Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 290/289/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2023.
Дата набрання законної сили: 22.03.2023
Номер судового провадження: 61-13369ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                       
		Іменем України
		 
		22 березня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа № 290/289/22-ц
		провадження № 61-13369св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
		          суддів:        Білоконь О. В., Воробйової І. А., Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
		               
		учасники справи: 
		заявник - ОСОБА_1 ,
		заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 22 червня 2022 року у складі судді Кірічука М. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст вимог заяви і рішень судів попередніх інстанцій
		 
		У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з березня 2018 року перебувала у фактичних шлюбних стосунках та проживала однією сім`єю із ОСОБА_2 . Після військового нападу російської федерації на Україну та оголошення військового стану ОСОБА_2 був призваний на військову службу у військову частину НОМЕР_1 .
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 загинув.
		 
		Оскільки вона має право на отримання одноразової соціальної допомоги у зв`язку зі смертю свого чоловіка, просила встановити факт її проживання разом із ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, з березня 2018 року до                        ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 22 червня            2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 29 липня 2020 року.
		 
		Частково задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із необхідності встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю без шлюбу з 29 липня 2020 року, тобто з моменту припинення шлюбу з іншим чоловіком. Факт, про встановлення якого просить заявник, має для неї юридичне значення, оскільки пов`язаний із її правом на отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		 
		Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.
		 
		Незгода Міністерства оборони України з доводами заявниці та звернення до суду  з апеляційної скаргою не свідчить про наявність між ними спору про право цивільне, оскільки ОСОБА_1 має намір реалізувати передбачене законом право на отримання одноразової грошової допомоги. Доказів того, що на таку допомогу претендують інші особи, матеріали справи не містять.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		 
		У грудні 2022 року Міністерство оборони України подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 22 червня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду                             від 29 листопада 2022 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви або залишити заяву без розгляду, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.                         У касаційній скарзі зазначає про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року               у справі № 554/8023/15-ц, Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі                     № 712/10959/17, від 18 березня 2019 року у справі № 357/6408/17,від 05 квітня 2019 року у справі № 387/938/17, від 16 травня 2019 року у справі № 467/404/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 16 листопада 2020 року у справі № 140/2178/15-ц,                              від 10 листопада 2021 року у справі № 295/3547/21, від 08 грудня 2021 року                       у справі № 531/295/19.
		 
		У лютому 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу у цій справі між нею та зацікавленими особами відсутній спір про право. 
		 
		Крім того, просила закрити касаційне провадження з підстав, викладених у пунктах 2 та 5 частини першої статті 396 ЦПК України. 
		 
		В обґрунтування своїх вимог зазначає, що у суду станом на день отримання касаційної скарги були відсутні належні, допустимі та достовірні докази, які підтверджували б те, що Літвін Сергій уповноважений на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені Міністерства оборони України у Верховному Суді. 
		 
		Крім того, справи, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, є відмінними від справи, що переглядається за суттю спірних правовідносин та нормативно-правовим регулюванням, з огляду на що викладені в них висновки не підлягають застосуванню при вирішенні цієї справи. 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                                   з урахуванням статті 400цього Кодексу. 
		 
		За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень             повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. 
		 
		Статтею 414 ЦПК України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково                            з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду                             у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
		 
		Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню із закриттям провадження у справі.
		 
		Обставини, встановлені судами
		 
		01 квітня 2022 року під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, загинув ОСОБА_2 .
		 
		Згідно з довідкою, виданою Биківським старостинським округом Житомирського району Житомирської області 08 квітня 2022 року, ОСОБА_1 з березня                 2018 року проживала спільно сім`єю з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Відповідно до довідки Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 05 квітня 2022 року № 925 заявниця є користувачем місця НОМЕР_3 на Биківському кладовищі в смт Биків, на ділянці № НОМЕР_2 , де поховано             04 квітня 2022 року ОСОБА_2 .
		 
		Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 19 червня 2020 року, яке набрало законної сили 29 липня 2020 року, розірвано шлюб, укладений між заявницею та ОСОБА_4 .
		 
		Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 вказувала на те, що встановлення такого факту є необхідним для отримання одноразової грошової допомоги на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		 
		Заяву про встановлення факту ОСОБА_1  пред`явила до суду за правилами окремого провадження.
		 
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановлюючи факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , який помер                ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без шлюбу з 29 липня 2020 року, виходив із доведеності та обґрунтованості вимог заявниці. 
		 
		Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій            з огляду на таке. 
		Право, застосоване судом
		 
		Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами;                      2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;                        6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
		 
		У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		 
		Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
		 
		Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі                  № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. 
		 
		Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
		- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
		- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
		- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
		- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
		Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року                у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18,                         від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі                 № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.
		 
		Правова природа відносин, що виникли між учасниками справи
		 
		Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі                       у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
		Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		 
		Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		 
		У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових                    і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх                 у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також                       в інших випадках, передбачених законом.
		 
		Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога                    у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний                 і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.
		 
		Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених               у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.
		 
		Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		 
		Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975. 
		 
		Відповідно до пункту 4 Порядку одноразова грошова допомога призначається                 у разі:
		1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;
		2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце                         в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої                         з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;
		3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби                       у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.
		 
		За вимогами пункту 10 Порядку члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:
		-       заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;
		-       витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);
		-       витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
		До заяви додаються копії:
		-       документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
		-       свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;
		-       свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
		-       свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
		-       документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);
		-       свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
		-       документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);
		-       рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);
		-       рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);
		-       постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
		 
		У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.
		 
		Частиною шостою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами,                   в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
		 
		Відповідно пунктів 12, 13 Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
		 
		Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
		 
		Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом                     з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника                             з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
		 
		Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		 
		Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).
		 
		Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
		 
		Міністерство оборони України як спеціально уповноважений суб`єкт, який уповноважений на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, яку має на меті отримати ОСОБА_1 у разі встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбуз  ОСОБА_2 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації.
		 
		У справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33-35 зазначеної постанови від 30 січня                 2020 року зазначила про таке: «33. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. 34. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.»
		 
		Визначаючи, чи пов`язується з встановлення зазначеного факту виникнення                       у заявника певних цивільних прав та обов`язків, Суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
		 
		Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
		 
		Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
		 
		Вимоги ОСОБА_1 пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного                     з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці                   з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
		 
		Верховний суд врахував, що між ОСОБА_1 та Міністерством оборони Українивиник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
		 
		Тож у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.
		 
		Верховний Суд, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, визнає недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування                     у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.
		 
		 
		 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		З урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу                                        з  ОСОБА_2 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
		 
		За таких обставин необхідно закрити провадження у справі, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.
		 
		Аналогічні по суті висновки викладені у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
		 
		Згідно із частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 ЦПК України.
		 
		У частині другій вказаної статті передбачено, що порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
		 
		Таким чином, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність безумовних підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій та закриття цивільного провадження у цій справі, оскільки спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		 
		Оцінка доводів касаційної скарги щодо неврахування висновків Верховного Суду
		 
		У касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права                     у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 712/10959/17, від 16 листопада 2020 року у справі                          № 140/2178/15-ц, від 10 листопада 2021 року у справі № 295/3547/21.
		 
		Оскільки врахуванню підлягають висновки у справах у подібних правовідносинах, Верховний Суд аналізує наведені Міністерством оборони України як приклади на предмет подібності рішення Верховного Суду до обставин розглядуваної справи. 
		 
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі                  № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20, пункт 39) конкретизувала свої висновки щодо визначення подібності правовідносин, зазначивши таке. На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними                     у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта,              з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність варто також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		 
		Так, у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 712/10959/17 сформульовано висновки про те, що звернення до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин для подальшого вирішення спору про прийняття спадщини дає підстави для висновку про існування спору про право,                а тому заява в порядку окремого провадження підлягає залишенню без розгляду.
		 
