Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/17821/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі у сфері; електроенергетики (крім ядерної енергетики); енергозбереження, альтернативних джерел енергії, комбінованого виробництва електричної і теплової енергії.
Надіслано для оприлюднення: 27.03.2023. Зареєстровано: 29.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2023.
Дата набрання законної сили: 21.03.2023
Номер судового провадження: К/990/30374/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 березня 2023 року 
		м. Київ
		справа №640/17821/21
		адміністративне провадження № К/990/30374/22 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркін С.М.,
		за участю секретаря судового засідання: Лупу Ю.Д.,
		представника позивача Піх А.Б., 
		представника відповідача Вишневської Г.С.,
		розглянувши у судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу № 640/17821/21
		за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» 
		до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
		про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії
		за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
		на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Є.В. Аблова від 18 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Грибан І.О., Ключкович В.Ю., Парінов А.Б. від 28 вересня 2022 року,
		У С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У червні 2021 року Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (далі - ПАТ «Запоріжжяобленерго», позивач) звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, відповідач), в якому просило:
		- визнати протиправною та скасувати постанову НКРЕКП від 26 травня 2021 року № 860 «Про накладення штрафу на ПАТ «Запоріжжяобленерго» за порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії та Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання» в частині пунктів № 1, підпунктів 2, 3, 5, 6, 8, 9 пункту № 2 резолютивної частини постанови;
		- визнати протиправною та скасувати постанову НКРЕКП від 26 травня 2021 року № 860 «Про накладення штрафу на ПАТ «Запоріжжяобленерго» за порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії та Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання» в частині підпункту 1 пункту 2 та пункту 3 резолютивної частини постанови.
		2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова є дискримінаційною, необґрунтованою та незаконною, прийнятою без належного дослідження відповідної первинної документації та без врахування обставин щодо вжиття позивачем заходів щодо усунення певних недоліків в роботі, сприяння ПАТ «Запоріжжяобленерго» у реалізації відповідачем своїх функцій та прийняття правомірних рішень за наслідками перевірки та такою, що порушує права позивача як оператора системи розподілу. 
		3. Позивач вказує, що згідно зі спірною постановою Регулятор зробив неправомірні висновки стосовно наявності підстав для подальшого перегляду тарифів на 2022-2024 роки в бік зменшення за результатами контролюючого заходу шляхом прийняття рішення щодо встановлення (перегляду) тарифу на розподіл електричної енергії ПАТ «Запоріжжяобленерго» шляхом його зміни в бік зменшення на суму необґрунтованого недовиконання інвестиційної програми, програми ремонтів у 2018 році, суму надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності у 2019 році; вартість профінансованих коштів по заходу «переміщення силових трансформаторів» програми ремонтів на 2019 рік; суму надлишково отриманого доходу від здійснення ліцензійної діяльності у 2020 році; суму необ`єктивного перевищення вартості заходів інвестиційної програми на 2020 рік; суму необ`єктивного перевищення вартості обладнання, придбаного в рамках реалізації заходу інвестиційної програми на 2020 рік.
		4. На думку позивача, виключно ліцензіат формує джерела фінансування інвестиційної програми, у той же час НКРЕКП, поза межами повноважень та з порушенням порядку, встановленого постановою НКРЕКП від 4 вересня 2018 року № 955 «Про затвердження Порядку розроблення та подання на затвердження планів розвитку систем розподілу та інвестиційних програм операторів систем розподілу» (далі - Порядок № 955), зобов`язує позивача передбачити джерелом фінансування інвестиційних програм на 2021 та 2022 роки додатковий отриманий дохід за 2018-2020 роки в розмірі 35 941,84 грн, водночас, жодний закон не визначає прав НКРЕКП зобов`язувати суб`єктів господарювання враховувати в інвестиційній програмі статтю «Додатково отриманий дохід за результатом діяльності» без додаткових джерел фінансування та, відповідно, не передбачено підстав для встановлення (перегляду) тарифів на розподіл електричної енергії та тарифів на постачання електричної енергії ПАТ «Запоріжжяобленерго» шляхом їх зміни в бік зменшення на відповідну суму із вказаних причин.
		5. Крім того, позивач зазначає, що затримка у відчуженні частки оператора системи розподілу - ПАТ «Запоріжжяобленерго» у статутному капіталі електропостачальника - ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» відбувається з об`єктивних причин, які не залежать від волі позивача, що свідчить про відсутність в діях позивача складу правопорушення; визначення обсягів споживання електричної енергії здійснювалось ПАТ «Запоріжжяобленерго» відповідно до вимог глави 6 розділу XIII Кодексу комерційного обліку електричної енергії.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		6. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року, позов задоволено.
		7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приймаючи спірну постанову НКРЕКП діяла необґрунтовано, не на підставі та у спосіб, що визначені законодавством України. Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість спірного рішення з урахування вимог, визначених частиною другою статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України, спірні пункти постанови не ґрунтуються на приписах чинного законодавства щодо підстав та порядку їх прийняття.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		8. Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, НКРЕКП звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		9. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у зв`язку з чим, на думку скаржника, дійшли необґрунтованих висновків про наявність підстав для визнання протиправними та скасування відповідних пунктів постанови НКРЕКП від 26 травня 2021 року № 860.
