Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/11494/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.03.2023. Зареєстровано: 28.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2023.
Дата набрання законної сили: 06.03.2023
Номер судового провадження: 2/760/4212/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №759/11494/22
		2/760/4212/23
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		(заочне)
		 
		01 лютого 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді Митрофанової А.О.,
		при секретарі Костюк В.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з трьох відсотків річних у сумі 33 895,36 грн. та 200 889,98 грн. інфляційних нарахувань, судових витрат у розмірі 2 347,85 грн. 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що 31.08.2017 року заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ухвалено рішення по справі № 200/14766/17 про стягнення з відповідача на його користь суми заборгованості - 1 394 294,07 грн.
		Проте, станом на момент подання даної позовної заяви, зобов`язання відповідача зі сплати позивачу заборгованості у сумі складає 740 383,52 грн. (713 507,85 грн. сума, що наразі не стягнута в рамках ВП НОМЕР_6 + 26 875,67 грн. сума, що не заявлялась позивачем до примусового стягнення) є досі не виконаними.
		Крім того, позивач вже звертався з позовом до ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних збитків нарахованих на заборгованість, у зв`язку із невиконанням рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 31.08.2017 року. За результатами якої 03 лютого 2022 року рішенням Печерського районного суду міста Києва, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 96 916,67 грн. - 3% річних за період з 20.02.2018 року по 15.02.2021 року та 201 307,80 грн. - інфляційні нарахування за період з 20.02.2018 року по 15.02.2021 року.
		Зважаючи на вищевикладене у позивача наявне право нарахування на суму заборгованості за невиконане відповідачем зобов`язання по договору позики від 29.04.2010 року, яка становить наразі 740 383,52 грн., 3% річних та індексу інфляції за останні три роки, що передували зверненню до суду, тобто період нарахування 3 % річних та індексу інфляції становить з 16.02.2021 року по 26.08.2022 року.
		Позивач просить суд стягнути з   ОСОБА_2 на його користь 33 895,36 грн. (тридцять три тисячі вісімсот дев`яносто п`ять гривень 36 копійок) - 3% річних за період з 16.02.2021 року по 26.08.2022 року та 200 889,98 грн. (двісті тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять гривень 98 копійок) - інфляційні нарахування за період з 16.02.2021 року по 26.08.2022 року та вирішити питання щодо стягнення судових витрат.
		Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.09.2022 року справу передано до Київського апеляційного суду для вирішення питання про підсудність справи. 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 23.09.2022 року визначено Солом`янський районний суд м. Києва для забезпечення розгляду справи. 
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2022 року справу передано на розгляд головуючому судді Митрофановій А.О. (фактично матеріали справи отримано головуючим 06.10.2022 року). 
		Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14.10.2022 року справу прийнято до провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
		Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Відповідач в судове засідання не з`явився, заяв, клопотань до суду не подано.
		Відповідач був повідомлений про судове засідання шляхом направлення судової повістки на останню відому адресу реєстрації, проте до суду повернулись поштові конверти із зазначенням причини невручення - адресат відсутній за вказаною адресою, що з урахуванням п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України свідчить, що відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
		Третя особа була повідомлена про судове засідання шляхом направлення судової повістки на останню відому адресу реєстрації, у судове засідання не з`явилась, причини неявки не повідомила. 
		Представник позивача подав до суду заяву від 01.02.2023 року, в якій зазначив, що не заперечує щодо заочного розгляду справи, позовні вимоги підтримав. 
		За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність сторін.
		Частиною першою статті 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		Виходячи з цього, враховуючи, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
		На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Судом встановлено, що заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.08.2017 року по справі 200/14766/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за розпискою в розмірі 1 367 418,40 грн. (один мільйон триста шістдесят сім тисяч чотириста вісімнадцять гривень 40 копійок), яка складається з: основного боргу в розмірі 49 000,00 (сорок дев`ять тисяч) доларів США, що станом на 13.04.2017 року еквівалентно 1 316 907,83 грн. (один мільйон триста шістнадцять тисяч дев`ятсот сім гривень 83 копійки) та 3% річних в сумі 50 510,57 грн. (п`ятдесят тисяч п`ятсот десять гривень 57 копійок), стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 000,00 (одну тисячу) доларів США, що станом на 13.04.2017 року еквівалентно 26 875,67 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят п`ять гривень 67 копійок) основного боргу; судовий збір у сумі 8 000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок) стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .
		Частиною 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		19.05.2018 року державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 про стягнення коштів в розмірі 1 316 907,83 грн. (сума основного боргу 49 000,00 дол. США, що еквівалентно станом на 13.04.2017 року 1 316 907,83 грн.), 50 510,57 грн. (3% річних), за яким стягувач - ОСОБА_1 , боржник - ОСОБА_2 , підстава - виконавчий лист Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ № 200/14766/17 від 09.02.2018 року.
		20.01.2021 року до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подано адвокатський запит Вих. № 2001-21/1 щодо надання відомостей відносно здійсненних погашень ОСОБА_2 (Боржник) в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4 (відкритого на підставі виконавчого листа Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ № 200/14766/17 від 09.02.2018 року) на користь Стягувача ОСОБА_1 , із зазначенням сум погашення та сумою, яка наразі ще підлягає стягненню.
		02.02.2021 року Святошинським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві підготовлено відповідь на адвокатський запит та повідомлено, що в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого документа № 200/14766/17 від 09.02.2018 року, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровськ від 09.02.2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів в розмірі 1 367 418,40 грн., на користь Стягувача перераховано - 313 494,07 грн. (триста тринадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири гривні 07 копійок).
		23.02.2021 року постановою старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кашицької А.Ю. про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчий документ, виконавчий лист № 200/14766/17 від 09.02.2018 року, виданий Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровськ від 09.02.2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів в розмірі 1 367 418,40 грн., 50 150,57 грн., судовий збір 8000,00 повернуто стягувачу, на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа. 