		У справі № 140/2178/15-ц Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про залишення заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю без розгляду, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 , як спеціально уповноважений суб`єкт, який готує висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, заперечує проти права заявниці на отримання цієї допомоги, що свідчить про наявність між сторонами спору про право.
		 
		У постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 295/3547/21 Верховний Суд сформулював висновки про те, що спори щодо розміру шкоди та права на її відшкодування у вигляді страхових виплат між особами (які підлягають страхуванню від нещасного випадку, членами сім`ї чи утриманцями таких осіб, особами, які добровільно застрахувалися від зазначених випадків) та страховиком розглядаються судами в позовному провадженні за загальними правилами. Тобто, встановлення статусу родинних відносин заявникам необхідно для подальшого вирішення правового спору, зокрема, стягнення коштів - одноразової допомоги та права на її відшкодування. Таким чином, встановлення юридичного факту, про який просять заявники, породжує правовий наслідок, оскільки цей факт може впливати на виплату їм одноразової допомоги як членам сім`ї померлого від коронавірусної хвороби (COVID-19). Отримання цієї допомоги заявниками можливо лише після встановлення такого юридичного факту і шляхом вирішення                              в судовому порядку питання щодо належності до членів сім`ї померлої на день її смерті. Тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що встановлення факту родинних відносин, а саме статусу членів сім`ї померлої заявникам необхідно для отримання страхової виплати, у зв`язку з чим у заявників фактично виник спір з Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області з приводу виплати через недоведеність статусу члена сім`ї померлої особи.
		 
		Тобто, доводи Міністерства оборони України зводяться до того, що між заявницею та Міністерством оборони Українивиник спір про право на отримання одноразової грошової допомоги, а тому заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.
		 
		Водночас, зазначені висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню,            з огляду на таке. 
		 
		Щодо розмежування умов залишення без розгляду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, а також закриття провадження у справі в порядку окремого провадження
		 
		Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується                    в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
		 
		Верховний Суд в аналізі застосування частини шостої статті 294 ЦПК України виходить з того, що залишити без розгляду заяву, подану в порядку окремого провадження, у зв`язку із встановленням існування спору про право можливо виключно у тому разі, якщо виявлений спір можливо вирішити саме в порядку цивільного судочинства.
		 
		Якщо ж такий спір вирішити в порядку цивільного судочинства неможливо, суд повинен закрити провадження у справі (або відмовити у відкритті провадження на стадії прийняття поданої заяви) із зазначенням правильного для вирішення такого правового питання виду судочинства.
		 
		Враховуючи те, що вимоги ОСОБА_1 підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, відсутні підстави для застосування згаданих висновків. 
		 
		Щодо ж до висновків, сформульованих у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, Верховного Суду                           від 18 березня 2019 року у справі № 357/6408/17, від 05 квітня 2019 року у справі № 387/938/17, від 16 травня 2019 року у справі № 467/404/17, від 11 грудня                 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі                                   № 466/3769/16, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19, то вони                                 є нерелевантними до правовідносин, що виникли у цій справі.
		 
		Так, у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що метою пред`явленого позову у справі, що розглядається, є саме захист житлових прав фізичної особи - малолітньої доньки, відносини з приводу приватизації наймачем квартири державного житлового фонду, внаслідок чого йому як власнику видано свідоцтво про право власності на цю квартиру, є приватноправовими та підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
		 
		У постанові від 18 березня 2019 року у справі № 357/6408/17 Верховний Судпогодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що з жовтня 2014 року по квітень 2017 року позивач та відповідач фактично проживали однією сім`єю, мають спільну дитину, вели спільне господарство та саме в цей період сторонами за спільні кошти відповідно до договору купівлі-продажу придбано спірну квартиру. Факт проживання однією сім`єю підтверджується фотокартками про спільний відпочинок, а також даними про виклик невідкладної медичної допомоги та із наряду-замовлення від за адресою спільного проживання сторін. 
		 