		10. Скаржник також зазначив, що суди під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 480/2675/20, про те, що вирішення питання про визначення конкретного розміру санкцій є дискреційним повноваженням НКРЕКП; від 24 листопада 2021 року у справі № 320/5797/19, де зазначено, що постанови НКРЕКП про накладення штрафу за порушення Ліцензійних умов у частині, що стосується покладення певних зобов`язання на Департамент із регулювання відносин у сфері енергетики, є організаційно-розпорядчими актами внутрішнього-спрямованого змісту, не є індивідуальним актом, а тому жодних прав, свобод, інтересів позивача не порушує, не передбачає для нього жодних обов`язків і обмежень; від 20 квітня 2022 року у справі № 640/21345/18, про те, що частинами другою-четвертою статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено вичерпний перелік санкцій, які можуть бути застосовані Регулятором до суб`єкта господарювання; від 4 травня 2022 року у справі № 620/2718/20, про правомірність накладення регулятором штрафних санкцій на суб`єктів господарювання за порушення останніми відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності, що є правопорушенням на ринку електричної енергії.
		11. Від ПАТ «Запоріжжяобленерго» надійшов відзив на касаційну скаргу НКРЕКП, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, оскільки суди дійшли правильного висновку про протиправність та необхідність скасування спірних пунктів постанови НКРЕКП.
		12. Позивач зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до вимоги про надання переоцінки доказів та встановлених судами фактичних обставин справи, а обґрунтування щодо суті допущених судами попередніх інстанцій порушень норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права касаційна скарга не містить. З огляду на це, ПАТ «Запоріжжяобленерго» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. 
		13. 23 лютого 2023 року від ПАТ «Запоріжжяобленерго» надійшли письмові пояснення, в яких позивач наголошує на тому, що оскільки пункт 3 спірної постанови НКРЕКП прийнятий, зокрема на підставі постанови НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 428 «Про затвердження змін до Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що проводять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов», а підпункти 18 та 19 пункту 14.4 та пункт 14.12 цієї постанови були визнані протиправними та нечинними судовим рішенням у справі № 320/2762/20, яке набрало законної сили 6 жовтня 2020 року, то це є додатковим мотивом визнати протиправним та скасувати оскаржувану в справі, що розглядається, постанову НКРЕКП від 26 травня 2021 року № 860.
		14. Позивач зазначає, що підпункти 18 та 19 пункту 14.4 та пункт 14.12 постанови НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 428 втратили чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням, а саме - 26 травня 2021 року. У зв`язку з цим, позивач вважає, що прийняття у цей же день НКРЕКП спірної постанови № 860 на підставі нечинного нормативно-правового акта свідчить про протиправність такої постанови.
		15. Крім того, ПАТ «Запоріжжяобленерго» посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 826/14481/17, від 6 червня 2019 року у справі № 804/7661/17, від 19 липня 2022 року у справі № 640/2802/19 та від 16 березня 2023 року у справі № 280/5268/20.
		16. Позивач стверджує, що у вищенаведених справах Суд дійшов висновку про протиправність рішень НКРЕКП про зміну тарифів суб`єкта господарювання в бік їх зменшення шляхом вилучення зі структури тарифів коштів на суму недовиконання Інвестиційної програми. 
		17. Від НКРЕКП також надійшли письмові пояснення, в яких відповідач звертає увагу Суду на те, що а момент проведення перевірки ПАТ «Запоріжжяобленерго» та складання акта перевірки від 29 квітня 2021 року № 227, постанова НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 428 була чинною, а тому її застосування з метою урегулювання питання про встановлення структури тарифів позивача було правомірним. Крім того, відповідач зазначає, що спірна у цій справі постанова до її прийняття на відкритому засіданні була підготовлена на оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора за три дні до проведення такого засідання, як цього вимагає частина четверта статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
		18. Враховуючи вищезазначене, а також те, що у спірній постанові НКРЕКП від 26 травня 2021 року № 860 не міститься посилання на постанову НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 428, відповідач вважає, що визнання останньої нечинною у судовому порядку не впливає на правомірність оскаржуваної у цій справі постанови. 
		19. 17 березня 2023 року від представника НКРЕКП надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач зазначає, що врахування правових висновків Верховного Суду здійснюється саме у подібних правовідносинах. З огляду на це, НКРЕКП звертає увагу на постанову Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 540/2183/19, в якій Суд дійшов висновку, що пункти 2, 3 та 4 оскаржуваної постанови НКРЕКП не є індивідуальними актами, а тому жодних прав, свобод, інтересів позивача не порушують, не передбачають для нього жодних обов`язків і обмежень, що стало підставою для відмови у задоволені позову у цій частині.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		20. Касаційну скаргу подано до суду 3 листопада 2022 року.
		21. Ухвалою Верховного Суду від 1 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в адміністративній справі № 640/17821/21, витребувано матеріали справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу НКРЕКП.
