Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/2940/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: 28.03.2023. Зареєстровано: 29.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.03.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/639/110/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021220500000246

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		28.03.2023 
		Справа № 639/2940/21
		Провадження № 1-кп/639/110/23
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 березня 2023 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань  ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/2940/21 (в ЄРДР №12021220500000246 від 13.03.2021 року) за обвинуваченням
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Керч АР Крим, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
		-09 березня 2006 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 186 КК України до 4 місяців виправних робіт;
		-15 вересня 2006 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186, ст. ст. 69, 71 КК України до 3 років 10 днів позбавлення волі;
		-18 лютого 2010 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі;
		-04 лютого 2011 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі;
		-04 липня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;
		-28 жовтня 2013 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;
		-17 жовтня 2018 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 296, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, 
		 
		сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
		прокурори  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		обвинувачений  ОСОБА_3 ,
		захисники  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		потерпілі  ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
		законні представники потерпілих  ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		І.Формулювання обвинувачення,визнаного судомдоведеним. 
		ОСОБА_3 , будучи раніше неодноразово судимий, востаннє - вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 17.10.2018р. за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 296, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та, маючи не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість, знов вчинив злочин проти власності за таких обставин.
		Так,  ОСОБА_3 , 13.03.2021р., приблизно о 16 годині, перебував за адресою: АДРЕСА_3 , де проживали раніше йому незнайомі неповнолітні ОСОБА_11 , 2003 р.н. та ОСОБА_12 , 2004 р.н.
		Саме в той час у нього виник злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майно, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілих, поєднаний з проникненням у житло.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправність свого діяння, з метою проникнення до квартири АДРЕСА_4 вказаного будинку, підійшов до вхідних дверей вказаної квартири, та спочатку постукав у двері, а потім, коли неповнолітній ОСОБА_11 , нічого не підозрюючи щодо злочинного наміру ОСОБА_3 , відчинив двері, ОСОБА_3 штовхнув неповнолітнього потерпілого всередину квартири та без його згоди проник до приміщення квартири.
		Надалі,перебуваючи увказаній квартирі, ОСОБА_3 ,продовжуючи реалізацію свогозлочинного умислу,не реагуючина вимоги неповнолітнього ОСОБА_11 та неповнолітньої ОСОБА_12 , яка також перебувала всередині квартири, шляхом залякування останніх застосуванням ножа, який він приніс з собою та відкрито демонстрував перед потерпілими, тобто, погрожуючи застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров`я неповнолітніх потерпілих, почав вимагати від останніх передати йому мобільний телефон «iPhone 6 16 GB», який належить неповнолітньому ОСОБА_11 , та мобільний телефон «Xiaomi Redmi 8 32 GB», який належить неповнолітній ОСОБА_12 .
		Відразу ж після цього, неповнолітній потерпілий ОСОБА_11 , реально сприймаючи погрози ОСОБА_3 , злякавшись застосування ножа, який перебував у руках останнього, передав йому свій мобільний телефон «iPhone 6 16 GB», після чого, неповнолітня потерпіла ОСОБА_12 , реально сприймаючи погрози ОСОБА_3 , також передала ОСОБА_3 свій мобільний телефон «Xiaomi Redmi 8 32 GB».
		Таким чином, ОСОБА_3 діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, відкрито заволодів мобільним телефон «iPhone 6 16 GB», вартістю 2508 грн., належного неповнолітньому ОСОБА_11 та мобільним телефоном «Хіаоmі Redmi 8 32 GB», вартістю 2569 грн., належного неповнолітній ОСОБА_12 .
		Надалі, ОСОБА_3 продовжуючи свій злочинний умисел, з метою залякування останніх, шляхом демонстрації серйозності намірів відносно можливості реалізації висунутих погроз, наніс один удар мобільним телефоном в ділянку обличчя неповнолітнього ОСОБА_11 , спричинивши йому фізичного болю, тим самим утримуючи від можливого активного супротиву та унеможливлюючи здійснення бажання потерпілих голосно покликати на допомогу.
		В подальшому, ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши неповнолітній потерпілій ОСОБА_12 матеріальної шкоди на суму 2569 грн. та неповнолітньому потерпілому ОСОБА_11 на суму 2508 грн..
		 
		ІІ.Позиція обвинуваченого ОСОБА_3  щодо пред`явленого обвинувачення.
		Обвинувачений ОСОБА_3 під час виконання судом дій, передбачених ч. 1 ст. 348 КПК України, свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, не визнав, вказавши, що не погрожував потерпілим ножом та не спричиняв їм будь-яких тілесних ушкоджень. При цьому  ОСОБА_3 не заперечував факт його знаходження 13.03.2021р. в квартирі  АДРЕСА_5 , проте вказував, що потерпілі пустили його добровільно до зазначеного житла. 
		Сторона захисту вказувала,що діїобвинуваченого неправильнокваліфіковані органомдосудового розслідування,вони повиннікваліфікуватися заст.190КК України,як шахрайство,адже ОСОБА_3 заволодів майном потерпілих шляхом обману, повідомивши потерпілим, що поверне телефони після того як перевірить в них певну інформацію, про що вказували самі потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .. 
		Цивільний позов потерпілої  ОСОБА_12 про стягненняз обвинуваченогона їїкористь навідшкодування матеріальноїшкоди врозмірі 2569,00грн. ОСОБА_3 визнав. 
		Як на початку судового розгляду, так і після дослідження всіх доказів по кримінальному провадженню, від давання показань обвинувачений ОСОБА_3 відмовився, посилаючись на ст. 63 Конституції України.
