Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/14427/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері господарської діяльності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.03.2023. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2023.
Дата набрання законної сили: 22.03.2023
Номер судового провадження: 51-3519км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019270000000299

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 березня 2023 року
		м. Київ
		справа № 750/14427/19
		провадження № 51-3519 км 21
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                   ОСОБА_1 ,
		суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора                                       ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 1 лютого 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 25 червня 2021 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за     № 12019270000000299, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у м. Львові, зареєстрований на АДРЕСА_1 , проживає на АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 200 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 1 лютого 2021 року ОСОБА_7  засуджено за ч. 1 ст. 200 КК до покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ч. 2 ст. 200 КК - до покарання у виді штрафу у розмірі п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді штрафу у розмірі п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 85 000 грн. 
		Прийнято рішення щодо речових доказів.
		Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 7 травня                  2019 року о 17:20, не маючи ліцензії Національного банку України на переказ коштів              у національній валюті без відкриття рахунків та не будучи комерційним агентом                      з розрахунків у сфері використання електронних грошей, переслідуючи мету особистого збагачення, шляхом приймання електронних грошей в обмін на готівку, за що отримував відсотки в залежності від суми обміну, розмістив оголошення на інтернет-дошці оголошень «OLX.UA» (ТОВ «ЄМАРКЕТ УКРАЇНА») про надання послуг з виводу в готівку електронних грошей платіжної системи «WebMoneyTransfer».
		Надалі, 15 червня 2019 року з приводу надання вказаних послуг за оголошенням ОСОБА_7 до останнього звернулась ОСОБА_8 
		17 червня 2019 року ОСОБА_7 , після попередньої домовленості                                           з ОСОБА_8 про перерахування останньою грошових коштів на рахунок електронного гаманця «WebMoney Transfer» «Z НОМЕР_1 », належного                ОСОБА_7 , зустрівся з ОСОБА_8 біля кінотеатру «Дружба», що на просп. Миру, 51 у м. Чернігові, вивів у готівку електронні гроші зазначеної платіжної системи та передав їй грошові кошти у розмірі 40 доларів США, за що отримав винагороду                    у розмірі 4 долари США.
		30 червня 2019 року з приводу надання зазначених послуг за оголошенням ОСОБА_7 до останнього звернувся ОСОБА_9 
		16 липня 2019 року ОСОБА_7 , після попередньої домовленості із                 ОСОБА_9 про вивід у готівку електронних грошей платіжної системи «WebMoney Transfer», зустрівся з ним неподалік магазину «Симпатик», що на вул. П`ятницькій, 53 у м. Чернігові, повідомив останньому рахунок свого електронного гаманця «WebMoney Transfer» «Z НОМЕР_1 », на який ОСОБА_9 перерахував електронні гроші. Після чого, ОСОБА_7 , діючи повторно, вивів у готівку електронні гроші зазначеної платіжної системи та передав ОСОБА_9 грошові кошти у розмірі 70 доларів США, за що отримав винагороду у розмірі 80 грн.
		Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 25 червня 2021 року вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 1 лютого 2021 року щодо                   ОСОБА_7 залишено без змін.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати та закрити кримінальне провадження щодо нього. Вважає, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 200 КК. На думку захисника, суд не дав належної оцінки доказам, наявним                           в матеріалах кримінального провадження, а обвинувальний вирок ґрунтується на припущеннях. Зазначає, що суд взяв до уваги одні докази, відкинувши інші. Вказане залишилось без уваги суду апеляційної інстанції, який всупереч приписам статей 404, 405, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) всіх доводів апеляційної скарги захисника не перевірив, не дав обґрунтованих відповідей на них, повторно доказів не дослідив та необґрунтовано залишив вирок щодо                ОСОБА_7 без змін.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника та просила залишити її без задоволення, а судові рішення щодо   ОСОБА_7 - без зміни. 
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення місцевого суду та суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		Отже, з урахуванням наведених положень процесуального закону, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
		Щодо доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_6 про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень, колегія суддів зазначає наступне.
		За встановлених  судом першої інстанції обставин, ОСОБА_7 , діючи всупереч існуючому законодавству України, не будучи комерційним агентом з розрахунків у сфері використання електронних грошей і переслідуючи мету особистого збагачення, здійснював обмін електронних грошей на готівку, за що отримував відсотки в залежності від суми обміну, в результаті чого вивів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 електронні гроші платіжної системи «WebMoneyTransfer» у готівку. Місцевий суд, належним чином обґрунтувавши своє рішення, з яким погодився  й апеляційний суд, що досліджені відповідно до вимог ст. 94 КПК та покладені в основу вироку докази, а саме: показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , дані протоколів огляду, висновку судового експерта, речові докази, у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 200 КК за обставин, встановлених судом.
		Суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу за результатом перегляду вироку місцевого суду за апеляційною скаргою захисника, яка зазначала про те, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад злочинів, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 200 КК, а також вказувала на відсутність належних та допустимих доказів, що підтверджують винуватість останнього, не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, та, навівши мотиви прийнятого рішення, обґрунтовано, на думку Верховного Суду, залишив вирок місцевого суду без змін. 