		22. Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2023 року справу № 640/17821/21 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 7 лютого 2023 року, яке у подальшому перенесено на 21 березня 2023 року.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		23. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що відповідно до Плану здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2021 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 18 листопада 2020 року № 2134, на підставі постанови НКРЕКП від 10 березня 2021 року № 389 «Про проведення планових перевірок суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у II кварталі 2021 року» та від 14 квітня 2021 року № 656 «Про збільшення строку проведення планової перевірки ПАТ «Запоріжжяобленерго», на підставі посвідчення про проведення перевірки від 17 березня 2021 року №  201 НКРЕКП здійснено планову перевірку дотримання ПАТ «Запоріжжяобленерго» вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 25 липня 2017 року № 932 (далі - Ліцензійні умови № 932), та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 13 квітня 2017 року № 504 (далі - Ліцензійні умови № 504), та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27 грудня 2157 року № 1470 (далі - Ліцензійні умови № 1470).
		24. За результатами вказаної перевірки складено акти планової виїзної перевірки від 29 квітня 2021 року № 227 та № 228.
		25. 26 травня 2021 року за результатами розгляду актів планової виїзної перевірки від 29 квітня 2021 року № 227 та № 228 на засіданні НКРЕКП, що проходило у формі відкритого слухання, за участю уповноваженого представника, відповідачем прийнято постанову від 26 травня 2021 року № 860 «Про накладення штрафу на ПАТ «Запоріжжяобленерго» за порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії та Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання».
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		26. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		27. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		28. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		29. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		30. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2022 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими, з огляду на наступне.
		31. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		32. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		33. У касаційній скарзі НКРЕКП зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» та статей 3, 19, 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», внаслідок чого, на думку скаржника, суди дійшли неправильного висновку про протиправність 
		34. Неправильність застосування вищенаведених норм права скаржник обґрунтовує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 480/2675/20, від 24 листопада 2021 року у справі № 320/5797/19, від 20 квітня 2022 року у справі № 640/21345/18 та від 4 травня 2022 року у справі № 620/2718/20. 
		35. Скаржник зазначає, що внаслідок неправильного застосування положень статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» та статей 3, 19, 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про недотримання НКРЕКП принципу пропорційності штрафної санкції, оскільки позивач не заперечує вчинені ним порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та ліцензійних умов; висновки судів попередніх інстанцій про існування об`єктивних обставин, внаслідок яких позивач допустив вчинення цих порушень та позбавлений можливості їх усунути, не відповідають дійсності. Крім того, скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначили формальність деяких порушень, дійшовши висновку про те, що їх допущення не вплинуло на якість послуг з розподілу та постачання електричної енергії, а також на порушення прав споживачів у цій сфері.
		36. Крім того, неправильність застосування вищезазначених норм матеріального права, скаржник вбачає у неправильній кваліфікації правової природи пункту 3 резолютивної спірної постанови НКРЕКП від 26 травня 2021 року № 860, яка лише містить вказівку структурному підрозділу Регулятора вчинити дії, спрямовані на належне здійснення останнім своїх повноважень у сфері державного регулювання ринку електропостачання; суди не врахували, що положення цього пункту не поширюється на позивача, жодним чином не впливають на його права і обов`язки, не передбачають для нього жодних обов`язків чи обмежень, адресовані лише Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики, а тому не є санкціями у розумінні статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії».
		37. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить за наступного.
		38. Частиною першою статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		39. Згідно із статтею 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
		Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
		Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.
		40. Частинами першою-третьою статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено, що Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.
		41. Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» під час здійснення державного контролю Регулятор має право: 1) вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; 2) фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо - та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу; 3) вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; 4) призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю; 5) приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; 6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.
		За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. Один примірник акта про результати перевірки передається суб`єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі. Суб`єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п`яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки. У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання регулятора, за результатами якого регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом. Акт про результати перевірки разом із поясненнями та обґрунтуванням суб`єкта господарювання, діяльність якого перевірялася, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті регулятора до розгляду акта на засіданні регулятора.
		Абзацом п`ятим частини п`ятої статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» установлено, що у разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання регулятора, за результатами якого регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.
		Рішення регулятора про застосування санкцій за правопорушення, передбачені цією статтею, може бути прийнято протягом п`яти днів з дня виявлення правопорушення регулятором.
		42. Частинами другою-четвертою статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» установлено, що за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2)  накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.
		У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг регулятор розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
		Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання».
		43. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що НКРЕКП є органом, уповноваженим здійснювати державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних перевірок; у разі виявлення порушень у діях таких суб`єктів, застосовувати до них за результатом проведених перевірок санкції, у тому числі штрафні, виключний перелік яких визначений статтею 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», а також здійснювати інші заходи державного регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави. 
		44. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 826/3880/18, від 28 вересня 2020 року у справі № 812/225/17, від 21 квітня 2021 року у справі № 480/2675/20, від 26 травня 2021 року у справі №  824/266/20-а, від 8 липня 2021 року у справі № 160/1598/20, від 28 липня 2021 року у справах №  380/744/20 та № 280/160/20, від 13 серпня 2021 року у справі № 280/62/20 та від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21.
		45. Судами у цій справі встановлено та підтверджено наявними доказами, що за результатом проведення позапланової виїзної перевірки позивача НКРЕКП складено акти планової виїзної перевірки від 29 квітня 2021 року № 227 та № 228, у яких зафіксовано порушення нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та ліцензійних умов.
		46. На підставі розгляду цих актів відповідачем складено постанову від 26 травня 2021 року № 860, резолютивна частина якої складається з трьох пунктів. ПАТ «Запоріжжяобленерго» у позові просить скасувати пункти 1 та 3, а також підпункти 1, 2, 5, 6, 8 та 9 пункту 2 цієї постанови.