		У постанові від 05 квітня 2019 року у справі № 387/938/17 Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції довідка Виконавчого комітету Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області не є достатнім доказом на підтвердження того, що позивачка і померлий проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки в розумі статті 3 СК України, а інші докази які б дали можливість зробити висновок, що вони дійсно проживали однією сім`єю протягом останніх п`яти років до його смерті і були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, позивач до суду не надала.
		 
		У справі № 467/404/17 Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, який установивши, що у вказаний позивачем період придбано спірні жилий будинок та земельні ділянки, які зареєстровані за відповідачем, дійшов правильного висновку про визнання жилого будинку та земельних ділянок спільною сумісною власністю подружжя та визнання за сторонами у справі права власності по 1/2 частини цього житлового будинку та земельних ділянок за кожним, оскільки сторони в період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2015 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
		 
		Залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд                 у справі № 712/14547/16-ц погодився з висновками про те, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту його проживання однією сім`єю з померлою без реєстрації шлюбу на час придбання спірного будинку та придбання цього майна за спільні кошти, а подані позивачем докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо.
		 
		У справі № 466/3769/16 Верховний Суд погодився з висновками судів про те, що надані сторонами докази для підтвердження та спростування вимог позивача, про встановлення факту проживання однією сім`єю, а також положення СК України, якими врегульовано відносини між особами, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, обґрунтовано встановили відсутність факту постійного проживання позивача з померлим та відсутність факту ведення спільного господарства, наявності в сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.
		 
		Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції у справі № 531/295/19, Верховний Суд виходив із того, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження спільного проживання з померлим, ведення спільного бюджету, господарства та побуту, а також спільної праці, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання спільною сумісною власністю спірного майна, оскільки позивачем не доведено, що між нею та померлим виникли відносини, притаманні подружжю,              а спірне майно придбано за спільні кошти та спільними зусиллями.
		 
		Оскільки у наведених заявником постановах Верховний Суд переглядав справи за позовами про встановлення факту, що має юридичне значення, де позивачі зверталися із позовами пов`язаними з цивільними права та обов`язками, такі висновки за обставинами цієї справи, не підлягають застосуванню, оскільки на відміну від наведених справ, у справі, що переглядається заявниця звернулася до суду із метою підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, що свідчить про те, що такий спір має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
		 
		Щодо клопотання  ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження
		 
		Відповідно до пунктів четвертого та п`ятого частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		 
		Оскільки Верховний Суд встановив наявність обов`язкових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у зв`язку з порушенням правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, відсутні підстави для закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, а отже, клопотання ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 396 ЦПК Українисуд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
		 
		Частиною першою статті 58 ЦПК Українипередбачено, що сторона, третя особа,              а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
		 
		Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки (частина перша статті 64 ЦПК України).
		 
		Представництво інтересів Міністерства оборони України у цій справі доручено Літвіну С. М., який здійснює представництво інтересів міністерства в порядку самопредставництва, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витягом із Наказу Міністерства оборони України від 19 лютого 2020 року № 52 та переліком осіб, уповноважених діяти від імені Міністерства оборони України (самопредставництво) у судах та інших державних органах.  
		 
		За таких обставин Суд вважає відсутніми підстави вважати, що касаційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати, тому ОСОБА_1                          у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 396 ЦПК Українинеобхідно відмовити.
		 
		Згідно із частиною другою статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
		 
		Враховуючи, що у цій справі заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення юридичного факту, Верховний Суд вважає за доцільне роз`яснити ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
		 
		Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження              у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
		 
		Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
		 
		Керуючись статтями 255, 259 409, 414, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні клопотання  ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження відмовити. 
		 
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
		 
		РішенняРоманівського районного суду Житомирської області від 22 червня             2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 листопада               2022 року скасувати.
		 
		Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити.
		 
		Роз`яснити ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                     О. В. Ступак
		 
		 
		Судді:                                                                                              О. В. Білоконь 
		 
		 
		                                                                                                        І. А. Воробйова
		 
		 
		                                                                                                                                  І. Ю. Гулейков
		 
		 
		                                                                                                        В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...