яких, того дня вони двічі зупиняли автомобіль «Hyundai і30», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , на автомобільній дорозі Київ-Харків-Довжанський. В перший раз, у зв`язку з відсутністю усіх необхідних даних, протокол на водія не складався, а під час другої зупинки водій ОСОБА_4 від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння у присутності двох свідків категорично відмовився. Крім того, працівники поліції зазначили, що водій ОСОБА_4 не заперечував, що вживав того дня алкогольні напої та керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. 
		 
		Також про безпідставність таких тверджень захисника Похиленка А.В.            та про те, що матеріали справи не містять будь-яких даних, що ОСОБА_3 пропонували пройти медичний огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, а він від такого огляду відмовився, вказує і наявне у матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у                  ОСОБА_5 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння - запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, порушення мови, однак огляд водія ОСОБА_5 за допомогою спеціального технічного засобу не проводився і на огляд у заклад охорони здоров`я він не доставлявся, у зв`язку з його відмовою від такого огляду.
		А тому такі твердження захисника Похиленка А.В. розцінюються як спосіб захисту  ОСОБА_5 та його намагання ухилитися від відповідальності за вчинене.
		При цьому некоректність або/чи неточність в документах, як то незрозуміле написання працівником поліції в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння найменування закладу охорони здоров`я, як на тому акцентує увагу захисник,              не є тими порушеннями, які б могли вплинути на законність прийнятого рішення судом першої інстанції, а тим більше, що форма направлення на огляд, яка наведена в додатку 1 до Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, заповнюється у випадку доставки водія на огляд до закладу охорони здоров`я, а оскільки ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп`яніння, як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, то і підстав для складання такого направлення у працівників поліції взагалі й не було. 
		Поряд з цим, що стосується тієї обставини, що має місце неспівпадання часу, зазначеного у направленні на проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я (16 год. 53 хв.), із часом, зазначеним на відеозаписі, оскільки на відеозаписі о 16 год. 53 хв. відсутня інформація, що ОСОБА_2 пропонували пройти медичний огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, а він від такого огляду відмовився, на що звертає увагу захисник, то вона не може слугувати підставою для скасування судового рішення та закриття провадження у справі, оскільки це може бути зумовлено правильністю налаштування записуючого пристрою та не може бути розцінено як таке порушення вимог законодавства, що тягне за собою скасування постанови судді у справі про адміністративне правопорушення.
		Також не може слугувати підставою для скасування судового рішення та закриття провадження у справіі та обставина, що у наявних в матеріалах справи письмових поясненнях свідків зазначено, що ОСОБА_4 відмовився пройти перевірку для визначення стану сп`яніння за допомогою алкотестера «Драгер» чи у лікаря нарколога, у зв`язку з чим, на думку захисника,  залишається не з`ясованою обставина чи ОСОБА_4 відмовився пройти перевірку для визначення стану сп`яніння за допомогою алкотестера «Драгер», чи у лікаря нарколога, оскільки, як вбачається з вищенаведених доказів,                 ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження будь-кого огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з чим відносно нього і було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. 
		 
		Щодо посилання захисника на те, що, відповідно до приписів КУпАП, водії транспортних засобів повинні проходити медичний огляд, а не перевірку, як зазначено у письмових поясненнях свідків, то вказаний недолік                                   не є підставою для закриття справи про вчинення адміністративного правопорушення, оскільки ніяким чином не спростовує ні подію правопорушення, ні наявність складу правопорушення в діях ОСОБА_1 .
		 
		Та обставина, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які брали участь у фіксуванні обставин зазначеного адміністративного правопорушення, безпосередньо в суді не допитувались, а їх пояснення написані не самими свідками, а працівниками поліції, не може свідчити про неповноту з`ясування всіх обставин справи, оскільки їх письмові пояснення, відповідно до вимог                ст. 251 КУпАП, були досліджені суддею та обґрунтовано прийняті до уваги як такі, що узгоджуються з іншими доказами у справі та підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, який складений щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та у відеозаписі з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
		 
		Стосовно доводів захисника про недотримання працівниками поліції безперервності відеозапису усіх обставин даної події, то зазначений факт                     не спростовує обґрунтованість притягнення  ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на відеозаписі зафіксовано, а його відмову від проходження будь-якого огляду на стан алкогольного сп`яніння безпосередньо засвідчено і свідками, що були присутні під час цих подій, у зв`язку з чим щодо нього складено протокол про адміністративне правопорушення.
		 
		Крім того, ні Кодексом про адміністративні правопорушення, ні відомчими нормативними актами не передбачено оформлення поліцейськими матеріалів справи, зокрема, складання процесуальних документів, у тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, із фіксуванням відеозаписом, а тому та обставина, що на відеозаписі  не зафіксовано складання поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення, не свідчить, що протокол не складався і нібито в подальшому був долучений до справи. Протокол про адміністративне правопорушення складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що передбачено ч. 2 ст. 254 КУпАП, проте ОСОБА_1 від отримання копії протоколу відмовився, про що працівником поліції зазначено у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення.
		 
		Доводи захисника Похиленка А.В. про те, що протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП                             не відповідає вимогам закону та сам по собі, без підтвердження іншими доказами, не є доказом на доведення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, є безпідставними, оскільки його зміст відповідає вимогам                ст. 256 КУпАП, а сам протокол про адміністративне правопорушення                 є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення, тому в межах даного акту і проводиться судовий розгляд.
		 
		При цьому та обставина, що працівник поліції у протоколі зазначив             саме ту дату та час розгляду адміністративної справи, яку і визначив суд першої інстанції для судового розгляду даної адміністративної справи, жодним чином не свідчить про незаконність дій працівника поліції щодо складання адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_6 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		За викладеним, апеляційний суд вважає, що  суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння, і такий висновок відповідає фактичним обставинам події та підтверджується доказами, представленими в матеріалах справи. 
		При цьому суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що за своїм  видом  та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене  правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.  
		 
		За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, тому  підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга захисника Похиленка А.В. задоволенню не підлягає.
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя 
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Апеляційну скаргу захисника Похиленка А.В. залишити без задоволення, а постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області                  від 13 вересня 2022 року, якою ОСОБА_1  визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого                            ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,                   що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		                           Суддя
		           Київського апеляційного суду                                          Горб І.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...