		47. Судами попередніх інстанцій також встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що у пункті 1 спірної постанови НКРЕКП від 26 травня 2021 року № 860 вказано на такі порушення ПАТ «Запоріжжяобленерго»: 
		- частини другої статті 47 Закону України «Про ринок електричної енергії» щодо заборони оператору системи розподілу мати на праві власності чи в управлінні акції суб`єкта господарювання, що здійснює діяльність з виробництва та/або постачання або передачі електричної енергії;
		- пункту 3 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електроенергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 року № 122 (далі - Порядок № 122), щодо необхідності встановлення порушення пломб на приладах, а також фактів втручання в їх роботу спеціалізованими організаціями;
		- підпункту 21 пункту 5.1.2 глави 5.1 розділу V (щодо обов`язку оператора системи проводити не рідше 1 разу на 6 місяців огляду засобів комерційного обліку споживачів), пункту 8.2.5 глави 8.2 розділу VІІІ (щодо порядку оформлення претензії учасниками роздрібного ринку електричної енергії у разі порушення учасником роздрібного ринку вимог цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами), пунктів 8.4.1, 8.4.4 та 8.4.8 глави 8.4 розділу VІІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (далі - Правила № 312) щодо дотримання порядку визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення; 
		- пунктів 6.2 та 6.7 глави 6 розділу ХІІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 311 (далі - Кодекс комерційного обліку), щодо порядку здійснення обліку електричної енергії у споживачів;
		- пунктів 4.1, 4.4, глави 4 та пункту 5.2 глави 5 Порядку № 955 щодо належного виконання інвестиційних програм та планів розвитку системи розподілу, а також подання звітів щодо їх виконання;
		- пункту 1 постанови НКРЕКП від 17 грудня 2019 року № 2896 «Про встановлення для оператора системи передачі та операторів систем розподілу граничної нижньої межі обов`язкової купівлі електричної енергії на ринку «на добу наперед» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Постанова № 2896) щодо обов`язкової купівлі електричної енергії на ринку «на добу наперед»;
		- підпунктів 6, 7, 13, 14, 17, 23, 24, 25, 26, 42 пункту 2.2 Ліцензійних умов № 932 щодо обов`язку: 6)  своєчасно сплачувати внески на регулювання; 7) надання до НКРЕКП достовірних документів та інформації, необхідної для виконання НКРЕКП своїх повноважень та функцій; 13) укладення договорів, які є обов`язковими для здійснення ліцензованої діяльності, та виконання умов цих договорів; 14) дотримання напрямків та обсягів використання коштів за статтями витрат відповідно до встановленої рішенням НКРЕКП структури тарифу на розподіл електричної енергії; 17) надання повідомлень про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії з метою компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл за двосторонніми договорами у порядку, визначеному правилами ринку; 23) дотримання показників якості послуг з розподілу електричної енергії; 24) здійснення компенсації та/або відшкодування збитків користувачу системи та/або споживачу у разі недотримання показників якості послуг з розподілу електричної енергії; 25)  забезпечення функціонування центрів обслуговування споживачів та кол-центру згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами НКРЕКП; 26) своєчасного надання послуг з приєднання електроустановки замовника до системи розподілу електричної енергії; 42)  виконання заходів ремонтної програми з ремонтів основних фондів у повному обсязі;
		- підпунктів 4.3.3 глави 4.3 та 4.6.8 глави 4.6 розділу IV Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, щодо дотримання строків з надання послуги з нестандартного приєднання «під ключ» та щодо розгляду проектно-кошторисної документації.
		За вищезазначені порушення НКРЕКП застосувала до позивача штрафну санкцію у розмірі 450 тис. грн.
		48. Суди попередніх інстанцій, мотивуючи рішення про визнання протиправним та скасування пункту 1 постанови НКРЕКП від 26 травня 2021 року № 860, вказали на існування низки об`єктивних обставин, які, за висновком судів, свідчать про відсутність вини позивача у вчинені цих порушень, а також на формальність деяких порушень, які не могли спричинити серйозних наслідків для функціонування ринку електричної енергії та порушення прав споживачів.
		49. Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що недотримання вимоги щодо відчуження у строк до 11 червня 2020 року частки оператора системи розподілу - ПАТ «Запоріжжяобленерго» у статутному капіталі електропостачальника - ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» зумовлено такими об`єктивними причинами: неможливість проведення засіданні Наглядової ради ПАТ «Запоріжжяобленерго» внаслідок запроваджених Кабінетом Міністрів України заходів для попередження поширення короновірусної хвороби COVID-І9; неодноразове відкладення проведення торгів через неподання жодним учасником необхідного пакету документів, що свідчить про те, що торги не відбулися.
		Щодо недотримання позивачем вимог про належне заповнення форми звітності щодо показників надійності (безперервності) електропостачання судами попередніх інстанцій встановлено допущення технічної помилки під час складання звітів, що, за висновком судів, не може свідчити про порушення Ліцензійних вимог.
		Щодо несвоєчасного погашення заборгованості ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед НЕК «Укренерго» за договором про врегулювання небалансів та за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління судами попередніх інстанцій встановлено, що така заборгованість виникла внаслідок значного дефіциту обігових коштів, зумовленого заборгованістю споживачів та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання».