		 
		ІІІ. Досліджені докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, винуватість останнього у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за наведених вище обставин підтверджується показаннями потерпілих, свідків, які були допитані під час судового розгляду, а також сукупністю інших досліджених доказів по кримінальному провадженню.
		Так,потерпілий ОСОБА_11  показав суду, що з обвинуваченим раніше знайомий не був. 13.03.2021, приблизно о 16:00, він знаходився вдома за адресою: АДРЕСА_6 , разом зі своєю дівчиною ОСОБА_12 , з якою вони на той час спільно проживали за вказаною адресою. Почувши стук у двері, він подумав, що можливо це сусідам щось треба. Він відчинив двері, не питаючи хто там. За дверима знаходився обвинувачений ОСОБА_3 . Він, ОСОБА_11 , хотів зачинити двері, але ОСОБА_3  відштовхнув його рукою, зайшов у квартиру та зачинив за собою двері на замок. Альона (Кононіхіна) в цей час стояла біля вікна, та була в шоці від того, що відбувалось. ОСОБА_3 сказав, що, якщо вони будуть кричати, то буде тільки гірше. При цьому ОСОБА_3 , тримаючи розкладний ніж в руці в розкладеному стані, пішов в бік Альони. ОСОБА_11 злякався, вони з Альоною спитали у ОСОБА_3 , що трапилось. ОСОБА_3 , в свою чергу, з ножом в руці почав погрожувати та вимагати у нього телефон. Відчуваючи страх за своє життя та життя ОСОБА_15 , він передав йому свій телефон марки «iPhone 6». Після цього ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_12 та почав вимагати у неї передати йому належний їй телефон. Вона також віддала свій телефон «Хіаоmі Redmi 8». Після цього ОСОБА_3 наказав їм сісти, та вони з ОСОБА_12 сіли на диван, а ОСОБА_3  поруч на стілець. Потім обвинувачений зі словами «ну, що ти?» вдарив його телефоном по обличчю та кулаком у груди, а, коли він встав, то вдарив ногою по нозі зі словами «що ти сіпаєшся?». При цьому ОСОБА_3 також казав, що він нічого не боїться, він вже «сидів». Потім ОСОБА_3 почав вимагати передати йому коробки від мобільних телефонів, адже по них можуть їх відшукати. Крім того він спитав у ОСОБА_12 , що за кулон у неї на шиї, зірвав його, та почав кусати, перевіряючи чи це золото, а, коли зрозумів що він не золотий, то повернув. Також ОСОБА_3 роздивлявся його колонку. Обвинувачений попередив, щоб вони нічого не казали поліції або він повернеться, після чого пішов. Майже весь час, поки ОСОБА_3 знаходився у них в кімнаті, він тримав в руці ніж, та сховав його, коли вже забрав їх телефони. 
		Також потерпілий зазначив, що ОСОБА_3 , коли вже забрав телефони, казав, що лише перевірить чи є в телефонах номери його знайомих та, якщо нічого не знайде, потім поверне їх. При цьому він швидко зробив вигляд наче шукає якусь інформацію, а потім поклав до кишені. Крім того ОСОБА_3 казав, що він, ОСОБА_11 , в чомусь винен. Проте ОСОБА_11 розумів, що той лише «заговорює зуби», адже будь-яких приводів для таких дій обвинуваченого не було. Телефони вони віддали саме тому, що злякались, адже ОСОБА_3 погрожував ножем, і він був дуже наляканий як за себе, так і за ОСОБА_15 ( ОСОБА_12 ). 
		Після того як ОСОБА_3 пішов, він, ОСОБА_11 , також вийшов з кімнати, спустився на перший поверх, зустрів інших мешканців будинку, яким розповів про те що сталося, хтось викликав поліцію. В подальшому його телефон повернули працівники поліції. За його участі проводилось впізнання та він упізнав обвинуваченого ОСОБА_3 , а також ніж, яким їм погрожував останній. (т. 1 а.с. 103-105)
		Неповнолітня потерпіла ОСОБА_12  надала суду показання, згідно яких з обвинуваченим  ОСОБА_3 раніше не була знайома, але бачила, що він ходив до сусідів. 
		13.03.2021,приблизно о16:00,вона знаходилась за адресою: АДРЕСА_6 , разом зі своїм хлопцем ОСОБА_16 . Вказане житло вони на той час винаймали, воно знаходилось поруч технікумом, в якому вони навчались. Вони почули стук у двері та подумали, що це хтось з сусідів. ОСОБА_16 лише встиг привідчинити двері, як ОСОБА_3 штовхнув його та зайшов у квартиру, зачинивши двері за собою на замок. При цьому він тримав у руці ніж та пішов в їх бік. Вони почали відходити назад. ОСОБА_3 сказав, щоб ОСОБА_17 ( ОСОБА_18 ) віддав свій мобільний телефон. Той виконав його вимогу. Після цього він, ОСОБА_3 , сказав, щоб вона також віддала йому свій мобільний телефон «Хіаоmі Redmi 8» на 32 Гб. Вона не хотіла цього робити, проте він повторив вимогу і вона підкорилась. Потім ОСОБА_3 сказав, щоб вони сіли на диван, а сам сів поруч на стілець, почав казати, що ОСОБА_17 ( ОСОБА_18 ) в чомусь винен, вдарив його долонею по голові та кулаком у груди, сказав, щоб він мовчав, та також наніс йому удар ногою по нозі. Крім того ОСОБА_3 роздивлявся колонку ОСОБА_17 , проте не взяв її.