		Такий висновок суду апеляційної інстанції достатньо мотивований й ґрунтується на даних, які були належним чином перевірені апеляційним судом та змістовно наведені в ухвалі.
		Порушень вимог кримінального процесуального закону, які би в контексті приписів статей 85, 86, 87 КПК свідчили про необхідність визнання доказів недопустимими або неналежними, судом апеляційної інстанції також не встановлено.
		Так, виходячи із тлумачення положень ст. 200 КК, предметом вказаного злочину можуть виступати, зокрема, й використання електронних грошей.
		Відповідно до положень Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів                 в Україні» (дійсним на момент вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень) електронні гроші - це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов`язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі (ст. 15 вказаного Закону).
		Об`єктом злочину, передбаченого ст. 200 КК, є суспільні відносини у сфері випуску              в обіг і використання документів на переказ та інших засобів доступу до банківських рахунків, електронних грошей. 
		Ці відносини до 1 серпня 2022 року регулювалися Законом України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні».
		Електронні гроші як одиниці вартості приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов`язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі. Відповідно до такого функціонального призначення електронних грошей поняття використання таких грошей, насамперед, стосується використання електронних грошей як засобу оплати товарів, робіт та послуг. Користувач - фізична особа, крім того, має право використовувати електронні гроші для здійснення їх переказу іншим користувачам - фізичним особам. Цим діям відповідно кореспондують дії з використання електронних грошей іншою стороною, яка приймає такі гроші як оплату товарів, робіт чи послуг, або як суб`єкт одержання переказу. Разом з тим, як видно зі змісту ст. 15 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні», поняття використання електронних грошей стосується й тих дій, які вчиняє особа, що отримала такі гроші, і які полягають в обміні таких коштів на готівкові або безготівкові кошти. Користувач - суб`єкт господарювання - має право отримувати електронні гроші та пред`являти їх до погашення лише в обмін на безготівкові кошти. Користувач - фізична особа - має право отримувати електронні гроші та пред`являти їх до погашення в обмін на готівкові або безготівкові кошти. 
		Об`єктивна сторона злочину може виражатися у вчиненні будь-яких незаконних дій, передбачених ч. 1 ст. 200 КК, зокрема, у неправомірному випуску або використанні електронних грошей. Положеннями ч. 2 цієї ж статті передбачена відповідальність за ті ж дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.
		Як встановлено місцевим і апеляційним судами, ОСОБА_7 , не маючи ліцензії Національного банку України на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків та не будучи комерційним агентом з розрахунків у сфері використання електронних грошей, переслідуючи мету особистого збагачення, всупереч існуючому законодавства, здійснював обмін електронних грошей на готівку, за що отримував відсотки в залежності від суми обміну, розмістивши оголошення на інтернет-дошці оголошень «OLX.UA» (ТОВ «ЄМАРКЕТ УКРАЇНА») про надання таких послуг з виводу               в готівку електронних грошей платіжної системи «WebMoneyTransfer». Надалі, попередньо домовившись із ОСОБА_8 , а в подальшому, діючи повторно, домовившись зі ОСОБА_9 , які звернулись до нього згідно з розміщеного оголошення про надання таких послуг, вивів вказаним особам електронні гроші платіжної системи «WebMoney Transfer» у готівку.
		Таким чином, враховувавши спосіб вчинення інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, а також те, що засуджений не заперечував самого факту використання електронних грошей, при цьому не погоджувався лише з тим, що такі його дії є злочинними, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився й апеляційний суд, про наявність у діях ОСОБА_7 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 200 КК.
		Апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду в апеляційному порядку, перевірив всі доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 - адвоката                ОСОБА_6 , які є аналогічними тим, що зазначені захисником у касаційній скарзі, проаналізував докази, надавши їм оцінку на предмет допустимості, а сукупності зібраних доказів - на предмет достатності для підтвердження обвинувачення, та навівши підстави прийнятого рішення, вмотивовано погодився з рішенням суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень за обставин, вказаних у вироку.
		Що стосується доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_6  про порушення апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК, то вони є безпідставними. 
		Відповідно до приписів ч. 3 ст. 404 КПК повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, за наявності клопотання допускається лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. У даній справі такої умови апеляційний суд не встановив. Сам по собі факт непогодження з висновками суду, не є підставою для повторного дослідження доказів. Крім того, згідно з технічним записом та журналом судового засідання під час апеляційного розгляду справи учасниками судового провадження будь-якого клопотання щодо повторного дослідження обставин провадження, заявлено не було. 
		Ухвала апеляційного суду належним чином вмотивована та відповідає вимогам                         статей 370, 419 КПК.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, не встановлено.
		За таких обставин, касаційна скарга захисника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 1 лютого 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 25 червня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                           ОСОБА_2                                               ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...