		Щодо несвоєчасного надання позивачем послуг з приєднання окремих споживачів до електромережі судами попередніх інстанцій встановлено, що це зумовлено триваючою процедурою оформлення землекористування та неприйняття відповідного рішення міськрадою.
		Щодо недотримання ПАТ «Запоріжжяобленерго» вимоги про проведення контрольного огляду засобів обліку споживачів не рідше одного разу на 6 місяців судами попередніх інстанцій встановлено, що таке порушення зумовлено тим, що місце розташування лічильників здебільшого, знаходиться у квартирі/у будинку/у гаражі/ в тамбурі, в яких тимчасово не проживають споживачі або які не допускають до перевірки.
		Щодо невідповідності обсягів купленої ПАТ «Запоріжжяобленерго» електроенергії на ринку «на добу наперед» встановленим граничним обсягам обов`язкової купівлі електричної енергії, за висновком судів попередніх інстанцій, вказані відхилення виникли з незалежних від позивача причин, а саме -відсутністю у ПАТ «Запоріжжяобленерго» коштів на банківському рахунку внаслідок систематичної несплати клієнтами за надані послуги з розподілу.
		Щодо відсутності підстав для надання ПАТ «Запоріжжяобленерго» компенсації у подвійному розмірі за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг на ринку розподілу електроенергії суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що перерви в електропостачанні понад 24 години виникли внаслідок форс-мажорних обставин, спричинених винятковими погодними умовами (сильний шторм, гроза, ураган).
		Надаючи правову оцінку іншим підпунктам пункту 1 оскаржуваної постанови НКРЕКП, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що поведінка правопорушника спрямована на зменшення негативних наслідків правопорушення, негайне припинення правопорушення після його виявлення, сприяння виявленню правопорушення Регулятором та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, під час перевірки вважаються пом`якшуючими обставинами, а також з того, що всі інші порушення є формальними та такими, що жодним чином не можуть негативно вплинути на права та інтереси учасників ринку.
		50. На підставі вищенаведеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність та необхідність скасування пункту 1 постанову від 26 травня 2021 року № 860 внаслідок недотримання принципів пропорційності застосування штрафної санкції, неврахування НКРЕКП під час визначення розміру штрафу усіх обставин справи, зокрема, пом`якшуючих, серйозності і тривалості правопорушення, наслідків правопорушення для інтересів ринку електричної енергії та учасників ринку.
		51. Проте, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про формальність допущених порушень, а також про недотримання НКРЕКП вимог щодо пропорційності застосованої штрафної санкції, з огляду на наступне.
		52. За порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню, а також за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, пунктом 4 частини четвертої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено застосування регулятором штрафу від 5 тисяч до 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню.
		Частиною п`ятою статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що при визначенні санкцій за порушення, передбачені цією статтею, регулятор та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, враховують серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку електричної енергії та учасників ринку, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини.
		53. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що санкція пункту 4 частини четвертої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлює відповідальність за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності та надає регулятору право визначати конкретний розмір штрафної санкції у встановлених межах з урахуванням положень частини п`ятої статті 77 цього ж Закону. При цьому саме серйозність порушення ліцензійних умов, наслідки правопорушення для інтересів ринку електричної енергії та учасників ринку враховуються регулятором під час визначення конкретного розміру штрафної санкції.
		54. Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 338  Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифіковано із заявою Законом № 1678-VII від 16 вересня 2014 року) взаємне співробітництво включає, серед іншого, такі сфери, як, зокрема, модернізацію та посилення наявної енергетичної інфраструктури, яка становить спільний інтерес, зокрема енергогенеруючі потужності, цілісність, надійність та безпеку енергетичних мереж, поступову інтеграцію електроенергетичної системи України до європейської електроенергетичної мережі.
		Крім того статтею 22 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (Україна приєдналась 1 лютого 2011 року) договірні Сторони зобов`язались приймати плани розвитку для приведення своїх секторів енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, у відповідність до Загальновживаних Стандартів Європейського Співтовариства.
		55. При цьому статтею 23 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства також передбачено, що Загальновживані стандарти Європейського Співтовариства стосуються будь-яких стандартів технічних систем, які застосовуються в рамках Європейського Співтовариства та є необхідними для безпечного й ефективного функціонування систем мереж.
		56. На виконання зобов`язань України за Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони та Договором про заснування Енергетичного Співтовариства прийнято Закон України «Про ринок електричної енергії», який, зокрема, спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме: Директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС; Регламенту (ЄС) 714/2009 стосовно умов доступу до мережі транскордонної передачі електроенергії та яким скасовується Регламент (ЄС) 1228/2003; Директиви 2005/89/ЄС стосовно заходів для забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та інфраструктури.
		57. Згідно частини другої статті 3 Закону України «Про ринок електричної енергії» функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах, зокрема, забезпечення енергетичної безпеки України; забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам, захисту їхніх прав та інтересів; створення умов безпечної експлуатації об`єктів електроенергетики; енергоефективності та захисту навколишнього природного середовища тощо.