		Потерпіла ОСОБА_12 вказувала, що дуже злякалась за своє життя та життя ОСОБА_17 ( ОСОБА_18 ), адже ОСОБА_3 був з ножом весь час від моменту як зайшов, склав його та поклав в кишеню лише коли вони сіли на диван, а потім знов дістав та крутив його в руках. Погрози вона сприймала як реальні. 
		ОСОБА_3 казав, що перевірить телефони, і якщо там нічого не має, то поверне їх завтра, після чого пішов.
		За її участі проводилось впізнання та вона упізнала ОСОБА_3 як нападника, а також упізнала ніж, з яким він був. За наслідками впізнання підписувала відповідні протоколи.
		Потерпіла підтримала цивільний позов. (т. 1 а.с. 103-105)
		Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_12  - ОСОБА_14 показала суду, що з обвинуваченим не знайома, вперше побачила його в суді. Кімнату №37 у гуртожитку по  АДРЕСА_7 вони винаймали для спільного проживання її доньки та ОСОБА_17 ( ОСОБА_18 ), адже вони разом навчались в училищі, яке знаходилось неподалік. Вона, ОСОБА_14 , бувала у вказаній квартирі приблизно раз на місяць.
		В день відповідних подій їй зателефонували та повідомили, що її доньку та ОСОБА_17 пограбували. Через 20 хвилин вона прибула на місце, там вже знаходились працівники поліції. Також викликали і мати ОСОБА_17 . Працівники поліції в їх присутності опитали ОСОБА_17 та ОСОБА_15 та проводили інші слідчі дії  оглянули кімнати з її дозволу. Зі слівдоньки їйстало відомо,що доїх кімнативдерся невідомий,погрожував,забрав телефони.Діти булидуже налякані.В подальшомувїї присутності донька упізнала нападника, вказала точно на ОСОБА_3 .. Останній приходив до дівчат, які проживали у сусідній квартирі, допускав неналежну поведінку, тому вони навіть збирались міняти квартиру. Діти пояснювали, що бачили ОСОБА_3 раніше, але жодних стосунків з ним не підтримували. Підтримала цивільний позов. (т. 1 а.с. 103-105)
		Свідок ОСОБА_19 показала суду, що проживає в квартирі АДРЕСА_8 , який раніше був гуртожитком. Потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були її сусідами, мешкали разом у квартирі АДРЕСА_4 вказаного будинку. Крім того у вказаному будинку в квартирі АДРЕСА_9 мешкають ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , до яких якось посилився обвинувачений ОСОБА_22 ( ОСОБА_23 ), який вів себе агресивно, вибивав двері до інших квартир, пошкоджував загальне та індивідуальне майно жильців будинку, на зауваження з боку останніх вказував, що проживає в будинку на «повних правах». 
		В один із днів у березні 2021 року, у вечорі, вона зустріла у під`їзді ОСОБА_11 , який був чимось пригнічений. На її запитання що сталося, він повідомив, що ОСОБА_22 ( ОСОБА_23 ) увірвався до його квартири, погрожував ножем та забрав у нього та ОСОБА_15 ( ОСОБА_24 ) мобільні телефони. Вона порадила звернутися до поліції. Також через мобільні телефони інших сусідів зв`язалися з батьками ОСОБА_17 ( ОСОБА_18 ) та ОСОБА_15 ( ОСОБА_24 ). По приїзду працівників поліції ОСОБА_17 та ОСОБА_15 надали їм аналогічні пояснення про те, що ОСОБА_22 ( ОСОБА_23 ) увірвався до їх квартири, погрожував ножем та забрав їх мобільні телефони. (т. 1 а.с. 166-169)
		Свідок ОСОБА_25 надав суду показання, згідно яких він працює на посаді оперуповноваженого СКП ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області. 13.03.2021р., у вечорі, до чергової частини ВП №1 ХРУП №3 надійшло повідомлення про те, що невстановлена особа за адресою: АДРЕСА_6 , погрожуючи ножем, заволоділа одним чи декількома мобільними телефонами та зникла у невідомому напрямку. При цьому було надано опис відповідної особи. В ході відпрацювання вказаної інформації разом з ОСОБА_26 та ОСОБА_27 в районі в`їзду до смт. Пісочин по вул. Надії в м. Харкові було виявлено людину, яка за зовнішніми ознаками була схожа чоловіка, якого описував потерпілий. В ході розмови вказаний чоловік почав чинити опір та був затриманий. При цьому чоловік встиг кинути на землю коробку, в якій, як з`ясувалось пізніше, знаходився мобільний телефон потерпілого. У вказаної особи був при собі ніж в розкладеному стані, який він дістав, коли намагався втекти. Інші співробітники поліції намагалися забрати ніж та припинити його дії. Внаслідок здійснення фізичного супротиву з боку обвинуваченого до нього було застосовано кайданки. Фактичне затримання здійснювали ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , які першими підійшли до обвинуваченого. Він, ОСОБА_25 ,бачив  як ніж вилетів з рук затримуваного. Коли він підійшов, то обвинувачений вже знаходився на землі, він допоміг йому підвестися. Потім на місце було викликано слідчо-оперативну групу, по приїзду якої було проведено огляд та вилучено ніж, коробку з-під телефона, в якій знаходився і сам телефон. Щодо другого телефону, то хтось йому повідомив, що обвинувачений його вже продав. В подальшому обвинуваченого було доставлено до приміщення відділку поліції, де потерпілий в ході проведення впізнання упізнав затриманого як чоловіка, що вчинив відносно нього кримінальне правопорушення. Було два потерпілих  молодий хлопець та дівчинка. (т. 1 а.с. 175-176, 184-185)
		Свідок ОСОБА_30 показав суду, що був знайомий з обвинуваченим нетривалий час. Йому зателефонував його знайомий приятель на ім`я ОСОБА_31 , та попросив допомогти з`їздити в ломбард з обвинуваченим, якого раніше він не знав. Він погодився. Обвинувачений підійшов до нього в обумовленому з ОСОБА_32 місці. При цьому він попередив обвинуваченого, що йому не потрібні неприємності, на що той запевнив, що все гаразд, це його телефон, та він планує його в подальшому викупити, а для закладення телефону до ломбарду у нього просто немає документів, а тому попросив виручити його по-товариські. Вони направилися до ломбарду на вул. Полтавський шлях в м. Харкові, біля виходу з метро, по «Ленінській» стороні. Там він заклав наданий йому мобільний телефон на наявний у нього документ. В ломбарді за телефон йому дали гроші в сумі приблизно 1000 грн., які він передав ОСОБА_22 . Після цього вони розійшлись, він пішов до ОСОБА_33 , але у нього були якісь люди та він пішов до магазину, де знов зустрів ОСОБА_22 . Той запропонував відпочити, купив продукти, пива, щоб віддячити його за допомогу. Вони взяли пиво, пішли в район «Баварії», де ОСОБА_22 затримали працівники поліції, поваливши його на землю, під час чого останній викинув на землю ніж. Працівники поліції питали, де другий телефон. В подальшому їх посадили в різні машини та відвезли в райвідділок. За його участі проводилось впізнання за фотознімками. (т. 1 а.с. 196, 197, 204-207)
		Свідок ОСОБА_34 надав суду показання, що проживає за адресою: АДРЕСА_10 . Безпосереднім очевидцем подій вона не була.