		01.03.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Бандолою О.О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 про стягнення коштів в розмірі 1 316 907,83 грн. (сума основного боргу 49 000,00 дол. США, що еквівалентно станом на 13.04.2017 року 1 316 907,83 грн.), 50 510,57 грн. (3% річних), за яким стягувач - ОСОБА_1 , боржник - ОСОБА_2 , підстава - виконавчий лист Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ № 200/14766/17 від 09.02.2018 року.
		16.08.2022 року до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бандоли О.О. подано адвокатський запит Вих. № 1608-22/1 щодо надання відомостей відносно здійсненних погашень ОСОБА_2 (Боржник) в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_5 (відкритого на підставі виконавчого листа Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ № 200/14766/17 від 09.02.2018 року) на користь Стягувача ОСОБА_1 , із зазначенням сум погашення та сумою, яка наразі ще підлягає стягненню.
		30.08.2022 року приватним виконавецем виконавчого округу міста Києва Бандолою О.О. підготовлено відповідь на адвокатський запит та повідомлено, що в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого документа № 200/14766/17 від 09.02.2018 року, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровськ від 09.02.2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів в розмірі 1 367 418,40 грн., на користь Стягувача залишок коштів які підлягають стягненню з боржника - 713 507,85 грн. (сімсот тринадцять тисяч п`ятсот сім гривнь 85 копійок).
		Станом на 07.09.2022 року сума коштів до стягнення на користь стягувача становить - 740 383,52 грн. (сімсот сорок тисяч триста вісімдесят три гривні 52 копійки).
		Тобто, відповідно до розрахунку наданого позивачем, наразі сума грошових коштів, яка має бути сплачена відповідачем на користь позивача на виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ від 31.08.2017 року по справі № 200/14766/17 становить - 740 383,52 грн. (сімсот сорок тисяч триста вісімдесят три гривні 52 копійки) (713 507,85 сума, що підлягає стягнення в рамках ВП № НОМЕР_5 + 26 875,67 грн., що не заявлялись позивачем до примусового стягнення органами виконавчої служби).
		Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
		За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.
		Наведене вище узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (14-16цс18).
		Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5ЦК України).
		Таким чином, статтею625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
		За змістом статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.
		Крім того, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вирішила відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у:
		- постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України);
		- постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.
		Таким чином, правовий аналіз норм статей 525, 526, 599, 611, 625 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 цього Кодексу.
		Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2311цс16 та Верховним Судом не встановлено підстав для відступлення від неї.
		Стаття 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
		Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строку розрахунків.
		Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 лютого 2018 року, справа № 910/11249/17.
		Як вже зазначено, станом на день звернення із позовом до Святошинського районного суду м. Києва, відповідач має зобов`язання перед позивачем, що підтверджується заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.08.2017 року по справі № 200/14766/17 та листом Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.08.2022 року, які не виконано.
		Отже, з огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання зі сплати коштів, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України.
		Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
		Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
		Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		31.08.2017 року рішеням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська по справі №200/14766/17 стягнуто з відповідача на користь позивача суми заборгованості, у сумі - 1 394 294,07 грн.
		Проте, станом на момент подання даної позовної заяви, зобов`язання відповідача зі сплати позивачу заборгованості у сумі 740 383,52 грн. (713 507,85 грн. сума, що наразі не стягнута в рамках ВП №64659271 + 26 875,67 грн. сума, що не заявлялись позивачем до примусового стягнення) є досі не виконаними.
		Зважаючи на вищевикладене у позивача наявне право нарахування на суму заборгованості за невиконане відповідачем зобов`язання по договору позики від 29.04.2010 року, яка становить наразі 740 383,52 грн. 3% річних та індексу інфляції за останні три роки, що передували зверненню до суду, тобто період нарахування 3 % річних та індексу інфляції за період з 16.02.2021 року по 26.08.2022 року.
		Згідно з ч. 2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Так, сума яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача відповідно до рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ від 31.08.2017 року по справі № 200/14766/17 становить - 1 394 294,07 грн., яка складається з: 1 343 783,50 грн. (основна заборгованість) та 50 510,57 грн. (3% річних).
		Сума непогашеної заборгованості на момент звернення до суду становить - 740 383,52 грн. (без врахування 3% річних).
		Зважаючи на вищевикладене наявні підстави для стягнення 3% річних та індекс інфляції на суму заборгованості 740 383,52 грн. (основна заборгованість) за період з 16.02.2021 року по 26.08.2022 року.
		Таким чином, загальна сума позовних вимог станом на 26.08.2022 року розрахунку ціни позову складає : 3% річних (33 895,36 грн.) + індекс інфляції (200 889,98 грн.) = 234 785,34 грн. (двісті тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять гривень 34 копійок).
		Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
		Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
		Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Матеріали справи не містять доказів повного виконання відповідачем зобов`язань за зобов`язанням. 
		Розмір суми заборгованості наданий позивачем відповідачем у в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України не спростований.
		З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. 
		Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 2 347,85 грн.
		Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позов   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань - задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві 10.12.2005 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 24.12.1996 року):
		- 33 895,36 грн. (тридцять три тисячі вісімсот дев`яносто п`ять гривень 36 копійок) - 3% річних за період з 16.02.2021 року по 26.08.2022 року;
		- 200 889,98 грн. (двісті тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять гривень 98 копійок) - інфляційні нарахування за період з 16.02.2021 року по 26.08.2022 року.
		Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві 10.12.2005 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 24.12.1996 року) сплачений судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2 347,85 грн. (дві тисячі триста сорок сім гривень 85 копійок).
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
		У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
		Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                  А.О. Митрофанова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...