		58. Отже, належне, своєчасне та у повному обсязі виконання всіх вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, а також ліцензійних умов з розподілу електричної енергії спрямовано на забезпечення безперебійної роботи ринку електричної енергії, забезпечення належної якості послуг на ринку електричної енергії, що надаються учасниками ринку. Крім того, належне виконання інвестиційних програм та планів розвитку системи розподілу спрямоване на забезпечення умов безпечної експлуатації об`єктів електроенергетики; енергоефективності та захисту навколишнього природного середовища, а також на виконання міжнародних зобов`язань України.
		59. Стосовно наявності у НКРЕКП дискреційних повноважень щодо визначення конкретного розміру штрафної санкції у межах, визначених статтею 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», колегія суддів зазначає наступне.
		60. Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
		61. У пункті 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 квітня 2017 року № 1395/5, дискреційні повноваження визначаються як сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
		62. Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Баадсгаард проти Данії» («Pedersen and Baadsgaard v. Denmark», заява № 49017/99, пункт 69) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
		63. Разом з тим, у рішенні ЄСПЛ від 2 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
		64. Визначаючи у спірних правовідносинах наявність та межі у НКРЕКП дискреційних повноважень, Суд враховує, що частинами першою та другою статті 277 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони передбачено, що регуляторний орган повинен бути законодавчо відокремленим і функціонально незалежним від будь-якого державного чи приватного суб`єкта господарювання та достатньо вповноважений, щоб гарантувати ефективну конкуренцію і ефективне функціонування ринку.  Рішення та процедури, що використовуються регуляторним органом, повинні бути об`єктивними стосовно всіх учасників ринку.
		65. Таким чином, якщо за результатом проведеної у встановленому порядку перевірки НКРЕКП виявлено порушення у діяльності суб`єкта господарювання, то вирішення питання про визначення конкретного розміру санкцій у межах, встановлених частиною четвертою з урахуванням вимог частини п`ятої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» та встановлених судами обставин справи, є дискреційним повноваженням НКРЕКП.
		66. Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 480/2675/20 та від 4 травня 2022 року у справі № 620/2718/20.
		67. З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що оскільки судами встановлено та не заперечується сторонами виявлення НКРЕКП під час здійснення планової перевірки більше двадцяти порушень вимог нормативно-правових актів, що регулюють засади функціонування ринку електричної енергії, та Ліцензійних умов № 932, враховуючи, що деякі порушення на момент розгляду цієї справи у судах не були усунені, з огляду на особливі вимоги, що висуваються до суб`єкта господарювання, що здійснює діяльність на ринку електричної енергії, та підвищену відповідальність цих субєктів, застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 450 тис. грн відповідає засадам пропорційності та співмірності, а отже, пункт 1 спірної постанови НКРЕКП  прийнятий у межах повноважень та у порядку, визначеному законом.
		68. Суд також не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання протиправним та скасування пункту 3 спірної постанови НКРЕКП, з огляду на наступне. 
		69. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що пунктом 3 постанови НКРЕКП від 26 травня 2021 року № 860 визначено алгоритм дій Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики щодо здійснення заходів державного регулювання, зокрема, зобов`язано останній підготувати та внести на засідання НКРЕКП проект рішення щодо встановлення (перегляду) тарифу на розподіл електричної енергії ПАТ «Запоріжжяобленерго» на 2022-2024 роки.
		70. Частиною другою статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» законодавцем визначений вичерпний перелік санкції, які можуть бути застосовані Регулятором до суб`єкта господарювання за порушення ним законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії. Інші заходи впливу регулятора, які випливають з мети та завдань його діяльності, не є санкціями відповідальності.
		71. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постановах від 4 лютого 2019 року у справі № 826/14482/17, від 14 березня 2019 року у справі № 826/3880/18, від 29 січня 2021 року у справі № 520/10318/19, від 24 листопада 2021 року у справі № 320/5797/19 та від 20 квітня 2022 року у справі № 640/21345/18.
		72. Отже, пункт 3 резолютивної частини постанови НКРЕКП від 26 травня 2021 року № 860 містить рекомендації, які стосуються винятково структурного підрозділу НКРЕКП, а саме Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики НКРЕКП і не породжує жодних безпосередніх правових наслідків для позивача.
		Водночас, доручення підготувати проєкт рішення, ще не є остаточним рішенням щодо встановлення (перегляду) тарифів та передбачає майбутнє обговорення та голосування за проєкт на засіданні НКРЕКП з урахуванням всіх обставин, що склалися, а тому пункт 3 резолютивної частини спірної постанови за своєю природою є організаційно-розпорядчим актом внутрішнього-спрямованого змісту, не є індивідуальним актом, а тому жодних прав, свобод, інтересів позивача не порушує, не передбачає для нього жодних обов`язків і обмежень. Відтак, у цій частині відсутні підстави для задоволення позову.
		74. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24 листопада 2021 року у справі №320/5797/19 та від 20 квітня 2022 року у справі № 640/21345/18.
		75. З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що, скасовуючи пункт 3 резолютивної частини постанови НКРЕКП від 26 травня 2021 року № 860, суди неправильно застосували положення частини другою статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», зокрема, без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних спірних правовідносинах, викладених у постановах від 24 листопада 2021 року у справі №320/5797/19 та від 20 квітня 2022 року у справі № 640/21345/18.