		Обвинувачений ОСОБА_3 їй знайомий як особа, яка певний час проживала в її будинку, в кімнаті у сусідів  ОСОБА_35 та ОСОБА_36 . При цьому він регулярно бешкетував, залякував мешканців будинку, ображав їх, пошкоджував майно в місцях загального користування. Коли він ходив по коридору, мешканці будинку боялися виходити з квартир. За час проживання ОСОБА_3 в їх будинку всюди були розкладені ножі, викрутки, він ходив з ними, це був образ життя обвинуваченого. Вона неодноразово бачила як обвинувачений вештався по коридору з ножом в руках, зокрема намагався видертись на горище, ламав двері до місць загального користування, які жильцями зачиняються на замок. При цьому ОСОБА_37 та ОСОБА_38 , у яких жив обвинувачений, скаржилися, що вони не можуть його вигнати.
		Був випадок, коли вона зустріла ОСОБА_3 на сходах. Той стояв босоніж в стані алкогольного сп`яніння з ножом в руці, та почав висловлювати погрози на її адресу через те, що до цього вона закликала його дотримуватися порядку та загальних норм поведінки.
		Зі слів ОСОБА_11 їй стало відомо, що ОСОБА_3 вдерся до його кімнати, погрожував йому та його дівчині ножом, забрав їх телефони. Про це він розповів їй в день вказаних подій в березні 2021 року, коли вона зустріла його в коридорі. При цьому ОСОБА_17 був сильно наляканий. Через декілька днів після цього ОСОБА_17 з дівчиною з`їхали з вказаної квартири. Після того як ОСОБА_3 затримала поліція всі мешканці зіткнули з полегшенням, в будинку настала тиша. (т. 1 а.с. 198, 199, 204-207)
		Свідок ОСОБА_39 показала суду, що проживає за адресою: АДРЕСА_11 . Обвинувачений ОСОБА_3 певний час проживав у вказаному гуртожитку у дівчат  ОСОБА_35 , ОСОБА_36 та їх брата. За час проживання ОСОБА_3 поводив себе неадекватно, у нього були постійні конфлікти, в тому числі і з ОСОБА_40 та ОСОБА_41 , через що регулярно викликались працівники поліції. Також неадекватна поведінка у ОСОБА_3 була по відношенню до інших жильців будинку. Був випадок, коли він зламав двері до місця загального користування  туалету, які закривають на ключ, щоб нічого не зникло, та якими користуються лише мешканці.
		У неї особисто з ним конфліктів не було, їй він не погрожував, проте якось вона бачила його в коридорі, коли він біг з ножом у руках за хлопцем, у якого жив  братом ОСОБА_36 та ОСОБА_35 . Тоді вона його зупинила та попросила, щоб він заспокоївся. Він розвернувся та пішов. 
		Про напад на неповнолітніх потерпілих їй відомо зі слів останніх. Вони знімали кімнату у гуртожитку. Одного дня, у березні 2021 року, вона з іншими мешканцями будинку знаходилась у загальній кухні, адже до них прийшов перукар. В коридорі вони побачила ОСОБА_17 ( ОСОБА_18 ), який був дуже наляканий. Той розповів, що ОСОБА_3 постукав у двері, а коли він відчинив, то той увірвався до кімнати, погрожував ножом та забрав два мобільні телефони. Хтось викликав поліцію.
		Також свідок зазначила, що поки в будинку проживав ОСОБА_3 , на всьому поверсі були сховані (розкладені) ножі. Після того як його взяли під варту, ножі зникли, клімат в будинку значно покращився, настала тиша і спокій. (т. 1 а.с. 200, 201, 204-207)
		Свідок ОСОБА_42 надав показання, згідно яких проживає за адресою: АДРЕСА_11 . В цьому будинку певний час проживав обвинувачений ОСОБА_3 , який поводив себе неадекватно та агресивно, кидався на жильців, бігав по коридору з ножом. Якось він йому зробив зауваження, адже той сильно ляснув дверима, той почав на нього кидатися в бійку. 
