Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/8062/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.03.2023.
Дата набрання законної сили: 23.03.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		      Справа № 753/8062/22                                                                            Головуючий у І інстанції Заставенко М.О. 
		Провадження №22-ц/824/4248/2023                                                         Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		23 березня 2023 рокуКиївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Писаної Т.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства «Київський радіозавод» - Ражева Андрія Володимировичана рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року у справі за позовом  ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Київський радіозавод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди,
		УСТАНОВИВ:
		 
		У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, який мотивований тим, що позивач перебував у трудових відносинах з АТ «Київський радіозавод», працюючи водієм відособленого госпрозрахункового структурного підрозділу «Спеціальне конструкторське бюро». 
		31 травня 2022 року позивачем було подано заяву про звільнення за власним бажанням та наказом від 31 року 2022 року за № 93к ОСОБА_1 звільнено з роботи, наказано виплатити йому грошову компенсацію за 72 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 23 травня 2019 року по 01 червня 2022 року. 
		Оскільки, розрахунок при звільненні та станом на день подання позову не був проведений, позивач 11 липня 2022 року звернувся до директора відособленого госпрозрахункового структурного підрозділу «Спеціальне конструкторське бюро» АТ «Київський радіозавод» із вимогою про розрахунок. 
		Станом на час звернення до суду розрахунку з позивачем не здійснено.
		Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив стягнути грошову компенсацію (заборгованість по заробітній платі) 7975,39 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, моральну шкоду 2600,00 грн, судовий збір та сервісний збір.
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року позов задоволено частково.
		Стягнуто з акціонерного товариства «Київський радіозавод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати грошової компенсації у розмірі 23 510,42 грн.
		Стягнуто з акціонерного товариства «Київський радіозавод» на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
		Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник АТ «Київський радіозавод» - Ражев А.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. 
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про  введення воєнного стану в Україні», загрозою для життя і здоров`я працівників, відсутністю технічних умов для виконання роботи, наказом від 28.02.2022 № 78/к на період запровадження правового режиму воєнного стану було тимчасово призупинено роботу підприємства із 01 березня 2022 року до можливості відновити роботу. 
		В апеляційній скарзі звернуто увагу на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано, що 21 березня 2022 згідно платіжного доручення № 54 виплачено позивачу 7 772,26 грн заробітної плати, а 20 вересня 2022 року згідно платіжного доручення № 85 виплачено позивачу компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 7 975,39 грн.
		Крім того, скаржник вказує на те, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон №2136-ІХ) визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Частиною 3 статті 1 Закону №2136-ІХ визначено, що на період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.  
		Крім того, відповідно до статті 10 Закону №2136-ІХ, роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
		03 лютого 2023 року на адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року залишити без змін.
		Відзив обгрунтований тим, що Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ не внесено змін до статей 116,117 Кодексу законів про працю України, якими врегульовано питання розрахунку при звільненні, тому в умовах воєнного стану продовжують застосовуватись положення статей 116, 117 Кодексу, оскільки вони не суперечать вимогам Закону № 2136-ІХ та не врегульовують по-іншому питання у сфері трудових відносин.
		Крім того, у відзиві зазначено що відповідач фактично визнав незаконність своїх дій та визнав обґрунтованими вимоги позовної заяви, оскільки останній виплатив позивачеві суму заборгованості за невикористану відпустку у розмірі 7 975,39 грн лише після звернення позивача до суду за захистом своїх прав та після спливу чотирьох місяців з моменту його звільнення з роботи.
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його обгрунтованості та доведеності вини підприємства у несвоєчасній виплаті усіх належних при звільненні сум.
		Апеляційний суд з такими висновками не погоджується, виходячи з наступного. 
		Основним Законом України статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати працю працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
		Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Згідно з ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
		Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
		Згідно з частиною першою ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
		Відповідно до частини першої ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
		В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (стаття 117 КЗпП України).
		Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
		Частиною першою статті 117 КЗпП України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Аналіз змісту даної норми дає підстави для висновку, що однією з обов`язкових умов застосування відповідальності роботодавця у вигляді сплати працівнику середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні є наявність у діях роботодавця вини.
		 Аналогічні роз`яснення містить п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» згідно якого стягнення на користь працівника середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, можливе за умови, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
		Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 24 лютого 2022 року. У подальшому, Указами Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 та від 12 серпня 2022 року №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в України», затвердженого Законом України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 90 діб.
		Згідно зі статтею 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
		Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
		Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»)».
		З матеріалів справи вбачається, що у звязку із військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадженням воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 024.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», керуючись статтями 1, 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» із-за причини воєнних дій, що виключають можливість надання та виконання роботи підприємства, на підставі наказу АТ «Київський радіозавод» від 28 лютого 2022 року №78/к тимчасово призупинено роботу підприємства, а особовий склад працівників відпущено на невизначений строк за свій рахунок, без оформлення відповідних документів. Керівництвом підприємства було надано можливість окремим працівникам (які мали можливість виконувати роботи онлайн) за окремими розпорядженнями керівників відособлених госпрозрахункових структурних підрозділів здійснювати таку діяльність дистанційно. (а.с. 34)
		Враховуючи, що позивач працював водієм ВГСП «Спеціальне конструкторське бюро» потреби та можливості виконувати свою роботу не мав, а тому, керуючись ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на підставі наказу АТ «Київський радіозавод» №84/к від 01.04.2022 року дію його трудового договору було призупинено. (а.с. 35)
		З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про відсутність вини роботодавця у несвоєчасній виплати позивачу усіх належних йому при звільненні сум, оскільки призупинення діяльності підприємства було пов`язане із виникненням обставин, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені законодавчими та іншими нормативними актами, в тому числі і обов`язок щодо своєчасної виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку у зв`язку із його звільненням. 
		Крім того, під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачем за наявності коштів була проведена позивачу виплата грошової компенсації за невикористану відпустку 20.09.2022 року.
		Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, на зазначені обставини уваги не звернув та дійшов до необґрунтованого висновку про підтвердження вини підприємства у несвоєчасній виплаті коменсації за невикористану відпустку.
		Відповідно до статті 374 ЦК України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду в частині зобов`язання нарахувати і виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
		З огляду на вказане, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
		Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Київський радіозавод» - Ражева Андрія Володимировича задовольнити.
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року скасувати в частині задоволення позовних вимог  ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Київський радіозавод» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації у розмірі 23 510,42 гривень, а також в частині розподілу судових витрат.
		Ухвалити в цій частині нове судове рішення.
		В задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Київський радіозавод» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних при звільненні сум - відмовити.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядалось.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
		Повний текст постанови складено 23 березня 2023 року.
		 
		 
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                         Д.О. Таргоній
		 
		Судді:                                                                            С.А. Голуб  
		 
		                                                                                     Т.О. Писана

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...