		76. При цьому колегія суддів критично оцінює посилання ПАТ «Запоріжжяобленерго» на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 826/14481/17, від 6 червня 2019 року у справі № 804/7661/17, від 19 липня 2022 року у справі № 640/2802/19 та від 16 березня 2023 року у справі № 280/5268/20, як на підтвердження протиправності рішень НКРЕКП про зміну тарифів суб`єкта господарювання в бік їх зменшення шляхом вилучення зі структури тарифів коштів на суму недовиконання Інвестиційної програми. 
		77. Зокрема, у вищенаведених справах судами надавалася правова оцінка вже прийнятому у встановленому порядку рішенню НКРЕКП, у тому числі як постанови про накладення штрафу. За таких обставин, рішення НКРЕКП про зміну тарифів безпосередньо впливає на права та обов`язки суб`єктів господарювання, що здійснює діяльність у сфері енергетики, а тому останній має право оскаржувати таке рішення у суді, а суди, у свою чергу, зобов`язані надати належну правову оцінку оскаржуваному рішенню НКРЕКП.
		78. Водночас, у справі, що розглядається, на відміну від вищенаведених справ, НКРЕКП не ухвалювала остаточного рішення про зміну тарифів позивача, а лише зобов`язала Департамент підготовити проект такого рішення, що виключає можливість надання правової оцінки рішенню, яке фактично ще не ухвалено. 
		79. З цієї ж підстави колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на те, що підпункти 18 та 19 пункту 14.4 та пункт 14.12 постанови НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 428 визнані у судовому порядку протиправними та нечинними, оскільки зазначена обставина не впливає на висновок про те, що зобов`язання Департаменту розробити проект рішення про зміну тарифів позивача впливає на права та обов`язки останнього, не створює для нього жодних правових наслідків та, як наслідок, виключає право оскарження пункту 3 спірної постанови. При цьому Департамент, виконуючи доручення НКРЕКП, зазначене у пункті 3 спірної постанови від 26 травня 2021 року № 860, повинен діяти на підставі законодавства, чинного на момент розробки проекту відповідного рішення. 
		80. Разом з тим, стосовно висновків судів попередніх інстанцій про визнання протиправним та скасування пункту 2 резолютивної частини постанови НКРЕКП від 26 травня 2021 року № 860 колегія суддів зазначає наступне.
		81. Частиною п`ятою  статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»  передбачено,  що рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями.
		Згідно з частиною дев`ятою цієї ж статті рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
		82. Частиною першою  статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»  для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
		83. НКРЕКП постановою від 14 червня 2018 року № 428 затвердила Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов (далі - Порядок № 428).
		84. Відповідно до пункту 10.1 Порядку № 428 у разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг та/або ліцензійних умов НКРЕКП розглядає на засіданні, що проводиться у формі відкритого слухання, питання відповідальності ліцензіата та приймає рішення про застосування до нього санкцій.
		85. Пунктами 10.3 та 10.4 Порядку № 428 передбачено, що за порушення законодавства та ліцензійних умов у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП може застосовувати до ліцензіатів санкції у вигляді: застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; накладення штрафу; зупинення дії ліцензії; анулювання ліцензії.
		Рішення НКРЕКП про усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірок, оформлюється розпорядженням, копія якого вручається особисто уповноваженій особі ліцензіата (з відміткою про вручення на примірнику, який залишається в НКРЕКП) або надсилається ліцензіату рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення не пізніше п`яти робочих днів з дня прийняття.
		86. Пунктом 10.5 Порядку № 428 визначено, що рішення НКРЕКП про накладення штрафу, зупинення дії ліцензії, анулювання ліцензії приймається у вигляді постанови, копія якої вручається особисто уповноваженій особі ліцензіата (з відміткою про вручення на примірнику, який залишається в НКРЕКП) або надсилається ліцензіату рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення не пізніше п`яти робочих днів з дня прийняття.
		87. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що рішення Регулятора щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, оформлюється окремим документом у формі розпорядження. При цьому у формі постанови ухвалюється рішення про накладення штрафу, зупинення дії ліцензії, анулювання ліцензії.
		88. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 160/3512/19, від 29 січня 2021 року у справі № 520/10318/19, від 24 листопада 2021 року у справі № 620/995/19, від 15 лютого 2022 року у справі № 120/1139/19-а та від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21.
		89. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що рішення НКРЕКП про усунення виявлених під час перевірки порушень, мало бути викладено у формі розпорядження, що передбачає інший порядок прийняття цього рішення, спосіб його реалізації та настання інших правових наслідків для суб`єкта господарювання. 
		90. Водночас, як установлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, НКРЕКП розпорядження щодо усунення ПАТ «Запоріжжяобленерго» порушень, виявлених під час здійснення контролю, не видавала, а тому суди дійшли правильного висновку про те, що зобов`язання позивача усунути порушення закону, викладене у пункті 2 резолютивної частини спірної постанови, суперечить положенням частини п`ятої статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та пункту 10.4 Порядку № 428.
		91. З цього приводу колегія суддів також зазначає, що у справі, яка розглядається, недотримання відповідачем форми прийняття рішення про зобов`язання позивача усунути виявлені під час перевірки порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, не можна вважати формальним порушенням встановленої процедури та, відповідно, «правовим пуризмом».