		Щодо ОСОБА_17 з ОСОБА_15 , то в один із днів у березні 2021 року він вийшов до коридору, де зустрів ОСОБА_17 ( ОСОБА_18 ), який був дуже наляканий та розповів, що обвинувачений увірвався до них в кімнату, погрожував ножом, забрав телефони, після чого пішов. Мешканці будинку викликали поліцію. (т. 1 а.с. 202-207)
		Свідок ОСОБА_43 , будучи допитаний судом, підтвердив, що приймав участь в якості понятого при огляді місця події в районі вул. Надії в напрямку смт. Пісочин. Його зупинили працівники поліції, попросили побути присутнім в якості понятого. Йому було роз`яснено його права. Працівники поліції також пояснили, що був розбійний напад, в ході якого особа проникла до квартири, погрожувала ножом та забрала мобільні телефони. На місці знаходився обвинувачений, на якого були одягнуті кайданки, від будь-яких пояснень він відмовився, не вказував про порушення, в тому числі, що якісь речі були підкинуті. Безпосередньо у обвинуваченого з кишень нічого не вилучалось. З землі було вилучено пакунок з продуктами харчування, розкладний ніж та мобільний телефон в коробці. Яким чином вказані речі опинились на землі йому не відомо. Також була вилучена якась квитанція. Вилучені речі запаковувались. Під час огляду проводилась фіксація за допомогою відеокамери. Перед підписанням протоколу він ознайомився з його змістом, все було відображено правильно та відповідало дійсності. 
		Після надання свідкові для огляду протоколу від 13.03.2021 останній підтвердив справжність його підпису в ньому. (т. 3 а.с. 230-233)
		Під час судового розгляду стороною захисту було заявлено клопотання про допит в якості свідка особи на ім`я « ОСОБА_31 », на якого посилався свідок ОСОБА_30 як на того, за чиїм проханням він 13.03.2021 зустрівся з ОСОБА_3 та в подальшому заклав до ломбарду мобільний телефон. 
		Судом було вжито заходи з метою проведення допиту вказаного свідка, проте, у зв`язку з браком особистої інформації, повідомленої свідком ОСОБА_44 , встановити повні анкетні дані, місцезнаходження свідка та забезпечити його допит судом не виявилось можливим. (т. 1 а.с. 218, 227, т. 2 а.с. 13, 16, 30) 
		Крім того судом вживались заходи забезпечення кримінального провадження з метою проведення допиту понятого, за участі якого проводився огляд місця події 13.03.2021 (відкритої ділянки місцевості на перехресті вул. Некрасова та вул. Пісочинський в`їзд, поблизу будинку №38) - ОСОБА_45 , про допит якої заявляв клопотання обвинувачений ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 176, 177, 187, 189, 195, 203, 210, 213, 234, 239, 248, т. 3 а.с. 10) 
		Проте вжитими заходами забезпечити явку свідка до суду не виявилось можливим. (т. 2 а.с. 225, т. 3 а.с. 1-4, 13-14, 19-20)
		В судовому засіданні 01.03.2023, після повідомлення результатів вжитих заходів та надання можливості стороні захисту узгодити свою процесуальну позицію щодо забезпечення допиту зазначеного свідка, обвинувачений та його захисник зазначили, що у вирішенні відповідного питання покладаються на розсуд суду, зазначили про відсутність будь-яких клопотань щодо забезпечення явки свідка до суду.
		З огляду на викладене, а також, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, закріплені в ст. ст. 22, 26 КПК України, судом було прийнято рішення про неможливість допиту ОСОБА_45 в якості свідка.
		Приймаючи таке рішення, судом також було враховано, що участь ОСОБА_45 при проведенні огляду місця події 13.03.2021 в якості понятого підтверджується дослідженим в судовому засіданні відеозаписом вказаної слідчої дії (а. 15 матеріалів досудового розслідування). 
		Крім показань допитаних судом потерпілих та свідків, вина ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
		-даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 13.03.2021, відповідно до якого законний представник потерпілого ОСОБА_11  ОСОБА_13 просила вжити заходи до невідомого, який 13.03.2021, приблизно о 16:00, застосовуючи фізичну силу, пройшов до квартири АДРЕСА_4 , після чого, погрожуючи застосуванням ножа, заволодів мобільним телефоном «Iphone», який належить ОСОБА_11 , а також належним ОСОБА_12 мобільним телефоном «Xiaomi Redmi 8» (а.8 матеріалів д.р.);
		-даними протоколу огляду місця події від 13.03.2021, проведеним в період часу з 19:20 до 19:35 за участі понятих, предметом якого була, зокрема, кімната АДРЕСА_12 , в ході якого зафіксовано порушення обстановки у кімнаті у вигляді розкиданих речей, а також, що вхід до неї здійснюється через дерев`яні двері з врізним замком (а. 9-12 матеріалів д.р.); 
		-змістом протоколу огляду місця події від 13.03.2021, проведеним в період часу з 22:07 до 22:21 за участі понятих, та додатком до вказаного протоколу у вигляді диску з відеозаписом вказаної слідчої дії, яким підтверджено достовірність даних, зафіксованих в протоколі. Об`єктом вказаного огляду була відкрита ділянка місцевості на перехресті вул. Некрасова та вул. Пісочинський в`їзд, поблизу будинку №38, де було виявлено гр. ОСОБА_46 , який добровільно видав квитанцію з ломбарду «Кеш Бокс» №032214062 від 13.03.2021 з прикріпленим чеком на суму 900 грн. Також на земельній ділянці поблизу тротуару виявлено на снігу розкладний ніж з рукояткою зеленого кольору, коробку від мобільного телефону «Iphone», в якій знаходився мобільний телефон «Iphone 6 Space Gray», imei НОМЕР_1 та білий блочок, а поряд з ними  пакунок поліетиленовий з написом «Молоко Заречное» та декілька запакованих булок. Поряд з цими предметами знаходився чоловік, який відмовився представлятися. З відтвореного відеозапису встановлено, що цим чоловіком був обвинувачений ОСОБА_3 . 
		Під час огляду було вилучено вищезазначені квитанцію, розкладний ніж та коробку з мобільним телефоном, які постановою слідчого від 15.03.2021 визнані речовими доказами по кримінальному провадженню (а. 14, 15, 64-66 матеріалів д.р.); 
		-протоколом від 13.03.2021, складеним слідчим в період часу з 23:30 до 23:46, яким зафіксовано добровільну видачу ОСОБА_44 посвідчення водія № НОМЕР_2 від 11.02.2004 на ім`я ОСОБА_47 , яке він знайшов, та використав для здачі в ломбард мобільного телефону «Xiaomi Redmi 8», imei НОМЕР_3 . Постановою слідчого від 15.03.2021 визнані речовими доказами по кримінальному провадженню (а. 16-17, 63, 65, 66 матеріалів д.р.);
		-протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_3 від 14.03.2021, згідно якого останній фактично був затриманий 13.03.2021 о 21:30, який підписаний обвинуваченим в присутності захисника без будь-яких скарг та зауважень (а. 48-51 матеріалів д.р.); 
		-даними протоколів пред`явлення особи для впізнання від 14.03.2021 за участі потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , в ході проведення яких останні, кожний окремо, упізнали ОСОБА_3 як особу, яка 13.03.2021 за адресою: АДРЕСА_6 , увірвався до квартири, погрожував ножем, заволодів двома мобільними телефонами, після чого пішов (а. 38-45 матеріалів д.р.); 
		-даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.03.2021 за участі свідка ОСОБА_46 , який упізнав на фотознімку із зображенням ОСОБА_3 , як чоловіка, який 13.03.2021 надав йому мобільний телефон «Xiaomi Redmi» з метою, щоб той заклав його до ломбарду, що він і зробив (а. 87-89 матеріалі д.р.);
		-змістом протоколів пред`явлення речей для впізнання від 13.04.2021 за участі потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які, кожний окремо, упізнали вилучений в ході огляду місця події 13.03.2021 в період часу з 22:07 до 22:21 розкладний ніж із вставкою на рукоятці зеленого кольору, загальною довжиною 24 см, як той, яким 13.03.2021 їм погрожував хлопець на ім`я ОСОБА_22 за адресою: АДРЕСА_6 (а. 119-126 матеріалі д.р.);
		-оглянутими в судовому засіданні речовими доказами: квитанцією з ломбарду«Кеш Бокс»№032214062від 13.03.202118:44,з зазначеннямпредмету закладу мобільнийтелефон «XiaomiRedmi8»,imei  НОМЕР_3 ;посвідчення водія № НОМЕР_2 від 11.02.2004 на ім`я ОСОБА_48 ; розкладним ножем з рукояткою зеленого кольору (а. 63-66 матеріалів д.р.);
		-висновком судової товарознавчої експертизи від 02.04.2021 №СЕ-19/121-21/6800-ТВ, відповідно до якого ринкова вартість мобільного телефону торгової марки «Xiaomi» модель «Redmi 8 32 Gb», який використовувався за призначенням, у технічно справному стані, без будь-яких пошкоджень, без комплектуючих, на момент вчинення кримінального правопорушення, а саме станом на 13.03.2021 становить 2569,00 грн., а мобільного телефону «Iphone 6 16 Gb Space Gray», із зарядним блочком до нього  2508,00 грн. (а. 100-110 матеріалів д.р.) 
		24.03.2023 в судовому засіданні учасники судового провадження повідомили про відсутність клопотань щодо доповнення судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_3 , скориставшись правом, передбаченим п. 4 ч. 3 ст. 42 КПК України, ст. 63 Конституції України, на пропозицію суду надати показання в черговий раз відмовився від їх надання. Водночас обвинувачений підтримав раніше висловлену їм позицію, що його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, не доведена, та його дії мають бути кваліфіковані за ст. 190 КК України, як шахрайство, адже він не погрожував потерпілим ножом, не спричиняв їм будь-яких тілесних ушкоджень, а майном заволодів шляхом обману. 
		З огляду на те, що надання показань є правом, а не обов`язком обвинуваченого, враховуючи принципи свобода від самовикриття та право не свідчити проти себе, диспозитивності та змагальності, закріплені в ст. ст. 18, 22, 26 КПК України, суд розглянув кримінальне провадження на підставі наведених доказів, належність, допустимість та достовірність яких у суду сумніву не викликає, адже вони отримані у порядку, встановленому КПК України, без порушення закону, узгоджуються один з одним, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим суд їх прийняв, та вважає такими, що є достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого.
		Так, перед допитом потерпілі та свідки були ознайомленні із обсягом прав та обов`язків у кримінальному судочинстві, попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, наявності підстав казати ними неправду судовим розглядом не встановлено. Їх показання є логічними, послідовими, узгоджуються та не суперечать як один одному, так і іншим доказам по справі.
		Впізнання обвинуваченого та речового доказу  вилученого ножа, проведено з дотриманням вимог ст. ст. 228, 229 КПК України, за участі понятих. Впізнання обвинуваченого потерпілими  ОСОБА_11 та ОСОБА_12 проводилось також за участі захисника, протоколи їх проведення підписані останнім та самим обвинуваченим без будь-яких зауважень. 