		92. Зокрема, у судовій практиці склалась стала правова позиція (постанови Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 826/4194/16, від 18 травня 2018 року у справі № 826/11106/17, від 28 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16, від 25 березня 2020 року у справі № 805/4508/16-а, від 31 березня 2021 року у справі № 620/2520/20 та від 19 травня 2021 року у справі № 210/5129/17), відповідно до якої загальноприйнято розуміти поняття «пуризм» як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом. Це поняття було введено у правовий обіг ЄСПЛ.
		93. Так, у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (заява № 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.
		94. Таким чином, «правовий пуризм» на відміну від обставин «істотного та непереборного характеру» завжди призводить до порушення принципу правової визначеності; «правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд; «правовий пуризм» може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів.
		95. Водночас, будь-які процедурні порушення, пов`язані із самим процесом оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу між інтересами особи правопорушника та публічними інтересами. Зазначене, особливо стосується фіксації порушень з боку суб`єктів приватного права у публічній сфері, зокрема, питань охорони земель, безпеки довкілля, благоустрою населених пунктів, розпорядження комунальною та державною власністю, запобігання виникнення техногенних катастроф тощо. Не є правовим пуризмом суттєві порушення процедури прийняття рішень суб`єктом владних повноважень, у тому числі, недотримання встановленої форми відповідного рішення.
		96. Зокрема, правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких дій особою, чиї інтереси вони зачіпають. Установлена правова процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати, передусім, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань.
		85. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі № 826/382/18, від 13 березня 2019 року у справі № 826/11708/17 та від 8 липня 2021 року у справі № 160/674/19.
		97. З огляду на пряму вказівку у Законі, а саме - у частині п`ятій статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», про те, що рішення НКРЕКП щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, оформлюється розпорядженням та, виходячи з положень статті 19 Конституції України, колегія суддів доходить висновку, що недотримання Регулятором у даному випадку форми прийняття рішення не можна вважати формальним порушенням процедури.
		98. При цьому колегія суддів критично оцінює посилання НКРЕКП на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16 березня 2023 року у справі № 540/2183/19, згідно з яким відповідні пункти постанови НКРЕКП не є санкцією за порушення у сфері енергетики та комунальних послуг та не породжують жодних правових наслідків для позивача.
		99. Зокрема, як вбачається зі змісту вищезазначеної постанови, висновки про те, що пункти 2, 3 та 4 оскаржуваної у справі № 540/2183/19 постанови НКРЕКП не створюють для позивача жодних правових наслідків, а тому у задоволені позову у цій частині слід відмовити, зроблені Судом на підставі аналізу змісту положень відповідних пунктів спірної постанови, прийнятої стосовно іншого суб`єкта, та з урахуванням конкретних обставин справи. Враховуючи, що порушення, допущені позивачем у справі № 540/2183/19, а також встановлені обставини справи, зокрема, факт недотримання НКРЕКП строку та порядку розгляду акта перевірки, не є тотожними тим, що встановлені в справі, що розглядається, відповідно, правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 540/2183/19, не є релевантними.
		100. З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення судових рішень у частині визнання протиправним та скасування пунктів 1 та 3 резолютивної частини постанови НКРЕКП від 26 травня 2021 року № 860 «Про накладення штрафу на Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» за порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії та Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання» допущене неправильне застосування положень статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» та статей 3, 19, 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», зокрема, без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 480/2675/20, від 24 листопада 2021 року у справі № 320/5797/19, від 20 квітня 2022 року у справі № 640/21345/18 та від 4 травня 2022 року у справі № 620/2718/20.
		101. Відповідно до статті 351 КАС України Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених  статтею 341  цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		102. Водночас, доводи скаржника про неправильність застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій під час ухвалення судового рішення у частині визнання протиправним та скасування пункту 2 резолютивної частини постанови НКРЕКП від 26 травня 2021 року № 860 не знайшли підтвердження, а тому відповідно до статті 350 КАС України у цій частині судові рішення слід залишити без змін.
		103. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому,  між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. 
		104. Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.
		105. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі «Якущенко проти України», заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58), «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42)). 
		106. Крім того, у пункті 60 рішення «Helle v. Finland» (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі. 
		107. Також у пункті 71 рішення у справі «Peleki v. Greece» (заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (рішення у справі «Moreira Ferreira v. Portugal» (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.
		108. До того ж, у пункті 80 рішення у справі «Perez v. France» (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі «Artico v. Italy», заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі «Van de Hurk v. the Netherlands», заява № 16034/90, пункт 59). 
		109. Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcia Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. the Netherlands» (заява №  16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи. 
		110. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява №18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява № 20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, пункт 54).
		111. Так, у пункті 54 рішення «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. 
		112. Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка ухвалює рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		113. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу НКРЕКП слід задовольнити частково, скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 1 та 3 резолютивної частини постанови НКРЕКП від 26 травня 2021 року № 860; в іншій частині судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - залишити без змін.
		114. Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, задовольнити частково. 
		Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року скасувати у частині визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26 травня 2021 року № 860 «Про накладення штрафу на Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» за порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії та Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання» в частині пунктів № 1 та № 3 та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволені позову.
		В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач                                                                               Я.О. Берназюк
		Судді                                                                                                   Н.В. Коваленко
		                                                                                                            С.М. Чиркін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...