		Вилучення речових доказів  розкладного ножа та коробки з мобільним телефоном - в ході проведення огляду місця події (ділянки місцевості) 13.03.2021, а не шляхом їх закріплення в протоколі затримання обвинуваченого ОСОБА_3 узгоджується з положеннями КПК України, зокрема ст. 237 цього Кодексу, оскільки відповідні речі знаходились на землі, а не при ОСОБА_3 , звідки і вилучались в присутності понятих та із застосуванням відеозапису ходу проведення вказаної слідчої дії. 
		Експерт у кримінальному провадженні був залучений на підставі постанови слідчого, та попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. 
		Істотних порушень вимог КПК України, які б були наслідком недопустимості наведених доказів, судовим розглядом не встановлено. 
		Клопотань про визнання доказів недопустимими стороною захисту також не заявлялось.
		Аналізуючи наведені докази, суд дійшов висновку про спростовування ними доводів сторони захисту щодо заволодіння ОСОБА_3 майном потерпілих шляхом обману. 
		Так,згідно показаньпотерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з обвинуваченим вони раніше знайомі не були, будь-яких відносин не підтримували. 13.03.2021 він, застосовуючи силу, без дозволу, відштовхнувши ОСОБА_11 , який необачно відчинив вхідні двері, проник до житла потерпілих, де, погрожуючи ножом, почав вимагати передати йому належне потерпілим майно  мобільні телефони, та лише після того як його вимоги були виконані, почав казати, що хоче перевірити їх зміст на предмет наявності певної інформації. При цьому саме через страх за своє здоров`я та життя, внаслідок погроз обвинуваченого, в тому числі шляхом активної демонстрації ножа, які потерпілі сприймали як реальні, останні були вимушені передати вказане майно. Тобто передача майна не була добровільною. Також показаннями  ОСОБА_11 та ОСОБА_12 спростовуються доводи ОСОБА_3 про те, що потерпілі добровільно пустили його до своєї квартири. 
		Підстав не довіряти наведеним показанням потерпілих судовим розглядом не встановлено. Саме на такий спосіб вчинення кримінального правопорушення вони послідовно вказували в ході всього досудового розслідування та судового розгляду, і повідомили про нього іншим мешканцям будинку одразу після вказаних подій, що підтвердили допитані в судовому свідки, які також вказували, що потерпілі були дуже налякані, а ОСОБА_3 вони і раніше неодноразово бачили в гуртожитку з ножом та іншими гострими предметами в руках.
		При цьому потерпілі  ОСОБА_11 та ОСОБА_12 упізнали ніж, вилучений на місці затримання ОСОБА_3 як той, яким він їм погрожував, а свідки ОСОБА_30 та ОСОБА_25 показали, що вказаний ніж ОСОБА_3 кинув на землю, коли його затримували працівники поліції. 
		Оцінюючи відповідно до вимог ст. 94 КПК України кожний вищенаведений доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина  ОСОБА_3 у вчиненні відповідного кримінального правопорушення за наведених вище обставин доведена поза розумним сумнівом, та підтверджується дослідженими судом доказами.
		 
		ІV. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений  ОСОБА_49 .
		Щодо посилань сторони захисту неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого, з твердженням, що вони мають бути кваліфіковані як шахрайство, то суд відзначає, що відповідно до статті 190 КК шахрайство  це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
		Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
		В свою чергу, розбій як злочин проти власності (стаття 187 КК)  це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.
		Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.
		Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.
		Погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров`я чи незначною втратою працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки).
		Однією з характеризуючих ознак розбою є саме насильство, метою якого є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Агресивність й спрямованість таких дій на подолання опору по відношенню до особи, яка зазнала нападу, є відмінною ознакою від грабежу.
		Крім того з об`єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного, зокрема, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу.
		При цьому форма висловлення погрози не обмежується конкретними словами про можливе застосування насильства, вона має місце і тоді, коли винна особа, зокрема, своїми жестами, демонстрацією зброї або інших предметів, які потерпілий об`єктивно може розцінити як такі, що при їх застосуванні його здоров`ю чи життю загрожуватиме небезпека, бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, то ця погроза буде реалізована, а в потерпілого дійсно таке враження склалося.
		При цьому під проникненням слід розуміти вторгнення у житло з метою вчинення розбою. Воно здійснюється таємно з подоланням перешкод або безперешкодно у вигляді фізичного переміщення особи у житло.
		Відповідні висновки викладені в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 липня 2018 року по справі №405/3734/16-к, від 19 лютого 2019 року у справі № 629/1663/16-к та від 24травня 2021 року по справі № 706/882/19-к. 
		Як встановлено судовим розглядом, обвинувачений ОСОБА_3 , застосовуючи силу, без дозволу, відштовхнувши ОСОБА_11 , який необачно відчинив вхідні двері, проник до житла потерпілих, де, погрожуючи ножом, почав вимагати негайно передати йому належне потерпілим майно  мобільні телефони, та лише після того як його вимоги були виконані, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ст. 187 КК України, було закінчено, почав казати, що хоче перевірити зміст телефонів на предмет наявності певної інформації. При цьому саме через страх за своє здоров`я та життя, внаслідок погроз обвинуваченого, в тому числі шляхом активної демонстрації ножа, які потерпілі сприймали як реальні, останні були вимушені передати вказане майно. Передача відповідного майна не була добровільною.
		Таким чином відсутні підстави для кваліфікації дій обвинуваченого як шахрайство, як на те вказувала сторона захисту, оскільки дії обвинуваченого, з урахуванням встановлених обставин справи, відповідають саме складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 КК України. 
		З огляду на викладене, дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікуються судом за ч. 3 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло.
		 
		V. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, та мотиви суду при призначенні покарання.
		Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше неодноразово судимий; неодружений, дітей та інших непрацездатних осіб на утриманні не має; працездатний, але не працює; має місце реєстрації та постійне місце проживання; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		Обставиною, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
		Обставин,які обтяжуютьпокарання обвинуваченого ОСОБА_3 ,передбачених ст.67КК України, зурахуванням висновків,викладених впостанові ВерховногоСуду від08.05.2018р.по справі№280/865/16-к,не встановлено, адже такі обставини не було наведені в обвинувальному акті.
		Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд виходить із положень ст. ст. 50,65 КК України,асаме -принципів законності,справедливості,індивідуалізації,а такождостатності покараннядля подальшоговиправлення тапопередження скоєннянових кримінальнихправопорушень яксамими обвинуваченими,так ііншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких умисних злочинів; його конкретні обставини; особу обвинуваченого, його відношення до скоєного; відсутність обставин, що пом`якшуютьта обтяжуютьпокарання. 
		Також судом враховується, що ОСОБА_3 , будучи неодноразово судимим за вчинення умисних кримінальних правопорушень проти власності, звільнившись в останнє з місць позбавлення волі у травні 2020 року, менш ніж через рік вчинив більш тяжкий злочин проти власності, ніж ті, за вчинення яких він притягувався до кримінальної відповідальності раніше, що свідчить про стійку настанову у обвинуваченого на скоєння кримінальних правопорушень відповідної категорії та малу ефективність кримінально-правових заходів примусу відносно нього. 
		При цьому суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченого в цілому є неможливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 7 ст. 187 КК України, яке, з урахуванням конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення, відсутності будь-якої критичної оцінки своїх дій з боку обвинуваченого та даних про його особу, не може бути призначене у мінімальному розмірі. 
		 
		VІ. Підстави для задоволення цивільного позову.
		По кримінальномупровадженню булозаявлено цивільнийпозов простягнення зобвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_12 на відшкодування матеріальної шкоди суми у розмірі 2569,00 грн. 
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_12 посилалась, що сума спричиненої шкоди складається з вартості належного їй мобільного телефону «Xiaomi Redmi 8 32 GB», яким протиправно заволодів обвинувачений та який їй не було повернуто.
		Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.Збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		З огляду на викладене, заявлений потерпілою ОСОБА_12 цивільний позов про відшкодування майнової шкоди у сумі 2569,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки судовим розглядом встановлено факт протиправного заволодіння ОСОБА_3 мобільним телефоном потерпілої вартістю у зазначеному розмірі, тобто спричинення вказаної матеріальної шкоди. 
		 
		VII. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
		Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ст. 124 КПК України.
		Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.03.2021, відповідно до вимог ч. 4 ст. 174, абз. 12 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України.
		Визначаючи відповідно до п. 2 ч. 4 ст. ст. 374 КПК України початок строку відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_3 , суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену зокрема в п.п. 46, 47 Рішення по справі «Руслан Яковенко проти України» (заява №5425/11, статус остаточного  04.09.2015), згідно якої відлік строку відбування покарання особою, засудженою судом першої інстанції, тоді як вирок не набрав законної сили, розпочинається після ухвалення вироку, адже особа вважається такою, що засуджена компетентним судом, а попереднє ув`язнення у розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.
		Водночас, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, необхідно зарахувати у строк покарання ОСОБА_3 строк його попереднього ув`язнення (тримання під вартою) по даному кримінальному провадженню з 13.03.2021. 
		Крім того, враховуючи положення абз. 12 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, та з метою забезпечення виконання вироку, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити без змін запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 128, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, 
		 
		у х в а л и в :
		 
		ОСОБА_3  визнативинуватим упред`явленому обвинуваченніу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.187КК України,та призначитийому покаранняу виді9 (дев`яти)років позбавленняволі із конфіскацією майна.
		Строк відбуванняпокарання ОСОБА_3  рахувати з дня ухвалення вироку  з 28 березня 2023 року.
		Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати до строку покарання ОСОБА_3 строк його затримання та тримання під вартою (попереднього ув`язнення) з 13.03.2021 по 27.03.2023 включно, з розрахунку день за день. 
		Цивільний позов ОСОБА_12  задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_12 на відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 2569,00 грн. (дві тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять грн. 00 коп.)
		Речові докази по кримінальному провадженню: 
		-мобільний телефон «Iphone 6 Space Gray», imei НОМЕР_1  залишити в розпорядженні (вважати повернутим) власника ОСОБА_11 (а. 65, 66, 114 матеріалів д.р.); 
		-квитанцію з ломбарду «Кеш Бокс» №032214062 від 13.03.2021 з прикріпленим чеком на суму 900 грн., посвідчення водія № НОМЕР_2 від 11.02.2004  зберігати в матеріалах кримінального провадження (а. 63-66 матеріалів д.р.);
		-розкладний ніж з рукояткою зеленого кольору  знищити (а. 65, 66 матеріалів д.р.) 
		Процесуальні витратина залученняексперта (запроведення товарознавчоїекспертизи №СЕ-19/121-21/6800-ТВвід 02.04.2021)у розмірі817,25грн.(вісімсотсімнадцять грн.25коп.)стягнутиз обвинуваченого ОСОБА_3  на користь Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. (а. 111 матеріалів д.р.)
		Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.03.2021 по справі №639/1733/21 (провадження №1-кс/639/545/21) на вищезазначені речові докази. (а. 70-71 матеріалів д.р.)
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою залишити без змін.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та не пізніше наступного дня направити потерпілим. 
		Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...